З метою створення єдиного механізму виконання в Україні європейських конвенцій з питань кримінального судочинства та відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 07.09.98 N 17000/47

1. Затвердити Інструкцію про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, що додається.

2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на:

заступника Міністра юстиції України Пасенюка О.М.,

заступника Генерального прокурора України Винокурова С.М.,

заступника Голови Служби безпеки України Пристайка В.І.,

заступника Міністра внутрішніх справ України Штанька О.Ф.,

заступника голови Верховного Суду України Маляренка В.Т.,

заступника начальника податкової міліції начальника Слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України Піскуна С.М.,

першого заступника директора Державного департаменту України з питань виконання покарань Пташинського О.Б.

1.1. Ця Інструкція визначає порядок виконання на території України європейських конвенцій з питань кримінального судочинства.

1.2. Для України набули чинності такі європейські конвенції з питань кримінального судочинства:

- Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957 р.; Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1975 р.; Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1978 р.

Закон про ратифікацію - 16 січня 1998 року

Набули чинності - 9 червня 1998 року

- Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 р.; Додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, 1978 р.

Закон про ратифікацію - 16 січня 1998 року

Набули чинності - 9 червня 1998 року

- Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими особами або умовно звільненими особами, 1964 р.

Закон про приєднання - 22 вересня 1995 року

Набула чинності - 29 грудня 1995 року

- Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 р.

Закон про приєднання - 22 вересня 1995 року

Набула чинності - 29 грудня 1995 року

- Конвенція про передачу засуджених осіб, 1983 р.

Закон про приєднання - 22 вересня 1995 року

Набула чинності - 1 січня 1996 року

- Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 р.

Закон про ратифікацію - 17 грудня 1997 року

Набула чинності - 1 травня 1998 року

1.3. Європейська конвенція про видачу правопорушників щодо тих країн, до яких вона застосовується, замінює положення будь-яких міжнародних договорів, які регулюють видачу правопорушників між будь-якими двома або багатьма Договірними Сторонами.

1.3.1. Договірні Сторони можуть укладати між собою двосторонні або багатосторонні міжнародні договори тільки з метою доповнення положень цієї Конвенції або сприяння застосуванню принципів, що в ній містяться.

1.3.2. Усі інші конвенції, зазначені в пункті 1.2 розділу 1 цієї Інструкції, учасницею яких на цей час є Україна, не зачіпають права і зобов'язання, що випливають з інших міжнародних багатосторонніх і двосторонніх договорів, які є чинними для держав-учасниць та містять положення цих конвенцій.

1.4. Центральними органами України, компетентними вирішувати та розглядати питання виконання Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (1990 р.), є Міністерство юстиції України (щодо судових рішень) і Генеральна прокуратура України (щодо процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ).

1.5. Органом України, через який здійснюється надсилання та отримання запитів на виконання Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 р., Додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1975 р., Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1978 р., Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 р., Додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, 1978 р., Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими особами, 1964 р., Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 р., Конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 р. є Міністерство юстиції України.

1.6. Центральними органами України, компетентними вирішувати та розглядати питання щодо виконання конвенцій, зазначених у пункті 1.5 розділу 1 цієї Інструкції, є Міністерство юстиції України (щодо справ, що перебувають на розгляді в суді) і Генеральна прокуратура України (щодо процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ).

2.1. При отриманні повідомлення про місцеперебування в іноземній державі особи, яка підлягає видачі правоохоронним органам України, орган, що проводить розслідування у справі, згідно з вимогами статті 12 Конвенції готує обгрунтований запит і невідкладно, але не пізніше 10 днів з моменту отримання повідомлення через свій центральний орган, а в разі знаходження кримінальної справи у провадженні органів прокуратури - через прокуратуру області (прирівняну до неї прокуратуру) надсилає запит до Генеральної прокуратури України.

2.2. Генеральна прокуратура України після вивчення та перевірки матеріалів, за наявності передбачених законом підстав для звернення, скеровує запит до Міністерства юстиції України.

2.3. У разі знаходження кримінальної справи щодо розшукуваної особи в провадженні суду або потреби приведення до виконання вироку суду щодо такої особи запит про видачу надсилається до Міністерства юстиції України через відповідне управління юстиції.

2.4. Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів у разі належного їх оформлення, наявності підстав і відсутності перешкод, передбачених Конвенцією, готує і в якомога стислий термін надсилає відповідному органу іноземної держави запит про видачу особи в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності або для приведення до виконання вироку суду.

2.5. При надходженні від відповідного органу іноземної держави згоди на видачу розшукуваної особи і повідомлення про її затримання (арешт) Генеральна прокуратура України (у разі знаходження кримінальної справи щодо особи, яка підлягає видачі, на стадії досудового слідства) або відповідно Міністерство юстиції України (у разі знаходження кримінальної справи щодо особи, що підлягає видачі, у провадженні суду або потреби приведення до виконання вироку суду щодо такої особи) направляють Міністерству внутрішніх справ України та Державному департаменту України з питань виконання покарань доручення про організацію прийому цієї особи та взяття її, у разі потреби, під варту. У дорученні також повідомляється адреса етапування заарештованого та орган, у провадженні якого знаходиться справа щодо цієї особи.

2.6. Міністерство внутрішніх справ України організовує приймання цієї особи на кордонах сусідніх держав на пунктах пропуску через Державний кордон України в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 17.11.98 N 474/845, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.01.99 р. за N 16/3309. Після здійснення прийняття ця особа передається встановленим порядком до установи Державного департаменту України з питань виконання покарань, про що Державний департамент України з питань виконання покарань та Міністерство внутрішніх справ України повідомляють Генеральну прокуратуру або відповідно Міністерство юстиції України із зазначенням у повідомленні місця, куди її поміщено, та дати прийняття.

2.7. Після закінчення провадження у справі щодо виданої особи органом, у провадженні якого була кримінальна справа, до Міністерства юстиції України та Державного департаменту з питань виконання покарань надсилається належним чином завірена копія постанови або вироку для подальшого інформування відповідного органу іноземної держави.

2.8. Запит про видачу особи, що надійшов до Міністерства юстиції України від відповідного органу іноземної держави, розглядається Міністерством юстиції України.

2.9. За відсутності обставин, які згідно з чинним законодавством України і положеннями Конвенції не перешкоджають вирішенню питання щодо видачі особи з України, запит про її видачу з Міністерства юстиції України надсилається до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення по суті.

2.9.1. За відсутності обставин, які згідно з чинним законодавством України і положеннями Конвенції перешкоджають вирішенню питання щодо видачі особи, прокурорам областей (прирівняним до них прокурорам) надсилається відповідне доручення. Матеріали виконаного доручення надсилаються до Генеральної прокуратури України за тими самими каналами.

2.10. Генеральна прокуратура України в разі задоволення запиту щодо видачі особи інформує Міністерство юстиції України й направляє до Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань доручення про взяття під варту цієї особи та організацію її передачі правоохоронним органам іноземної держави.

2.11. Міністерство юстиції України інформує відповідний орган іноземної держави про надання згоди на видачу особи з України.

2.12. Міністерство внутрішніх справ України разом з Державним департаментом України з питань виконання покарань організовують передачу цієї особи в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 17.11.98 N 474/845, зареєстрованим Міністерством юстиції України 14.01.99 за N 16/3309. Після здійснення передачі цієї особи Міністерство внутрішніх справ України та Державний департамент України з питань виконання покарань інформують Генеральну прокуратуру або відповідно Міністерство юстиції про здійснення передачі та її дату.

2.13. У разі наявності перешкод для видачі особи відповідний орган іноземної держави інформується про це з мотивованим викладенням відповідних причин.

2.14. Термін розгляду запитів про видачу не повинен перевищувати 45 діб.

3.1. Орган, що проводить розслідування у справі, згідно з вимогами статті 14 Конвенції готує обгрунтований запит про проведення процесуальних дій на території іноземної держави і через свій центральний орган, а в разі знаходження кримінальної справи в провадженні органів прокуратури - через прокуратуру області (прирівняну до неї прокуратуру) надсилає запит до Генеральної прокуратури України.

3.2. Генеральна прокуратура України після вивчення та перевірки матеріалів, за наявності передбачених законом підстав для звернення, спрямовує запити до Міністерства юстиції України.

3.3. У разі потреби виконання доручення суду на території іноземної держави запит надсилається до Міністерства юстиції України через відповідне управління юстиції.

3.4. Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів, у разі відповідності змісту та форми запиту і необхідних додатків положенням Конвенції, готує і в якомога стислий термін надсилає відповідному органу іноземної держави запит про проведення процесуальних дій/виконання доручення суду.

3.5. Запит про проведення процесуальних дій/виконання доручення суду, що надійшов від відповідного органу іноземної держави, розглядається Міністерством юстиції України.

3.6. За відсутності обставин, які згідно з чинним законодавством України і положеннями міжнародних договорів перешкоджають наданню правової допомоги, запит про проведення процесуальних дій направляється до Генеральної прокуратури України, яка відповідно до вимог закону про підслідність передає його компетентній установі для організації виконання.