На виконання п.2 постанови Верховної Ради України від 18.07.97 N 496/97-ВР "Про інформацію Кабінету Міністрів України "Про стан справ у системі охорони здоров'я України та перспективи її розвитку" та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.96 N 1138 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти"

1. Затвердити Порядок надання платних послуг у державних (комунальних) закладах, установах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та одержання добровільної компенсації від хворих (додається).

2. Головному управлінню економіки Міністерства охорони здоров'я (Баранова Т. Ф.) довести даний Порядок до відома міністерств, які мають у підпорядкуванні лікувальні заклади.

3. Міністерству охорони здоров'я та Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я та фінансових управлінь обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій довести даний Порядок до відома підвідомчих закладів та установ.

1.1. Даний порядок надання платних послуг у державних (комунальних) закладах, установах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування (далі заклади) та одержання добровільної компенсації від хворих (далі Порядок) розроблено на підставі Основ законодавства України про охорону здоров'я та інших законодавчих і нормативних актів, що регулюють зазначене питання, він визначає порядок надання платних послуг населенню, підприємствам, організаціям (далі населенню), крім надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України, порядок організації якої визначено окремим нормативним актом.

1.2. Перелік послуг, які можуть надаватись закладами охорони здоров'я за плату, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. N 1138 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти" із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 року N 449 "Про внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року N 1138".

Усі види медичних послуг дітям надаються лікувально- та санаторно-профілактичними закладами безоплатно.

1.3. До платних медичних послуг не повинні включатися медичні технології (нововведення), що знаходяться на різних стадіях клінічного випробування.

1.4. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.96 N 1138 лікувально- та санітарно-профілактичним закладам дозволено, крім надання платних послуг згідно із затвердженим переліком, приймати від хворих добровільну компенсацію за надані їм інші медико-санітарні послуги.

Добровільна компенсація - це відшкодування хворими витрат за надання медико-санітарної допомоги, яка приймається виключно на підставі заяви хворого.

2.1. Платні послуги в закладах охорони здоров'я можуть надаватись як у спеціально створених структурних підрозділах (відділеннях, кабінетах тощо), що надають відповідні послуги виключно за плату, так і працівниками структурних підрозділів, основне фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань. Згоду на надання платних послуг (в т.ч. створення відповідних структурних підрозділів) надає відповідний орган охорони здоров'я, якому підпорядкований заклад (МОЗ України, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, обласні, Київське, Севастопольське міські управління охорони здоров'я тощо).

2.2. Після одержання відповідної згоди на надання того чи іншого виду платних послуг (чи їх комплексу) та створення структурного підрозділу керівники закладів охорони здоров'я затверджують відповідні положення про відділення (кабінети), в яких послуги надаються виключно за плату, визначають відповідальних за конкретні види робіт по наданню платних послуг, встановлюють їх права та обов'язки.

2.3. Всі види платних послуг у спеціально створених структурних підрозділах (відділеннях, кабінетах) закладів охорони здоров'я, що надають відповідні послуги виключно за плату, повинні здійснюватися або загальним персоналом закладів у вільний від основної роботи час або окремим персоналом цих підрозділів в робочий час.

При неможливості організації в закладах охорони здоров'я таких структурних підрозділів, надання платних послуг здійснюється персоналом закладів в робочий час, або поза його межами.

2.4. Заклади охорони здоров'я зобов'язані забезпечити громадян безплатною, доступною та достовірною інформацією щодо порядку надання платних послуг, яка повинна включати відомості про місцезнаходження цих закладів, режим роботи, перелік платних послуг, порядок їх оплати та відомості про пільги для окремих категорій громадян.

2.5. Заклади охорони здоров'я зобов'язані забезпечити відповідність платних послуг, що ними надаються, вимогам, які пред'являються до методів досліджень, діагностики, профілактики та лікування.

2.6. Контроль за організацією і якістю надання платних послуг населенню, а також правильністю застосування цін (тарифів) здійснюють в межах їх повноважень відповідні органи охорони здоров'я та інші державні органи та організації, на які згідно із чинним законодавством покладені зазначені контрольні функції. У разі виникнення претензій до якості наданої послуги отримувач може звернутися безпосередньо до керівника закладу або органів, що здійснюють контроль.

3.1. Ціни (тарифи) на послуги, що надаються населенню закладами охорони здоров'я за плату, регулюються (встановлюються) у порядку, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації регулюють (встановлюють) тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні та санітарно-профілактичні заклади охорони здоров'я. Методи регулювання визначаються вищезазначеними органами державної виконавчої влади.

3.2. Базою для визначення ціни послуги є розрахунок валових витрат, відповідно до ст.5 Закону України від 22.05.97 N 283/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

3.2.1. Витрати закладів охорони здоров'я можна поділити на прямі та непрямі.

До прямих відносяться витрати на:

- оплату праці;

- відрахування на обов'язкове соціальне відрахування та до державних цільових фондів;

- харчування хворих;

- придбання медикаментів, перев'язувальних і дезінфікуючих засобів та інших матеріалів;

- *амортизація медичного чи іншого обладнання, що використовується для надання послуги;

- придбання м'якого інвентарю;

- інші витрати, які можна обрахувати прямими розрахунками.

3.2.2. Розрахунок прямих витрат проводиться відповідно до затвердженої керівником закладу схеми виконання кожної послуги, якою визначається персонал, безпосередньо зайнятий виконанням послуги, використовуване медичне чи інше обладнання, час його використання тощо. Для визначення чисельності категорій працівників та часу виконання робіт слід керуватися діючими нормами навантаження та нормами часу.

3.2.3. Витрати на оплату праці обраховуються на підставі розмірів посадових окладів та всіх інших умов оплати праці, передбачених наказами Міністерства охорони здоров'я від 11.01.97 N 5 "Про нову редакцію додатків до наказу МОЗ України від 04.09.96 N 274 "Про затвердження схем посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення" та від 23.11.93 N 229 "Про затвердження інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення" з урахуванням обмежень, встановлених спільною постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 31.08.96 N 1033 "Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпечення фінансування соціальних виплат населенню", постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.97 N 90 "Про стан виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 31 серпня 1996 р. N 1033" в частині визначення умов оплати праці.