1.1. Під час тривалого перебування хворих на туберкульоз в лікарнях або санаторіях виникають обставини, коли з різних причин - сімейних, побутових та інших - необхідна тимчасова присутність хворого вдома. В таких випадках хворому надається короткотривала відпустка з лікарні або санаторію. Рішення про надання такої відпустки приймається ЛКК закладу у складі завідуючого відділенням, лікуючого лікаря і ще одного лікаря - члена ЛКК. За винятком особливо важливих причин, відпустка не надається хворим у фазі загострення, а також бактеріовиділювачам.

2.1. У медичній картці стаціонарного хворого зазначається: стан хворого, причини і тривалість наданої відпустки. Ці дані підписуються зазначеними членами ЛКК.

2.2. Тривалість відпустки визначається її причиною; враховується також час, потрібний для проїзду від лікувального закладу до місця проживання хворого і повернення в лікувальний заклад. Не рекомендується надання відпустки більше, ніж на тиждень.

2.3. День виходу у відпустку і день повернення хворого в медичний заклад вважається як один день відпустки.

2.4. Хворі, яким надана відпустка, не виписується з медичного закладу і медична картка стаціонарного хворого (історія хвороби) залишається у відділенні до остаточної виписки. У "Журналі обліку приймання хворих і відмов від госпіталізації" відміток про вибуття у відпустку і повернення з відпустки не робиться. Відповідні дані виписуються в спеціальний "Журнал обліку хворих на туберкульоз, яким надана відпустка з лікарні або санаторію" - форма 001-1/У (додаток N 1).