1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Наказ


ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ
Н А К А З
N 175 від 05.10.2001
м.Київ

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
3 грудня 2001 р.
за N 1001/6192
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Державного казначейства N 479 від 10.11.2008 )
Про затвердження Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства
Відповідно до Бюджетного кодексу України, статті 26 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 N 135 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 за N 368/5559 (із змінами та доповненнями), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Державного казначейства України і Національного банку України
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Порядок примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, що додається.
2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Головного управління Державного казначейства України від 22.03.99 N 25 "Про затвердження Порядку безспірного списання коштів з реєстраційних рахунків установ та організацій, оплата видатків яких здійснюється з єдиного казначейського рахунка", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.99 за N 233/3526.
3. Управлінню методології по виконанню бюджету, бухгалтерського обліку та звітності (Сушко Н.І.) довести до відома органів Державного казначейства України вимоги цього наказу.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на Першого заступника Голови Державного казначейства України Пашину Н.П.
5. Наказ набирає чинності через десять днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Голова П.Г.Петрашко
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного казначейства України
05.10.2001 N 175
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
3 грудня 2001 р.
за N 1001/6192
Порядок примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства
1. Загальні положення
1.1. Цей Порядок встановлює загальні правила, форми та розрахунки органів Державного казначейства та розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, інших клієнтів при примусовому списанні (стягненні) коштів з їх реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків та рахунків інших клієнтів.
Інші клієнти - підприємства, установи, організації, яким відповідно до вимог чинного законодавства відкрито рахунки в органах Державного казначейства за операціями, що не відносяться до операцій за виконанням бюджету.
1.2. Цей Порядок поширюється на всіх учасників безготівкових розрахунків при касовому виконанні бюджету за видатками, які перейшли на казначейську форму обслуговування бюджету, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання (стягнення) коштів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків та рахунків інших клієнтів.
1.3. Органи Державного казначейства обслуговують установи та організації, оплата видатків яких здійснюється з єдиного казначейського рахунку.
1.4. Примусове списання (стягнення) коштів за платіжними вимогами з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються кошти загального і спеціального фондів установ та організацій, та рахунків інших клієнтів, що відкриті в органах Державного казначейства, проводиться органами Державного казначейства.
1.5. Якщо в платіжній вимозі та/або супровідних документах до неї не визначено код економічної класифікації видатків, то органи Державного казначейства самостійно визначають коди економічної класифікації видатків, за якими буде здійснюватись примусове списання (стягнення) коштів та/або на які буде накладено арешт (виходячи з економічної сутності платежу).
1.6. Зупинення видаткових операцій за рахунками розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, інших клієнтів здійснюється уповноваженими державними органами у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відновлюються такі операції за рахунками тільки органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду.
У разі надходження до органу Державного казначейства документів на примусове списання (стягнення) коштів з рахунків розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, інших клієнтів, за якими уповноваженим державним органом зупинено видаткові операції, воно підлягає негайному виконанню.
1.7. Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків, які відкриті на ім'я органів Державного казначейства в установах Національного банку України та комерційних банків, здійснюється у порядку, визначеному постановою Правління Національного банку України від 27.12.99 N 621 "Про затвердження Інструкції про міжбанківські розрахунки в Україні", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2000 за N 53/4274 (із змінами та доповненнями), та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 N 135 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 за N 368/5559.
2. Здійснення примусового списання (стягнення) коштів за платіжними вимогами
2.1. Примусове списання (стягнення) коштів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників, одержувачів та рахунків інших клієнтів дозволяється лише у випадках, установлених законами України та за рішеннями суду.
2.2. Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги за формою додатка 1 згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 N 135 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 за N 368/5559, не менше ніж у трьох примірниках.
2.3. Спірні питання, що виникають між учасниками примусового списання (стягнення) коштів вирішуються згідно з чинним законодавством України.
2.4. Стягувач несе відповідальність за обгрунтованість примусового списання (стягнення) коштів і правильність даних, що внесені в платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів.
2.5. Платіжна вимога та супровідні документи стягувач подає до банку, що його обслуговує, або до органу Державного казначейства, в якому обслуговується установа, організація - боржник. У рядку "Платник" вказується: назва установи (організації) - боржника, у полі "рахунок N" - номер її реєстраційного, спеціального реєстраційного рахунку або рахунку іншого клієнта. У рядку "Банк платника" зазначається назва органу Державного казначейства України, в якому відкрито реєстраційний, спеціальний реєстраційний рахунок або рахунок іншого клієнта.
Реквізит "Призначення платежу" платіжної вимоги повинен містити інформацію, яку стягувач заповнює залежно від конкретного випадку примусового списання (стягнення) коштів, а саме:
- у разі примусового списання (стягнення) коштів на підставі виконавчого документа - зазначаються його назва, номер і дата. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу стягувач подає до органу Державного казначейства разом з цією платіжною вимогою;
- якщо примусове списання (стягнення) коштів здійснюється відповідно до статті 8 Господарського процесуального Кодексу, стягувач подає до органу Державного казначейства платіжну вимогу разом з відповіддю платника на претензію. У разі незазначення у відповіді платника на претензію суми визнаної претензії, додається також копія претензії.
2.6. Якщо платіжна вимога оформлена з порушенням вимог, передбачених пунктом 2.5, орган Державного казначейства наступного дня повертає її стягувачеві. Підстави для відмови зазначаються на зворотному боці платіжного документа.
2.7. Орган Державного казначейства не приймає платіжну вимогу до виконання, якщо сума, зазначена у платіжній вимозі, перевищує суму, яка підлягає сплаті відповідно до документів, на підставі яких здійснюється стягнення (виконавчий документ, лист-відповідь про визнання претензії та копія претензії у разі незазначення у відповіді платника на претензію суми визнаної претензії).
Платіжна вимога на примусове списання (стягнення) коштів і супровідні документи є невід'ємними частинами.
3. Порядок обліку та проведення операцій примусового списання (стягнення) коштів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків та рахунків інших клієнтів
3.1. Платіжну вимогу та супровідні документи стягувач подає до банку, що його обслуговує, або до органу Державного казначейства, в якому обслуговується установа, організація - боржник, який після перевірки зазначених документів відповідно до вимог інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 N 135 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.04.2001 за N 368/5559, надсилає їх до органу Державного казначейства, де обслуговується платник.
Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а орган Державного казначейства, в якому обслуговується установа (організація) - боржник - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.
У разі надходження платіжної вимоги в органи Державного казначейства безпосередньо від стягувача термін дії платіжної вимоги не повинен перевищувати 10 днів з дня її складання.
3.2. Реєстрація документів, що надійшли до органу Державного казначейства, здійснюється у журналі реєстрації розрахункових документів щодо примусового списання (стягнення) коштів, який ведеться відповідно до додатка 2. Платіжні вимоги передаються виконавцю під підпис у журналі реєстрації розрахункових документів щодо примусового списання (стягнення) коштів (додаток 2) для проведення стягнення.
3.3. Якщо рахунок, на який звернене примусове списання (стягнення) коштів у платіжній вимозі, набув змін у зв'язку із зміною плану рахунків або порядку відкриття рахунків, то керівник відповідного органу Державного казначейства або його заступник приймає рішення щодо можливості проведення примусового списання (стягнення) коштів із зміненого рахунку. Відповідний запис проставляється на платіжній вимозі.
3.4. Після цього документи передаються відповідальній особі під підпис для проведення примусового списання (стягнення) коштів.
3.5. Примусове списання (стягнення) коштів загального фонду державного бюджету проводиться органом Державного казначейства в межах асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі доходів і видатків, планів використання бюджетних коштів одержувачів, та при наявності на відповідних реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках та рахунках інших клієнтів коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації. Примусове списання (стягнення) коштів зі спеціальних реєстраційних рахунків у частині власних надходжень установ та організацій здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному спеціальному реєстраційному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на касові видатки в розрізі кодів бюджетної класифікації.
Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків обліку коштів "Інші доходи спеціального фонду" (кошти, які мають цільове призначення і надходять на спеціальний реєстраційний рахунок установ з розбивкою за кодами економічної класифікації видатків) здійснюється у порядку, визначеному для коштів загального фонду.
Після проведення примусового списання (стягнення) коштів з відповідних реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків та рахунків інших клієнтів розпорядники та одержувачі бюджетних коштів повинні привести облік зареєстрованих в органах Державного казначейства зобов'язань у відповідність до проведених операцій та внести відповідні зміни до кошторису доходів та видатків спеціального фонду в частині власних надходжень.
3.6. Примусове списання (стягнення) коштів здійснюється за тим самим кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким би здійснювався платіж, якщо б оплата була проведена не примусово. Витрати, пов'язані із врегулюванням господарського спору, санкцій за іншими видатками стягуються за кодом 1139 "Оплата інших послуг та інші видатки", у разі відсутності у затвердженому кошторисі доходів та видатків установи зазначеного коду - за тим самим кодом, що й саме списання.
3.7. Платіжні вимоги, що надійшли до органу Державного казначейства протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження. Для випадків, передбачених пунктом 3.3, термін виконання продовжується до двох робочих днів. Платіжні вимоги, що надійшли після операційного часу, орган Державного казначейства виконує наступного робочого дня.
Якщо платіжні вимоги надійшли до органу Державного казначейства протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку розпорядника, одержувача бюджетних коштів, іншого клієнта недостатньо коштів для їх виконання, то в день надходження такі документи виконуються частково та повертаються стягувачу в той самий день із зазначенням на зворотному боці причин повернення (з обов'язковим посиланням на розділ/пункт, статтю нормативно-правового акта, згідно з яким повертається платіжна вимога), із зазначенням дати повернення (це засвідчується підписами відповідальної особи, відбитком штампа органу Державного казначейства). Часткова оплата платіжної вимоги оформляється меморіальним ордером, який засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа казначея. Меморіальний ордер оформляється у двох примірниках. Один примірник вміщується в документи дня разом із копією платіжної вимоги та доданого до нього супровідного документа, другий - передається розпоряднику, одержувачу бюджетних коштів або іншому клієнту разом із першим примірником платіжної вимоги та доданого до нього супровідного документа, як підтвердження часткової сплати. Дата складання меморіального ордера має відповідати даті списання коштів. У реквізиті "Призначення платежу" меморіального ордера орган Державного казначейства зазначає номер і дату платіжної вимоги, яка частково сплачується, та зазначає текст, що наведений у реквізиті "Призначення платежу" цієї платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець окреслює в платіжній вимозі реквізит "Сума" та на звороті всіх поданих до органу Державного казначейства її примірників зазначає дату, суму часткового платежу та суму, що залишилась до сплати, засвідчуючи це своїм підписом.
У разі відсутності коштів на рахунку розпорядника, одержувача бюджетних коштів або інших клієнтів для виконання платіжних вимог, що надійшли до органу Державного казначейства протягом операційного часу, вимоги в той самий день повертаються без виконання стягувачу відповідно до другого абзацу пункту 3.7.

................
Перейти до повного тексту