Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" і постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1999 р. N 1943 "Про стан забезпечення пожежної безпеки та заходи щодо її поліпшення"

1. Затвердити Правила пожежної безпеки в галузі зв'язку, що додаються.

2. З метою поліпшення роботи, спрямованої на запобігання пожежам і дотримання Правил пожежної безпеки, організувати в Державному комітеті зв'язку та інформатизації України, ВАТ "Укртелеком", УДППЗ "Укрпошта", ДП "Спецзв'язок", ДП "Преса", на підприємствах, в установах і організаціях вивчення цих Правил.

3. Керівникам підприємств, установ та організацій що входять до сфери управління Державного комітету зв'язку та інформатизації України привести у відповідність до Правил пожежної безпеки в галузі зв'язку діючі на цей час власні положення та інструкції.

4. Скасувати наказ Державного комітету зв'язку України від 04.02.98 N 28.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на Другий відділ (Цуриков С.С.).

Правила пожежної безпеки в галузі зв'язку (надалі - Правила) поширюються на підприємства, установи та організації електричного і поштового зв'язку (надалі - об'єкти) та на працівників зв'язку (надалі - працівники).

Правила встановлюють загальні та спеціальні вимоги з пожежної безпеки і є обов'язковими для всіх об'єктів незалежно від форм власності.

Забезпечуючи пожежну безпеку, слід також керуватися загальнодержавними Правилами пожежної безпеки в Україні (НАПБ А.01.001-95), стандартами, будівельними нормами і правилами, "Правилами устройства электроустановок" (ПУЭ), Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ), нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, які регламентують вимоги пожежної безпеки для об'єктів.

2.1. Закон України "Про пожежну безпеку".

2.2. Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці (ДНАОП 0.00-4.20-94), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.94 N 431.

2.3. Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення (ДНАОП 0.00-4.02-92), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.92 N 449.

2.4. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, установах і організаціях (ДНАОП 0.00-4.03-93), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 N 623.

2.5. Положення про порядок і умови обов'язкового страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (НАПБ Б.02.012-95), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.95 N 232.

2.6. Положение об авторском надзоре проектных организаций за строительством предприятий, зданий и сооружений (уведено постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва (далі - Держбуд СРСР) від 15.04.85 N 48. СНиП 1.06.05-85).

2.7. Методы определения расчетной пожарной нагрузки (затверджено постановою Держбуду СРСР від 26.12.77 N 222. СТ СЭВ 446-77).

2.8. Пожежна безпека. Терміни та визначення (затверджено наказом Державного комітету стандартизації метрології та сертифікації України (далі - Держстандарт України) від 12.11.93 N 169. ДСТУ 2272-93).

2.9. Пожежна техніка. Терміни та визначення (затверджено наказом Держстандарту України від 12.11.93 N 169. ДСТУ 2273-93).

2.10. Пожарная безопасность. Общие требования (затверджено постановою Державного комітету СРСР з управління якістю продукції та стандартами від 14.06.91 N 875. ГОСТ 12.1.004-91).

2.11. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения (затверджено постановою Державного комітету СРСР стандартів (далі - Держстандарт СРСР) від 12.12.91 N 3683. ГОСТ 2.1.044-89).

2.12. Пожарная техника. Классификация пожаров (затверджено Держстандартом СРСР від 10.10.83 N 4882. ГОСТ 27331-87).

2.13. Установки пожаротушения автоматические. Общие технические требования (затверджено Держстандартом СРСР від 29.12.91 N 2382. ГОСТ 12.3.046-91).

2.14. Цвета сигнальные и знаки безопасности (затверджено Держстандартом СРСР від 24.05.76 N 1267. ГОСТ 12.4.026-76*).

2.15. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования (затверджено Держстандартом СРСР від 05.08.86 N 2346. ГОСТ 12.1.018-83).

2.16. Противопожарные нормы (затверджено Держбудом СРСР від 17.12.85 N 232. СНиП 2.01.02-85*).

2.17. Производственные здания (затверджено Держстандартом СРСР від 30.12.85 N 287. СНиП 2.09.02-85*).

2.18. Сооружения промышленных предприятий (затверджено Держбудом СРСР від 29.12.85 N 263. СНиП 2.09.03-85).

2.19. Громадські будинки та споруди (затверджено Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України (далі - Держбуд України) від 04.08.99 N 187. ДБН В.2.2-9-99).

2.20. Административные здания и сооружения (затверджено Держбудом СРСР від 30.12.87 N 313. СНиП 2.09.04-87).

2.21. Складские здания (затверджено Держбудом СРСР від 30.12.85 N 280. СНиП 2.11.01-85*).

2.22. Генеральные планы промышленных предприятий (затверджено Держбудом СРСР від 30.12.80 N 213. СНиП 11-89-80).

2.23. Пожежна автоматика будинків і споруд (затверджено наказом Держбуду України від 28.10.98 N 247. ДБН В.2.5-13-98).

2.24. Водоснабжение. Наружные сети и сооружения (затверджено Держбудом СРСР від 27.07.84 N 123. СНиП 2.04.02-84).

2.25. Внутренний водопровод и канализация зданий (затверджено Держбудом СРСР від 04.10.85 N 169. СНиП 2.04.01-85).

2.26. Отопление, вентиляция и кондиционирование (затверджено Держбудом СРСР від 15.12.86 N 49. СНиП 2.04.05-91).

2.27. Правила устройства электроустановок (затверджено Міністерством енергетики і електрифікації СРСР від 1986 р.; ПУЭ) та Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок (затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272; ДНАОП 0.00-1.32-01).

2.28. Инструкция по проектированию зданий и помещений для электронно-вычислительных машин (затверджено постановою Держбуду СРСР від 27.02.89 N 33. СН 512-78*).

2.29. Електроустановки підприємств та споруд зв'язку України (затверджено наказом Міністерства зв'язку України від 29.10.96 N 232. ВНТП).

2.30. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности (ОНТП 24-86) (уведено в дію наказом МВС СРСР від 27.02.86 НАПБ Б.07.005-86).

2.31. Инструкция по проектированию. Проводные средства связи и почтовая связь. Производственные и вспомогательные здания (затверджено наказом Міністерства зв'язку СРСР від 31.07.87 N 394. ВСН 333-87).

2.32. Правила пожежної безпеки в Україні (введено в дію наказам Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.95 N 400 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.95 за N 219/755. НАПБ А.01.001-95).

2.33. Типове положення про службу пожежної безпеки (затверджено наказом МВС України від 12.04.95 N 220 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.04.95 за N 118/654. НАПБ Б.2.010-95).

2.34. Положення про порядок видачі органом державного пожежного нагляду підприємствам, організаціям, установам, орендарям та підприємцям дозволу на початок роботи (затверджено наказом МВС України від 26.10.94 N 580 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.94 за N 257/467. НАПБ Б.02.007-94).

2.35. Типове положення про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України (затверджено наказом МВС України від 17.11.94 N 628 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.94 за N 307/517. НАПБ Б.02.005-94).

2.36. Порядок проведення експертизи проектної та іншої документації щодо пожежної безпеки (затверджено наказом МВС України від 22.11.94 N 641 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.94 за N 326/536. НАПБ Б.07.007-94).

2.37. Бойовий статут пожежної охорони України (затверджено наказом МВС України від 29.03.95 N 188. НАПБ 04.002-95).

2.38. Типове положення про пожежно-технічні комісії на підприємствах, в установах та організаціях (затверджено наказом МВС України від 27.09.94 N 521 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.10.94 за N 249/459. НАПБ Б.02.003-94).

2.39. Положення про добровільні пожежні дружини (затверджено наказом МВС України від 27.09.94 N 521 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.10.94 за N 248/458. НАПБ Б.02.004-94).

2.40. Перелік посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації (затверджено наказом МВС України від 17.11.94 N 628 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.94 за N 307/517. НАПБ Б.07.001-94).

2.41. Положення про порядок розроблення, затвердження, перегляду, скасування та реєстрації нормативних актів з питань пожежної безпеки (затверджено наказом МВС України від 04.12.96 N 833 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.03.97 за N 68/1872. НАПБ Б.02.013-97).

2.42. Инструкция по тушению пожаров на электроустановках электростанций и подстанций (затверджено Головним управлінням пожежної охорони МВС СРСР від 20.06.80 та Міністерством енергетики та електрифікації СРСР від 10.10.80. НАПБ Б.05.001-80).

2.43. Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.94 N 840. НАПБ Б.02.009-94).

2.44. Тимчасові тарифи на роботи, пов'язані з проведенням експертизи проектної та іншої документації щодо пожежної безпеки (затверджено наказом МВС України від 05.09.95 N 599 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.09.95 за N 337/873. НАПБ Б.07.009-95).

3.1. Важкогорючий матеріал - Г2 - (важкогорючі): матеріал, який під впливом вогню або високої температури спалахує, тліє або обвуглюється і продовжує горіти, тліти або обвуглюватися за наявності джерела запалювання, а після його ліквідування горіння чи тління припиняється.

3.2. Виникнення пожежі: сукупність процесів, що призводять до пожежі.

3.3. Горючий матеріал:

Г1 - (малогорючі);

Г3 - (середньої горючості);

Г4 - (підвищеної горючості);

матеріали, що під впливом вогню або високої температури спалахують, тліють або обвуглюються та продовжують горіти, тліти або обвуглюватися після ліквідування джерела запалювання.

3.4. Джерело запалювання: теплова енергія, що призводить до займання.

3.5. Електричний зв'язок: передавання, випромінювання або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, за проводовими, оптичними або іншими електромагнітними системами.

3.6. Загоряння: виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

3.7. Загроза пожежі: ситуація, що склалася на об'єкті і яка характеризується імовірністю виникнення пожежі, що перевищує нормативну.

3.8. Займання: неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем без завдавання шкоди.

3.9. Засоби зв'язку: технічне обладнання, що використовується для організації зв'язку.

3.10. Вибухонебезпечна зона класу:

0 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу.

Вибухонебезпечна зона класу 0 може мати місце тільки в межах корпусів технологічного обладнання;

1 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи (нормальна робота - ситуація, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових параметрів);

2 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної місткості) не повинні розглядатися під час проектування електроустановок.

Частоту виникнення і тривалість вибухонебезпечного газопароповітряного середовища визначають за правилами (нормами) відповідних галузей промисловості;

20 - простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини. Це має місце всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін;

21 - простір, у якому під час нормальної експлуатації імовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

Ця зона може включати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації імовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пилоповітряної суміші;

22 - простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з'являтися не часто й існувати недовго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.

Ця зона може включати простір поблизу обладнання, що утримує пил, який може вивільнятися шляхом витоку і формувати пилові утворення.

3.11. Пожежонебезпечна зона класу:

П-I - простір у приміщенні, у якому міститься горюча рідина, яка має температуру спалаху понад +61 град. С;

П-II - простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна;

П-IIа - простір у приміщенні, у якому містяться тверді горючі речовини та матеріали;

П-III - простір поза приміщенням, у якому розміщені горюча рідина, яка має температуру спалахування понад +61 град. С, або тверді горючі речовини.

3.12. Категорія приміщення:

А (вибухонебезпечна)

горючі гази, ЛЗР з температурою спалаху не більше 28 град.C у такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, у разі спалахування яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск у приміщенні перевищує 5 кПа;

Б (вибухопожежонебезпечна)

горючі пил або волокна, ЛЗР з температурою спалаху більше 28 град.C, ГР у такій кількості, що можуть створювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, у разі спалахування яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа;

В (пожежонебезпечна)

горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі і важкогорючі речовини й матеріали (у тому числі пил та волокна), речовини й матеріали при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним здатні горіти тільки за умови, якщо приміщення, у яких вони є в наявності або обертаються, не належать до категорій А і Б;

Г

негорючі речовини й матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес оброблення яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор та полум'я; горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо;

Д

негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Дозволяється зараховувати до категорії Д приміщення, у яких розміщені ГР у системах змащування, охолодження і гідроприводу обладнання, в яких не більше 60 кг в одиниці обладнання за умов тиску не більше 0,2 МПа, кабельні електропроводки до обладнання, окремі предмети меблів на місцях.

3.13. Класи пожежі:

A - горіння твердих речовин;

B - горіння рідких речовин;

C - горіння газоподібних речовин (побутовий газ, водень, пропан);

D - горіння металів;

E - горіння електрообладнання.

3.14. Мережа зв'язку: сукупність засобів та споруд зв'язку, поєднаних в єдиному технологічному процесі для забезпечення інформаційного обміну.

3.15. Негорючий матеріал: матеріал, який під впливом вогню чи високої температури не спалахує, не тліє і не обвуглюється.

3.16. Нормативна документація: правила, галузеві та державні стандарти, технічні умови, керівні документи на проектування, виготовлення, ремонт, реконструкцію, монтаж, налагодження, технічне діагностування.

3.17. Об'єкт: підприємство, установа та організація.

3.18. Підземна споруда: споруда зв'язку, позначка стелі якої перебуває нижче рівня планувальної позначки землі.

3.19. Підприємство (оператор) зв'язку: підприємство, що здійснює свою господарську діяльність для забезпечення функціонування засобів, споруд та мереж зв'язку з метою надання послуг зв'язку.

3.20. План (картка) пожежогасіння об'єкта: документ, що визначає основні питання організації гасіння пожежі, яка поширилася на об'єкті.

3.21. Пожежа: неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем.

3.22. Правила пожежної безпеки: комплекс положень, які визначають порядок дотримання вимог та норм пожежної безпеки при будівництві та експлуатації об'єкта.

3.23. Причина пожежі: явище чи обставини, що безпосередньо спричиняють виникнення пожежі.

3.24. Протипожежні вимоги: інженерно-технічне обладнання чи організаційні заходи, спрямовані на запобігання пожежі або її розповсюдженню, а також на її гасіння. Як правило, містяться у нормативно-технічних та правових актах державного чи відомчого рівня.

3.25. Протипожежний режим: комплекс установлених норм поведінки людей, правил виконання робіт та експлуатації об'єкта (виробу), спрямованих на забезпечення його пожежної безпеки.

3.26. Пожежна профілактика: комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, запобігання пожежі, обмеження її розповсюдження, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.

3.27. Пожежобезпека об'єкта: стан об'єкта, при якому з регламентованою імовірністю унеможливлюються виникнення і розвиток пожежі та вплив на людей небезпечних факторів пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

3.28. Протипожежний стан об'єкта: стан об'єкта, що характеризується кількістю пожеж та рівнем збитків від них, кількістю загорянь, а також травм, отруєнь і загиблих людей, рівнем реалізації вимог пожежної безпеки, рівнем боєготовності пожежних підрозділів та добровільних формувань, а також рівнем протипожежної агітації та пропаганди.

3.29. Пожежний оповіщувач: пристрій для масового оповіщення людей про пожежу.

3.30. Пожежний сповіщувач: пристрій для формування сигналу про пожежу.

3.31. Пожежний приймально-контрольний прилад: складова частина установки пожежної сигналізації для прийняття інформації від пожежних сповіщувачів, вироблення сигналу про виникнення пожежі чи несправності установки та для подальшого передавання і видачі команд.

3.32. Поштовий зв'язок: приймання, обробка, перевезення та доставка письмових відправлень, матеріальних цінностей, виконання доручень фізичних та юридичних осіб щодо поштових переказів, банківських операцій.

3.33. Система протипожежного захисту: сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

3.34. Спалахування: займання, що супроводжується появою полум'я.

3.35. Споруди зв'язку: будинки, вежі, антени, повітряні і кабельні лінії, проміжні та кінцеві пристрої ліній зв'язку, поштові шафи та інші пристрої, що використовуються для організації поштового або електричного зв'язку.

3.36. Структурний підрозділ: філіал, відокремлений структурний підрозділ, центр, цех, дільниця, відділ, служба та ін.

3.37. Ступені вогнестійкості будівель:

I

будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних матеріалів або штучного каменю, бетону або залізобетону із застосуванням листових і плиткових негорючих матеріалів;

II

будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних матеріалів або штучного каменю, бетону або залізобетону з застосуванням листових і плиткових негорючих матеріалів. У покриттях будівель дозволяється застосовувати незахищені стальні конструкції;

III

будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних матеріалів або штучного каменю, бетону або залізобетону. Для перекриттів дозволяється використовувати деревяні конструкції, захищені штукатуркою або важкогорючими листовими, а також плитковими матеріалами. До елементів покриття не ставляться вимоги щодо межі вогнетривкості й межі розповсюдження вогню; при цьому елементи покриття із деревини підлягають вогнезахисній обробці;

IIIа

будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса із стальних незахищених конструкцій; огороджувальні конструкції із стальних листів або інших негорючих листових матеріалів з важкогорючим утеплювачем;

IIIб

будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса із суцільної або клеєної деревини, які піддаються вогнезахисній обробці відповідно до вимог обмеження розповсюдження вогню; огороджувальні конструкції - з панелей або поелементного складання, виконані із застосуванням деревини або матеріалів на її основі. Деревина та інші горючі матеріали огороджувальних конструкцій піддаються вогнезахисній обробці або захищаються від дії вогню та високих температур, щоб забезпечити необхідну межу розповсюдження вогню;

IV

будинки з несучими та захисними конструкціями із суцільної або клеєної деревини та інших горючих або важкогорючих матеріалів, захищених від дії вогню і високих температур штукатуркою або іншим листовим чи плитковим матеріалом. До елементів покриття не ставляться вимоги щодо межі вогнестійкості і межі розповсюдження вогню. При цьому елементи покриття із деревини підлягають вогнезахисній обробці;

IVa

будинки, переважно одноповерхові, з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса - із стальних незахищених конструкцій; огороджувальні конструкції - із стальних листів або інших негорючих матеріалів з горючим утеплювачем;

V

будинки. До несучих і огороджувальних конструкцій не ставляться вимоги щодо меж вогнестійкості і меж розповсюдження вогню.

3.38. Тління: горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається з появою диму.

3.39. Філіал: структурний підрозділ підприємства, безпосередньо підпорядкований підприємству, що має право приймання на роботу.

3.40. Центр: відокремлений структурний підрозділ підприємства, безпосередньо підпорядкований філіалу, що має право приймання на роботу.

3.41. Цех: структурний підрозділ підприємства, безпосередньо підпорядкований центру, що не має права приймання на роботу.

3.42. Шкода від пожежі: жертви пожежі та матеріальні втрати, що безпосередньо пов'язані з пожежею.

3.45. "Застосовують": використовується як дозвільна форма викладання тексту.

3.46. "Повинно бути не більше (не менше)": наводиться найбільше або найменше значення величини.

3.47. "Не повинно бути більше (менше)": наводяться припустимі значення відхилень.

3.48. "Від" і "до": включно.

3.49. Групи горючості будівельних матеріалів (відповідно до ДСТУ Б В.2.7-19-95)

Для координації та вдосконалення роботи, пов'язаної із забезпеченням пожежної безпеки та контролю за її проведенням, в апараті Державного комітету зв'язку та інформатизації України, ВАТ "Укртелеком", на підприємствах "Укрпошта", "Спецзв'язок", "Преса" створюються служби пожежної безпеки (СПБ). У дирекціях (філіях), підприємствах також створюються СПБ чисельністю не менше двох фахівців - начальник та інженер з пожежної безпеки, у центрах з чисельністю понад 200 працівників - інженер з пожежної безпеки.

Робота СПБ регламентується положеннями, які розробляються Державним комітетом зв'язку та інформатизації України, ВАТ "Укртелеком", підприємствами "Укрпошта", "Спецзв'язок", "Преса". Діяльність фахівців СПБ філіалів (дирекцій), центрів - посадовими інструкціями.

Початок роботи новоствореного підприємства, уведення в експлуатацію нових, реконструйованих виробничих, житлових та інших об'єктів, упровадження нових технологій, передача у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняються.

Видача дозволу здійснюється відповідно до Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2001 N 150.

Продукція протипожежного призначення, а також продукція, до якої встановлені вимоги пожежної безпеки, повинна мати сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності. Організаційні та правові засади підтвердження відповідності продукції визначаються Кабінетом Міністрів України.

4.1. Вивчення правил пожежної безпеки

4.1.1. Здійснюється згідно з Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України (затверджено наказом МВС України від 17.11.94 N 628 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.94 за N 307/517. НАПБ Б.02.005-94).

4.1.2. Керівник об'єкта організовує виконання цього Типового положення (табл. 1). Щорічно складається перелік навчальних груп із працівників для навчання і перевірки знань з пожежної безпеки в Головному навчальному центрі ВАТ "Укртелеком" або в інших навчальних закладах.

4.1.3. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажу й перевірки знань із питань пожежної безпеки, забороняється.

4.2. Пожежно-технічні комісії та добровільні пожежні дружини

4.2.1. На об'єкті з кількістю працюючих 50 і більше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися пожежно-технічна комісія (ПТК). На підставі цього рішення наказом керівника встановлюється персональний склад ПТК та порядок її роботи.

4.2.2. На підставі Типового положення про пожежно-технічну комісію (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.94 N 521 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.10.94 за N 249/459. НАПБ Б.02.003-94) розробляється Положення про ПТК об'єкта, яке затверджує його керівник.

4.2.3. Добровільні пожежні дружини (ДПД) можуть створюватися на об'єктах з кількістю працюючих, як правило, не менше 50 чоловік з робітників, службовців та ІТР з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння, здійснення громадського контролю за додержанням установлених законодавством вимог пожежної безпеки.

4.2.4. У своїй діяльності ДПД керуються Положенням про добровільні пожежні дружини (команди) (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.94 N 521 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.10.94 за N 248/458. НАПБ Б.02.004-94).

4.3. Обов'язки посадових осіб

4.3.1. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб. Це слід відображати в трудових договорах (контрактах) та статутах.

4.3.2. Посадовим особам слід визначити обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

4.3.3. Обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту мають бути відображені у відповідних посадових документах (контрактах, функціональних обов'язках, інструкціях, положеннях тощо).

4.3.4. Посодовим особам на кожному об'єкті з урахуванням умов його пожежної небезпеки слід установити відповідний протипожежний режим, у тому числі - визначити:

а) можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

б) порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

в) правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

г) місця для зберігання і допустиму кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно розміщуватися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);

ґ) порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

д) порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

е) порядок огляду й закриття приміщень після закінчення роботи;

є) порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

ж) порядок організації експлуатації, обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);

з) порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

и) дії працівників у разі виявлення пожежі;

і) порядок збору членів ДПД та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.

4.3.5. Працівників слід ознайомити з цими вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму тощо; витяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід розміщувати на видних місцях.

4.3.6. На кожному об'єкті слід розробити загальнооб'єктну інструкцію про заходи пожежної безпеки та інструкції для всіх вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень (дільниць, цехів, складів, майстерень, лабораторій тощо).

Ці інструкції мають вивчатися під час проведення протипожежних інструктажів, проходження пожежно-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання і розміщуватися на видних місцях.

4.3.7. У промислових будівлях та спорудах, які мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб слід розробити і розмістити на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.

4.3.8. У разі зміни планування або функціонального призначення будівель (приміщень, споруд), технології виробництва, штатного розкладу переробити плани евакуації та інструкцій.

4.3.9. На об'єкті слід встановити порядок (систему) оповіщення людей про пожежу, з яким потрібно всіх ознайомити.

У приміщеннях на видних (помітних) місцях біля телефонів слід розмістити таблички із зазначенням номера телефону для виклику пожежної охорони.

4.3.10. Територія об'єкта, а також будинки, споруди, приміщення слід забезпечити відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76*.

4.3.11. У разі одержання речовин та матеріалів з невідомими властивостями щодо пожежної небезпеки забороняється їх застосування до з'ясування через відповідні установи та організації відомостей (показників) про їх пожежну небезпеку.

Застосування при будівництві у виробництві матеріалів та речовин, на які відсутні дані щодо пожежної небезпеки, забороняється.

4.3.12. На об'єктах, де застосовуються й переробляються сильнодійні отруйні речовини (СДОР) та джерела радіоактивного випромінювання, слід регулярно в погодженні з пожежною охороною терміни інформувати підрозділи Державної пожежної охорони (ДПО) про кількість таких речовин і матеріалів, їх токсичні властивості, особливості поведінки під час пожежі, повідомляти інші дані, необхідні для забезпечення безпеки особового складу, який залучається до гасіння пожежі та проведення аварійно-рятувальних робіт на цих об'єктах.

4.3.13. Для працівників охорони незалежно від їх підпорядкованості (сторожів, вахтерів, вартових тощо) посадові особи розробляють інструкції, у яких визначають їх обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території приміщень, порядок дій у разі виявлення пожежі, спрацювання засобів пожежної сигналізації та автоматичного пожежогасіння, а також указують, кого з посадових осіб адміністрації слід викликати в разі пожежі в нічний час та у вихідні й святкові дні.

Працівникам охорони слід мати список посадових осіб із зазначенням їх домашньої адреси, службового й домашнього телефонів. Вони зобов'язані знати порядок дій в разі виявлення пожежі, правила користування первинними засобами пожежогасіння та прийомами гасіння.

4.3.14. Уживати (у межах наданих посадовим особам прав) відповідних заходів щодо реагування на факти порушень чи невиконання працівниками встановленого протипожежного режиму, вимог правил пожежної безпеки та інших нормативних актів, що діють у цій сфері.

4.3.15. З метою підвищення ефективності пожежно-профілактичної роботи, спрямованої на забезпечення належного протипожежного захисту об'єктів зв'язку, слід проводити огляди протипожежного стану і за результатами оглядів готувати накази.

4.3.16. Виконувати встановлений порядок взаємодії підрозділів Державної служби охорони при МВС України з операторами зв'язку всіх форм власності при організації централізованої охорони об'єктів (наказ Міністерства внутрішніх справ та Державного комітету зв'язку України від 20.10.98 N 750/145, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.98 за N 701/3141).

4.4. Обов'язки працівників зв'язку

4.4.1. Працівники зобов'язані дотримуватися встановленого протипожежного режиму на об'єкті, виконувати встановлені правила та інші нормативні акти з питань пожежної безпеки.

4.4.2. Кожен працівник у разі виявлення пожежі або запаху диму, гару, надмірного підвищення температури зобов'язаний негайно повідомити про це пожежну охорону (при цьому назвати адресу об'єкта, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище) та вживати заходів до її ліквідації й рятування людей та майна.

4.5. Відповідальність за порушення Правил

За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду, невиконання їх приписів винні в цьому посадові особи, інші працівники притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

5.1. Утримання територій та доріг

5.1.1. Ворота в'їзду на територію об'єкта, що відчиняються за допомогою електроприводу, повинні мати пристосування (пристрої), які дають змогу відчиняти їх уручну.

5.1.2. Стоянка транспорту на відстані менше 10-ти м від в'їзних воріт на територію об'єкта забороняється, про що повинен вказувати відповідний знак заборони.

5.1.3. Територія об'єкта повинна мати освітлення, що забезпечує швидке знаходження пожежних драбин, протипожежного обладнання, входів до будинків і споруд.

5.1.4. Протипожежні розриви між будівлями, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо повинні відповідати вимогам будівельних норм. Їх не дозволяється захаращувати, використовувати для складування матеріалів, устаткування, стоянок транспорту, будівництва та встановлення тимчасових будинків і споруд.

5.1.5. Дороги, проїзди та проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними, очищатися від снігу та льоду.

5.1.6. Основні дороги, проїзди, проходи повинні мати тверде покриття. Влаштовуючи проїзди для пожежних автомобілів до будівель, споруд і вододжерел по ґрунту, їх слід укріплювати шлаком, гравієм або іншими місцевими матеріалами для забезпечення можливості під'їзду за будь-якої пори року.

Забороняється довільно зменшувати нормативну ширину доріг та проїздів.

5.1.7. Про закриття ділянок доріг або проїздів для ремонту (або з інших причин) необхідно заздалегідь повідомити підрозділи пожежної охорони. На період закриття доріг у відповідних місцях слід установлювати покажчики напрямку об'їзду або влаштовувати переїзди через ділянки, що ремонтуються.

5.1.8. Усі джерела водопостачання для потреб пожежогасіння повинні мати придатні під'їзди.

Колодязі пожежних гідрантів (ПГ) та пожежні водоймища (ПВ) слід завчасно втеплити та в холодну пору року регулярно очищати від снігу та льоду.

5.1.9. Рейкові колії, тимчасові траншеї та канави не повинні ускладнювати рух пожежних автомобілів.

Проїзди та проходи через залізничні колії повинні мати суцільні настили на рівні головок рейок. Стоянка вагонів без локомотивів на переїздах забороняється.

5.1.10. Стоянка транспорту в наскрізних проїздах будівель менше як за 5 м від ПГ, забірних пристроїв вододжерел, пожежного обладнання та інвентарю на поворотних майданчиках тупикових проїздів забороняється. У зазначених місцях слід установлювати відповідні знаки.

5.1.11. Розпалювати багаття, спалювати відходи, тару, викидати непогашене вугілля та попіл на відстань менше ніж 15 м від будівель і споруд, а також у межах, установлених будівельними нормами протипожежних розривів, забороняється.

5.1.12. Будівництво на території об'єкта нових будівель та споруд (у тому числі тимчасових) може здійснюватися лише за наявності проектної документації та позитивної експертизи (перевірки) органів державного пожежного нагляду.

Не дозволяється прибудовувати до будівель, споруд з огороджувальними конструкціями, що містять горючі полімерні утеплювачі (пінополістирол, пінополіуретан тощо).

5.1.13. Паління забороняється:

а) на території та в приміщеннях, де зберігаються ЛЗР, ГР та горючі гази;

б) у будівлях з наявністю вибухопожежонебезпечних приміщень (дільниць).

5.1.14. На території об'єкта, де паління дозволяється, адміністрація зобов'язана визначити й обладнати спеціальні місця для цього, позначити їх знаком або написом, установити урну або попільницю з негорючого матеріалу.

5.2. Будинки, споруди, приміщення, евакуаційні шляхи та виходи

5.2.1. Усі будинки, споруди та приміщення повинні своєчасно очищатися від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримуватися в чистоті. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або інструкціями.

5.2.2. Для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення та лабораторій визначаються категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки за НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86), а також клас зони за ДНАОП 0.00-1.32-01. На вхідних дверях до приміщень, а також на межах зон усередині приміщень та зовні розміщуються таблички з позначенням категорії та зон.

Категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки (ОНТП 24-86)

Класи вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зон (ДНАОП 0.00-1.32-01)

Примітка. Категорії приміщень та класи зон приміщень установлені з урахуванням вимог ВСН 333-87.

5.2.3. У разі реконструкції, перепланування, капітального ремонту приміщень, будинків та інших споруд, їх технічного переоснащення як зі зміною, так і без зміни функціонального призначення необхідно виконувати протипожежні вимоги, визначені нормативними документами в галузі будівельного, технологічного проектування та НАПБ А.01.001-95.

Приступати до виконання вищезазначених робіт дозволяється лише за наявності проектної документації, яка пройшла попередню експертизу на відповідність нормативним актам з питань пожежної безпеки з позитивним результатом в органах державного пожежного нагляду.

Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування, технологічне обладнання вводяться в експлуатацію лише за умови відповідності їх діючим в Україні нормативним актам з пожежної безпеки.

5.2.4. Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування, технологічне обладнання, будівельні конструкції та матеріали вводяться в експлуатацію лише за умови відповідності їх чинним в Україні нормативним актам із пожежної безпеки.

5.2.5. Протипожежні системи, установки, устаткування будівель, споруд і приміщень (протидимний захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і перекриттях тощо) повинні постійно утримуватись у справному стані.

5.2.6. Не дозволяється використовувати горища, технічні поверхи будинків (у тому числі вентиляційні камери, електрощитові) під виробничі дільниці, для зберігання продукції, устаткування, меблів та інших предметів.

Двері горищ, технічних поверхів, вентиляційних камер, електрощитових, підвалів повинні утримуватись зачиненими. На дверях слід указувати місця зберігання ключів.

Вікна горищ, технічних поверхів і підвалів повинні бути засклені.

5.2.7. У підвальних і цокольних приміщеннях забороняється:

а) розміщення вибухопожежонебезпечних виробництв, зберігання та застосування ЛЗР і ГР, вибухових речовин, балонів із газами, целулоїду, карбіду кальцію й інших речовин і матеріалів, що мають підвищену пожежну небезпеку;

б) улаштування складів горючих матеріалів, майстерень, де використовуються горючі матеріали, а також інших господарських приміщень, якщо вхід до них не ізольований від загальних евакуаційних сходових кліток.

5.2.8. Приямки віконних прорізів підвальних і цокольних приміщень слід регулярно очищати від горючих відходів виробництва, сухого листя, трави тощо. Забороняється закривати їх наглухо (щільно), захаращувати або закладати віконні прорізи.

5.2.9. Стаціонарні зовнішні пожежні сходи, сходи на перепадах висот і огорожі на дахах (покриттях) будівель та споруд повинні утримуватися постійно в справному стані, бути пофарбованими.

5.2.10. У разі потреби встановлення на вікнах приміщень, де перебувають люди, ґрат останні повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під час перебування в цих приміщеннях людей ґрати мають бути відчинені (зняті).

Установлювати глухі (незнімні) ґрати дозволяється у квартирах, банках, касах, складах, коморах, кімнатах для зберігання зброї і боєприпасів, на об'єктах торгівлі, розрахованих на одночасне перебування до 50 осіб.

5.2.11. Отвори в протипожежних стінах, перегородках і перекриттях повинні бути обладнані захисними пристроями (протипожежні двері, вогнезахисні клапани, водяні завіси тощо) від поширення вогню та продуктів горіння.

Забороняється встановлювати будь-які пристрої, що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних дверей, а також знімати пристрої для їхнього самозачинення.

5.2.12. У разі перетинання протипожежних перешкод (стін, перегородок, перекриттів і т. ін.) різними комунікаціями, зазори (отвори), що утворилися між цими конструкціями та комунікаціями, потрібно щільно (наглухо) закрити негорючими матеріалами, які забезпечують межу вогнестійкості та димогазонепроникнення, що вимагається будівельними нормами для цих перешкод.

5.2.13. Дерев'яні конструкції в будинках усіх ступенів вогнестійкості, крім V ступеня, повинні піддаватися вогнезахисній обробці, за винятком вікон, дверей, воріт, підлоги, вбудованих меблів, стелажів, якщо в будівельних нормах не зазначені інші вимоги.

Пошкодження вогнезахисних покриттів (штукатурки, спеціальних фарб, лаків, обмазок тощо) будівельних конструкцій, горючих оздоблювальних і теплоізоляційних матеріалів, повітроводів, металевих опор та перегородок повинні негайно усуватись.

Після виконання вогнезахисних робіт підрядною організацією за участю замовника має бути складений акт про виконані роботи. Після закінчення термінів дії обробки (просочення) та в разі втрати або погіршення вогнезахисних властивостей обробку (просочення) треба повторити. Перевірку стану вогнезахисної обробки (просочення) слід проводити не менше одного разу на рік зі складанням акта перевірки.

5.2.15. Для індивідуального захисту обслуговувальний персонал підприємств, де в технологічних процесах зберігаються чи використовуються легкозаймисті ГР або гази, повинен бути забезпечений комплектом спеціального термозахищеного одягу. Спецодяг повинен завчасно підлягати пранню та ремонту, зберігатися у розвішеному вигляді в металевих шафах, установлених у спеціально відведених для цієї мети приміщеннях.

5.2.16. У будівлях, спорудах, приміщеннях забороняється:

а) прибирати приміщення та прати одяг із застосуванням ЛЗР і ГР;

б) відігрівати замерзлі труби паяльними лампами й іншими засобами із застосуванням відкритого вогню;

в) залишати неприбраними промаслені обтиральні матеріали.

5.2.17. Евакуаційні шляхи та виходи повинні постійно утримуватись вільними, нічим не захаращуватися, а в разі виникнення пожежі повинні гарантувати безпеку під час евакуації людей, які перебувають у приміщеннях будівель і споруд.

5.2.18. Кількість і розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їх конструктивні та планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, протяжність шляхів евакуації, їх облицювання (оздоблення) повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм.

5.2.19. У разі розміщення технологічного обладнання в приміщеннях повинні бути забезпечені евакуаційні проходи до сходових кліток та інших шляхів евакуації відповідно до будівельних норм.

5.2.20. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу із будівель (приміщень).

5.2.21. Допускається влаштування дверей з відкриттям усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 осіб, а також у санвузлах, з площадок зовнішніх евакуаційних драбин (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки).

5.2.22. При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються.

5.2.23. Килими, килимові доріжки й інше покриття підлоги в приміщеннях з масовим перебуванням людей повинні надійно кріпитися до підлоги і бути помірно небезпечними щодо токсичності продуктів горіння, мати помірну димоутворювальну здатність (за ГОСТ 12.1.044-89) та відповідати групам поширення полум'я РП1, РП2 (за ДСТУ Б В.2.7-70-98).

5.2.24. Сходові марші і площадки повинні мати справні огорожі з поручнями.

5.2.25. У сходових клітках дозволяється встановлювати на висоті не менше 2,2 м від поверхні східців і сходових площадок прилади опалення.

У незадимлюваних сходових клітках дозволяється встановлення лише приладів опалення.

5.2.26. Сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог норм та правил улаштування електроустановок.

5.2.27. Світильники евакуаційного освітлення слід вмикати, у разі перебування в будинки людей, з настанням сутінків.

5.2.28. У разі наявності людей шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, повинні постійно освітлюватися електричним світлом.

5.2.29. У приміщеннях будівель, де можуть перебувати одночасно більше 100 осіб, у виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше 50 працівників (або якщо площа перевищує 150 кв.м) евакуаційні виходи необхідно позначати світловими покажчиками "ВИХІД" білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерел живлення евакуаційного (аварійного) освітлення або таких, що переключаються автоматично в разі зникнення живлення на основних джерелах.

5.2.30. Не допускається:

а) улаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, розсувні, підйомні двері, такі двері, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;

б) захаращувати шляхи евакуації (коридори, проходи, сходові марші і площадки, вестибюлі, холи, тамбури тощо) меблями, обладнанням, різними матеріалами та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативи ширини;

в) забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з'єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будівель;

г) застосовувати на шляхах евакуації (крім будівель V ступеня вогнестійкості) горючі матеріали для облицювання стін і стель, а також сходів та сходових площадок;

ґ) розташовувати в тамбурах виходів, за винятком квартир та індивідуальних житлових будинків, гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для торгівлі, а також зберігання, у тому числі тимчасового, будь-якого інвентарю та матеріалу;

д) захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні драбини;

е) знімати встановлені на балконах (лоджіях) драбини;

є) улаштовувати у сходових клітках приміщення будь-якого призначення, у т.ч. кіоски, ларки, а також виходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати газопроводи, трубопроводи з ЛЗР та ГР, повітроводи;

ж) улаштовувати в загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій; зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;

з) розташовувати в ліфтових холах комори, кіоски, ларки і т.ін.;

и) установлювати телекамери в проходах, що перешкоджає евакуації людей;

і) робити засклення або закладання жалюзі й отворів повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;

ї) знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;

й) заміняти армоване скло на звичайне у дверях та фрамугах усупереч передбаченому за проектом;

к) знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні;

л) зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;

м) розвішувати у сходових клітках на стінах стенди, панно тощо;

н) уникати слизької підлоги на шляхах евакуації.

5.3. Електроустановки

5.3.1. Протипожежні відстані від повітряних ліній слабострумових мереж (радіо, телефонного зв'язку, сигналізації і т. ін.) до зовнішніх установок з вибухопожежонебезпечними зонами всіх класів відповідно до ПУЭ мають бути такими самими, як і для повітряних ліній електропередач напругою до 1 кВ.

5.3.2. Електричні машини, апарати, обладнання (апарати управління, пускорегулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники і т.ін.), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту повинні відповідати класу зони (за ПУЭ), мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.

5.3.3. Телефонні апарати, сигнальні пристрої до них, електричні годинники, радіоприймачі, пристрої та обладнання установок автоматичної і ручної пожежної сигналізації, охоронної сигналізації, установок пожежогасіння, централізованої системи оповіщення про пожежу та інші подібні слабострумові споживачі електроенергії можуть застосовуватися у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах лише за умови відповідності їх рівня вибухозахисту (ступеня захисту оболонки) класу зони, крім випадків, обумовлених відповідними нормативними документами.

Слабострумові внутрішні електромережі повинні виконуватися у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах, а також по горючих основах аналогічно вимогам ПУЭ до внутрішніх електромереж, крім випадків, обумовлених у нормативних документах.

Над вибухонебезпечними зонами будь-якого класу (як у приміщеннях, так і в зовнішніх вибухонебезпечних установках) не допускається розміщувати електрообладнання (світильники, прожектори, з'єднувальні коробки тощо) без засобів вибухозахисту та прокладати електропроводи і кабелі над цими зонами способами, що не допускаються у вибухонебезпечних зонах відповідно до ПУЭ.

5.3.4. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких уставок забороняється.

5.3.5. На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, установлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що зазначають їх ступінь захисту згідно з чинними стандартами.

5.3.6. З'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо). Місця з'єднання жил проводів і кабелів, а також з'єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання й пошкодження ізоляції стиків. Струм утрат ізоляції стиків повинен бути не більше струму втрат ізоляції цілих жил цих проводів і кабелів.

5.3.7. В електропроводках слід передбачати відгалужувальні та з'єднувальні коробки з негорючих або важкогорючих матеріалів. Ці коробки повинні бути постійно закритими кришками із зазначених матеріалів.

5.3.8. Улаштування та експлуатація тимчасових електромереж не дозволяється. Винятком можуть бути тимчасові ілюмінаційні установки й електропроводки, які живлять місця проведення будівельних, тимчасових ремонтно-монтажних та аварійних робіт.

5.3.9. Не дозволяється прокладання проводів і кабелів (за винятком тих, що прокладаються у сталевих трубах) безпосередньо вздовж металевих панелей та плит із полімерними утеплювачами, а також установлення електричних апаратів, щитів тощо ближче 1 м від указаних конструкцій. У місцях перетинання огороджувальних конструкцій електричними комунікаціями слід передбачати металеві гільзи з ущільненням із негорючих матеріалів.

5.3.10. Переносні світильники слід обладнати захисними скляними плафонами й сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі та проводи (шнури) з мідними жилами, спеціально призначеними для цієї мети, з урахуванням їхнього захисту від можливих пошкоджень.

5.3.11. Електричне обладнання, машини, апарати, прилади, електрощити зі ступенем захисту їхніх оболонок менше IP 44 повинні розміщуватися на відстані не менше 1 м від горючих матеріалів, за винятком матеріалів груп Г1, Г2, або відокремлюватися від них екранами з негорючих матеріалів.

У пожежонебезпечних приміщеннях, де на окремих ділянках зберігаються тверді горючі або негорючі в горючій упаковці матеріали, пожежонебезпечна зона П-IIа вважається в межах не менше 1 м від меж ділянки, призначеної для складування, і над самою ділянкою.

Пожежонебезпечна зона класу П-III вважається в тих самих межах при розміщенні ділянок складування твердих горючих матеріалів і горючих рідин зовні (поза будівлями і спорудами).

5.3.12. Відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів, за винятком груп Г1, Г2, повинна бути не менше таких значень:

Інші види світильників повинні розміщуватися від горючих матеріалів та предметів на відстані не менше 0,5 м, а від будівельних конструкцій, що містять горючі матеріали груп Г3, Г4 - не менше 0,2 м, а від конструкцій з горючих матеріалів груп горючості Г1, Г2 - не менше 0,1 м.

У разі неможливості дотримання вказаної відстані до будівельних конструкцій вони повинні бути захищені негорючими теплоізоляційними матеріалами.

5.3.13. У разі встановлення світильників на (у) підвісні стелі чи їх облицювання з матеріалів груп горючості Г3, Г4 місця прилягання цих світильників необхідно захищати негорючим теплоізоляційним матеріалом або матеріалом групи горючості Г1 (крім випадків, коли технічними умовами на світильники передбачається можливість їх монтажу на горючих поверхнях чи конструкціях).

5.3.14. Відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито вздовж конструкцій на ізоляторах, тросах, у лотках і т. ін., до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих матеріалів повинна становити не менше ніж 1 м.

5.3.15. Прокладання проводів (кабелів) по горючих основах (конструкціях, деталях), улаштування вводів у будинки повинно здійснюватися відповідно до вимог ПУЭ.

У разі відкритого прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горючих основ (конструкцій, деталей) повинна становити не менше 0,01 м. При неможливості забезпечити вказану відстань провід (кабель) слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 м.

5.3.16. У разі схованого прокладання таких проводів (кабелів) їх необхідно ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу. Після закінчення прокладання складається акт про проведення схованих робіт.

5.3.17. Електронагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі та інші побутові електроприлади та апаратура повинні вмикатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань та електророзеток заводського виготовлення.

5.3.18. Застосування електричних опалювальних приладів у приміщеннях категорій за вибухопожежонебезпекою А та Б не дозволяється.

При застосуванні, згідно з умовами виробництва, у пожежонебезпечних зонах будь-якого класу електронагрівальних приладів нагрівальні робочі частини останніх мають бути захищені від доторкання до горючих матеріалів, а самі прилади встановлені на поверхні з негорючого матеріалу.

5.3.19. Забороняється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах складських приміщень, у будівлях архівів, музеїв, бібліотек (крім спеціально призначених і обладнаних для цього приміщень), а також у будівлях (приміщеннях) іншого призначення згідно з розділом 7 НАПБ А.01.001-95.

5.3.20. Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати +85 град. C.

5.3.21. Для опалення невеликих приміщень, у тому числі кіосків, пересувних побутових приміщень для будівельників тощо, можуть застосовуватися масляні радіатори та нагрівальні електропанелі типу РБЕ-1, ЕК-2, ЕК-4, ПТ-8-2 та ін., із закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор.

5.3.22. Нові підключення різних струмоприймачів (електродвигунів, нагрівальних приладів і т. ін.) необхідно проводити з урахуванням допустимого струмового навантаження електромережі.

5.3.23. Для загального відключення силових та освітлювальних мереж складських приміщень із вибухонебезпечними й пожежонебезпечними зонами будь-якого класу, архівів, книгосховищ та інших подібних приміщень необхідно передбачати встановлення апаратів відключення (вимикачів) поза межами (іззовні) указаних приміщень на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах. Спільні апарати відключення (вимикачі) слід розташовувати в ящиках із негорючих матеріалів або в нішах, які мають пристосування для пломбування та замикання на замок.

5.3.24. Електрошафи, розміщені в коридорах, у вестибюлях, холах, фойє та інших шляхах евакуації, повинні бути замкненими.

Електрощити, групові електрощитки необхідно оснащувати схемою підключення споживачів із пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки).

5.3.25. Електродвигуни, світильники, проводи та розподільчі пристрої потрібно регулярно, не рідше одного разу на місяць, а в запилених приміщеннях - щотижня, очищати від пилу.

5.3.26. Кабельні споруди й конструкції, на яких укладають кабелі, повинні виготовлятися з негорючих матеріалів. Забороняється розміщення в кабельних спорудах будь-яких тимчасових пристроїв, зберігання в них матеріалів та устаткування.

5.3.27. Улаштування, живлення, прокладання мереж аварійного та евакуаційного освітлення повинно виконуватися відповідно до вимог будівельних норм і ПУЭ.

5.3.28. У світильниках аварійного та евакуаційного освітлення слід використовувати лампи розжарювання. Дозволяється в окремих випадках застосування люмінесцентних світильників для аварійного (евакуаційного) освітлення, якщо температура навколишнього середовища приміщення становить не менше +5 град.C, а живлення здійснюється на змінному струмі й забезпечує напругу мережі не нижче 90% номінальної.

Світильники аварійного (евакуаційного) освітлення виділяються з числа світильників робочого освітлення своїм типом чи спеціально нанесеним знаком. Світильники евакуаційного освітлення слід позначати літерою "Е".

Установлення будь-яких місцевих вимикачів або штепсельних роз'єднувачів у мережах аварійного (евакуаційного) освітлення не дозволяється.

5.3.29. Електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати можуть установлюватися на горючі основи (конструкції) лише з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 м.

Також слід захищати електровироби (розетки, вимикачі тощо), вбудовані в конструкції з горючих матеріалів (окрім матеріалів груп горючості Г1, Г2), якщо технічні умови на ці вироби не допускають монтажу безпосередньо на горючих основах з матеріалів груп горючості Г3, Г4.

5.3.30. Не дозволяється:

а) проходження повітряних ліній електропередач та зовнішніх електропроводок над горючими покрівлями, навісами, штабелями лісу, складами паливно-мастильних матеріалів, торфу, дров та інших горючих матеріалів;

б) прокладка електричних проводів і кабелів транзитом через складські приміщення, пожежонебезпечні та вибухонебезпечні зони;

в) експлуатувати кабелі й проводи з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;

г) залишати під напругою кабелі та проводи з неізольованими струмопровідними жилами;

ґ) застосовувати саморобні подовжувачі, які не відповідають вимогам ПУЭ, що пред'являються до переносних (пересувних) електропроводок;

д) застосовувати для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;

е) користуватися пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;

є) підвішувати світильники безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортати електролампи і світильники папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатувати їх зі знятими ковпаками (розсіювачами); використовувати електроапаратуру та прилади в умовах, що не відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виготовлювачів;

ж) застосовувати в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентні світильники з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

з) використовувати в пожежонебезпечних зонах світильники з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

и) залишати без догляду при виході з приміщення увімкнені в електромережу нагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі тощо;

і) складати горючі матеріали на відстані ближче ніж 1 м від електроустаткування та під електрощитами;

ї) використовувати ролики, вимикачі, штепсельні розетки для підвішування одягу й інших предметів, заклеювати ділянки електропроводки папером, горючими тканинами;

й) застосовувати для електромереж радіо- та телефонні проводи;

к) використовувати побутові електронагрівальні прилади (праски, чайники, кип'ятильники тощо) без негорючих підставок та в місцях (приміщеннях), де їх застосування не передбачено технологічним процесом.

5.3.31. У приміщеннях категорій А, Б, В, вибухопожежонебезпечних повинно бути забезпечено дотримання вимог електростатичної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-86.

5.3.32. У всіх, незалежно від призначення, приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що згідно з вимогами технології працюють цілодобово).

При цьому в будівлях, крім житлових будинків, усі електроустановки, що працюють цілодобово, повинні бути заживлені самостійними лініями, починаючи від увідного пристрою в будівлю (споруду). Кожна така електроустановка повинна мати свій апарат захисту (запобіжник або автоматичний вимикач). Вимкнення електропостачання повинно виконуватися від одного загального комутаційного апарата (вимикача), до якого є вільний доступ електротехнічному персоналу і який розміщений біля виходу (входу) будівлі.

5.3.33. На кожному об'єкті повинен бути встановлений порядок відключення напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів у разі пожежі. При цьому електроживлення систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання та евакуаційного (аварійного) освітлення має бути невідключеним.

5.3.34. Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільчих щитів, щитів управління, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог ПУЭ.

5.3.35. Несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормовий нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, повинні негайно ліквідовуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу потрібно відключати до приведення її у пожежобезпечний стан.

5.3.36. Заміри опору ізоляції електричних мереж мають проводитися в терміни відповідно до вимог ПТЕ.

5.3.37. Для захисту будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів мають забезпечуватися вимоги РД-34.21.122-87.

5.3.38. Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані необхідно регулярно проводити ревізування цих пристроїв: для будівель і споруд I та II категорій захищеності від блискавки - щороку, для III категорії - не рідше 1 разу на 3 роки зі складанням акта, у якому вказуються виявлені дефекти. Усі виявлені у пристроях захисту від блискавок пошкодження та дефекти підлягають негайному усуненню.

5.3.39. Власник об'єкта зобов'язаний забезпечити обслуговування та технічну експлуатацію електроустановок, у тому числі електроустановок слабкого струму. Особа, призначена відповідальною за їх протипожежний стан (головний енергетик, енергетик, ІТП відповідної кваліфікації), зобов'язана:

а) організовувати і проводити профілактичні огляди та ППР електрообладнання і електромереж, а також своєчасне усунення порушень, які можуть призвести до пожежі;

б) забезпечувати правильність застосування електрообладнання, кабелів, електропроводок залежно від класу пожежо- та вибухонебезпеки, зон і умов навколишнього середовища, а також справність стану апаратів захисту від коротких замикань, перевантажень та інших небезпечних режимів робіт;

в) організовувати навчання та інструктажі чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.

У разі неможливості технічного обслуговування електроустановок силами персоналу об'єкта власник повинен укласти договір на планове технічне обслуговування зі спеціалізованою організацією (із кваліфікованими фахівцями).

5.3.40. При влаштуванні вбудованих саун необхідно обладнувати їх електропечами заводського виготовлення із системою автоматичного захисту та відключення при роботі печі більше 8 годин на добу. Підключення ТЕНів до електромережі має здійснюватися за межами парильного відділення.

5.3.41. Кабельні тунелі і канали слід виконувати з негорючих матеріалів, що мають межі вогнестійкості не менше 0,75 год. Кабельні тунелі розподіляються на протипожежні відсіки довжиною не більше 150 м.

5.3.42. Перевірка експлуатації електроустаткування об'єктів на відповідність фактичного рівня протипожежного захисту вимогам діючих норм і правил проводиться за такими показниками:

а) організація і проведення ТО та ППР;

б) відповідність і справність апаратів захисту від статичних розрядів, заземлювальних пристроїв і захисту від небезпечних впливів;

в) відповідність підбору та монтажу електрообладнання та електропроводки класам приміщень за зонами згідно з ПУЭ;

г) наявність інструкцій про правила експлуатації електрообладнання, знання та виконання їх вимог;

ґ) проведення заміру опору ізоляції в електропроводці, наявність відповідних актів;

д) відповідність вимогам ПУЭ аварійного та евакуаційного освітлення.

5.3.43. У разі виникнення пожежі в (на) електроустановках (апаратах електрозв'язку), які мають велику кількість контактів, використовувати порошкові вогнегасники не рекомендується.

5.3.44. Кабелі та проводи, які не поширюють горіння, згідно з ГОСТ 12176 слід застосовувати в пожежонебезпечних зонах будь-якого класу. Забороняється застосування кабелів з горючою поліетиленовою ізоляцією.

5.4. Установки пожежогасіння

5.4.1. Будівлі та приміщення, у яких необхідно влаштовувати автоматичне пожежогасіння:

а) приміщення цехів і дільниць обробки та зберігання посилок, страхової пошти, листової кореспонденції та друку без постійного перебування персоналу - кожне 500 кв.м і більше.

Приміщення посилок висотою понад 5,5 м;

в) приміщення для зберігання автомобілів і постів технічного обслуговування та ремонту автомобілів (крім постів миття автомобілів), які розміщені в одноповерхових будинках I та II ступенів вогнестійкості площею 7000 кв.м і більше; у будинках III, IV і IVа ступенів вогнестійкості площею 2000 кв. м і більше; у будинках IIIа, IIIб ступенів вогнестійкості площею 3600 кв.м і більше; у будинках з двома поверхами і більше; у підземних гаражах - незалежно від площі;

г) склади, комори:

зберігання ЛЗР і ГР - площею 500 кв.м і більше при кількості продуктів більше 15 кг/кв.м та площею 50 кв.м і більше, якщо ці приміщення розміщені в будівлях з іншими приміщеннями;

горючих матеріалів - площею 1000 кв.м і більше;

негорючих матеріалів у горючій упаковці - площею 1500 кв.м і більше;

ґ) приміщення дизельних, що розміщуються в підземних об'єктах; підвальних або цокольних поверхах, слід обладнувати установками автоматичного пожежогасіння аерозольними, газовими, порошковими чи пінними;

д) у складських приміщеннях, які пристосовані під захисні споруди місткістю 600 чол. і більше або площею 700 та більше кв. м.

5.4.2. Апаратура й обладнання, що входять до складу установок, повинні мати сертифікат відповідно до Правил обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення (затверджено наказом Держстандарту України від 27.06.97 N 374 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.09.97 за N 407/2211).

5.4.3. Організації, які здійснюють монтаж, наладку та технічне обслуговування установок, повинні мати ліцензію на право виконання цих робіт.

5.4.4. ТО та ППР слід визначати на кожну установку відповідно до плану-графіка, який опрацьовується на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт. На період проведення робіт з ТО чи ППР, для яких передбачається відключення установок, адміністрація об'єкта зобов'язана вжити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки захищуваних приміщень та технологічного устаткування, повідомивши про це ДПД, якщо вона є.

5.4.5. Автоматичні установки пожежогасіння, змонтовані та введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації та вимогам нормативно-технічних документів.

5.4.6. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний є неприпустимим, за винятком випадків, обумовлених у нормативних документах.

Пристрої ручного пуску автоматичних установок пожежогасіння (АУП) повинні бути опломбовані, захищені від несанкціонованого приведення в дію механічних пошкоджень і встановлюватися поза можливою зоною горіння, у доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, розміщені як усередині, так і поза приміщенням.

5.4.7. Приміщення, які захищені установками об'ємного пожежогасіння, слід обладнувати дверима з приладами для самозачинення.

5.4.8. На об'єкті повинна вестись експлуатаційна документація, у якій слід реєструвати:

а) зміст, терміни та виконавців (юридичних і фізичних осіб) проведення ТО та ППР;

б) дату і обставини санкціонованих та помилкових спрацювань установок пожежної сигналізації (УПС), дату виходу з ладу автоматичних засобів та час усунення недоліків;

в) дату й результати контрольних перевірок і періодичних випробувань УПС.

5.4.9. На об'єкті також має бути така документація:

а) проектна документація та виконавчі креслення на установку;

б) акт приймання і здавання установки в експлуатацію;

в) паспорти на устаткування та прилади;

г) інструкція з експлуатації установки і посадові інструкції.

5.4.10. Наказом чи розпорядженням необхідно призначити:

а) особу, відповідальну за експлуатацію установки;

б) оперативний (черговий) персонал для контролю за справністю установки (оперативний персонал - для щоденного контролю; черговий персонал - для цілодобового).

5.4.11. Оперативний (черговий персонал) повинен знати:

а) назву та місце знаходження захищених приміщень;

б) порядок виклику пожежної охорони в разі одержання сигналу тривоги та взаємодії з пожежною охороною під час ліквідації пожежі та її наслідків;

в) порядок визначення справності установки в період експлуатації;

г) порядок ведення експлуатаційної документації.

5.5. Установки пожежної сигналізації

5.5.1. Необхідно влаштовувати димову пожежну сигналізацію:

а) на станціях міських та сільських телефонних мереж у приміщеннях:

- уведення кабелів;

- автозалів районних автоматичних телефонних станцій, опорних станцій, опорно-транзитних станцій, транзитних станцій;

- стативної служби;

- довідкової служби;

- лінійно-апаратних цехів;

- кросів;

- випрямлячів.

Сільські АТС обладнуються охоронно-пожежною сигналізацією;

б) на станціях вузлів телеграфної передачі даних у приміщеннях:

- зберігання;

- складів;

в) на станціях міжміських телефонних - у всіх приміщеннях.

ДЕС слід обладнувати тепловими сповіщувачами або сповіщувачами полум'я;

г) у підвальних приміщеннях категорії В площею менше 700 кв. м;

ґ) у складах, коморах для зберігання:

- ЛЗР і ГР - площею менш як 500 кв. м за кількістю продуктів понад 15 кг/кв. м;

- горючих матеріалів - площею менше 1000 кв. м;

- негорючих матеріалів у горючій упаковці - площею менше 1500 кв. м;

- мастильних матеріалів у підвалах та цокольних поверхах - площею менше 200 кв. м;

д) у приміщеннях головних кас, бюро контролю переказі і зональних обчислювальних центрів, поштамтів і будівель - будинках загальним об'ємом 40 тис. куб. м і більше;

е) в адміністративно-побутових корпусах, що стоять окремо, та прибудовах з числом поверхів більше чотирьох - у всіх приміщеннях, крім приміщень з мокрим процесом; у вставках і вбудованих незалежно від кількості поверхів - у всіх приміщеннях, крім приміщень з мокрим процесом;

є) у відділах розмножування та інших операцій з технічною документацією - незалежно від площі цих приміщень:

- ротаторних;

- світлокопіювальних;

- фотолабораторій;

- архівах;

- машбюро;

- брошурування;

ж) в аудиторіях та лабораторіях навчальних закладів;

з) у приміщеннях перших відділів та мобілізаційних відділів - незалежно від площі приміщень;

и) у залах засідань, кінозалах місткістю 300 місць і більше;

і) у приміщеннях для зберігання автомобілів і постів технічного обслуговування та ремонту автомобілів (крім постів миття автомобілів), які розміщені в одноповерхових будинках I та II ступенів вогнестійкості площею менше 7000 кв. м , крім приміщень категорій Г і Д; у будинках III, IV і IVа ступенів вогнестійкості площею менше 2000 кв. м, крім приміщень категорій Г і Д; у будинках IIIа, IIIб ступенів вогнестійкості площею менше 3600 кв. м, крім приміщень категорії Г і Д;

ї) у виділених приміщеннях керуючих пристроїв на основі ЕОМ автоматичних міжміських телефонних станцій, серверної.

5.5.2. У місцях розташування приладів сигналізації та вузлів керування повинна бути інструкція про порядок дій персоналу в разі появи сигналів про пожежу або несправність установки.

5.5.3. Пожежні сповіщувачі повинні функціонувати цілодобово.

5.5.4. У разі ремонту або несправності ручного пожежного сповіщувача поряд слід вивісити табличку з відповідним написом.

5.5.5. Об'єкти електрозв'язку, як правило, слід обладнувати димовими сповіщувачами.

5.5.6. Вимоги пунктів 5.4.2, 5.4.3, 5.4.4, 5.4.8, 5.4.9, 5.4.10 та 5.4.11 розділу 5.4 Правил необхідно виконувати і для установок пожежної сигналізації.

5.6. Системи протидимового захисту

5.6.1. Пульт (щит) ручного керування пристроями системи протидимового захисту слід забезпечити інструкцією про порядок їх включення в роботу.

5.6.2. Необхідно біля кнопок дистанційного пуску встановити таблички про їх призначення.

5.6.3. Усі двері, які входять до системи протидимового захисту, слід обладнувати пристроями для самозачинення з ущільнювальними прокладками в притворах.

5.6.4. Прокладання будь-яких комунікацій у каналах димовидалення і підпору повітря забороняється.

5.6.5. Не менше одного разу на місяць необхідно проводити випробування систем протидимового захисту з увімкненням вентиляторів та складанням акта.

5.6.6. Щотижня слід перевіряти стан вентиляторів, виконавчих механізмів, положення клапанів, заслінок, наявність замків та пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв, захисного засклення на кнопках ручного пуску.

5.7. Системи оповіщення про пожежу

5.7.1. Для повідомлення про пожежу слід застосовувати гучномовці, які є на об'єкті.

5.7.2. Розміщення та потужність гучномовців повинні забезпечувати необхідну гучність для оповіщення у всіх місцях перебування людей.

5.7.3. У будівлях, де немає потреби в технічних засобах оповіщення про пожежу і керування евакуацією, керівник об'єкта наказом повинен визначити порядок оповіщення людей про пожежу і призначити відповідальних за це осіб.

5.7.4. Приміщення, з якого здійснюється керування системою оповіщення, слід розміщувати на нижніх поверхах будівель, переважно біля входу на сходові клітки, у місцях з цілодобовим перебуванням чергового персоналу.

При обладнанні приміщень будівлі УПС її приймально-контрольні прилади слід установлювати в тому приміщенні, з якого здійснюється керування системою оповіщення.

5.7.5. Електрозабезпечення магнітофонів та іншої апаратури системи оповіщення про пожежу слід здійснювати від незалежних джерел енергії: основного - від мережі змінного струму, резервного - від акумуляторних батарей з автоматичним переключенням основного джерела живлення на резервний.

5.8. Системи опалення

5.8.1. Керівник об'єкта зобов'язаний своїм наказом призначити відповідальних працівників, за експлуатацію та технічний стан опалювальних установок.

5.8.2. Топлення печей на підприємствах повинно проводитися спеціально виділеними особами, які пройшли протипожежний інструктаж.

Режим, час і тривалість опалювання печей встановлюється розпорядженням керівника об'єкта з урахуванням місцевих умов.

5.8.3. Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розділки (відступки) від горючих конструкцій, що відповідають вимогам будівельних норм.

Підлога з горючих матеріалів повинна захищатися під топковими дверцятами (топковим отвором) металевим листом розміром 0,7 м x 0,5 м, що розташовується своїм довгим боком уздовж печі.

5.8.5. Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенераторні й калориферні установки, печі й інші опалювальні прилади мають бути старанно перевірені та відремонтовані.

5.8.6. Очищення димоходів і печей від сажі слід проводити перед початком, а також протягом усього опалювального сезону з такою періодичністю:

а) опалювальних печей періодичної дії на твердому паливі та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці;

б) печей та осередків безперервної дії - не рідше одного разу на два місяці.

5.8.7. Відстань від печей до стелажів, шаф та іншого обладнання повинна бути не менше 0,7 м, а від паливних отворів - не менше 1,25 м.

5.8.8. На горищах усі димові труби та стіни, у яких проходять димові канали, слід побілити.

5.8.9. Попіл та шлак, що їх вигрібають із топки, необхідно заливати водою та виносити у спеціально призначені місця.

5.8.10. Тверде паливо (дрова, вугілля, кокс, торф) повинно зберігатися у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях або на спеціально обладнаних майданчиках з урахуванням вимог будівельних норм.

5.8.11. У підвальних приміщеннях із спалимим перекриттям, а також у підвальних приміщеннях, виходи з яких сполучаються із загальними сходовими клітками (незалежно від межі вогнестійкості перекриття), зберігання дров, вугілля, торфу та інших видів палива забороняється.

5.8.12. При експлуатації печей забороняється:

а) застосовувати для розпалювання ЛЗР та ГР;

б) сушити та тримати дрова, вугілля, одяг та інші спалимі матеріали на опалювальних приладах або біля них;

в) застосовувати вугілля, кокс, газ та інше паливо в печах, які не пристосовані до цього палива;

г) залишати паливо безпосередньо перед паливним отвором;

ґ) зберігати в приміщенні запаси палива, які перевищують добову потребу;

д) застосовувати для спалювання дрова, довжина яких перевищує розміри топки;

е) здійснювати опалення при відкритих дверцятах топки;

є) здійснювати опалення під час проведення масових заходів;

ж) залишати розпалені печі без нагляду;

з) використовувати вентиляційні канали як димоходи;

и) прикріплювати до димарів телевізійні та інші антени;

і) висипати непогашений попіл, жужіль та вугілля біля будівель (з цією метою слід обладнувати спеціально виділені місця);

ї) улаштовувати тимчасові опалювальні прилади.

5.8.13. Застосовувати пічне опалення у приміщеннях категорій А, Б і В не дозволяється, окрім будівель підприємств зв'язку, що мають не більше одного поверху.

5.8.14. У приміщеннях складів категорій А, Б і В, у коморах і місцях, відведених для складування горючих матеріалів, опалювальні прилади слід обгороджувати екранами з негорючих матеріалів, установленими на відстані не менше 0,1 м від приладів опалення.

5.8.15. Котли опалення повинні встановлюватися у відокремлених приміщеннях з конструкціями із негорючих матеріалів, які мають самостійний вихід.

5.8.16. Димові труби котлів, які працюють на твердому паливі, слід обладнати іскрогасниками.

5.8.17. Біля кожної форсунки котельної або паливогенерувальної установки, що працює на рідкому паливі, необхідно встановлювати піддон із піском, а на паливопровід - не менше двох вентилів (по одному біля топки та біля резервуара з паливом).

5.8.18. Паливо слід зберігати у резервуарах у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках з урахуванням вимог будівельних норм.

5.8.19. У приміщеннях котелень припустиме встановлення витратних баків закритого типу для рідкого палива:

а) у вбудованих котельнях - обємом не більше 1 куб.м (для мазуту);

б) в окремо розташованих котельнях - обємом не більше 5 куб.м (для мазуту) або 1 куб.м (для легкого нафтового палива).

При встановленні зазначених баків слід керуватися вимогами будівельних норм проектування для складів нафти і нафтопродуктів.

5.8.20. У приміщеннях котелень та інших паливовироблювальних установок забороняється:

а) виконувати роботи, які не пов'язані з обслуговуванням котельної установки;

б) допускати до котельні сторонніх осіб;

в) допускати до роботи на котельних установках осіб, які не пройшли спеціальної підготовки;

г) доручати стороннім особам нагляд за роботою котлів;

ґ) зберігати ЛЗР та ГР;

д) сушити будь-які горючі матеріали на котлах і паротрубопроводах;

е) розпалювати котельні установки без попереднього продування їх повітрям;

є) подавати паливо у випадках, коли загасне форсунка або газовий пальник;

ж) допускати підтікання рідкого палива або вихід газу із системи паливопостачання;

з) користуватися видатковими баками, які не мають пристрою для вилучення палива до аварійної ємності (безпечного місця) у разі пожежі;

и) користуватися гумовими або іншими спалимими трубопроводами для подавання палива до форсунки;

і) працювати за несправної автоматики контролю за режимом опалення.

5.8.21. У літній пожежонебезпечний період під час сильного вітру здійснювати опалення печей і котельних установок, які працюють на твердому паливі, забороняється.

5.8.22. Забороняється використовувати для димових труб керамічні, азбоцементні та металеві труби, а також влаштовувати глиняноплетені та дерев'яні димарі.

5.8.23. При потребі улаштування металевих печей в автомобілях для перевезення ремонтних бригад необхідно схему влаштування погодити з СПБ.

При цьому:

а) висота ніжок печей повинна бути не менш як 0,2 м;

б) спалиму підлогу під печами необхідно обшити листовим залізом по азбесту з виступом 0,1 м;

в) димова труба при переході через покриття повинна мати протипожежну перетинку та виступати над покрівлею не менше 0,5 м і мати захисний зонт.

5.8.24. Газові опалювальні котли, опалювальні апарати та місткі газові водонагрівники слід установлювати біля стін з негорючих матеріалів або біля стін, захищених негорючими (важкогорючими) матеріалами, на відстані не менше 0,1 м.

5.8.25. У разі встановлення газових плит біля стін (перегородок з горючих матеріалів такі стіни (перегородки)) необхідно ізолювати негорючими матеріалами. Ізоляція повинна виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1 м з кожного боку і не менше 0,8 м - зверху.

Відстань від плити до ізольованих негорючими матеріалами стін (перегородок) повинна бути не менше 0,1 м, а стін (перегородок з горючих матеріалів - не менше 1 м.

5.8.26. Установлення газових проточних водонагрівників необхідно передбачати на стінах (перегородках) з негорючих матеріалів.

5.8.27. Допускається встановлення газових проточних водонагрівників на обштукатурених або облицьованих негорючими (важкогорючими) матеріалами горючих стінах (перегородках на відстані не менше 0,03 м від них. ізоляція повинна виступати за габарити корпусу водонагрівників не менше ніж на 0,1 м.

5.8.28. Меблі й інші предмети (вироби) з горючих матеріалів слід установлювати не ближче як за 0,2 м від газових приладів.

5.8.29. Забороняється:

а) застосовувати вогонь для виявлення витоку газу з газопроводів;

б) користуватися газовими пальниками та приладами в разі їх несправності або несправності газопроводів та арматури.

5.9. Вентиляція і кондиціювання

5.9.1. Черговий персонал, який здійснює нагляд за вентиляційними установками (майстер, слюсар), зобов'язаний проводити планові профілактичні огляди вентиляторів, повітроводів, вогнезатримувальних пристроїв, камер зрошення, заземлювальних пристроїв і вживати заходів до усунення будьяких несправностей в їх роботі, які можуть призвести до виникнення та розповсюдження пожежі.

5.9.2. Повітроводи слід виготовляти із негорючих матеріалів.

5.9.3. Не допускається робота технологічного обладнання у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях у разі несправних або відключених гідрофільтрів, сухих фільтрів, пиловідсмоктувальних, пиловловлювальних і інших пристроїв систем вентиляції.

У тамбур-шлюзах при приміщеннях категорій А і Б, у яких виділяються вибухонебезпечні пара, гази та пил, слід постійно (на весь період роботи, зберігання товарів, речовин) забезпечувати необхідний підпір повітря.

Вентиляційне обладнання, що забезпечує підпір повітря в тамбур-шлюзи в приміщеннях категорій А і Б, має розміщуватися в приміщеннях для вентиляційного обладнання (у венткамері), відокремлених від сусідніх приміщень і коридорів протипожежними стінами з межею вогнестійкості 0,75 години.

5.9.4. Повітря, що містить горючий пил або горючі відходи, повинно очищуватися до надходження у вентилятор.

5.9.5. Повітроводи, по яких переміщаються вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, не допускається розміщувати в підвальних приміщеннях та в каналах під підлогою.

Усередині повітроводів та на їх стінках не дозволяється розміщувати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку й каналізаційні трубопроводи; не дозволяється також перетинання повітроводів цими комунікаціями.

Матеріали, з яких виготовляються повітроводи, мають відповідати вимогам будівельних норм. Виготовлення повітроводів із азбестоцементних матеріалів забороняється.

5.9.7. Витяжні повітроводи, по яких транспортуються горючі та вибухонебезпечні речовини (пил, волокна тощо), повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання і т. ін.).

При встановленні вибухозахищених вентиляторів поза приміщеннями для них слід влаштовувати спеціальне укриття з негорючих матеріалів, як правило, у вигляді металевих навісів і сітчастого огородження, що замикається на замок.

5.9.8. У місцях перетинання протипожежних стін повітропроводи слід обладнувати автоматичними вогнезатримувальними пристроями (заслінки, шибери, клапани).

5.9.9. У виробничих приміщеннях, де виділяються горючі та вибухонебезпечні речовини, усі вентиляційні установки, металеві повітропроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок слід заземляти.

5.9.10. Вентиляційні камери, циклони, фільтри та повітропроводи повинні регулярно очищатися від горючого пилу та виробничих відходів. Перевірку технічного стану, профілактичний ремонт та очищення вентиляційного обладнання слід здійснювати за графіком, який затверджується керівником. Наслідки оглядів заносяться до спеціального журналу.

5.9.11. Вентиляційні установки, які обслуговують приміщення з пожежовибухонебезпечним виробництвом, повинні мати автоматичне блокування їх відключення (у разі пожежі) з діючих систем автоматичної пожежної сигналізації (АПС) та пожежогасіння.

5.9.12. При монтажі й експлуатації вентиляційних систем забороняється:

а) з'єднувати вентиляційні канали з димовими;

б) поєднувати вентиляцію приміщень вибухопожежонебезпечних виробництв із загальною системою вентиляції;

в) здійснювати перевірку ефективності роботи вентиляційної системи за допомогою відкритого вогню;

г) випалювати залишки пилу та інших горючих речовин, які відклалися на стінках повітроводів;

ґ) зберігати у вентиляційних камерах будь-яке обладнання або матеріали; двері вентиляційних камер повинні бути постійно замкнені на замок; заходити стороннім особам до них заборонено;

д) перекривати витяжні канали, закривати отвори та решітки;

е) відключати або знімати вогнеперешкоджальний пристрій.

5.9.13. Застосування аміачних холодильних установок дозволяється для холодопостачання систем кондиціювання повітря виробничих приміщень. Холодильні установки слід розміщувати в окремих будівлях або в окремих приміщеннях одноповерхових виробничих будівель.

5.9.14. Під час експлуатації калориферів необхідно дотримуватись таких вимог:

а) відстань між калориферами та конструкціями з горючих (важкогорючих) матеріалів повинна бути не менше 1,5 м за наявності вогневого або електричного підігріву та не менше 0,1 м, коли теплоносієм є гаряча вода або пара;

б) не допускати зазорів між калориферами, а також між ними та будівельними конструкціями камер;

в) стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається нагріте в калорифері повітря, не мали отворів.

5.9.15. Монтаж, підключення, прокладання мереж, влаштування електричного захисту на лініях, що живлять побутові кондиціонери, необхідно проводити відповідно до вимог інструкції з експлуатації кондиціонерів та ПУЭ.

5.9.16. Зовнішній простір і стіни будинків навколо кондиціонерів слід розчистити від гілок дерев, витких рослин та інших предметів і конструкцій з горючих матеріалів у радіусі не менше 1,5 м.

5.9.17. Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера необхідно забезпечувати автономним пристроєм електрозахисту - незалежно від наявності захисту на загальній лінії, що живить групу кондиціонерів.

5.9.18. Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:

а) при встановленні кондиціонера у віконному отворі використовувати як опорні конструкції горючі елементи конструкцій рам замість монтажних кріплень заводського виготовлення або інших металевих конструкцій;

б) переробляти конструкцію кондиціонерів з метою зміни їх функціонального призначення;

в) замінювати наявні триполюсні штепсельні роз'єднувачі на двополюсні;

г) установлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних стінах і перегородках;

ґ) установлювати кондиціонери в приміщеннях категорій А і Б.

5.10. Каналізація і теплові мережі

5.10.1. Каналізація для відведення промислових стоків за всією довжиною повинна бути закрита та виконана з негорючих матеріалів.

5.10.2. Для відведення легких парів і газів каналізацію належить обладнувати вентиляційними стояками. Витяжні вентиляційні стояки встановлюються на кожному випуску із виробничого будинку в тій частині, що опалюється. При цьому вони повинні бути діаметром не менше 200 мм, мати зв'язок із зовнішньою камерою гідравлічного затвору, бути виведені вище покрівлі виробничого будинку не менше ніж 0,7 м і закінчуватися обрізом труби.

5.10.3. Скидання (зливання) стоків, що містять ЛЗР та ГР, а також речовини, що у взаємодії з водою виділяють вибухонебезпечні гази (карбід кальцію, негашене вапно тощо), у каналізацію є неприпустимим навіть в аварійному стані.

5.10.4. Каналізаційні мережі та гідрозатвори необхідно періодично оглядати й очищати. Кришки оглядових колодязів каналізації повинні бути постійно закритими, а на складах ЛЗР та ГР мати пофарбування, яке вирізняється, та покажчики місця їх розташування.

Кришки каналізаційних колодязів на мережах і спорудах стічних вод з наявністю ЛЗР, ГР і вибухонебезпечних речовин мають виконуватися з негорючих матеріалів, що не утворюють іскор під час ударів.

Каналізаційні споруди мають обладнуватися вентиляцією відповідно до будівельних норм, а викид повітря з вентстояків повинен відбуватися на висоті не менш як 2 м від землі.

5.10.5. Не дозволяється:

а) експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами;

б) поєднувати потоки різних стічних вод, що можуть у разі змішування утворювати та виділяти вибухонебезпечні суміші;

в) поєднувати витяжну частину каналізаційних стояків із вентиляційними системами та димоходами;

г) використовувати для освітлення гідрозатворів і колодязів факели й інші види відкритого вогню.

5.10.6. Теплоізоляцію теплових мереж слід виконувати з таких матеріалів, що унеможливлюють виділення вибухонебезпечних речовин у кількостях, які перевищують граничнодопустимі концентрації, та відповідають вимогам будівельних норм.

5.10.7. Зовнішні поверхні теплових мереж, що розміщені в приміщеннях, де вони можуть створити небезпеку спалахування газів, парів, аерозолів або пилу, необхідно ізолювати таким чином, щоб температура на їх поверхні була не менш ніж на 20% нижчою за температуру самоспалахування речовин.

5.10.8. Трубопроводи теплових мереж у місцях перетинання перекриттів, внутрішніх стін і перегородок слід прокладати в гільзах із негорючих матеріалів.

5.10.9. У місцях перетинання трубопроводів легких металевих конструкцій з горючими полімерними утеплювачами в радіусі 0,1 м необхідно передбачити теплову ізоляцію з негорючого матеріалу.

5.10.10. Не допускається:

а) застосування горючих теплоізоляційних матеріалів для трубопроводів у випадках, коли теплові мережі прокладаються над землею, за винятком трубопроводів, прокладених поза межами підприємства;

б) прокладання теплових мереж у каналах і тунелях разом із газопроводами зрідженого газу, киснепроводами, трубопроводами з легкозаймистими речовинами;

в) застосування теплоізоляції з матеріалів, які не належать до груп НГ, Г1, для захисту теплових мереж, розміщених у приміщеннях категорій А, Б, В, у технічних підвальних поверхах та підвалах з виходами через загальні сходові клітки;

г) експлуатація теплових мереж із пошкодженою або просоченою нафтопродуктами теплоізоляцією.

5.11. Ліфти та підйомники

5.11.1. У будівлях з незадимлюваними сходовими клітками ліфтові шахти слід забезпечити підпором повітря, а виходи з ліфтів здійснювати через ліфтові холи.

Ліфтові холи слід відокремлювати від суміжних приміщень і коридорів протипожежними перегородками та дверима, що самі зачиняються, з ущільненням у притворах відповідно до вимог чинних будівельних норм.

5.11.2. У разі пожежі ліфти і підйомники повинні опускатися на перший поверх, відкриватися і вимикатися.

5.11.3. Не допускається використовувати ліфти і підйомники для евакуації людей.

5.11.4. Використання спеціальних ліфтів, призначених для перевезення пожежних підрозділів, регламентується інструкцією, затвердженою керівником та погодженою з місцевими органами державного пожежного нагляду.

5.11.5. Установлювати всередині ліфтових кабін будь-які додаткові електротехнічні пристрої (електророзетки, електродзвінки і т. ін.), не передбачені технічними умовами на ці ліфтові кабіни, не допускається.

5.12. Засоби зв'язку

5.12.1. На всіх телефонах міського та сільського зв'язку повинен бути напис: "При пожежі дзвонити 01".

5.12.2. Таксофони, установлені на вулицях і в будівлях, повинні забезпечувати можливість безкоштовного користування ними для передавання повідомлення про пожежу - "01".

5.12.3. У разі відсутності на об'єкті телефонного зв'язку слід на видних місцях указати місцезнаходження найближчого телефону або спосіб виклику пожежної охорони.

5.13. Протипожежне водопостачання

5.13.1. До ПВ та ПГ повинні бути під'їзди з твердим покриттям. У разі наявності на території об'єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них слід влаштовувати під'їзди з майданчиками (пірсами розміром не менше 12 м х 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води за будь-якої пори року.

5.13.2. Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання повинні бути захищені від замерзання води.

Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід встановлювати утеплені ополонки розміром не менше 0,6 м x 0,6 м, які мають утримуватись у зручному для використання стані.

5.13.3. Кришки люків ПВ та ПГ рекомендується фарбувати в червоний колір.

5.13.4. Перевірка працездатності ПГ повинна здійснюватися не рідше двох разів на рік. Про це складається акт.

5.13.5. ПВ та ПГ повинні мати такі покажчики:

а) об'ємні - зі світильником або плоскі - із застосуванням флуоресцентних покрить;

б) літерний індекс ПВ, цифрові значення запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, які можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля ПВ;

в) літерний індекс ПГ, цифрові значення відстані в метрах від покажчика до ПГ, внутрішній діаметр трубопроводу в міліметрах, зазначення виду водопровідної мережі (К - кільцева чи Т - тупикова).

5.13.6. Водонапірні башти слід забезпечити під'їздом і пристроями для відбору води пожежною технікою.

На корпус водонапірної башти слід нанести позначення, яке вказує місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою.

5.13.7. Внутрішні ПК необхідно встановлювати в доступних місцях: біля входів, у вестибулях, коридорах, проходах на висоті 1,35 м.

5.13.8. ПК необхідно укомплектовувати:

а) пожежним рукавом (довжиною 10 або 20 м);

б) пожежним стволом (зі сприском 16 або 19 мм);

в) важелем для відкриття вентиля.

5.13.9. У пожежних шафах пожежні рукави складаються в "гармошку" або подвійну скатку приєднаними до крана і ствола і не рідше одного разу на півроку перекантовуються.

5.13.10. На дверцятах пожежних шаф повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.

5.13.11. У шафах ПК необхідно передбачати місце для розміщення двох вогнегасників.

5.13.12. Насосні станції зовнішнього протипожежного водопостачання дозволяється розміщувати в промислових будівлях; при цьому їх відокремлюють від інших приміщень протипожежними перегородками.

5.13.13. Насосні установки внутрішнього протипожежного водопостачання дозволяється розміщувати в приміщеннях теплових пунктів, бойлерних і котельнях.

Ці приміщення повинні бути опалювані, відокремлені протипожежними перегородками і перекриттями, мати окремий вихід назовні або на сходову клітку.

5.13.14. Для дистанційного запуску пожежних насосних установок пускові кнопки розміщують у ПК.

5.13.15. У приміщеннях насосної станції повинні бути загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі - підвищувачу тиску води необхідно вказувати їх призначення.

5.13.16. Пожежні насоси - підвищувачі тиску води слід перевіряти щомісяця, електрифіковані засувки - не рідше двох разів на рік, переведення з основного на резервне електропостачання - не рідше одного разу на місяць. Реєстрацію результатів необхідно відмічати в журналі.

5.14. Складське господарство

5.14.1. Матеріальні склади і бази загального призначення

5.14.1.1. Під час зберігання у складах (приміщеннях) різних речовин та матеріалів слід ураховувати їхні пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окислення, самонагрівання, займистість у разі потрапляння вологи, взаємодії з повітрям тощо), сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі.

Спільне зберігання в одній секції з каучуком або автомобільною гумою, а також ЛЗР та ГР будь-яких інших товарів і матеріалів, незалежно від однорідності застосовуваних вогнегасних речовин, не дозволяється.

5.14.1.2. Зберігання вантажів, тари та вантажних механізмів на рампах складів не дозволяється. Матеріали, розвантажені на рампу, наприкінці робочого дня слід прибрати.

5.14.1.3. У складських будівлях (приміщеннях) усі операції, пов'язані з розкриттям тари, розфасовуванням продукції, перевіркою справності та дрібним ремонтом, приготуванням робочих сумішей ЛЗР, ГР та іншими подібними до цих роботами, повинні здійснюватися в ізольованих приміщеннях.

5.14.1.4. У складських приміщеннях, розташованих у будівлях будь-якого ступеня вогнестійкості, допускається виконувати стелажі з горючих матеріалів висотою не більше 3 м із забезпеченням проходів між стінами і стелажами завширшки не менше 1 м. Конструкції стелажів (у тому числі полиці) висотою більше 3 м мають виконуватися з негорючих матеріалів.

У разі застосування безстілажного способу зберігання матеріали повинні вкладатися у штабелі. Проти дверних отворів необхідно залишати проходи, які дорівнюють ширині дверей, але не менше 1 м. Якщо склад понад 10 м завширшки, посередині його влаштовується поздовжній прохід не менше 2 м завширшки. Ширина проходів між штабелями має бути не менше 1 м.

Ширина проходів та місця табельного зберігання повинні бути позначені обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно.

Відстань між стінами та штабелями повинна бути не менше 0,8 м.

5.14.1.5. Складські приміщення (відсіки), розташовані в підвальних або цокольних поверхах, повинні мати приямок, люки чи вікна розміром 0,9 м х 1,2 м для видалення диму в разі пожежі, які влаштовуються відповідно до вимог будівельних норм. У разі неможливості влаштування вікон дозволяється обладнання цих приміщень спеціальною системою димовидалення.

5.14.1.6. У складах конторські та побутові приміщення мають бути облаштовані протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу (без отворів) і мати один з евакуаційних виходів безпосередньо назовні. Сполучення цих приміщень зі складом допускається через протипожежні двері 2-го типу. У протипожежних перегородках, що відокремлюють конторські приміщення від складу, дозволяється влаштовувати протипожежні вікна 2-го типу, що мають сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності.

Дозволяється розміщувати у складських приміщеннях робочі місця комірників (обліковців, відбракувальників, товарознавців) з обгородженням їх заскленими перегородками з негорючих матеріалів заввишки 1,8 м, які не повинні перешкоджати евакуації людей та матеріальних цінностей.

5.14.1.7. Балони з горючими газами, посудини (пляшки, сулії, інша тара) з ЛЗР та ГР, аерозольні упаковки мають бути захищені від сонячного й інших теплових впливів.

5.14.1.8. У складах загального призначення допускається зберігання не більш як 5 тис. аерозольних упакувань.

5.14.1.9. Дерев'яні конструкції будівель та навісів складів повинні бути оброблені вогнезахисними речовинами для надання їм II групи вогнезахисту (за ГОСТ 30219-95, ГОСТ 16363-76).

5.14.1.10. Використання опалювальних електронагрівальних приладів допускається лише в приміщеннях для працівників з числа обслуги складів (конторські, побутові), відділених від складських приміщень протипожежними перегородками та перекриттями. При цьому слід ураховувати вимоги, викладені в цих Правилах.

5.14.1.11. У складських приміщеннях, у яких зберігаються пожежовибухонебезпечні товари, речовини й матеріали (лаки, фарби, розчинники, сірники тощо), балони з газом та продукція в аерозольній упаковці, на зовнішньому боці дверей (воріт) повинна бути вивішена інформаційна карта, яка характеризує пожежну небезпеку товарів, що зберігаються у приміщенні, їх кількість та заходи, які слід уживати під час гасіння пожежі.

5.14.1.12. У складських приміщеннях не дозволяється:

а) зберігання продукції навалом та впритул до приладів і труб опалення;

б) стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів;

в) експлуатація газових плит, печей, побутових електронагрівальних приладів, установлення штепсельних розеток;

г) улаштування чергового освітлення;

ґ) установлення прожекторів зовнішнього освітлення безпосередньо на дахах складів;

д) зберігання аерозольних упаковок в одному приміщенні з окислювачами, горючими газами, ЛЗР та ГР;

е) зберігання кислот у місцях, де можливе їх стикання з деревиною та іншими речовинами органічного походження (для нейтралізації випадково розлитих кислот місця їх зберігання необхідно забезпечувати готовими розчинами крейди, вапна або соди;

є) зберігання рослинних масел разом з іншими будь-якими горючими матеріалами;

ж) застосування транспорту з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників.

5.14.2. Склади ЛЗР та ГР

5.14.2.1. Відкриті склади ЛЗР та ГР слід розміщувати на майданчиках, які розташовані нижче відносно прилеглих будівель та населених пунктів. У разі неможливості виконання цієї вимоги слід передбачити додаткові заходи, які перешкоджали б розливанню ЛЗР та ГР під час аварії на територію населеного пункту, підприємства тощо.

Відстань від складів ЛЗР та ГР до будівель, споруд і населених пунктів повинна відповідати вимогам будівельних норм.

5.14.2.2. Зберігати ЛЗР та ГР у тарі слід в будівлях або на майданчиках під навісами (залежно від кліматичних умов). Навіси слід влаштовувати лише з негорючих матеріалів. Не дозволяється зберігання в тарі на відкритих майданчиках нафтопродуктів з температурою спалаху парів 45 град.C і нижче.

Види тари для зберігання та відпуску нафтопродуктів слід приймати згідно з ГОСТ 1510-84.

5.14.2.3. Зберігання рідин з температурою спалаху парів вище 120 град.C у кількості до 60 куб.м дозволяється в підземних сховищах з горючих матеріалів за умови влаштування підлоги з негорючих матеріалів та засипання покриття шаром утрамбованої землі не менше 0,2 м.

5.14.2.4. Будівлі та споруди (за винятком металевих резервуарів) складів для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості. Одноповерхові будівлі можуть бути III ступеня вогнестійкості.

5.14.2.5. Будинки для зберігання ГР у тарі можуть мати не більше трьох поверхів, а ЛЗР - одноповерховими.

5.14.2.6. Загальна кількість ЛЗР та ГР в одній будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1,2 тис. куб. м ЛЗР або 6 тис. куб. м ГР. При одночасному зберіганні ЛЗР і ГР їх загальна приведена кількість на складі не має перевищувати вищевказаних значень і визначається з розрахунку: 1 куб. м ЛЗР прирівнюється до 5 куб. м ГР.

При цьому в одному приміщенні (секції) дозволяється зберігати не більше 0,2 тис. куб. м ЛЗР або 1 тис. куб. м ГР. Приміщення для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, що відповідає вимогам будівельних норм.

5.14.2.7. Дверні прорізи в приміщеннях для зберігання ЛЗР та ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами не менше 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії. Підлога в цих приміщеннях повинна бути з негорючих матеріалів і мати похил для стікання рідин до лотків та трапів.

5.14.2.8. У разі зберігання бочок з ЛЗР та ГР у будівлях слід дотримуватися таких вимог:

а) уручну вкладати бочки на підлогу не більше ніж у 2 яруси;

б) укладати бочки механізовано не більше ніж у п'ять ярусів - для ГР і три яруси - для ЛЗР;

в) укладати не більше двох бочок за шириною штабеля або стелажа;

г) укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд за висотою незалежно від виду нафтопродуктів;

ґ) проходи для транспортування бочок мають бути не менше 1,8 м, а проходи між стелажами або штабелями - не менше 1 м.

5.14.2.9. При зберіганні бочок на відкритих майданчиках необхідно:

а) у межах однієї обгородженої (обвалованої) території розміщати не більше шести штабелів;

б) дотримуватися певних розмірів одного штабеля: довжина не повинна перевищувати 25 м, а ширина - 15 м;

в) передбачати відстань між штабелями на одному майданчику не менше 5 м, між штабелями сусідніх майданчиків - не менше 20 м, між штабелями та валом (стіною) - не менше 5 м;

г) укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси за висотою та з проходами не менше 1 м через кожні два ряди.

5.14.2.10. Бочки повинні укладатися пробками догори.

5.14.2.11. Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках, щільно закритими пробками, укладеними не більше ніж у чотири яруси і відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках.

5.14.2.12. Для розливання ЛЗР та ГР має бути передбачений ізольований майданчик (приміщення), обладнаний відповідними пристосуваннями для виконання цих робіт.

Відпускати ЛЗР і ГР споживачам дозволяється за допомогою сифона або насоса лише в спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Відпуск ЛЗР та ГР у скляні та полімерні посудини місткістю більше 5 л забороняється.

5.14.2.13. Не дозволяється:

а) зменшення висоти обвалування, розрахованої за будівельними нормами;

б) розливання нафтопродуктів, зберігання пакувального матеріалу і порожньої тари безпосередньо у сховищах та на обвалованих майданчиках;

в) зливання й наливання нафтопродуктів під час грози;

г) укладання бочок без прокладок між ярусами;

ґ) приймання на зберігання пошкоджених бочок, бочок без пробок або закритих пробками, що не відповідають тарі;

д) застосування інструмента для відгвинчування пробок з металу, що дає іскри.

5.14.3. Склади балонів з газами

5.14.3.1. Балони з газами можуть зберігатися у спеціальних складах або на майданчиках, захищених від дії опадів та сонячного проміння (за винятком отруйних газів).

Протипожежні відстані від майданчиків та будинків для зберігання балонів з горючими газами до сусідніх будівель і споруд слід приймати відповідно до вимог будівельних норм.

5.14.3.2. Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні бути одноповерховими, з покриттям, яке легко скидається.

Покриття підлоги та рамп складів має бути виготовлене з матеріалів, які не утворюють іскор під час удару.

Для захисту від прямої дії сонячного проміння на балони шибки віконних отворів складу слід зафарбовувати білою фарбою або обладнувати сонцезахисними пристроями.

5.14.3.3. Якщо балони зберігати на відкритих майданчиках, то споруди, які захищають їх від дії опадів та сонячного проміння, повинні бути з негорючих матеріалів.

5.14.3.4. Балони з горючими газами повинні зберігатися окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окислювачами, а також від балонів з токсичними газами. Зовнішня поверхня балонів має бути пофарбована в установлений для певного газу колір. Дозволяється спільне зберігання на відкритих майданчиках балонів з різними продуктами розділення повітря. При цьому місця для зберігання балонів з різними продуктами розділення повітря повинні бути відокремлені одне від одного негорючими бар'єрами висотою 1,5 м.

5.14.3.5. Під час зберігання і транспортування балонів з киснем не можна допускати потрапляння на них жиру та стикання арматури з промасленими матеріалами.

Під час перекантовування балонів з киснем уручну забороняється братися за вентилі.

5.14.3.6. Балони, з яких виявлено витікання газу, повинні негайно прибиратися зі складу в безпечне місце.

5.14.3.7. Балони з горючими газами повинні зберігатися в вертикальному положенні у спеціальних гніздах, клітках та інших пристроях, що унеможливлюють їх падіння.

У разі укладання балонів у штабелі між рядами повинні бути вміщені прокладки, які запобігають розкочуванню балонів та стиканню (співудару) їх між собою.

5.14.3.8. Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні мати примусову вентиляцію, що постійно працює і забезпечує безпечні концентрації газів.

У таких складах дозволяється водяне, парове низького тиску або повітряне опалення. На дверях (воротах) складів балонів з газами необхідно вивішувати таблички із зазначенням вогнегасильної речовини, яку дозволяється застосовувати під час пожежі. Обслуговувальний персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, що зберігаються.

5.14.3.9. Не дозволяється:

а) зберігання будь-яких сторонніх речовин, матеріалів, обладнання, предметів у складах балонів з газами;

б) транспортування і зберігання балонів з газами без запобіжних ковпаків;

в) зберігання балонів із пошкодженим корпусом (ум'ятинами, тріщинами, корозією тощо), а також із простроченим терміном періодичного огляду;

г) зберігання балонів з горючими газами та окислювачами у приміщеннях, які не є спеціальними складами балонів;

ґ) співударяння балонів під час навантаження, розвантаження і зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу;

д) розміщення в одному відсіку складу більше 500 балонів з горючими або отруйними газами, 1 тис. балонів з негорючими та неотруйними газами; зберігання в будинку складу понад 3 тис. балонів (у перерахунку на 40-літрові);

е) допуск осіб у взутті, підбитому металевими цвяхами або підковами, у склад балонів з горючими газами;

є) перевищення встановлених норм заповнення балонів стисненими, зрідженими або розчиненими газами (норма заповнення та методи її контролю слід зазначати в інструкції).

5.14.4. Склади хімічних речовин

5.14.4.1. Працівники з числа обслуги повинні знати правила безпечного зберігання й особливості гасіння хімічних речовин та реактивів.

5.14.4.2. На складах має бути розроблений план розміщення хімічних речовин із зазначенням їх найбільш характерних властивостей: "Вогненебезпечні", "Отруйні", "Хімічно активні" тощо.

5.14.4.3. Зберігання хімічних речовин може здійснюватися в закритих сухих приміщеннях або під навісами в тарі - залежно від фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей продукції та кліматичних умов.

Під навісом дозволяється зберігання лише тих хімічних речовин, які від вологого повітря чи води не розкладаються, не розігріваються і не спалахують.

СДОР дозволяється зберігати лише в суворій відповідності з існуючими для них спеціальними правилами.

5.14.4.4. Будинки складів хімічних речовин повинні мати не нижче як ІІ ступінь вогнестійкості.

5.14.4.5. З урахуванням однорідності фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей речовин, що зберігаються, склади повинні розбиватися на окремі приміщення (відсіки), ізольовані одне від одного протипожежними перегородками 1-го типу.

5.14.4.6. Хімікати у дрібній (невеликій тарі необхідно зберігати на стелажах відкритого типу або в шафах, а у великій тарі (упаковці) - штабелями. Щоб уникнути перевантажень, на стелажах необхідно встановлювати максимально допустиму кількість (або масу) складських місць, що призначені для одночасного зберігання.