Направляємо для використання в роботі методичні рекомендації за напрямками досліджень:

1. Дослідження амфетаміну та його похідних.

2. Визначення фракційного складу ліпідів методом тонкошарової хроматографії.

3. Визначення діетилфталату методом тонкошарової хроматографії у спиртовмісних рідинах.

4. Особливості ідентифікації металоріжучих верстатів та пресового обладнання на приналежність їх до контрольних списків, затверджених постановами КМУ про експортний контроль.

5. Метод отримання метилових ефірів жирних кислот.

6. Властивості дослідження текстильних виробів з бавовни та віскози.

Амфетамін та його похідні відносяться до класу стимуляторів за дією на ЦНС, тобто мають властивість активізувати психічну діяльність, зменшувати фізичну і психічну втому. У багатьох випадках це відомі лікарські засоби, що використовуються в практиці для лікування депресивних станів, нарколепсії (нездоланного бажання спати), для подолання втоми, контролю ваги і зниження апетиту, для лікування гіперкінезії у дітей. Серед похідних фенілетиламіну є синтетичні речовини, що мають дуже сильну фізіологічну дію. З цією метою вони вживаються перорально (через рот), але при застосуванні у вигляді ін'єкцій їхня дія значно сильніша. Хронічне внутрішньовенне вживання цих препаратів викликає сильну психічну залежність.

Стимулятори діють на нейротрансмітери - елементи, відповідальні за передачу сигналу від клітини до клітини. Їх вплив на діяльність мозку здійснюється за механізмами, різними для різних препаратів. В основі дії лежить стимулювання вивільнення катехоламінів (норадреналіну, серотиніну, дофаміну) і гальмування їх зворотнього захоплення.

Легально виготовлені препарати містять діючі речовини у формі різних солей. В різних країнах вони продаються у вигляді таблеток, капсул, сиропів та еліксирів.

На нелегальному ринку може фігурувати цілий ряд аналогічних амфетаміну фармацевтичних препаратів, що походять із легальних джерел, а також незаконно виготовлених. Усі вони мають аналогічну характеристику з точки зору фармакологічної дії (як стимулятори) і їх зловживання неминуче призводить до формування залежності.

Амфетаміни часто є першими наркотичними засобами, якими починають зловживати молоді люди для збудження, подолання сонливості та підвищення впевненості в собі.

Загальна дія стимуляторів на організм виражається в прояві фізичної активності і бадьорості, зменшенні апетиту, сонливості, втоми і покращенні настрою. Разом з тим проявляються подразливість, неспокій, неадекватні реакції, безсоння. Характерною ознакою являється розширення зіниць. Характер, тривалість і сила симптомів визначаються ефективністю засобу і дозою.

Великі дози стимуляторів можуть викликати повторне скреготіння зубами, втрату ваги, неадекватні тактильні відчуття, поколювання шкіри обличчя. Тривале використання веде до швидкої втрати ваги, зниження імунітету, руйнування легень, печінки і нирок, до погіршення зору, запаморочення, втрати координації і колапсу. Прийом великих доз супроводжується збільшенням кров'яного тиску, появою лихоманки і може привести до інфаркту.

Передозування може привести до запаморочення, тремору, спазм кишечнику, болей у грудях, сильного серцебиття, а також викликати почуття тривоги, агресивність, панічний стан і параною.

Значне передозування веде до серцевих нападів і зупинки серця.

Серед психотропних сполук класу амфетамінів найбільш широко використовується амфетамін (рацемат d,l-(-метилфенілетиламіну, торгові назви фенамін, бензедрин, а також d-ізомер, торгові назви декстроамфетамін, декседрин) та метамфетамін (рацемат d,l-N,(-диметилфенілетиламіну, а також d-ізомер, торгові назви первітин, метедрин, дезоксин та інші). Амфетамін був синтезований в 1887 г. як аналог ефедрину - рослинного алкалоїда, виділеного з трави Ephedra vulgaris (Ma Huang), і зразу отримав розповсюдження як інгаляційний лікарський засіб для розширення бронхів, зокрема при лікуванні бронхіальної астми. Психоактивні властивості амфетаміну стали відомі лише до 1927 р., і з того часу почалося його широке використання в якості стимулятора ЦНС, для зменшення апетиту, лікування гіперкінезії у дітей і нарколепсії. Однак в результаті майже тридцятирічних спостережень були зроблені висновки про формування залежності до амфетаміну. Метамфетамін використовується з 1919 р. в якості аналептика при алкогольній, барбітуровій або наркотичній інтоксикації (для подолання стану ступору), під час хірургічних операцій для підтримки кров'яного тиску при анестезії.

Характерними наслідками зловживання метамфетаміну являються прояви тяжкої депресії, загальний упадок сил, безсоння, неспокій, напруження і психози. Токсичні ("амфетамінові") психози подібні до параідальної шизофренії, яка також може виникнути у випадку тривалого вживання або "ударного" прийому наддози.

Психологічна залежність розвивається дуже швидко: після 3 - 5 внутрішньовенних вливань і після 2 - 3 тижнів нерегулярного орального прийому.

Фізична залежність характеризується ознаками, що визначають синдром відміни.

Абстинентний синдром проявляється через 9 годин відміни препарату (до 4 діб) і може продовжуватися 1 - 10 тижнів.

Толерантність до препарату розвивається швидко. Разова доза амфетаміну може доходити до 1 г, метамфетаміну - до 0,8 г.

Амфетамін можна синтезувати відновлювальним амінуванням фенілацетону за допомогою суміші амоніаку та водню. Цей варіант синтезу використовується в промисловості. В лабораторії амфетамін одержують в результаті реакції Leuchart - Wallach або конденсації Knoevenagel. Саме ці реакції використовують для синтезу амфетамінів в підпільних лабораторіях. Відновлювальне амінування фенілацетону за допомогою метиламіну приводить до метамфетаміну.

Продукти, синтезовані в підпільних лабораторіях, як правило, представляють собою рацемічні суміші: d,l-амфетамін або d,l-метамфетамін. В якості вихідних продуктів можуть бути використані фенілацетон, ефедрин, псевдоефедрин, фенілпропаноламін. Як вихідний продукт може бути використана безпосередньо рослина ефедра, до складу якої входять різноманітні алкалоїди, включаючи діастереомери: l-ефедрин, d-псевдоефедрин, d-норпсевдоефедрин, l-норефедрин, l-метилефедрин, d-метилпсевдоефедрин. Наявність в препаратах нелегально виготовленого метамфетаміну, крім d-метамфетаміну, ще й значної кількості d-амфетаміну та d-N,N-диметиламфетаміну, вказує на можливість реалізації такого способу. Характерні домішки дозволяють відрізнити легально виготовлені лікарські засоби від синтезованих підпільно. Нижче перелічені речовини, наявність яких вказує на нелегальне походження препарату і використаний метод синтезу: фенілацетон, N-форміламфетамін, N-метилформамід, N,N-диметиламфетамін, N-формілметамфетамін, N-ацетилметамфетамін, 4-метил-5-фенілпіримідин, N,N-ди(-фенілізопропіл)амін (ДФіА), N-форміл-ДФіА, N,N-ди(-фенілізопропіл)метиламін (ДФіМА), N-форміл-ДФіМА, високо киплячі пірідини, дибензилкетон, (-бензилфенетиламін, (-бензил-N-метил-фенетиламін, п-гідрокси-(-бензил-N-метил-фенетиламін,

Nмимиз-триметилдифенілетиламін, продукт конденсації амфетаміну і фенілацетону, бензилметилкетоксим, азирідини, ефедрин, хлорефедрин, фенілоцтова кислота, неорганічні сполуки (цинк, йод і т. ін.).

Амфетамін та метамфетамін отримують у вигляді твердих солей: амфетамін сульфат, амфетамін фосфат, метамфетамін гідрохлорид, так як вільні основи являють собою обмежено стабільні рідини. В нелегальний продаж вони надходять в різноманітних формах: амфетамін в основному у вигляді таблеток (іноді у вигляді капсул, сиропів та елексирів); метамфетамін у вигляді порошку (рідше зустрічаються таблетки, капсули), який вдихають через ніс або приймають всередину, розчину для внутрішніх ін'єкцій, а також кристалічної форми ("лід") для паління. Порошки продаються невеликими дозами в пластиковій або паперовій упаковці чи в пластикових пакетах.

Як правило, чистота продукту, синтезованого в підпільній лабораторії, складає 90 - 99 %. Однак для продажу вміст основного компоненту в порошках доводять до 40 % і менше додаванням вуглеводів (глюкози, лактози, крохмалю), сельфату магнію, глутамату натрію, кофеїну, ефедрину, а також прокаїну, антипірину та ін. В залежності від умов виробництва: якості вихідної сировини, умов синтезу, утворення побічних продуктів, введення добавок, зовнішній вигляд амфетамінів може бути різним. Колір амфетаміну варіюється від білого до жовтого, рожевого або коричневого. Часто препарати амфетаміну мають характерний неприємний запах внаслідок неповного видалення органічних розчинників. Метамфетамін продається у вигляді сипучого або в'язкого порошку від білого до темно-бежевого кольору, але можливі варіанти коричневого чи фіалкового кольору в залежності від домішок.

В 1985 р. на нелегальному ринку наркотиків США вперше було відмічено появу нової форми метамфетаміну для паління, що являла собою кристалічний метамфетамін, зовні схожий на шматочки кристалічної солі, і тому він отримав "вуличну" назву "лід". Особлива небезпека паління "льоду" полягає в тяжких наслідках, аж до смерті, через легкість передозування і швидке звикання.

Хімічно "лід" - це чистий 98 - 100 % d-енантіомер гідрохлориду метамфетаміну.

В залежності від умов синтезу одержують "лід" різної якості. Про чистоту і ефективність засобу судять за його кольором. Безбарвний і прозорий "лід" - це "водна, або гідратована" форма, вона швидко згорає, утворюючи молочно-білий залишок. Жовтий "лід" - "жирна" форма, він повільніше згорає, утворюючи коричневий або чорний залишок. На відміну від канабісу чи креку "лід" не має запаху і не дає запаху при палінні, і це одна з причин росту його популярності. Другою причиною його популярності є те, що "лід" дає довгий ефект, аж до 14 годин, в той час як, наприклад, ефект креку продовжується кілька хвилин.

"Лід" палять через скляні трубки, що за конструкцією відрізняються від трубок для паління креку і канабісу. Трубки для креку складаються з двох секцій: в одній міститься препарат, в іншій - охолоджуюча рідина. Ці секції розділені екраном. Трубки для "льоду" мають тільки одну секцію, в якій нагрівається наркотик - метамфетамін. Звичайно зверху є отвір, що веде до головної камери, і вентиляційний отвір. Однією з ознак, що дозволяє ідентифікувати споживача "льоду", являються сліди від опіків на пальцях, отримані наркоманами при закриванні цього отвору в процесі паління.

Похідні амфетаміну можуть бути аналогами контрольованих психотропних сполук. Від їх хімічної структури залежать фізіологічні властивості:

1. Метильна група в (-положенні з'єднувального ланцюга фенілетиламінового фрагмента має принципове значення для виявлення психостимуляційної дії. Її заміна на атом водню чи на іншу групу атомів або перенесення на (-вуглецевий центр веде до зниження активності.

2. Введення другої метильної групи в (-положення амфетаміну не впливає на рівень психостимуляційної активності, тоді як додатковий вищий алкіл будь-яку дію значно знижує, а інколи і знищує.

3. Введення метильної групи або вищих алкілів у (-положення амфетаміну змінює профіль фармакологічної дії. Введення гідроксильної групи у це положення помітно знижує активність (препарати ефедрин, норпсевдоефедрин). На рівень активності помітно не впливає ацетилювання гідроксильної групи. Сполучення в (-положенні фенільної та гідроксильної груп сприяє високому рівню активності. Активність зберігається і при введенні в (-положення амфетаміну карбометоксигрупи (препарат метилфенідат).

4. Майже завжди заміщення воднів бензольного ядра атомами хлору, метильними чи трифторметильними групами у фенаміновому чи фентерміновому рядах веде до зменшення стимуляційного ефекту.

5. При збереженні профілю фармакологічної дії можливе переведення первинної амінофункції у вторинну, амідну, третинну і включення її до складу гетероциклу.

6. Більш активним психостимулятором є правообертаючий площину поляризації світла амфетамін (декстрамфетамін) з S-конфігурацією.

В останні роки все більшого розповсюдження у незаконному обігу набули нові, нетрадиційні для України психотропні речовини синтетичного походження: MDMA, MDA, MDEA або N-етил MDA, DOB, MBDB, DOM, TMA, PMA та інші. Вони включені до списку 2 таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Зазначені речовини заборонені для вироблення, застосування на людях, а також для включення до рецептурних довідників, довідників лікарських засобів, до Державного реєстру та Державної фармакопеї України.

Згідно з існуючими даними, ці психотропні речовини виробляються підпільними хімічними лабораторіями Нідерландів, Німеччини, Польщі та Англії і надходять нелегально в Україну як безпосередньо, так і транзитом через країни Балтії.

Вони виготовляються у вигляді таблеток, різних кольорів та відтінків, як правило, круглої форми з відбитими малюнками-символами (корона, пташка, автомобіль, голова індіанця, долар тощо) або різними написами. Виняток складає препарат ДОБ, яким у деяких випадках просочується папір. Фірмових упаковок та їх маркування немає. Вживаються ці речовини перорально, іноді - у формі ін'єкцій. Назва складається із скорочених назв активних хімічних речовин, які входять до його складу, наприклад: МДА - 3,4-метилен-діоксиамфетамін; МДМА - 3,4-метилендіоксиметамфета-мін; ММДА - 3-метоксі-4,5-метилендіоксиамфетамін тощо. Іноді зустрічаються препарати, які складаються з двох активних компонентів - МДМА та МДЕ, а також інших. Крім амфетамінів, до складу таблеток можуть входити такі речовини, як героїн, фентермін, флунітразепам. У таблетках часто зустрічаються кофеїн, аспірин, парацетамол, альфа-метилбензиламін, ефедрин, хінін, ізосафрол (прекурсор для отримання деяких амфетамінів), лідокаїн, тестостерон (гормон), хлорамфенікол (антибіотик). Як наповнювачі використовують крохмаль, лактозу, глюкозу, фруктозу, карбонат кальцію, манніт, сорбіт та інші. Пов'язуючим елементом для таблеток є полівініловий спирт.

ДОМ (STP, DOM) - був першим похідним амфетаміну, який в 1967 р. з'явився на незаконному ринку США у вигляді таблеток, що містили 10 мг діючої речовини, під назвами STP, Serenity (спокій, безтурботність), Tranquility (спокій), Peace. Він є у сто разів галюциногенно активніший за мескалін. Через його погану репутацію він фактично зник з вуличної торгівлі. З 1977 р. віднесений до підконтрольних препаратів.

МДА - був синтезований у 1910 р. і після дослідів на тваринах у 1939 р. був запатентований як анорексиген (засіб для пригнічення апетиту) і антидепресант. Причому хімічна активність R(-) ізомера втричі більша ніж S(+), але на комерційний ринок він ніколи не потрапляв. Фактично весь МДА у незаконній торгівлі з'являвся у формі рацемату, вміст якого в капсулах 200 - 230 мг. Широке розповсюдження в незаконному обігу МДА отримав в Америці в кінці 1960-х - на початку 1970-х рр. під назвою Mellow Drug або Love Drug, проте популярність МДА з 1973 року після чисельних смертельних випадків у США та Канаді почала знижуватися, але й досі цей вид наркотика ще має широке розповсюдження в ряді країн Європи. У 1985 р. занесений до Конвенції про психотропні речовини .

Дія МДА залежить від дози. У разі вживання менш ніж 80 мг речовини досягається стимулюючий ефект; від 80 до 120 мг - відчувається релаксація, прояснення свідомості, поліпшення настрою, прагнення спілкування з людьми, полегшення ставлення до себе та свого минулого. Доза, яка перевищує 120 мг, призводить до візуальних, акустичних і тактильних галюцинацій. Крім цього, МДА зменшує апетит. Доза понад 500 мг є смертельною. Практично всі препарати, до складу яких входить МДА, зустрічаються у вигляді таблеток, які містять 200 - 300 мг речовини та вживаються перорально. Дія препарату починається через 30 - 60 хвилин і триває 10 - 12 годин.

ДМА не вживається законно в медицині, але користується попитом як хімічна речовина в фотографічній індустрії. Цей препарат має такий самий потенціал, як і мескалін. На незаконному ринку з'явився в 1970 р. у США та Канаді. З 1986 р. належить до підконтрольних препаратів.

ММДА був синтезований у 1962 р. як результат досліджень сполук, що поєднують властивості мескаліну та амфетаміну. Цей препарат за своєю хімічною структурою подібний до міристицину - основного компоненту мускатного горіху. ММДА втричі активніший за мескалін; ефективна доза - 150 мг, на незаконному ринку набув широкого розповсюдження (з 1970 р.) як помірний психоделічний препарат. До Списку психотропних речовин занесений у 1986 р.

РМА вперше з'явився в 1973 р. в Канаді, потім в США. За активністю він сильніший за мескалін в 5 разів. Доза вища за 50 мг є смертельною. У 1986 р. включений до Конвенції .

ТМА вперше синтезовано в 1947 р. Є гомологом мескаліну, фармакологічна активність препарату була досліджена у 1963 р. На незаконному ринку вперше з'явився на початку 1970-х рр. Його активність вдвічі вища за мескалін. Ефективна доза складає 160 - 200 мг. Занесений до Конвенції у 1986 р.

ДОБ спричиняє галюциногенну дію, подібну до мескаліну, проте він у двісті разів фізіологічно активніший. Приблизна доза його застосування - 0,8 - 2,0 мг, починає діяти через 1 - 2 години, тривалість - 18 - 36 годин. Смертельна доза дорівнює 30 - 35 мг. ДОБ є одним з найсильніших наркотичних засобів і завдяки цьому показнику наближається до ЛСД. Підконтрольний з 1985 р.

МДМА нещодавно повторно з'явився на незаконному ринку під назвами "ecstasy", "XTC", "ADAM". Цей препарат було запатентовано ще у 1914 р., хоча перші дані щодо його біологічної дії були опубліковані тільки у 1973 р. після випробовувань у армії США в період В'єтнамської війни (1953 - 1954 рр.). Цей похідний амфетаміну іноді застосовувався в психотерапії, але медичного схвалення не отримав. В незаконному обігу з кінця 1970-х років у вигляді таблеток, капсул, порошків з вмістом 50 - 100 мг активної речовини. У 1986 р. занесений до Списку і Конвенції .

Дію МДМА споживачі описують як "відокремлення душі від тіла", він наче розширює межі та підвищує здатність сприйняття оточення. Середня доза - 100 мг. Дія препарату починається через 30 - 60 хвилин і триває 6 - 8 годин. МДМА викликає високу психічну залежність.

МДЕ або МДЕА вперше було синтезовано в 1980 році. Дія препарату починається через півгодини після застосування, триває 3 - 5 годин, а потім, коли повільно починає слабнути, викликає стан ейфорії, підвищує комунікабельність; у певних умовах виникає різка зміна настрою від ейфорії до депресії. Він викликає психічну залежність середньої сили. Діюча доза до 120 мг, смертельна - понад 500 мг.

ДОЕТ був запатентований як стимулятор в 1970 році і за своєю дією схожий на STP; в сто разів активніший за мескалін; ефективна доза складає 1,5 - 4 мг. Причому енантіомери ДОЕТ мають різні властивості: R(-) в чотири рази хімічно активніший за S(+). Цей похідний амфетаміну входить до Конвенції з 1986 р.

МБДБ (іноді називають МДМБА) вперше з'явився у незаконному обігу на початку 90-х років, за своєю дією нагадує МДМА. До цього часу його властивості практично не вивчені.

Синоніми: Фенамін, Amfetamine, Amphetamin, Benzedrin, Fenamin, Desoxynorephedrin, Fenopromin, Isomyn, Leodrin, Phenamin, Phenedrine, Psychedrin, Stimulan, Sympatedrin, Phenopromin, Amphaetamin, Amfetammina.

Жаргонні назви: фен.

Синтетична речовина, похідна фенілетиламіну. Білий кристалічний порошок, але може бути кремового, бежевого, світло-коричневого чи рожевого кольорів (залежно від наповнювача).

Фармацевтична промисловість випускає сульфат амфетаміну в таблетках білого кольору. Цей препарат незаконного походження може мати різний колір (білий, рожевий, жовтий, коричневий) в залежності від типу та об'єму домішок і розріджувачів. Часто він буває вологим і має характерний неприємний запах внаслідок наявності залишків органічних домішок.

Амфетамін включений до Конвенції про психотропні речовини 1971 р.

Амфетамін C9H13N мол. вага - 135,2

Має три ізомери:

amphetamine - рацемат

dexamphetamine - (d) s-ізомер

levamphetamine - (l) r-ізомер.

Фосфат амфетаміну C9H13N*H3PO4 мол. вага - 233,2.

Сульфат амфетаміну (C9H13N)2*H2SO4 мол. вага - 368,5.

Синоніми: первітин.

Жаргонні назви: вінт, айс.

Синтетична речовина, може бути у вигляді таблеток білого кольору або порошку. Кустарно виготовлений з препаратів ефедрину - безбарвна або трохи мутна рідина.

Гідрохлорид метамфетаміну незаконного виготовлення зазвичай є масою, що затверділа або злиплася. В залежності від вмісту домішок він може бути білим, коричневим, фіалковим.

Включений до Конвенції про психотропні речовини 1971 р.

Метамфетамін C10H15N мол. вага - 149,2.

Має два ізомери:

methamphetamine - (d) s-ізомер

levomethamphetamine - (l) r-ізомер.

Гідрохлорид метамфетаміну C10H15N(HCl мол. вага - 185,7).

4-methoxy-(-methylbenzeneethanamine

p-methoxy-(-methylphenethylamine

C10H15NO молекулярна вага - 165,2

Основа існує у вигляді безбарвної маслянистої рідини, гідрохлорид - порошок білого кольору з температурою плавлення 208 - 209 град. C.

2,5-dimethoxy-(-methylbenzeneethanamine

2,5-dimethoxy-(-methylphenethylamine

C11H17NO2 молекулярна вага - 195,3

Основа існує у вигляді безбарвної маслянистої рідини, гідрохлорид - порошок білого кольору з температурою плавлення 110 - 113 град. C.

3,4,5-trimethoxy-(-methylbenzeneethanamine

3,4,5-trimethoxy-(-methylphenethylamine

C12H19NO3 молекулярна вага - 225,3

Основа існує у вигляді безбарвної маслянистої рідини, гідрохлорид - порошок білого кольору з температурою плавлення 219 - 220 град. C.

4-bromo-2,5-dimethoxy-(-methylbenzeneethanamine

4-bromo-2,5-dimethoxy-(-methylphenethylamine

C11H16BrNO2 молекулярна вага - 274,2

Основа існує у вигляді порошка з температурою плавлення 63 - 65 град. C, гідрохлорид - порошок білого кольору з температурою плавлення 198 - 199 град. C.

2,5-dimethoxy-4,(-dimethylbenzeneethanamіne

2,5-dimethoxy-4,(-dimethylphenethylamіne

C12H19NO2 молекулярна вага - 209,3

Основа існує у вигляді порошка білого кольору з температурою плавлення 60,5 - 61 град. C, гідрохлорид - порошок білого кольору з температурою плавлення 190 - 191 град. C.

2,5-dimethoxy-4-ethyl-(-methylbenzeneethanamine

2,5-dimethoxy-4-ethyl-(-methylphenethylamine

C13H21NO2 молекулярна вага - 223,3

Основа існує у вигляді порошка білого кольору з температурою плавлення 61 - 61,5 град. C, гідрохлорид - порошок білого кольору з температурою плавлення 195 град. C.

(-methyl-1,3-benzodioxolone-5-ethanamine

3,4-methylenedioxy-(-methylphenethylamine

C10H13NO2 молекулярна вага - 179,2

Основа існує у вигляді безбарвної маслянистої рідини, гідрохлорид - порошок білого кольору з температурою плавлення 183 - 185 град. C.

7-methoxy-(-methyl-1,3-benzodioxolone-5-ethanamine

5-((-methyl)-ethanamine-7-methoxy-1,3-benzodioxolone

C11H15NO3 молекулярна вага - 209,2

Основа існує у вигляді безбарвної маслянистої рідини, гідрохлорид - порошок білого кольору з температурою плавлення 190 - 191 град. C.

N,(-dimethyl-1,3-benzodioxolone-5-ethanamine

N,(-dimethyl-3,4-methylenedioxyphenethylamine

5-(N,(-dimethyl)-ethanamine-1,3-benzodioxolone

N-methyl-3,4-methylenedioxyamphetamine

C11H15NO2 молекулярна вага - 193,2

Основа існує у вигляді безбарвної маслянистої рідини, гідрохлорид - порошок білого кольору з температурою плавлення 147 - 148 град. C.

Основи всіх похідних амфетаміну нерозчинні у воді і розчинні в органічних розчинниках, таких як етанол, діетиловий ефір та хлороформ. Гідрохлориди похідних амфетаміну розчинні у воді та етанолі, слабо розчинні в хлороформі та нерозчинні в діетиловому ефірі.

Результат якісних реакцій необхідно розглядати як орієнтовний, що допомагає визначати подальші хімічні дослідження. Позитивний результат якісних реакцій дозволяє зробити висновок про наявність у досліджуваному об'єкті амфетамінів. Негативний результат реакцій дасть підставу для висновку про відсутність амфетамінів в об'єкті. При дослідженні речовини у вигляді таблеток частину таблетки 1 масою 3 - 10 мг розтерти в ступці і провести аналіз з одержаним порошком. При дослідженні речовини на паперових носіях подрібнити ножицями 1 - 2 папірця розміром 1 х 1 см, які містять ДОБ або ДОМ; потім додати 1 мл хлороформу, краплю 0,1 н водного розчину лугу, довести до кипіння; після охолодження відібрати розчинник, намагаючись не захопити водний шар, і випарити до сухого залишку, з яким провести подальший аналіз.

Найбільш характерні для амфетамінів такі реакції: з реактивом Маркі; реактивом Саймона та з галловою кислотою. Якісні реакції на амфетамін та його похідні наведені в таблиці 1 додатків.

1. Реактив Маркі - 9 мл концентрованої сірчаної кислоти змішати з 1 мл формаліну.

2. Реактив Саймона - розчин A: 2 % водний розчин карбонату натрію; розчин B: 10 %-й розчин ацетальдегіду + 1 %-ний водний розчин нітропрусиду натрію.

3. Галлова кислота - розчинити 0,1 г галлової кислоти в 20 мл концентрованої сірчаної кислоти.

1. З реактивом Маркі - покласти 1 - 2 мг (1 - 2 краплі, якщо це рідина) речовини, що досліджується на фарфорову пластину, додати реактив краплями (не більше трьох). Забарвлення порівняти з табличними даними (див. таблицю 1).

2. З реактивом Саймона - покласти 1 - 2 мг (1 - 2 краплі, якщо це рідина) речовини, що досліджується, на фарфорову пластину і змішати з краплею розчину A. Потім додати 2 краплі розчину B. Ця реакція дозволяє розрізнити амфетамін від його похідних (див. таблицю 1).

3. З галловою кислотою - покласти 1 - 2 мг (1 - 2 краплі, якщо це рідина) речовини, що досліджується, на фарфорову пластину. Додати 1 краплю розчину. Ця реакція дозволяє ідентифікувати субстанції, які містять діоксанове кільце. MDA, MMDA, MDMA дають зелене забарвлення, яке переходить в темно-зелене.

Порошки - приготувати розчин з концентрацією 5 мг порошку на 1 мл метанолу.

Капсули - вміст капсули видалити та приготувати розчин з концентрацією 5 мг порошку на 1 мл метанолу.

Таблетки - таблетки перетерти у фарфоровій ступці та приготувати розчин з концентрацією 5 мг порошку на 1 мл метанолу.

Дослідження МДА, МДМА, МДЕА і МБДБ методом тонкошарової хроматографії проводять у системах розчинників: хлороформ-ацетон-етанол-25 %-ний водний розчин амоніаку (20:20:3:1) - система N 1; толуол-етанол-тріетиламін (9:1:1) - система N 2.

Наважку речовини (5 - 10 мг) розтирають у ступці, додають 0,5 мл хлороформу, нагрівають до початку кипіння і після охолодження наносять на хроматографічну пластину 4 - 5 мкл одержаного екстракту. Після закінчення хроматографування пластину сушать при 500 град. C протягом 10 хв., а потім виявляють хроматографічні зони по гасінню флюоресценції при 254 нм, проявкою реактивом Маркі або розчином нінгідрину в ацетоні (0,5 г нінгідрину в 40 мл ацетону). При проявці розчином нінгідрину пластину після оббризкування нагрівають до 700 град. C (тримають при цій температурі 5 - 8 хв.). Значення Rf на пластинах SORBFIL ПТСХ П-В-УФ і Merck Kieselgel 60 F 254 наведені в таблицях 2 і 3.

Крім вищезазначених можна використати такі системи розчинників:

- метанол - 25 %-ний розчин амоніаку (100:1,5);

- циклогексан - толуол - діетиламін (75:15:10);

- метилетилкетон - диметилформамід - 25 %-ний розчин амоніаку - ізопропанол (130:19:1:30);

- етилацетат - метанол - 25 %-ний розчин амоніаку (85:10:5).

Проявка:

- УФ-світло (254 нм);

- нінгідрин;

- йодплатинат.

Після оббризкування нінгідрином пластинку нагріти при 80 град. C протягом 5 хв.: фіалкові або рожеві плями характерні для первинних амінів (амфетамін), більш інтенсивні плями - вторинних амінів (метамфетамін, MDMA); далі пластинку можна обробити йодплатинатом: амфетаміни дають сіро-фіалково-коричневі плями на рожевому тлі.

Значення Rf у вказаних вище системах наведені в таблиці 4.

Умови хроматографування:

детектор - полум'яно-іонізаційний (FiD);

колонка - HP-1 або HP-5;

довжина - від 20 до 30 м, внутрішній діаметр 0,25 мм;

товщина фази - 0,25 мкм;

газ-носій - гелій;

інжектор - 250 град. C;

детектор - 280 град. C;

спліт 1:40;

термостат - 75 град. C(2') о10 град. C/1'о 280 град. C(10');

внутрішній стандарт - n-тетрадекан або інший n-алкан.

Приготування стандарту:

розчин стандарту концентрацією основи 1 мг/мл приготувати розчиненням точної наважки солі у воді; додати декілька крапель 1 н розчину NaOH; додати рівний об'єм етилацетату або гексану; ретельно збовтати і відділити органічний шар; осушити органічну фракцію над MgSO4. Кінцева концентрація основи та внутрішнього стандарту має бути близько 1 мг/мл. Ввести в колонку 1 мкл проби.

Досліджуваний зразок приготувати аналогічно, використавши таку його кількість, щоб концентрація була близькою до концентрації стандарту.

Умови хроматографування:

детектор - мас-спектрометр;

колонка - HP-5MS (DB-5MS);

довжина - від 20 м до 30 м, внутрішній діаметр 0,2 - 0,25 мм;

товщина фази - 0,25 мкм;

газ-носій - гелій;

інжектор - 250 град. C;

детектор - 280 град. C;

спліт - 1:40;

термостат - 75 град. C(2') о10 град. C/1'о 300 град. C(10');

діапазон мас - 35 - 500;

внутрішній стандарт - n-тетрадекан або інший n-алкан.

Для ідентифікації амфетамінів методом ІЧ-спектроскопії необхідно виділити їх із суміші (таблетки). Для цього невелику частину таблетки або порошку (10 - 30 мг) розчиняють в 1 - 2 мл дистильованої води. Потім до розчину додають декілька крапель 1 н розчину гідроксиду калію або натрію і 1 мл хлороформу. Після перемішування і відстоювання суміші обережно відбирають 0,6 - 0,8 мл нижнього хлороформного шару і переносять в агатову ступку. Після випарювання розчинника в сушильній шафі при температурі 50 град. C протягом 5 - 10 хв. до одержаної у вигляді білих кристалів або маслянистої плівки речовини додають бромід калію, розтирають суміш і пресують таблетку діаметром 2 - 7 мм. Спектр реєструють на дисперсійному або ІЧ-Фур'є - спектрометрі.

ІЧ-спектри основ МДА, МДМА, МДЕА і МБДБ (пробопідготовка - таблетка з KBr), одержані на спектрометрі Paragon 1000PC (Perkin-Elmer США) в діапазоні 4000 - 400 см-1 наведені на мал. 1, 2, 3, 4.

Слід зазначити, що при наявності в об'єкті двох або більше амфетамінів їх ідентифікація методом ІЧ-спектроскопії буде ускладнена. Тому в таких випадках необхідно застосовувати більш складні способи пробопідготовки - твердофазну екстракцію або препаративну ТШХ для індивідуального виділення компонентів і проведення їх визначення методом ІЧ-спектроскопії.

Мал. 1. ІЧ-спектр МДА-основи.

Зображення має графічний вигляд. Не наводиться.

Мал. 2. ІЧ-спектр МДМА-основи.

Зображення має графічний вигляд. Не наводиться.

Мал. 3. ІЧ-спектр МДЕА-основи.

Зображення має графічний вигляд. Не наводиться.

Мал. 4. ІЧ-спектр МБДБ-основи.

Зображення має графічний вигляд. Не наводиться.

Основні піки (см-1) речовин наведені в Таблиці 6.

1. Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів: Закон України від 15 лютого 1995 р.

2. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними: Закон України від 15 лютого 1995 р.

3. Про внесення змін до Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів": Закон України від 8 липня 1999 р.

4. Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: постанова Кабінету Міністрів України N 770 від 6 травня 2000 р.

5. Единая конвенция о наркотических средствах 1961 г. с поправками, внесенными в нее в соответствии с Протоколом 1972 г. о поправках к Единой конвенции о наркотических средствах 1961 г. - Вена, 1993.

6. Конвенция о психотропных веществах 1971 г. - Вена, 1993.

7. Конвенция Организации Объединенных Наций о борьбе против незаконного оборота наркотических средств и психотропных веществ 1988 г. - Вена, 1988.

8. Руководство Организации Объединенных Наций по подготовке кадров в области обеспечения соблюдения законов о наркотиках. Руководящие принципы для сотрудников правоохранительных органов. - Международная программа борьбы с наркотиками Организации Объединенных Наций.

9. Государственная Фармакопея СССР. - 10-е изд. - М., 1968.

10. Кисин М.В., Савина В.С., Семкин Е.П. Применение хроматографии в тонких слоях при исследовании вещественных доказательств. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1973.

11. Удод А.П. та ін. Наркотичні засоби, психотропні речовини та їх розпізнавання. - К.: РВВ МВС України, 1997 р.

12. Recommended methods for testing amphetamine and metamphetamine. Manual for use by national narcotics labora-tories. United Nations. Division of narcotic drugs. Vienna. 1987.

13. Recommended methods for testing illicit ring-substituted amphetamine derivatives. Manual for use by national narcotics laborstories. United Nations. Division of narcotic drugs. Vienna. 1987.

Умовні позначення:

* - Колір реагента, тест визнається негативним.

в системі: хлороформ - ацетон - етанол - амоніак (20:20:3:1)

в системі: толуол - етанол - тріетиламін (діетиламін) (9:1:1)

в системах, зазначених на стор. 15