Державною митною службою України проведено узагальнення інформації щодо дотримання норм чинного законодавства при митному оформленні повітряних суден у митному режимі тимчасового ввезення та повідомляється.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Відповідно до ст. 15 Повітряного кодексу України повітряним судном є літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі.

Відповідно до п. 40 ст. 1 Митного кодексу України транспортні засоби - будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовуються виключно для перевезення пасажирів та товарів через митний кордон України.

Відповідно до ст. 119 Митного кодексу України транспортні засоби, що використовуються для переміщення товарів та пасажирів через митний кордон України можуть тимчасово ввозитись на митну територію України без справляння податків та зборів та без застосування заходів нетарифного регулювання.

Тимчасово ввезені на митну територію України транспортні засоби підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію будь-яких змін (без урахування природного зношення, витрати пально-мастильних матеріалів та необхідного ремонту).

Тимчасове ввезення транспортних засобів на територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.

Одночасно з тим, Митний кодекс України не є єдиним документом, що регулює суспільні відносини в галузі митної справи при тимчасовому ввезенні транспортних засобів. Так, відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 7 Митного кодексу України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, Конвенція про тимчасове ввезення (дата підписання: 26.06.90, дата приєднання України: 24.03.04) з 22.09.04 є невід'ємною частиною національного законодавства в галузі митної справи.

Відповідно до ст. 2 цієї Конвенції кожна із Договірних Сторін зобов'язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 цієї Конвенції для товарів (у тому числі транспортних засобів), на які під час ввезення поширюються заборони чи обмеження відповідно до національного законодавства, може вимагатися додаткова гарантія, відповідно до положень, встановлених національним законодавством.

Відповідно до ст. 11 цієї Конвенції товари (у тому числі транспортні засоби), на які поширюється режим тимчасового ввезення, можуть бути вивезені через митну установу, іншу, ніж та, через яку їх було ввезено.

Відповідно до ст. 19 цієї Конвенції положення названого документа не створюють перешкод для застосування заборон та обмежень, які випливають з національних законів та нормативних актів і ґрунтуються на міркуваннях неекономічного характеру, таких, як міркування моралі чи піклування про громадський порядок, міркування громадської безпеки, гігієни чи здоров'я населення, або міркування ветеринарного чи фітосанітарного порядку, пов'язані із захистом диких видів тварин і рослин, яким загрожує вимирання (знищення), або міркування захисту авторських прав та промислової власності.

Частина 1 ст. 28 цієї Конвенції визначає, що для цілей цієї Конвенції Додатки, чинні стосовно Договірної Сторони, становлять невід'ємну частину цієї Конвенції; стосовно такої Договірної Сторони, будь-яке посилання на Конвенцію включає в себе також і посилання на такі Додатки.

Визначальним Додатком для даного випадку є Додаток С (Додаток щодо транспортних засобів). Для цілей цього Додатка були встановлені окремі терміни:

- "комерційне використання" означає: платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів;

- "приватне використання" означає: перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання;

- "внутрішні перевезення" означає: перевезення осіб, які здійснили посадку, чи товарів, які були завантажені на території тимчасового ввезення, для здійснення висадки чи розвантаження в межах цієї самої території.

Відповідно до ст. 2 цього Додатку користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до ст. 2 цієї Конвенції транспортні засоби комерційного чи приватного використання.

Статтею 5 Додатку визначено, що для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком:

(a) транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території;