На звернення митних органів з питання визначення поняття нормативно-правового акту при встановленні надбавки за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи, відповідно до діючих умов оплати праці посадових осіб митної служби (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.06 N 767) повідомляємо.

На сьогодні питання визначення поняття "нормативно-правовий акт" на законодавчому рівні залишається відкритим, оскільки у законодавстві України немає основоположного закону, який би регулював сферу нормотворення. Закон України "Про нормативно-правові акти", прийнятий Верховною Радою України 01.10.08, Президент України 28.10.08 повернув до Верховної Ради зі своїми пропозиціями.

У Методичних рекомендаціях про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України" затверджених наказом Держмитслужби від 08.07.03 N 441, поняття "нормативно-правовий акт" визначено як офіційний письмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, який спрямовано на регулювання суспільних відносин, містить нормативні приписи, розрахований на багаторазове застосування й дія якого не вичерпується одноразовим виконанням.

Майже аналогічне визначення цього поняття наведено у Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 12.04.05 N 34/5 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.04.05 за N 381/10661:

"нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається".

Таким чином, одною з основних ознак нормативно-правового акту є наявність у ньому нормативних приписів (норм права).

Чинне законодавство України не містить визначення понять "нормативний припис" та "норма права". Однак на підставі аналізу практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції та теорії права можна дійти висновку, що під нормою права слід розуміти форму прояву права у вигляді санкціонованих державою обов'язкових правил загального характеру (закон, указ, декрет, постанова, наказ) в певній галузі суспільних відносин.

Норми права поділяються на норми позитивного регулювання, які встановлюють можливість або необхідність щось робити; норми правоохоронні, які забезпечують дію інших норм і встановлюють відповідальність за їх порушення; норми-визначення; норми-принципи. Інший поділ передбачає норми імперативні, якими точно визначаються права та обов'язки суб'єктів права; диспозитивні, які діють у разі невстановлення сторонами шляхом угоди своїх прав та обов'язків; бланкетні, які відсилають до встановлених іншими актами правил. Норми права поділяються також на норми загальної дії і місцевої дії, постійні і тимчасові, загальні і спеціальні.