У зв'язку зі зверненням до Державної митної служби України Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (лист від 12.01.08 N 120/3) повідомляємо.

Відповідно до статті 204 Митного кодексу України від 11.07.02 N 92-IV (далі - Кодекс) тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Згідно з абзацом дев'ятим статті 206 дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення допускається щодо транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Слід також зазначити, що питання тимчасового ввезення на митну територію України транспортних засобів, крім Кодексу регулюється положеннями Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, прийнятих 26 червня 1990 року у м. Стамбулі, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 24.03.04 N 1661-IV "Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення" (далі - Стамбульська конвенція).

Відповідно до статті 2 Стамбульської конвенції кожна із Договірних Сторін відповідно до положень цієї Конвенції, зобов'язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції. Не впливаючи на положення Додатка E, режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.

При цьому, відповідно до статті 2 Додатку С до цієї Конвенції правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 Конвенції користуються транспортні засоби комерційного чи приватного використання.

Згідно зі статтею 1 Додатку С до Стамбульської конвенції під терміном "комерційне використання" розуміється платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів, а під терміном "приватне використання" - перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.

Відповідно до пункту "f)" статті 1 Стамбульської конвенції термін "особа" означає як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене контекстом.

Статтею 5 Додатку С до Стамбульської конвенції встановлено, що для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, які надаються цим Додатком:

а) транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території;

b) транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.