Міністерство фінансів розглянуло листи Державної фіскальної служби України від 15.05.2017 р. N 1568/4/99-99-12-02-01-13 та від 05.07.2017 р. N 2203/4/99-99-12-02-01-13 щодо можливості врахування сум податку на додану вартість, які сплачені авансом у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг при розрахунку суми бюджетного відшкодування, і повідомляє.

Визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та проведення розрахунків здійснюється згідно із статтею 200 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, в частині, то не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

При цьому формування податкового кредиту, перевищення якого над податковими зобов'язаннями дає право платнику претендувати на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюється за правилами, визначеними статтею 198 Кодексу, зокрема відповідно до пункту 198.2 цієї статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. За таким принципом також визначаються податкові зобов'язання платника податку. Виключенням з цього принципу є лише певні операції, перелік яких визначається Кодексом, які дозволяють платникам податку формувати податкові зобов'язання та податковий кредит за "касовим методом".

Тобто відповідно до норм Кодексу податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість визначаються по "першій події", що відповідає міжнародній практиці, зокрема практиці застосування податку на додану вартість в європейських державах, та законодавчо закріплено положеннями Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість (далі - Директива).

Главою I "Походження та обсяг права та віднесення на зменшення податкового зобов'язання" Розділу X Директиви (в офіційному перекладі Міністерства юстиції України) визначено, що право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання виникає за фактом виникнення податкових зобов'язань за податком, що може бути віднесений на зменшення податкового зобов'язання (стаття 167 Директиви).