Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) на виконання окремого доручення Першого віце-прем'єр-міністра України А.П. Клюєва від 21.12.2011 р. № 61648/0/1-11 щодо укладання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг, які визначені частиною четвертою статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (зі змінами) (далі - Закон), повідомляє.

Відповідно до статті 147 Конституції України офіційне тлумачення Конституції України та законів України дає Конституційний Суд України. При цьому листи міністерств не встановлюють норм права, мають виключно інформаційний характер та не є обов'язковими до виконання.

Так, Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Окремими законами України визначаються особливості здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, які визначені частиною четвертою статті 2 Закону .

На виконання пункту 19 частини першої статті 8 Закону наказом Мінекономіки від 27.07.2010 р. № 925 затверджено Типовий договір про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти .

У той же час відповідно до пункту 15 частини третьої статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить затвердження типових договорів на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу); транспортування природного газу магістральними трубопроводами; зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу; приєднання до газових мереж; розподіл природного газу; постачання природного газу за регульованим тарифом.

Зокрема, Типовий договір на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) затверджено постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10.02.2011 р. № 212; Типовий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами затверджено постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.09.2011 р. № 1579; Типовий договір на розподіл природного газу затверджено постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.03.2011 р. № 469; Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом затверджено постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.09.2011 р. № 1580.

Водночас пунктом 7 частини першої статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства належить розробка типових договорів.

Так, Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".

Поряд з цим Типовий договір про постачання електричної енергії затверджено постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією".

Таким чином, при укладанні договорів щодо постачання, транспортування, розподілу природного газу, електричної енергії, послуг з її постачання, передачі та розподілу, централізованого постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення організаціями, оплата яких здійснюється за державні кошти, виникає колізія норм права.

Обов'язкові умови цих договорів суттєво відрізняються один від одного. Такі протиріччя з одного й того ж самого предмета регулювання, а також суперечність між двома чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, призводять до негативних наслідків при здійсненні закупівель за державні кошти.

Водночас згідно з листом Міністерства юстиції України від 26.12.2008 р. № 758-0-2-08-19 щодо практики застосування норм права у випадку колізії неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права. Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). Існує декілька способів, за якими можливо визначити нормативно-правовий акт, яким слід керуватися.

1. У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.