На виконання положень Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року щодо оптимізації структури посівних площ, відтворення родючості ґрунтів та з метою розвитку виробництва сої

1. Затвердити галузеву програму "Соя України 2008-2015", що додається.

2. Департаменту ринків рослинництва (Демидов О.А.), відділенню рослинництва УААН (Гаврилюк М.М.), Міністерству аграрної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій, регіональним центрам наукового забезпечення агропромислового виробництва Української академії аграрних наук забезпечити розроблення відповідних регіональних програм та встановити контроль за їх виконанням.

3. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики України Мельника С.І. і віце-президента УААН Безуглого М.Д.

Культура соя - важливе відкриття людини - вже багато століть належить до стратегічних культур світового землеробства, задовольняє найбільш насущні потреби людини, вона належить до чотирьох головних сільськогосподарських культур (кукурудза, пшениця, рис, соя) світового землеробства. Це унікальна кормова, продовольча, лікарська і технічна культура.

Завдяки унікальному поєднанню в рослинах сої двох найважливіших процесів - фотосинтезу і біологічної фіксації азоту - вона в значній мірі забезпечує свою потребу в азоті, покращує родючість і азотний баланс ґрунту, забезпечує одержання чистої продукції, поліпшує екологію.

Феномен сої пояснюється її рідкісним хімічним складом - високою концентрацією в бобах білка - 38-42%, жиру - 18-22%, вуглеводів - 25-30%, а також вітамінів, мінеральних речовин, ферментів.

Завдяки цьому соя стала однією з головних культур світового землеробства в XX столітті.

Соя належить до стратегічних культур, задовольняє найзагальніші потреби людини. Вона є основою піраміди рослинного білка та олії в світі.

Якщо в 1960 році в світі вироблялося 31 млн.тонн сої, в 2003 році цей показник досяг 189,2 млн.тонн, то в 2006-2007 маркетингових роках 221,6 млн.тонн, в тому рахунку, наприклад:

1. США - 71,5 млн.тонн

2. Бразилія - 61,0 млн.тонн

3. Аргентина - 47,0 млн.тонн

4. Китай - 15,2 млн.тонн

5. Індія - 7,9 млн.тонн

:

Україна - 0,89 млн.тонн

Росія - 0,78 млн.тонн

Практично культура сої забезпечила динамічний розвиток сільського господарства в тих країнах світу, де вона культивується на мільйонах і десятках мільйонів гектарів.

Відомо, що в США за рахунок введення сої в сівозміну отримують 40% приросту економічної ефективності сільського господарства.

Актуальність збільшення виробництва рослинного білка гостро поставлена часом і перед Україною.

В останні роки вирощування сої в Україні має динаміку постійного зростання з 73 тис.га в 2001 році до 714 тис.га в 2006 році (табл. 1, графік 1) .

Для динамічного розвитку виробництва сої в Україні потрібна розробка Галузевої програми "Соя України 2008-2015" (далі - Програма), в основі якої лежить розширення посівних площ сої в Україні як шлях до зміцнення економіки, підвищення родючості ґрунтів та нарощування продовольчих ресурсів.

Метою Програми є доведення посівних площ під сою за період 2008-2015 років до 1,0-1,3 млн. гектарів та виробництва сої щорічно на рівні 1,5-3,0 млн.т. (графік 2, табл. 2) з вирішенням ряду наступних стратегічних завдань:

1. Підвищення продуктивності тваринництва, птахівництва, рибництва на основі використання сої в кормовиробництві.

Основу високопротеїнових кормів у групі концентратів становлять шроти білково-олійних культур. Вони мають високий вміст білку, низьку собівартість та високу ефективність при згодовуванні. Як показали дослідження Інституту кормів Української академії аграрних наук, середньодобові прирости свиней при включенні в раціон 18% соєвого шроту, 80% консервованого зерна кукурудзи і 2% вітамінно-мінеральної добавки становлять 710 грамів, а витрати корму на 1 центнер приросту - 4,94 центнера кормових одиниць. В годівлі поросят 1,5-4-місячного віку добрі результати забезпечує повножирова екструдована соя, яка при використанні на корми дає змогу одержати 450-500 грамів приросту.

Впровадження технології заготівлі вологого зерна кукурудзи і сої за умови їх подрібнення, змішування їх у співвідношенні 70:30 та доброго ущільнення і герметизації маси дає можливість отримати корм, при використанні якого середньодобові прирости живої маси свиней становлять 600 грамів, молодняку ВРХ - 1020 грамів, на 10-12% підвищуються надої молока.

Економія ресурсів при силосуванні кукурудзяно-соєвої сумішки порівняно з базовою технологією, за якою термічно висушене зерно кукурудзи змішується з екструдованою соєю в такому співвідношенні, становить 58,2 гривні на кожну тонну корму.

У птахівництві соєвий шрот з успіхом використовується для вирощування бройлерів. Бройлери селекції провідних фірм при включенні соєвого білка в їх раціони досягають живої ваги 2,3 кг за 42 дні, маючи щодобові прирости 50-70 грамів.

Соєвий шрот і повножирову сою, як показав світовий досвід, можна з успіхом включити як компонент кормів в раціоні риб. Повножирова соя може внести важливий вклад в розробку раціонів і годівлі риби, оскільки вона в значній мірі відповідає її потребам як в протеїні, так і в жирі.

Крім того, за рахунок використання високопротеїнових кормів з добавками сої економиться 20-30% фуражного зерна.

Прогнозовані площі посівів сої в Україні по областях на 2008-2015 роки наводяться в Додатку 3.

2. Забезпечення родючості ґрунтів.

Позитивна роль вирощування сої для родючості ґрунтів полягає у властивості цієї культури накопичувати в ґрунті після збирання врожаю до 80-100 кг д.р. біологічного азоту, що рівноцінно внесенню 15-20 тонн органічних добрив. Тому культура соя є відмінним попередником для багатьох зернових і технічних культур.

В Україні для підвищення продуктивності рослинництва, відтворення родючості ґрунтів щорічно потрібно вносити до 2,2 млн.тонн азоту, що становить 50-60 кг/га. Вноситься лише 15-20% азоту від потреби.

Значне розширення посівних площ під сою надасть можливість з високою економічною ефективністю підтримувати родючість ґрунтів на основі поєднання використання мінеральних добрив та біологічного азоту. Світове землеробство активно використовує біологічний азот. В США доля його складає 44,8%, а в Україні вона не перевищує 10%.

Соя органічно поєднується в багатопільній сівозміні та надає можливість впровадження високоефективних короткоротаційних сівозмін "соя-пшениця", "соя-кукурудза", "соя-ячмінь".

За даними української аграрної науки та практичними результатами, отриманих в господарствах, приріст урожайності пшениці, ячменю після попередника сої складає від 3 до 6 ц/га, кукурудзи на зерно - від 10-15 ц/га.

Як олійна культура, соя є альтернативою негативного впливу на родючість ґрунтів вирощування соняшнику в Україні, площа якого щорічно перевищує науково обґрунтовані аграрною наукою в 1,7-2 рази.

3. Вирішення проблеми дефіциту харчового білку.

Все зростаючий дефіцит харчового білка в світі підвищує зацікавленість до сої як культури великих потенційних можливостей для отримання харчового білка в порівнянні з іншими джерелами.

Рослинний білок та олія із сої мають лікувально-профілактичні та дієтичні властивості, а соя виступає як функціональна добавка при виробництві м'ясних, ковбасних, хлібобулочних, кондитерських та інших харчових продуктів.

Ряд досліджень, проведених у всьому світі, показали, що компоненти, які знаходяться в сої, запобігають утворенню ракових клітин, знижують рівень холестерину в крові, зменшують ризики серцево-судинних захворювань, запобігають витрачанню кальцію в організмі, позитивно впливають на імунну систему.

Одним із чинників довголіття в Японії - 83 роки жінки та 79 років чоловіки є використання сої в харчуванні. За даними японських вчених соєві продукти сприяли тому, що в жінок цієї країни рак грудей зустрічається на 90 разів рідше ніж на Заході.

4. Збільшення використання сої на технічні цілі.

Продукти переробки сої використовуються при виготовленні поліграфічних фарб, антибіотиків, мастильних матеріалів, дезинфікуючих речовин, шампунів, клейких складових для фанери, фарбників.

Соєву олію розпочали використовувати як добавку до пального (біопаливо) для автомобільних і тракторних дизельних двигунів.

5. Збільшення валютних надходжень в Україні.

Соя має великий попит у платоспроможних країнах Західної Європи, Близького і Дальнього Сходу.

Тільки країни Європи щорічно імпортують до 30 млн.тонн сої, соєвої олії, соєвого шроту на суму більше 7 мільярдів доларів.

За даними аналітичних досліджень, ціна сої на світовому ринку за останні роки коливається в межах 200-389 доларів за 1 тонну і має тенденцію її підтримання на такому рівні на наступні роки.

Соя українських сортів природної селекції, а тому має перевагу на світовому ринку перед сортами - ГМ, які вирощуються в країнах Північної та Південної Америки.

При досягненні в 2015 році виробництва сої до 3,0 млн.тонн Україна зможе щорічно експортувати до 1,0 млн.тонн сої на суму близько 250-360 млн. доларів.

1. Сприятливі ґрунтові кліматичні умови для одержання стабільних високих врожаїв.

В Україні сою можна вирощувати у так званому "соєвому поясі", куди входять області зони Лісостепу, Північного, Центрального і Південно-Західного Степу, Лісостепові райони Полісся, Прикарпаття, Закарпаття та зрошувані землі півдня України, що підтверджується розробками вчених аграрної науки, які базуються на врахуванні агрометеорологічних умов та практичних результатів вирощування сої в господарствах.

До соєвого поясу можна віднести орні землі 17 областей (рис. 1, додаток 1). В 2007 році в "соєвому поясі" України було розміщено біля 90% посівних площ сої.

У "соєвому поясі" є всі умови для вирощування сої: волога в період посіву, суха погода до початку цвітіння, сприятливі умови волого забезпечення в період формування і наливу бобів, в достатній кількості тепло і сонячне світло, суха погода на період збирання.

"Соєвий пояс", як правило, співпадає з регіоном вирощування кукурудзи на зерно. Соя і кукурудза мають близькі умови до вирощування, спільними для них є техніка і деякі гербіциди. Вони добре поєднуються у ланках сівозміни з короткою ротацією: "соя-кукурудза", "соя-пшениця", "соя-ячмінь".

2. Потужна наукова база.

Виведенням сортів сої української селекції займаються 11 вітчизняних інститутів Української академії аграрних наук та 8 науково-дослідних установ різних форм власності, які проводять селекцію сої та первинне насінництво (додаток 2). На 2007 рік до Державного реєстру сортів рослин включено 73 сорті сої, які придатні для вирощування в різних ґрунтово-кліматичних умовах.

3. Наявність технології вирощування сої з використанням уніфікованих технічних засобів для інших традиційних культур, що сприяє економічним передумовам її вирощування.

4. Можливість переробки сої в значних об'ємах на діючих масло-екстракційних заводах України.

5. Можливість виробництва і наявність сучасного вітчизняного обладнання для переробки сої в господарствах на кормові та харчові цілі.

6. Самостійне бажання багатьох сільгоспвиробників в областях вирощувати сою.

7. Висока потенційна можливість входження України у світовий ринок сої та соєвих продуктів (соєва олія, соєвий шрот).

- розпочати з 2008 року планомірне збільшення посівів сої в областях з поступовим наближенням до оптимального поєднання бобових і злакових компонентів в сівозмінах, враховуючи рекомендації наукових закладів УААН, практичний результат вирощування сої в базових господарствах та досвід інших країн світу.

Проводити цю роботу на базі створення ефективної системи виробництва сої з забезпеченням оптимального сполучення наступних технологічних складових: високоякісне насіння, технічне забезпечення, добрива та засоби захисту рослин, тобто впровадження найбільш ефективних, адаптованих до агрокліматичних умов регіонів, технологій.

Для цього необхідно:

- поліпшити організацію та ведення первинного і елітного насінництва, дотримання умов його виробництва;

- в кожній області:

а) визначити базові господарства з високою культурою землеробства і відповідною матеріально-технічною базою для виробництва суперелітного, елітного та репродукційного насіння сої;

б) відпрацювати систему чіткої співпраці насіннєвих господарств, які вирощують насіння еліти з насіннєвими господарствами, що вирощують насіння I репродукції;

в) організувати роботу по забезпеченню сільгосптоваровиробників в необхідних обсягах насінням сої високоврожайних районованих сортів;

- щорічно виділяти кошти державного бюджету по програмі "Селекція в рослинництві" на часткову компенсацію сортових надбавок за придбане насіння сої категорії супереліта, еліта, I репродукції;

- щорічно виділяти кошти державного бюджету на проведення робіт із селекції сільськогосподарських культур в ланках первинного насінництва;

- виділяти кошти держбюджету для щорічної компенсації сільгосптоваровиробникам за посіяний гектар сої насінням високих категорій, при цьому обов'язковим агротехнічним прийомом повинна бути інокуляція насіння сої перед посівом мікробіологічними препаратами типу ризогумін на основі штамів бульбочкових бактерій. Для інокуляції насіння сої необхідно до 2015 року виробити 6,3 га/порцій таких препаратів (додаток 4);

- щорічно включати сільськогосподарську техніку, необхідну для виробництва та переробки сої в перелік техніки, яка буде придбана сільгосптоваровиробниками через механізм здешевлення середньострокових кредитів і через механізм придбання техніки по лізингу;

- регулярне проведення науково-методичних семінарів, конференцій, днів поля в різних регіонах України для забезпечення впровадження новітніх технологій вирощування сої;

- внести зміни в навчальні плани вищих навчальних закладів сільськогосподарського профілю щодо вивчення новітніх технологій вирощування сої, обладнання та технологій її переробки на кормові і харчові цілі;

- вивчити досвід країн, які приймали й виконували державні програми виробництва сої (Італія, Бразилія, Аргентина, США, Канада, Японія);

- скоординувати в процесі виконання Програми роботу Міністерства аграрної політики, Української академії аграрних наук, головних обласних управлінь агропромислового розвитку, сільгоспвиробників, переробних підприємств, комерційних і фінансових структур та асоціації "Українська асоціація виробників і переробників сої".

Доручити проведення цієї роботи асоціації "Українська асоціація виробників і переробників сої".

Для ефективного вирощування сої необхідно перш за все чітко дотримуватися агротехнічних вимог.

Сою на зерно розміщують у просапних ланках сівозмін, на чистих від бур'янів і з достатньою кількістю вологи на незакислених і незапливаючих ґрунтах. Найкращими для сої є озима і ярова пшениця, озимий і яровий ячмінь, озиме жито, кукурудза, картопля та овочеві культури. Дуже погані попередники для сої - соняшник, суданська трава, багаторічні трави і однорічні зернобобові культури. Щоб соя не пошкоджувалась акацієвою вогнівкою, люцерновою совкою та іншими шкідниками, висівають її не ближче 500 м від посівів багаторічних трав, гороху та насаджень білої і жовтої акації.

Соя як олійна культура, один із кращих попередників багатьох культур. Вона залишає в ґрунті добре розвинену кореневу систему з бульбочковими бактеріями, а на поверхні - певну частину післяжнивних решток, сприяє нагромадженню в ґрунті до 1-2 ц азоту, поліпшує структуру і родючість ґрунту.

Система удобрення під сою повинна включати мінеральні, органічні і бактеріальні добрива, потребу в яких визначають залежно від результатів аналізу ґрунту, а також з урахуванням запланованого врожаю.

Система основного обробітку ґрунту під сою повинна забезпечити заробку пожнивних решток і добрив, накопиченню вологи, активізацію біологічних процесів, знищенню багаторічних і однорічних бур'янів, в першу чергу коренепаросткових, а також вирівняти поверхню поля.

Основний обробіток ґрунту під сою диференціюється по зонах із-за різних ґрунтово-кліматичних умов і по полях в залежності від попередника, ступеня забур'яненості, ущільнення і вологості ґрунту, рельєфу та інших складових.

Лущення стерні - один із основних способів збереження вологи у ґрунті, боротьби з бур'янами, при якому завдяки створенню кращого водного і повітряного режимів прискорюється процес наступної зяблевої оранки. Глибина лущення коливається від 6-8 до 10-12 см. Лущення проводять вслід за збиранням, запізнення з цією операцією лише на 5 днів призводить до збільшення засміченості посівів на 25%, на 10 днів - на 50% в порівнянні з забур'яненістю поля, яке лущать в день збирання. Крім того, лущення є важливим заходом у боротьбі з шкідниками, які живуть на стерні, сходах падалиці або зимують у верхніх шарах ґрунту.

За даними наукових досліджень на проведення зяблевої оранки краще зволоженого після лущення ґрунту витрачається менше тягового зусилля і пального відповідно на 25-30 і 10-15%. Крім того, якість оранки на злущеному полі краща.

Площі, забур'янені переважно однорічними бур'янами, лущать знаряддями ЛДГ-15, ЛДГ-20, а на більш ущільнених ґрунтах - БДТ-3, БДТ-7.

За сильної забур'яненості поля пирієм повзучим, будяком, осотом та іншими багаторічними бур'янами обробіток починають з лущення, яке проводять на глибину залягання основної маси кореневищ та кореневих паростків (10-12 см на легких і 8-10 см - на важких ґрунтах) дисковими або лемішними лущильниками ЛДГ-15, ППЛ-10-25. За забур'яненості поля тільки кореневищними бур'янами застосовують дискове лущення, а коренепаростковими - лемішне.

Дискові і лемішні лущильники агрегатують з тракторами класу 3 тс.

Висота гребенів після обробки поля лемішними лущильниками не повинна перевищувати 4 см. Бур'яни повинні бути повністю підрізані.

Лущення ґрунту дисковими та лемішними лущильниками виконують на швидкості 8-10 км/год.

Оранку під сою після зернових колосових проводять на глибину 22-27 см, після кукурудзи на зерно - 25-30 см.

Для обробітку ґрунту слід використовувати плуги типу ПЛ-4-35, ПЛН-5-35, ПЛН-6-35, ПЛП-8-40 і ПНУ-8-40 до тракторів Т-150К, ХТЗ-17021, "Джон Дір-8400", "Массей Фергюсон-МФ-8400", "Кейс-8400", а також обертових плугів ППО-5-40, ППО-7-40, ППО-8-40.

Ярусні плуги ПНЯ-4-42, ПНЯ-6-42 відмінно працюють на полях з рослинними рештками (більше 200 кг/га сухої речовини).

Оборот пласта повинен забезпечити заробку не менше 98% пожнивних решток, органічних добрив і бур'янів на глибину не менше 12 см.

Забезпечити розробку та впровадження у виробництво новітніх технологій мінімального та "нульового" обробітку ґрунту.

Одна із головних умов одержання високих врожаїв сої полягає в ретельному передпосівному обробітку ґрунту і створенню дрібно грудкуватої структури. Вже з початку весняно-польових робіт слід подбати про вирівнювання ґрунту, що є неодмінною умовою високоякісної, рівномірною за глибиною сівби і створює передумови для збирання сої без втрат.

Культивацію проводять на глибину 8-10 см в агрегаті з зубовими боронами.

Поверхня поля після обробки культиватором повинна бути рівною, висота гребенів - не більше 4 см. Бур'яни повинні бути повністю зрізані, а добрива - зароблені в ґрунт. Не допускається вивертання на поверхню поля вологого шару ґрунту, бо це призводить до зайвої втрати вологи.

Суцільну культивацію проводять на підвищених швидкостях, наприклад на чорноземах до 9 км/год., тому що в цьому випадку краще заробляються бур'яни, а поверхня поля стає рівною.

На суцільній культивації використовують передпосівний агрегат АПБ-6 на тязі тракторів Т-150-05, Т-150, "Джон Дір-8400", "Масей Фергюсон-МФ-8400".

Можуть бути використані також культиватори КПС-4, КПСН-4 та КПСП-4 в агрегаті з тракторами класу 1,4 тс. Проте найкраще використати агрегати "Європак-600", АГ-6, АКГ-7,2 та інші на тязі тракторів ХТЗ-17221, ХТЗ-17021, "Джон Дір-8400", "Масей Фергюсон-МФ-8400".

Застосування багатоопераційних комбінованих агрегатів дозволяє виключити допоміжні проходи по полю (зменшити їх у 2-3 рази) або звести їх до мінімуму, знизити енергозатрати процесу на 25-35%, зменшити витрати вологи.

Хороші якісні показники на передпосівному обробітку ґрунту забезпечують комбіновані агрегати АКГ-6, АМО-7,2, розроблені в ННЦ "ІМЕСГ". Вони агрегатуються з тракторами класу 3 тс.

В даний момент основними вітчизняними зерновими сівалками, якими можна сіяти сою з міжряддями 15, 30 см в господарствах України є сівалки СЗ-3,6А, СЗ-5,4, СЗ-10,8, УПС-12, які виробляє ВАТ "Червона Зірка" (м. Кіровоград).

Сівалки СЗ-3,6А, СЗ-5,4 та СЗ-10,8 на сівбі сої задовільно працюють на швидкості руху до 10 км/год., при вологості ґрунту 15-25% в шарі 0-5 см.

На сівбі сої з міжряддями 19,5 см можна використати зернові сівалки закордонного виробництва "Лемкен", "Масей Фергюсон", "Грейт Плейнз" та інші.

В деяких агрофірмах України на посівах сої використовують високопродуктивні сівалки "Хорш-Агросоюз" прямого посіву, який випускає по замовленню Дніпропетровський машинобудівний завод за ліцензією німецької фірми "Хорш". Сівалку агрегатують з трактором "Катерпілер-Челенджер". Ширина захвату агрегатів з цими сівалками 18,2; 11,9 і 9,1 м.

При посіві сої з міжряддями 45 см застосовують овочеві сівалки СКОН-4,2, сівалки київського заводу "Тодак", бурякові сівалки ССТ-12Б з набором дисків.

На 2007 рік до Державного реєстру сортів рослин включено 73 сорти сої, які придатні для вирощування в різних ґрунтово-кліматичних умовах (в 2004 році було зареєстровано 56 сортів), тобто інтерес до цієї культури зростає.

В господарствах, залежно від ґрунтово-кліматичних умов, необхідно висівати 2-3 районовані сорти різних груп достигання. Серед ультраранніх (період вегетації до 85 днів) занесені в Реєстр сортів на 2007 рік для використання в Україні сорти інтенсивного типу такі як Аннушка, Легенда, Діона, Єсенія. Норма висіву насіння 850 тис.шт./га до 1 млн./га схожих насінин.

Серед ранньостиглих (період вегетації 85-100 днів) Устя, Медея, Фаетон, Анжеліка, Ворскла, Юг-30. Норма висіву насіння 600-800 тис.шт./га схожих насінин.

Середньостиглі сорти (період вегетації 110-129 днів) Полтава, Знахідка, Єлена, та пізньостиглі сорти (період вегетації 130 і більше днів) Таврія, Іна, Валюта, Аркадія одеська та інші. Норма висіву насіння 450-600 тис.шт./га схожих насінин.

В боротьбі з бур'янами на посівах застосовують агротехнічні та хімічні методи боротьби.

Агротехнічні методи боротьби з бур'янами включають досходове і післясходове боронування посівів. Досходове боронування здійснюють середніми зубовими боронами БЗСС-1,0 через 3-4 дні після сівби. В цей час знищуються бур'яни і вирівнюється поверхня поля. В результаті створюються передумови для якісної роботи під час боронувань по сходах, причому найкраще використовувати широкозахватні агрегати, що включають гусеничні трактори Т-150-05, Т-150. Швидкість руху агрегата - до 6 км/год.

Найкраще проводити досходове боронування коли бур'яни перебувають у фазі білих ниточок. Пошкодження проростків рослин не повинно перевищувати 1%.

Враховуючи біологічні властивості сої її рослини дуже ламкі, і на початкових фазах вегетації потребують "м'яких" режимів обробітку, тому що вони легко травмуються і пошкоджуються. Сходи боронують поперек поля в сонячну погоду, коли рослини втрачають тургор і менше пошкоджуються боронами.

На цій операції використовують легкі зубові ЗОР-0,7 та пружинні БПУ-0,8 борони, які комплектують у ланки і приєднують до зчіпки ЗП-15 в агрегаті з гусеничним трактором класу 3 тс.

Швидкість руху агрегата - 4,5-5 км/год.

Найкращі результати на післясходовому боронуванні забезпечують пружинні борони БПУ-0,8, які знищують до 95% бур'янів, а пошкодження рослин сої не перевищує 5,5%. Ці борони випускає ВАТ "Галещинасільмаш" Полтавської області.

Проте використання гербіцидів на посівах сої не дозволяє одержувати чисту (органічну) продукцію, яку використовують все більше у харчовій промисловості і звести до мінімуму забруднення навколишнього середовища.

Тому хімічні методи боротьби з бур'янами можна поєднати з агротехнічними. Гербіциди можна вносити до сівби, після сівби та по сходах сої. Для внесення гербіцидів використовують штангові обприскувачі ОП-2000-2-01 (ВАТ "Львівагромашпроект"), ОСШ-2500 та ОНШ-600 (ВАТ "Завод Фрегат"), ЕКО-600-12 (ВАТ Богуславська" сільгосптехніка").

Обприскування дозволяється при швидкості вітру не більше 5 м/с.

За даними українських вчених, при сумісній вегетації культури та комплексу бур'янів (в зонах Степу та Лісостепу) на протязі 30-ти днів з моменту сходів бур'яни поглинають доступних:

- вологи - до 29 мм

- азоту (N) - 8,6 кг/га в діючій речовині

За даними ФАО світові середньорічні втрати врожаю сої складають:

- від хвороб - 11%

- від шкідників - 13%

- від бур'янів - 35%

Поточна ситуація.

Запаси насіння бур'янів в ґрунті.

Структура запасів насіння бур'янів, %.

Головне завдання комплексу заходів по захисту рослин є забезпечення оптимальних умов вегетації культури на всіх фазах розвитку. Боротьба з бур'янами в посівах сої переслідує ціль:

Забезпечення відсутності конкуренції з боку бур'янів на початкових фазах розвитку культури через

- максимальну доступність для культури сонячної енергії (відсутність затінення з боку бур'янів);

- збереження доступної для культури вологи (відсутність поглинання вологи бур'янами);

- збереження комплексу елементів живлення (NPK) в доступних формах (відсутність засвоєння елементів живлення бур'янами);

- забезпечення відсутності комплексу токсинів, що виділяють бур'яни.

Вибір системи захисту, визначення оптимальної норми застосування відповідних гербіцидів, часу проведення обробітку залежить від багатьох факторів.

1. Тип забур'яненості. Видовий склад бур'янів.

2. Спектр дії та спосіб застосування гербіцидів.

(гербіциди наведені за діючою речовиною)

3. Інші фактори, що впливають на:

вибір гербіциду

- економічна та технологічна ефективність застосування тієї чи іншої системи захисту

- період захисної дії гербіциду

- для ґрунтових гербіцидів - наявність достатньої кількості вологи в ґрунті та якість його обробітку

- можливі обмеження по сівозміні (наступна культура)

- можливість (необхідність) застосування бакових сумішей

- фаза бур'янів

- фаза розвитку сої

- сумісність в бакових композиціях

ефективність обробітку

- дотримання рекомендованих виробниками норм витрат препарату та робочої рідини (концентрації робочого розчину)

- дотримання порядку приготування робочого розчину, бакових сумішей

- фаза бур'янів

- агрокліматичні умови (вологість ґрунту; можливі опади; температура повітря; швидкість вітру; наявність роси та ін.)

- відсутність/наявність стресового стану культури та бур'янів (пошкодження шкідниками та хворобами, посічення сходів піщинами, посуха, спека, приморозки, інше)

- умови, або збіг умов, що можуть привести до пригнічення культури (стресовий стан культури; завеликі концентрації робочого розчину; насичені діючими речовинами або поверхнево-активними речовинами бакові суміші та ін.)

- якість внесення (технічний стан та настройка оприскувача)

У загальному комплексі робіт по вирощуванню сої найбільш складним і трудомістким технологічним процесом є збирання врожаю. Зумовлюється це специфікою біологічних та сортових особливостей рослин у період дозрівання. Соя, як і інші зернобобові культури, дозріває нерівномірно. Її боби на стеблах розміщені низько, у повній стиглості мають високу вологість і гігроскопічність, під час збирання врожаю із стулок легко висипається і травмується насіння.

Жнива на соєвій плантації розпочинають, коли настає повна стиглість насіння (вологість - 14-15%), характерними ознаками якої є: опадання листя, побуріння плодів, відставання насіння від стулок.

Для прискорення збирання сої при несприятливих погодних умовах (дощ, туман), доцільно провести десикацію посівів, коли середня вологість досягає 40-45%. Для цього можна використати препарати реглон у дозі 1,5-2,0 л/га, харвейт - 1,5-2,0 л/га, баста - 1,5-2,5 л/га. Цей прийом прискорює збирання за рахунок скидання листя та підсихання стебел та стручків. Продуктивність комбайнів після десикації підвищується на 30-50%.

Збирають сою, як правило, прямим комбайнуванням, переважно комбайнами КСО-9 "Славутич", "Дон-Лан-1500", "Обрій", але враховуючи те, що посівні площі під соєю значно збільшені, використовують всі наявні комбайни "Нива" та "Колос", які складають 80-85% комбайнового парку України.

Із зарубіжних комбайнів застосовують комбайни "Джон Дір", "Клас", "Масей Фергюсон", "Сампо", "Нью Холанд" та інші.

Зібрану комбайнами сою треба негайно очистити від необмолочених бобів, битого та щуплого насіння і в разі потреби висушити до вологості 12-14%.

Дуже складні умови для післязбиральної обробки насіння створюються за несприятливої холодної і дощової погоди. Залишати зерно, зібране в таку погоду, в буртах навіть на ніч не можна, бо це може призвести до самозігрівання і, як наслідок, до зниження якості та збільшення втрат. Тому основне завдання післязбиральної його обробки є якомога швидше очищення та висушування.

Повноцінного насіння повинно бути не менше 95%, насіння інших рослин - не більше 15 шт./кг, в тому числі бур'янів - не більше 5 шт./кг.

Втрати повноцінного насіння у відходи при очистці насіннєвого матеріалу не повинно перевищувати 10%, зерна продовольчого призначення - 2%. Подрібнення насіння допускається не більше 2%.

Реалізацію технології післязбиральної обробки зерна і насіння сої в умовах господарств та підприємств доцільно застосовувати на зерноочисних агрегатах, зерносушильно-очисних комплексах, механізованих лініях і окремих машинах.

Оброблюваний матеріал можна розділити на такі фракції: первинну очистку; вторинну очистку насіння, насіння другого сорту, фуражні відходи, сміття з незерновими відходами.

Очистку промислової сировини сої виконують на переобладнаних агрегатах КЗСУ-25, КЗСУ-50, ЗАВ-25, ЗАВ-40, "Алмаз" та інші. Для очистки малих партій насіння доцільно використовувати насіннєочисні машини ОВП-20А, ОРП-20, ОЗП-20, ОС-4,5, САД-10, "Алмаз".

При підготовці зерноочисних машин до роботи підбирають і встановлюють необхідні решета, регулюють механізм очищення решіт, встановлюють потрібну швидкість повітря в сепаруючих каналах. Машини попереднього очищення регулюють так, щоб із зерна відділялись тільки легкі і крупні домішки.

Решета підбирають окремо для кожної партії сої. В машині ЗД-10000 встановлюють решета з круглими отворами діаметром 7-10 мм. На машині ОВП-20А верхні решета встановлюють такі ж, як і в машині ЗД-10000, а нижні з продовгуватими отворами шириною 1,7-2,4 мм, машини попереднього очищення регулюють так, щоб від зерна відділялись дрібні і биті частки. Для цього в машинах ОВП-20А, ОРП-20, ОЗП-20 встановлюють верхні решета з круглими отворами діаметром 7-10 мм, а нижні - діаметром 5-6 або з продовгуватими отворами шириною 4-4,5 мм. Швидкість повітря в сепаруючих каналах повинна становити 11-13 м/с.

По технологічній схемі роботи машини через решето нижнє, повинно проходити 60-70% зернового матеріалу, через решето верхнє повинно проходити весь зерновий матеріал без втрат, а крупні домішки - затримуватись.

Теплове сушіння сої ускладнюється тим, що оболонка насіння висихає швидше, ніж ядро з сім'ядолями та зародком, починає зменшуватись і під тиском ядра розривається, внаслідок чого сім'ядолі розходяться. При високих температурах зерно розтріскується. Отже сушити його слід обережно. Температура теплоносія при вологості насіння 16-18% становить 40 град.С, при 25-30% - 30 град.С. За один пропуск знижують вологість насіння не більше як на 4%, а між пропусками його охолоджують протягом 5 годин. Товарне насіння можна сушити при температурі 5-10 град.С вищій ніж потрібної для сушіння посівного матеріалу. Для сушки зерна і насіння сої з підвищеною вологістю до кондиції необхідно використати універсальні зерносушарки шахтного типу СЗШ-8, СЗШ-16, ДС-10, ЖСП-30, а також пересувні сушарки СЗПБ-2,4, СЗСБ-8.

Для охолодження, тимчасового зберігання і сушіння зерна застосовують відділки вентильованих бункерів ОБВ-50, ОБВ-100 та ОБВ-160.

Очищене і висушене товарне зерно можна зберігати насипом при товщині шару не більше 1,5 м або в мішках, складених у штабелі, висота яких не повинна перевищувати 2,5 м.

Головне завдання держави сьогодні бачиться в тому, щоб невідкладно вжити вичерпних заходів та зробити село привабливим як в економічному, так і в соціальному плані.

Тому підтримка виконання Програми повинна носити стратегічний характер, направлений на підвищення добробуту селян, їх зайнятості, здоров'я.

Постановою Верховної Ради України від 11 травня 2004 року N 1698-IV передбачено визначити 2005-2010 роки періодом пріоритетної державної підтримки агропромислового комплексу та соціальної сфери села, а Постановою КМ України від 19 вересня 2007 року N 1158 "Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року".

Для планомірного і поетапного виконання Програми кошти Державного бюджету України необхідно виділити по наступних напрямках:

- на часткову компенсацію розмірів сортових надбавок за придбане насіння I репродукції за період 2008-2015 років орієнтовно в розмірі 307,5 млн. гривень (табл. 1);

- на щорічну компенсацію сільгосптоваровиробникам за посіяну сою насінням категорії не нижче I репродукції та насінням другої і третьої репродукцій, що становитиме близько 125,1 млн.грн. (табл. 2).

Всього необхідно за період 2008-2015 рр. виділити з бюджету 432,6 млн. гривень.

Реалізація Програми дасть можливість вирішити:

- збільшення валового виробництва зерна сої в 2015 році в 4,3 рази порівняно з 2007 роком (з 0,7 млн.тонн в 2007 році до 3,0 млн.тонн в 2015 році);

- забезпечення від реалізації сої валового доходу сільгосптоваровиробників за період 2008-2015 рр. на суму 35,0 млрд.грн.

(очікуваний валовий збір за період 2008-2015 рр. - 10,0 млн.т, середня вартість 1 т сої - 3500 грн. (10,0 млн.т х 3500 грн./т = 35,0 млрд.грн.));

- забезпечення раціонального використання земель, оптимізація структури угідь за рахунок впровадження високоефективних короткоротаційних сівозмін "соя-пшениця", "соя-кукурудза", "соя-ячмінь";

- забезпечення приросту урожайності в середньому в рік пшениці, ячменю після попередника сої від 3 ц/га до 6 ц/га, кукурудзи на зерно - від 10-15 ц/га, що дасть додатково отримати приріст врожаю зернових орієнтовно на 560 тис.тонн на суму 744 млн.грн.

(400 тис.га сої - попередник під ОП та ячмінь, прибавка зернових - 0,4 т/га, вартість 1 т - 1400 грн./т.)

(400 000 га х 0,4 т/га х 1400 грн./т. = 224 млн.грн.)

(400 тис.га сої - попередник під кукурудзу на зерно, прибавка врожаю - 1,0 т/га, вартість 1 т кукурудзи - 1300 грн./т.)

(400 000 га х 1,0 т/га х 1300 грн./т. = 520 млн.грн.)

- збільшення площ сої дасть змогу використати біля 0,8 млн.га додатково площ як попередника для посіву озимої пшениці, ярого ячменю та кукурудзи на зерно, а це економія мінеральних добрив в кількості 240 тис.тонн на загальну суму біля 288 млн.грн.;

(0,8 млн.га х 0,3 т/га мін.добрив у фізичній вазі = 240 тис.т)

(240 тис.т х 1200 грн./т = 288 млн.т)

- за рахунок використання високопротеїнових кормів із сої гарантована економія 20-30% фуражного зерна;

- підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва і забезпечення її конкурентоздатності;

- наближення до вирішення проблеми дефіциту харчового білка за рахунок збільшення виготовлення продуктів харчування із сої;

- створення умов розширення виробництва вітчизняного обладнання для переробки сої на корми і продукти харчування;

- створення додаткових робочих місць в АПК, підвищення доходів сільського населення.