ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу,

Беручи до уваги Директиву Європейського Парламенту і Ради 2009/18/ЄС від 23 квітня 2009 року про встановлення фундаментальних принципів, що регулюють розслідування аварійних подій у секторі морського транспорту, та внесення змін до Директиви Ради 1999/35/ЄС та Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/59/ЄС (- 1), зокрема її статтю 5(4),

Оскільки:

(1) У Директиві 2009/18/ЄС вимагається, щоб Комісія ухвалила спільну методологію розслідування аварій та інцидентів на морі, якої мають дотримуватися органи розслідування при проведенні розслідувань щодо безпеки.

(2) У спільній методології розслідування аварій та інцидентів на морі повинні бути передбачені спільні стандарти, які, у принципі, застосовуються до всіх розслідувань, що проводяться відповідно до Директиви 2009/18/ЄС, щоб забезпечити високий рівень якості розслідування.

(3) Загальні правила, передбачені у спільній методології, підлягають прямому застосуванню органами розслідування держав-членів.

(4) Заходи, передбачені в цьому Регламенті, відповідають висновку Комітету з безпеки морів та запобігання забрудненню від суден (- 2),

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

Спільна методологія розслідування аварій та інцидентів на морі, передбачена у статті 5(4) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/18/ЄС, визначена в додатку до цього Регламенту.

Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цей Регламент обов'язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

Вчинено у Брюсселі 9 грудня 2011 року.

(-1) OB L 131.28.05.2009. с. 114.

(-2) OB L 324. 29.11.2002. c. 1.

Мета розслідування морських аварійних подій полягає у зниженні ризику виникнення аварій та інцидентів у майбутньому та зменшенні серйозності їх наслідків, у тому числі загибелі людей, загибелі суден і забруднення морського середовища.

Мета цього документа полягає в наданні спільної методології для органів розслідування держав-членів для проведення розслідувань щодо морської безпеки відповідно до Директиви 2009/18/ЄС. Він ґрунтується на сфері дії, термінах та означеннях Директиви 2009/18/ЄС з урахуванням інструментів ММО, вказаних у зазначеній Директиві.

Методологія спрямована на встановлення спільного підходу, що, у принципі, застосовний до всіх розслідувань, які проводяться відповідно до Директиви, і визначає характеристики належного розслідування щодо безпеки. Цей документ не є контрольним переліком. Особи, що проводять розслідування, повинні керуватися власним професійним судженням і досвідом для врахування обставин кожної справи.

Таким чином, застосовуючи цю спільну методологію та об’єктивний і системний підхід до розслідування, орган розслідування зможе якнайкращим чином робити висновки з кожної аварійної події та, відповідно, підвищити рівень морської безпеки.

Для належного виявлення причин аварії або інциденту на морі необхідне своєчасне та методичне розслідування, що не обмежується прямими доказами, а передбачає пошук першопричин, які можуть призвести до подібних випадків у майбутньому. Таким чином, розслідування можна вважати засобом виявлення не тільки безпосередніх причин, а й проблем у відповідному середовищі в цілому - від регулювання та політики до імплементації.

1.1. Кожен орган розслідування повинен здійснювати попереднє планування, щоб гарантувати відсутність затримок після повідомлення та в ході ініціювання будь-якого розслідування внаслідок браку релевантної/необхідної інформації, готовності або знань. Такий план готовності повинен забезпечувати, наскільки це можливо, негайну наявність ресурсів і процедур для дотримання вимог, у тому числі осіб, що проводять розслідування, з належною кваліфікацією та будь-якої необхідної координації на національному та міжнародному рівнях, щоб забезпечити оперативне здійснення початкових дій після отримання першого повідомлення про аварію або інцидент.

1.2. Повинні існувати механізми для забезпечення оперативного цілодобового отримання органом, що проводить розслідування аварійних подій, повідомлень про аварії та інциденти.

2.1. Після отримання повідомлення органи розслідування повинні оцінити ситуацію. Початкове оцінювання має дуже важливе значення для органів розслідування, щоб якнайшвидше отримати загальне уявлення про ситуацію, мінімізувати потенційну втрату доказів і визначити обсяг інформації, необхідної для ухвалення рішення щодо належних дій.

2.2. Таке оцінювання повинне, наскільки це можливо, забезпечувати розуміння

- подій у цілому;

- ключових часових рамок;

- причетного персоналу, та

- категорії події.

На додаток до факторів, указаних у статті 5(2) Директиви 2009/18/ЄС, під час ухвалення рішення про те, які не дуже серйозні аварії та інциденти підлягають розслідуванню, між іншим, також можна розглянути такі аспекти:

- потенційне значення для підвищення рівня безпеки, яке може мати проведення розслідування

- суспільне сприйняття аварії

- чи є аварія частиною тенденції, що піддається визначенню

- потенційні наслідки аварії

- обсяг ресурсів, які перебувають у наявності або очікуються у випадку конфлікту пріоритетів, і обсяг будь-яких незакінчених розслідувань

- будь-які ризики, пов'язані з непроведениям розслідування

- тяжкі травми екіпажу та/або пасажирів, що виникли на борту судна

- забруднення екологічно чутливих зон

- значні пошкодження конструкції суден

- аварії, що порушутоть або можуть порушити основні портові операції

2.3. Після ухвалення рішення про розслідування серйозної аварії або іншої аварії чи інциденту на морі розслідування зазвичай проводиться так само оперативно, як і розслідування дуже серйозної аварії.

Якщо проводитиметься розслідування, органи розслідування повинні, наскільки це можливо, вжити невідкладних дій, щоб забезпечити збереження доказів, координацію з іншими істотно заінтересованими сторонами та призначення держави, що керує розслідуванням.

3.1. Орган розслідування держави-члена, що керує розслідуванням, у тісній взаємодії з органами розслідування інших істотно заінтересованих держав, повинен невідкладно розробити стратегію, що визначає обсяг, напрям і строк розслідування.

3.2. Орган розслідування повинен переглядати план у ході розслідування; до завершення етапу збору доказів орган розслідування повинен, наскільки це можливо, забезпечити повноту доказів, отриманих з усіх областей, які могли вплинути на аварію або інцидент.

3.3. Обсяг розслідування щодо безпеки та процедура, що підлягає дотриманню, повинні бути достатніми для максимально можливого усунення невизначеності та неоднозначності, щоб уможливити достовірне логічне оцінювання того, що призвело до аварії або інциденту на морі.

3.4. Органи розслідування істотно заінтересованих держав-членів повинні, наскільки це можливо, своєчасно надавати підтримку державі-члену, що керує розслідуванням.