ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу,

Беручи до уваги Директиву Ради 91/477/ЄЕС від 18 червня 1991 року про контроль за придбанням зброї та володінням нею (-1), зокрема її статтю 4(2a),

Оскільки:

(1) Стаття 4(1) Директиви 91/477/ЄЕС зобов’язує держави-члени забезпечити, щоб вогнепальна зброя та її основні частини, чи то як частина вогнепальної зброї, чи введені в обіг на ринку окремо, мали нанесене на них чітке, стійке та унікальне марковання. У статті 4(2) згаданої Директиви визначено інформацію, яка має бути включена у марковання, щоб підвищити простежуваність вогнепальної зброї та її основних частин і полегшити їх вільний рух. Для дуже малих основних частин інформація, яка повинна бути включена у марковання, обмежується серійним номером або літерно-цифровим чи цифровим кодом. Стаття 4(4) згаданої Директиви вимагає, щоб держави-члени підтримували систему обліку даних і фіксували в ній всю інформацію, необхідну для відстеження та ідентифікації вогнепальної зброї, включаючи інформацію про марковання, нанесене на вогнепальну зброю та її основні частини, та інформацію про будь-які переробки або модифікації вогнепальної зброї, що ведуть до зміни її категорії чи підкатегорії, як-от інформацію про суб’єкт, що замінив або модифікував основний компонент.

(2) У випадку передачі з державних запасів у постійне цивільне використання, ідентифікаційні дані суб’єкта, що здійснює передачу, також повинні бути включені у марковання. Якщо такі ідентифікаційні дані ще не є частиною наявного марковання, вони повинні бути включені, коли здійснюється передача у цивільне використання.

(3) Директива 91/477/ЄЕС також зобов’язує держави-члени забезпечити, щоб кожне базове паковання повнокомплектних боєприпасів було марковане таким чином, щоб воно вказувало найменування виробника, ідентифікаційний номер партії, калібр та вид боєприпасів. Враховуючи сучасну ринкову практику пакування боєприпасів і сучасний стан технологій, на цьому етапі немає необхідності встановлювати технічні специфікації для такого маркування. Отже, ця Директива повинна застосовуватись тільки до маркування вогнепальної зброї та її основних частин (включаючи основні частини дуже малого розміру).

(4) Адекватний розмір шрифту марковань має важливе значення для досягнення цілі підвищити простежуваність вогнепальної зброї та її основних частин. Тому в технічних специфікаціях має бути визначений мінімальний розмір шрифту, якого держави-члени повинні бути зобов’язані дотримуватися при встановленні розміру шрифту для таких марковань у своєму національному законодавстві.

(5) Беручи до уваги Міжнародні стандарти контролю за стрілецькою зброєю ООН (ISACS) стосовно маркування і ведення обліку, у випадку рамок і ствольних коробок, виготовлених з неметалевих матеріалів такого виду, що може погіршити чіткість і стійкість марковання (наприклад, рамки і ствольні коробки, виготовлені з певних категорій полімерів), слід вимагати, щоб їх марковання було нанесене на металеву пластину, стало вбудовану в матеріал рамки або ствольної коробки. Держави-члени повинні мати право дозволяти використання деяких інших технік, таких як глибоке лазерне гравіювання, що забезпечує еквівалентний рівень чіткості та стійкості марковання рамок і ствольних коробок, виготовлених з неметалевих матеріалів.

(6) Щоб полегшити простежуваність вогнепальної зброї та її основних частин у системах обліку даних держав-членів, держави-члени мають бути зобов’язані вибирати тільки з-поміж латинського, кириличного або грецького алфавіту при визначенні, який алфавіт чи алфавіти може бути використано для маркування вогнепальної зброї та її основних частин. Так само, системи числення, які можуть бути використані для маркування вогнепальної зброї та її основних частин, повинні обмежуватись арабською або римською системами, як має бути визначено кожною державою-членом.

(7) Ця Директива не порушує статтю 3 Директиви 91/477/ЄЕС.