1. Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "вогнепальна зброя" означає будь-яку переносну ствольну зброю, яка призначена або може бути пристосована для викидання дробу, кулі або снаряду за рахунок згорання метальної вибухової речовини, за винятком зброї, яка не належить до цього означення внаслідок однієї з причин, перелік яких подано в частині III додатка I. Класифікацію вогнепальної зброї подано в частині II додатка I.

Вважається що об’єкт можна пристосувати для викидання кулі, дробу або снаряду за рахунок згорання метальної вибухової речовини, якщо:

(a) він має вигляд вогнепальної зброї, та

(b) він може бути таким чином пристосований завдяки його конструкції або матеріалу, з якого він виготовлений;

(2) "основна частина" означає ствол, рамку, ствольну коробку, враховуючи верхній і нижній елементи ствольної коробки, за наявності, барабан, затвор будь-якого типу, які, будучи окремими предметами, включені до категорії вогнепальної зброї, на якій вони закріплені або призначені для закріплення;

(3) "боєприпаси" означає унітарний патрон або його частини, у тому числі патронні гільзи, капсулі, порох, кулі або снаряди, які використовують у вогнепальній зброї, за умови, що такі частини самі вимагають отримання дозволу у відповідній державі-члені;

(4) "попереджувальна та сигнальна зброя" означає пристрої із запобіжним елементом ствола, призначені для стрільби лише холостими патронами, подразнюючими речовинами, іншими активними речовинами або сигнальними піротехнічними патронами, та які не можуть бути пристосовані для викидання дробу, кулі або снаряду за рахунок згорання метальної вибухової речовини;

(5) "вихолощена зброя" означає вогнепальну зброю, спеціально пристосовану виключно для стрільби холостими патронами під час використання в театральних спектаклях, фотосесіях, зйомках фільмів, записах телевізійних програм, історичних реконструкціях, парадах, спортивних подіях та тренуваннях;

(6) "деактивована вогнепальна зброя" означає вогнепальну зброю, приведену до стану, який повністю виключає можливість її використання за призначенням, шляхом деактивації, що забезпечує повну непридатність основних частин вогнепальної зброї та відсутність можливості їх від’єднати, замінити чи модифікувати у такий спосіб, що дозволив би будь-яким чином знову активувати вогнепальну зброю.

(7) "музей" означає відкриту для населення постійно діючу установу, що слугує суспільству та його розвитку, яка придбаває, зберігає, досліджує та експонує вогнепальну зброю, її основні частини або боєприпаси в історичних, культурних, наукових, технічних, навчальних, рекреаційних цілях або цілях збереження культурної спадщини, та визнану як таку відповідною державою-членом;

(8) "колекціонер" означає фізичну або юридичну особу, яка присвятила себе збиранню, зберіганню зброї, її основних частин або боєприпасів в історичних, культурних, наукових, технічних, навчальних, рекреаційних цілях або цілях збереження культурної спадщини, та визнану як таку відповідною державою-членом;

(9) "зброяр" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, чия професійна діяльність чи бізнес повністю або частково полягає у:

(a) виготовленні, торгівлі, обміні, здачі в оренду, ремонті, модифікації або пристосуванні вогнепальної зброї або її основних частин;

(b) виготовленні, торгівлі, обміні, модифікації або пристосуванні боєприпасів;

(10) "брокер" означає фізичну або юридичну особу іншу, ніж зброяр, торгівля чи бізнес якої повністю або частково полягає у:

(a) обговоренні чи організації операцій з метою купівлі, продажу або постачання вогнепальної зброї, її основних частин або боєприпасів;

(b) організації передачі вогнепальної зброї, її основних частин або боєприпасів у межах однієї держави-члена, з однієї держави-члена до іншої, з держави-члена до третьої країни або з третьої країни до держави-члена;

(11) "незаконне виготовлення" означає виготовлення або складання вогнепальної зброї, її основних частин та боєприпасів:

(a) з будь-якої основної частини такої вогнепальної зброї, яка стала об’єктом незаконного обігу;

(b) без дозволу, виданого відповідно до статті 4 компетентним органом держави-члена, на території якої відбувається виготовлення або складання; або

(c) без маркування вогнепальної зброї під час її виготовлення відповідно до статті 4;

(12) "незаконний обіг" означає придбання, продаж, постачання, перевезення або передачу вогнепальної зброї, її основних частин або боєприпасів з території або через територію однієї держави-члена на територію іншої держави-члена, якщо будь-яка із зазначених держав-членів не надала дозвіл на такий обіг відповідно до цієї Директиви або якщо вогнепальна зброя, її основні частини або боєприпаси не були марковані відповідно до статті 4;

(13) "відстеження" означає систематичне простежування маршруту зброї та, в разі можливості, її основних частин і боєприпасів від виробника до покупця з метою надання допомоги компетентним органам держав-членів у виявленні, розслідуванні та проведенні аналізу незаконного виробництва та незаконного обігу.

2. Для цілей цієї Директиви особа вважається резидентом країни, зазначеної в адресі офіційного документа, в якому вказане місце її проживання, такого як паспорт або національне посвідчення особи, що під час перевірки з приводу придбання зброї чи володіння нею подавався компетентному органу держави-члена, або зброяру, або брокеру. Якщо адреса особи не фігурує в її паспорті або національному посвідченні особи, країну її проживання можна визначити на основі будь-якого іншого офіційного підтвердження місця проживання, визнаного відповідною державою-членом.

3. "Європейську картку на вогнепальну зброю" видають за заявою компетентні органи держави-члена особі, яка на законних підставах стала власником та користувачем вогнепальної зброї. Вона повинна бути дійсною протягом максимального строку 5 років, який може бути подовжено, та повинна містити інформацію, визначену в додатку II. Картка не повинна передаватися іншій особі, і в ній повинна бути зазначена вогнепальна зброя, якою володіє та якою користується володілець картки. Картка повинна завжди бути в особи, у користуванні якої перебуває вогнепальна зброя, а будь-які зміни у володінні або в характеристиках вогнепальної зброї, а також її втрата чи крадіжка повинні бути зазначені в картці.

1. Ця Директива не обмежує застосування національних положень щодо володіння і носіння зброї, мисливства та спортивної стрільби, з використанням зброї, яку законно придбали та якою законно володіють відповідно до цієї Директиви.

2. Ця Директива не застосовується до придбання зброї і боєприпасів та володіння зброєю і боєприпасами збройними силами, поліцією або органами публічної влади відповідно до національного права. Також вона не застосовується до передачі зброї, яка регулюється Директивою Європейського Парламенту і Ради 2009/43/ЄС (-1).

Держави-члени можуть ухвалювати у своєму законодавстві положення, що є більш суворими ніж положення, передбачені цією Директивою, за умови збереження прав, наданих резидентам держав-членів на підставі статті 12(2).

1. Що стосується вогнепальної зброї, виготовленої або імпортованої до Союзу 14 вересня 2018 року або після цієї дати, держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-яка така вогнепальна зброя, або будь-яка її основна частина, що були введені в обіг на ринку, були:

(a) забезпечені чітким, стійким та унікальним маркованням відразу після виготовлення та найпізніше перед їх введенням в обіг на ринку, або відразу після імпортування до Союзу; та

(b) зареєстровані відповідно до цієї Директиви відразу після виготовлення та найпізніше перед їх введенням в обіг на ринку, або відразу після імпортування до Союзу.

2. Унікальне марковання, зазначене в пункті (a) параграфа 1, повинно включати назву виробника або бренду, країну або місце виготовлення, серійний номер та рік виготовлення, якщо його ще не включено до серійного номера, та, якщо це можливо, модель. Це положення не обмежує прикріплення чи нанесення торговельної марки виробника. Якщо основна частина має надто малий розмір, щоб її було марковано відповідно до цієї статті, його її бути марковано щонайменше серійним номером або буквено-цифровим чи цифровим кодом.

Вимоги до маркування для вогнепальної зброї або основних частин, що мають особливе історичне значення, визначаються відповідно до національного права.

Держави-члени забезпечують, щоб кожне базове паковання повнокомплектних боєприпасів було марковане в такий спосіб, щоб воно містило назву виробника, ідентифікаційний номер партії, калібр та тип боєприпасів.

Для цілей параграфа 1 та цього параграфа, держави-члени можуть за власним вибором застосовувати положення Конвенція про взаємне визнання марковання про проведення випробувань ручної вогнепальної зброї від 1 липня 1969 року.

Крім того, держави-члени забезпечують, щоб на момент передачі з державних запасів у постійне цивільне використання вогнепальну зброю або її основні частини було марковано унікальним маркованням, передбаченим у параграфі 1, яке б дозволяло ідентифікувати організацію, що здійснила передачу.

2a. Комісія ухвалює імплементаційні акти, які встановлюють технічні специфікації для маркування. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 13b(2).

3. Кожна держава-член повинна запровадити систему регулювання діяльності зброярів і брокерів. Такі системи повинні включати щонайменше такі заходи:

(a) реєстрацію зброярів і брокерів, які ведуть діяльність на території відповідної держави-члена;

(b) надання ліцензій або дозволів на діяльність зброярів та брокерів на території відповідної держави-члена; та

(c) перевірку особистої і професійної доброчесності, а також належних професійних якостей відповідного зброяра чи брокера. У разі юридичної особи повинна проводитися перевірка як юридичної особи, так і фізичної особи чи осіб, які керують підприємством.

4. Держави-члени до 31 грудня 2014 року повинні забезпечити створення і ведення централізованої чи децентралізованої комп’ютеризованої системи обліку даних, яка гарантуватиме уповноваженим органам доступ до системи обліку даних, до якої повинно бути внесено кожну одиницю вогнепальної зброї, на яку поширюється дія цієї Директиви.

У системі обліку даних повинна реєструватися вся інформація щодо вогнепальної зброї для відстеження та ідентифікації такої вогнепальної зброї, зокрема:

(a) тип, марка, модель, калібр та серійний номер кожної одиниці вогнепальної зброї, а також унікальне марковання, нанесене на рамку або ствольну коробку як єдине марковання відповідно до параграфа 1, яке слугує унікальним ідентифікатором кожної одиниці вогнепальної зброї;

(b) серійний номер або унікальне марковання, нанесене на основні частини, якщо воно відрізняється від марковання на рамці або ствольній коробці кожної одиниці вогнепальної зброї;

(c) назви та адреси постачальників та осіб, які придбавають вогнепальну зброю або володіють нею, а також відповідна дата або дати; та

(d) будь-які пристосування або модифікації вогнепальної зброї, що призводять до зміни її категорії або підкатегорії, враховуючи її сертифіковану деактивацію або знищення та відповідні дату або дати.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи зберігали у системах обліку даних записи про вогнепальну зброю та її основні частини, враховуючи пов’язані з цим персональні дані, протягом періоду 30 років після знищення відповідної вогнепальної зброї або її основних частин.

Записи про вогнепальну зброю та її основні частини, зазначені в першому підпараграфі цього параграфа, та пов’язані з ними персональні дані повинні бути доступними для:

(a) органів, що відповідають за надання чи відкликання дозволів, зазначених в статті 6 або 7, або органів, компетентних у справах про порушення митних правил, протягом строку 10 років після знищення відповідної вогнепальної зброї або її основних частин; та

(b) органів, що відповідають за запобігання, розслідування, виявлення та переслідування кримінальних правопорушень або виконання кримінальних покарань, протягом строку 30 років після знищення відповідної вогнепальної зброї або її основних частин.

Держави-члени повинні забезпечити видалення персональних даних із систем обліку даних після завершення строків, визначених в другому і третьому підпараграфах. Це положення застосовується без обмеження випадків, коли персональні дані були передані органу, що відповідає за запобігання, розслідування, виявлення або переслідування кримінальних правопорушень або виконання кримінальних покарань, та якщо такі дані використовуються в цьому специфічному контексті, або іншим органам, відповідальним за суміжні цілі, передбачені національним правом. У таких випадках опрацювання таких даних компетентними органами регулюється національним правом відповідної держави-члена з повним дотриманням законодавства Союзу, зокрема, законодавства про захист даних.

Протягом усього строку своєї діяльності зброярі та брокери повинні вести реєстр, у який кожна одиниця вогнепальної зброї або кожна її основна частина, що підпадає під дію цієї Директиви, яку вони отримують або збувають, заноситься разом із даними, які дають змогу ідентифікувати та простежити вогнепальну зброю або її основну частину, зокрема їхні тип, марку, модель, калібр або серійний номер, а також імена й адреси їхніх постачальників та осіб, які їх придбавають.

У разі припинення своєї діяльності зброярі та брокери повинні передавати такий реєстр національним органам, відповідальним за передбачені в першому підпараграфі системи обліку даних.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб зброярі та брокери, що мають осідок на їхній території, подавали без зайвої затримки національним компетентним органам звіти про операції з вогнепальною зброєю або її основними частинами, щоб зброярі та брокери мали електронний зв’язок із цими органами для таких цілей звітування та щоб відразу після отримання інформації про такі операції системи обліку даних актуалізувалися.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб усю вогнепальну зброю можливо було в будь-який момент часу пов’язати з її власником.

Без обмеження статті 3, держави-члени повинні дозволяти придбання вогнепальної зброї та володіння нею лише особам, яким було надано ліцензію або, що стосується вогнепальної зброї категорії C, які отримали спеціальний дозвіл на придбання або володіння такою вогнепальною зброєю відповідно до національного права.

1. Без обмеження статті 3, держави-члени повинні дозволяти придбання вогнепальної зброї та володіння нею лише особам, які мають достатні підстави та які:

(a) досягли віку щонайменше 18 років, крім випадків придбання вогнепальної зброї в інший спосіб ніж шляхом купівлі, та володіння вогнепальною зброєю для мисливства та спортивної стрільби, за умови, що в такому випадку особи віком менше 18 років мають дозвіл батьків або займаються такою діяльністю під керівництвом батьків або дорослої особи, що має дійсну ліцензію на вогнепальну зброю або на мисливство, або займається такою діяльністю в ліцензованому чи іншим чином схваленому тренувальному центрі, а один із батьків або доросла особа, яка має дійсну ліцензію на вогнепальну зброю або мисливство, несе відповідальність за належне зберігання зброї відповідно до статті 5a; та

(b) не здатні становити загрозу для самих себе або інших осіб, громадського порядку або громадської безпеки; факт засудження за навмисний злочин із застосуванням насилля вважається ознакою такої загрози.

2. Держави-члени повинні запровадити систему моніторингу, яка може функціонувати на постійній чи непостійній основі, для забезпечення того, щоб умови надання дозволу, встановлені національним правом, виконувалися протягом усієї тривалості дії дозволу та, між іншим, щоб оцінювалася відповідна медична та психологічна інформація. Конкретні заходи повинні визначатися відповідно до національного права.

Якщо якась із умов надання дозволу припиняє виконуватися, держави-члени повинні відкликати відповідний дозвіл.

Держави-члени не можуть заборонити особам, які проживають на їхній території, володіти вогнепальною зброєю, придбаною на території іншої держави-члена, якщо вони не заборонили придбання цього типу вогнепальної зброї на своїй території.

3. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб дозвіл на придбання вогнепальної зброї та дозвіл на володіння вогнепальною зброєю категорії B був відкликаний, якщо виявиться, що особа, якій було надано дозвіл, володіє магазином, який можна поставити на напівавтоматичну вогнепальну зброю під патрони центрального запалювання або багатозарядну вогнепальну зброю, який:

(a) може вміщувати більше 20 патронів; або

(b) якщо йдеться про довгу вогнепальну зброю, може вміщувати більше 10 патронів,

за винятком випадків, коли така особа отримала дозвіл на підставі статті 6 або дозвіл, який був підтверджений, поновлений і продовжений на підставі статті 7(4a).

Щоб звести до мінімуму ризик доступу сторонніх людей до вогнепальної зброї або боєприпасів, держави-члени повинні запровадити правила належного нагляду за вогнепальною зброєю та боєприпасами, а також правила їх належного безпечного зберігання. Вогнепальна зброя та боєприпаси до неї не повинні бути легко доступні разом. Належний нагляд означає, що особа, яка законно володіє вогнепальною зброєю або відповідними боєприпасами, контролює їх під час їх транспортування та використання. Рівень перевірки умов належного зберігання повинен відповідати кількості та категорії вогнепальної зброї та відповідних боєприпасів.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадках коли придбання та продаж вогнепальної зброї, її основних частин або боєприпасів, що належать до категорії A, B або C, шляхом використання дистанційних договорів, визначених у пункті (7) статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/83/ЄС (-2), особисті дані та, в разі необхідності, дозвіл придбавача вогнепальної зброї, її основних частин або боєприпасів підлягали до моменту доставлення або найпізніше під час доставлення перевірці, яка проводиться:

(a) ліцензованим або авторизованим зброярем чи брокером; або

(b) органом публічної влади чи представником такого органу.

1. Без обмеження статті 2(2), держави-члени повинні вживати всіх належних заходів, щоб забороняти придбання вогнепальної зброї або володіння вогнепальною зброєю, її основними частинами та боєприпасами, що належать до категорії A. Вони повинні забезпечувати, щоб вогнепальна зброя, її основні частини та боєприпаси, якими володіють незаконно у порушення встановленої заборони, були вилучені.

2. Для захисту безпеки найважливіших об’єктів інфраструктури, торговельного судноплавства, особливо важливих конвоїв та стратегічних приміщень, а також для цілей національної оборони, освіти, культури, досліджень та історії, та без обмеження параграфа 1, національні компетентні органи можуть, в окремих випадках, у винятковому порядку та у належним чином обґрунтований спосіб, надати дозволи на вогнепальну зброю, її основні частини та боєприпаси, що належать до категорії A, якщо це не суперечить громадській безпеці або громадському порядку.

3. Держави-члени можуть вирішити надавати колекціонерам, в окремих конкретних випадках, у винятковому порядку та у належним чином обґрунтований спосіб, дозволи на придбання вогнепальної зброї та володіння вогнепальною зброєю, її основними частинами та боєприпасами, що належать до категорії A, які підлягають суворому дотриманню вимог безпеки, враховуючи надання національним компетентним органам доказів того, що вжито всіх заходів, щоб запобігати будь-яким ризикам для громадської безпеки або для громадського порядку, а також що така зброя, її основні частини або відповідні боєприпаси зберігаються з рівнем захисту, який є пропорційним до ризиків, пов’язаних із неавторизованим доступом до таких об’єктів.

Держави-члени повинні забезпечити можливість ідентифікувати колекціонерів, авторизованих на підставі першого підпараграфа цього параграфа, в системі обліку даних, зазначеній у статті 4. Такі авторизовані колекціонери повинні бути зобов’язані вести реєстр усієї вогнепальної зброї категорії A, якою вони володіють, і національні компетентні органи повинні мати доступ до такого реєстру. Держави-члени запроваджують належну систему моніторингу щодо таких авторизованих колекціонерів з урахуванням усіх відповідних факторів.

4. Держави-члени можуть дозволити зброярам або брокерам, відповідно до їхніх професійних обов’язків, здійснювати придбання, виготовлення, деактивування, ремонтування, постачання, передавання та володіння щодо вогнепальної зброї, її основних частин та боєприпасів, що належать до категорії A, за умови суворого дотримання вимог безпеки.

5. Держави-члени можуть дозволити музеям здійснювати придбання вогнепальної зброї, її основних частин та боєприпасів, що належать до категорії A, а також володіння ними за умови суворого дотримання вимог безпеки.

6. Держави-члени можуть дозволити спортивним стрільцям придбавати напівавтоматичну вогнепальну зброю та володіти напівавтоматичною вогнепальною зброєю, що вказана у пункті 6 або 7 категорії A, за умови виконання таких вимог:

(a) задовільного оцінювання відповідної інформації, що випливає із застосування статті 5(2);

(b) надання доказів того, що відповідний спортивний стрілець активно тренується для змагань або бере участь у змаганнях зі стрільби, визнаних офіційно визнаною організацією зі спортивної стрільби відповідної держави-члена або заснованої на міжнародному рівні та офіційно визнаною федерацією спортивної стрільби; та

(c) надання довідки від офіційно визнаної організації зі спортивної стрільби, яка підтверджує, що:

(i) спортивний стрілець є членом клубу спортивної стрільби та регулярно займався спортивною стрільбою в цьому клубі протягом щонайменше 12 місяців; та

(ii) зазначена вогнепальна зброя відповідає технічним умовам, необхідним для такого виду змагань як стрільба, визнаних заснованою на міжнародному рівні та офіційно визнаною федерацією спортивної стрільби.

Що стосується вогнепальної зброї в пункті 6 категорії A, держави-члени, які застосовують військову систему, засновану на загальній призовній службі, та які мають протягом останніх 50 років систему передачі військової вогнепальної зброї особам, які залишають лави армії після виконання ними військового обов’язку, можуть надавати таким особам, як спортивним стрільцям, дозвіл залишити собі одну одиницю вогнепальної зброї, яку вони використовували під час обов’язкової військової служби. Відповідні органи публічної влади повинні трансформувати цю вогнепальну зброю у напівавтоматичну вогнепальну зброю, а також періодично перевіряти, щоб особа, яка використовує таку вогнепальну зброю, не становила ризику для громадської безпеки. У таких випадках застосовуються положення, визначені в пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа.

7. Надані на підставі цієї статті дозволи повинні періодично переглядатись через інтервали, що не перевищують 5 років.

1. Жодна особа не може придбати вогнепальну зброю категорії B на території будь-якої держави-члена без отримання дозволу такої держави-члена.

Жоден дозвіл не може бути наданий резиденту іншої держави-члена без попередньої згоди такої держави-члена.

2. Жодна особа не може володіти вогнепальною зброєю категорії B на території певної держави-члена без отримання дозволу такої держави-члена. Якщо особа є резидентом іншої держави-члена, така інша держава-член повинна бути відповідно поінформована.

3. Дозвіл на придбання вогнепальної зброї та дозвіл на володіння вогнепальною зброєю категорії B може надаватися у формі єдиного адміністративного рішення.

4. Держави-члени можуть передбачити надання особам, які відповідають умовам надання дозволу на вогнепальну зброю, багаторічної ліцензії на придбання всіх видів вогнепальної зброї та володіння всіма видами вогнепальної зброї, що вимагають отримання дозволу, без обмеження:

(a) зобов’язання офіційно повідомляти компетентні органи про передачу;

(b) періодичної перевірки того, що зазначені особи продовжують виконувати умови; або

(c) максимальних строків володіння, встановлених національним правом.

Дозволи на володіння вогнепальною зброєю повинні періодично переглядатись через інтервали, що не перевищують 5 років. Дозвіл може бути поновлений або подовжений, якщо продовжують виконуватися умови, на підставі яких його було надано.

4a. Держави-члени можуть вирішити підтвердити, поновити або подовжити дозволи для напівавтоматичної вогнепальної зброї, що належить до категорії A згідно з пунктом 6, 7 або 8, у випадку вогнепальної зброї, що належить до категорії B, та яку було законно придбано і зареєстровано до 13 червня 2017 року, за умови дотримання умов, встановлених у цій Директиві. Крім того, держави-члени можуть дозволити придбання такої вогнепальної зброї іншим особам, які отримали дозвіл від держав-членів на підставі цієї Директиви, з урахуванням змін, внесених Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/853 (-3).

5. Держави-члени ухвалюють правила для забезпечення того, щоб особи, які володіють дозволами на вогнепальну зброю категорії B, чинними на підставі національного законодавства станом на 28 липня 2008 року, не мали потреби подавати заяву на отримання ліцензії або дозволу на вогнепальну зброю, якою вони володіють та яка належить до категорійC або D, з причини набуття чинності Директивою Європейського Парламенту і Ради 2008/51/ЄС від 21 травня 2008 року (-4). Проте, для будь-якої подальшої передачі вогнепальної зброї категорій C або D необхідно, щоб придбавач отримав чи мав ліцензію або мав спеціальний дозвіл на володіння такою вогнепальною зброєю відповідно до національного права.

1. Жодна особа не може володіти вогнепальною зброєю категоріїC, якщо вона її не задекларувала в органах держави-члена, на території якої особа володіє такою вогнепальною зброєю.

Держави-члени повинні передбачити обов’язкове декларування всіх видів вогнепальної зброї категоріїC, якою на цей час володіють на їхніх територіях, але яка не була раніше задекларована, протягом одного року після набуття чинності національними положеннями, що транспонують цю Директиву.

2. Кожен продавець, зброяр або приватна особа повинні інформувати органи держави-члена, на території якої це відбувається, про кожну передачу або надання вогнепальної зброї категорії C з наданням даних, за допомогою яких можуть бути ідентифіковані вогнепальна зброя та особа, яка її придбала. Якщо особа, яка придбаває таку вогнепальну зброю, є резидентом іншої держави-члена, така інша держава-член повинна бути поінформована про придбання державою-членом, на території якої придбання відбулося, та особою, яка придбала вогнепальну зброю.

3. Якщо держава-член забороняє або передбачає обов’язкове отримання дозволу для придбання та володіння на її території щодо вогнепальної зброї категорії B або C, вона інформує про це інші держави-члени, які роблять про це окрему відмітку на Європейській картці на вогнепальну зброю, яку вони видають для такої вогнепальної зброї відповідно до статті 12(2).

1. Надання вогнепальної зброї категорії A, B або C особі, яка не є резидентом відповідної держави-члена, може бути дозволене за умови дотримання обов’язків, встановлених у статтях 6, 7 та 8:

- якщо особа, яка її придбаває, отримала на підставі статті 11 дозвіл самостійно здійснити передачу до країни свого проживання,

- якщо особа, яка її придбаває, подає письмову декларацію, у якій засвідчує та обґрунтовує свій намір володіти вогнепальною зброєю на території держави-члена придбання, за умови, що така особа виконує всі законні вимоги для володіння на території такої держави-члена.