ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, і зокрема його статтю 95,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (-2),

Діючи згідно з процедурою, викладеною у статті 251 Договору, на основі спільного тексту, затвердженого Погоджувальним комітетом 13 листопада 2009 року (-3),

Оскільки:

(1) Функціонування п’яти директив, з яких складаються чинні регулятивні рамки ЄС, що стосуються електронних комунікаційних мереж та послуг ( Директива 2002/21/ЄC (Рамкова директива) (-4), Директива 2002/19/ЄС (Директива про доступ) (-5), Директива 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію) (-6), Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/22/ЄС від 7 березня 2002 року про універсальну послугу і права користувачів, що стосуються електронних комунікаційних мереж та послуг (Директива про універсальну послугу) (-7), і Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС від 12 липня 2002 року про опрацювання персональних даних і захист приватності у секторі електронних комунікацій (Директива про приватність та електронні комунікації) (-8) (далі разом - "Рамкова директива та спеціальні директиви") підлягають періодичному перегляду, який здійснює Комісія, зокрема для визначення необхідності змін у контексті розвитку технологій і ринкових змін.

(2) У зв’язку з цим, Комісія представила свої первинні висновки у своєму Повідомленні від 29 червня 2006 року про перегляд регулятивних рамок для електронних комунікаційних мереж та послуг в ЄС. На основі зазначених первинних висновків було проведено консультації з представниками громадськості, в ході яких було визначено тривалу відсутність внутрішнього ринку електронних комунікацій як найважливіше питання, що потребує вирішення. Зокрема, було визначено, що регулятивна фрагментація та неузгодженість дій національних регуляторних органів ставлять під загрозу не тільки конкурентоспроможність сектора, а й значні вигоди для споживачів від транскордонної конкуренції.

(3) Таким чином, регулятивні рамки електронних комунікаційних мереж та послуг в ЄС необхідно реформувати для завершення формування внутрішнього ринку електронних комунікацій шляхом зміцнення механізму Співтовариства для регулювання діяльності операторів зі значною ринковою владою на ключових ринках. До цього був доданий Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1211/2009 від 25 листопада 2009 року про заснування Органу європейських регуляторів електронних комунікацій (BEREC) та Офісу (-9). Ця реформа також передбачає визначення ефективної та скоординованої стратегії управління радіочастотним спектром з метою формування єдиного європейського інформаційного простору і посилення положень, що стосуються користувачів з інвалідністю з метою досягнення інклюзивного інформаційного суспільства.

(4) Визнаючи, що Інтернет має важливе значення для освіти і практичної реалізації права на свободу вияву поглядів і на доступ до інформації, будь-які обмеження, встановлені стосовно реалізації цих фундаментальних прав, повинні відповідати Європейській Конвенції про захист прав людини та фундаментальних свобод. Комісія повинна провести широкі консультації з представниками громадськості щодо цих питань.

(5) Мета полягає в поступовому скороченні специфічних секторальних правил ex ante у процесі розвитку конкуренції на ринках з тим, щоб в кінцевому рахунку електронні комунікації регулювало лише законодавство про захист конкуренції. Враховуючи, що ринки електронних комунікацій в останні роки демонструють потужну конкурентну динаміку, дуже важливо, щоб встановлення регуляторних зобов’язань ex ante відбувалося лише за відсутності ефективної та сталої конкуренції.

(6) При здійсненні перевірок функціонування Рамкової директиви та спеціальних директив, Комісія повинна оцінювати, у світлі поточного стану ринку і беручи до уваги як конкуренцію, так і захист прав споживачів, чи продовжує існувати потреба у положеннях, що стосуються регулювання сектора ex ante, викладених у статтях 8-13a Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), а також у статті 17 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу), або чи такі положення необхідно змінити або скасувати.

(7) Для забезпечення пропорційного та адаптивного підходу до мінливих умов конкуренції, національні регуляторні органи повинні мати змогу визначати ринки на субнаціональній основі та скасовувати регуляторні зобов’язання на ринках та/або в географічних районах, де існує ефективна інфраструктурна конкуренція.

(8) Для досягнення цілей Лісабонської стратегії необхідно надати належні стимули для інвестицій в нові високошвидкісні мережі, які підтримуватимуть інновації в сфері Інтернет-сервісів з багатим контентним наповненням та посилюватимуть міжнародну конкурентоспроможність Європейського Союзу. Такі мережі мають величезний потенціал для надання вигід споживачам і бізнесам у всьому Європейському Союзі. Таким чином, надзвичайно важливо заохочувати сталі інвестиції у розвиток таких нових мереж, зі збереженням при цьому конкуренції та з розширенням вибору для споживачів через регулятивну передбачуваність і послідовність.

(9) У своєму Повідомленні від 20 березня 2006 року під назвою "Подолання широкосмугового розриву" Комісія визнала існування в Європейському Союзі територіального поділу з точки зору доступу до високошвидкісних широкосмугових послуг. Спрощення доступу до радіочастотного спектра сприяє розвитку високошвидкісних широкосмугових послуг у віддалених регіонах. Незважаючи на загальне зростання обсягів широкосмугового підключення, доступ у деяких регіонах є обмеженим через високі витрати, пов’язані з низькою щільністю населення та віддаленістю. Для забезпечення інвестицій у нові технології в слаборозвинених регіонах, регулювання електронних комунікацій повинно бути сумісним із політикою в інших напрямках, таких як політика щодо державної допомоги, політика гуртування, або з цілями ширшої промислової політики.

(10) Публічні інвестиції в мережі необхідно здійснювати відповідно до принципу відсутності дискримінації. З цією метою державну підтримку необхідно надавати за допомогою відкритих, прозорих і конкурентних процедур.

(11) Для надання національним регуляторним органам змоги досягти цілей, встановлених у Рамковій директиві та спеціальних директивах, зокрема щодо наскрізної взаємодійності, сферу застосування Рамкової директиви необхідно розширити на деякі аспекти, що стосуються радіообладнання і телекомунікаційного термінального обладнання, як це визначено в Директиві Європейського Парламенту і Ради 1999/5/ЄС від 9 березня 1999 року про радіообладнання і телекомунікаційне термінальне (кінцеве) обладнання та взаємне визнання відповідності такого обладнання (-10), а також побутового обладнання, яке використовується для цифрового телебачення, для спрощення доступу користувачів з інвалідністю.

(12) Деякі терміни та означення необхідно уточнити або змінити з урахуванням розвитку технологій і ринкових змін та з метою усунення неточностей, виявлених під час впровадження регулятивних рамок.

(13) Необхідно посилити незалежність національних регуляторних органів для забезпечення ефективнішого застосування регулятивних рамок та підвищення їхньої значущості, а також передбачуваності їхніх рішень. З цією метою в національному праві необхідно передбачити чіткі положення щодо забезпечення захисту національного регуляторного органу, відповідального за регулювання ринку ex ante або за вирішення спорів між суб’єктами господарювання, від зовнішнього втручання та політичного тиску, що може поставити під загрозу незалежність оцінювання питань, які розглядає такий орган. Через такий зовнішній вплив національний законодавчий орган не є придатним для виконання функції національного регуляторного органу відповідно до регулятивних рамок. З цією метою, перш за все необхідно сформулювати правила щодо підстав для звільнення керівника національного регуляторного органу для усунення будь-яких можливих сумнівів в неупередженості такого органу та забезпечення невразливості такого органу перед зовнішніми чинниками. Важливо, щоб національні регуляторні органи, відповідальні за регулювання ринку ex ante, мали власний бюджет, що давав би їм змогу, зокрема, залучати достатню кількість кваліфікованих працівників. Для забезпечення прозорості, такий бюджет необхідно публікувати щорічно.

(14) З метою забезпечення правової визначеності для учасників ринку, апеляційні органи повинні ефективно виконувати свої функції; зокрема, розгляд скарг не повинен бути невиправдано тривалим. Проміжні заходи, що призупиняють дію рішення національного регуляторного органу, необхідно вживати у виняткових випадках з метою запобігання серйозної і невиправної шкоди стороні, яка підпадає під такі заходи, і якщо цього вимагає баланс інтересів.

(15) Існують значні розбіжності в способах, в які апеляційні органи застосовують тимчасові заходи для призупинення дії рішення національних регуляторних органів. З метою досягнення більшої узгодженості підходів, необхідно застосовувати спільні стандарти, що узгоджуються з прецедентним правом Співтовариства. Апеляційні органи також повинні мати повноваження вимагати надання наявної інформації, опублікованої BEREC. З огляду на важливість апеляційних скарг для загального функціонування регулятивних рамок, необхідно створити механізм збирання інформації про апеляції і рішення про тимчасове зупинення рішень, ухвалених регуляторними органами всіх держав-членів, і надання такої інформації Комісії.

(16) З метою забезпечення результативного виконання національними регуляторними органами своїх регулятивних завдань, дані, які вони збирають, повинні включати дані бухгалтерського обліку з роздрібних ринків, пов’язаних із гуртовими ринками, на яких оператор має значну ринкову владу, і які, таким чином, регулює національний регуляторний орган. Такі дані також повинні включати дані, які дають змогу національному регуляторному органу оцінювати можливий вплив запланованої модернізації або зміни топології мережі на розвиток конкуренції або на гуртові продукти, що доступні для інших сторін.

(17) Консультації на національному рівні, передбачені в статті 6 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), необхідно проводити перед консультаціями на рівні Співтовариства, передбаченими в статтях 7 та 7a зазначеної Директиви, щоб думки заінтересованих сторін були відображені в рамках консультацій на рівні Співтовариства. Це також дасть змогу уникнути потреби у проведенні другого етапу консультацій на рівні Співтовариства у разі змін у запланованих заходах у результаті проведення консультацій на національному рівні.

(18) Право національних регуляторних органів самостійно ухвалювати рішення повинно бути сумісним із розвитком узгоджених регулятивних практик та узгодженого застосування регулятивних рамок для ефективного сприяння розвитку і завершенню формування внутрішнього ринку. Таким чином, національні регуляторні органи повинні підтримувати діяльність Комісії і BEREC на внутрішньому ринку.

(19) Механізм Співтовариства, що дає змогу Комісії вимагати від національних регуляторних органів відкликання запланованих інструментів щодо визначення ринку та призначення операторів, які мають значну ринкову владу, значною мірою посприяв застосуванню послідовного підходу до визначення обставин, за яких може застосовуватися регулювання ex ante, та обставин, за яких учасники підлягають такому регулюванню. Моніторинг ринку з боку Комісії та, зокрема, досвід застосування процедури, передбаченої статтею 7 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), засвідчив, що непослідовність у застосуванні національними регуляторними органами коригувальних заходів, навіть за подібних ринкових умов, може зашкодити внутрішньому ринку електронних комунікацій. Тому Комісія може сприяти забезпеченню вищого рівня узгодженості в застосуванні коригувальних заходів шляхом ухвалення рекомендацій щодо проектів актів, запропонованих національними регуляторними органами. Щоб користуватися перевагами, які надають експертні знання національних регуляторних органів в сфері аналізу ринку, перед ухваленням рішень та/або рекомендацій Комісії необхідно проводити консультації з BEREC.

(20) Важливо, щоб регулятивні рамки були впроваджені своєчасно. Якщо Комісія ухвалила рішення, яке вимагає від національного регуляторного органу відкликання запланованого інструмента, національні регуляторні органи повинні надати переглянутий інструмент на розгляд Комісії. Необхідно встановити кінцевий термін для надання інформації про переглянутий інструмент Комісії відповідно до статті 7 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), щоб учасники ринку мали змогу отримати інформацію про тривалість перегляду ринку та для підвищення рівня правової визначеності.

(21) Беручи до уваги стислі часові рамки механізму консультацій Співтовариства, Комісії необхідно надати повноваження щодо затвердження рекомендацій та/або настанов для спрощення процедури обміну інформацією між Комісією та національними регуляторними органами, наприклад у випадках, які стосуються стійких ринків, або у випадках, у яких до раніше повідомлених інструментів вносяться лише незначні зміни. Комісії також необхідно надати повноваження звільняти від обов’язку направляти повідомлення з метою спрощення процедур в деяких випадках.

(22) Відповідно до цілей Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу та Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права осіб з інвалідністю, регулятивні рамки повинні забезпечити усіх користувачів, зокрема кінцевих користувачів з інвалідністю, осіб похилого віку і користувачів з особливими соціальними потребами, легким доступом до доступних за ціною високоякісних послуг. Декларація 22 до заключного Амстердамського акта, передбачає, що установи Співтовариства під час складання інструментів згідно зі статтею 95 Договору повинні враховувати потреби осіб з інвалідністю.

(23) Конкурентний ринок надає користувачам широкий вибір контенту, застосунків і сервісів. Національні регуляторні органи повинні сприяти доступу користувачів до інформації та її поширенню і використанню застосунками та сервісами.

(24) Радіочастоти повинні вважатися обмеженим публічним ресурсом, що має важливу суспільну і ринкову цінність. Інтереси суспільства передбачають, що управління використанням радіочастотного спектра необхідно здійснювати максимально ефективно і результативно з економічної, соціальної та екологічної точок зору, беручи до уваги важливу роль радіочастотного спектра для електронних комунікацій, цілей культурного розмаїття та плюралізму ЗМІ, а також для соціального і територіального гуртування. Таким чином, перешкоди на шляху його ефективного використання повинні бути поступово усунені.

(25) Діяльність Співтовариства у сфері радіоспектральної політики не повинна обмежувати інструменти, запроваджені на рівні Співтовариства або на національному рівні, ухвалені відповідно до положень права Співтовариства для досягнення цілей загального інтересу, зокрема, щодо регулювання контенту, політики в аудіовізуальній сфері та щодо ЗМІ, а також права держав-членів на організацію та використання власного радіочастотного спектра для цілей охорони громадського порядку, громадської безпеки та оборони.

(26) Беручи до уваги різні ситуації у державах-членах, перехід від аналогового до цифрового наземного телебачення в результаті підвищення ефективності передачі цифрових технологій підвищить доступність цінного спектра у Співтоваристві (так званий "цифровий дивіденд").

(27) Перш ніж буде запропоновано конкретний гармонізаційний інструмент, відповідно до Рішення Європейського Парламенту і Ради № 676/2002/ЄС від 7 березня 2002 року про регулятивні рамки для радіоспектральної політики у Європейському Співтоваристві (Рішення про радіочастотний спектр) (-11), Комісія повинна провести оцінювання впливу щодо витрат і вигід від запропонованих інструментів, таких як реалізація економії на масштабах та взаємодійність послуг на користь споживачів, вплив на ефективність використання спектра або потреба в гармонізованому використанні в різних частинах Європейського Союзу.

(28) Хоча управління радіочастотним спектром залишається в компетенції держав-членів, стратегічне планування, координація та, де це доречно, гармонізація на рівні Співтовариства можуть сприяти забезпеченню користувачів спектра всіма перевагами на внутрішньому ринку та ефективному захисту інтересів ЄС в усьому світі. З цією метою, у відповідних випадках, необхідно створити багаторічні законодавчі програми радіоспектральної політики з метою визначення орієнтирів та цілей політики для стратегічного планування, а також гармонізації користування радіочастотним спектром у Співтоваристві. Такі орієнтири та цілі політики можуть стосуватися наявності та ефективного використання радіочастотного спектра, необхідного для створення та функціонування внутрішнього ринку, а також можуть стосуватися, у відповідних випадках, гармонізації процедур надання загальних авторизацій або індивідуальних прав користування радіочастотами, якщо необхідно, в подоланні бар’єрів на внутрішньому ринку. Такі орієнтири та цілі політики повинні відповідати цій Директиві і спеціальним директивам.

(29) Комісія заявила про свій намір внести до набуття чинності цією Директивою зміни до Рішення Комісії 2002/622/ЄС від 26 липня 2002 року про утворення Групи з питань радіоспектральної політики (-12) з метою створення в рамках Європейського Парламенту і Ради механізму подання запитів на висновки або звіти в усній чи письмовій формі до Групи з питань радіоспектральної політики (RSPG) стосовно радіоспектральної політики у розрізі електронних комунікацій, і для надання RSPG можливості консультувати Комісію щодо запропонованого змісту програм радіоспектральної політики.

(30) Положення цієї Директиви про управління радіочастотним спектром повинні бути сумісними з роботою міжнародних і регіональних організацій, що займаються питаннями управління радіочастотним спектром, таких як Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ) та Європейська конференція адміністрацій пошт та телекомунікацій (CEPT), з метою забезпечення ефективного управління та гармонізації користування радіочастотним спектром у всьому Співтоваристві, а також між державами-членами та іншими членами МСЕ.

(31) Управління радіочастотами необхідно здійснювати таким чином, щоб уникати шкідливих радіозавад. Цю базову концепцію шкідливих радіозавад необхідно правильно визначити для забезпечення обмеження регулятивного втручання до рівня, необхідного для запобігання виникненню таких завад.

(32) Поточне управління радіочастотним спектром і система розподілу здебільшого базуються на адміністративних рішеннях, які є недостатньо гнучкими в контексті технологічної та економічної еволюції, зокрема, бурхливого розвитку технологій бездротового доступу і зростаючого попиту на пропускну здатність. Невиправдана фрагментація національних політик призводить до збільшення витрат і втрачених ринкових можливостей для користувачів радіочастотного спектра, а також уповільнює інновації на шкоду внутрішньому ринку, споживачам та економіці в цілому. Крім того, умови доступу до радіочастот та користування ними можуть змінюватися залежно від типу оператора, у той час як електронні послуги, які надають такі оператори, все частіше перекриваються одна одною, чим створюють напруженість у відносинах між володільцями прав, розбіжності у вартості доступу до радіочастотного спектра і потенційні викривлення у функціонуванні внутрішнього ринку.

(33) Національні кордони стають все менш важливими для визначення оптимального використання радіочастотного спектра. Фрагментація управління правами доступу до спектра обмежує обсяги інвестицій та інноваційної діяльності і не дає змоги операторам і виробникам обладнання реалізувати економію на масштабах, перешкоджаючи тим самим розвитку внутрішнього ринку електронних комунікаційних мереж та послуг із використанням радіочастотного спектра.

(34) Гнучкість управління радіочастотним спектром і доступом до спектра необхідно збільшувати за допомогою технологій та авторизацій, нейтральних щодо послуг, аби надавати користувачам спектра можливість обирати найкращі технології та послуги, які застосовуються в смугах радіочастот, оголошених доступними для електронних комунікаційних послуг у відповідних національних планах розподілу частот згідно із правом Співтовариства ("принципи нейтральності технологій та послуг"). Адміністративне визначення технологій та послуг необхідно застосовувати у випадках, коли постає питання про цілі загального інтересу, які повинні бути чітко обґрунтованими і підлягати періодичному регулярному перегляду.

(35) Обмеження принципу нейтральності технологій повинні бути доцільними і виправданими необхідністю уникнення шкідливих радіозавад, наприклад, шляхом введення масок спектрального випромінювання і рівнів потужності з метою охорони громадського здоров’я шляхом обмеження опромінювання населення електромагнітними полями, забезпечення належного функціонування послуг через забезпечення відповідного рівня технічної якості послуг, що необов’язково виключає можливість використання декількох служб в одній смузі радіочастот, забезпечення належного сумісного користування радіочастотним спектром, зокрема, якщо користування ним можливе на умовах лише загальних авторизацій, забезпечення ефективного використання спектра, або досягнення цілей загального інтересу відповідно до положень права Співтовариства.

(36) Користувачі радіочастотного спектра також повинні мати змогу вільно обирати послуги, які вони хотіли б надавати в смузі частот, що підпадає під застосування перехідних інструментів, які стосуються раніше набутих прав. З іншого боку, необхідно дозволити інструменти, які вимагають надання конкретної послуги для досягнення чітко визначених цілей загального інтересу, таких як безпека життя, необхідність сприяння укріпленню соціального, регіонального та територіального гуртування, або уникнення неефективного використання радіочастотного спектра, якщо воно необхідне та пропорційне. Зазначені цілі повинні включати сприяння культурному та мовному розмаїттю та плюралізму ЗМІ, згідно з їх визначенням, наданим державами-членами відповідно до положень права Співтовариства. Крім випадків необхідності захисту безпеки життя, або за виняткових обставин для виконання інших цілей загального інтересу, згідно з їх визначенням, наданим державами-членами відповідно до положень права Співтовариства, винятки не повинні призводити до виключного користування певними послугами, проте повинні надавати їм пріоритет, аби інші послуги або технології, наскільки це можливо, могли співіснувати в одній смузі.

(37) Визначення сфери застосування і характеру будь-яких винятків відносно розвитку культурного та мовного розмаїття та плюралізму ЗМІ є компетенцією держав-членів.

(38) Оскільки розподіл радіочастотного спектра між конкретними технологіями або послугами є винятком із принципів нейтральності технологій та послуг і зменшує свободу вибору надаваних послуг і використовуваних технологій, будь-яка пропозиція такого розподілу повинна бути прозорою і щодо неї необхідно проводити консультації з громадськістю.

(39) В інтересах забезпечення гнучкості та ефективності, національні регуляторні органи можуть дозволяти користувачам радіочастотного спектра вільно передавати або надавати в оренду свої права користування третім особам. Це надасть розуміння ринкової цінності спектра. Враховуючи повноваження щодо забезпечення ефективного використання радіочастотного спектра, національні регуляторні органи повинні забезпечувати, щоб торгівля правами користування спектром не призводила до викривлення конкуренції, зокрема, щоб у такий спосіб спектр виводився з використання.

(40) Впровадження нейтральності технологій та послуг та нейтральності торгівлі чинними правами користування спектром може вимагати введення перехідних правил, у тому числі інструментів забезпечення добросовісної конкуренції, оскільки нова система може надавати певним користувачам право почати конкурувати з користувачами спектра, які придбали свої права користування спектра за більш обтяжливих умов. З іншого боку, якщо права було надано в рамках відступу від загальних правил або відповідно до критеріїв, які не є об’єктивними, прозорими, пропорційними та недискримінаційними, з метою досягнення цілі загального інтересу, становище володільців таких прав не повинне завдавати безпідставної шкоди новим конкурентам, за винятком дій, необхідних для досягнення згаданої цілі загального інтересу або іншої пов’язаної цілі загального інтересу.

(41) З метою сприяння функціонуванню внутрішнього ринку і підтримки розвитку транскордонних послуг, Комісії необхідно надати право ухвалювати технічні імплементаційні інструменти у сфері нумерації.

(42) Дозволи, що видають суб’єктам господарювання, які надають електронні комунікаційні мережі та послуги, на отримання доступу до публічної або приватної власності, є важливими чинниками створення електронних комунікаційних мереж або нових елементів мереж. Тож надмірна складність і затримки у процедурах надання сервітутів (прав доступу) можуть становити серйозні перешкоди для розвитку конкуренції. Відповідно, необхідно спростити отримання сервітутів для авторизованих суб’єктів господарювання. Національні регуляторні органи повинні мати змогу координувати отримання сервітутів, із наданням доступу до відповідної інформації на своїх вебсайтах.

(43) Необхідно посилити повноваження держав-членів, які стосуються володільців сервітутів, для забезпечення введення або розгортання нових мереж у справедливий, ефективний та екологічний спосіб та незалежно від будь-яких зобов’язань, встановлених для оператора, який має значну ринкову владу, щодо надання доступу до його електронної комунікаційної мережі. Удосконалення спільного користування засобами може значно підвищити конкуренцію і знизити загальні фінансові та екологічні витрати на розгортання інфраструктури електронних комунікацій для суб’єктів господарювання, особливо суб’єктів господарювання з новими мережами доступу. Національні регуляторні органи повинні мати право вимагати від володільців прав на встановлення засобів на, над або під об’єктами публічної або приватної власності спільно використовувати такі засоби або майно (у тому числі фізична колокація) з метою стимулювання ефективних інвестицій у розвиток інфраструктури та сприяння інноваціям, після відповідного періоду консультацій з громадськістю, протягом якого всі заінтересовані сторони повинні мати змогу висловити свою позицію. Такий порядок та умови спільного користування або координації можуть включати правила розподілу витрат на спільне користування засобами або майном і повинні гарантувати належну винагороду за ризик для відповідних суб’єктів господарювання. Національні регуляторні органи повинні, зокрема, мати змогу запроваджувати спільне користування елементами мереж і пов’язаними засобами, таким як кабельні канали, кабелепроводи, щогли, кабельні колодязі, телекомунікаційні шафи, антени, вежі та інші опорні конструкції, будівлі або кабельні вводи будівель, а також здійснювати більш ефективну координацію будівельних робіт. Компетентні органи влади, зокрема органи місцевої влади, повинні також запровадити відповідні процедури координації у співпраці з національними регуляторними органами щодо споруд загального користування та інших відповідних засобів або майна загального користування, які можуть передбачати процедури, що забезпечують надання заінтересованим сторонам інформації про відповідні засоби або майно загального користування та про поточні і плановані громадські роботи, а також завчасне повідомлення про такі роботи, і максимальною мірою сприяти спільному користуванню ними.

(44) Надійне та безпечне передавання інформації електронними комунікаційними мережами відіграє дедалі важливішу роль для економіки в цілому і суспільства загалом. Складність системи, технічні збої чи людські помилки, аварії чи атаки можуть впливати на функціонування і доступність фізичних інфраструктур, які надають важливі послуги громадянам ЄС, у тому числі послуги електронного врядування. Національні регуляторні органи повинні забезпечувати збереження цілісності і безпеки комунікаційних мереж загального користування. Європейське агентство мережевої та інформаційної безпеки (ENISA) (-13) повинне сприяти підвищенню рівня безпеки електронних комунікацій, серед іншого, шляхом надання експертної та консультативної допомоги, а також сприяння обміну найкращими практиками. ENISA і національні регуляторні органи повинні мати необхідні засоби для виконання своїх обов’язків, у тому числі повноваження для отримання достатньої інформації для оцінювання рівня безпеки мереж та послуг, а також повні і надійні дані про інциденти безпеки, які мали місце та істотно вплинули на функціонування мереж або послуг. Пам’ятаючи про те, що успішне вжиття адекватних заходів безпеки є не одноразовим завданням, а радше безперервним процесом реалізації, перегляду та оновлення, необхідно вимагати від надавачів електронних комунікаційних мереж та послуг вжиття заходів із забезпечення їх цілісності та безпеки згідно з оцінками ризиків, з урахуванням сучасного рівня розвитку таких заходів.

(45) Держави-члени повинні передбачати належний період для проведення консультацій із громадськістю перед ухваленням спеціальних інструментів для забезпечення того, що суб’єкти господарювання, які надають комунікаційні мережі загального користування або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, вживають необхідних технічних та організаційних заходів для забезпечення належного управління ризиками в сфері безпеки мереж та послуг або для забезпечення цілісності своїх мереж.

(46) У разі наявності потреби в узгодженні спільного переліку вимог до безпеки, Комісії необхідно надати повноваження ухвалювати технічні імплементаційні інструменти для досягнення адекватного рівня безпеки електронних комунікаційних мереж та послуг на внутрішньому ринку. ENISA повинна сприяти гармонізації належних технічних та організаційних заходів безпеки шляхом надання експертних консультацій. Національні регуляторні органи повинні мати право видавати обов’язкові до виконання інструкції, які стосуються технічних імплементаційних інструментів, ухвалених відповідно до Директиви 2002/21/ЄC (Рамкова директива). Для виконання своїх обов’язків вони повинні мати повноваження досліджувати випадки невідповідності вимогам та встановлювати санкції.

(47) З метою недопущення викривлення або обмеження конкуренції на ринках електронних комунікацій, національні регуляторні органи повинні мати змогу впроваджувати коригувальні заходи, спрямовані на запобігання зміщенню значної ринкової влади з одного ринку на інший, тісно пов’язаний з першим ринком. Тому необхідно чітко визначити, що суб’єкт господарювання, який має значну ринкову владу на першому ринку, вважається таким, що має значну ринкову владу на другому ринку, тільки у разі, якщо зв’язки між такими двома ринками дають змогу зміщувати ринкову владу з першого на другий ринок, і якщо такий другий ринок є чутливим до регулювання ex ante відповідно до критеріїв, визначених у Рекомендації щодо відповідних ринків товарів та послуг (-14).

(48) Для надання впевненості учасникам ринку стосовно регулятивних умов необхідними є часові обмеження для перегляду ринків. Важливо здійснювати аналіз ринку регулярно та в розумні і належні строки. Такі строки повинні враховувати, чи проводився раніше аналіз певного ринку, та чи був такий аналіз належним чином оприлюднений. Неспроможність національних регуляторних органів провести аналіз ринку у визначений термін може поставити під загрозу функціонування внутрішнього ринку, а звичайні провадження щодо порушень можуть не принести бажаного своєчасного результату. Як альтернативний варіант, відповідний національний регуляторний орган повинен мати змогу звернутися до BEREC за допомогою для завершення аналізу ринку. Наприклад, таку допомогу може бути надано у формі спеціалізованих робочих груп, сформованих із представників інших національних регуляторних органів.

(49) Через високий рівень технологічних інновацій і дуже динамічні ринки у секторі електронних комунікацій існує необхідність у швидкій, координованій та гармонізованій адаптації регулювання на рівні Співтовариства, оскільки досвід свідчить, що розбіжності між національними регуляторними органами в імплементації регулятивних рамок ЄС можуть створювати перешкоди для розвитку внутрішнього ринку.

(50) Одне з важливих завдань, покладених на BEREC, полягає в ухваленні висновків щодо транскордонних спорів, у відповідних випадках. Таким чином, національні регуляторні органи повинні брати до уваги всі висновки BEREC за результатами розгляду таких справ.

(51) Досвід впровадження регулятивних рамок ЄС свідчить, що чинні положення, що надають національним регуляторним органам право встановлювати штрафи, не змогли забезпечити достатній стимул для дотримання регулятивних вимог. Повноваження для забезпечення належного (примусового) виконання можуть сприяти своєчасній імплементації регулятивних рамок ЄС і, таким чином, зміцненню регулятивної визначеності, яка є важливим чинником для інвестування. Брак дієвих повноважень на випадок невідповідності вимогам стосується регулятивних рамок в цілому. Введення нового положення у Директиві 2002/21/ЄC (Рамкова директива) щодо порушення зобов’язань, встановлених Рамковою директивою та спеціальними директивами, повинне, таким чином, забезпечити застосування послідовних та узгоджених принципів щодо забезпечення виконання і санкцій для регулятивних рамок ЄС в цілому.

(52) Чинні регулятивні рамки ЄС містять певні положення, що спрощують перехід від старих регулятивних рамок 1998 року до нових регулятивних рамок 2002 року. Цей перехід був завершений в усіх державах-членах, а тому ці інструменти необхідно скасувати, оскільки зараз вони є зайвими.

(53) Для підвищення економічного зростання, інновацій і розширення вибору для споживачів необхідно одночасно заохочувати як ефективні інвестиції, так і конкуренцію.

(54) Конкуренцію найкраще розвивати за допомогою економічно ефективного рівня інвестицій у нову й наявну інфраструктуру, із доповненням їх регулюванням, де це необхідно, для досягнення ефективної конкуренції у сфері роздрібних послуг. Ефективним рівнем розвитку конкуренції на рівні інфраструктури є ступінь дублювання інфраструктури, за якої інвестори можуть розраховувати на справедливу дохідність на основі розумних очікувань щодо еволюції часток ринку.

(55) Шляхом встановлення зобов’язань щодо доступу до нової і покращеної інфраструктури, національні регуляторні органи повинні забезпечувати відображення в умовах доступу обставин, що лежать в основі інвестиційного рішення, з урахуванням, між іншим, витрат на виведення на ринок, очікуваних темпів використання нових продуктів і послуг та очікуваних рівнів роздрібних цін. Крім того, для забезпечення інвесторам визначеності у плануванні, національні регуляторні органи повинні мати змогу встановлювати, якщо застосовно, відповідні умови доступу, які залишатимуться незмінними протягом відповідних періодів перегляду. Такі умови можуть включати правила та порядок ціноутворення, що залежить від обсягу або тривалості договору відповідно до положень права Співтовариства, якщо такі правила не мають дискримінаційних наслідків. Будь-які встановлені умови доступу повинні враховувати потребу у збереженні ефективної конкуренції послуг для споживачів і підприємств.

(56) При оцінюванні пропорційності зобов’язань та умов, які необхідно встановити, національні регуляторні органи повинні враховувати різні умови конкуренції, що існують у різних регіонах в межах своїх держав-членів.

(57) При застосуванні коригувальних заходів для контролю цін, національні регуляторні органи повинні прагнути забезпечити інвестору справедливу дохідність від окремого нового інвестиційного проекту. Зокрема, можуть існувати ризики, пов’язані з інвестиційними проектами, характерними для нових мереж доступу, що підтримують продукти, рівень попиту на які на момент інвестування невідомий.

(58) Будь-яке рішення Комісії відповідно до статті 19(1) Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива) повинне бути обмежене регулятивними принципами, підходами та методиками. Щоб уникнути сумнівів, таке рішення не повинне встановлювати деталі, які зазвичай відображають національні обставини, і не повинне забороняти альтернативні підходи, застосування яких з достатньою вірогідністю матиме рівноцінні наслідки. Таке рішення повинне бути пропорційним і не повинне впливати на рішення, ухвалені національними регуляторними органами, що не створюють перешкод на внутрішньому ринку.

(59) Додаток I до Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива) визначає перелік ринків, які будуть включені в Рекомендацію щодо відповідних ринків товарів та послуг, які можуть бути предметом регулювання ex ante. Зазначений додаток необхідно скасувати, оскільки його завдання - слугувати основою для розроблення початкової версії Рекомендації щодо відповідних ринків товарів та послуг - було виконано.

(60) Для нових учасників ринку може виявитися економічно недоцільним часткове або повне дублювання мереж місцевого доступу, що належать діючому суб’єкту ринку, протягом розумного періоду. У такому контексті, встановлення обов’язковості розділеного доступу до місцевої лінії зв’язку або підлінії зв’язку операторів зі значною ринковою владою може сприяти входженню на ринок нових гравців і збільшенню конкуренції на роздрібних ринках широкосмугового доступу. В умовах, коли розділений доступ до місцевої лінії зв’язку або підлінії зв’язку не є технічно або економічно здійсненним, повинна бути передбачена можливість застосовувати відповідні зобов’язання щодо надання доступу до нефізичної або віртуальної мережі, що має рівноцінну функціональність.

(61) Мета функціонального розділення, згідно з яким від вертикально інтегрованого оператора вимагається заснувати операційно відокремлені суб’єкти господарювання - забезпечити надання повністю рівноцінних продуктів доступу всім операторам нижчого рівня дистрибуційного ланцюга, у тому числі вертикально інтегрованим підрозділам самого оператора, що діють на нижчому рівні дистрибуційного ланцюга. Функціональне розділення покликане покращити конкуренцію на кількох відповідних ринках шляхом значного зменшення стимулів для дискримінації та шляхом спрощення перевірок і забезпечення виконання зобов’язань щодо недискримінації. У виняткових випадках функціональне розділення може бути обґрунтоване як коригувальний захід, якщо протягом тривалого часу не вдавалося досягти результативної недискримінації на кількох відповідних ринках, та за умов невисокої перспективи інфраструктурної конкуренції або за її відсутності протягом розумного проміжку часу після застосування коригувального заходу, який раніше вважався доцільним. Водночас, дуже важливо забезпечити відсутність будь-яких потенційних негативних наслідків для добробуту споживачів від його застосування, а також збереження стимулів відповідного суб’єкта господарювання інвестувати в свою мережу. Його застосування вимагає скоординованого аналізу різних відповідних ринків, пов’язаних з мережею доступу, згідно з процедурою аналізу ринку, визначеною в статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива). При проведенні аналізу ринку та розробленні деталей такого коригувального заходу національні регуляторні органи повинні приділяти особливу увагу продуктам, управління якими здійснюватимуть окремі суб’єкти підприємницької діяльності, з урахуванням масштабів розгортання мереж і ступеня технічного прогресу, які можуть вплинути на взаємозамінність послуг фіксованого і бездротового зв’язку. Щоб уникнути викривлень конкуренції на внутрішньому ринку, необхідно щоб Комісія заздалегідь схвалювала пропозиції щодо функціонального розділення.

(62) Запровадження функціонального розділення не повинне перешкоджати роботі належних механізмів координації між різними окремими суб’єктами господарювання для забезпечення захищеності прав материнської компанії щодо нагляду за господарською й управлінською діяльністю.

(63) Безперервна інтеграція внутрішнього ринку електронних комунікаційних мереж та послуг вимагає кращої координації у сфері застосування регулювання ex ante, передбаченого регулятивними рамками ЄС щодо електронних комунікацій.

(64) Якщо вертикально інтегрований суб’єкт господарювання вирішує передати значну частину або всі свої активи мереж місцевого доступу окремій юридичній особі з іншим власником або шляхом створення окремого суб’єкта господарювання для роботи з продуктами доступу, національний регуляторний орган повинен оцінити вплив пропонованої угоди на всі існуючі регуляторні зобов’язання, встановлені для вертикально інтегрованого оператора, з метою забезпечення сумісності будь-яких нових домовленостей з положеннями Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ) і Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу). Відповідний національний регуляторний орган повинен провести новий аналіз ринків, на яких здійснює свою діяльність розділений суб’єкт, і накласти, змінити або скасувати зобов’язання відповідно до результатів такого аналізу. Для цього національний регуляторний орган повинен мати змогу надсилати суб’єкту господарювання запити про надання інформації.

(65) Хоча за деяких обставин для досягнення таких цілей, як наскрізне підключення або взаємодійність послуг, буде доречним, щоб національний регуляторний орган міг встановлювати зобов’язання для операторів, які не мають значної ринкової влади, необхідно забезпечити, щоб такі зобов’язання встановлювалися відповідно до регулятивних рамок ЄС і, зокрема, процедур повідомлення (нотифікації).

(66) Комісія повинна мати повноваження ухвалювати імплементаційні інструменти з метою адаптації умов доступу до послуг цифрового телебачення і радіо, встановлених у додатку I до Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), у розрізі технологічного розвитку та ринкових змін. Це також стосується і мінімального переліку позицій у додатку II до Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), які повинні бути оприлюднені для виконання зобов’язання щодо прозорості.

(67) Спрощення доступу до радіочастотного ресурсу для учасників ринку сприятиме усуненню бар’єрів для входження на ринок. Крім того, технічний прогрес знижує ризик шкідливих радіозавад у деяких смугах радіочастот, а отже зменшує потребу в індивідуальних правах користування. Таким чином, умови користування радіочастотним спектром для надання електронних комунікаційних послуг зазвичай повинні бути встановлені в загальних авторизаціях, якщо немає необхідності в наданні індивідуальних прав, з урахуванням користування радіочастотним спектром, для захисту від шкідливих радіозавад, забезпечення технічної якості обслуговування, захисту ефективного використання спектра або для досягнення конкретної цілі загального інтересу. Рішення про потребу в індивідуальних правах необхідно ухвалювати у прозорий та пропорційний спосіб.

(68) Введення вимог нейтральності технологій та послуг при наданні прав користування, разом із розширенням можливості передачі прав між суб’єктами господарювання, повинне розширити свободу і збільшити кількість засобів для надання електронних комунікаційних послуг населенню, що також сприятиме досягненню цілей загального інтересу. Водночас, деякі зобов’язання стосовно питань загального інтересу, покладені на мовників для надання аудіовізуальних медіа-послуг, можуть вимагати використання конкретних критеріїв для надання прав користування, коли вкрай необхідно досягти конкретної цілі загального інтересу, яку встановили держави-члени згідно з положеннями права Співтовариства. Процедури, пов’язані з досягненням цілей загального інтересу, повинні за будь-яких обставин бути прозорими, об’єктивними, пропорційними та недискримінаційними.

(69) Зважаючи на обмежувальний вплив права користування, торгівля яким не дозволена, на вільний доступ до радіочастот, строк його чинності необхідно обмежити. Якщо права користування містять положення щодо продовження строку чинності, компетентні національні органи повинні спочатку провести перегляд, що включає консультації з громадськістю, з урахуванням ринкових змін, розвитку покриття та розвитку технологій. З огляду на обмеженість радіочастотного спектра, індивідуальні права, надані суб’єктам господарювання, необхідно регулярно переглядати. Під час проведення такого перегляду компетентні національні органи повинні збалансувати інтереси володільців прав та необхідність сприяти введенню торгівлі радіочастотним спектром, а також гнучкішим користуванням спектром за рахунок надання загальних авторизацій у випадках, коли це можливо.

(70) Незначні зміни у правах та зобов’язаннях - це ті зміни, що є переважно адміністративними, не змінюють в цілому характер загальних авторизацій та індивідуальних прав користування і, таким чином, не можуть надати жодних порівняльних переваг іншим суб’єктам господарювання.

(71) Компетентні національні органи повинні мати повноваження забезпечувати результативне використання радіочастотного спектра та, якщо ресурси спектра залишаються невикористаними, вживати заходів для запобігання антиконкурентному накопиченню, яке може ускладнювати входження на ринок нових учасників.

(72) Національні регулятивні органи повинні мати змогу вживати ефективних заходів для моніторингу і забезпечення дотримання умов загальної авторизації або прав користування, у тому числі повноваження встановлювати дієві фінансові або адміністративні санкції у разі порушення таких умов.

(73) Умови, які можуть бути прикріплені до авторизацій, повинні включати конкретні вимоги, що регулюють доступність для користувачів з інвалідністю і потреби органів публічної влади та служб екстреної допомоги комунікувати між собою та з широкою громадськістю перед, під час і після значних лих. Також, з урахуванням важливості технічних інновацій, держави-члени повинні мати змогу видавати авторизації з метою використання спектра для експериментальних цілей з обов’язковим встановленням конкретних обмежень та умов, чітко обґрунтованих експериментальним характером таких прав.

(74) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2887/2000 від 18 грудня 2000 року про розділений доступ до місцевої лінії зв’язку (-15) виявився результативним на початковій стадії відкриття ринку. Директива 2002/21/ЄC (Рамкова директива) закликає Комісію здійснювати моніторинг переходу від регулятивних рамок 1998 року до регулятивних рамок 2002 року, а також висувати пропозиції щодо скасування згаданого Регламенту в належний час. Відповідно до регулятивних рамок 2002 року, національні регуляторні органи мають обов’язок аналізувати ринок гуртового розділеного доступу до металізованих ліній та підліній зв’язку для надання широкосмугових послуг і послуг голосового зв’язку, згідно з визначенням, що міститься у Рекомендації щодо відповідних ринків товарів та послуг. Оскільки всі держави-члени проаналізували цей ринок щонайменше один раз і відповідні зобов’язання, що базуються на регулятивних рамках 2002 року, вже запроваджені, Регламент (ЄС) № 2887/2000 став непотрібним і тому його необхідно скасувати.

(75) Інструменти, необхідні для імплементації Директиви 2002/21/ЄC (Рамкова директива), Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ) та Директиви 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію), необхідно ухвалювати відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року про встановлення процедур для здійснення виконавчих повноважень, наданих Комісії (-16).

(76) Зокрема, Комісія повинна мати повноваження ухвалювати рекомендації та/або імплементаційні інструменти, що стосуються повідомлень відповідно до статті 7 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива); гармонізації у сферах спектра і нумерації, а також у питаннях, пов’язаних із забезпеченням безпеки мереж та послуг; визначення відповідних ринків продуктів та послуг; визначення транснаціональних ринків; запровадження стандартів і гармонізованого застосування положень регулятивних рамок. На Комісію також необхідно покласти повноваження ухвалювати імплементаційні інструменти для адаптації додатків I і II Директиви про доступ до розвитку технологій та ринкових змін. Оскільки такі інструменти мають загальну сферу застосування і призначені для внесення змін до несуттєвих елементів згаданих директив, між іншим, шляхом доповнення їх новими несуттєвими елементами, вони повинні бути затверджені відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, передбаченої у статті 5a Рішення 1999/468/ЄС,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

До Директиви 2002/21/ЄC внести такі зміни:

1) до статті 1 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:

"1. Ця Директива встановлює гармонізовані рамки регулювання електронних комунікаційних послуг, електронних комунікаційних мереж, пов’язаних засобів та пов’язаних послуг, а також деяких аспектів термінального обладнання для полегшення доступу для користувачів з інвалідністю. Вона встановлює завдання для національних регуляторних органів і набір процедур для забезпечення гармонізованого застосування регулятивних рамок на всій території Співтовариства.";

(b) текст доповнити таким параграфом:

"3a. Інструменти, впроваджені державами-членами стосовно доступу кінцевих користувачів до, або використання ними, послуг та застосунків за допомогою електронних комунікаційних мереж, повинні поважати фундаментальні права та свободи фізичних осіб, гарантовані Європейською конвенцією про захист прав людини та фундаментальних свобод, а також загальними принципами права Співтовариства.

Будь-які з таких інструментів стосовно доступу кінцевих користувачів до, або використання ними, послуг і застосунків через електронні комунікаційні мережі, здатних обмежити такі фундаментальні права або свободи, можуть бути застосовані лише у разі їх доцільності, пропорційності та необхідності в рамках демократичного суспільства, а їх реалізація повинна підлягати застосуванню адекватних процесуальних гарантій відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини та фундаментальних свобод і загальних принципів права Співтовариства, у тому числі ефективного судового захисту і належних процедурних правил. Відповідно, такі інструменти можуть бути впроваджені тільки за умови належної поваги до принципу презумпції невинуватості і права на приватність. Необхідно гарантувати попередню, справедливу та неупереджену процедуру, в тому числі право відповідної особи або осіб бути вислуханими, з урахуванням потреби у належних умовах і процесуальному порядку в належним чином обґрунтованих невідкладних випадках відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини та фундаментальних свобод. Необхідно гарантувати право на дієвий та своєчасний судовий нагляд.";

2) до статті 2 внести такі зміни:

(a) пункт (a) викласти в такій редакції:

"(a) "електронна комунікаційна мережа" означає системи передачі, і, якщо застосовно, обладнання для комутації або маршрутизації та інші ресурси, включаючи неактивні елементи мережі, які дозволяють передавати сигнали через дротові, радіо-, оптичні або інші електромагнітні засоби, включаючи супутникові мережі, наземні мережі фіксованого (з комутацією каналів та з комутацією пакетів, включаючи Інтернет) та мобільного зв’язку, електросилові кабельні системи, в тій мірі, в якій вони використовуються для передачі сигналів, мережі радіо- та телевізійного мовлення та мережі кабельного телебачення, незалежно від типу передаваної інформації;";

(b) пункт (b) викласти в такій редакції:

"(b) "транснаціональні ринки" означає ринки, визначені відповідно до статті 15(4), які охоплюють Співтовариство або його значну частину, розташовані у більш ніж одній державі-члені;";

(c) пункт (d) викласти в такій редакції:

"(d) "комунікаційна мережа загального користування" означає електронну комунікаційну мережу, яка використовується повністю або переважно для надання електронних комунікаційних послуг, доступних для громадськості, які підтримують передавання інформації між кінцевими точками мережі;";

(d) текст доповнити таким пунктом:

"(da) "кінцева точка мережі" (NTP) означає фізичну точку, в якій абоненту надається доступ до комунікаційної мережі загального користування; у випадку мереж, що включають комутацію або маршрутизацію, NTP ідентифікується за допомогою конкретної мережевої адреси, може бути зв’язаною з номером або ім’ям абонента;";

(e) пункт (e) викласти в такій редакції:

"(e) "пов’язані засоби" означає пов’язані послуги, об’єкти фізичної інфраструктури та інші засоби або елементи, пов’язані з електронною комунікаційною мережею та/або електронною комунікаційною послугою, які дозволяють та/або підтримують надання послуг через таку мережу та/або послугу, або мають потенціал для цього, і включають, між іншим, будівлі або кабельні підключення будівель, внутрішньобудинкову електромережу, антени, вежі та інші допоміжні конструкції, канали, трубопроводи, щогли, люки та шафи;";

(f) текст доповнити таким пунктом:

"(ea) "пов’язані послуги" означає послуги, пов’язані з електронною комунікаційною мережею та/або електронною комунікаційною послугою, яка уможливлює та/або підтримує надання послуг через таку мережу та/або послугу або має потенціал для цього, і включає, між іншим, перетворення номерів або системи, що пропонують еквівалентну функціональність, системи умовного доступу та електронні телегіди, а також інші послуги, такі як служба ідентифікації, визначення місця розташування та присутності;";

(g) пункт (l) викласти в такій редакції:

"(l) "спеціальні директиви" означає Директиву 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію), Директиву 2002/19/ЄС (Директива про доступ), Директиву 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) та Директиву Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС від 12 липня 2002 року про опрацювання персональних даних і захист приватності у секторі електронних комунікацій (Директива про приватність та електронні комунікації) (-17);

(h) текст доповнити такими пунктами:

"(q) "розподіл спектра" означає визначення певної смуги радіочастот для використання одним або декількома типами послуг радіозв’язку, залежно від випадку, на певних умовах;

(r) "шкідливі радіозавади" означає завади, які загрожують функціонуванню радіонавігаційної служби або інших служб безпеки або які іншим чином серйозно погіршують, перешкоджають або неодноразово переривають послуги радіозв’язку, що здійснюються відповідно до чинних норм міжнародного або національного права, а також права Співтовариства;

(s) "виклик" означає з’єднання, встановлене за допомогою загальнодоступної електронної комунікаційної послуги, що дає змогу здійснювати двосторонню голосову комунікацію.";

3) до статті 3 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 3 викласти в такій редакції:

"3. Держави-члени забезпечують, щоб національні регуляторні здійснювали свої повноваження неупереджено, прозоро і своєчасно. Держави-члени повинні забезпечити наявність у національних регуляторних органів достатніх фінансових і людських ресурсів для виконання покладених на них завдань.";

(b) текст доповнити такими параграфами:

"3a. Без обмеження положень параграфів 4 і 5, національні регуляторні органи, відповідальні за регулювання ринку ex-ante або за вирішення спорів між суб’єктами господарювання відповідно до статті 20 або 21 цієї Директиви, повинні діяти незалежно і не повинні запитувати або отримувати від будь-якого іншого органу вказівки щодо виконання таких завдань, покладених на них згідно з положеннями національного права, що імплементує право Співтовариства. Такі дії не повинні перешкоджати здійсненню нагляду згідно з національним конституційним правом. Лише апеляційні органи, створені відповідно до статті 4, мають право призупиняти або скасовувати рішення національних регуляторних органів.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб керівник національного регуляторного органу, або, у застосовних випадках, члени колегіального органу, що виконують цю функцію в рамках національного регуляторного органу, зазначеного у першому підпараграфі, або особи, які їх заміщують, могли бути звільнені лише у тому разі, якщо вони більше не відповідають вимогам, необхідним для виконання їхніх обов’язків, заздалегідь встановлених у положеннях національного права. Рішення про звільнення керівника національного регуляторного органу або, у застосовних випадках, членів колегіального органу, що виконують цю функцію, повинно бути оприлюднено на момент звільнення. Звільнений керівник національного регуляторного органу або, у застосовних випадках, члени колегіального органу, що виконують таку функцію, повинні отримати повідомлення з викладенням причин звільнення і мати право вимагати його опублікування, якщо цього не було би зроблено в іншому разі, і в цьому випадку воно повинно бути опубліковане.

Держави-члени повинні забезпечити наявність у національних регуляторних органів, зазначених в першому підпараграфі, окремих річних бюджетів. Такі бюджети повинні оприлюднюватися. Держави-члени повинні також забезпечити наявність у національних регуляторних органів достатніх фінансових і людських ресурсів для надання їм змоги активно брати участь у і сприяти роботі Органу європейських регуляторів електронних комунікацій (BEREC) (-18).

3b. Держави-члени повинні забезпечити активну підтримку відповідними національними регуляторними органами цілей BEREC щодо сприяння більшій нормативно-правовій координації та узгодженості.

3c. Держави-члени повинні забезпечити максимальне врахування національними регуляторними органами всіх висновків і спільних позицій, ухвалених BEREC, під час ухвалення власних рішень щодо своїх національних ринків.

4) до статті 4 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:

"1. Держави-члени повинні забезпечувати існування на національному рівні дієвих механізмів, за допомогою яких будь-який користувач або суб’єкт господарювання, що надає електронні комунікаційні мережі та/або послуги, на які впливає рішення національного регуляторного органу, має право оскаржити рішення в незалежному від залучених сторін апеляційному органі. Такий орган, який може бути судом, повинен мати належні експертні знання, які дають йому змогу ефективно виконувати свої функції. Держави-члени повинні забезпечувати належне врахування суті справи, а також існування дієвого апеляційного механізму.

Упродовж апеляційного розгляду рішення національного регуляторного органу залишається чинним, якщо не застосовано проміжних заходів відповідно до національного права.";

(b) доповнити текст таким параграфом:

"3. Держави-члени збирають інформацію про загальний предмет оскарження, кількість запитів щодо оскарження, тривалість апеляційного провадження та кількість рішень про запровадження тимчасових заходів. Держави-члени, на обґрунтований запит Комісії й BEREC, надають їм таку інформацію.";

5) текст статті 5(1) викласти в такій редакції:

"1. Держави-члени повинні забезпечувати надання всієї інформації суб’єктами господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі та послуги, зокрема фінансової інформації, необхідної національним регуляторним органам для забезпечення відповідності положенням цієї Директиви і спеціальних директив або рішень, ухвалених відповідно до них. Зокрема, національні регуляторні органи повинні мати повноваження вимагати від таких суб’єктів господарювання подавати інформацію про майбутній розвиток мереж або послуг, що може вплинути на гуртові послуги, до яких вони надають доступ конкурентам. Від суб’єктів господарювання, що мають значну ринкову владу на гуртових ринках, також можуть вимагати надання даних бухгалтерського обліку стосовно діяльності на роздрібних ринках, пов’язаних із зазначеними гуртовими ринками.

Суб’єкти господарювання повинні надавати таку інформацію відразу ж після запиту, відповідно до строків та рівня деталізації, яких вимагає національний регуляторний орган. Інформація, запит на яку подає національний регуляторний орган, повинна бути пропорційною до виконання такого завдання. Національний регуляторний орган повинен зазначити причини, що обґрунтовують його запит про надання інформації, та застосовувати до отриманої інформації положення параграфа 3.";

6) текст статей 6 і 7 викласти в такій редакції:

У разі наміру національних регуляторних органів вжити заходів відповідно до цієї Директиви або спеціальних директив або передбачити обмеження відповідно до статті 9(3) та 9(4), які мають значний вплив на відповідний ринок - за винятком випадків, які підпадають під дію статей 7(9), 20 або 21 - держави-члени повинні забезпечити можливість для заінтересованих сторін прокоментувати такий проект акта протягом розумного періоду.

Національні регуляторні органи повинні публікувати свої національні процедури щодо консультацій.

Держави-члени повинні забезпечити створення єдиного інформаційного пункту, через який можна отримувати доступ до всіх поточних консультацій.

Національний регуляторний орган повинен оприлюднювати результати консультацій, окрім випадків, коли вони містять конфіденційну інформацію, відповідно до права Співтовариства і національного права щодо комерційної таємниці.

1. При виконанні своїх завдань відповідно до цієї Директиви і спеціальних директив національні регуляторні органи повинні максимально враховувати цілі, встановлені у статті 8, у тому числі тією мірою, якою вони стосуються функціонування внутрішнього ринку.

2. Національні регуляторні органи повинні сприяти розвитку внутрішнього ринку шляхом взаємної прозорої співпраці один з одним та з Комісією і BEREC, з метою забезпечення послідовного застосування положень цієї Директиви і спеціальних директив у всіх державах-членах. Для цього вони повинні, зокрема, співпрацювати з Комісією і BEREC для визначення типів інструментів і коригувальних заходів, найбільш придатних для розв’язання ринкових ситуацій певних типів.

3. Якщо інше не передбачено в рекомендаціях або настановах, затверджених згідно зі статтею 7b, після завершення консультацій, зазначених у статті 6, якщо національний регуляторний орган має намір ухвалити інструмент, який:

(a) підпадає під дію статей 15 або 16 цієї Директиви, або статей 5 або 8 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ); та

(b) вплине на торгівлю між державами-членами; він одночасно надає доступ до проекту інструмента одночасно Комісії, BEREC і національним регуляторним органам в інших державах-членах, разом із обґрунтуваннями, на яких базується такий акт, відповідно до статті 5(3), та інформує про нього Комісію, BEREC й інші національні регуляторні органи. Національні регуляторні органи, BEREC і Комісія можуть висловлювати зауваження відповідному національному регуляторному органу тільки протягом одного місяця.

Такий одномісячний строк не може бути подовжено.

4. Якщо пропонований інструмент, зазначений у параграфі 3, спрямований на:

(a) визначення відповідного ринку, який відрізняється від ринків, визначених у Рекомендації відповідно до статті 15(1), або

(b) ухвалення рішення про призначення/непризначення суб’єкта господарювання як такого, що окремо або спільно з іншими суб’єктами господарювання має значну ринкову владу, відповідно до статті 16(3), (4) або (5);

і може впливати на торгівлю між державами-членами, а Комісія вказала національному регуляторному органу на те, що на її думку проект акта може створити бар’єри для єдиного ринку, або якщо вона має серйозні сумніви в його сумісності з правом Співтовариства, і зокрема з цілями, згаданими у статті 8, то проект акта не може бути ухвалений протягом наступних двох місяців. Цей період не може бути продовжений. У такому разі Комісія повідомляє інші національні регуляторні органи про свої застереження.

5. Протягом двомісячного періоду, зазначеного в параграфі 4, Комісія може:

(a) ухвалити рішення, що вимагає від національного регуляторного органу відкликати проект акта; та/або

(b) ухвалити рішення про скасування своїх застережень щодо проекту акта, зазначеного у параграфі 4.

Комісія максимально бере до уваги висновок BEREC перед ухваленням рішення. До такого рішення необхідно докладати детальний та об’єктивний аналіз чинників, через які Комісія вважає, що проект акта не повинен бути ухвалений, а також конкретними пропозиціями щодо внесення змін до проекту акта.

6. Якщо Комісія ухвалила рішення відповідно до параграфа 5, яке вимагає від національного регуляторного органу відкликати проект акта, національний регуляторний орган повинен внести зміни до проекту акта або відкликати його протягом шести місяців з дати ухвалення рішення Комісії. Коли до проекту акта буде внесено зміни, національний регуляторний орган повинен провести консультації з громадськістю згідно з процедурами, зазначеними у статті 6, і, відповідно до положень параграфа 3, повинен повторно надати Комісії проект акта, до якого було внесено зміни.

7. Відповідний національний регуляторний орган повинен максимально взяти до уваги зауваження інших національних регуляторних органів, BEREC і Комісії, та може, окрім випадків, передбачених параграфами 4 і 5(a), ухвалити відповідний проект акта та після того, як це зробить, повідомити про це Комісію.

8. Національний регуляторний орган повинен передавати Комісії й BEREC усі остаточні версії ухвалених актів, які підпадають під дію статті 7(3)(a) і (b).

9. За виняткових обставин, коли національний регуляторний орган вважає, що існує нагальна потреба діяти, з метою захисту конкуренції та інтересів користувачів, як відступ від процедури, зазначеної в параграфах 3 і 4, він може невідкладно ухвалити пропорційні та тимчасові інструменти. Він повинен без зволікання передати такі інструменти Комісії, іншому національному регуляторному органу й BEREC, із зазначенням усіх причин. Рішення національного регуляторного органу щодо переведення таких інструментів на постійну основу або продовження періоду їх дії повинні відповідати положенням параграфів 3 і 4.";

7) текст доповнити статтями такого змісту:

1. Якщо пропонований інструмент, зазначений у статті 7(3), спрямований на встановлення зобов’язань для оператора, внесення змін до нього або його скасування, на виконання статті 16 разом зі статтею 5 та статтями 9-13 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), та статті 17 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу), Комісія може протягом одного місяця, передбаченого статтею 7(3) цієї Директиви, повідомити відповідний національний регуляторний орган і BEREC про причини, які дають їй підстави вважати, що проект акта створить бар’єри для єдиного ринку, або про свої серйозні сумніви в його сумісності із правом Співтовариства. У такому разі проект акта не може бути ухвалений протягом ще трьох місяців після такого повідомлення від Комісії.

За відсутності такого повідомлення, відповідний національний регуляторний орган може ухвалити проект інструмента, максимально враховуючи будь-які коментарі, зроблені Комісією, BEREC або будь-яким іншим національним регуляторним органом.

2. Протягом тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1, Комісія, BEREC і відповідний національний регуляторний орган повинні тісно співпрацювати з метою ідентифікації найбільш відповідних та дієвих інструментів, враховуючи цілі, викладені у статті 8, з належним урахуванням поглядів учасників ринку та необхідності забезпечення розвитку узгодженої практики нормативного регулювання.

3. Протягом шести тижнів від початку тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1, BEREC більшістю голосів своїх членів повинен надати висновок щодо повідомлення Комісії, зазначеного в параграфі 1, з вказівкою на те, чи він вважає, що до проекту акта необхідно внести зміни, чи відкликати його і, де це доречно, надати конкретні пропозиції щодо цього. Цей висновок повинен містити обґрунтування та повинен бути оприлюднений.

4. Якщо у своєму висновку BEREC поділяє серйозні сумніви Комісії, він повинен тісно співпрацювати з відповідним національним регуляторним органом для визначення найбільш відповідного та дієвого інструмента. До кінця тримісячного терміну, зазначеного в параграфі 1, національний регуляторний орган може:

(a) внести зміни до свого проекту акта або відкликати його, максимально беручи до уваги повідомлення Комісії, зазначене в параграфі 1, а також висновок та поради BEREC;

(b) залишити свій проект акта незмінним.

5. Якщо BEREC не поділяє серйозних сумнівів Комісії або не надає висновок, або у разі, якщо національний регуляторний орган вносить зміни до свого проекту акта або залишає його незмінним відповідно до параграфа 4, Комісія може протягом одного місяця після закінчення тримісячного терміну, зазначеного в параграфі 1, і беручи до уваги висновок BEREC, за його наявності:

(a) надати рекомендацію з вимогою до національного регуляторного органу внести зміни до проекту акта або відкликати його, включно з конкретними пропозиціями щодо цього, та зазначити причини, що обґрунтовують її рекомендацію, зокрема, якщо BEREC не поділяє серйозних сумнівів Комісії;

(b) ухвалити рішення про скасування своїх застережень, наданих відповідно до параграфа 1.

6. Протягом одного місяця після надання Комісією рекомендації відповідно до параграфа 5(a) або скасування її застережень відповідно до параграфа 5(b), національний регуляторний орган передає Комісії і BEREC остаточний ухвалений акт.

Цей період може бути продовжено для того, щоб дати змогу національному регуляторному органу провести консультації з громадськістю відповідно до статті 6.

7. Якщо національний регуляторний орган вирішує не вносити зміни або не відкликати проект акта на основі рекомендації, наданої відповідно до параграфа 5(a), він повинен надати обґрунтування такого рішення.

8. Національний регуляторний орган може відкликати запропонований проект акта на будь-якому етапі процедури.

1. Після проведення консультацій із громадськістю та з національними регуляторними органами, беручи до уваги висновки BEREC, Комісія може ухвалити рекомендації та/або настанови щодо статті 7, які визначають форму, зміст і ступінь деталізації інформації в повідомленнях, подання яких вимагає стаття 7(3), умови, за яких повідомлення не є необхідним, і розрахунок часових рамок.

2. Інструменти, зазначені в параграфі 1, повинні ухвалюватися відповідно до дорадчої процедури, зазначеної у статті 22(2).";

8) до статті 8 внести такі зміни:

(a) другий підпараграф параграфа 1 викласти в такій редакції:

"Якщо інше стосовно радіочастот не передбачено у статті 9, то держави-члени повинні максимально брати до уваги бажаність зробити регулювання технологічно нейтральним, і повинні забезпечити такі самі дії національних регуляторних органів під час виконання завдань законодавчого регулювання, зазначених у цій Директиві та спеціальних директивах, зокрема директивах, призначених для забезпечення ефективної конкуренції.";

(b) пункти (a) та (b) параграфа 2 викласти в такій редакції:

"(a) забезпечення максимальної вигоди з точки зору вибору, ціни та якості для користувачів, у тому числі користувачів з інвалідністю, користувачів похилого віку, користувачів з особливими соціальними потребами;

(b) забезпечення відсутності викривлення або обмеження конкуренції у секторі електронних комунікацій, зокрема, передачі контенту;";

(c) у параграфі 2 пункт (с) вилучити;

(d) у параграфі 3 пункт (с) вилучити;

(e) пункт (d) параграфа 3 викласти в такій редакції:

"(d) співпрацюють один з одним, з Комісією і BEREC з метою забезпечення розвитку узгодженої практики регулювання та узгодженого застосування цієї Директиви і спеціальних директив.";

(f) пункт (e) параграфа 4 викласти в такій редакції:

"(e) задоволення потреб специфічних соціальних груп, зокрема користувачів з інвалідністю, користувачів похилого віку та користувачів з особливими соціальними потребами;";

(g) параграф 4 доповнити таким пунктом:

"(g) сприяння можливості кінцевих користувачів отримувати доступ до інформації та поширювати її або використовувати застосунки і послуги на свій вибір;";

(h) доповнити текст таким параграфом:

"5. Національні регуляторні органи з метою досягнення цілей політики, зазначених у параграфах 2, 3 і 4, застосовують об’єктивні, прозорі, недискримінаційні та пропорційні регулятивні принципи, зокрема шляхом:

(a) сприяння регулятивній передбачуваності шляхом забезпечення застосування узгодженого підходу до нормативного регулювання протягом відповідних періодів перегляду;

(b) забезпечення, за аналогічних обставин, відсутності дискримінації при поводженні з суб’єктами господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі та послуги;

(c) захисту конкуренції в інтересах споживачів і сприяння, де це доречно, інфраструктурній конкуренції;

(d) сприяння ефективній інвестиційній та інноваційній діяльності, спрямованої на нову і вдосконалену інфраструктуру, зокрема, шляхом належного врахування в будь-яких зобов’язаннях щодо доступу ризику для суб’єктів господарювання, що здійснюють інвестиції, шляхом надання дозволів на різні види співпраці між інвесторами і сторонами, які перебувають у процесі отримання доступу, з метою диверсифікації інвестиційних ризиків, із забезпеченням при цьому збереження конкуренції на ринку і з дотриманням принципу недискримінації;

(e) належного врахування різних умов, що стосуються конкуренції і споживачів, у різних географічних районах у межах держави-члена;

(f) встановлення регуляторних зобов’язань ex ante тільки у разі відсутності ефективної і сталої конкуренції, та послаблення або скасування таких зобов’язань, як тільки ця умова буде виконана.";

9) текст доповнити статтею такого змісту:

1. Держави-члени повинні співпрацювати одна з одною та з Комісією у питаннях стратегічного планування, координації та гармонізації використання радіочастотного спектра в Європейському Співтоваристві. З цією метою вони повинні брати до уваги, між іншим, економічні аспекти, аспекти безпеки, охорони здоров’я, загального інтересу, свободи вияву поглядів, культурні, наукові, соціальні і технічні аспекти політик ЄС, а також різні інтереси спілок користувачів радіочастотного спектра з метою оптимізації використання радіочастотного спектра й уникнення шкідливих радіозавад.

2. Співпрацюючи одна з одною та з Комісією, держави-члени повинні сприяти координації підходів радіоспектральної політики в Європейському Співтоваристві і, де це доречно, гармонізації умов з урахуванням наявності та ефективного використання радіочастотного спектра, необхідного для створення і функціонування внутрішнього ринку електронних комунікацій.

3. Комісія, максимально враховуючи висновок Групи з питань радіоспектральної політики (RSPG), утвореної Рішенням Комісії 2002/622/ЄС від 26 липня 2002 року про утворення Групи з питань радіоспектральної політики (-19), може надавати Європейському Парламенту і Раді законодавчі пропозиції щодо створення багаторічних програм радіоспектральної політики. Такі програми повинні встановлювати орієнтири та цілі політики для стратегічного планування та гармонізації використання радіочастотного спектра відповідно до положень цієї Директиви та спеціальних директив.

4. Коли необхідно забезпечити дієву координацію інтересів Європейського Співтовариства в міжнародних організаціях, компетентних у питаннях радіочастотного спектра, Комісія, максимально беручи до уваги висновок RSPG, може запропонувати Європейському Парламенту і Раді спільні цілі політики.

10) текст статті 9 викласти в такій редакції:

1. Беручи належним чином до уваги той факт, що радіочастоти є загальнодоступним суспільним благом, яке має важливе соціальне, культурне та економічне значення, держави-члени повинні забезпечувати ефективне управління радіочастотами для надання електронних комунікаційних послуг на своїй території відповідно до статей 8 і 8a. Вони повинні забезпечувати розподіл спектра, який використовують для електронних комунікаційних послуг, та надання загальних авторизацій чи індивідуальних прав користування такими радіочастотами компетентним національним органам на основі об’єктивних, прозорих, недискримінаційних і пропорційних критеріїв.

При застосуванні цієї статті держави-члени повинні поважати відповідні міжнародні угоди, у тому числі регламенти радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ), а також можуть брати до уваги міркування публічної політики.

2. Держави-члени повинні сприяти гармонізації використання радіочастот на всій території Співтовариства, що відповідає необхідності забезпечення результативного та ефективного використання таких радіочастот та забезпечення вигід для споживача, таких як економія на масштабах і взаємодійність послуг. При цьому вони повинні діяти відповідно до статті 8a і Рішення № 676/2002/ЄС (Рішення про радіочастотний спектр).

3. Якщо інше не передбачено у другому підпараграфі, держави-члени забезпечують можливість використання всіх типів технологій, які використовують для електронних комунікаційних послуг, у смугах радіочастот, оголошених доступними для електронних комунікаційних послуг у своїх національних планах розподілу частот відповідно до права Співтовариства.

Водночас, держави-члени можуть передбачати пропорційні та недискримінаційні обмеження для типів радіомереж або технологій бездротового доступу, які використовують для електронних комунікаційних послуг, якщо це необхідно для:

(a) уникнення шкідливих радіозавад;

(b) захисту громадського здоров’я від електромагнітних полів;

(c) забезпечення технічної якості послуг;

(d) забезпечення максимізації спільного користування радіочастотами;

(e) гарантування ефективного використання спектра; або

(f) забезпечення досягнення цілей загального інтересу відповідно до параграфа 4.

4. Якщо інше не передбачено у другому підпараграфі, держави-члени повинні забезпечувати можливість надання всіх типів електронних комунікаційних послуг в усіх смугах радіочастот, оголошених доступними для надання електронних комунікаційних послуг у своїх національних планах розподілу частот відповідно до права Співтовариства. Водночас, держави-члени можуть передбачати пропорційні та недискримінаційні обмеження щодо типів електронних комунікаційних послуг, які вони повинні надавати, зокрема, щоб, за необхідності, виконувати вимоги регламентів радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ).

Інструменти, які вимагають надання електронної комунікаційної послуги у певній смузі, доступній для електронних комунікаційних послуг, необхідно обґрунтувати задля забезпечення виконання цілей загального інтересу відповідно до означення держав-членів згідно з правом Співтовариства, зокрема, таких як:

(a) безпека життя;

(b) сприяння соціальному, регіональному або територіальному гуртуванню;

(c) уникнення неефективного використання радіочастот; або

(d) сприяння культурному та мовному розмаїттю та плюралізму засобів масової інформації, наприклад, надання послуг радіо- та телевізійного мовлення.

Інструмент, що забороняє надання будь-яких інших електронних комунікаційних послуг у певній смузі, можуть бути передбачені лише у разі, якщо це виправдано потребою захисту послуг, пов’язаних із захистом безпеки життя. Держави-члени можуть, у виняткових випадках, також розширювати такий інструмент для виконання інших цілей загального інтересу відповідно до визначення держав-членів згідно з правом Співтовариства.

5. Держави-члени повинні регулярно переглядати необхідність обмежень, зазначених у параграфах 3 і 4, та оприлюднювати результати таких переглядів.

6. Параграфи 3 і 4 застосовують до радіочастотного спектра, виділеного для користування електронними комунікаційними послугами, виданих загальних авторизацій та індивідуальних прав користування радіочастотами, наданих після 25 травня 2011 року.

Розподіли спектра, загальні авторизації та індивідуальні права користування, які існували до 25 травня 2011 року, підпадають під дію статті 9a.

7. Без обмеження положень спеціальних директив та з урахуванням відповідних національних обставин, держави-члени можуть встановлювати правила для запобігання прихованому накопиченню радіочастотного спектра, зокрема, шляхом встановлення жорстких граничних термінів для забезпечення ефективного використання прав користування спектром володільцем таких прав, та застосування санкцій, у тому числі фінансових санкцій, або відкликання права користування в разі недотримання граничних термінів. Такі правила встановлюють і застосовують у пропорційний, недискримінаційний і прозорий спосіб.";