ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу,

Беручи до уваги Рішення Європейського Парламенту і Ради № 1082/2013/ЄС від 22 жовтня 2013 року про серйозні транскордонні загрози здоров'ю та скасування Рішення № 2119/98/ЄС (- 1), зокрема його статтю 4(6),

Оскільки:

(1) У Рішенні № 1082/2013/ЄС встановлено механізми і структури координації дій з реагування на серйозні транскордонні загрози здоров'ю, в тому числі планування готовності та реагування, пов'язані з такими діями з реагування.

(2) Згідно зі статтею 4(1) Рішення № 1082/2013/ЄС, держави-члени і Комісія повинні надавати взаємні консультації в рамках Комітету з охорони здоров'я (HSC) щодо планування готовності та реагування з метою обміну кращими практиками і досвідом, сприяння взаємодії планування готовності на національному рівні, звернення до міжсекторального виміру на рівні Союзу та підтримки виконання вимог до основних можливостей для нагляду та реагування, визначених Міжнародними медико-санітарними правилами (2005) (ММСП).

(3) У статті 4(2) Рішення № 1082/2013/ЄС викладено інформацію про планування готовності і реагування на національному рівні і визначено, що держави-члени надають цю інформацію Комісії не пізніше 7 листопада 2014 року, а надалі - кожні три роки.

(4) Відповідно до статті 4(3) Рішення № 1082/2013/ЄС держави-члени повинні інформувати Комісію про значні зміни у плануванні готовності та реагування на національному рівні.

(5) Відповідно до статті 4(5) Рішення № 1082/2013/ЄС Комісія повинна провести аналіз інформації, отриманої від держав-членів згідно зі статтею 4(2) та (3), і підготувати зведений або тематичний звіт про стан виконання. Для цілей статті 4(1) Комісія повинна розпочати обговорення в Комітеті з охорони здоров’я своєчасно та, де доречно, на основі цього звіту.

(6) Відповідно до статті 4(6) Рішення № 1082/2013/ЄС Комісія за допомогою імплементаційних актів повинна ухвалити типові форми для використання державами-членами у процесі надання інформації про планування готовності і реагування, як вказано у статті 4(2) та (3), з метою забезпечення її відповідності визначеним у статті 4(1) цілям та для її порівнянності.

(7) Для уникнення подвійного звітування інформацію, яку держави-члени вже надали Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ) про реалізацію основних можливостей для планування готовності та реагування, необхідно використовувати для цілей звітування відповідно до статті 4(2)(а) Рішення № 1082/2013/ЄС.

(8) Заходи, передбачені в цьому Рішенні, відповідають висновку Комітету про серйозні транскордонні загрози здоров’ю,

УХВАЛИЛА ЦЕ РІШЕННЯ:

У додатку до цього Рішення встановлено типову форму, яку повинні використовувати держави-члени у процесі надання інформації про планування готовності і реагування у випадку серйозних транскордонних загроз здоров’ю відповідно до статті 4(2) та (3) Рішення № 1082/2013/ЄС .

Це Рішення адресовано державам-членам.

Країна:

Ім'я та адреса координатора:

Дата:

Держави-члени на власний розсуд обирають відповідного координатора, який надає відповіді на наведені нижче запитання. Однак, було б доцільним, якщо відповіді було б надано у співпраці з національним координатором з реалізації Міжнародних медико-санітарних правил (ММСП). Відповіді необхідно дати на всі запитання. Для кожного запитання, будь ласка, зазначте тільки один відповідний варіант відповіді (так, ні, не застосовується або невідомо), якщо є такий вибір, або наведіть коротке пояснення, якщо запитання вимагає розгорнутої відповіді. Якщо запитання не стосується контексту вашої країни, будь ласка, зазначте це у полі для коментарів наприкінці кожної секції та поясніть причину, чому саме воно не стосується. Згідно зі статтею 4(2)(b) і (с) Рішення № 1082/2013/ЄС обов’язок надавати інформацію, встановлений у главах II (Взаємодія) і III (Безперервність бізнесу), застосовується, лише якщо такі заходи чи механізми введені в дію або передбачені в рамках планування готовності та реагування на національному рівні.

Згідно зі статтею 4(2) Рішення № 1082/2013/ЄС обов’язок надавати інформацію застосовується, лише якщо такі заходи чи механізми введені в дію або передбачені в рамках планування готовності та реагування на національному рівні.

Національні координаційні структури з питань міжсекторальних інцидентів, вказаних у статті 4(2)(b)(i) Рішення № 1082/2013/ЄС, розуміють як структури, наділені стратегічними адміністративними повноваженнями та функціями вироблення політики, зокрема щодо системи підпорядкування. Це може бути орган, комітет або робоча група. Національні центри реагування у надзвичайних ситуаціях, як вказано у статті 4(2)(b)(ii) Рішення № 1082/2013/ЄС, розуміють як оперативні структури та/або механізми, спрямовані на забезпечення логістичних функцій та інструментів, зокрема для повідомлення у випадку серйозних транскордонних загроз здоров’ю.