ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу,

Беручи до уваги Директиву Європейського Парламенту і Ради 2011/61/ЄС від 8 червня 2011 року про керуючих альтернативними інвестиційними фондами та про внесення змін і доповнень до директив 2003/41/ЄС і 2009/65/ЄС та регламентів (ЄС) № 1060/2009 і (ЄС) № 1095/2010 (-1), зокрема її статтю 3(5),

Оскільки:

(1) На підставі статті 3(4) Директиви 2011/61/ЄС, керуючі альтернативними інвестиційними фондами (КАІФ), які виконують умови, передбачені у статті 3(2) зазначеної Директиви, можуть обрати прилучення до її рамок, щоб скористатися всіма правами, які вона надає. Шляхом такого прилучення Директива 2011/61/ЄС стає застосовною до КАІФ у повному обсязі.

(2) Директива 2011/61/ЄС передбачає процедуру надання КАІФ офіційних дозволів. Документи та інформація, що їх подають за згаданою процедурою, містять необхідні відомості про КАІФ, який подає запит, а отже ті ж самі документи і процедура повинні застосовуватися у випадку прилучення. Не існує жодних конкретних причин, пов'язаних з прилученням, які б обґрунтовували застосування процедури, іншої ніж та, що є застосовною до КАІФ з активами під управлінням понад порогові рівні, встановлені у статті 3(2) Директиви 2011/61/ЄС. Таким чином, КАІФ, які обирають прилучення до рамок Директиви 2011/61/ЄС, повинні проходити ту ж процедуру, що встановлена для КАІФ, які зобов'язані подавати запит на отримання офіційного дозволу за Директивою 2011/61/ЄС.

(3) КАІФ, які мають право на прилучення, це КАІФ, які раніше або були зареєстровані згідно зі статтею 3(3) Директиви 2011/61/ЄС, або отримали офіційний дозвіл як керуючі компанії інститутів колективного інвестування в обігові цінні папери згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2009/65/ЄС від 13 липня 2009 року про узгодження законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень, що стосуються інститутів колективного інвестування в обігові цінні папери (ИСІТ8) (-2). Доцільно уникати подвійної звітності та враховувати документи та інформацію, вже подані КАІФ до компетентних органів за дозвільно-реєстраційними процедурами, за умови що такі документи та інформація є актуальними.

(4) Компетентні органи повинні розглядати запити на прилучення та надавати відповідні офіційні дозволи на тих самих умовах та з дотриманням тієї ж процедури, що й у випадку КАІФ з активами під управлінням понад порогові рівні, встановлені у статті 3(2) Директиви 2011/61/ЄС.

(5) Важливо прояснити зв'язок між процедурою для тих КАІФ, які обирають прилучення до рамок Директиви 2011/61/ЄС, та відкликанням офіційного дозволу, наданого КАІФ в рамках згаданої Директиви. Офіційний дозвіл, який за Директивою 2011/61/ЄС отримує КАІФ, в управлінні якого перебувають активи, вартість яких згодом знижується нижче порогових рівнів, встановлених статтею 3(2) Директиви 2011/61/ЄС, зберігається, і при цьому до такого КАІФ продовжують застосовуватися положення зазначеної Директиви у повному обсязі, допоки такий дозвіл не відкликано. Процедура відкликання офіційного дозволу не повинна бути запущена автоматично після зниження вартості активів під управлінням КАІФ з офіційними дозволом нижче відповідного порогового рівня, а лише на запит КАІФ. Таким чином, необхідно виключити можливість подання КАІФ запиту на прилучення до рамок, допоки за ним зберігається офіційний дозвіл за Директивою 2011/61/ЄС; при цьому КАІФ, офіційний дозвіл якого був відкликаний на його запит, повинен все ще мати можливість знову клопотати про прилучення до рамок Директиви 2011/61/ЄС.