Цей Регламент встановлює заходи, яких повинні дотримуватися організації, уповноважені проводити перевірку, огляд та сертифікацію суден на відповідність міжнародним конвенціям з безпеки на морі та запобігання забрудненню морського середовища, сприяючи при цьому досягненню мети вільного надання послуг. Це включає розроблення та впровадження вимог з безпеки до корпусу, машин, електричних та контрольних установок суден, які підпадають під дію міжнародних конвенцій.

Для цілей цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:

(a) "судно" означає судно, що підпадає під дію міжнародних конвенцій;

(b) "міжнародні конвенції" означає Міжнародну конвенцію з охорони людського життя на морі від 01 листопада 1974 року (СОЛАС 74), за винятком глави XI-2 додатка до неї, Міжнародну конвенцію про вантажну марку від 05 квітня 1966 року і Міжнародну конвенцію про запобігання забрудненню із суден від 02 листопада 1973 року (МАРПОЛ), разом із протоколами та змінами до них, а також пов’язані з ними кодекси, обов’язкові до виконання в усіх державах-членах, за винятком параграфів 16.1, 18.1 і 19 частини 2 Кодексу з імплементації інструментів ММО та пунктів 1.1, 1.3, 3.9.3.1, 3.9.3.2 і 3.9.3.3 частини 2 Кодексу ММО про визнані організації, у їх актуальних редакціях;

(c) "організація" означає юридичну особу, її дочірні компанії та будь-які інші підконтрольні їй суб’єкти, які спільно чи окремо виконують завдання в рамках цього Регламенту;

(d) "контроль" означає, для цілей пункту (с), права, договори або будь-які інші засоби, юридичні чи фактичні, що окремо чи у поєднанні надають юридичній особі можливість здійснювати вирішальний вплив або дають змогу цій особі виконувати завдання в рамках цього Регламенту;

(e) "визнана організація" означає організацію, визнану відповідно до цього Регламенту;

(f) "дозвіл" означає акт, яким держава-член надає дозвіл визнаній організації чи делегує їй повноваження;

(g) "конвенційне свідоцтво" означає сертифікат, виданий державою прапора чи від її імені згідно з міжнародними конвенціями;

(h) "правила та процедури" означають вимоги визнаної організації щодо проектування, побудови, обладнання, обслуговування та огляду суден;

(i) "класифікаційне свідоцтво" означає документ, виданий визнаною організацією, що засвідчує придатність судна для конкретного використання чи послуги відповідно до правил і процедур, встановлених та оприлюднених цією визнаною організацією;

(j) "розташування" означає місце знаходження зареєстрованого офісу, центральної адміністрації чи основне місце діяльності організації.

1. Держави-члени, що бажають надати дозвіл будь-якій організації, яка ще не має статусу визнаної, повинні подати до Комісії запит про визнання, включно з доказами та вичерпною інформацією про відповідність організації мінімальним критеріям, викладеним у додатку І, та про дотримання вимог організацією і про її зобов’язання дотримуватися положень статей 8(4), 9, 10 та 11.

2. Комісія разом з відповідними державами-членами, що подають запит, проводить оцінювання організацій, запит про визнання яких вона отримала, для підтвердження того, що організації відповідають усім вимогам, зазначеним у параграфі 1, та зобов’язуються їх виконувати.

3. Згідно з регуляторною процедурою, зазначеною у статті 12(3), Комісія повинна відмовити у визнанні організаціям, що не відповідають вимогам, зазначеним у параграфі 1, або діяльність яких розглядається як неприпустима загроза безпеці чи довкіллю на основі критеріїв, встановлених згідно зі статтею 14.

1. Визнання повинно надаватися Комісією згідно з регуляторною процедурою, зазначеною у статті 12(3).

2. Визнання повинно надаватися виключно організаціям, що відповідають вимогам, зазначеним у статті 3.

3. Визнання повинно надаватися відповідній юридичній особі, яка є материнською компанією всіх юридичних осіб, що складають визнану організацію. Визнання повинно поширюватися на всіх юридичних осіб, що сприяють наданню такою організацією послуг по всьому світу.

4. Комісія, діючи згідно з регуляторною процедурою, зазначеною у статті 12(3), може обмежити визнання щодо окремих типів суден, суден певних розмірів, виду діяльності чи їх поєднання відповідно до підтверджених можливостей та компетенції такої організації. У такому разі Комісія повідомляє причини обмеження і умови, за яких обмеження будуть зняті або можуть бути розширені. Обмеження можуть бути переглянуті у будь-який час.

5. Комісія повинна скласти та регулярно оновлювати перелік організацій, визнаних згідно із цією статтею. Такий перелік повинен публікуватися у Офіційному віснику Європейського Союзу.

Якщо Комісія вважає, що визнана організація не відповідає мінімальним критеріям, визначеним у додатку І, або не виконує свої зобов’язання згідно з цим Регламентом, або що відбулося серйозне погіршення показників діяльності визнаної організації у сфері безпеки та запобігання забрудненню, що, однак, не становить неприпустиму загрозу безпеці чи довкіллю, вона повинна вимагати від визнаної організації вжити необхідних превентивних чи коригувальних дій у визначений термін для забезпечення повного виконання таких мінімальних критеріїв і зобов’язань та, зокрема, усунути будь-яку потенційну загрозу безпеці чи довкіллю або іншим чином усунути причини погіршення показників.

Превентивні та коригувальні дії можуть включати тимчасові захисні заходи, якщо потенційна загроза безпеці чи довкіллю маює нагальний характер.

Однак, без обмеження їх нагального виконання, Комісія повинна заздалегідь повідомляти усім державам-членам, що надали дозвіл на діяльність визнаним організаціям, про заходи, яких вона планує вжити.

1. Додатково до заходів, вжитих відповідно до статті 5, Комісія може, згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 12(2), накладати штрафи на визнану організацію:

(a) - яка серйозно чи постійно не виконує мінімальні критерії, встановлені додатком І, чи свої зобов’язання згідно зі статтями 8(4), 9, 10 та 11,

або

- погіршення показників діяльності якої виявляють серйозні недоліки у її структурі, системах, процедурах чи системі внутрішнього контролю; або

(b) яка умисно надала невірну, неповну чи неправдиву інформацію Комісії у процесі її оцінювання згідно зі статтею 8(1) чи якимось іншим чином перешкоджала проведенню такого оцінювання.

2. Без обмеження положень параграфа 1, коли визнана організація не вживає превентивних чи коригувальних дій, що вимагаються Комісією, або у випадку невиправданих затримок, Комісія може накласти періодичні штрафні стягнення на таку організацію до повного виконання дій, що вимагаються.

3. Штрафи та періодичні штрафні стягнення, зазначені у параграфах 1 та 2, повинні бути стримувальними і пропорційними серйозності випадку та економічним можливостям відповівдної визнаної організації, з урахуванням, зокрема, ступеню загрози безпеці чи довкіллю.

Вони накладаються лише після того, як визнаній організації та державам-членам була надана можливість подати свої зауваження.

Сукупна сума накладених штрафів та періодичних штрафних санкцій не перевищує 5% загального середнього обороту визнаної організації за три попередні фінансові роки від діяльності, що підлягає регулюванню цим Регламентом.

4. Суд Європейських співтовариств має необмежене право переглядати рішення, якими Комісія наклала штраф чи періодичні штрафні стягнення. Він може скасувати накладені штрафні стягнення, а також зменшити чи збільшити їх розмір.

1. Комісія повинна відкликати визнання організації:

(a) постійне і серйозне невиконання якою мінімальних критеріїв, встановлених додатком І, або своїх зобов’язань згідно з цим Регламентом, становить неприйнятну загрозу безпеці чи довкіллю;

(b) постійне і серйозне невиконання якою показників безпеки та запобігання забрудненню становить неприйнятну загрозу безпеці чи довкіллю;

(c) яка перешкоджає чи неодноразово заважає проведенню Комісією оцінювання;

(d) яка не сплачує штрафи та/або періодичні штрафні стягненняї згідно зі статтями 6(1) та (2); або

(e) яка вимагає фінансової компенсації чи відшкодування будь-яких штрафів. накладених згідно зі статтею 6.

2. Для забезпечення виконання пунктів (a) та (b) параграфа 1 Комісія повинна ухвалити рішення на основі всієї наявної інформації, включно з:

(a) результатами власного оцінювання відповідної визнаної організації згідно зі статтею 8(1);

(b) звітами, поданими державами-членами згідно зі статтею 10 Директиви 2009/15/ЄС;

(c) аналізом аварій за участі суден, що мають клас, наданий визнаними організаціями;

(d) будь-якими повтореннями порушень, зазначених у пункті (а) статті 6(1);

(е) ступенем впливу на флот з класом визнаної організації; та

(f) недієвістю заходів, зазначених у статті 6(2).

3. Рішення про відкликання визнання Комісія повинна ухвалювати за власною ініціативою чи на запит держави-члена згідно з регуляторною процедурою, зазначеною у статті 12(3), та після того, як відповідна визнана організація отримала можливість надати свої зауваження.

1. Комісія разом з державою-членом, що подала відповідний запит про визнання, повинна проводити на регулярній основі та не рідше одного разу на два роки оцінювання всіх визнаних організацій для перевірки виконання ними зобов’язань згідно з цим Регламентом та відповідності мінімальним критеріям, встановленим додатком І. Таке оцінювання повинно обмежуватися тими видами діяльності визнаної організації, що підлягають регулюванню цим Регламентом.

2. При виборі визнаних організацій для оцінювання Комісія повинна приділяти особливу увагу показникам визнаної організації у сфері безпеки та запобігання забрудненню, а також повідомленням про аварії та звітам держав-членів згідно зі статтею 10 Директиви 2009/15/ЄС.

3. Оцінювання може включати відвідування регіональних відділень визнаної організації, а також вибіркову перевірку як суден, що перебувають в експлуатації, так і суден, що будуються, для цілей проведення аудиту діяльності визнаної організації. У такому разі Комісія, залежно від випадку, повинна повідомити державу-члена, у якій розташовано регіональне відділення. Комісія повинна надати державі-члену звіт про результати оцінювання.

4. Кожна визнана організація повинна щорічно надавати Комітету, зазначеному в статті 12(1), результати аналізу своєї системи управління якістю.

1. Визнані організації повинні забезпечити доступ Комісії до інформації, необхідної для проведення оцінювання, зазначеного у статті 8(1). Покликання на положення інших угод не можуть обмежувати такий доступ.

2. Визнані організації повинні забезпечити включення у свої угоди про видачу суднам конвенційних чи класифікаційних свідоцтв з власниками суден чи операторами положень про те, що їх видача залежить від згоди сторін надавати доступ на борт таких суден інспекторам Комісії для цілей статті 8(1).

1. Визнані організації повинні періодично проводити консультації між собою задля забезпечення еквівалентності та гармонізації своїх правил та процедур, а також їх виконання. Вони повинні співпрацювати між собою задля забезпечення однакового тлумачення міжнародних конвенцій без обмеження повноважень держав прапора. Визнані організації, у відповідних випадках, повинні домовлятися про технічні та процедурні умови, за яких вони взаємно визнають класифікаційні свідоцтва на матеріали, обладнання та компоненти на основі рівноцінних стандартів, орієнтуючись на найбільш вимогливі та суворі з них.

За неможливості взаємного визнання з серйозних причин, пов’язаних із безпекою, визнані організації повинні чітко заявляти про такі причини.

Якщо визнана організація встановить шляхом інспектування або іншим чином, що матеріал, одиниця обладнання чи компонент не відповідають її сертифікату, ця організація може відмовити у дозволі встановити на судні такий матеріал, одиницю обладнання чи компонент. Визнана організація повинна одразу інформувати інші визнані організації, вказуючи причини такої відмови.

Визнані організації повинні визнавати, для цілей класифікації, сертифікати суднового обладнання зі знаком штурвалу відповідно до Директиви Ради 96/98/ЄС від 20 грудня 1996 року про суднове обладнання (- 1).

Вони повинні надавати Комісії та державам-членам періодичні звіти про основні зміни у стандартах та взаємне визнання сертифікатів на матеріали, обладнання та компоненти.

2. Комісія повинна подати звіт на основі незалежного дослідження до Європейського Парламенту та Ради до 17 червня 2014 року про досягнутий прогрес у процесі гармонізації правил та процедур та взаємного визнання сертифікатів на матеріали, обладнання та компоненти.

3. Визнані організації повинні співпрацювати з органами контролю держави порту, коли йдеться про судно їх класу, зокрема, задля виправлення виявлених недоліків чи інших невідповідностей.

4. Визнані організації повинні повідомляти адміністративним органам усіх держав-членів, які надали будь-який з дозволів, зазначених у статті 3 Директиви 2009/15/ЄС, та Комісії всю відповідну інформацію про свій класифікований флот, передачі, зміни, призупинення та відкликання класу, незалежно від того, під яким прапором ходить судно.

Інформація про передачу, зміни, призупинення та відкликання класу, включно з інформацією про всі прострочені огляди та невиконані рекомендації, умови класу, умови чи обмеження експлуатації, видані щодо суден їх класу, незалежно від того, під яким прапором ходять судна, також необхідно повідомляти в електронній формі до спільної бази даних про результати перевірок, що використовується державами-членами на виконання Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/16/ЄС від 23 квітня 2009 року про контроль державою порту (- 2), одночасно із внесенням до власних систем визнаної організації, та у будь-якому випадку не пізніше ніж через 72 години після події, що стала причиною виникнення зобов'язання щодо повідомлення інформації.

Така інформація, за винятком непрострочених рекомендацій та умов класу, повинна публікуватися на веб-сайті таких визнаних організацій.

5. Визнані організації не повинні видавати конвенційні свідоцтва судну, що було декласоване чи змінює клас з міркувань безпеки, незалежно від його прапора, не надавши перед цим можливості компетентним органам держави прапора висловити протягом розумного строку свою думку щодо необхідності повної перевірки.

6. У випадках передачі класу від однієї визнаної організації іншій визнаній організації, організація, що втратила клас, повинна без необгрунтованих затримок надати організації, що отримала клас, повне історичне досьє судна, зокрема повідомити їй такі дані:

(a) будь-які прострочені огляди;

(b) будь-які невиконані рекомендації чи умови класу;

(c) умови експлуатації судна; та

(d) обмеження експлуатації судна.

Організація, що отримала клас, може видавати судну нові сертифікати лише після задовільного завершення усіх прострочених оглядів та виконання усіх невиконаних рекомендацій чи умов класу, попередньо виданих такому судну, за вказівками організації, що втратила клас.

Перед видачею сертифікатів організація, що отримала клас, повинна повідомити організації, що втратила клас, дату видачі сертифікатів та підтвердити дату, місце та вжиті заходи для завершення кожного простроченого огляду, невиконаної рекомендації та умови класу.

Визнані організації повинні встановити та впровадити відповідні спільні вимоги для випадків передачі класу, за умови необхідності окремих запобіжних заходів. Такі випадки включають, як мінімум, передачу класу суден віком від 15 років та більше, а також передачу від невизнаної організації визнаній.

Визнані організації повинні співпрацювати між собою з метою забезпечення належного виконання положень цього параграфа.

1. Визнані організації повинні бути створені до 17 червня 2011 року та вести діяльність незалежного органу з оцінювання якості та сертифікації згідно з відповідними міжнародними стандартами якості, у якому можуть бути представлені відповідні професійні асоціації, що працюють у сфері морських перевезень як консультанти.

2. Орган з оцінювання якості та сертифікації виконує такі завдання:

(a) часте та регулярне оцінювання систем управління якістю визнаних організацій відповідно до критеріїв стандарту якості ISO 9001;

(b) сертифікацію систем управління якістю визнаних організацій, включно з організаціями, на визнання яких було подано заявку згідно зі статтею 3;

(c) надання тлумачень визнаних на міжнародному рівні стандартів управління якістю, зокрема з урахуванням конкретних особливостей характеру діяльності та зобов’язань визнаних організацій; та

(d) ухвалення індивідуальних та колективних рекомендацій для покращення процесів у визнаних організаціях та забезпечення механізмів внутрішнього контролю.

3. Орган з оцінювання якості та сертифікації повинен мати необхідну владу та повноваження, щоб діяти незалежно від визнаних організацій, а також необхідні засоби для дієвого виконання обов’язків згідно з найвищими професійними стандартами, гарантуючи незалежність осіб, що виконують ці обов’язки. Орган з оцінювання якості та сертифікації встановлює власні робочі методи роботи та регламент.

4. Орган з оцінювання якості та сертифікації може просити про допомогу інші зовнішні органи оцінювання якості.

5. Орган з оцінювання якості та сертифікації повинен надавати заінтересованим сторонам, включно з державами прапора та Комісією, повну інформацію щодо свого щорічного плану робіт, а також висновки та рекомендації, зокрема, щодо ситуацій, що могли становити загрозу безпеці.

6. Комісія проводить періодичне оцінювання органу з оцінювання якості та сертифікації.

7. Комісія повідомляє державам-членам результати такого оцінювання та наступні заходи.

1. Комісії у діяльності допомагає Комітет з безпеки морів та запобігання забрудненню від суден (COSS), створений Регламентом Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 2099/2002 (- 3).

2. У разі покликання на цей параграф застосовуються статті 3 і 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.

3. У разі покликання на цей параграф застосовуються статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.

Період, визначений у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, становить три місяці.

1. Відповідно до статті 14a, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти, що вносять зміни до Додатку I, без розширення сфери його дії, з метою оновлення встановлених у ньому мінімальних критеріїв, враховуючи, зокрема, відповідні рішення ММО.