ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу,

Беручи до уваги Директиву Європейського Парламенту і Ради 2011/61/ЄС від 8 червня 2011 року про керуючих альтернативними інвестиційними фондами, яка вносить зміни до Директив 2003/41/ЄС і 2009/65/ЄС, а також Регламентів (ЄС) № 1060/2009 і (ЄС) № 1095/2010 (-1), і, зокрема її статтю 37(14),

Оскільки:

(1) У випадках, зазначених у пункті (b), пункті (c)(i), пунктах (c) і (f), а також пункті (g)(i) статті 37(4) Директиви 2011/61/ЄС, більш ніж одна держава-член може вважатися можливою референтною державою-членом для керуючих альтернативними інвестиційними фондами (КАІФ) з третьої країни, які мають намір керувати альтернативними інвестиційними фондами (АІФ) з ЄС, та/або залежно від обставин реалізовувати АІФ, якими вони керують, у Союзі. У таких випадках КАІФ з третьої країни повинен надіслати запит до компетентних органів таких держав-членів з метою визначення своєї референтної держави-члена. Разом із запитом необхідно надати усю відповідну інформацію та документацію, необхідну для визначення референтної держави-члена для такого КАІФ. Відповідні компетентні органи повинні ухвалити спільне рішення, що визначає референтну державу-члена. Необхідно встановити процедуру визначення референтної держави-члена відповідними компетентними органами. Оскільки призначення референтної держави-члена є спільною відповідальністю відповідних компетентних органів держав-членів, Європейський орган з цінних паперів і ринків (ESMA), заснований Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1095/2010 (-2), повинен забезпечити залучення належним чином усіх можливих референтних держав-членів до ухвалення таких рішень, і повинен сприяти досягненню згоди.

__________

(-1) OB L 174, 01.07.2011, с. 1.

(-2) OB L 331, 15.12.2010, с. 84.

(2) Процедура визначення референтної держави-члена відрізняється від процедури подання заяви на паспорт відповідно до Директиви 2011/61/ЄС. Після визначення референтної держави-члена відповідний КАІФ з третьої країни повинен подати заявку на отримання дозволу до компетентних органів такої держави-члена, дотримуючись тієї самої процедури та умов, застосовних до КАІФ відповідно до статей 7 та 8 Директиви 2011/61/ЄС.

(3) Директива 2011/61/ЄС зобов’язує держави-члени застосовувати закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, що транспонують таку Директиву, починаючи з 22 липня 2013 року. Без порушення делегованого акта, ухвалення якого є обов’язковим відповідно до статті 67(6) Директиви 2011/61/ЄС, застосування цього Регламенту, таким чином, перенесено на таку саму дату.

(4) Заходи, передбачені у цьому Регламенті, відповідають висновку Європейського комітету з цінних паперів,

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

1. Якщо керуючий альтернативним інвестиційним фондом (КАІФ) з третьої країни, який має намір керувати альтернативними інвестиційними фондами (АІФ) ЄС, не реалізовуючи або не маючи наміру реалізовувати АІФ, якими він керує, в межах ЄС, надсилає запит на визначення своєї референтної держави-члена відповідно до другого підпараграфа статті 37(4) Директиви 2011/61/ЄС, такий запит повинен бути виконаний у письмовій формі і адресований до кожного з компетентних органів держав-членів, які є можливими референтними державами-членами. Запит повинен містити перелік усіх можливих референтних держав-членів.

2. Запит від КАІФ з третьої країни повинен містити інформацію та документацію, необхідну для визначення референтної держави-члена.

3. У випадку, зазначеному у статті 37(4)(b) Директиви 2011/61/ЄС, така інформація і документація повинна містити:

(a) назви держав-членів, у яких засновані АІФ, що знаходяться в управлінні КАІФ з третьої країни;

(b) назви держав-членів, у яких КАІФ з третьої країни здійснює управління активами;

(c) розміри активів, що знаходяться в управлінні КАІФ з третьої країни, у різних державах-членах.

4. У випадку, зазначеному в пункті (c)(i) статті 37(4) Директиви 2011/61/ЄС, така інформація і документація повинна містити:

(a) назву держави-члена, в якій заснований АІФ, що знаходиться в управлінні КАІФ з третьої країни;

(b) назви держав-членів, у яких КАІФ з третьої країни має намір реалізувати АІФ.

5. У випадках, зазначених у пункті (e) та пункті (g)(i) статті 37(4) Директиви 2011/61/ЄС, така інформація і документація повинна містити:

(a) назви держав-членів, у яких були засновані АІФ, що знаходяться в управлінні КАІФ з третьої країни;