Учасники Уругвайського раунду вважали за можливе взяти конкретні зобов'язання щодо фінансових послуг згідно з Генеральною угодою про торгівлю послугами (далі в цій Домовленості іменується Угода) на основі підходу, альтернативного до передбаченого положеннями Частини III Угоди. Було погоджено, що цей підхід може бути застосований при такому його розумінні:

i) він не суперечить положенням Угоди;

ii) він не порушує право будь-якого із членів визначати свої специфічні зобов'язання відповідно до підходу, передбаченого у Частині III Угоди;

iii) конкретні специфічні зобов'язання застосовуються на основі режиму найбільшого сприяння;

iv) не створюється жодних припущень щодо ступеня лібералізації, стосовно якого член бере на себе зобов'язання згідно з Угодою.

Заінтересовані члени на основі переговорів і згідно з умовами та кваліфікаціями, де це визначено, включили до своїх розкладів конкретні зобов'язання відповідно до викладеного далі підходу.

Будь-які умови, обмеження та застереження щодо зобов'язань, зазначених далі, повинні зводитися до існування несуперечливих заходів.

1. На доповнення до статті VIII Угоди слід застосовувати наступне:

Кожний член вносить до свого розкладу, в частині, що має відношення до фінансових послуг, існуючі монопольні права і прагне скасувати їх або зменшити їх обсяг. Незважаючи на положення підпункту 1b) Додатка про фінансові послуги , цей пункт застосовується щодо видів діяльності, про які йдеться у підпункті 1b)iii) Додатка .

2. Незважаючи на положення статті XIII Угоди , кожний член забезпечує, щоб постачальникам фінансових послуг будь-якого іншого члена, які засновані на його території, надавався режим найбільшого сприяння та національний режим щодо закупки або придбання фінансових послуг державними установами члена на його території.

3. Кожний член повинен дозволити постачальникам-нерезидентам фінансових послуг постачати як основний постачальник через посередника або як посередник і згідно з умовами, які відповідають національному режиму, такі послуги:

a) страхування ризиків, пов'язаних з:

i) морським судноплавством, комерційною авіацією та космічними запусками і фрахтом (у тому числі супутників), коли таким страхуванням охоплюється все або майже все з наступного: товари, що транспортуються, транспортні засоби, що транспортують товари, та будь-яку відповідальність, що виникає внаслідок цього; та

ii) товарами у міжнародних транзитних перевезеннях;

b) перестрахування і ретроцесія та додаткові послуги із страхування, про які йдеться у підпункті 5(a)iv) Додатка ;

c) надання і передача фінансової інформації та обробка фінансових даних, як зазначено у підпункті 5(a)(xv) Додатка , а також консультаційні та інші допоміжні послуги, за винятком посередництва, пов'язаного з банківськими та іншими фінансовими послугами, як зазначено у підпункті 5(a)(xvi) Додатка .

4. Кожний член повинен дозволити своїм резидентам купувати на території будь-якого іншого члена фінансові послуги, зазначені в:

a) підпункті 3a);

b) підпункті 3b); та

c) підпунктах 5(a)v) - (xvi) Додатка .

5. Кожний член повинен надавати постачальникам фінансових послуг будь-якого іншого члена право створювати і розширювати свою комерційну присутність на його території, у тому числі шляхом придбання існуючих підприємств.

6. Член може визначати терміни, умови та процедури для надання дозволу щодо створення або розширення комерційної присутності такою мірою, щоб вони не порушували зобов'язання члена згідно з пунктом 5 і відповідали іншим зобов'язанням за Угодою.

7. Член повинен дозволити постачальникам фінансових послуг будь-якого іншого члена, що засновані на його території, пропонувати на його території будь-які нові фінансові послуги.