Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана у Сан-Франциско Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 17 червня 1948 року на свою тридцять першу сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно часткового перегляду Конвенції 1919 року про нічну працю підлітків у промисловості, ухваленої Конференцією на своїй першій сесії, що є десятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього десятого дня липня місяця тисяча дев'ятсот сорок восьмого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією (переглянутою) 1948 року про нічну працю підлітків у промисловості:

1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "промислове підприємство" охоплює, зокрема:

a) шахти, кар'єри та інші підприємства, які видобувають корисні копалини з землі;

b) підприємства, на яких предмети виготовляються, змінюються, очищаються, ремонтуються, оздоблюються, обробляються, підготовляються на продаж, руйнуються чи знищуються, або на яких матеріали трансформуються, куди входять суднобудівні підприємства і підприємства по виробництву, трансформації та передачі електроенергії чи рушійної сили будь-якого виду;

c) підприємства, зайняті будівництвом і цивільними інженерними роботами, серед них роботами по будівництву, ремонту, утриманню, перебудові та демонтажу;

d) підприємства, зайняті перевезенням людей або товарів шосейними дорогами або залізницями, зокрема обробленням вантажів у доках, на причалах, пристанях, у складах чи аеропортах.

2. Компетентні органи влади встановлюють розмежування між промисловістю, з одного боку, і сільським господарством, торгівлею та іншими непромисловими роботами - з другого.

3. Національне законодавство може вилучити із застосування цієї Конвенції роботу, яка не вважається шкідливою, такою, що завдає шкоди або небезпечною для підлітків на родинних підприємствах, на яких зайняті лише батьки, їхні діти або опікувані особи.

1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "ніч" означає період тривалістю принаймні дванадцять послідовних годин.

2. Стосовно підлітків, які не досягли шістнадцятирічного віку, цей період охоплює час між десятою годиною вечора і шостою годиною ранку.

3. Стосовно підлітків, які досягли віку шістнадцять років, але не досягли вісімнадцятирічного віку, цей період охоплює встановлений компетентним органом влади проміжок часу тривалістю принаймні сім послідовних годин між десятою годиною вечора і сьомою годиною ранку; компетентний орган влади може встановлювати різні проміжки часу для різних галузей промисловості, підприємств чи їхніх філіалів, але він зобов'язаний консультуватися з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників перш ніж установити проміжок часу після одинадцятої години вечора.

1. Підлітки, які не досягли вісімнадцятирічного віку, не використовуються на роботах у нічний час на державних і приватних промислових підприємствах чи в будь-яких філіалах цих підприємств, за винятком випадків, передбачених нижче.

2. З метою навчання учнів або професійного навчання в певних галузях промисловості чи в певних професіях, де мають працювати цілодобово, чи на певних роботах безперервного типу компетентні органи влади можуть після проведення консультації з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників можуть дозволити використовувати на нічних роботах підлітків, які досягли шістнадцятирічного віку але не досягли віку вісімнадцяти років.

3. Підліткам, які відповідно до попереднього параграфа використовуються на нічних роботах, надається відпочинок тривалістю принаймні тринадцять послідовних годин між закінченням роботи і новим заступанням на роботу.

4. У тих випадках, коли в хлібопекарській промисловості нічну працю заборонено для всіх працівників, замість установленого органами влади згідно з параграфом 3 статті 2 проміжку часу тривалістю принаймні сім послідовних годин між десятою годиною вечора і сьомою годиною ранку, компетентні органи влади можуть встановити проміжок часу між дев'ятою годиною вечора і четвертою годиною ранку з метою навчання учнів або професійного навчання підлітків, котрі досягли шістнадцятирічного віку.

1. У країнах, де через кліматичні умови робота в денний час особливо важка, нічний період і час, протягом якого роботу заборонено, можуть бути коротші, ніж це встановлено в попередніх статтях, за умови, що відпочинок компенсується протягом дня.

2. Положення статей 2 і 3 не поширюються на нічну працю підлітків віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років у разі виникнення непередбачених або невідворотних надзвичайних обставин, які не мають ознаки періодичності і які порушують нормальний хід роботи промислового підприємства.

Заборону нічної праці може бути тимчасово відмінено урядом відносно підлітків віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років у разі виникнення надзвичайних обставин, коли цього вимагають громадські інтереси.

1. Закони чи правила, спрямовані на здійснення положень цієї Конвенції:

a) приписують належні заходи для того, щоб ці закони і правила доводились до відома всіх заінтересованих осіб;

b) визначають осіб, відповідальних за виконання положень цієї Конвенції;

c) приписують відповідні міри покарання за різного роду порушення цих положень;

d) передбачають запровадження та утримання системи інспекції, потрібної для забезпечення ефективного здійснення цих положень; і

e) вимагають від кожного роботодавця на державному чи приватному промисловому підприємстві ведення реєстраційної книги чи заповнення наявних офіційних формулярів із зазначенням імен і дат народження всіх осіб до вісімнадцятирічного віку, яких він використовує, а також таких відомостей стосовно цього, які можуть бути потрібні компетентним органам влади.

2. У щорічних доповідях, що їх відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці подають члени Організації, наводяться повні відомості про такі заходи та правила і загальний огляд результатів інспектувань, проведених у відповідності до них.

1. Будь-який член Організації, який до дати ухвалення законів чи правил, що дозволяють ратифікацію цієї Конвенції, мав закони чи правила, котрі обмежують нічну працю підлітків у промисловості і встановлюють граничний мінімальний вік менший ніж вісімнадцять років, може у формі заяви, доданої до свого документа про ратифікацію, замість граничного віку, встановленого в параграфі 1 статті 3, встановити граничний вік нижчий ніж вісімнадцять років, але в жодному разі не нижчий ніж шістнадцять років.

2. Кожний член Організації, зробивши таку заяву, може в будь-який час анулювати її за допомогою наступної заяви.

3. Кожний член Організації, стосовно якого є чинною заява, зроблена на підставі параграфа 1 цієї статті, щороку відзначає у своїй доповіді про виконання цієї Конвенції, досягнутий прогрес у справі повного застосування положень цієї Конвенції.