Уряд Республіки Болгарія, Уряд Російської Федерації та Кабінет Міністрів України, які надалі іменуються Сторонами,

виходячи з дружніх стосунків між народами та державами Сторін,

прагнучи до розвитку співробітництва в галузі мирного використання атомної енергії,

визнаючи потребу в перевезенні свіжого та відпрацьованого ядерного палива та інших категорій ядерних матеріалів між Російською Федерацією та Республікою Болгарія через територію України,

враховуючи застосовні міжнародні договори та законодавство держав Сторін в галузі перевезення ядерних матеріалів,

беручи до уваги застосовні документи Міжнародного агентства з атомної енергії,

погодились про таке:

Сторони співпрацюють з метою забезпечення перевезення свіжого та відпрацьованого ядерного палива, інших категорій ядерних матеріалів, які відносяться до ядерного паливного циклу, природного урану та високоактивних осклованих відходів, а також порожніх транспортно-пакувальних комплектів для таких матеріалів (надалі - спеціальні вантажі) із Російської Федерації в Республіку Болгарія та з Республіки Болгарія в Російську Федерацію, транзитом через територію України.

Компетентними органами Сторін є:

з питань реалізації положень цієї Угоди і розгляду спірних питань:

від Болгарської Сторони - Міністерство економіки та енергетики;

від Російської Сторони - Федеральне агентство з атомної енергії;

від Української Сторони - Державний комітет ядерного регулювання України;

з питань регулювання і нагляду за ядерною та радіаційною безпекою:

від Болгарської Сторони - Агентство ядерного регулювання;

від Російської Сторони - Федеральна служба з екологічного, технологічного та атомного нагляду;

від Української Сторони - Державний комітет ядерного регулювання України;

з питань фізичного захисту спеціальних вантажів та, зокрема, їх охорони:

від Болгарської Сторони - Агентство з ядерного регулювання (фізичний захист, крім охорони) та Міністерство внутрішніх справ (охорона);

від Російської Сторони - Федеральне агентство з атомної енергії (фізичний захист, крім охорони) і Міністерство внутрішніх справ Російської Федерації (охорона);

від Української Сторони - Державний комітет ядерного регулювання України (фізичний захист, крім охорони) і Міністерство внутрішніх справ України (охорона);

з питань перевезень спеціальних вантажів:

від Болгарської Сторони - Міністерство транспорту;

від Російської Сторони - Міністерство транспорту Російської Федерації;

від Української Сторони - Міністерство транспорту та зв'язку України.

Про всі зміни у складі компетентних органів кожна Сторона негайно інформує інші Сторони по дипломатичних каналах.

1. Перевезення спеціальних вантажів здійснюється залізничним транспортом територіями Російської Федерації і України, водним транспортом - територіями України і Республіки Болгарія.

2. Перевантаження спеціальних вантажів здійснюється в Ізмаїльському морському торговельному порту (м. Ізмаїл, Україна).

3. Перетин державного кордону держав Сторін персоналом супроводу спеціальних вантажів та вартою (охороною), переміщення через державні кордони спеціальних вантажів, а також озброєння та спорядження варти (охорони) та персоналу супроводу здійснюється у відповідності до законодавства держав Сторін.

1. Обов'язковою умовою для здійснення перевезень спеціальних вантажів в рамках цієї Угоди є наявність контрактів, що укладаються між відповідними юридичними особами Республіки Болгарія і Російської Федерації.

2. Українська Сторона забезпечує транзит транспорту зі спеціальними вантажами по території України.

3. Відносини, які виникають при здійсненні транспортних операцій на території держав Сторін, регулюються відповідно до законодавства держав Сторін і міжнародними документами, зазначеними в Додатку N 1, який є невід'ємною частиною цієї Угоди.

4. Порядок оформлення дозволів на транзит транспортів із спеціальними вантажами через територію України регулюється законодавством України.

5. Компетентні органи Сторін розробляють і затверджують умови організації та виконання перевезень спеціальних вантажів між Російською Федерацією і Республікою Болгарія транзитом через територію України, вимоги до змісту яких викладені в Додатку N 2, який є невід'ємною частиною цієї Угоди.

1. Порядок супроводу спеціальних вантажів, якщо такий супровід необхідний, визначається в контрактах, які укладаються відповідними юридичними особами Республіки Болгарія і Російської Федерації.

2. Сторони забезпечують на територіях своїх держав умови, необхідні для виконання персоналом супроводу спеціальних вантажів покладених на нього обов'язків.

1. Кожна Сторона на території своєї держави вживає заходи для забезпечення фізичного захисту спеціальних вантажів у відповідності до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу від 26 жовтня 1979 року.

2. Відпрацьоване ядерне паливо підлягає охороні озброєною вартою (охороною) на протязі всього шляху прямування. Забезпечення озброєної охорони свіжого ядерного палива та інших спеціальних вантажів регламентується законодавством держав Сторін.

3. Пунктами заміни варт (охорони) та передачі відповідальності за охорону транспорту із спеціальними вантажами є:

- залізнична станція Хутір Михайлівський (Україна);

- залізнична станція Куп'янськ-Сортувальний (Україна);

- Ізмаїльський морський торговельний порт (м. Ізмаїл, Україна).

4. Сторони забезпечують безпеку перебування на території своїх держав варт (охорони) держав інших Сторін, що здійснюють охорону транспортів із спеціальними вантажами, їх розміщення, безперешкодне повернення з наявним озброєнням та спорядженням, використання вартами (охороною) каналів зв'язку, а також, на прохання інших Сторін, здійснюють матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування особового складу варт (охорони). Витрати, пов'язані із забезпеченням життєдіяльності особового складу варт (охорони) та персоналу супроводу спеціальних вантажів несе Сторона, від якої вони відряджені.

5. Порядок зміни варт (охорони) і передачі відповідальності за охорону транспортів із спеціальними вантажами, умови перебування російської варти та болгарської охорони на території України, порядок доступу до транспорту зі спеціальними вантажами представників органів, які здійснюють прикордонний, митний, санітарний та радіаційний контроль, визначається у Додатку N 3, який є невід'ємною частиною цієї Угоди.

6. Відповідальність за втрату спеціальних вантажів або їх частини несе Сторона, під юрисдикцією держави якої знаходилась варта (охорона), що здійснювала охорону транспорту зі спеціальними вантажами на момент втрати, а в тих випадках, коли спеціальні вантажі перевозились без охорони - Сторона, на території держави якої сталася втрата.

1. Питання цивільної відповідальності за ядерну шкоду, заподіяну ядерним інцидентом, що стався при перевезенні спеціальних вантажів (надалі - ядерна шкода), регулюються Сторонами у відповідності до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року.

2. Відповідальність за ядерну шкоду у порядку, передбаченому Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, покладається:

- на російського оператора - при перевезенні спеціальних вантажів із території Російської Федерації на територію Республіки Болгарія до моменту передачі спеціальних вантажів на території Республіки Болгарія в пункті, вказаному у контракті операторів;

- на болгарського оператора - при перевезенні спеціальних вантажів із території Республіки Болгарія на територію Російської Федерації до моменту передачі спеціальних вантажів на території Російської Федерації в пункті, вказаному у контракті операторів.

1. Ліквідація наслідків аварії, що сталася при перевезенні спеціальних вантажів, включно ядерний інцидент (далі - аварія) а також забезпечення охорони та зв'язку в районі аварії, здійснюється Стороною, на території держави якої ця аварія сталася.

2. У разі офіційного запиту про надання допомоги, який направлений Стороною, на території держави якої сталася така аварія, інші Сторони направляють свій персонал для ліквідації її наслідків у відповідності з міжнародними зобов'язаннями і законодавством своєї держави.

3. Російська або Болгарська Сторона, в залежності від того, на оператора держави якої Сторони у відповідності до пункту 2 статті 7 цієї Угоди покладається відповідальність за ядерну шкоду, гарантує відшкодування своїм оператором витрат, пов'язаних з ліквідацією наслідків ядерного інциденту (аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюватимуться у разі виникнення ядерного інциденту та спрямовані на рятування життя і збереження здоров'я людей, зниження розмірів матеріальних втрат та шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, а також на локалізацію району ядерного інциденту, припинення дій характерних для нього небезпечних факторів). Вказані затрати відшкодовуються в місячний термін з дати визнання фінансових вимог Сторони, на території держави якої сталася аварія, якщо Сторони не домовляться про інше.

4. Спірні питання, що виникають між Сторонами у зв'язку з аваріями, в тому числі питання про відшкодування ядерної шкоди, вирішуються Сторонами шляхом консультацій і переговорів.

1. Компетентні органи Сторін з питань реалізації цієї Угоди і розгляду спірних питань інформують один одного в письмовій формі про перевезення спеціальних вантажів, не пізніше, ніж за 20 днів до його початку.

2. Сторони забезпечують конфіденційність інформації про перевезення спеціальних вантажів та вживають заходи, що виключають її розголошення.