Держави-учасниці цієї Конвенції,

визнаючи право всіх держав на розвиток і застосування атомної енергії в мирних цілях та їхню законну заінтересованість в отриманні можливої користі внаслідок застосування атомної енергії в мирних цілях,

будучи переконаними в необхідності сприяння міжнародному співробітництву в галузі застосування атомної енергії в мирних цілях,

бажаючи запобігти потенційній небезпеці в результаті незаконного захоплення і використання ядерного матеріалу,

будучи переконаними в тому, що правопорушення щодо ядерного матеріалу є предметом серйозного занепокоєння і що існує гостра необхідність у вжитті відповідних та ефективних заходів, що передбачають відвернення і виявлення таких правопорушень і покарання за них,

визнаючи необхідність міжнародного співробітництва в цілях розробки, згідно із національним законодавством кожної держави-учасниці та з цією Конвенцією, ефективних заходів щодо фізичного захисту ядерного матеріалу,

будучи переконаними в тому, що ця Конвенція має сприяти безпечному переміщенню ядерного матеріалу,

підкреслюючи також важливість фізичного захисту ядерного матеріалу під час його використання, зберігання і перевезення всередині країни,

визнаючи важливість ефективного фізичного захисту ядерного матеріалу, що використовується для воєнних цілей, та розуміючи, що такий матеріал знаходиться і надалі знаходитиметься під суворим фізичним захистом,

домовились про таке:

Для цілей цієї Конвенції:

a) "ядерний матеріал" означає плутоній, за винятком плутонію з концентрацією ізотопів, що перевищує 80% по плутонію-238, уран-233, уран, збагачений ізотопами уран-235 чи уран-233, уран, що містить суміш ізотопів, які зустрічаються в природі у формі, відмінній від руди або рудних залишків, і будь-який матеріал, що містить один або понад вищеназваних елементів;

b) "уран, збагачений ізотопами уран-235 або уран-233" означає уран, який містить ізотопи уран-235 чи уран-233 або обидва ізотопи в такій кількості, що надлишковий відсоток суми цих ізотопів порівняно з ізотопом уран-238 вище, ніж відсоток ізотопу уран-235 порівняно з ізотопом уран-238, що зустрічається в природі;

c) "міжнародне перевезення ядерного матеріалу" означає перевезення партії ядерного матеріалу будь-якими транспортними засобами, які направляються за межі території держави, звідки походить вантаж, починаючи з його відправлення з установки відправника в цій державі і закінчуючи прибуттям на установку отримувача у державі кінцевого призначення.

1. Ця Конвенція застосовується до ядерного матеріалу, що використовується в мирних цілях і знаходиться в процесі міжнародного перевезення.

2. За винятком статей 3 і 4 та пункту 3 статті 5, ця Конвенція застосовується також до ядерного матеріалу, що використовується в мирних цілях при використанні, зберіганні і перевезенні всередині держави.

3. Окрім зобов'язань, які спеціально беруть на себе держави-учасниці в статтях, охоплюваних пунктом 2, щодо ядерного матеріалу, що використовується в мирних цілях при використанні, зберіганні і перевезенні всередині держави, ніщо в цій Конвенції не тлумачиться як таке, що зачіпає суверенні права держави щодо використання, зберігання і перевезення такого ядерного матеріалу всередині держави.

Кожна держава-учасниця в рамках свого національного законодавства і згідно з міжнародним правом вживає належних заходів для забезпечення, в міру можливості, того, щоб під час міжнародного перевезення ядерний матеріал, який знаходиться в межах її території або на борту корабля, або літака, що діють під її юрисдикцією, якщо такий корабель або літак беруть участь у перевезенні до цієї держави або з неї, захищався на рівнях, описаних у Додатку 1.

1. Кожна держава-учасниця не експортує або не дозволяє експортувати ядерний матеріал, якщо ця держава-учасниця не отримала гарантії в тому, що такий матеріал під час міжнародного перевезення буде захищений на рівнях, описаних у Додатку 1.

2. Кожна держава-учасниця не імпортує або не дозволяє імпортувати ядерний матеріал з будь-якої держави, яка не є учасницею цієї Конвенції, якщо держава-учасниця не отримала гарантії в тому, що такий матеріал під час міжнародного перевезення буде захищений на рівнях, описаних у Додатку 1.

3. Держава-учасниця не дозволяє транзитне перевезення по своїй території ядерного матеріалу по суші або внутрішніми водними шляхами, або через свої аеропорти чи морські порти між державами, що не є учасницями цієї Конвенції, якщо ця держава-учасниця не отримала гарантії в межах можливого, що такий матеріал буде захищений під час міжнародного перевезення на рівнях, описаних у Додатку 1.

4. Кожна держава-учасниця застосовує в рамках свого національного законодавства рівні фізичного захисту, описані в Додатку 1, до ядерного матеріалу, перевезення якого здійснюються з однієї частини цієї держави до іншої частини цієї ж держави міжнародними водами або повітряним простором.

5. Держава-учасниця, відповідальна за отримання гарантій в тому, що ядерний матеріал буде захищений на рівнях, описаних у Додатку 1, згідно з вищевикладеними пунктами 1-3 визначає і заздалегідь повідомляє держави, через території яких передбачається транзитне провезення ядерного матеріалу по суші або внутрішніми водними шляхами або до чиїх аеропортів або морських портів передбачається захід з ядерним матеріалом.

6. Відповідальність за отримання гарантій, про які йдеться в пункті 1, може за взаємною згодою бути передана державі-учасниці, яка у перевезенні є імпортуючою державою.

7. Ніщо в цій статті не тлумачиться як таке, що яким-небудь чином зачіпає територіальний суверенітет і юрисдикцію держави, включаючи суверенітет і юрисдикцію над її повітряним простором і територіальним морем.

1. Держави-учасниці визначають свій центральний орган і пункт зв'язку, що відповідають за фізичний захист ядерного матеріалу і за погоджені заходи щодо повернення і за дії у відповідь у разі будь-якого незаконного переміщення, використання або зміни ядерного матеріалу або в разі реальної загрози такої дії, та інформують про це одна одну безпосередньо або за допомогою Міжнародного агентства з атомної енергії.

2. У разі крадіжки, захоплення шляхом пограбування або якого-небудь іншого незаконного захоплення ядерного матеріалу чи реальної загрози таких дій, держави-учасниці згідно зі своїм національним законодавством забезпечують максимальне співробітництво і надають допомогу у поверненні і захисті такого матеріалу будь-якій державі, яка звертається з подібним проханням. Зокрема:

a) держава-учасниця вживає відповідних заходів для того, щоб по можливості швидше інформувати інші держави, яких, на її думку, це стосується щодо будь-якої крадіжки, захоплення шляхом грабежу або іншого незаконного захоплення ядерного матеріалу чи реальної загрози таких дій, а також інформувати, коли це необхідно, міжнародні організації;

b) коли це необхідно, заінтересовані держави-учасниці обмінюються інформацією одна з одною або з міжнародними організаціями з метою забезпечення захисту ядерного матеріалу, що знаходиться під загрозою, перевірки цілісності транспортного контейнера або повернення незаконно захопленого ядерного матеріалу та:

i) координують свої зусилля дипломатичними та іншими погодженими каналами;

ii) надають допомогу, якщо вона запитується;

iii) забезпечують повернення викраденого або зниклого ядерного матеріалу внаслідок вищезгаданих подій.

Способи здійснення такого співробітництва визначаються заінтересованими державами-учасницями.

3. Держави-учасниці належним чином співпрацюють і проводять консультації одна з одною, безпосередньо або за допомогою міжнародної організації, з метою отримання рекомендацій щодо організації, експлуатації і поліпшення систем фізичного захисту ядерного матеріалу в процесі міжнародного перевезення.

1. Держави-учасниці вживають відповідних заходів, сумісних зі своїм національним законодавством, для охорони таємності будь-якої інформації, яку вони отримують від іншої держави-учасниці конфіденційно з огляду на положення цієї Конвенції або в результаті участі у діяльності, яка проводиться з метою здійснення цієї Конвенції. Якщо держави-учасниці надають інформацію міжнародним організаціям конфіденційно, то вживаються заходи для забезпечення охорони таємності даної інформації.

2. За умовами цієї Конвенції від держав-учасниць не вимагається надавати інформацію, яку вони не мають права поширювати згідно з національним законодавством або яка може поставити під загрозу безпеку заінтересованої держави, або фізичний захист ядерного матеріалу.

1. Навмисне вчинення:

a) без дозволу компетентних органів такі дії, як отримання, володіння, використання, передавання, видозмінення, знищення чи розпилювання ядерного матеріалу, що спричиняє або може спричинити смерть будь-якої особи або заподіяти їй серйозне каліцтво, або завдати суттєвої шкоди власності;

b) крадіжки ядерного матеріалу або його захоплення шляхом грабежу;

c) привласнення або отримання шляхом обману ядерного матеріалу;

d) дії, які являють собою вимогу шляхом загрози силою або застосування сили, або за допомогою будь-якої іншої форми залякування про видачу ядерного матеріалу;

e) загрози:

i) використати ядерний матеріал з метою спричинити смерть будь-якої особи або заподіяти їй серйозне каліцтво, або завдати значної шкоди власності, або

ii) вчинити правопорушення, зазначене в підпункті "b", з метою змусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї;

f) спроби вчинити будь-яке правопорушення, зазначене в пунктах "a", "b" або "c";

g) такі дії, як участь у будь-якому правопорушенні, зазначеному в пунктах "a"-"f",

є правопорушенням, яке карається кожною державою-учасницею в рамках свого національного законодавства.

2. Кожна держава-учасниця вживає відповідних заходів покарання за вчинені правопорушення, зазначені в цій статті, з урахуванням серйозності цих правопорушень.

1. Кожна держава-учасниця вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для встановлення своєї юрисдикції щодо правопорушень, зазначених у статті 7, у таких випадках:

a) коли правопорушення вчинено на території цієї держави або на борту корабля чи літака, зареєстрованих у цій державі;

b) коли передбачуваний правопорушник є громадянином цієї держави.

2. Кожна держава-учасниця вживає також таких заходів, які можуть бути необхідними для поширення її юрисдикції на ці правопорушення в тих випадках, коли передбачуваний правопорушник знаходиться на її території і вона не видає його згідно зі статтею 11 жодній з держав, згаданих у пункті 1.

3. Ця Конвенція не виключає будь-якої кримінальної юрисдикції, що здійснюється згідно з національним законодавством.

4. Крім держав-учасниць, згаданих у пунктах 1 і 2, кожна держава-учасниця може, згідно з міжнародним правом, установлювати свою юрисдикцію щодо правопорушень, викладених у статті 7, коли вона у перевезенні ядерного матеріалу є експортуючою або імпортуючою державою.

Переконавшись у наявності достатніх на те підстав, держава-учасниця, на території якої знаходиться передбачуваний правопорушник, вживає належних заходів, включаючи взяття під варту, згідно зі своїм національним законодавством, для забезпечення його явки в суд або для забезпечення його видачі. Держави, від яких вимагається встановлення юрисдикції згідно зі статтею 8, і, коли це необхідно, всі інші заінтересовані держави негайно інформуються про заходи, вжиті згідно з цією статтею.

Держава-учасниця, на території якої знаходиться передбачуваний правопорушник, якщо вона не видає його, без будь-яких винятків і невиправданих затримок передає справу своїм компетентним органам в цілях кримінального переслідування шляхом судового розгляду згідно з законодавством цієї держави.

1. Правопорушення, зазначені у статті 7, розглядаються як правопорушення, пов'язані з видачею правопорушників, включені до будь-якої угоди про видачу, що існує між державами-учасницями. Держави-учасниці зобов'язуються включати ці правопорушення як правопорушення, пов'язані з видачею, до всіх наступних угод про видачу, які укладатимуться між ними.

2. Якщо держава-учасниця, яка обумовлює видачу правопорушників існуванням такої угоди, отримує вимогу про видачу від іншої держави-учасниці, з якою вона не пов'язана угодою про видачу, вона може при бажанні розглядати цю Конвенцію як юридичну основу для видачі у зв'язку з такими порушеннями. На видачу поширюються інші положення, передбачені законодавством держави, яка отримала вимогу.

3. Держави-учасниці, які не обумовили видачу правопорушників існуванням угоди, визнають між собою згадані правопорушення як правопорушення, пов'язані з видачею, що підпадають під положення, передбачувані законодавством держави, яка отримала вимогу.