Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 12 квітня 1932 року на свою 16-ту сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій про вік приймання дітей на непромислові роботи, що є третім пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,

ухвалює цього тридцятого дня квітня місяця тисяча дев'ятсот тридцять другого року нижченаведену конвенцію*, яка називатиметься Конвенцією 1932 року про мінімальний вік на непромислових роботах і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці:

1. Ця Конвенція застосовується до будь-якої роботи, яка не підпадає під регламентацію, передбачену наступними конвенціями, що ухвалені Міжнародною конференцією праці відповідно на своїх 1, 2 і 3-й сесіях:

Конвенція 1919 року про мінімальний вік приймання дітей на роботу в промисловості (Вашингтон);

Конвенція 1920 року про мінімальний вік допуску дітей до роботи в морі (Генуя);

Конвенція 1921 року про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві (Женева).

Компетентні органи влади кожної країни встановлюють після консультації з основними заінтересованими організаціями роботодавців і працівників розподіл меж застосування цієї Конвенції та меж застосування трьох вищезгаданих Конвенцій.

2. Ця Конвенція не застосовується:

a) до морського рибальства;

b) до роботи в технічних та професійних школах за умови, що вона носить головним чином освітній характер, не переслідує комерційної цілі і обмежується та схвалюється державною владою і провадиться під її контролем.

3. Компетентні органи влади кожної країни мають право звільняти від дії цієї Конвенції:

a) роботу на підприємствах, де зайняті тільки члени сім'ї роботодавця, за умови, що ця робота не є шкідливою, такою, що завдає збитків або небезпечною в розумінні статей 3 та 5 цієї Конвенції;

b) домашню роботу в сім'ї, яка виконується членами сім'ї.

Діти молодші чотирнадцяти років або ті, що досягли чотирнадцятирічного віку і які згідно з національним законодавством ще повинні проходити обов'язкову початкову освіту, не можуть бути зайняті ні на якій з робіт, до яких застосовується ця Конвенція, за винятком випадків, передбачених в нижченаведених статтях.

1. Діти старші дванадцятирічного віку можуть поза часом, відведеним для відвідування школи, використовуватись на легких роботах за умови, що ці роботи:

a) не шкідливі для здоров'я дітей або для їхнього нормального розвитку;

b) не завдають за своїм характером шкоди їхнім ретельним заняттям у школі або їхній здатності сприймати те, що їм викладається в школі;

c) не тривають понад дві години на день як у дні відвідування школи, так і у вільні дні за умови, що загальне щоденне число годин, присвячених школі і легким роботам, ні в якому разі не перевищує семи годин.

2. Легкі роботи забороняються:

a) по неділях та у дні офіційних державних свят;

b) протягом ночі, тобто протягом періоду принаймні в дванадцять послідовних годин, який включає проміжок часу між восьмою годиною вечора та восьмою годиною ранку.

3. Після консультації з основними заінтересованими організаціями роботодавців і працівників національне законодавство:

a) визначає, якого роду роботи можуть розглядатися як легкі в розумінні цієї статті;

b) приписує як гарантії попередні умови, виконання яких необхідне до використання дітей на легких роботах.

4. За умови виконання положень підпункту "a" пункту 1 цієї статті;

a) національне законодавство може встановити характер і тривалість робіт, які можуть бути дозволені в період канікул для дітей старших чотирнадцяти років, на яких поширюється стаття 2;

b) в країнах, де не існує ніяких постанов щодо обов'язкового навчання в школі, тривалість легких робіт не може перевищувати чотирьох з половиною годин на день.

1. В інтересах розвитку мистецтва, науки та освіти національне законодавство може шляхом індивідуальних дозволів допустити виключення з положень статей 2 і 3 цієї Конвенції з тим, щоб дозволити дітям виступати в будь-яких публічних виставах, а також брати участь як актори або статисти у кінематографічних зйомках.

2. Однак:

a) ніяке виключення не буде допущене у зв'язку з небезпечною у розумінні статті 5 роботою, зокрема у зв'язку з виставами в цирках, вар'єте і кабаре;

b) встановлюються суворі гарантії з метою охорони здоров'я, фізичного розвитку та моральності дітей і з метою забезпечення доброго до них ставлення, достатнього відпочинку та продовження їхньої освіти;

c) діти, яким дозволяється працювати за умовами, передбаченими цією статтею, не можуть працювати після півночі.

Національне законодавство встановлює вік або віки, які перевищують згадані у статті 2 цієї Конвенції, для допуску молоді та підлітків до будь-якої роботи, яка за своїм характером або через умови, в яких вона виконується, є небезпечною для життя, здоров'я або моральності осіб, пов'язаних з нею.

Національне законодавство встановлює вік або віки, які перевищують згадані у статті 2 цієї Конвенції, для допуску молоді та підлітків до роботи у торгівлі на рознос на вулицях або в доступних для публіки місцях, до регулярної роботи біля лотків на вулиці або за професіями, пов'язаними з переміщенням по населених пунктах, у тих випадках, коли умови такої роботи вимагають встановлення такого підвищеного віку.

З метою забезпечення ефективного застосування положень цієї Конвенції національне законодавство:

a) передбачає відповідну систему державного контролю та інспекції;

b) передбачає відповідні заходи для полегшення нагляду за особами, які не досягли певного віку і зайняті на роботах і за професіями, що підпадають під дію статті 6, а також для полегшення засвідчення їхньої особи;