Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1990 року на свою сімдесят сьому сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно нічної праці, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, що доповнює Конвенцію 1990 року про нічну працю,

ухвалює цього двадцять шостого дня червня місяця тисяча дев'ятсот дев'яностого року наведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1990 року щодо нічної праці.

1. Відповідно до мети цієї Рекомендації:

a) термін "нічна праця" означає будь-яку роботу, котра здійснюється протягом періоду тривалістю не менше ніж сім годин підряд, охоплюючи проміжок між північчю та 5 годиною ранку, встановлюваного компетентним органом після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників або колективними договорами;

b) термін "працівник, який працює у нічний час" означає особу, котра працює за наймом, робота якої вимагає здійснення трудової функції у нічний час протягом значної кількості годин понад встановлену межу. Ця межа встановлюється компетентним органом після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників або колективними договорами.

2. Ця Рекомендація застосовується до всіх осіб, котрі працюють за наймом, за винятком тих, хто зайнятий у сільському господарстві, тваринництві, рибальстві, на морському та річковому транспорті.

3. 1) Положення цієї Рекомендації можуть застосовуватися за допомогою законів чи регламентів, колективних договорів, арбітражних або судових рішень, шляхом поєднання цих способів або будь-яким іншим чином, відповідним до національних умов і практики. Якщо вони не приводяться в дію іншими способами, вони мають застосовуватися за допомогою законів або регламентів.

2) Якщо положення цієї Рекомендації застосовуються за допомогою законів чи регламентів, повинні проводитися попередні консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників.

4. 1) Нормальна тривалість робочого часу для працівників, котрі працюють у нічний час, не повинна перевищувати вісім годин протягом будь-якого 24-годинного періоду, під час якого вони зайняті нічною працею, за винятком тих випадків, коли ці роботи охоплюють значні періоди безпосереднього перебування в резервній зміні, випадків, коли альтернативні графіки роботи забезпечують принаймні еквівалентний захист у різні проміжки часу, або випадків виняткових обставин, передбачуваних колективними договорами, чи, за відсутності таких, встановлюваних компетентним органом.

2) Нормальна тривалість робочого часу працівників, котрі працюють у нічний час, в середньому повинна бути меншою і в кожному разі не повинна перевищувати середньої тривалості робочого часу працівників, котрі виконують таку саму роботу однакової важкості в денний час у відповідній галузі діяльності або на відповідному підприємстві.

3) На працівників, котрі працюють у нічний час, мають поширюватися, принаймні тією самою мірою, що й на інших працівників, ті загальні заходи, які спрямовано на скорочення нормальної тривалості робочого тижня і збільшення кількості днів оплачуваних відпусток.

5. 1) Робота має бути організована таким чином, щоб по змозі уникати понаднормових для працівників, які працюють у нічний час, до чи після щоденної робочої зміни, куди входить нічна праця.

2) Трудівники, які працюють у нічний час, зайняті на роботах, пов'язаних з особливими небезпеками або з великим фізичним чи розумовим напруженням, не повинні виконувати понаднормову роботу до чи після щоденної робочої зміни, куди входить робота в нічний час, за винятком випадків дії нездоланної сили, виробничої аварії або загрози її настання.

6. Якщо змінна робота пов'язана з потребою в нічній праці:

a) в жодному разі не повинна виконуватися робота протягом двох повних змін підряд, за винятком випадків дії нездоланної сили, виробничої аварії або загрози її настання;

b) слід гарантувати, використовуючи для цього всі можливості, щоб період відпочинку між двома змінами становив принаймні 11 годин.

7. Щоденні робочі зміни, до яких входить нічна праця, повинні містити перерву або перерви для відпочинку та вживання їжі. Графік і загальна тривалість таких перерв повинні враховувати навантаження, яке несуть працівники у зв'язку з особливостями нічної праці.

8. 1) Робота у нічний час повинна, як правило, бути підставою для виплати відповідної грошової компенсації. Така компенсація має доповнювати винагороду, що виплачується за таку саму роботу однакової складності в денний час, і:

a) повинна відповідати принципові рівного винагородження чоловіків і жінок за однакову роботу чи за працю рівної цінності;

b) може за домовленістю бути замінена скороченням тривалості робочого часу.

2) У визначенні розміру такої компенсації може враховуватися міра скорочення тривалості робочого часу.

9. Якщо грошова компенсація за нічну працю є нормальним елементом заробітку працівника, який працює в нічний час, її слід вносити з метою розрахунку виплат за оплачувану щорічну відпустку, за оплачувані святкові дні та інші, звичайно оплачувані випадки відсутності на робочому місці, а також з метою визначення розміру внесків і допомоги по соціальному забезпеченню.

10. Представники заінтересованих роботодавців і працівників повинні мати можливість консультуватися зі службами гігієни праці, якщо такі є, щодо наслідків різних форм організації нічної праці, особливо стосовно змінних бригад, котрі працюють у режимі ротації.