Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 8 червня 1949 року на свою тридцять другу сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно часткового перегляду Конвенції 1946 року про приміщення для екіпажу, яка була схвалена Конференцією на її двадцять восьмій сесії, що є частиною дванадцятого пункту порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього вісімнадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сорок дев'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією (переглянутою) 1949 року про приміщення для екіпажу:

1. Ця Конвенція застосовується до всіх державних та приватновласницьких морехідних суден, обладнаних механічним двигуном, які зайняті перевезенням вантажу або пасажирів з комерційною метою і зареєстровані на території, стосовно якої ця Конвенція є чинною.

2. Національні закони або правила визначають, у яких випадках судна вважатимуться морехідними відповідно до мети цієї Конвенції.

3. Ця Конвенція не застосовується:

a) до суден тоннажністю менше ніж 500 тонн;

b) до суден, що пересуваються здебільшого за допомогою вітрил, але мають додаткові двигуни;

c) до суден, зайнятих риболовним, китобійним або іншим таким промислом;

d) до буксирів.

4. Проте ця Конвенція застосовується, коли це доцільно і можливо:

a) до суден від 200 до 500 тонн;

b) до приміщень для осіб, зайнятих звичайною морською справою на суднах, що займаються китобійним або іншим таким промислом.

5. Крім того, будь-які з вимог, які містяться в розділі III цієї Конвенції, можуть бути змінені стосовно будь-якою судна, якщо компетентний орган влади, після консультації з організаціями судновласників (або із судновласниками) і bona fide профспілками моряків, упевниться в тому, що припустимі зміни дають переваги, внаслідок яких загальні умови є не менш сприятливими, ніж ті, що були б результатом повного застосування положень Конвенції; подробиці всіх таких змін член Організації доводить до відома Генерального директора Міжнародного бюро праці, який сповіщає про це членів Міжнародної організації праці.

Відповідно до мети цієї Конвенції:

a) термін "судно" означає судно, до якого застосовується Конвенція;

b) термін "тонни" означає місткість у брутто-реєстрових тоннах;

c) термін "пасажирське судно" означає судно, стосовно якого є чинними:

i) посвідка про безпеку, видана відповідно до положень міжнародної Конвенції про охорону людського життя на морі, яка є чинною на сьогодні; або

ii) посвідка на право перевезення пасажирів;

d) термін "офіцер" означає особу, за винятком капітана, яку визнають за офіцера на підставі національного законодавства або, за відсутністю відповідного законодавства, на підставі колективного договору чи звичаю;

e) термін "рядові матроси" означає членів екіпажу, крім офіцерів;

f) термін "молодші офіцери" означає членів команди, які виконують старшинські обов'язки або займають посади фахівців і яких визнають за молодших офіцерів на підставі національного законодавства або, за відсутністю відповідного законодавства, на підставі колективного договору чи звичаю;

g) термін "приміщення для екіпажу" охоплює надані для команди каюти, їдальні, приміщення для санітарних пристосувань, медичних пунктів та розваг;

h) термін "приписуваний" означає передбачений національним законодавством або компетентним органом влади;

i) термін "установлений" означає встановлений компетентним органом влади;

j) термін "перереєстрований" означає перереєстрований у разі одночасного змінення території реєстрації і володіння судном.

1. Кожний член Організації, щодо якого ця Конвенція є чинною, зобов'язується зберігати чинними закони або правила, які забезпечують застосування положень розділів II, III і IV цієї Конвенції.

2. Ці закони або правила:

a) вимагають, щоб компетентний орган влади доводив до відома всіх заінтересованих осіб зміст цих законів або правил;

b) визначають осіб, відповідальних за дотримання цих законів або правил;

c) передбачають належні санкції за будь-якого роду порушення їх;

d) передбачають зміст системи інспекції, яка здатна забезпечити дійсне запровадження їх в життя;

e) вимагають, щоб компетентний орган влади консультувався з організаціями судновласників (або із судновласниками) та визнаними bona fide профспілками моряків щодо створення правил і, в міру можливості, співпрацював з цими заінтересованими сторонами в питаннях застосування цих законів або правил.

1. До початку будування судна на затвердження компетентному органові влади подаються креслення цього судна з зазначенням у приписуваному масштабі розміщення та загального обладнання приміщень для екіпажу.

2. До початку будування приміщень для екіпажу і до перебудування чи реконструкції таких приміщень на тих суднах, які є, компетентному органові влади подаються на затвердження докладні креслення та відомості щодо приміщень із зазначенням у приписуваному масштабі і з приписуваними подробицями розташування кожного окремого простору, розміщення меблів та обладнання, засобів і розташування вентиляції, освітлення та опалення й санітарних пристосувань; у разі надзвичайних обставин або тимчасових змін чи перебудування, яке здійснено поза територією реєстрації судна, цю вимогу вважають виконаною належним чином, якщо згодом креслення подаються на затвердження компетентному органові влади.

Кожного разу, коли:

a) судно реєструється або перереєструється;

b) приміщення для екіпажу судна підлягають значним зміненням або реконструкції;

c) компетентному органові влади у приписаній формі і досить завчасно, щоб запобігти будь-якій затримці судна, визнана bona fide профспілка моряків, що репрезентує весь екіпаж чи його частину, або приписана кількість, чи приписана частина членів екіпажу судна подає скаргу з приводу того, що приміщення для екіпажу не відповідають умовам цієї Конвенції,

компетентний орган влади проводить огляд судна і впевнюється в тому, що приміщення для екіпажу відповідають вимогам законодавства.

1. Розташування і конструкція приміщень для екіпажу, засобів доступу до них і їхнє розміщення щодо інших приміщень мають бути такі, щоб вони забезпечували достатню безпеку, захист від непогоди і від проникнення морської води, а також ізоляцію від спеки чи холоду, від зайвого шуму або випарів з інших місць.

2. Каюти не повинні мати прямого сполучення з приміщеннями, призначеними для вантажу та механізмів, або з камбузом, ліхтарним приміщенням, складом фарб чи зі складами запасів для машинного відділення й палуби та іншими великими складами, із сушильнями, спільними умивальнями або убиральнями. Частини переділок, які відокремлюють такі місця від кают, і зовнішні переділки будуються тривкі, зі сталі або іншого встановленого матеріалу, водонепроникні і газонепроникні.

3. Зовнішні стіни кают і їдалень ізолюють належним чином. Всі машинні кожухи і всі переділки, які відокремлюють камбуз та інші місця з підвищеною температурою, ізолюють належним чином там, де можливе проникнення спеки до приміщень чи проходів, що з ними межують. Звертають також увагу на забезпечення захисту від спеки, яка виходить від паропроводів та (або) від труб із гарячою водою для обслуговування.

4. Внутрішні переділки будують з установленого матеріалу, який не сприяє заведенню в ньому паразитів.

5. Каюти, їдальні, приміщення для відпочинку та коридори у тій частині, де розташовані приміщення для екіпажу, ізолюють належним чином, щоб не допустити конденсації або перегрівання.

6. Парові магістралі й труби відпрацьованої пари для обслуговування лебідок та аналогічних механізмів не повинні проходити через приміщення для екіпажу, а також, де це технічно здійсненне, - через коридори, які ведуть до приміщень для екіпажу; там, де парові магістралі й труби відпрацьованої пари проходять крізь такі коридори, їх ізолюють відповідним чином і беруть у кожухи.

7. Внутрішні панелі чи облицювання роблять з такого матеріалу, поверхню якого легко утримувати в чистоті. Обшивку зі шпунтових дощок чи будь-якої іншої конструкції, що сприяє заведенню в ній паразитів, не застосовують.

8. Компетентні органи влади вирішують, якою мірою враховуватимуться вимоги протипожежних заходів у будуванні приміщень для екіпажу.

9. Поверхня стін і стель у каютах та їдальнях повинна бути така, що її легко утримувати в чистоті, і, якщо вона пофарбована, мати світлий колір; вапнування не застосовують.

10. У разі потреби облицювання стін оновлюється чи відновлюється.

11. Підлогу в усіх приміщеннях для екіпажу роблять з установленого матеріалу, вона повинна бути сконструйована відповідним чином і мати непроникну для вологи поверхню, яку легко утримувати в чистоті.

12. Там, де підлогу зроблено з цементу різного складу, місця з'єднання зі стінами закруглюють, щоб уникнути утворення тріщин або щілин.

13. Має бути забезпечено достатні стоки для води.

1. Каюти і їдальні повинні належним чином вентилюватися.

2. Система вентиляції контролюється таким чином, щоб підтримувати задовільний стан повітря та забезпечувати достатню його циркуляцію за будь-яких умов погоди й клімату.

3. Судна, які звичайно використовуються для плавання у тропіках та Перській затоці, обладнують як механічними засобами вентиляції, так і електричними вентиляторами, із застереженням, що там, де достатня вентиляція забезпечується одним з цих засобів, установлюють тільки один з них.

4. Судна, що використовуються поза тропіками, обладнують механічними засобами вентиляції або електричними вентиляторами. Компетентні органи влади можуть зробити виняток щодо цієї вимоги для суден, що звичайно використовуються у холодних водах Північної чи Південної півкулі.

5. Енергію для роботи вентиляційного обладнання, передбаченого в параграфах 3 і 4, по можливості забезпечують протягом усього часу перебування чи роботи команди на борту судна, якщо цього вимагають обставини.

1. Має бути забезпечено достатню систему опалення приміщень для екіпажу на всіх суднах, крім тих, які використовуються лише для плавання в тропіках та в Перській затоці.

2. Система опалення, там де це можливо, діє протягом усього часу перебування або роботи команди на борту судна, якщо цього вимагають обставини.

3. На всіх суднах, на яких потрібна опалювальна система, опалення здійснюється за допомогою пари, гарячої води, гарячого повітря або електрики.

4. На всякому судні, на якому опалення здійснюється за допомогою печі, вживають заходів для того, щоб піч була достатніх розмірів, належним чином поставлена та огороджена і щоб повітря не забруднювалося димом.

5. Система опалення має забезпечувати підтримання задовільного рівня температури в приміщеннях для екіпажу за нормальних погодних умов і клімату, на які розраховано плавання; норми температурного режиму визначає компетентний орган влади.

6. Радіатори та інші опалювальні прилади розміщуються і, в разі потреби, огороджуються таким чином, щоб уникнути ризику пожежі або створення небезпеки чи незручностей для осіб, які займають приміщення.

1. У разі дотримання таких особливих заходів, які можуть допускатися щодо пасажирських суден, каюти і їдальні належним чином освітлюються природним світлом та забезпечуються достатнім штучним освітленням.

2. Усі приміщення для команди освітлюються належним чином. Мінімальна норма природного освітлення в житлових приміщеннях має бути така, щоб людина з нормальним зором могла читати ясного дня звичайну газету в будь-якій частині приміщення, доступній для вільного пересування. Якщо неможливо забезпечити достатнє природне освітлення, то забезпечується штучне освітлення відповідно до вищезгаданої мінімальної норми.

3. На всіх суднах у приміщеннях для екіпажу здійснюється електричне освітлення. Якщо немає двох незалежних джерел електрики для освітлення, забезпечується додаткове освітлення за допомогою ламп належної конструкції або аварійних освітлювальних приладів.

4. Штучне освітлення розміщується таким чином, щоб створювати максимальну вигоду для осіб, які займають приміщення.

5. В каютах у головах кожного ліжка встановлюється електрична лампочка для читання.

1. Каюти розміщуються в середній або кормовій частині судна вище вантажної ватерлінії.

2. У виняткових випадках, якщо розміри, вигляд чи призначення судна роблять будь-яке інше розміщення недоцільним або неможливим, компетентні органи влади можуть дати дозвіл на розміщення кают у носовій частині судна, але в жодному разі не попереду аварійної переділки.

3. На пасажирських суднах, за умови вживання потрібних заходів для забезпечення задовільного освітлення й вентиляції, компетентні органи влади можуть дозволити розміщення кают нижче вантажної ватерлінії, але в жодному разі не під самими службовими коридорами.

4. Площа кают, яка призначена для членів команди і яка припадає на одну людину, повинна становити не менше ніж:

a) 1,85 кв. м, або 20 кв. футів, на суднах до 800 тонн;

b) 2,35 кв. м, або 25 кв. футів, на суднах у 800 тонн чи більших; але менших як 3000 тонн;

c) 2,78 кв. м, або 30 кв. футів, на суднах у 3000 тонн і більших, за умови, що на пасажирських суднах, на яких в одній каюті вміщується більше ніж чотири члени команди, мінімум площі на одну людину може становити 2.22 кв. м (24 кв. фути).

5. У разі, коли на судні зайняті такі групи рядового складу, наявність яких зумовлює потребу значно збільшити загальну кількість рядового складу, компетентні органи влади можуть стосовно таких груп скоротити мінімальну площу кают на людину за умови, що:

a) загальна площа кают, яку надано такій групі чи групам, не менша за ту, котру було б надано звичайному незбільшеному складу;

b) мінімальна площа кают не менша ніж:

i) 1,67 кв. м (18 кв. футів) на людину для суден до 3000 тонн;

ii) 1,85 кв. м (20 кв. футів) на людину для суден у 3000 тонн і більших.

6. Місце, яке займають ліжка, шафи, висувні шухляди та сидіння, зараховують до виміру площі кают. Невеликі ділянки площі чи ділянки площі неправильної форми, які суттєво не збільшують вільний простір і які не можна використати під меблі, до розрахунку не беруть.

7. Вільна висота кают не може бути менша ніж 190 см (6 футів 3 дюйми).

8. Кількість кают має бути достатньою, щоб надавати окрему каюту чи окремі каюти для кожної служби; для малих суден компетентні органи влади можуть зменшити ці вимоги.

9. Число осіб у каютах не повинно перевищувати такі максимальні норми:

a) офіцери, котрі відають певною службою, старші по вахті штурмани та механіки і старші офіцери-радисти або старшини радисти: по одному на каюту;

b) решта офіцерів: по можливості не більш як один на каюту і в жодному разі не більш як два;

c) молодші офіцери: один або два чоловіки на каюту і в жодному разі не більш як два;

d) решта членів команди: в міру можливостей дві або три людини на каюту і в усякому разі не більш як чотири.

10. З метою забезпечення достатніх і зручніших приміщень на деяких пасажирських суднах компетентні органи влади, після консультації з організаціями судновласників (або із судновласниками) та bona fide профспілками моряків, можуть дозволити розміщення в кожній каюті до десяти членів команди.

11. Максимальне число осіб, яких розмішують у кожній каюті, позначається чітким шрифтом, що не змивається, у такому місці каюти, де це може бути добре видно.

12. Кожному членові команди надається індивідуальне ліжко.

13. Ліжка не можуть бути розташовані поруч так, щоб на одне ліжко можна було потрапити тільки через друге.

14. Ліжка розташовують не більш ніж у два яруси, один над одним; коли ліжка розташовані уздовж борту судна, то зверху ліжка, над яким є ілюмінатор, не дозволяється розташовувати ще одне ліжко.

15. Коли ліжка розташовуються одне над одним, нижнє ліжко має бути принаймні на 30 см (12 дюймів) над підлогою; верхнє ліжко розташовується приблизно на половині висоти між днищем нижнього ліжка та нижнім ребром верхніх палубних траверсів.

16. Мінімальні внутрішні розміри ліжка такі: 190 см на 68 см (6 футів 3 дюйми на 2 фути 3 дюйми).

17. Каркас і поздовжній борт ліжка, якщо такий є, роблять із встановленого твердого і гладкого матеріалу, який не піддається корозії і не сприяє заведенню в ньому паразитів.

18. Якщо для виготовлення ліжок використовуються трубчасті рамки, то труби повністю запаюються і не повинні мати отворів, які пропускають паразитів.

19. Кожне ліжко забезпечується пружинною сіткою або пружинним матрацом і матрацом з установленого матеріалу. Матраци не напихають ні соломою, ні іншими матеріалами, які сприяють заведенню в них паразитів.

20. Коли ліжка розташовані одне над одним, попід пружинною сіткою верхнього ліжка кладуть непроникне для пилу днище з дерева, брезенту чи іншого підхожого матеріалу.

21. Каюти планують і обладнують таким чином, щоб забезпечувати належну зручність для осіб, які їх займають, та полегшувати утримання їх у порядку і чистоті.

22. До набору меблів входять шафи для одягу на кожну особу, яка займає каюту. Розмір шафи для одягу такий: заввишки не менш ніж 152 см (5 футів), площа поперечного перерізу - 19,30 кв. дециметрів (300 кв. дюймів); шафи забезпечуються поличкою та накладкою для висячого замка. Висячий замок придбає сама особа, яка займає каюту.