Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана у Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1936 року на свою двадцяту сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно щорічних оплачуваних відпусток, що є другим пунктом порядку денного сесії, та

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації,

ухвалює цього двадцять четвертого дня червня місяця тисяча дев'ятсот тридцять шостого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1936 року щодо оплачуваних відпусток:

Конференція,

ухваливши Конвенцію, яка забезпечує працівникам щорічні оплачувані відпустки,

беручи до уваги, що метою таких відпусток є надання працівникам можливості відпочинку, розваг та розвитку своїх здібностей,

враховуючи, що встановлені в Конвенції умови є мінімальною нормою, якій повинна відповідати кожна система оплачуваних відпусток,

вважаючи, що бажано уточнити методи застосування цієї системи,

рекомендує, щоб кожний член Організації враховував нижченаведені пропозиції:

1. 1) Тривалість безперервного стажу, потрібна для набуття права на отримання відпустки, не може вважатися порушеною перервами з причини хвороби або нещасного випадку, сімейних обставин, відбування військової повинності, здійснення громадянських прав, перемін в адміністрації підприємства, на якому працює ця особа, або періодами безробіття з незалежних від її волі обставин, якщо тривалість безробіття не перевищує встановленої межі і якщо ця особа повертається на роботу.

2) На роботах, які не виконуються регулярно протягом усього року, умови безперервності стажу вважаються дотриманими, якщо за встановлений період часу відпрацьовано певну кількість днів.