Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1935 року на свою дев'ятнадцяту сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно скорочення робочого часу, що є шостим пунктом порядку денного сесії,

підтверджуючи принципи, встановлені Конвенцією 1935 року про сорокагодинний робочий тиждень, зокрема положення про підтримання життєвого рівня працівників,

вирішивши, починаючи з даного моменту, здійснити скорочення робочого часу на склодувних заводах,

ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот тридцять п'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1935 року про скорочення робочого часу на склодувних заводах:

1. Ця Конвенція стосується осіб, які працюють у режимі безперервності змін на склозаводах, де пляшки виробляються на автоматичному обладнанні, зайнятих у роботі з генераторами, плавильними печами, автоматичним обладнанням і в допоміжних операціях до вищеперелічених робіт.

2. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "пляшки" охоплює всі можливі види скловиробів, що виготовляються у спосіб, подібний до виробництва пляшок.

1. Особи, до яких застосовується ця Конвенція, повинні працювати за системою щонайменше чотирьох змін.

2. Робочий час таких осіб не може перевищувати в середньому сорок дві години на тиждень.

3. Ця середня величина повинна підраховуватися на основі періоду, який не перевищує чотири тижні.

4. Час однієї зміни не може перевищувати 8 годин.

5. Час відпочинку між закінченням роботи та новим заступанням на роботу працівників тієї самої зміни не повинен бути меншим ніж шістнадцять годин. Однак цей час відпочинку може бути скорочений, якщо це потрібно, під час періодичної зміни графіка роботи змін.

1. Межі робочого часу, визначені в параграфах 2, 3 і 4 статті 2, може бути перевищено, і час відпочинку, встановлений у параграфі 5, зменшено, але тільки у випадках, коли треба уникнути серйозних перешкод у нормальному режимі роботи підприємства:

a) у разі аварії чи її загрози, або у разі потреби виконання термінової роботи по ремонту машин чи заводу, або за нездоланних обставин;

b) для того щоб компенсувати непередбачену відсутність одного або кількох членів зміни.

2. Відповідна компенсація за всі додаткові години, відпрацьовані на підставі цієї статті, повинна бути надана на умовах, визначених національними законами чи постановами, або угодою між організаціями роботодавців і працівників.

З метою ефективного застосування положень цієї Конвенції від кожного роботодавця вимагається:

a) повідомляти час початку та закінчення кожної зміни, розміщуючи оголошення на видному місці в установі чи інших придатних для цього місцях, або повідомляти іншим методом, схваленим компетентними органами влади;

b) не перевищувати години роботи, повідомлені працівникам, інакше ніж у тих випадках і таким способом, як це схвалено компетентними органами;

c) вести запис у формі, рекомендованій компетентними органами влади, всіх понаднормових годин роботи, відпрацьованих відповідно до статті 3, а також наданої за них компенсації.