Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1934 року на свою вісімнадцяту сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій щодо страхування на випадок безробіття і стосовно різних видів допомоги безробітним, що є другим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять третього дня червня місяця тисяча дев'ятсот тридцять четвертого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1934 року про страхування на випадок безробіття:

1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується підтримувати чинною систему, котра забезпечує всім особам, що є безробітними з незалежних від них обставин, на яких поширюється ця Конвенція:

a) або відшкодування, що означає суму, виплата якої пов'язана з внесками, котрі сплачуються з огляду на приналежність одержувача у зв'язку зі своєю роботою до обов'язкової чи добровільної системи страхування;

b) або допомогу, що означає виплату, яка не є ні відшкодуванням, ні допомогою в рамках загальних заходів допомоги незаможним, а може являти собою винагороду за працю на громадських роботах, організованих відповідно до умов, передбачених у статті 9;

c) або поєднання відшкодувань і допомоги.

2. За умови забезпечення всім особам, на яких поширюється ця Конвенція, передбачених у попередньому параграфі відшкодування чи допомоги, такою системою може бути:

a) обов'язкове страхування;

b) добровільне страхування;

c) поєднання системи обов'язкового й добровільного страхування;

d) будь-яка з вищезгаданих систем з доповненням системи допомоги.

3. Умови, за яких безробітні в разі потреби переводяться з системи відшкодувань на систему допомоги, визначає законодавство країни.

1. Ця Конвенція поширюється на всіх осіб, що звичайно працюють за заробітну плату чи оклад.

2. Проте будь-який член Організації може передбачити у своєму законодавстві такі винятки, які він вважає за потрібне, відносно:

a) осіб, зайнятих як хатня прислуга;

b) працівників, що працюють удома;

c) працівників, що обіймають постійні посади на урядовій службі у місцевих органах влади або на підприємствах громадського користування;

d) осіб нефізичної праці, заробітки яких відповідний орган влади вважає достатньо високими для самостійного забезпечення від ризику безробіття;

e) працівників, робота яких є сезонною, якщо тривалість такого сезону звичайно менша ніж шість місяців і якщо протягом частини року, що лишається, заінтересовані особи звичайно не зайняті в іншому виді діяльності, охопленому цією Конвенцією;

f) працівників молодшого, ніж встановлений, віку;

g) осіб, старшого, ніж за встановлений, віку, які одержують пенсію за вислугою років чи по старості;

h) осіб, зайнятих лише на випадкових чи допоміжних роботах, охоплених цією Конвенцією;

i) членів сім'ї підприємця;

j) виняткових категорій працівників, чиї особливі обставини роблять застосування до них положень цієї Конвенції зайвим або нездійсненним.

3. У доповідях про застосування цієї Конвенції, які члени Організації подають щороку, вони зазначають винятки, зроблені ними на підставі попереднього параграфа.

4. Ця Конвенція не застосовується до моряків, морських рибаків або до сільськогосподарських працівників, як їх може бути визначено законодавством країни.

У разі часткового безробіття відшкодування або допомога виплачуються особам, зайнятість яких скорочена в межах, встановлених законодавством країни.

Право на одержання відшкодування або допомоги може обумовлюватися дотриманням з боку особи таких умов:

a) що вона придатна до роботи і може прийняти її;

b) що її записано в офіційному або схваленому відповідним органом влади бюро працевлаштування і, з урахуванням винятків та умов, передбачених законодавством країни, справно з'являється до цих бюро;

c) що вона дотримується всіх інших вимог законодавства країни, котрі мають на меті встановлювати, чи відповідає ця особа нормам, які регулюють видачу допомоги або асигнування.

Право на одержання (або позбавлення права на одержання) відшкодування чи допомоги може підпорядковуватися іншим умовам, зокрема тим, які передбачено у статтях 6, 7, 8, 9, 10, 11 і 12. Будь-які умови отримання (або позбавлення) права на допомогу, крім передбачених у цих статтях, зазначаються у щорічних доповідях про застосування цієї Конвенції, котрі подають члени Організації.

Право на одержання відшкодування або допомоги може обумовлюватися наявністю стажу у вигляді:

a) сплати певної кількості внесків протягом певного строку, що передує зверненню по допомогу або настанню безробіття;

b) зайнятості на роботі, охопленій цією Конвенцією, протягом певного періоду до подання заяви про відшкодування чи допомогу або ж до настання безробіття;

c) поєднання вищезгаданих умов.

Право на одержання відшкодування чи допомоги може обумовлюватися закінченням періоду чекання, тривалість і умови застосування якого встановлюються законодавством країни.

Право на одержання відшкодування чи допомоги може обумовлюватися відвіданням курсів професійного чи іншого навчання.

Право на одержання відшкодування чи допомоги може обумовлюватися прийняттям у порядку, встановленому законодавством країни, роботи на громадських роботах, організованих яким-небудь державним органом влади.

1. Якщо особа, що клопочеться про допомогу, відмовиться від запропонованого їй місця, вона може втратити право на одержання відшкодування чи допомоги. Не може вважатися підхожим місце:

a) якщо прийняття його вимагає проживання в районі, де немає підхожих жител;

b) якщо ставка заробітної плати нижча або інші умови праці менш сприятливі: