Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 8 червня 1933 року на свою сімнадцяту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно платних бюро найму, що є першим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять дев'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот тридцять третього року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1933 року про платні бюро найму і підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці:

1. Для потреб застосування цієї Конвенції термін "платне бюро найму" означає:

a) бюро найму, які функціонують з метою отримання прибутку, тобто будь-яка особа, компанія, установа, агентство чи інша організація, яка діє як посередник з метою забезпечення працевлаштування працівника або забезпечення робочою силою роботодавця з наміром отримання прямо чи опосереднено будь-якої грошової чи матеріальної вигоди від роботодавця або від працівника; це визначення не поширюється на газети або інші видання, за винятком тих, єдина чи основна мета яких полягає в тому, щоб виступати посередником між роботодавцем і працівником;

b) бюро найму, метою функціонування яких не є отримання прибутку, тобто служби найму будь-якої компанії, установи, агентства або іншої організації, котрі не мають на меті отримання грошової чи іншої матеріальної вигоди, але з роботодавця або з працівника стягуюється плата за надані послуги у вигляді вступного чи періодичного внеску або іншого збору.

2. Ця Конвенція не стосується працевлаштування моряків.

1. Бюро найму, що функціонують з метою отримання прибутку, як зазначено у пункті а) параграфа 1 попередньої статті, повинні бути ліквідовані протягом трьох років з моменту настання чинності цієї Конвенції для члена Організації, котрого стосується дана Конвенція.

2. До моменту ліквідації:

a) не повинні відкриватись нові бюро найму, які функціонують з метою отримання прибутку;

b) бюро найму, які функціонують з метою отримання прибутку, повинні перебувати під наглядом компетентних органів, можуть визначати плату за надані послуги та покривати витрати у розмірах, затверджених згаданими органами.

1. Вилучення з положень параграфа 1 статті 2 цієї Конвенції можуть бути дозволені компетентними органами у виняткових випадках, але тільки після консультації з відповідними організаціями роботодавців і працівників.

2. Вилучення на підставі цієї статті можуть бути дозволені тільки для агентств, що обслуговують працівників чітко визначених національними законами чи постановами категорій, котрі належать до професій, де працевлаштування здійснюється у специфічних умовах, які виправдовують таке вилучення.

3. На підставі цієї статті відкриття нових платних бюро найму не дозволяється після закінчення трирічного періоду, визначеного статтею 2.

4. Кожне платне бюро найму, на яке поширюється виняток за цією статтею:

a) має бути об'єктом постійного нагляду з боку компетентних органів влади;

b) повинно мати ліцензію, яка має оновлюватись періодично на розсуд компетентних органів протягом періоду, який не перевищує десяти років;

c) має право стягувати збір і покривати витрати тільки у розмірах, встановлених компетентними органами;

d) має право влаштовувати або наймати працівників за кордоном тільки за наявності відповідної ліцензії та на умовах, визначених договором відповідних країн.

Платні бюро найму, які функціонують, не маючи на меті отримання прибутку, як визначено у пункті b) параграфа 1 статті 1:

a) повинні мати уповноваження від компетентних органів і перебувати під постійним наглядом з боку згаданих органів;

b) не повинні стягувати будь-яку плату, більшу за розміри плати, що встановлена компетентними органами стосовно здійснених витрат;