Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 8 червня 1949 року на свою тридцять другу сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо перегляду Конвенції 1933 року про платні бюро найму, ухваленої Конференцією на своїй сімнадцятій сесії, що є десятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, котра доповнить Конвенцію про служби зайнятості 1948 року, відповідно до якої кожний член Організації, для якого ця Конвенція є чинною, підтримує або забезпечує збереження державної безплатної служби працевлаштування,

вважаючи, що такі служби мають бути доступними для всіх категорій працівників,

ухвалює першого числа липня місяця тисяча дев'ятсот сорок дев'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1949 року (переглянутою) про платні бюро найму:

1. Відповідно до мети цієї Конвенції поняття "платне бюро найму" охоплює:

a) бюро найму, що функціонують з метою отримання прибутку, тобто будь-яку особу, компанію, установу, агентство або іншу організацію, котрі працюють як посередники, метою яких є забезпечення працівника роботою або підбір для роботодавця працівника з метою отримання прямо чи опосереднено будь-якої грошової або іншої матеріальної вигоди як від роботодавця, так і від працівника; поняття не охоплює газети чи інші видання, крім випадків, коли метою їхньої діяльності є лише або головним чином виконання ролі посередника між роботодавцями та працівниками;

b) бюро найму, що функціонують не з метою отримання прибутків, тобто служби призначення на роботу будь-якої компанії, установи, агентства чи іншої організації, які, хоч і не мають на меті отримання будь-якої грошової чи іншої матеріальної вигоди, стягують з роботодавця або працівника вступні чи періодичні внески або будь-яку іншу плату за вищезазначені послуги.

2. Ця Конвенція не стосується до працевлаштування моряків.

1. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, зазначає в своєму документі про ратифікацію, чи визнає він положення розділу II Конвенції, де йдеться про поступову ліквідацію платних бюро найму, що функціонують з метою отримання прибутку, та про регулювання роботи інших бюро найму, або положення розділу III Конвенції, де йдеться про регулювання роботи платних бюро найму, серед них і бюро, що функціонують з метою отримання прибутку.

2. Будь-який член Організації, що визнає положення розділу III Конвенції, може в подальшому повідомити Генерального директора про своє визнання положень розділу II Конвенції; починаючи від дати реєстрації такого повідомлення у Генерального директора положення розділу III Конвенції втрачають чинність для цього члена Організації, і чинності набувають положення розділу II.

1. Платні бюро найму, метою яких є отримання прибутку, як це визначено в пункті a) параграфа 1 статті 1, ліквідуються протягом обмеженого терміну, визначеного компетентним органом влади.

2. Такі бюро не можуть бути ліквідовані доти, поки не буде створено систему державних служб зайнятості.

3. Компетентний орган влади може визначити різні терміни для ліквідації бюро, що обслуговують різні категорії населення.

1. Протягом періоду, який передує ліквідації, платні бюро найму, що функціонують з метою отримання прибутку:

a) підлягають нагляду з боку компетентного органу влади;

b) стягують плату і видатки тільки відповідно до тарифу, поданого до компетентного органу влади та схваленого ним, або тарифу, встановленого цим органом.

2. Такий нагляд спрямовано, головним чином, на запобігання будь-яким зловживанням, пов'язаним із діяльністю платних бюро найму, що функціонують з метою отримання прибутку.

3. З цією метою компетентний орган влади відповідним чином консультується з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.

1. В окремих випадках компетентний орган влади дозволяє зробити винятки з параграфа 1 статті 3 цієї Конвенції щодо категорій осіб, чітко визначених національним законодавством, для яких відповідний порядок працевлаштування не може бути застосовано у межах державної служби зайнятості, а лише після проведених відповідним чином консультацій із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.

2. Кожне платне бюро найму, для якого зроблено виняток згідно з цією статтею:

a) підлягає нагляду з боку компетентного органу влади;

b) повинно мати ліцензію, рішення про щорічне поновлення якої приймає компетентний орган влади;

c) стягує плату і видатки тільки відповідно до тарифу, поданого до компетентного органу влади та схваленого ним, або тарифу, встановленого цим органом;

d) вербує або надає працівникам роботу за кордоном, тільки якщо це дозволено компетентним органом влади, та згідно з умовами, визначеними чинним законодавством.

Платні бюро найму, що функціонують не з метою отримання прибутку, як визначено в пункті b) параграфа 1 статті 1:

a) повинні мати дозвіл компетентного органу влади та підлягають нагляду з боку цього органу;

b) не стягують плату, що перевищує тариф, поданий до компетентного органу влади та схвалений ним або встановлений цим органом, обмежуючи її лише видатками, яких зазнали;

c) вербують працівників і надають їм роботу за кордоном, тільки якщо таке дозволено компетентним органом влади, та згідно з умовами, визначеними чинним законодавством.

Компетентний орган влади вживає потрібних заходів для перевірки того, чи справді безплатні бюро найму надають послуги безплатно.

За будь-яке порушення положень цього розділу Конвенції або будь-якого закону чи положення, що надають їм чинності, ця Конвенція передбачає відповідні санкції, до яких входить, якщо це потрібно, скасування ліцензій та дозволів.

Згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці до щорічних доповідей додається вся потрібна інформація про винятки, передбачені статтею 5, зокрема й детальні відомості про кількість бюро, на які поширюються ці винятки, масштаб їхньої діяльності, підстави для зроблених винятків, умови організації нагляду з боку компетентних органів влади за діяльністю відповідних бюро.

Платні бюро найму, що функціонують з метою отримання прибутку, як це визначено в пункті a) параграфа 1 статті 1:

a) підлягають нагляду з боку компетентного органу влади;

b) повинні мати ліцензією, рішення про щорічне поновлення якої приймає компетентний орган влади;

c) стягують плату і видатки тільки відповідно до тарифу, поданого до компетентного органу влади та схваленого ним, або тарифу, встановленого цим органом;

d) вербують працівників або надають їм роботу за кордоном, тільки якщо це дозволено компетентним органом влади, та згідно з умовами, визначеними чинним законодавством.

Платні бюро найму, що функціонують не з метою отримання прибутку, як визначено в пункті b) параграфа 1 статті 1:

a) повинні мати дозвіл компетентного органу влади і підлягають нагляду з боку вищезазначеного органу;

b) не стягують плату, що перевищує тариф, поданий до компетентного органу влади та схвалений ним або встановлений цим органом, обмежуючи її лише видатками, яких зазнали;

c) вербують працівників або надають їм роботу за кордоном, тільки якщо це дозволено компетентним органом влади, та згідно з умовами, визначеними чинним законодавством.