БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у своїй Резолюції A/RES/68/262 від 27 березня 2014 року закликала всі держави відмовитися та утримуватися від дій, спрямованих на частковий, або повний розпад національної єдності та територіальної цілісності України, включно із будь-якими спробами змінити кордони України через погрозу чи застосування сили або іншими протиправними засобами;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у своїй Резолюції A/RES/71/205 від 19 грудня 2016 року підтвердила відповідальність усіх держав утримуватися від погрози чи застосування сили проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави, а також від дій, в будь-який інший спосіб несумісних з цілями Організації Об’єднаних Націй, та закликала Російську Федерацію негайно звільнити громадян України, які були незаконно затримані та засуджені без дотримання елементарних стандартів правосуддя;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у своїй Резолюції A/RES/73/194 від 17 грудня 2018 року засудила тимчасову окупацію Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та нагадала, що ця тимчасова окупація та погроза чи застосування сили Російською Федерацією проти територіальної цілісності або політичної незалежності України суперечать взятим на себе зобов’язанням щодо поваги незалежності, суверенітету та визнаних кордонів України;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у своїй Резолюції A/RES/76/70 від 9 грудня 2021 року закликала Російську Федерацію повністю і беззастережно вивести свої збройні сили з Криму та без зволікань припинити тимчасову окупацію території України, а також наголосила, що присутність російських військ у Криму суперечить національному суверенітету, політичній незалежності і територіальній цілісності України та підриває безпеку і стабільність сусідніх держав та європейського регіону;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у своїй Резолюції A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року, визнаючи, що воєнні дії Російської Федерації на суверенній території України були в масштабах, яких міжнародна спільнота не бачила в Європі десятиліттями, найрішучішим чином засудила агресію Російської Федерації проти України в порушення пункту 4 статті 2 Статуту Організації Об’єднаних Націй, вимагала від Російської Федерації негайно припинити застосування сили проти України, а також засудила участь Білорусі в цьому протиправному застосуванні сили проти України;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у своїй Резолюції A/RES/ES-11/6 від 23 лютого 2023 року наголосила на необхідності забезпечення притягнення до відповідальності за найтяжчі злочини згідно з міжнародним правом, скоєні на території України, шляхом належного, справедливого та незалежного розслідування і переслідування на національному або міжнародному рівнях, і забезпечення справедливості для всіх жертв і недопущення повторення таких злочинів у майбутньому;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у своїй Резолюції A/RES/79/184 від 17 грудня 2024 року засудила агресивну війну Російської Федерації проти України в порушення пункту 4 статті 2 Статуту ООН, а також використання Криму для цієї мети і підтримки спроб незаконної анексії Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей;

ВІТАЮЧИ ТЕ, що Агенція Європейського Союзу з питань співробітництва у сфері кримінального правосуддя (Eurojust) підтримала співробітництво і координацію національних заходів щодо досудового розслідування шляхом створення 3 липня 2023 року в Гаазі, Королівство Нідерланди, Міжнародного центру з переслідування за злочин агресії проти України (ICRA), та схвалюючи роботу, яку здійснює ICRA для забезпечення належного розслідування злочину агресії проти України;

БАЖАЮЧИ продовжити роботу, проведену національними органами, які співпрацюють у межах ICRA, зокрема з метою підтримки України в її зусиллях щодо переслідування за злочин агресії, вчинений проти цієї держави, у найбільш ефективний та легітимний спосіб;

НАГАДУЮЧИ Статут Міжнародного військового трибуналу від 8 серпня 1945 року, пункт "а" статті 6 якого встановив індивідуальну кримінальну відповідальність за злочини проти миру;

НАГАДУЮЧИ, що 11 червня 2010 року Конференція з перегляду Римського статуту одностайно ухвалила резолюцію RC/Res.6, яка, зокрема, містить текст статті 8bis щодо злочину агресії; відзначаючи те, що Україна ратифікувала Римський статут 25 жовтня 2024 року та стала державою-учасницею цього міжнародного договору 1 січня 2025 року, юрисдикційний режим, встановлений Римським статутом щодо злочину агресії, унеможливлює здійснення Міжнародним кримінальним судом юрисдикції щодо злочину агресії у цьому конкретному випадку;

НАГАДУЮЧИ, що кожна держава зобов’язана здійснювати кримінальну юрисдикцію щодо осіб, відповідальних за міжнародні злочини, та беручи до уваги статтю 437 Кримінального кодексу України;

ВВАЖАЮЧИ, що створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України (далі - Спеціальний трибунал) як спільного зусилля є найбільш доцільною моделлю для визначення кримінальної відповідальності осіб, які несуть найвищу відповідальність за злочин агресії проти України, а також для уникнення дублювання кримінального переслідування на національному рівні щодо одних і тих самих осіб;

РОЗУМІЮЧИ, що юрисдикція Спеціального трибуналу має грунтуватися на територіальній юрисдикції України;

ПРИДІЛЯЮЧИ особливу увагу дотриманню належної правової процедури та стандартів справедливого судового розгляду, зокрема принципів nullum crimen sine lege та ne bis in idem відповідно до міжнародних та європейських стандартів у галузі прав людини;

ВІДЗНАЧАЮЧИ особливий характер злочину агресії, який впливає на все населення України, та наголошуючи на необхідності вислухати особливо постраждалі групи жертв перед Спеціальним трибуналом;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що держави-засновниці Ради Європи після Другої світової війни створили загальноєвропейську організацію, виходячи з переконання, що досягнення миру на основі справедливості та міжнародного співробітництва є вирішальним для збереження людського суспільства та цивілізації, побудованих на обіцянці "ніколи знову";

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що в час, коли війна повернулася до Європи внаслідок агресивної війни Російської Федерації проти України і "обіцянка "ніколи знову" була фундаментально поставлена під сумнів", глави держав і урядів Ради Європи заявили під час 4-го саміту в Рейк’явіку 16-17 травня 2023 року про своє об’єднання довкола цінностей, втілених Радою Європи, та проти війни в Україні, яку вони вважають "кричущим порушенням міжнародного права та всього того, що відстоює [Рада Європи]", з метою збереження та захисту основ свободи, миру, добробуту та безпеки в Європі;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, шо 15 березня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи (далі - Парламентська Асамблея) у своєму Висновку № 300 (2022) найрішучішим чином засудила агресію Російської Федерації проти України, зазначивши, що ескалація воєнних дій з 24 лютого 2022 року є продовженням агресивної війни Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що Комітет Міністрів у своїй Резолюції CM/Res(2022)2, ухваленій 16 березня 2022 року на 1428ter-му засіданні заступників міністрів, прийняв рішення про виключення Російської Федерації з Організації у зв’язку з початком її повномасштабного вторгнення в Україну - відповідно до одностайної позиції, висловленої Парламентською Асамблеєю у її Висновку № 300 (2022) та Генеральним секретарем Ради Європи (далі - Генеральний секретар), та 17 березня 2022 року під час 1429-го засідання заступників міністрів Комітет Міністрів вирішив повністю призупинити взаємодію з Білоруссю та її права брати участь у засіданнях і заходах Організації;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що 17 травня 2023 року Рада Європи встановила Розширену часткову угоду про Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, як перший крок до створення міжнародного компенсаційного механізму для жертв міжнародно-протиправних дій Російської Федерації в Україні або проти України;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що Статут Ради Європи (ETS №1) передбачає укладення угод як засіб досягнення цілей Організації;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що держави та міжнародні організації, які входять до Коаліції держав зі створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України (далі - Коаліція держав), співпрацювали з метою забезпечення відповідальності за злочин агресії проти України;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що Парламентська Асамблея у своїй Рекомендації 2294 (2025) від 9 квітня 2025 року закликала Комітет Міністрів вжити заходів для створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України, як тільки буде досягнуто остаточної політичної згоди між державами та партнерами, які беруть участь у Коаліції держав, уповноваживши Генерального секретаря укласти Угоду про створення Спеціального трибуналу з Україною, а також Розширену часткову угоду про Керівний комітет Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України (далі - Розширена часткова угода), запросивши всі держави-члени та держави-спостерігачі Ради Європи, а також інші держави та міжнародні організації до членства в ній;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у своїй Резолюції A/RES/79/284 від 16 квітня 2025 року визнала внесок Ради Європи у роботу Коаліції держав, спрямовану на створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України та її готовність розглянути можливості надання експертної та технічної підтримки у процесі створення і, у разі доцільності, функціонування такого спеціального трибуналу;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що, зважаючи на роботу Коаліції держав, Україна звернулася листом від 13 травня 2025 року з проханням про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України в рамках Ради Європи;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що 4 червня 2025 року на 1530-му засіданні заступників міністрів Комітет Міністрів вирішив створити Робочу групу щодо Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України (GT-TRIBUNAL), відкриту також для держав-спостерігачів, і для Європейського Союзу, з мандатом розглянути проекти правових документів, поданих Україною, та підготувати рішення, необхідні для створення Спеціального трибуналу в рамках Ради Європи;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що Комітет Міністрів згодом уповноважив Генерального секретаря рішенням, ухваленим 24 червня 2025 року на 1532-му засіданні заступників міністрів, на укладення з Україною цієї Угоди між Радою Європи та Україною про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України (далі - Угода) разом з доданим до неї Статутом;

У ЗВ’ЯЗКУ З ЦИМ Україна та Рада Європи (далі - Сторони) домовилися про таке:

1. Цим створюється Спеціальний трибунал для розслідування, кримінального переслідування та судового розгляду справ стосовно осіб, які несуть найвищу відповідальність за злочин агресії проти України.

2. Спеціальний трибунал діє відповідно до Статуту Спеціального трибуналу (далі - Статут), який додається до цієї Угоди і становить її невід’ємну частину.

3. З метою імплементації пункту 1 цієї статті Україна зобов’язується, у разі необхідності та якомога швидше, вжити необхідних конституційних, законодавчих, нормативних та адміністративних заходів для забезпечення належного функціонування Спеціального трибуналу.

4. Жодне положення цієї Угоди не може тлумачитися як таке, що обмежує або завдає шкоди чинним чи таким, що формуються, нормам міжнародного права.

1. Місце розташування Спеціального грибуналу буде визначено в одній із держав, що приєднається до Розширеної часткової угоди, на умовах передбачених угодою, яку буде укладено з державою перебування.

2. Спеціальний трибунал може здійснювати свою діяльність за межами свого місця розташування, якщо вважатиме це необхідним для ефективного виконання своїх функцій або доцільним з інших міркувань.

1. Спеціальний трибунал має міжнародну правосуб’єктність і правоздатність, які є необхідними для реалізації його функцій і досягнення його цілей, зокрема укладати договори й домовленості, в тому числі про співробітництво, з державами, міжнародними організаціями та органами відповідно до своєї компетенції і мандата.

2. З урахуванням Угоди з державою перебування Спеціальний трибунал має правосуб’єктність відповідно до національного законодавства держави перебування і відповідно користується правоздатністю, необхідною для здійснення своїх функцій, виконання мандата та захисту своїх інтересів, зокрема правоздатністю укладати договори та набувати або відчужувати рухоме й нерухоме майно.

3. Спеціальний трибунал має правосуб’єкгність відповідно до національного законодавства України і відповідно користується такою правоздатністю, яка є необхідною для здійснення його функцій, виконання мандата та захисту його інтересів, зокрема правоздатністю укладати договори, а також набувати або відчужувати рухоме й нерухоме майно.

4. Для цілей цієї статті Спеціальний трибунал представляє його Президент.

Склад і порядок функціонування Спеціального трибуналу визначаються його Статутом.

1. Сторони погоджуються, що Керівний комітет Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України (далі - Керівний комітет) буде створено в рамках інституційної структури Ради Європи шляхом укладення розширеної часткової угоди для фінансування Спеціального трибуналу, а також здійснення адміністративних і управлінських функцій, визначених у Статуті та в пункті 2 цієї статті. Порядок і критерії членства в Керівному комітеті визначатимуться Розширеною частковою угодою.

2. Сторони погоджуються, що Керівний комітет, окрім функцій, визначених у Статуті, виконуватиме, зокрема, такі додаткові функції:

a) забезпечення необхідного фінансування для Спеціального трибуналу та Керівного комітету, включно з його Секретаріатом;

b) надання несудових консультацій та визначення політики з усіх адміністративних аспектів діяльності Спеціального трибуналу, зокрема питань ефективності;

c) надання рекомендацій членам та асоційованим членам щодо заходів, спрямованих на досягнення цілей Спеціального трибуналу та Керівного комітету;

d) розроблення правил процедури, що регулюють роботу Керівного комітету, а також будь-яких інших заходів, необхідних для забезпечення його діяльності;

e) розгляд і, у разі доцільності, ухвалення стратегій для посилення міжрегіональної підтримки Спеціального трибуналу;

f) забезпечення ефективної співпраці між членами та асоційованими членами у всіх відповідних секторах на основі принципу розподілу тягаря відповідальності;

g) розгляд заходів для скоординованої передачі певних несудових залишкових функцій Спеціального трибуналу до Ради Європи, зокрема, щодо управління документацією та архівами;

h) розгляд механізмів підтримки членів та асоційованих членів у покритті витрат, пов’язаних з виконанням вироків, звільненням засуджених осіб і захистом свідків після припинення дії Розширеної часткової угоди, включно з можливим створенням цільового фонду; та

i) виконання будь-якої іншої функції, необхідної для реалізації свого мандата.

1. Фінансування Спеціального трибуналу здійснюється через Розширену часткову угоду, зазначену в статті 5 цієї Угоди.

2. Генеральний секретар інформує Керівний комітет про надходження достатніх внесків для фінансування створення Спеціального трибуналу та перших дванадцяти місяців його роботи, а також про надані зобов’язання щодо внесків, еквівалентних очікуваним витратам на наступні двадцять чотири місяці діяльності Спеціального трибуналу. Після цього Керівний комітет вирішить, коли розпочнеться перший етап роботи Спеціального трибуналу, передбачений підпунктом "а" пункту 1 статті 53 Статуту, включаючи набір Генеральним секретарем основного персоналу, необхідного для реалізації цього першого етапу.

3. Генеральний секретар продовжить залучати внески, еквівалентні очікуваним витратам на діяльність Спеціального трибуналу після перших трьох років його функціонування. У разі, якщо фінансових внесків, здійснених відповідно до Розширеної часткової угоди, буде недостатньо для реалізації мандата Спеціального трибуналу, Сторони розглядають альтернативні шляхи його фінансування.

4. Щорічний бюджет Спеціального трибуналу затверджується Керівним комітетом.

1. Україна співпрацює зі Спеціальним трибуналом та його органами на всіх стадіях проваджень. Україна забезпечує доступ Прокурора Спеціального трибуналу та захисника до місць, осіб і документів, необхідних для розслідування.

2. Україна без зайвої затримки виконує будь-які запити про надання допомоги або накази Спеціального трибуналу, включаючи, але не обмежуючись:

a) арештом, передачею, трансфером або триманням під вартою осіб;

b) виконанням запитів про правову допомогу з метою отримання доказів або передачі предметів, документів, записів або інших доказів;

c) врученням документів.

3. Сторони погоджуються, що кожен член та асоційований член Керівного комітету співпрацюватиме зі Спеціальним трибуналом в рамках угод про співпрацю або інших домовленостей, в межах свого національного законодавства та міжнародних зобов'язань, для виконання Спеціальним трибуналом його мандата.

4. Під час перебування на території України судді, Прокурор та заступники Прокурора Спеціального трибуналу, Секретар, та захисники, а також члени їхніх сімей користуються привілеями, імунітетами, звільненням від оподаткування і сприянням, що надаються дипломатичним агентам відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Україна забезпечує недоторканність усіх документів, які належать Спеціальному трибуналу або захисникам, або знаходяться у їх розпорядженні під час такого перебування на території України.

5. Персонал Спеціального трибуналу та тимчасово відряджені посадові особи користуються привілеями та імунітетами відповідно до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи (ETS № 2).

Будь-який спір між Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Угоди вирішується шляхом переговорів або будь-яким способом вирішення спорів погодженим Сторонами.

Ця Угода набирає чинності з першого дня місяця, що настає після дати, коли наведені нижче умови будуть виконані:

a) Угода була підписана Генеральним секретарем, який висловив згоду Ради Європи на обов’язковість її положень;

b) Україна повідомила Раду Європи у письмовій формі про завершення внутрішніх юридичних процедур, необхідних для надання згоди на обов’язковість цієї Угоди; та

c) укладено Розширену часткову угоду, зазначену в статті 5 цієї Угоди.

Цю Угоду може бути змінено за письмовою згодою Сторін після схвалення Керівним комітетом. Будь-яка зміна набирає чинності на тридцятий день після такого схвалення.

1. Ця Угода може припинити дію за взаємною згодою Сторін.

2. Дія цієї Угоди припиняється Сторонами у разі, якщо:

a) Керівний комітет повідомляє Сторонам відповідно до пункту 1 статті 54 Статуту про свою рекомендацію щодо розпуску Спеціального трибуналу та створення залишкового механізму;

b) Розширена часткова угода припиняє дію відповідно до пункту 2 статті 13 Розширеної часткової угоди; або

c) наявні фінансові ресурси є недостатніми для покриття очікуваних витрат на наступні дванадцять місяців діяльності Спеціального трибуналу і Сторони не можуть забезпечити альтернативні джерела фінансування Спеціального трибуналу.

3. У разі припинення відповідно до пункту 1 або підпунктів "b" чи "c" пункту 2 цієї статті, припинення дії Угоди набирає чинності з першого дня четвертого місяця після дати ухвалення Сторонами рішення про таке припинення. Сторони вживають усіх необхідних заходів для впорядкованого завершення роботи Спеціального трибуналу та забезпечують можливість реалізації права на новий розгляд справи відповідно до пункту 3 статті 28 Статуту.

4. У разі припинення дії Угоди відповідно до підпункту "а" пункту 2 цієї статті, припинення набирає чинності після завершення перехідного періоду, зазначеного в пункті 3 статті 54 Статуту.

5. Будь-які завдання Спеціального трибуналу, які не були передані залишковому механізму, переходять до Ради Європи, якщо Сторони та, у відповідних випадках, держави, міжнародні організації чи органи не домовилися про інше.

6. Сторони повідомляють державу перебування про своє рішення припинити дію цієї Угоди та співпрацюють зі Спеціальним трибуналом, державою перебування та Керівним комітетом з метою забезпечення впорядкованого завершення діяльності Спеціального трибуналу.

На підтвердження чого, нижчезазначені представники України та Ради Європи, належним чином уповноважені на це, підписали цю Угоду.

Вчинено у м. Страсбурзі "25" червня 2025 року, у двох примірниках українською, англійською та французькою, при цьому всі тексти є рівноавтентичними.

Створений на підставі Угоди, укладеної між Україною та Радою Європи 25 червня 2025 року, Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України (далі - Спеціальний трибунал) діє відповідно до положень цього Статуту.

Спеціальний трибунал має повноваження розслідування, кримінального переслідування та судового розгляду справ стосовно осіб, які несуть найбільшу відповідальність за злочин агресії проти України. Така юрисдикція ґрунтується на територіальній юрисдикції України.

(1) Для цілей цього Статуту "злочин агресії" означає планування, підготовку, ініціювання або вчинення особою, яка спроможна фактично здійснювати контроль за політичними чи військовими діями держави або керувати ними, акту агресії, який за своїм характером, тяжкістю та масштабами є грубим порушенням Статуту Організації Об’єднаних Націй.

(2) Для цілей пункту 1 цієї статті "акт агресії" означає застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави, або будь-яким іншим чином несумісним зі Статутом Організації Об’єднаних Націй.

(3) Для визначення того чи є акт агресії за своїм характером, тяжкістю та масштабом грубим порушенням Статуту Організації Об’єднаних Націй, Спеціальний трибунал враховує Резолюцію Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року та всі відповідні резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй щодо України, включаючи ті, що викладені в преамбулі Угоди між Україною та Радою Європи про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України (далі - Угода).

(4) Для цілей цього Статуту, в контексті агресії проти України, акт агресії, який визначається таким за своїм характером, тяжкістю та масштабом визначається як грубе порушення Статуту Організації Об’єднаних Націй, також вважається таким, що становить агресивну війну.

(1) Спеціальний трибунал застосовує:

(a) по-перше, цей Статут та Правила процедури і доказування, прийняті відповідно до статті 15 цього Статуту;

(b) по-друге, застосовні міжнародні договори, звичаєве міжнародне право та загальні принципи права у разі необхідності забезпечення дотримання визнаних стандартів міжнародного кримінального права;

(c) у разі неможливості вищезгаданого, положення матеріального кримінального права України, шо стосуються кримінального переслідування та покарання за злочин агресії.

(1) Особа, яка спроможна фактично здійснювати контроль за політичними чи військовими діями держави або керувати ними, і яка планувала, підбурювала, віддавала наказ або вчинила, або намагалась вчинити злочин, зазначений у статті 2 цього Статуту, несе індивідуальну відповідальність за цей злочин. Це не матиме впливу на відповідальність держав за міжнародним правом.

(2) Для цілей цього Статуту, посадове становище будь-якої обвинуваченої особи на момент ймовірного вчинення злочину, чи є вона главою держави або уряду, членом уряду або парламенту, обраним представником чи державною посадовою особою, не звільняє таку особу від кримінальної відповідальності та не пом’якшує покарання.

(3) Амністія, надана будь-якій особі, що підпадає під юрисдикцію Спеціального трибуналу щодо злочину, зазначеного у статті 2 цього Статуту, не перешкоджає кримінальному переслідуванню.

Жодне положення цього Статуту не повинно тлумачитися як таке, що будь-яким чином обмежує чи завдає шкоди чинним нормам міжнародного права або нормам міжнародного права, що формуються, для цілей, інших ніж цілі цього Статуту.

Спеціальний трибунал складається з:

(a) Палат;

(b) Офісу Прокурора; та

(c) Секретаріату.

(1) Палати складаються з різних складів, а саме:

(a) один суддя як Суддя досудового провадження;

(b) три судді в Судовій палаті; і

(c) п’ять суддів в Апеляційній палаті.

(2) Президент Спеціального трибуналу може, у разі потреби, призначати запасних суддів до кожного складу. Принципи та процедури, що регулюють застосування цього пункту, є тими, що передбачені Правилами процедури і доказування.

(3) Кожен суддя працює лише в тій палаті, до якої його або її було призначено.

(4) Президент Спеціального трибуналу обирається на трирічний термін, який може бути поновлено один раз абсолютною більшістю суддів, включених до списку, на пленарному засіданні. Віце-президент Спеціального трибуналу обирається абсолютною більшістю суддів, включених до списку, які засідають на пленарному засіданні. У разі відсутності або неспроможності Президента Спеціального трибуналу виконувати свої обов’язки, Віце-президент приступає до виконання обов’язків Президента Спеціального трибуналу, доки Президент Спеціального трибуналу не відновить виконання своїх обов’язків або його чи її не буде замінено.

(5) Президент Спеціального трибуналу є головуючим суддею Апеляційної палати. Судові палати відповідно обирають головуючого суддю, який веде провадження в палаті, до якої його або її було обрано.

(1) Судді Спеціального трибуналу повинні бути особами високих моральних якостей, неупередженими та доброчесними, які відповідають вимогам, що висуваються в їхніх відповідних державах для призначення на найвищі судові посади. Вони повинні бути незалежними у здійсненні своїх функцій і не повинні запитувати чи виконувати вказівки будь-якого уряду або будь-якого іншого джерела. У складі Спеціального трибуналу не може бути два громадянина однієї і тієї самої держави. З метою членства у Спеціальному трибуналі особа, яку можна вважати громадянином більш ніж однієї держави, вважається громадянином тієї держави, в якій ця особа зазвичай користується своїми громадянськими й політичними правами. При обранні суддів належним чином враховується досвід кандидатів у галузі кримінального права, зокрема досвід участі в кримінальних судових провадженнях і у галузі міжнародного права, а також забезпечується географічний і гендерний баланс та представництво різних правових систем.

(2) Члени та асоційовані члени Керівного комітету Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України (далі - Керівний комітет), створеного згідно з Розширеною частковою угодою Ради Європи про Керівний комітет Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України (далі - Розширена часткова угода), можуть пропонувати кандидатів до списку суддів. Запропонований кандидат не обов’язково повинен бути громадянином держави, яка є членом або асоційованим членом Керівного комітету. Список суддів включає 15 суддів з поетапними строками повноважень з метою забезпечення ефективного та дієвого функціонування Спеціального трибуналу.

(3) Незалежна консультативна група рекомендує Керівному комітету кандидатів до списку суддів, які найбільше відповідають вимогам. Консультативна група, членів якої призначає Керівний комітет, складається з семи видатних суддів найвищих національних судів, колишніх суддів міжнародних кримінальних судів і трибуналів, та інших юристів високих моральних якостей зі значним досвідом у сфері міжнародного права, включно з міжнародним кримінальним правом. У своєму складі, консультативна група має прагнути до забезпечення географічного та гендерного балансу.

(4) Відповідно до Розширеної часткової угоди та Правил процедури і доказування, Керівний комітет проводить таємне голосування для обрання абсолютною більшістю голосів суддів до списку строком на дев’ять років. Однак щодо суддів, обраних під час першого обрання, термін повноважень п’яти суддів спливає через три роки, а термін повноважень ще п’яти суддів спливає через шість років. Судді, повноваження яких припиняються після вищезазначених періодів у три та шість років, визначаються шляхом жеребкування, яке проводить Генеральний секретар Ради Європи (далі - Генеральний секретар) невідкладно після завершення перших виборів. Судді не підлягають переобранню до списку.

(5) Судді не отримують винагороду або інші пільги за перебування у списку. Судді у списку повинні взяти зобов’язання утримуватися від будь-якої діяльності, яка може поставити під сумнів здатність Президента Спеціального трибуналу призначити їх до виконання функцій судді у Спеціальному трибуналі.

(6) Президент Спеціального трибуналу призначає суддів зі списку до відповідних складів Спеціального трибуналу або щодо будь-яких інших питань, як передбачено цим Статутом або Правилами процедури і доказування. Склад судової палати повинен переважно включати суддів з досвідом участі у кримінальних судових провадженнях. У разі призначення для розгляду справи на стадії досудового провадження, розгляду справи по суті або розгляду апеляції, суддя призначається на строк три роки або до завершення відповідної стадії провадження. Термін може бути подовжений на період, необхідний для завершення розгляду відповідного провадження або стадії провадження, щодо якого її або його було призначено. Судді перебувають у місці перебування Спеціального трибуналу лише за потреби та на прохання Президента для виконання функцій, які потребують їхньої фізичної присутності. Наскільки це можливо, і за рішенням Президента Спеціального трибуналу, функції можуть здійснюватися дистанційно.

(7) Суддя досудового провадження, який затвердив обвинувальний акт, не може входити до складу Судової або Апеляційної палати у цій справі.

(8) Президент Спеціального трибуналу може, на прохання судді, звільнити його від виконання певної функції відповідно до цього Статуту згідно з Правилами процедури і доказування.

(9) Суддя не може браги участь у розгляді справи, у якій є обгрунтовані сумніви щодо його або її неупередженості, з будь-яких причин. Суддя підлягає відводу відповідно до цього пункту, inter alia, якщо він або вона раніше брали участь у будь-якій якості у цій справі у Спецііальному трибуналі або в пов’язаному з нею кримінальному провадженні на національному рівні щодо особи, яка є об’єктом розслідування або кримінального переслідування. Суддя також підлягає відводу з інших підстав, передбачених Правилами процедури і доказування. Суддя не підлягає відводу виключно на підставі свого громадянства. Прокурор або особа, яка є об’єктом розслідування або кримінального переслідування, можуть подати клопотання про відвід судді відповідно до цього пункту. Будь-яке питання щодо відводу судді вирішується абсолютною більшістю голосів суддів, включених до списку, які засідають на пленарному засіданні. Суддя, щодо якого порушено питання про відвід, має право надати свої пояснення, але не бере участі у прийнятті рішення.

(10) У разі відкриття вакансії у списку суддів вибори проводяться відповідно до цієї статті для заповнення вакансії. Суддя, обраний для заповнення вакансії, виконує обов’язки протягом решти строку повноважень попередника і, якщо цей строк становить два роки або менше, може бути переобраний на повний строк.

(1) Офіс Прокурора є незалежним органом Спеціального трибуналу. Прокурору Спеціального трибуналу (далі - Прокурор) та постійному персоналу офісу не дозволяється звертатися за вказівками або діяти за вказівками будь-якого уряду чи будь-якого іншого органу. Вони не повинні займатися жодною іншою діяльністю професійного характеру. Прокурор несе відповідальність за проведення незалежних та неупереджених розслідувань і кримінального переслідування.

(2) Прокурору надає допомогу щонайменше один Заступник Прокурора та такі інші співробітники, необхідні для забезпечення ефективного та дієвого виконання покладених на нього чи неї функцій.

(1) Прокурор повинен бути особою з високими моральними якостями, мати найвищий рівень професійної компетентності та значний досвід у проведенні розслідувань і кримінального переслідування у кримінальних справах.

(2) Усі держави, які є членами або асоційованими членами Керівного комітету, можуть пропонувати кандидатів на посаду Прокурора. Кандидатури на посаду Прокурора бажано висувати за підтримки кількох держав. Запропонований кандидат не обов'язково має бути громадянином держави, яка є членом або асоційованим членом Керівного комітету.

(3) Консультативна група рекомендує Керівному комітету кандидатів, які найбільше відповідають вимогам.

(4) Прокурора обирають шляхом таємного голосування абсолютною більшістю голосів членів Керівного комітету. Строк повноважень Прокурора становить сім років. Він або вона не може бути переобраний(а). Заступників Прокурора обирають в такому самому порядку, як і Прокурора, зі списку кандидатів, поданого Прокурором, строком на сім років без можливості переобрання.

(5) Прокурор і заступники Прокурора не беруть участі в розгляді жодного питання, щодо якого можуть обґрунтовано виникати сумніви у їхній неупередженості. Прокурор і заступники Прокурора не можуть бути відведені виключно на підставі їхнього громадянства.

(6) Питання про відвід Прокурора чи заступників Прокурора вирішується Апеляційною палатою. Особа, щодо якої здійснюється розслідування або кримінальне переслідування, може у будь-який момент вимагати відводу Прокурора або заступників Прокурора з підстав, викладених у цій статті; Прокурор і заступники Прокурора у разі доцільності мають право надати свої пояснення з цього питання.

(1) Секретаріат відповідає за адміністративне забезпечення та обслуговування діяльності Спеціального трибуналу.

(2) До складу Секретаріату входять Секретар Спеціального трибуналу (далі - Секретар) та інші співробітники, які можуть бути необхідні.

(3) Секретар створює в межах Секретаріату:

(a) Відділ із питань потерпілих і свідків, який забезпечує, у разі доцільності та у консультації відповідно з Палатами й Офісом Прокурора або Відділом захисту, заходи захисту та заходи безпеки, консультаційну та іншу відповідну допомогу свідкам і особам, яким загрожує небезпека у зв'язку з показаннями, наданими такими свідками, а також організовує представництво потерпілих перед Спеціальним трибуналом;

(b) Відділ тримання під вартою, який здійснює управління умовами тримання під вартою підозрюваних і обвинувачених осіб;

(c) незалежний Відділ захисту, який забезпечує захист прав сторони захисту, формує список захисників, надає підтримку та допомогу захисникам й особам, які мають право на правову допомогу, включаючи, де це доцільно, правові дослідження, збирання доказів і надання консультацій, а також здійснювати представництво перед Спеціальним трибуналом з окремих питань.

(4) Без шкоди для повноважень Прокурора згідно з цим Статутом щодо отримання, збору та надання інформації, а також встановлення каналів комунікації з цією метою, Секретар виступає каналом комунікації Спеціального трибуналу.

(5) Секретар може координувати дії з національними органами влади з метою взяття під варту обвинувачених.

(6) Секретар несе відповідальність за внутрішню безпеку Спеціального трибуналу в консультації з Президентом Спеціального трибуналу, Прокурором, а також з державою перебування.

(1) Секретар повинен бути особою з високими моральними якостями, мати найвищий рівень професійної компетентності та значний досвід в адміністративному забезпеченні міжнародного кримінального правосуддя.

(2) Після обрання суддями зі списку, які засідають на пленарному засіданні, Секретар призначається Генеральним секретарем на чотирирічний термін. Він або вона може бути призначений(а) повторно.

(1) Відповідно до пункту 2 статті 9 та пункту 2 статті 11 цього Статуту, Генеральний секретар призначає, за рекомендацією Президента Спеціального трибуналу, Прокурора та Секретаря, таку кваліфіковану кількість персоналу до Спеціального трибуналу, яка може бути необхідною. У рамках Офісу Прокурора це включає призначення слідчих. У випадку Відділу захисту це може включати одного або кількох юристів в якості захисників.

(2) При наданні рекомендацій Генеральному секретареві щодо призначення, Президент Спеціального трибуналу, Прокурор і Секретар мають враховувати найвищі стандарти ефективності, компетентності та доброчесності, та такі критерії:

(a) справедливе представництво з урахуванням географічних регіонів і правових систем;

(b) справедливе гендерне представництво; і

(c) правова експертиза з окремих питань, у разі необхідності.

(3) Відповідно до застосовних положень та правил Ради Європи, члени або асоційовані члени Керівного комітету можуть надавати тимчасово відряджених посадових осіб в розпорядження Спеціального трибуналу для допомоги в роботі Секретаріату, Офісу Прокурора та Відділу захисту.

(4) Відповідно до положень статті 51 цього Статуту, до персоналу Спеціального трибуналу, який був призначений Генеральним секретарем, а також до тимчасово відряджених посадових осіб, застосовуються Правила і положення про персонал Ради Європи, у відповідних випадках.

(1) Робочою мовою Спеціального трибуналу є англійська. Правилами процедури і доказування визначається, за яких обставин та на яких умовах можуть використовуватись інші мови, з урахуванням двох офіційних мов Ради Європи.

(2) Застосування пункту 1 цієї статті жодним чином не обмежує права підозрюваного або обвинуваченого, передбачені статтями 19 і 20 цього Статуту.

(1) У найкоротший термін після включення до списку, судді Спеціального трибуналу на пленарному засіданні більшістю у дві третини голосів ухвалюють Правила процедури і доказування для проведення досудової, судової та апеляційної стадій провадження, прийняття доказів, представництва потерпілих у провадженні, захисту свідків, гарантій захисту особистої інформації, міжнародного співробітництва та правової допомоги, а також інші доцільні питання. Правила процедури і доказування повинні відображати найвищі стандарти міжнародного кримінального процесу з метою забезпечення справедливого та оперативного судового розгляду. Правила процедури і доказування набувають чинності після завершення наступного засідання Керівного комітету, якщо Комітет не висловить заперечень.

(2) Ініціювати внесення змін до Правил процедури і доказування можуть:

(a) будь-який член або асоційований член Керівного комітегу;

(b) судді Спеціального трибуналу, шо засідають у пленарному складі, діючи абсолютною більшістю голосів;

(c) Прокурор; або

(d) Секретар.

(3) Такі зміни ухвалюються і набирають чинності відповідно до процедури, передбаченої пунктом 1 цієї статті.

(4) Правила процедури і доказування, зміни до них та будь-яке тимчасове правило повинні відповідати цьому Статуту. Зміни до Правил процедури і доказування, а також тимчасові правила не застосовуються ретроспективно на шкоду особі, стосовно якої здійснюється розслідування або кримінальне переслідування, чи яку засуджено.

(5) У випадку колізії між цим Статутом і Правилами процедури і доказування, Статут має переважну силу.

(1) Кожен є рівним перед Спеціальним трибуналом.

(2) Кожен має право на публічний розгляд справи, беручи до уваги положення цього Статуту, та на справедливий судовий розгляд, який здійснюється незалежно, неупереджено та впродовж розумного строку.

(1) За винятком випадків, передбачених у цьому Статуті, жодна особа не може бути судима Спеціальним трибуналом за діяння, що становлять склад злочинів, за які ця особа була засуджена або виправдана Спеціальним трибуналом.

(2) Жодна особа, яка була судима національним судом, не може бути судимою Спеціальним трибуналом стосовно тих самих дій, зазначених у статті 2 цього Статуту, крім випадків, якщо провадження в іншому суді:

(a) мали на меті уникнення кримінальної відповідальності особи, якої це стосується, за злочини, які підпадають під юрисдикцію Спеціального трибуналу; або

(b) не були проведені незалежно чи неупереджено відповідно до гарантій належного процесу, визнаних міжнародним правом, та були проведені у спосіб, який, за наявних обставин, не відповідав наміру притягнути особу, якої це стосується, до відповідальності.

(3) У разі виникнення обставин, викладених у пункті 2 цієї статті, Спеціальний трибунал, при винесенні вироку засудженій особі, бере до уваги ступінь відбуття покарання, яке було призначено національним судом тій самій особі за ті самі діяння.

(4) Жодна особа, яка була засуджена Спеціальним трибуналом, не може постати перед національним судом України за вчинення гих самих діянь, які зазначені в статті 2 цього Статуту.

(1) Кожен вважається невинуватим, доки не доведено його вину перед Спеціальним трибуналом відповідно до застосовного права.

(2) Тягар доказування за встановлення вини обвинуваченого покладено на Прокурора Спеціального трибуналу.

(3) Для засудження обвинуваченого, Палати повинні бути переконані у вині обвинуваченого поза розумним сумнівом.

(1) Стосовно розслідування, яке проводиться відповідно до цього Статуту, особа:

(a) не може бути примушена свідчити проти самої себе або визнавати свою вину;

(b) не може бути піддана примусу, тиску або погрозам у будь-якій формі, катуванню чи іншим жорстоким, нелюдським чи таким, що принижують гідність, видам поводження або покарання;

(c) якщо допит проводиться мовою, яку ця особа це розуміє повною мірою і якою вона не розмовляє, безоплатно користується допомогою кваліфікованого перекладача й такими перекладами, які є необхідними для дотримання вимог справедливості; і

(d) не може бути піддана свавільному арешту або триманню під вартою та не може бути позбавлена волі, крім як на таких підставах і відповідно до таких процедур, які встановлені у цьому Статуті.

(2) У тих випадках, коли є підстави вважати, що особа вчинила злочин, який підпадає під юрисдикцію Спеціального трибуналу, і така особа повинна бути допитана Прокурором або національними органами влади відповідно до запиту про судову допомогу, ця особа має також такі права, про які він або вона має бути поінформована до початку допиту:

(a) бути поінформованою, що є підстави вважати, що він або вона вчинив(ла) злочин, який підпадає під юрисдикцію Спеціального трибуналу;

(b) зберігати мовчання, при цьому таке мовчання не береться до уваги при визначенні винуватості або невинуватості;

(c) мати юридичного радника на свій вибір або, якшо особа не має юридичного радника, мати призначеного Йому або їй юридичного радника Відділом захисту, в кожному випадку, коли цього вимагають інтереси правосудця, та без оплати особою у будь-якому такому випадку, якщо особа не має достатніх коштів для такої оплати; та

(d) проконсультуватися із юридичним радником перед проведенням допиту та бути допитаним у присутності юридичного радника, якщо тільки особа добровільно не відмовилася від свого права на допомогу юридичного радника після повідомлення їй про ці права.

(1) При визначенні будь-якого обвинувачення обвинувачений має право на справедливий та публічний розгляд, проведений неупереджено та на такі мінімальні права, на умовах повної рівності:

(a) бути негайно та детально поінформованим про характер, причину та зміст обвинувачення та його або її права відповідно до цього Статуту мовою, яку обвинувачений розуміє повного мірою та якого говорить, щоб забезпечити ефективне здійснення цих прав;

(b) мати достатньо часу та можливостей для підготовки захисту та вільно і конфіденційно спілкуватися із юридичним радником, обраним обвинуваченим;

(c) бути судимим без невиправданої затримки;

(d) бути присутнім на судовому розгляді, незважаючи на статтю 28 цього Статуту, здійснювати захист особисто або через юридичного радника, обраного обвинуваченим, та бути поінформованим, у разі, якщо обвинувачений не має юридичного радника, про це право, якщо тільки Судова палата не усуне його за постійне перешкоджання ходу провадження згідно з підпунктом b пункту 7 статті 26 або пунктом 2 статті 38 цього Статуту;

(е) мати юридичного радника, призначеного Спеціальним трибуналом у будь-якому випадку, коли цього вимагають інтереси правосуддя, та безоплатно, якщо обвинувачений не має достатніх коштів для оплати цього юридичного радника;

(і) допитувати свідків, що дають показання проти нього або неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, а також мати право на виклик і допит свідків, що дають показання на його або її користь, на тих самих умовах, які існують для свідків, що дають показання проти нього або неї. Обвинувачений також має право наводити аргументи на свій захист і надавати інші докази, що є допустимими згідно із цим Статутом;

(g) безоплатно користуватися допомогою кваліфікованого перекладача та отримувати переклади, необхідні для того, щоб судовий розгляд відповідав вимогам справедливості, у випадках, коли мова, що використовується для провадження в Спеціальному трибуналі, або мова документів, наданих Спеціальному трибуналу, не є тією мовою, яку обвинувачений розуміє повного мірою і якою він розмовляє;

(h) не бути примушеним до дачі показань або до визнання себе винним і мати право зберігати мовчання, при цьому таке мовчання не береться до уваги під час визначення винуватості або невинуватості;

(і) без прийняття присяги виступати з усними або письмовими заявами на свій захист; і

(j) не перекладення на нього або неї жодного тягаря доказування або будь-якого обов’язку спростування.

(2) З урахуванням будь-яких інших конкретних положень щодо розкриття інформації у цьому Статуті, Прокурор повинен настільки швидко, наскільки це можливо, розкрити захисту докази, наявні в розпорядженні або під контролем Прокурора, які, на його або її думку, свідчать або можуть свідчити про невинуватість обвинуваченого, або пом'якшити вину обвинуваченого, або можуть вплинути на достовірність доказів обвинувачення. У разі сумніву щодо застосування цього пункту, Спеціальний трибунал має прийняти відповідне рішення.