ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статті 53(1), 62 та 114,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (- 1),

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (- 2),

Оскільки:

(1) Відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/116/ЄС (- 3) строк охорони для виконавців і виробників фонограми становить 50 років.

(2) Для виконавців цей строк починається з моменту виконання або, у випадку правомірного опублікування або правомірного доведення до загального відома публіки такого запису, протягом 50 років із моменту виконання, першого такого опублікування або першого такого доведення до загального відома публіки, залежно від того, яка з цих подій настане раніше.

(3) Для виробників фонограми такий період починається з моменту запису фонограми чи її правомірного опублікування протягом 50 років після запису або, якщо її не було правомірно опубліковано, з моменту її правомірного доведення до загального відома публіки протягом 50 років після запису.

(4) Суспільно визнана важливість творчого внеску виконавців має бути відображена в рівні охорони, який враховує їхній творчий і мистецький внесок.

(5) Виконавці, як правило, починають свою кар’єру молодими, і поточний строк охорони тривалістю 50 років, застосовний до записів виконань, часто не забезпечує охорони їхніх виконань протягом усього їхнього життя. Тому деякі виконавці стикаються з проблемою різкої зміни доходів наприкінці свого життя. Крім того, часто виконавці не можуть покладатися на свої права, щоб запобігати або обмежувати небажане використання своїх виконань, яке може мати місце протягом їхнього життя.

(6) Дохід, отриманий від реалізації виключних прав на відтворення та надання доступу, як передбачено в Директиві Європейського Парламенту і Ради 2001/29/ЄС від 22 травня 2001 року про гармонізацію окремих аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві (- 4), та справедливої компенсації за відтворення для приватного використання у розумінні зазначеної директиви, а також від виключних прав на розповсюдження та надання в прокат у розумінні Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/115/ЄС від 12 грудня 2006 року про право на надання в прокат і право на надання в позичку та про деякі суміжні з авторським правом права у сфері інтелектуальної власності (- 5), мають бути доступними виконавцям принаймні протягом усього їхнього життя.

(7) Таким чином, строк охорони записів виконань і фонограм слід продовжити до 70 років із моменту відповідної події.

(8) Права на запис виконання мають повернутися до виконавця, якщо виробник фонограми утримується від пропозиції продажу в достатній, у розумінні Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, кількості копій фонограми, яка, у разі непродовження строку охорони, була би суспільним надбанням, або утримується від доведення такої фонограми до загального відома публіки. Така можливість має бути доступною після закінчення розумного строку для виконання виробником фонограми обох таких дій із використання. Таким чином, строк дії прав виробника фонограми на фонограму має закінчитися, щоб уникнути ситуації, за якої такі права співіснували би з правами виконавця на запис виконання, у той час як останні права більше не передаються або не відчужуються виробнику фонограми.

(9) Вступаючи в договірні відносини з виробником фонограми, виконавці зазвичай повинні передати або відчужити такому виробнику фонограми свої виключні права на відтворення, розповсюдження, надання в прокат і надання доступу до записів своїх виконань. Натомість деякі виконавці отримують аванс в рахунок роялті та виплати лише після того, як виробник фонограми відшкодує початковий аванс та здійснить будь-які визначені договором відрахування. Інші виконавці передають або відчужують свої виключні права в обмін на одноразову виплату (одноразову винагороду). Особливо це стосується виконавців, які грають другорядні партії та не зазначені в переліку виконавців (незазначені виконавці), але іноді також виконавців, які зазначені в переліку виконавців (зазначені виконавці).

(10) Щоб забезпечити виконавцям, які передали або відчужили свої виключні права виробникам фонограми, можливість скористатися перевагами від продовження строку охорони, слід запровадити низку супутніх заходів.

(11) Першим супутнім заходом має бути покладення на виробників фонограми обов’язку резервувати, принаймні один раз на рік, суму, що відповідає 20% доходу від реалізації виключних прав на розповсюдження, відтворення та надання доступу до фонограм. "Дохід" означає дохід, отриманий виробником фонограми до вирахування витрат.

(12) Виплата таких сум повинна здійснюватися виключно на користь виконавців, чиї виконання зафіксовано у фонограмі та які передали або відчужили свої права виробнику фонограми в обмін на одноразову виплату. Суми, зарезервовані таким чином, слід розподіляти між незазначеними виконавцями щонайменше один раз на рік на індивідуальній основі. Такий розподіл слід доручати організаціям колективного управління, і можуть застосовуватися національні правила щодо доходів, які не підлягають розподілу. Щоб уникнути створення непропорційного тягаря у зв’язку зі стягненням та адмініструванням таких надходжень, держави-члени повинні мати можливість регулювати міру, якою до мікропідприємств застосовний обов’язок сплачувати внески, якщо такі виплати здаються необґрунтованими з точки зору витрат на стягнення та адміністрування таких надходжень.

(13) Однак стаття 5 Директиви 2006/115/ЄС вже надає виконавцям невідчужуване право на справедливу винагороду за надання в прокат, зокрема, фонограм. Аналогічно у договірній практиці виконавці зазвичай не передають та не відчужують виробникам фонограми своїх прав вимагати одноразової справедливої винагороди за трансляцію та доведення до загального відома публіки відповідно до статті 8(2) Директиви 2006/115/ЄС та справедливої винагороди за відтворення для приватного використання відповідно до пункту (b) статті 5 (2) Директиви 2001/29/ЄС. Тому при розрахунку загальної суми, яку виробник фонограми повинен передбачити для виплати додаткової винагороди, не слід враховувати дохід, який виробник фонограми отримав від надання в прокат фонограм, одноразову справедливу винагороду, отриману за трансляцію та доведення до загального відома публіки, або справедливу компенсацію, отриману за приватне копіювання.

(14) Другим супутнім заходом, призначеним для відновлення балансу за договорами, за якими виконавці передають свої виключні права на основі роялті виробнику фонограми, повинен бути "чистий лист" для тих виконавців, які відчужили свої зазначені вище виключні права виробникам фонограми в обмін на роялті або винагороду. Щоб виконавці могли повною мірою скористатися перевагами продовженого строку охорони, держави-члени мають забезпечити, щоб за договорами між виробниками фонограми та виконавцями впродовж такого продовженого строку виконавцям виплачували роялті або винагороду за ставкою, не обтяженою авансовими виплатами або визначеними договором відрахуваннями.

(15) Для забезпечення правової визначеності слід передбачити, щоб, крім випадків, коли в договорі зазначено інше, передача або відчуження прав на запис виконання за договором, укладеним до дати, до якої держави-члени повинні вжити заходів з імплементації цієї Директиви, залишалися дійсними протягом подовженого строку.

(16) Державам-членам повинна бути надана можливість передбачити можливість перегляду певних умов таких договорів, які передбачають регулярні виплати, на користь виконавців. Держави-члени повинні мати процедури на випадок, якщо такий перегляд не відбудеться.

(17) Ця Директива не має впливати на національні правила та договори, які є сумісними з її положеннями, як-то колективні договори, укладені в державах-членах між організаціями, що представляють виконавців, та організаціями, що представляють виробників.

(18) У деяких державах-членах для музичних творів із текстом визначають єдиний строк охорони, який обчислюють із моменту смерті останнього з авторів, тоді як в інших державах-членах до музичних творів і текстів застосовують окремі строки охорони. Музичні твори з текстом переважно створюють у співавторстві. Наприклад, часто опера є твором лібретиста і композитора. Крім того, у таких музичних жанрах, як джаз, рок і поп-музика, творчий процес часто має характер співпраці.

(19) Як наслідок, гармонізація строку охорони для музичних творів із текстом, текст і музику яких створено для використання в поєднанні, є неповною, що створює перешкоди для вільного руху товарів і послуг, як-то транскордонних послуг колективного управління. Щоб забезпечити усунення таких перешкод, усі такі твори, які охороняються станом на дату, до якої держави-члени повинні транспонувати цю Директиву, повинні мати однаковий гармонізований строк охорони в усіх державах-членах.

(20) Таким чином, до Директиви 2006/116/ЄС повинні бути внесені відповідні зміни.

(21) Оскільки цілі супутніх заходів не можуть бути достатньою мірою досягнуті державами-членами через те, що національні заходи в цій сфері призведуть до викривлення конкуренції або вплинуть на обсяг виключних прав виробника фонограми, визначених у законодавстві Союзу, а отже, можуть бути ефективніше досягнуті на рівні Союзу, Союз може запроваджувати заходи згідно з принципом субсидіарності, визначеним у статті 5 Договору про Європейський Союз. Згідно з принципом пропорційності, визначеним у згаданій статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення зазначених цілей.