Керуючись законами України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про державну податкову службу в Україні", наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.2003 N 176 "Про затвердження Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства", з метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року N 86 "Про надання податкових та інших роз'яснень" та розпорядження Державної податкової адміністрації України від 02.03.2010 N 39-р "Про опрацювання податкових роз'яснень"

1. Затвердити Узагальнююче податкове роз'яснення щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, що додається.

2. Департаменту адміністрування податку на прибуток та інших податків і зборів (обов'язкових платежів) (Хоцянівська Н.В.) наказ у триденний термін від дня реєстрації передати до Департаменту масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян для оприлюднення.

3. Департаменту масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян (Косарчук В.П.) довести цей наказ через засоби масової інформації до відома платників податків та розмістити на офіційному веб-сайті Державної податкової адміністрації України у мережі Інтернет.

4. Головам державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести наказ до відома підпорядкованих державних податкових інспекцій.

5. Наказ набирає чинності від дня оприлюднення.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Любченка О.М.

У цьому роз'ясненні встановлено такі скорочення:

Закон України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР) - Закон N 334;

Закон України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування", із змінами і доповненнями, - Закон N 1251;

Закон України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зі змінами та доповненнями, - Закон N 2181;

Закон України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, - Закон N 168;

Закон України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зі змінами та доповненнями, - Закон N 265;

Закон України від 18 вересня 2008 року N 523-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності" - Закон N 523;

Закон України від 19 жовтня 2000 року N 2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва", зі змінами та доповненнями, - Закон N 2063;

Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99) - Указ;

постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727", зі змінами і доповненнями, - постанова N 507;

наказ ДПА України від 01.03.2000 N 79 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", зареєстрований у Мін'юсті 03.04.2000 за N 208/4429, зі змінами та доповненнями, - Положення N 79;

наказ ДПА України від 23.06.2006 N 352 "Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування положень Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" - наказ N 352;

наказ ДПА України від 28.02.2003 N 98 "Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його складання", зареєстрований у Мін'юсті 19.03.2003 за N 221/7542, - наказ N 98;

наказ ДПА України від 12.10.99 N 554 "Про внесення змін до форми Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та Порядку її ведення", зареєстрований у Мін'юсті 19.10.99 за N 713/4006, - наказ N 554;

наказ ДПА України від 12.10.99 N 555 "Про внесення змін до форми та Порядку видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою", зареєстрований у Мін'юсті 18.10.99 за N 709/4002, - наказ N 555;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92, зареєстроване у Мін'юсті 18.05.2000 за N 288/4509, - П(С)БО 7;

Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492, зі змінами та доповненнями, зареєстрована у Мін'юсті 17.12.2003 за N 1172/8493, - Інструкція N 492.

З метою правильності адміністрування єдиного податку та забезпечення повноти та своєчасності сплати до бюджету цього податку повідомляємо таке.

1. Щодо порядку переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватись суб'єктом підприємницької діяльності за його бажанням на умовах, визначених Указом.

Спрощена система запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Щодо застосування терміну "рік" у розумінні Указу, то постановою N 507 визначено, що під терміном "рік" вживається термін "календарний рік", що розпочинається 1 січня та триває по 31 грудня включно.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа при переході на спрощену систему оподаткування повинен враховувати умови, зазначені у п. 7 Указу та інших законодавчих актах.

Платниками єдиного податку не можуть бути:

довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють обмін іноземної валюти;

суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (у тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

суб'єкти підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону N 1775;

суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

спільна діяльність, визначена пунктом 7.7 ст. 7 Закону N 334.

Законом N 523 внесено зміни до ст. 63 Господарського кодексу та до ст. 1 Закону N 2063 у частині визначення суб'єктів малого підприємництва. Відповідно до внесених змін суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами є суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. гривень.

Проте, незважаючи на внесені Законом N 523 зміни, спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку мають право застосовувати лише ті суб'єкти малого підприємництва, які відповідають вимогам Указу, тобто у яких відповідно до ст. 1 Указу обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Отже, прийняття Закону N 523 не призвело до зміни критеріїв щодо визначення права на застосування спрощеної системи оподаткування, установлених Указом. При цьому збільшення граничної межі обсягів річного валового доходу (з 500 тис. євро до 70 млн. грн.) для суб'єктів малого підприємництва надало право на розширення засновницького кола юридичних осіб - суб'єктів малого підприємництва, які виявляють бажання переходу на спрощену систему оподаткування.

При подачі заяв на перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкти малого підприємництва мають взяти до уваги внесені зміни і при цьому дотримуватись вимог Указу. Зокрема, у разі переходу суб'єктами малого підприємництва на спрощену систему оподаткування слід звертати увагу на недопущення перевищення 25 відсотків частки у статутному фонді, яка належить юридичним особам - учасникам та засновникам даного суб'єкта, які не є суб'єктами малого підприємництва.

Що стосується поширення дії Указу на підприємства, засновані на державній та комунальній формах власності, у яких не сформований (відсутній) статутний фонд, то наказом N 352 надано роз'яснення щодо заборони застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва з державною та комунальною формами власності.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт господарювання може прийняти не більше одного разу за календарний рік, самостійно обравши одну з таких ставок єдиного податку:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без врахування акцизного збору у разі сплати ПДВ;

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Платники єдиного податку - юридичні особи обов'язково повинні виконувати вимогу щодо дотримання обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не більше 1 млн. гривень. В іншому випадку вони з наступного звітного періоду (кварталу) переходять на загальну систему оподаткування.

Якщо у Статуті суб'єкта малого підприємництва зазначені види діяльності, на які не поширюється дія Указу, а на момент подання заяви про видачу вказаного Свідоцтва він не здійснює зазначеної діяльності та не отримав відповідної ліцензії, про що він письмово повідомляє орган ДПС, такий суб'єкт може отримати Свідоцтво про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою.

Однією з умов переходу на спрощену систему оподаткування є відсутність заборгованості зі сплати установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

Розстрочення податкових зобов'язань, надане відповідно до статті 14 Закону N 2181, не дає права переходу на спрощену систему оподаткування, оскільки таке розстрочення не ліквідує заборгованості платника податків.

Щодо застосування норм Закону N 168 при переході на спрощену систему оподаткування необхідно зазначити таке.

Якщо платник перейшов на сплату єдиного податку за ставкою 10 відсотків, то він повинен анулювати Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, і відповідно втрачається право на нарахування податку при здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг), виписування податкових накладних, отримання податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг), отримання бюджетного (експортного) відшкодування.

Процедура зняття з обліку платника ПДВ при переході на спрощену систему оподаткування регламентується Положенням N 79. При цьому зазначені платники зобов'язані повернути до податкового органу за місцем реєстрації оригінал Свідоцтва платника ПДВ і всі завірені податковим органом його копії, а також подати до податкового органу податкову декларацію з ПДВ, до якої повинні бути включені всі операції за останній звітний період, за якими виникали податкові зобов'язання (у тому числі із умовним продажем товарних залишків та основних фондів), та внести до бюджету суми ПДВ, що підлягають сплаті згідно із зазначеною декларацією.

Відповідно до п. 12.2 Положення N 79 не зареєстрована платником податку на додану вартість юридична особа, яка згідно з Указом переходить на спрощену систему оподаткування та обрала ставку єдиного податку 6 відсотків, підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, починаючи з першого числа того звітного періоду (кварталу), з якого здійснено перехід на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 6 відсотків.

Тобто, застосування платником єдиного податку ставки 6 відсотків можливе лише за умови обов'язкової реєстрації такого суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість на загальних підставах та забезпечення ним сплати податку на додану вартість.