За дорученням Кабінету Міністрів України <...> Державна податкова адміністрація України <...> щодо окремих питань оподаткування і повідомляє.

1. Щодо порядку надання податкової звітності підприємствами, що надають послуги з розміщення реклами.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).

Пунктами 24 і 28 ст. 26 Закону України від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон N 280/97-ВР) встановлено, зокрема, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить встановлення місцевих податків, зборів і розмірів їх ставок у межах, визначених законом.

Статтею 15 Закону України від 25.06.91 N 1251-XII "Про систему оподаткування" (далі - Закон N 1251-XII) до місцевих податків і зборів віднесено податок з реклами.

Пунктом 3 зазначеної статті Закону N 1251-XII визначено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Згідно зі ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України віл 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" (далі - Декрет) платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни, які повинні його сплачувати під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

Як встановлено ст. 19 Декрету, місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами, якими вони встановлюються.

Відповідно до статей 4, 5 Закону N 1251-XII платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) визначається центральним органом державної податкової служби України.

Пунктом 4.1 розділу 4 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 N 80, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.98 за N 172/2612, встановлено, що узяття на облік як платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарнним днем звітного (податкового) місяця;

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

календарному року - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Таким чином, якщо підприємство у звітному періоді не займається рекламною діяльністю, але зареєстровано в органах державної податкової служби як платник податку з реклами, то згідно з нормами зазначеного Закону воно повинно подавати розрахунок податку з реклами у терміни, встановлені відповідним рішенням органу місцевого самоврядування.

Водночас повідомляємо, що згідно з підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

2. Щодо порядку подання податкової звітності стосовно збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Єдині на території України правила встановлення нормативів збору, а також його справляння визначає Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 N 303 (далі - Порядок N 303), та Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.99 N 162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.99 за N 544/3837 (далі - Інструкція N 162/379).

З посиланням на п. 2.1 р. 2 Інструкції N 162/379 у Вашому запиті зазначається, що платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення, що не мають статусу юридичної особи і розташовані на території іншої територіальної громади. Об'єктом обчислення збору для пересувних джерел забруднення є обсяги фактично використаних видів пального, у результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини (абз. 2 п. 3.1 Інструкції N 162/379).

Тобто об'єктом обчислення збору для транспортних засобів є обсяги фактично використаних видів паливно-мастильних матеріалів. А сплачується збір за забруднення навколишнього природного середовища незалежно від того, чи є платник власником автомобіля, чи використовує його в своїй діяльності, чи орендує (п. 3.1 Інструкції N 162/379).

Якщо підприємство у 1 кварталі 2007 року експлуатувало орендований автомобіль у своїй діяльності і факт експлуатації автомобіля підтверджено первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують закупівлю та витрачання паливно-мастильних матеріалів, а також опосередковано через договори про надання автотранспортних послуг від сторонніх осіб, підприємств та організацій, то підприємству необхідно було сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища та подавати розрахунок збору до податкової інспекції.

Слід зазначити, що суми збору обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за викиди виходячи з кількості фактичне використаного пального та його виду (п. 6.2 Інструкції N 162/379. Потім платник складає податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища та здає його де податкової інспекції (п. 4 Порядку N 303.

Зауважимо, що податкові розрахунки складаються наростаючим підсумком з початку року а базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному кварталу (п. 7.2 Інструкції N 162/379.

Водночас податковий розрахунок подається починаючи з кварталу, у якому підтверджено факт експлуатації автомобіля (авансовий звіт з підкріпленими документами щодо витрачань паливно-мастильних матеріалів). Якщо в подальшому підприємство не буде забруднювати навколишнє природне середовище через використання автомобіля (тобто кількість фактично використаного пального у цьому періоді дорівнюватиме 0), то податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища все одно необхідно здавати до кінця року, оскільки він здається наростаючим підсумком. При цьому у графі "Нарахований збір з початку року" в подальшому слід відображає суму збору за попередні звітні періоди, у графі "Підлягає сплаті за звітний період" - ставити прочерки.