Згідно із статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Посадові особи органів державної влади згідно із статтею 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності встановлені Законом України від 4 грудня 1990 року N 509 "Про державну податкову службу в Україні". Відповідно до статті 3 цього Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України ( 254к/96-ВР), законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. N 1251 ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Дану норму Закону підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 р. у справі N 1-16/2001 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки).

Відповідно, в преамбулі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначено, що цей закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Тобто, цей закон не є законом про оподаткування і не може встановлювати пільги щодо оподаткування.

Разом з тим, згідно із статтями 67 та 68 Конституції кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб з 1 січня 2004 року регулюється Законом України від 22 травня 2003 року N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб", (далі - Закон N 889), прийнятим Верховною Радою України відповідно до повноважень, наданих їй пунктом 3 статті 85 Конституції України. Цим Законом, в порівнянні з Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", який діяв протягом 10-ти років до Закону N 889, змінено порядок оподаткування доходів фізичних осіб та порядок надання пільг з оподаткування.

Законом N 889 значно знижено податковий тиск на всіх платників податку. Так, замість п'яти ставок оподаткування доходів фізичних осіб (з максимальною 40%), передбачених Декретом про прибутковий податок з громадян, установлена одна ставка податку - 15 відсотків (до 1 січня 2007 року - 13 відсотків).

Крім того, на відміну від Декрету, Закон N 889 носить більш соціально спрямований та справедливий характер, оскільки при вирішенні питання надання пільги з оподаткування, по-перше, розглядається вид та розмір одержаного особою доходу, а вже в другу чергу - належність такої особи до певної професії чи категорії платників. Закон N 889 зберіг і, навіть, розширив обсяг пільг для соціально вразливих і малозабезпечених верств суспільства шляхом не включення до об'єкту оподаткування окремих видів доходів (незалежно від їх розміру) та шляхом застосування до заробітної плати податкової соціальної пільги.