З метою вирішення проблемних питань, які виникають під час практичної реалізації Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003 р. N 439 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2003 р. за N 926/8247, Державна податкова адміністрація України направляє роз'яснення щодо особливостей застосування окремих норм.

Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів платнику податків на певну дату, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків.

У бухгалтерському обліку дебіторська заборгованість відображається на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками".

У балансі підприємства дебіторська заборгованість залежно від строку погашення та її зв'язку з нормальним операційним циклом підрозділяється на довгострокову та поточну. Довгострокова дебіторська заборгованість відображається у I розділі активу Балансу "Необоротні активи", а поточна дебіторська заборгованість відображається в II розділі Балансу "Оборотні активи".

Тому дебіторська заборгованість, яка може бути використана для погашення податкового боргу, визначається податковим керуючим за даними бухгалтерського обліку.

При аналізі дебіторської заборгованості податковому керуючому доцільно класифікувати наявну дебіторську заборгованість за об'єктами, щодо яких вона виникла. Згідно з цим можна виділити такі види дебіторської заборгованості:

заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендаря;

заборгованість, забезпечена векселями;

надані позики;

дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

інша дебіторська заборгованість.

Крім того, залежно від своєчасності погашення дебіторської заборгованості необхідно поділити її на:

дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав (строкова дебіторська заборгованість не може бути предметом договору про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків);

дебіторська заборгованість, не сплачена в строк (прострочена).

Податковому керуючому слід мати на увазі, що в загальній сумі дебіторської заборгованості, не сплаченої в строк, завжди є суми сумнівної дебіторської заборгованості (поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги щодо якої існує невпевненість її погашення боржником) та безнадійної дебіторської заборгованості (поточна дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності), які не можуть бути визначені реальними до стягнення.

Враховуючи, що аналітичний облік дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення і погашення, податковий керуючий має можливість відібрати із загальної суми дебіторської заборгованості реальну для стягнення та здійснити її опис.

У разі необхідності підтвердженням наявності реальної до стягнення дебіторської заборгованості може бути належним чином оформлений акт звірки між підприємством-дебітором та підприємством-кредитором або відповідний акт перевірки податкового органу за місцем реєстрації дебітора, який підтверджує наявність такої заборгованості.

Оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за даними бухгалтерського обліку та відображається в Балансі залежно від строку погашення.

Так, довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється та відображається в Балансі за її теперішньою вартістю.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів.

Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення, які визначаються на основі вивчення угоди, що укладена між підприємством та покупцем, а також обставин операції.