Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо порядку податкового обліку витрат банку на встановлення телефонних апаратів, а також прокладення кабелю та монтаж відповідного обладнання і повідомляє.

Відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97 "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

При цьому підпунктом 8.2.2 зазначеної статті встановлено, що автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них відносяться до групи 2 основних фондів.

Поряд з цим, ця стаття (пп.8.2.1 п.8.2) не регулює порядок віднесення на витрати виробництва (обігу) платника податку витрат на придбання матеріальних цінностей, віднесених згідно з рішенням Кабінету Міністрів України до категорії малоцінних та швидкозношуваних предметів.

На даний час порядок віднесення до складу малоцінних необоротних матеріальних активів регулюється Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 11.12.2000 р. N 475 та зареєстрованою в Мін'юсті 28.12.2000 р. N 960/5181, пп.1.2 п.1 розділу ІІ якої встановлено, що банки самостійно встановлюють вартісні ознаки предметів, що входять до складу необоротних матеріальних активів, до складу яких включаються й малоцінні необоротні матеріальні активи (пп.1.7 п.1 розділу ІІ).