Чинним законодавством встановлено для виробників ставку збору до інноваційного фонду в розмірі 1% від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг).

Пунктом 3.1 наказу Міністерства фінансів України від 18 серпня 1995 року N 139 (із змінами і доповненнями) "Про затвердження обсягу і форм річного бухгалтерського звіту підприємства та Інструкції про порядок їх заповнення" визначено, що реалізованою продукцією (роботами, послугами) вважається вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), що зазначена в оформлених як підстава для розрахунків з покупцями (замовниками) документах, включаючи продажну вартість відвантаженої на виконання бартерного контракту продукції (робіт, послуг) (рядок 010 "Звіту про фінансові результати" Ф N 2).

Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку орендних операцій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.07.95 N 128 (зареєстровано в Мін'юсті 02.08.95 N 273/809) різниця між нарахованою орендодавцем сумою амортизаційних відрахувань та сумою отриманої орендної плати відображається, з урахуванням вимог Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.07.97 N 141, в складі фінансових результатів від іншої реалізації (рядок 060 Ф N 2).

Враховуючи зазначене, збір до Державного інноваційного фонду нараховується на суми, які надходять від орендаря як плата за надані послуги з передачі в оренду майна.

Щодо відрахування на будівництво та ремонт автомобільних доріг з сум орендної плати, то зазначене питання не врегульовано. Державною податковою адміністрацією України було направлено лист Державному комітету статистики України та Міністерству фінансів України від 25.05.99 за N 4161/5/18-0116 щодо надання роз'яснення з зазначеного питання.