До Центральної виборчої комісії 21 січня 2006 року надійшло подання Комсомольського міського голови Полтавської області О.П. Попова від 18 січня 2006 року N 03-21/139 щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Розглянувши зазначене подання та додані до нього документи, Центральна виборча комісія встановила.

У м. Комсомольську Полтавської області за адресою вул. Миру, 24, 4 січня 2006 року відбулися збори громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, в яких згідно з протоколом цих зборів взяли участь 236 осіб. Учасниками зборів схвалено пропозицію про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та затверджено формулювання питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум:

"Чи згодні Ви з тим, щоб Україна стала членом Організації Північноатлантичного договору (НАТО)?";

"Чи підтримуєте Ви участь України у Єдиному економічному просторі (ЄЕП) разом із Російською Федерацією, Республікою Казахстан та Республікою Білорусь, відповідно до Угоди про формування Єдиного економічного простору, підписаної 19 вересня 2003 року?"

Учасниками зборів обрано ініціативну групу в складі 81 особи, якій доручено збирання підписів громадян під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Під час перевірки поданих матеріалів виявлено, що на порушення вимог частини першої статті 7, частини першої статті 16 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" в зборах громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою взяли участь неповнолітні Запухлин Леонід Олексійович, 26 березня 1997 року народження, Лук'ян Ольга Валеріївна, 14 травня 1988 року народження, та Янович Світлана Олександрівна, 9 вересня 1988 року народження, які не мають права на участь у референдумі.

Центральна виборча комісія зазначає, що незважаючи на це, загальні обставини не впливають на законність проведення зборів громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, оскільки кількість учасників зборів та чисельність ініціативної групи відповідають вимогам законодавства про референдум.

Крім того, перевіркою поданих до Центральної виборчої комісії документів установлено їх відповідність іншим вимогам Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (далі - Закон).

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону до Центральної виборчої комісії подання надіслано належним суб'єктом.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону в зборах громадян щодо утворення ініціативної групи взяли участь не менше 200 громадян України, які мають право на участь у референдумі.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 16 Закону перед початком зборів проведено реєстрацію учасників зборів, про що зазначено у протоколі зборів громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою; у списку учасників зборів зазначено прізвища імена та по батькові, дати народження та місце проживання учасників зборів; учасниками зборів обрано голову Кузьміна Леоніда Володимировича і секретаря зборів Сітькова Олександра Анатолійовича; до порядку денного зборів включено питання про обговорення доцільності проведення референдуму та про формулювання питань, які пропонується винести на референдум.

На виконання частини п'ятої статті 16 Закону в протоколі зборів громадян окремо зазначено відомості про затвердження формулювання кожного питання, що пропонується винести на референдум; учасниками зборів обрано ініціативну групу, якій рішенням цих зборів доручено збирання підписів громадян під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, про що зазначено в протоколі зборів.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону про проведення зборів громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою складено протокол із зазначенням результатів голосування з питань порядку денного.

У протоколі зборів громадян вказано дату та місце проведення зборів громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону список учасників зборів та протокол зборів громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою підписано головою і секретарем цих зборів.

На виконання частини шостої статті 16 Закону до складу ініціативної групи обрано не менше 20 громадян України, які мають право брати участь у референдумі.

Згідно з частиною восьмою статті 16 Закону список членів ініціативної групи підписано головою і секретарем цих зборів; при цьому в списку членів ініціативної групи зазначено дані документів, що посвідчують особу кожного члена ініціативної групи.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону в списку членів ініціативної групи вказано дати народження членів ініціативної групи, які мають право брати участь у референдумі.

На виконання частини третьої статті 17 Закону всі члени ініціативної групи підписали зобов'язання про додержання ними законодавства України про референдум.

Таким чином, Центральною виборчою комісією встановлено відповідність поданих документів щодо зазначеної ініціативної групи вимогам Закону.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні акти приймаються на її основі і повинні відповідати Конституції України, норми якої є нормами прямої дії.

Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а узурпувати державну владу не може ніхто.

Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 69 Конституції України визначено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Згідно з частиною другою статті 72 Основного Закону всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 92 Конституції України організація і порядок проведення виборів і референдумів визначаються виключно законами України.

Стаття 74 Конституції України не допускає проведення референдуму лише щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" референдум - це спосіб прийняття громадянами України рішення з важливих питань загальнодержавного та місцевого значення.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 27 березня 2000 року N 3-рп/2000 у справі за конституційним поданням 103 і 108 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою" N 1-26/2000 також зазначив, що "референдум проводиться з метою з'ясування позиції громадян України щодо актуальних питань".

У Рішенні від 5 жовтня 2005 року N 6-рп/2005 у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156 та за конституційним зверненням Галайчука Вадима Сергійовича, Подгорної Вікторії Валентинівни, Кислої Тетяни Володимирівни про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, четвертої статті 5 Конституції України N 1-5/2005 Конституційний Суд України вказав, що принцип народного суверенітету, закріплений у статті 5 Конституції України, передбачає первинний, єдиний і невідчужуваний характер влади Українського народу.