До Центральної виборчої комісії 17 січня 2006 року надійшло подання Дніпропетровського міського голови Куліченка І.І. від 16 січня 2006 року N 7/27-73 щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Розглянувши вищезазначене подання та додані до нього документи щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, Центральна виборча комісія встановила.

У м. Дніпропетровську 24 грудня 2006 року за адресою вул. Куйбишева, 2, відбулися збори громадян України, у яких згідно з протоколом зборів громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою взяли участь 240 осіб. Учасниками зборів схвалено пропозицію про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та затверджено формулювання питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою:

"Чи згодні Ви з тим, щоб Україна стала членом Організації Північноатлантичного договору (НАТО)?";

"Чи підтримуєте Ви участь України у Єдиному економічному просторі (ЄЕП) разом із Російською Федерацією, Республікою Казахстан та Республікою Білорусь, відповідно до Угоди про формування Єдиного економічного простору, підписаної 19 вересня 2003 року?"

Учасниками зборів обрано ініціативну групу в складі 118 осіб, якій доручено збирання підписів громадян під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Під час перевірки поданих матеріалів виявлено, що до списку учасників зборів Гаркуша Яна Валеріївна та Мурських Олексій Юрійович, якого обрано членом ініціативної групи, включені двічі.

Центральна виборча комісія зазначає, що ці обставини не впливають на вирішення питання про відповідність Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (далі - Закон) проведених зборів громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, оскільки без їх урахування кількість учасників зборів відповідає вимогам частини першої, а кількість обраних членів ініціативної групи - частини шостої статті 16 Закону.

Крім того, перевіркою поданих до Центральної виборчої комісії матеріалів установлено відповідність цих документів іншим вимогам Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону до Центральної виборчої комісії подання надіслано належним суб'єктом та в установлений Законом 10-денний строк.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону в зборах громадян щодо утворення ініціативної групи взяли участь не менше 200 громадян України, які мають право на участь у референдумі.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 16 Закону перед початком зборів проведено реєстрацію учасників зборів, про що зазначено у протоколі зборів громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою; у списку учасників зборів зазначено прізвища імена та по батькові, дати народження та місце проживання учасників зборів; учасниками зборів обрано голову Афанасьєва Костянтина Леонідовича і секретаря зборів Тертишну Юлію Вікторівну; до порядку денного зборів включено питання про обговорення доцільності проведення референдуму та про формулювання питань, які пропонується винести на референдум.

На виконання частини п'ятої статті 16 Закону в протоколі зборів громадян окремо зазначено відомості про затвердження формулювання кожного питання, що пропонується винести на референдум; учасниками зборів обрано ініціативну групу, якій рішенням цих зборів доручено збирання підписів громадян під вимогою проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, про що зазначено в протоколі зборів.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону про проведення зборів громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою складено протокол із зазначенням результатів голосування з питань порядку денного.

У протоколі зборів громадян вказано дату та місце проведення зборів громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону список учасників зборів та протокол зборів громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою підписано головою і секретарем цих зборів.

На виконання частини шостої статті 16 Закону до складу ініціативної групи обрано не менше 20 громадян України, які мають право брати участь у референдумі.

Згідно з частиною восьмою статті 16 Закону список членів ініціативної групи підписано головою і секретарем цих зборів; при цьому в списку членів ініціативної групи зазначено дані документів, що посвідчують особу кожного члена ініціативної групи.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону в списку членів ініціативної групи вказано дати народження членів ініціативної групи, які всі мають право брати участь у референдумі.

На виконання частини третьої статті 17 Закону всі члени ініціативної групи підписали зобов'язання про додержання ними законодавства України про референдум.

Таким чином, Центральною виборчою комісією встановлено відповідність поданих документів щодо зазначеної ініціативної групи вимогам Закону.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні акти приймаються на її основі і повинні відповідати Конституції України, норми якої є нормами прямої дії.

Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а узурпувати державну владу не може ніхто.

Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Згідно з частиною другою статті 72 Основного Закону всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 92 Конституції України організація і порядок проведення виборів і референдумів визначаються виключно законами України.

Стаття 74 Конституції України не допускає проведення референдуму лише щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" референдум - це спосіб прийняття громадянами України рішення з важливих питань загальнодержавного та місцевого значення.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 27 березня 2000 року N 3-рп/2000 у справі за конституційним поданням 103 і 108 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою" N 1-26/2000 також зазначив, що: "референдум проводиться з метою з'ясування позиції громадян України щодо актуальних питань".

У Рішенні від 5 жовтня 2005 року N 6-рп/2005 у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156 та за конституційним зверненням Галайчука Вадима Сергійовича, Подгорної Вікторії Валентинівни, Кислої Тетяни Володимирівни про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, четвертої статті 5 Конституції України N 1-5/2005 Конституційний Суд України вказав, що принцип народного суверенітету, закріплений у статті 5 Конституції України, передбачає первинний, єдиний і невідчужуваний характер влади Українського народу.

Згідно із закріпленим у Загальній декларації прав людини принципом воля народу повинна бути основою влади уряду.

Як зазначив Конституційний Суд України в Ухвалі від 6 червня 2002 року N 35-у/2002 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Центральної виборчої комісії щодо офіційного тлумачення положень частин четвертої, шостої статті 17 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", відповідь на порушені у клопотанні Центральної виборчої комісії питання міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року N 3-рп/2000 (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою). В абзаці п'ятому підпункту 4.2 пункту 4 цього Рішення сформульовано правову позицію Конституційного Суду України, згідно з якою Президент України, Центральна виборча комісія, інші державні органи мають здійснювати перевірку щодо відповідності Конституції України питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум, зокрема, за народною ініціативою.