До Центральної виборчої комісії 29 березня 2017 року надійшла вимога Національного антикорупційного бюро України, датована тим самим днем за № 0423-102/11400, за підписом старшого детектива - заступника керівника Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Р. Єгізарова стосовно надання документів та інформації щодо розслідування кримінального провадження № 52016000000000166 від 30 травня 2016 року. Надання відповіді на вказану вимогу за попередніми підрахунками потребує узагальнення значного обсягу інформації та копіювання документів обсягом приблизно 500 сторінок.

У зв’язку з викладеним Центральна виборча комісія зазначає.

Упродовж 2016 - 2017 років до Комісії систематично надходять численні звернення Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), надіслані у зв’язку з розслідуванням кримінального провадження № 52016000000000166 від 30 травня 2016 року, відповіді на які передбачають надання великого обсягу копій документів, відомостей, пошук інформації та її узагальнення, що потребує значних витрат обсягу робочого часу працівників Комісії та коштів на копіювання відповідних документів.

Так, протягом 2016 року до Комісії надійшло 10 звернень НАБУ щодо надання документів та інформації. Водночас протягом січня - березня 2017 року Комісія отримала 15 таких звернень.

З метою забезпечення надання на них відповідей до їх опрацювання залучалася значна кількість працівників Центральної виборчої комісії. Крім того, здійснювалося копіювання документів обсягом понад 270 сторінок.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Основний Закон України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" встановлено, що НАБУ та його працівникам для виконання покладених на них обов’язків надається право витребовувати за рішенням керівника структурного підрозділу НАБУ та одержувати в установленому законом порядку у вказаному в запиті вигляді та формі від інших правоохоронних та державних органів, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання обов’язків НАБУ, у тому числі відомості про майно, доходи, видатки, фінансові зобов’язання осіб, які ними декларуються у встановленому законом порядку, відомості про використання коштів Державного бюджету України, розпорядження державним або комунальним майном.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року в справі № 6-рп/2001 визначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Частиною першою статті 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Водночас КПК України містить засоби правового захисту від довільного зазіхання з боку органів влади, включаючи, крім іншого, і заборону вилучення будь-яких документів і речей, що безпосередньо не стосуються справи, яка розслідується.

Відповідно до частини першої статті 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому КПК України.