У засобах масової інформації та мережі Інтернет поширюються повідомлення про порушення встановлених статтею 74 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (далі - Закон) обмежень щодо ведення передвиборної агітації під час організації підготовки проміжних виборів народного депутата України 26 липня 2015 року в одномандатному виборчому окрузі № 205 (Чернігівська область). Зокрема, повідомлялося про поширення наклепницьких відомостей про кандидатів у народні депутати України; проведення передвиборної агітації, що супроводжувалася наданням виборцям безоплатно товарів та матеріальних цінностей і має кваліфікуватися як непрямий підкуп виборців; розповсюдження друкованих агітаційних матеріалів, що не містять відомостей про замовника таких матеріалів, установу, яка здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск; перешкоджання здійсненню права на проведення передвиборної агітації. Заборони щодо вчинення таких дій встановлені відповідно частинами десятою, чотирнадцятою, двадцять третьою, двадцять п'ятою статті 74 Закону.

Крім того, у деяких публікаціях повідомлялося про можливість вчинення провокацій, насильницьких дій у день голосування, під час підрахунку голосів виборців на дільницях та встановленні підсумків голосування в межах округу.

За змістом частини першої статті 16 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" , якщо Комісії стане відомо про порушення законодавства України про вибори і референдуми, виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, зокрема із засобів масової інформації чи інших джерел, що не суперечать законодавству України, Комісія має право розглянути за власною ініціативою питання, що належать до її повноважень, та прийняти з цього приводу рішення у встановленому вказаним Законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад виборчого процесу, реалізацію виборчих прав громадян України.

Заборонені виборчим законодавством дії, про які повідомляють засоби масової інформації, можуть призвести до порушення виборчих прав громадян України, а також створюють істотні ризики для проведення проміжних виборів народного депутата України 26 липня 2015 року в одномандатному виборчому окрузі № 205 відповідно до Конституції України, законів України та загальновизнаних міжнародних стандартів проведення вільних та чесних виборів.

Так, статтею 38 Конституції України закріплено право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 71 Основного Закону України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 лютого 1998 року № 1-рп/98 сформував правову позицію, відповідно до якої за змістом статей 38, 70, 71, 76, 141 Конституції України сутністю виборчого права є право громадян України вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це право є загальним, рівним і прямим. Основоположні принципи загального, рівного і прямого виборчого права, вільне і таємне волевиявлення громадян України на виборах народних депутатів України становлять конституційну основу правового регулювання виборчого процесу.

Указані принципи виборчого права розкриваються у відповідних положеннях Закону.

Зокрема, принцип рівного виборчого права передбачає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах, усі кандидати в народні депутати України, а також усі політичні партії - суб'єкти виборчого процесу мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі у порядку та в межах, встановлених Законом (стаття 3 Закону).

Передбачений частиною першою статті 6 Закону інший засадничий принцип - вільності виборів - гарантує виборцям свободу формування та виявлення їх волі. Громадянам України повинні забезпечуватися умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. При цьому частиною другою статті 6 Закону встановлено заборони щодо застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця.

Фундаментальне конституційне право на вільні вибори гарантоване громадянам України не лише національним законодавством, а й міжнародно-правовими актами.

Так, частиною третьою статті 21 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні проводитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

У статті 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року визначено: "Кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необґрунтованих обмежень право і можливість: а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників; б) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців..."

Стаття 3 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює позитивне зобов'язання держави щодо проведення вільних виборів з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу.

У Документі Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року саме вільні вибори віднесені його учасниками до "числа елементів справедливості, що істотно необхідні для повного вираження гідності, властивої людській особистості, та рівних і невід'ємних прав усіх людей", а волевиявлення людей на вільних, чесних, періодичних непідроблених виборах визнається основою легітимності влади.