Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року N 975 "Про визнання таким, що втратив чинність, пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 1998 р. N 321"

1. Затвердити Порядок обліку, зберігання і розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави (далі - Порядок), що додається.

2. Розділ 2 "Порядок розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави" Порядку розпорядження валютними цінностями (крім цінних паперів), дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 1999 року N 11 та постановою Правління Національного банку України від 31 березня 1999 року N 153, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 1999 року за N 261/3554, виключити.

3. Скасувати наказ Міністерства фінансів України від 18 травня 1999 року N 130 і Національного банку України від 19 травня 1999 року N 40 "Про затвердження Тимчасового порядку здійснення Державною скарбницею Національного банку України операцій з приймання, зберігання, обліку та відпуску дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, які надходять до Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України".

4. Управлінню по контролю за обігом дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння Департаменту підвідомчих підприємств (Видолоб В.В.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Макацарія С.М.

1.1. Цим Порядком установлюються правила обліку, зберігання і розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави.

Порядок розроблений відповідно до Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року N 1340 "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" та постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2001 року N 1724 "Про порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним".

1.2. Дія Порядку поширюється на дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння (далі - цінності), що містяться у:

а) зливках, гранулах, порошках, сплавах, хімічних сполуках тощо;

б) самородках, шліхах, мінералах та іншій сировині в обробленому та необробленому вигляді;

в) ювелірних та побутових виробах;

г) ювелірних та побутових виробах, що стали непридатними чи втратили експлуатаційну цінність;

ґ) виробах та напівфабрикатах виробничо-технічного, наукового та лабораторного призначення;

д) нагородах і жетонах, нагрудних та інших знаках;

е) парчі та парчевих виробах;

є) монетах;

ж) предметах знахідок і скарбів;

з) предметах безоплатної передачі (дарування) юридичними та фізичними особами;

и) виробах та напівфабрикатах стоматологічного призначення;

і) брухті і відходах у будь-якому вигляді та стані;

ї) безхазяйному та іншому майні, що переходить у власність держави.

1.3. За приховування або привласнення цінностей винні особи притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством України.

У Порядку терміни "дорогоцінні метали", "дорогоцінне каміння", "дорогоцінне каміння органогенного утворення" і "напівдорогоцінне каміння" вживаються відповідно до Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", а термін "культурні цінності" - відповідно до Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей".

3.1. Попередня оцінка, облік, а також відповідальність за зберігання цінностей до передачі їх для подальшого розпорядження покладаються на органи (організації), що здійснили вилучення цінностей або зберігають їх.

Попередня оцінка цінностей здійснюється на момент узяття їх на облік.

3.2. Опис та оцінка цінностей проводиться комісією, яка утворюється органом, що здійснив їх вилучення, у складі представників місцевих фінансових органів та органів (організацій), що здійснили вилучення цінностей або зберігають їх.

До участі в роботі комісії у разі необхідності залучаються експерти та спеціалісти Державної пробірної служби України, Державного гемологічного центру України, органів культури та музейні працівники.

3.3. Узяті на облік цінності відображаються на позабалансових рахунках "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання" в органах (організаціях), що здійснили вилучення або зберігають їх, а в органах державної виконавчої служби вказані цінності відображаються в актах опису й арешту майна.

3.4. У разі вилучення цінностей, що мають ознаки, які вказують на їх історичну, музейну, наукову, художню або іншу культурну цінність, орган, що здійснив їх вилучення, забезпечує проведення державної експертизи таких цінностей державними установами, закладами культури, іншими організаціями, визначеними наказом Міністерства культури і мистецтв України від 15 листопада 2002 року N 647, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 грудня 2002 року за N 948/7236.

Цінностями, що мають зазначені ознаки, уважаються:

а) предмети, які мають власні ознаки не тиражованого виробу непромислового призначення;

б) старожитності;

в) предмети, що мають власні підписи, знаки, позначки (клейма, герби та авторські монограми), які є нерозшифрованими і можуть свідчити про їхнє культурне значення, або не мають тих знаків, які мали б бути;

г) предмети, призначені для здійснення культових і релігійних обрядів;

ґ) прикраси для будівель, інтер'єрів, екстер'єрів, настінні, напольні, настольні;

д) копії та симулянти коштовностей;

е) предмети, що є частиною групи предметів, які мають культурне значення;

є) окремі зразки гірських порід, мінералів, скам'янілих решток тварин і рослин геологічного минулого.

У разі якщо результат державної експертизи дає підстави для віднесення вилучених, конфіскованих та обернених відповідно до законодавства в доход держави культурних цінностей до Музейного фонду України, матеріали експертизи та цінності передаються безоплатно Міністерству культури України, яке надалі розпоряджається культурними цінностями відповідно до чинного законодавства України.