- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Ухвала
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
31.10.2013 р. |
Справа N 826/1377/13-а |
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Хрімлі О. Г., суддів - Ганечко О. М., Літвіної Н. М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Техенергохім" на
постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Техенергохім" до Міністерства фінансів України, третя особа - Державна податкова служба України, про скасування нормативно-правового акта в частині,
встановила:
Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Техенергохім" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України про визнання пп. 4.6.3 п. 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України
N 1492 від 25 листопада 2011 року, таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - п. 200.3 ст.
200 Податкового кодексу України, в окремій його частині - "що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду".
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст.
197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25 листопада 2011 року наказом Міністерства фінансів України
N 1492 затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, у пп. 4.6.3 п. 4.6 якого зазначено наступне: "якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)".
Не погоджуючись з нормативно-правовим актом відповідача в цій частині та вважаючи його таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - п. 200.3 ст.
200 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач листом N 15/12 від 12 липня 2012 року звернувся до Міністерства юстиції України із пропозиціями щодо виключення слів - "що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду" з пп. 4.6.3 п. 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого
наказом Міністерства фінансів України N 1492 від 25 листопада 2011 року, яке направило лист позивача за належністю до Міністерства фінансів України.
Листом N 2007/0/61-15/12-3115 від 17 вересня 2012 року Державною податковою службою України позивача повідомлено, що його пропозицію враховано при підготовці проекту наказу про внесення змін до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства фінансів України
N 1342 від 17 грудня 2012 року,
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 січня 2013 року за N 79/22611, який набрав чинності з 5 лютого 2013 року, внесено зміни до наказу Міністерства фінансів України
N 1492 від 25 листопада 2011 року, яким, зокрема, пп. 4.6.3 п. 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, викладено в новій редакції: "Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума: у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду); у деклараціях 0121-0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
................Перейти до повного тексту