Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці", пункту 9 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124), НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Мінімальні вимоги щодо безпеки і здоров’я на роботі працівників лісового господарства та під час виконання робіт із зеленими насадженнями, що додаються.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 13 липня 2005 року № 119 "Про затвердження Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 вересня 2005 року за № 1084/11364.

3. Департаменту праці та зайнятості забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра економіки України згідно з розподілом обов’язків.

1. Ці Мінімальні вимоги встановлюють загальні вимоги до безпечного виконання всіх робіт, пов’язаних з веденням лісового господарства та лісової промисловості, а також робіт із зеленими насадженнями.

2. Ці Мінімальні вимоги поширюються на працівників та суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, організаційно-правової форми та видів економічної діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю, а саме:

виконують лісовпорядкувальні та вишукувальні роботи, створюють лісові і захисні насадження, доглядають за ними, здійснюють захист насаджень від хвороб, шкідників та пожеж;

будують і експлуатують лісові дороги;

виконують лісосічні, лісогосподарські, трелювальні, лісотранспортні та лісоскладські роботи, роботи з розчищення просіки для повітряних ліній електропередачі, трубопроводів тощо;

здійснюють заготівлю живиці, пневого осмолу та інше первинне перероблення заготовленої деревини;

виконують роботи в малій лісохімії;

є відповідальними за утримання та збереження зелених насаджень балансоутримувачів, власників чи користувачів земельних ділянок, підприємств, організацій та установ, на території яких розташовані зелені насадження.

3. У цих Мінімальних вимог терміни вживаються в таких значеннях:

балансоутримувач - спеціально уповноважений на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади суб’єкт господарювання, який відповідає за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях господарства;

безпечні погодні умови - погодні умови, за яких на деревах відсутній сніг та/або ожеледь (лід), ожеледиця на замерзлому ґрунті, а швидкість вітру не перевершує 5,2 м/с, за відсутності опадів та туману, видимість при яких становить більше ніж 50 м;

болотна сплавина - шар торфу, трави, моху, а іноді й кущів та невеликих деревець, що утворюється після заростання застояних водойм, озер, ставків, стариць та вигинів рік;

болотні вікна - незначні за розмірами ділянки болота, часто менші ніж 1 кв. метр, на яких болотна сплавина не накриває воду та/або грузький мул. Як правило, вкриті яскравою рослинністю, яка відрізняється від оточуючого її трав’яного покриву;

вертикаль схилу - напрямок уздовж схилу, перпендикулярний його горизонталі;

верхній лісосклад - лісопромисловий склад, розташований біля лісовозної дороги (автомобільної, залізничної вузької колії) чи водного об’єкта і призначений для тимчасового зберігання деревної сировини, її навантажування на транспортні засоби для подальшого вивезення на нижні лісопромислові склади або пункти споживання, проміжні лісосклади, та за необхідності - її обробки (очищення дерев від гілок і сучків, повного чи часткового розкряжування, корування тощо);

відходи - невикористані порубкові рештки та заготовки завдовжки до 27 см інших видів деревини та деревних матеріалів завдовжки до 30 см;

візир - смуга завширшки до 0,3 м, яку прорубують у лісі паралельно одній із сторін кварталу для розмежування території на окремі таксаційні ділянки (візир таксаційний), відмежування лісосік або виділених у їх межах ділянок, у місцях наміченого розташування трелювальних, порожнякових тракторних та під’їзних шляхів тощо;

внутрішні зони безпеки - смуги лісу на території лісосіки, що виділяються вздовж границь, намічених до першочергового використання верхніх лісоскладів, проміжних лісовантажних пунктів, а також діючих шляхів транспорту. Їх ширина повинна становити не менше ніж подвійна висота найвищих дерев;

гідроманіпулятори - механізми, які можна встановити на вантажні автомобілі, трактори, спеціалізовані дорожні платформи тощо, які призначені для захоплювання різного роду вантажів з подальшим їх вантаженням (розвантаженням) за допомогою спеціальних вантажозахоплювальних пристроїв (робочих органів), для привода яких використовують гідравлічні об’ємні передачі;

деревна ламань - верхівки, гілки та сучки дерев, які повністю відламались від дерева-носія, але зависли на ньому або сусідньому дереві чи впали на землю;

деревна сировина - повалені дерева, деревні хлисти, довгоття, круглі і колоті лісоматеріали, пнева і подрібнена деревина, а також відходи лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки, призначені для перероблення чи використання як палива;

ділянка - обмежена (визначена) у натурі частина лісосіки;

деревний хлист (хлист) - стовбур поваленого дерева, очищений від гілок, верхівки і пневої частини;

довгоття - відрізок хлиста, який має довжину, кратну довжині потрібних сортиментів з припуском на оброблення, і потребує додаткового розкряжування;

додаткова робоча територія лісозаготівельної бригади (додаткова робоча територія) - територія, що виділяється за межами лісосіки, на якій лісозаготівельна бригада в доповнення до робіт на території лісосіки виконує лісосічні та інші роботи. Додаткова робоча територія може включати:

верхні лісосклади та проміжні лісовантажні пункти;

відрізки транспортних шляхів (тракторних, у тому числі порожнякові, автомобільних, під’їзних та залізничних вузької колії, водних об’єктів) та діючих стежок, які з’єднують верхні лісосклади з нижніми або пунктами споживання деревної сировини, базування працівників, техніки та гужового транспорту, які виділяються для лісосічних робіт, вивезення деревини та обслуговування бригади, якщо до їх побудови, реконструкції, ремонту чи утримання залучається лісозаготівельна бригада під час проведення лісосічних робіт;

елементи технологічного облаштування бригади (місця стоянки засобів виробництва, зберігання паливно-мастильних матеріалів, заправлення ними технічних засобів, відпочинку коней тощо);

задіяні в технологічному процесі стежки;

трелювальні шляхи (волоки, траси канатних установок, наземні лісоспуски, озера, притоки річок та інші водні об’єкти), які з’єднують верхні лісосклади, а іноді проміжні лісовантажні пункти з лісосіками, або ті, що окремими відрізками розташовуються за межами лісосік;

зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав’яна рослинність природного і штучного походження (міські ліси, парки, бульвари, сквери, сади, газони, квітники тощо, а також інші дерева, які ростуть окремо та чагарники) на визначеній території населеного пункту;

зелені насадження спеціального призначення - насадження біля транспортних магістралей і вулиць, на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств, за межами охоронних зон газопроводів, повітряних ліній електропередавання і повітряних ліній зв’язку, лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів;

злам - частина відламаного стовбура дерева або відчахненої товстої гілки, що повністю не відділилась від дерева-носія, висить на ньому чи ще й одночасно на іншому дереві або спирається на землю верхівкою;

зовнішні зони безпеки - території, що виділяються вздовж елементів додаткової робочої території лісозаготівельної бригади та побутового приміщення, а також навкруги границь лісосіки, за винятком тих, уздовж яких найбільш небезпечні дерева необхідно прибирати з боку лісосіки, якщо остання розробляється за правилами вітровально-буреломної;

карта технологічного процесу розроблення лісосіки - основний документ лісового господарства, який складається до початку проведення лісосічних робіт, визначає встановлену для розроблення лісосіки технологію та відображає лісосічні, екологічні та організаційні вимоги до виконання технологічних операцій за допомогою безпечних методів виконання робіт;

координатний захист - дерев’яні, синтетичні або металеві дуги, що кріпляться до кінців осей возів, конструкцій причепа або опленей саней і призначені для зміщення вбік названих рухомих засобів у разі притиснення їх до дерев чи інших перешкод під час руху, відтиснення вбік людини, яка потрапила в небезпечну зону;

координатор з питань безпеки праці - працівник або юридична особа (суб’єкт господарювання, з яким укладено договір, що має у своєму складі фахівця з підтвердженою кваліфікацією), на яку наказом чи розпорядженням замовника або керівника суб’єкта господарювання покладено спеціальні повноваження щодо організації, здійснення контролю та моніторингу за безпечним виконанням робіт у сфері безпеки та здоров’я працівників на роботі;

круглий лісоматеріал - деревні хлисти, довгоття та круглі сортименти;

лісовантажний пункт - визначена територія складу під круглі лісоматеріали, які вкладаються у штабелі;

лісові дороги - дороги, розташовані на лісовій території, які перебувають у віданні лісових господарств та поділяються на лісовозні, лісогосподарські і гірські;

лісокультурні роботи - роботи зі штучного створення лісових насаджень, які включають збирання та оброблення лісового насіння, обробіток ґрунту в лісорозсадниках та місцях вирощування лісу, висівання обробленого насіння в підготовлений ґрунт або пересаджування в нього молодих рослин, догляд за ними шляхом механічного оброблення ґрунту або іншими способами, що протидіють розвитку небажаної рослинності в місцях штучного вирощування дерев;

лісосічні роботи - комплекс основних технологічних операцій із заготівлі деревини та виробничих операцій з обробки і переміщення лісоматеріалів, що заготовлюються, а також підготовчих і допоміжних операцій під час виконання робіт на лісосіці;

лісосіка - частина лісу, відведена для головного користування та рубання з метою догляду за лісом і лісокористування;

мала лісохімія - виробництво хвойної олії та вуглевипалювання, смолоскипидарне та дьогтярне виробництво;

небезпека - потенційна властивість, притаманна об’єкту, діяльності, робочому обладнанню або факторам робочого середовища, що може спричинити шкоду здоров’ю або життю працівника;

небезпечна зона звалювання дерев - територія навколо дерева під час його звалювання. Її радіус визначається за подвійною висотою найвищих з них, але повинен становити при прорідженнях, прохідних, санітарних та рубках головного користування не менше ніж 50 м на рівнині і 60 м на схилах. Якщо крутість схилу перевищує 15°, небезпечна зона звалювання дерев розповсюджується до підніжжя схилу з відстанню 60 м в обидва боки від вертикалі, на якій приземляється дерево;

небезпечні дерева - дерева з гнилизною, вигорілою чи механічно ушкодженою більше ніж на 0,4 діаметра частиною стовбура; сухостійні (поступово відмерлі), завислі, з видимими давніми тріщинами в стовбурі; переламані та розчахнені, злами та відчахнуті стовбури, конкуренти від яких не відокремлені від дерева-носія, вивернені з корінням, що не лежать на землі, нахилені під кутом понад 30° у результаті ушкодження кореневої системи, повного чи часткового відриву її від ґрунту або перенасичення ґрунту вологою, дерева, що підтримують злами сусідніх дерев, злами, що відокремились від дерева-носія, але верхівкою чи стовбуровою частиною вгрузли в землю в положенні, близькому до вертикального, іноді спираючись на дерева, що підтримують; дерева "двойчаки", один стовбур якого має ознаки гнилизни та відмерлої деревини;

небезпечні території (території з наявністю небезпечних дерев) - території, що створюються в місцях можливого самовільного падіння небезпечних дерев та збитих при падіннях цих дерев завислих на деревах верховіть та гілок, інших небезпечних предметів. Межі небезпечних територій встановлюються на відстані від неприземлених небезпечних дерев, що дорівнює їх подвійній висоті, але не менше ніж 50 м у пристигаючих, стиглих та перестиглих деревостанах, 40 м у середньовікових, 30 м у молодняках та на не вкритих лісом землях. На схилах крутістю понад 15° межі небезпечних територій поперек схилу та в бік його підніжжя встановлюються на 10 м далі;

небезпечний професійний фактор - фактор робочого середовища, вплив якого на працівника в певних умовах може призвести до травми, раптового погіршення здоров’я працівника або його смерті;

нижній лісосклад - виробничий майданчик лісового підприємства, на якому здійснюють приймання, розвантаження та перероблення деревної сировини, її сортування, а частково і перероблення, зберігання лісової продукції, її відвантаження споживачам та/або транспортування в деревообробні цехи ділових лісоматеріалів, дров’яної деревини для технологічних потреб;

основна територія лісосіки (основна територія) - частина лісосіки, за винятком зайнятої виділеними для першочергового використання верхніми лісоскладами та проміжними лісовантажними пунктами, діючими шляхами транспорту та внутрішніми зонами безпеки;

пасіка - частина ділянки, з якої звалені дерева або стовбури трелюють по одному трелювальному волоку;

пачка дерев - дерева (стовбури, сортименти), зібрані разом для подальшого оброблення або переміщення;

пеньок "ламанець" - дерево, у якого принаймні 25% стовбура з боку верхівки відламалось та відділилось під час падіння на нього інших дерев або безпосередньої дії стихійних явищ природи, або в результаті лісосічних робіт;

під’їзні шляхи - порожнякові тракторні шляхи та тракторні дороги або трелювальні волоки з шириною проїзної частини, її поперечним та поздовжнім ухилами, а також радіусами кривих у плані, допустимими за сприятливих погодних умов для переїздів автомобілів з вантажем;

підгірна небезпечна зона - територія, що розташована між лісосікою та підніжжям схилу крутістю понад 15°. Її межі поперек схилу збігаються з вертикалями, що розташовані щонайменше на 60 м від границь лісосіки і є продовженням границь зовнішніх зон безпеки, які виділяються на одних горизонталях з лісосікою;

підготовчі роботи на лісосіці - технологічні операції (заходи) зі створення необхідних безпечних умов праці на лісосіці (ділянках, пасіках) перед виконанням основних лісосічних робіт, підготовка навантажувальних пунктів, облаштування елементів технологічного облаштування бригади, вибір трас вусів лісовозних доріг, монтаж та демонтаж обладнання тощо;

порожняковий тракторний шлях - шлях, який прокладається на схилах для переміщення ненавантаженого трелювального трактора;

приземлення дерева - операція, що проводиться після звалювання (стягування) дерева і забезпечує стійке прилягання всього стовбура до землі;

проміжний лісовантажний пункт - майданчик, на якому закінчується трелювання деревини з використанням одних засобів виробництва і продовжується із застосуванням інших (тракторів, канатних установок тощо). Проміжний пункт може використовуватись також для часткового первинного оброблення деревної сировини, короткотермінового її зберігання;

проміжний лісосклад - лісопромисловий склад, на якому закінчується вивезення деревної сировини одними транспортними засобами і починається іншими (на нижні лісосклади або пункти перероблення чи споживання). Влаштовується для тимчасового зберігання деревної сировини;

система GPS моніторингу - сукупність радіоелектронних засобів, що дозволяє визначати положення та швидкість руху об’єкта на поверхні Землі або в атмосфері;

трелювання - переміщення дерев, хлистів або сортиментів від місця звалювання до лісовантажного пункту;

тріски - матеріал, що одержується шляхом подрібнення деревної сировини спеціальними рубильними машинами до встановлених розмірів;

форвардер - вантажний транспортний засіб, що використовується під час лісозаготівельних робіт як багатоопераційна лісозаготівельна машина і виконує роботи з навантаження, розвантаження, сортування, вивезення круглих лісоматеріалів на верхній (проміжний) лісосклад за допомогою крана-маніпулятора з грейферним вантажозахоплювальним пристроєм (захватом);

харвестер - багатоопераційна лісозаготівельна машина, призначена одночасно виконувати ряд технологічних процесів під час усіх видів рубок, а саме: звалювання дерев; сколювання, зрізування гілля та сучків; розкряжування стовбура дерева на круглі лісоматеріали; їх сортування в межах волоку за допомогою крана-маніпулятора та харвестерної головки;

харвардер - багатоопераційна лісозаготівельна машина, яка використовується одночасно як вантажний транспортний засіб та виконує ряд технологічних операцій та процесів під час усіх видів вирубок;

шпація - проміжок між укладеними деревними хлистами, довготтями, сортиментами, пиломатеріалами або заготовками у штабелі, достатній для протягування через нього стропів з обхватом пачки з двох її сторін.

1. Небезпеки, пов’язані з несприятливими природними виробничими чинниками:

зовнішні метеорологічні чинники (вітер, опади, гроза, сонячна радіація, низька або висока температура зовнішнього повітря, ожеледиця, глибокий сніг на землі та сніг і ожеледь, які зависли на деревах, будівлях чи спорудах, тощо);

складні рельєфні, гідрологічні і ґрунтові умови (круті схили, осипи, обвали, каменепади, селі, зсуви, карстові вирви, повені, рідкий мул, болота та втоплені в них предмети, гірські ріки і водостоки);

небезпечні дерева (гілки, частини дерев) під час їх самовільного падіння та дерева, що звалюються.

2. Фізичні види небезпек:

рухомі машини і моторні інструменти (їх елементи);

рухомі частини виробничого устаткування;

приведені в рух частини дерев;

рухомі матеріали, вироби, деталі, заготовки та їх уламки, стружка;

різальний інструмент;

конструкції, які руйнуються;

підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони, наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин;

підвищена чи знижена температура повітря робочої зони, теплове проміння;

підвищена чи знижена температура поверхні устаткування, матеріалів і заготовок;

підвищений рівень шуму або вібрації на робочому місці;

підвищений рівень інфразвуку;

підвищений рівень ультразвуку;

підвищена чи знижена вологість повітря;

підвищена чи знижена рухомість повітря;

підвищена чи знижена іонізація повітря;

підвищений рівень іонізуючого випромінювання в робочій зоні;

підвищений рівень радіаційного фону;

електричний струм;

підвищений рівень статичної електрики;

підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

підвищений рівень напруженості електричного поля;

підвищений рівень напруженості магнітного поля;

відсутність або нестача природного освітлення;

недостатня освітленість робочої зони;

підвищена яскравість світла;

знижена контрастність;

прямий і відбитий блискіт;

підвищена пульсація світлового потоку;

підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

підвищений рівень інфрачервоної радіації;

радіаційне забруднення робочої зони;

гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях матеріалів, заготовок і деталей, інструментів і устаткування;

слизькість мокрих та обмерзлих поверхонь пересування;

розміщення робочого місця на висоті більше ніж 1,3 м відносно поверхні землі (підлоги).

3. Небезпеки, пов’язані із хімічними небезпечними та шкідливими виробничими чинниками:

токсичні;

подразнювальні;

сенсибілізувальні;

канцерогенні;

алергенні.

4. Небезпеки, пов’язані з біологічними небезпечними та шкідливими виробничими чинниками:

хижі звірі (інші тварини), отруйні плазуни, павуки, кліщі, комахи тощо;

отруйні і подразнювальні рослини, їх плоди та пилок;

патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності;

неорганічні подразники.

5. Небезпеки, пов’язані з психофізіологічними небезпечними та шкідливими виробничими чинниками:

фізичні перевантаження (статичні і динамічні);

нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

6. Джерелами небезпек під час виконання робіт також можуть бути:

нерегламентовані режими роботи технологічних систем і устаткування та помилкові дії працівників;

технологічні транспортні засоби, вантажопідіймальне устаткування, лісова продукція, що рухаються;

пожежі, вибухи та інші аварії;

інженерні комунікації;

устаткування, яке працює під тиском та електричною напругою;

легкозаймисті і токсичні речовини;

ручні роботи, що спричиняють фізичні і нервово-психічні перевантаження;

протиправні дії третіх осіб;

наявність вибухонебезпечних предметів на територіях та об’єктах, забруднених та/або ймовірно забруднених ними.

7. Під час планування та проведення робіт необхідно застосовувати методи оцінювання професійних ризиків.

Обраний метод оцінювання професійних ризиків повинен:

бути обґрунтованим і доречним для можливих ситуацій чи організацій;

забезпечувати отримання результатів у формі, яка дасть змогу розуміння характеру професійного ризику та способу його оброблення;

бути таким, щоб його застування можна було простежити, відтворити чи перевірити.

Необхідно враховувати подальший вплив та взаємозалежність між професійними ризиками, щоб під час керування одним ризиком не створювати недопустимі ситуації з іншими ризиками.

8. Кожен працівник повинен дбати про свою власну безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я осіб, на яких можуть вплинути його дії чи бездіяльність під час роботи, відповідно до пройденого ним навчання, інструктажів та вказівок чи завдань роботодавця.

Для цього працівники повинні, зокрема, відповідно до пройденого навчання та вказівок роботодавця:

правильно і за призначенням використовувати устаткування, апаратуру, інструменти, небезпечні речовини, транспортні та інші засоби праці;

правильно використовувати надані йому в розпорядження засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) та після використання повертати їх на передбачене для цього місце;

за своєю ініціативою не відключати, не змінювати або не переставляти захисні пристосування, особливо ті, що встановлені на машинах, установках і спорудах, використовувати ці пристосування тільки за призначенням;

негайно повідомляти роботодавцю або працівникам, наділеним функціями щодо безпеки та здоров’я, про будь-яку виробничу ситуацію, щодо якої вони мають обґрунтовані підстави вважати, що вона становить серйозну і безпосередню загрозу безпеці і здоров’ю, а також про будь-який помічений дефект у захисній системі.

9. Роботи в лісових масивах, що ймовірно забруднені та забруднені вибухонебезпечними предметами, а також у тих, що розташовані поруч з тимчасово окупованими територіями, у зонах, де проводились воєнні (бойові) дії та/або які перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), необхідно розпочинати після проходження процедури передачі відповідальності щодо очищеної території від операторів протимінної діяльності до місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

1. На території виробничих майданчиків суб’єктів господарювання необхідно дотримуватись таких вимог:

розташування виробничих і допоміжних будівель та споруд повинно відповідати технологічному процесу виробництва. Територія виробничих майданчиків повинна бути рівною, спланованою таким чином, щоб був забезпечений відвід поверхневих вод від будівель, споруд, проїздів, пішохідних доріжок;

територія постійних виробничих майданчиків повинна бути огородженою;

у місцях в’їзду на огороджену територію повинні бути встановлені схеми руху транспортних засобів та пішоходів, знаки безпеки руху;

для зберігання різних матеріалів і вантажів на території суб’єкта господарювання треба передбачити спеціальні майданчики, за необхідності оснащені стелажами і підставками;

траншеї та інші споруди, влаштовані для виробничих потреб, слід закрити чи огородити, а в темний період доби забезпечити їх освітлення;

проїзна частина доріг та пішохідні переходи повинні систематично очищатися від бруду та снігу, а в темний час доби освітлюватися;

у місцях перехрещення залізничних колій з пішохідними та автомобільними шляхами повинні бути влаштовані переходи і переїзди через залізничні колії, обладнані попереджувальними знаками і світлозвуковою сигналізацією;

ширина автомобільних шляхів, облаштованих на території виробничих майданчиків, повинна визначатися залежно від типу використовуваних автомобілів чи тракторів і категорії дороги. В усіх випадках ширина проїзної частини повинна бути на 1 м більше за ширину використовуваних машин чи інших рухомих транспортних засобів;

ширина пішохідних проходів повинна бути не менше ніж 1,5 м; за інтенсивності пішохідного руху менше ніж 100 людей на годину, в обох напрямках дозволяється влаштування проходів завширшки 1 м;

швидкість руху транспортних засобів на під’їзних шляхах і проїздах не повинна перевищувати 10 км/год, у виробничих приміщеннях 5 км/год;

швидкість руху залізничного транспорту не повинна перевищувати 5 км/год;

на території повинні бути встановлені дорожні знаки;

виходи із приміщень, які розташовані поблизу залізничної колії, повинні бути паралельними їй. У разі влаштування виходів із приміщень у напрямку, перпендикулярному залізничній колії, перед виходами повинні бути встановлені огороджувальні бар’єри завдовжки не менше ніж 5 м у кожен бік від виходу. Огороджувальні бар’єри потрібно також встановлювати в місцях виїзду рухомого складу на залізничні колії, видимість яких обмежена будівлями та спорудами;

місця відпочинку, переходи та переїзди (за винятком агрегатних лісових машин зі спеціально укріпленими кабінами) повинні розміщуватися в обхід небезпечних територій;

небезпечні зони на території постійних виробничих майданчиків, на внутрішніх транспортних шляхах, переходах, у виробничих приміщеннях, на спорудах і робочих місцях повинні бути позначені знаками безпеки та огороджені;

перед переїздом робочих машин, тракторів і агрегатів через штучні споруди необхідно за допомогою дорожнього знака перевірити відповідність дозволеної вантажопідіймальності споруди до маси агрегата, що переміщується, та візуально впевнитися у справності штучної споруди;

зупиняти транспортні засоби слід у місцях, які є зручними для безпечної посадки та висадки в кабіну оператора (машиніста);

у разі виявлення на території робочої зони (об’єкта) вибухонебезпечних предметів (снарядів, бомб, мін тощо) усі роботи слід негайно припинити, межі ділянки позначити відповідним застережним знаком та знаком заборони "Обережно! Небезпека вибуху", організувати охорону та звернутись до уповноважених органів у сфері протимінної діяльності;

побутові приміщення (вагончики), які використовуються для відпочинку та обігріву бригади на лісосіках, повинні утримуватися в належному санітарному стані, чистоті; інструмент під час перевезення повинен бути укладений і запакований таким чином, щоб уникнути небезпеки травмування людей чи пошкодження техніки та інших матеріальних цінностей; на підлозі не повинно бути сторонніх предметів, які б заважали вільному пересуванню приміщенням; для запасних частин та ганчірок слід передбачати окреме місце зберігання (ящик).

2. У виробничих приміщеннях, на постійних робочих місцях, у робочих зонах, у місцях для відпочинку та на території виробничих майданчиків необхідно впроваджувати заходи щодо зниження рівня вмісту шкідливих речовин у повітрі, шкідливого впливу шуму, вібрації та інших шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища на працівників.

3. Керівник суб’єкта господарювання на основі результатів оцінювання професійних ризиків повинен розробити та вжити необхідних запобіжних заходів для забезпечення належного стану безпеки та умов праці на робочих місцях.

Зазначений результат оцінювання професійних ризиків повинен періодично оновлюватись, насамперед, якщо відбулися значні зміни, внаслідок яких оцінка могла втратити актуальність (відповідність дійсності), або в разі перевищення рівня впливу на працівників шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища за результатами лабораторних досліджень.

4. Порядок виконання робіт суб’єктами господарювання на території лісосік (ділянках, об’єктах тощо) замовника оформлюється договором між замовником та виконавцями робіт з визначенням координаторів з питань безпеки праці, які відповідальні за безпеку їх виконання.

5. Під час проведення лісосічних та інших робіт двома або більше суб’єктами господарювання замовник зобов’язаний забезпечити організацію належного контролю та моніторингу за безпекою та здоров’ям працівників суб’єктів господарювання на території лісосік (ділянок, об’єктів тощо).

З цією метою до початку виконання робіт замовник залежно від кількості суб’єктів господарювання та виконавців робіт призначає одного або кілька координаторів з питань безпеки праці.

Координатором з питань безпеки праці призначається особа з числа посадових осіб замовника, яка пройшла навчання та перевірку знань з питань безпеки праці та має відповідну підготовку для виконання своїх функціональних обов’язків.

6. Координатор з питань безпеки праці, призначений замовником, має право:

безперешкодного доступу до місць виконання робіт суб’єктів господарювання, які використовують найману працю на території (лісосіках, ділянках, об’єктах) замовника, з метою здійснення моніторингу за станом безпеки праці на робочих місцях та контролю за додержанням суб’єктами господарювання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, а також усунення ними раніше виявлених порушень, зазначених в акті;

вимагати від працівників знання та виконання вимог нормативно-правових актів з охорони праці та актів роботодавця з безпеки та здоров’я працівників на роботі, використання робочого обладнання за призначенням, правил користування засобами колективного та індивідуального захисту, що безпосередньо стосуються виконуваної ним роботи;

вимагати від роботодавців, що організовують та виконують роботи на території замовника, дотримання мінімальних вимог щодо безпеки і здоров’я працівників на роботі, контролювати дотримання вимог інших правил, рекомендацій, інструкцій з безпеки та здоров’я працівників на роботі. Під час здійснення такого контролю не допускаються дії, що принижують честь і гідність або порушують інші права працівників;

вимагати від роботодавця забезпечення працівниками обов’язкового проходження у встановленому законодавством порядку медичних оглядів та навчання з питань безпеки та здоров’я працівників на роботі;

вимагати від роботодавця негайного усунення наявних порушень законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці.

7. У разі наявності обґрунтованої безпосередньої загрози здоров’ю чи життю працівників координатор з питань безпеки праці має право вимагати від роботодавців ужиття заходів, які підлягають негайному виконанню, включаючи зупинку, припинення, обмеження виконання робіт, використання робочого обладнання, робочих місць/зон, будівель, споруд, приміщень, а також заборону застосування небезпечних речовин.

8. У разі неусунення роботодавцем у визначений термін раніше виявлених порушень вимог законодавства у сфері безпеки праці координатор з питань безпеки праці повідомляє замовника, а замовник інформує про це територіальний орган Держпраці за місцем виконання робіт. Замовник також має право призупинити або припинити дію договору із суб’єктом господарювання на виконання робіт до повного усунення виявлених порушень.

9. Координатор з питань безпеки праці зобов’язаний:

координувати питання дотримання працівниками безпечного виконання робіт, пов’язаних з веденням лісового господарства та лісової промисловості, а також робіт із зеленими насадженнями відповідно до вимог законодавчих та нормативно-правових актів з безпеки праці;

надавати рекомендації щодо методів та способів безпечного виконання робіт між співвиконавцями, виконавцями та замовником, зокрема тих, які створюють пряму та потенційну небезпеку для працівників під час їх перебування та виконання робіт на території замовника;

координувати дії осіб, відповідальних за безпеку праці, щодо вжиття ними всіх запобіжних заходів з метою мінімізації шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу та усунення професійних ризиків на робочих місцях суб’єктів господарювання, задіяних у виробничому процесі;

за необхідності пропонувати внесення змін до інструкцій з безпеки праці для професій та видів робіт працівників лісового господарства, карт технологічного процесу розроблення лісосіки та карт технологічного процесу на лісокультурні роботи щодо безпечного виконання відповідних робіт;

погоджувати безпечні способи праці під час виконання операцій технологічного процесу з відповідальним за безпеку праці лісосіки, зокрема, передбачені в картах технологічного процесу, та перевіряти їх виконання;

брати участь у нарадах, засіданнях, тренінгах, круглих столах, що стосуються розроблення проектної документації та безпечного виконання робіт у лісовій промисловості; отримувати від посадових осіб суб’єктів господарювання (головного інженера, головного лісничого, лісничого тощо) інформацію та документи, необхідні для виконання своїх обов’язків.

10. Роботодавець повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку виконання лісосічних робіт надіслати до територіального органу Держпраці за місцем виконання робіт інформацію про місце та час виконання робіт в одному з таких випадків:

планується виконання робіт з ушкодженими стихійними природними явищами насаджень (вітровально-буреломні лісосіки);

на роботах одночасно буде зайнято понад 10 працівників суб’єкта господарювання (суб’єктів господарювання);

у разі значної зміни інтенсивності робіт.

1. Лісогосподарські, сільськогосподарські технологічні транспортні засоби, які використовуються на лісогосподарських і лісозаготівельних роботах, повинні бути справними, непереобладнаними, відповідати технічній документації заводу-виробника.

Кабіни технологічних транспортних засобів, що трелюють деревину з використанням чокерного оснащення, повинні додатково укріплюватись металевими решітками з боку лебідки з метою захисту машиніста (оператора) від можливих ударів уламків деревини, чокерів, канатів.

2. Під час заготівлі деревини технологічними транспортними засобами необхідно дотримуватись вимог безпечної експлуатації машин з урахуванням виникнення ймовірних небезпек та ризиків на робочих місцях.

Під час експлуатації машин забороняється:

виконувати технічне обслуговування, ремонт та налагодження технологічного устаткування під час роботи двигуна;

працівникам перебувати під технологічним обладнанням, що підняте;

заїжджати на ухили, що перевищують значення, вказані в технічній документації з експлуатації конкретного типу машин;

палити в кабіні, зокрема під час заправки машини і гідросистеми;

працювати в промасленому, просоченому паливними речовинами одязі;

керувати гідророзподільниками за межами кабіни;

залишати робочий орган (стрілу, штовхач та інше) в піднятому положенні;

виконувати роботу в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вимоги щодо безпечної експлуатації харвестера:

під час звалювання дерев мінімальний розрив повинен становити:

між машиною, що виконує валку лісу, та іншими машинами - розмір подвійної висоти дерева, що звалюється, але не менше ніж 50 м;

між машиною, що виконує валку лісу, та працівниками, які працюють на лісосіці - не менше ніж 90 м;

в’їзд (вхід) у небезпечну зону незалежно від технології дозволяється лише за умови подання сигналу оператором (машиністом), який виконує валку дерев, їх очищення і розкряжування хлистів. Під час виявлення порушення небезпечної зони робота на машині повинна бути негайно зупинена;

під час виконання лісосічних операцій необхідно дотримуватись вимог щодо волоку, технологічного коридору для подальшої роботи трелювально-транспортної машини (форвардера). Ці вимоги полягають у спилюванні дерев у створі руху врівень із землею, формуванні ширини волока, технологічного коридору на пасіці або її ділянках відповідно до вказівок технологічної карти;

витримка мінімального безпечного для руху форвардера радіусу повороту становить не менше ніж 30 м;

не дозволяється виконувати валку дерев, діаметр яких більше ніж зазначено в технологічній документації щодо експлуатації машини;

не допускається переміщення машини під час виконання спилювання, обрізки сучків і розкряжування.

Вимоги щодо безпечної експлуатації форвардера:

рух машини необхідно здійснювати за траєкторією руху харвестера;

розвороти машини здійснювати там, де немає пнів та інших перешкод;

рух вниз по схилу і подолання перешкод виконувати на першій передачі, переїжджати через повалені дерева або їх частини під прямим кутом до них, а через канави і рови - під кутом 15-20°;

не залишати машину на схилі, а в разі вимушеної тимчасової зупинки загальмувати, підкласти під колеса упори, технологічне обладнання опустити;

забороняється різко гальмувати і повертати машину та технологічне обладнання;

висовувати голову з кабіни під час роботи;

працювати в машині з відчиненими дверима і вибитими шибками;

круті спуски і підйоми необхідно долати тільки на передачах робочого діапазону з ввімкненими двигуном та муфтою зчеплення;

виконання різкого гальмування та поворотів, перемикання швидкості машини з вантажем на спусках заборонено;

від’єднання гідравлічних рукавів високого тиску від циліндра робочих органів необхідно здійснювати після їх розкриття або опускання.

Вимоги щодо безпечної експлуатації харвардера:

під час експлуатації харвардера ним спочатку виконується ряд технологічних процесів і операцій як харвестером шляхом установлення (монтажу) на кран-маніпулятор харвестерної головки з відповідними технічними характеристиками;

під час виконання функцій форвардера на харвардері на його кран-маніпулятор установлюється (монтується) грейферний вантажозахоплювальний пристрій (захват);

установлення, монтаж та заміна робочих органів харвестерної головки та грейферного вантажозахоплювального пристрою (захвату) здійснюються оператором чи механіком у процесі експлуатації базової машини відповідно до вимог інструкцій з експлуатації;

харвестерні головки можна встановлювати також на інші самохідні машини, трактори, екскаватори, які мають відповідні технічні характеристики і не суперечать інструкції з експлуатації таких машин.

Під час виконання на харвардері технологічних процесів і операцій харвестера слід дотримуватися вимог безпеки.

3. Загальні вимоги до лісопромислових тракторів, машин і устаткування є обов’язковими для дотримання під час використання зазначених технологічних робіт. Вони повинні доповнюватись експлуатаційною документацією до технічних одиниць конкретних марок.

4. Система управління сортувальними конвеєрами лісоматеріалу на нижніх лісоскладах повинна забезпечувати пуск і зупинку механізму приводу з будь-якого місця за всією довжиною конвеєра.

5. Лебідки, які використовуються під час заготівлі лісу, повинні відповідати технічній документації заводу-виробника, бути обладнані звуковим та світловим сигналами, їх барабани - надійними гальмами.

6. Великотоннажні лебідки, які використовуються для штабелювання колод, повинні встановлюватись на постійні місця. Під лебідки слід підкладати помости заввишки 0,5 м із лісоматеріалів, що знаходяться на ґрунті і вкриті настилом завтовшки 50-75 мм. Для кожної лебідки потрібно відводити ділянку складу не більш ніж на 8-10 штабелів. Укладання колод у штабелі на кожній з ділянок необхідно починати з найбільш віддаленого від лебідки штабеля, а розбирання - у зворотному порядку.

7. Лебідки необхідно закріплювати сталевими канатами або ланцюгами з метою унеможливлення їх зміщення.

8. Для закріплення блоків лебідки повинні бути забиті у ґрунт групи паль або зроблені інші надійні пристосування, що відповідають за міцністю зусиллям, що виникають під час роботи. Палі повинні бути покриті листковою сталлю. Не дозволяється кріплення лебідок і блоків за випадкові предмети та споруди (опори повітряних ліній електропередачі, частини споруд тощо). Блоки потрібно кріпити до груп паль сталевим канатом з достатнім розрахунковим запасом міцності.

9. Блоки необхідно огороджувати з боку внутрішнього кута, який утворюється канатом, що обводить блок, запобіжними стовпами, нахиленими вбік блоків, або канатними петлями.

10. Установлювати лебідки необхідно таким чином, щоб осі барабанів були перпендикулярні лінії руху канатів. Робочу вітку тягового канату потрібно розташовувати по осі штабеля. Робочі канати, канати або ланцюги для кріплення лебідки, стропи, гаки, блоки повинні мати 5,5-кратний запас міцності.

11. Канати повинні бути надійно закріплені на барабанах лебідки. У разі розмотування канату на барабані слід залишати не менше трьох його витків.

12. Об’єм пачок лісоматеріалів, які переміщуються лебідкою, визначають розрахунками залежно від вантажопідіймальності лебідки та кута підіймання пачок.

13. Прокладання канатів канатно-блочної системи лебідок через лісові конвеєри потрібно здійснювати таким чином, щоб унеможливити зачеплення канатів рухомими колодами або деталями лісового конвеєра.

1. На приводах і механізмах, які ними приводяться в рух, повинні бути нанесені стрілки, що показують напрямок обертання або руху механізмів і двигунів.

2. У разі якщо існує ризик механічного контакту з рухомими частинами робочого обладнання, який може призвести до нещасних випадків, зазначені частини повинно бути обладнано захисною огорожею або засобами для запобігання доступу до небезпечних зон або для зупинення руху небезпечних частин до моменту, коли досягають небезпечної зони. Захисна огорожа та захисні прилади повинні:

бути міцними;

не спричиняти будь-яких додаткових факторів ризику;

бути такими, що їх складно зняти або вивести з ладу;

бути розташовані на достатній відстані від небезпечної зони;

не обмежувати більше ніж потрібно огляд робочого циклу обладнання;

дозволяти здійснювати операції для прилаштування, заміни частин та профілактичної роботи, обмежуючи доступ тільки до зони, у якій повинна виконуватися робота, та якщо можливо, не знімаючи захисну огорожу та захисні засоби.

У всіх випадках перед запуском устаткування в експлуатацію огородження повинні бути поставлені на місце і надійно закріплені. Працювати на устаткуванні із знятим чи несправним огородженням заборонено.

3. Робота устаткування без блокувальних і запобіжних пристроїв, які є невід’ємною частиною конструкції, не дозволяється.

Запобіжні пристрої, призначені для попередження аварій, вибухів і виходу з ладу окремих частин машин, механізмів, устаткування, повинні використовуватися тільки за призначенням.

1. До виконання робіт допускаються працівники, які забезпечені відповідним спецодягом, спецвзуттям та іншими ЗІЗ, необхідними для безпечного виконання робіт механізованою газонокосаркою та тримером.

Вимоги безпеки перед початком роботи:

отримати завдання від безпосереднього керівника робіт;

одягнути спецодяг та перевірити його цілісність і справність. Спецодяг повинен бути добре підігнаний за розміром та заправлений;

перевірити укомплектованість та технічний стан газонокосарки або тримера (ножі повинні бути гострими та правильно заточеними, без слідів корозії, сколів, тріщини та інших ушкоджень);

тример та газонокосарку необхідно відрегулювати, щоб вони працювали з найменшим шумом, вібрацією та мінімальним об’ємом відпрацьованих газів.

2. Заправляти обладнання пальним треба з вимкненим двигуном, на безпечній відстані від джерела відкритого вогню та за межами приміщення.

Доставка та зберігання палива в кількості, передбаченій технологічним процесом, дозволяється в негорючій спеціальній тарі. Тара повинна бути виготовлена з матеріалів, що не утворюють іскри, і щільно закриватися.

3. Вимоги безпеки під час виконання робіт механізованою газонокосаркою та тримером:

огородити робочу зону, вивести сторонніх осіб, очистити територію косіння від предметів, що здатні вивести обладнання з ладу або нанести травму працівнику (каміння, гілки, сміття тощо);

попередити власників транспортних засобів, що опинилися в зоні косіння, про необхідність переміщення таких транспортних засобів у безпечне місце;

особливу увагу звертати на можливі обриви ліній електропередачі та відчинені люки колодязів комунікаційних мереж;

виконувати роботи тримером дозволено тільки ланкою з двох або більше людей;

перед запуском двигуна тримера необхідно переконатися у відсутності сторонніх осіб у радіусі 15 м;

запуск двигуна тримера потрібно проводити на відстані не менше ніж три метри від місця заправки;

у небезпечній зоні має право перебувати тільки помічник працівника або керівник робіт, відповідальний за безпечне виконання робіт;

заборонено перебування сторонніх осіб та інших працівників, які не задіяні в технологічному процесі, у радіусі п’яти метрів від увімкненого механізму.

4. З метою безпечного виконання робіт тример повинен бути зафіксований ременями. Маршрут виконання робіт та переходи на інші ділянки необхідно планувати та здійснювати таким чином, щоб уникнути переходів через ями, канави або інші перешкоди.

5. На крутих схилах використання газонокосарки створює підвищену небезпеку для працівника, тому доцільно застосовувати тример. Роботи необхідно виконувати у взутті з неслизькою підошвою, а також користуватися страхувальним канатом чи мотузкою.

6. Під час викошування газонів групою косарі повинні розташуватись уступом на відстані 4-5 м один від одного.

7. У разі косіння вздовж автомобільних доріг треба рухатись назустріч транспорту. Під час виконання робіт працівник повинен перебувати обличчям до проїжджої частини дороги, але бути за її межами.

В умовах недостатньої видимості працівники під час проведення робіт повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи.

8. Виконання робіт механізованою газонокосаркою та тримером в темну пору доби заборонено.

Для уникнення ураження електричним струмом заборонено працювати безпосередньо під лінією електропередачі незалежно від номіналу напруги, коли вона не відключена.

1. Лісокультурні роботи слід організовувати і виконувати відповідно до карти технологічного процесу на лісокультурні роботи (додаток 3 до цих Мінімальних вимог) та розробляти і затверджувати у встановленому роботодавцем порядку. Карта технологічного процесу повинна містити технологічну схему об’єкта, порядок та спосіб виконання робіт, особливі вказівки. Під час розроблення карти технологічного процесу слід керуватися цими Мінімальними вимогами, а для робіт на схилах потрібно дотримуватись інструкцій з охорони праці під час виконання лісокультурних робіт на схилах.

2. На стежках та дорогах, що перетинають ділянки, де виконуються лісокультурні роботи, повинні встановлюватись знаки заборони, які забороняють прохід та проїзд стороннім особам (технічним засобам).

Землі, на яких є зелені насадження, необхідно попередньо обстежити для проведення лісосічних та інших робіт. Небезпечні місця (крутояри, урвища, ями тощо) та виділені місця для відпочинку необхідно позначати попереджувальними знаками. Перед виконанням механізованих робіт на схилах знаки безпеки встановлюються також біля підгір’я.

3. Роботодавець повинен забезпечити працівників на лісокультурних роботах питною водою, аптечками для надання домедичної допомоги, ЗІЗ та репелентами. На період проведення робіт декількома працівниками один з них повинен призначатися старшим. У літній період під час здійснення лісокультурних робіт керівникам слід планувати їх організацію з урахуванням температурного режиму та вологості повітря.

4. Лісокультурні роботи необхідно проводити за швидкості вітру не більше ніж 11 м/с, у гірських та горбистих умовах - не більше ніж 8,5 м/с. Роботи повинні припинятися в період грози, злив та за видимості менше ніж 50 м, з настанням сутінок та в темну пору доби.

5. На період роботи лісогосподарських машин необхідно забезпечити:

відсутність працівників на навісних знаряддях і поруч з ними під час підіймання, опускання та розворотів машини;

розвертання машин у місцях, де немає перешкод;

рух машини під час подолання перешкод тільки на першій швидкості, переїзд через повалені дерева під прямим кутом, через невеликі заглиблення під кутом 15-20° до осі руху агрегата;

спорудження настилів для переїзду через перезволожені ділянки, рови і канави;

переведення навісного (начіпного) устаткування в транспортне положення з додатковою фіксацією його під час переїзду з однієї ділянки на іншу, подолання перешкод і розвертання машини;

очищення робочих органів від рослинних залишків та землі спеціальними очисниками після зупинки машини.

6. Лісогосподарські машини повинні агрегатуватися виключно з тими тракторами, які визначені виробником.

7. Під час роботи машинно-тракторної техніки повинна гарантуватися безпека обслуговуючого персоналу та інших працівників, які перебувають у зоні виконання робіт.

8. Під час проведення лісокультурних робіт дозволяється перебувати в кабіні трактора лише одній особі - трактористу.

9. При заглибленому знарядді дозволяється повертати машину на кут відповідно до експлуатаційної документації, але не більше ніж на 20°.

10. Перед регулюванням та заміною навісного і причіпного устаткування необхідно встановити трактор на рівній площині, устаткування опустити на землю, вимкнути двигун та унеможливити самовільний рух трактора та устаткування.

11. Перед переїздом через мости, гатки, греблі та інші споруди, стан яких не визначений попереджувальними дорожніми знаками, необхідно візуально впевнитися щодо їх справності.

1. Збирати насіння дозволяється ланками з двох працівників, які працюють у межах видимості. Один у ланці повинен бути призначений старшим.

2. Для збирання насіння і плодів з дерев працівники повинні бути забезпечені драбинами, механізованими підйомниками, лазами тощо залежно від умов виконання робіт. Перед початком збирання плодів і насіння з дерев необхідно впевнитися в їх стійкості. Під час роботи заборонено перебувати у кроні дерева.

3. Збирати насіння з дерев вище ніж 5 м необхідно за допомогою спеціалізованої підіймальної техніки або спеціальних лазів відповідно до вимог інструкції щодо їх експлуатації. Перед переїздом агрегата з підіймальним пристроєм оператор повинен упевнитись у відсутності в колисках працівників і подати звуковий сигнал. Лази дозволяється використовувати тільки після їх випробовування у встановленому законодавством порядку та перевірки відповідності їх призначення фактичним умовам роботи.

4. Працівники, зайняті збиранням насіння з дерев, повинні бути забезпечені запобіжними ременями, захисними касками та окулярами, а також відповідним справним інструментом.

5. Збирання насіння і плодів заборонено:

з небезпечних та підпиляних дерев;

з дерев під час дощу та після нього, доки не просохнуть стовбури і гілки, під час обледеніння стовбурів, при снігопаді, грозі, тумані, швидкості вітру понад 6,5 м/с;

у небезпечній зоні звалювання дерев;

з повалених дерев, що розташовані вздовж схилу крутістю понад 20° і впоперек схилу крутістю понад 15°, без попередньої перевірки їх стійкості і надійного кріплення до здорових пнів або ростучих дерев;

ближче ніж 50 м від пачки, яку скидають з щита трактора, на схилах - ближче ніж 60 м;

одночасно з обрубуванням сучків;

у зоні навантажувальних робіт.

6. Приміщення, де обезкрилюється насіння, повинно бути обладнане вентиляцією.

7. Драбини, балкони, галереї сушарки шишок повинні бути обладнані загорожами заввишки 1 м з бортами знизу заввишки не менше ніж 10 см. Висота горищного приміщення в місцях засипання шишок у барабан і на решітку (через люк) повинна становити не менше ніж 2,3 м. Люки повинні бути огороджені, а подання шишок на горищне приміщення - механізоване.

8. На ручках обертання барабана з ручним приводом повинно бути храпове колесо із фіксатором. Решітки і барабани повинні виготовлятися таким чином, щоб на них не виступали гострі кінці металевої сітки.

9. До перероблення насіннєвої сировини в сушарках шишок допускаються особи, які досягли 18 років та пройшли інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці та не мають медичних протипоказань.

10. Тривалість перебування працівника в сушильній камері під час роботи (контроль, відчинення і зачинення кришок барабана тощо) не повинно перевищувати 5 хвилин у кожному окремому випадку.

Роботи, пов’язані з тривалим перебуванням працівника в сушильній камері (прибирання насіння, ремонт тощо), повинні здійснюватися тільки після зниження температури в ній до +28° та повної зупинки устаткування і відключення від електричної напруги. На пульті управління при цьому необхідно вивісити знак заборони: "Не вмикати - працюють люди". Для забезпечення безпеки при вході до камери біля її воріт повинен перебувати черговий, призначений з бригади обслуговування.

У сушарні шишок, що не має ізольованої сушильної камери, проводити будь-які ремонтні роботи слід після закінчення сушіння.

11. Освітлення сушильної камери необхідно здійснювати закритими світильниками з напругою від 12 В до 42 В, що вмикається ззовні камери, замки повинні бути встановлені таким чином, щоб камеру можна було відчиняти як ззовні, так і зсередини.

12. Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком, а також протягом усього періоду використання, а саме: опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше ніж один раз на три місяці; печей безперервної дії - не рідше ніж один раз на два місяці.

13. Заборонено використовувати для підпалювання печі легкозаймисті рідини.

14. Пересувні сушарні шишок повинні встановлюватися на відстані не менше ніж 50 м від будівель.

15. Стаціонарні і пересувні сушарні шишок слід обладнувати блискавковідводами та необхідними засобами пожежогасіння, а працівники повинні бути ознайомлені з правилами пожежної безпеки.

16. Процеси обезкрилювання, очищення і сортування насіння, яке має крилатки, повинні бути механізованими.

1. Перед початком роботи машин необхідно розчистити ділянку від каміння, небезпечних дерев та дерев, діаметр яких на лінії зрізу перевищує 20 см.

2. Для безпечного проведення механізованого розчищення ділянки необхідно:

працювати за наявності справних захисних огороджень, передбачених заводом - виробником тракторів і лісогосподарських машин;

працювати із справним іскрогасником;

під час навішування робочого органу перебувати з боку робочого органу і трактора, а не між ними;

не залишати на розчищених смугах пні, небезпечні для роботи машин на подальших лісокультурних роботах.

3. Під час роботи на одній ділянці двох або більше моторних кущорізів відстань між ними повинна становити не менше ніж 60 м, а працівники, які прибирають зрізані дерева і чагарник, повинні перебувати на відстані не ближче ніж 30 м від увімкненого кущоріза.

4. Розчищення ділянки від чагарників, які похилені і викривлені, необхідно розпочинати з боку, протилежного їх нахилу.

5. Заборонено працювати моторним кущорізом після злив до просихання ґрунту, а також на заболочених ділянках. На слабких ґрунтах (осушених болотах, перезволожених ґрунтах) робота машин дозволяється після літнього просихання або зимового замерзання ґрунту.

6. Корчування пнів повинно бути організовано і виконуватись з мінімальним рівнем впливу небезпечних професійних ризиків.

1. До початку робіт з обробітку ґрунту на зрубах проходи для агрегатів повинні бути зачищені від порубкових залишків.

2. На ділянках з кількістю пнів понад 600 штук на 1 га проводити обробіток ґрунту плугом дозволяється після попереднього розкорчування проходів, а дисковими культиваторами і фрезами - після попереднього пониження пнів у проходах.

3. Обробіток ґрунту на нерозкорчованих зрубах необхідно здійснювати тракторами, обладнаними навісною системою. Обертові частини механізмів фрез та ротаційних культиваторів, що використовуються під час обробітку ґрунту, повинні бути надійно захищені від можливих пошкоджень ззовні.

4. З метою безпечного виконання робіт з обробітку ґрунту працівники зобов’язані:

перебувати на безпечній відстані від працюючої фрези, не меншій ніж зазначена в технологічній документації, але не ближче ніж 15 м;

працювати із захищеними обертовими частинами механізмів (фрез, ротаційних культиваторів);

переносити ручні моторні розпушники з одного місця на інше з вимкненим двигуном;

уникати оброблення ґрунту площадками з використанням тракторних агрегатів на ділянках поруч з крутоярами, урвищами та зсувами.

5. Обробіток ґрунту мотобурами вздовж схилу крутістю не більше ніж 20° повинен здійснюватися при русі зверху вниз.

6. Перед початком роботи на схилах необхідно забезпечити відсутність людей, тварин внизу схилу за всією його довжиною. На межах небезпечних зон слід установлювати знаки заборони з пояснювальними написами.

7. На горизонталях схилів дозволяється обробіток ґрунту колісними технологічними транспортними засобами загального призначення при крутості схилу до 8°, гусеничними технологічними транспортними засобами загального призначення - до 12°, технологічними транспортними засобами спеціального призначення - відповідно до експлуатаційної документації на конкретну марку технологічного транспортного засобу.

8. У разі одночасної роботи двох або більше машин на одному схилі відстань між ними по схилу повинна бути не менше ніж 60 м, а по горизонталі не менше ніж 30 м. Роботи повинні бути організовані таким чином, щоб унеможливити перебування іншого обладнання, машин, механізмів або працівників, які виконують роботи вручну, у радіусі 30 м.

9. Під час вимушеної зупинки на схилі трактор необхідно загальмувати, двигун вимкнути, а робочий орган опустити на поверхню землі.

10. У разі терасування схилів обов’язковим є влаштування безпечних під’їздів до терас, переїздів з однієї тераси на іншу, площадок для розвороту. Ширина полотна переїздів повинна бути такою, щоб при прямолінійному русі трактора або його повороті гусениці кожної із сторін не наближалися ближче ніж 1 м до краю полотна.

Один з переїздів повинен влаштовуватись з повздовжнім ухилом не більше ніж 6° (120%) і радіусом повороту не менше ніж 15 м.

11. Під час роботи терасерами працівник зобов’язаний:

не висовувати відвал за край відкосу;

на глинистому та суглинистому ґрунтах працювати лише в разі, якщо вони сухі;

не виїжджати на насипну частину ґрунту підгірною гусеницею;

здійснювати проходження терасера на схилі крутістю 20° і більше лише у виїмці з відсутністю ухилу в ній у бік підніжжя схилу;

не робити різких розворотів під час роботи на схилах.

12. На терасі і схилах рух дозволяється тільки на першій передачі. Робота на схилах крутістю понад 6° повинна виконуватись лише в денний час.

13. Перед терасуванням глибоко еродованих схилів необхідно засипати вибоїни, попередньо встановивши в них опорні клітки, що перешкоджають обсипанню (сповзанню) ґрунту.

14. Виїмкам нарізних терас повинен надаватись зворотний (у бік верхівки схилу) поперечний нахил. Його крутість не повинна перевищувати 8°, але бути достатньою для відвернення формування нахилу в бік підніжжя схилу під час подальшого обробітку ґрунту.

15. Під час організації робіт з влаштування наораних терас дозволяється працювати на схилах, де відсутні нерівності мікрорельєфу (виступи каміння, горби тощо) заввишки понад 0,2 м. За їх наявності ґрунт слід попередньо вирівняти землерийними машинами. Знаряддя обробітку ґрунту необхідно вглиблювати під час зупинки машини.

1. Механізацію висівання насіння на нерозкорчованих або частково підготовлених ділянках слід проводити навісними сівалками, що управляються з кабіни трактора.

2. Для очищення висівних апаратів роботодавець повинен забезпечувати працівників спеціальними очисниками. Перемішування насіння в апаратах слід здійснювати механізованим способом.

3. Під час роботи лісосадильної причіпної машини необхідно забезпечити звукову та/або світлову сигналізацію між трактористом і працівником, який перебуває в причіпній машині. Сигнал про зупинку машини повинен подавати той працівник, який помітив небезпеку. Працювати необхідно з використанням ременів безпеки, якщо це передбачено інструкцією заводу-виробника.

4. Садильні ящики не повинні містити гострих виступів, зачіпок, цвяхів, що стирчать.

5. У разі наїзду машини на перешкоди, розвертання та перед переїздами працівники повинні залишити робочі місця за сигналом тракториста після зупинки трактора.

6. За одночасної роботи декількох лісосадильних машин на одній ділянці в рівнинній місцевості відстань між ними повинна становити не менше ніж 20 м.

7. Установлювати маркер на лісосадильних машинах у робоче положення і переставляти його в транспортне положення необхідно після зупинки машини.

8. У разі садіння лісу вручну декількома ланками відстань між ними повинна становити не менше ніж 5 м.

Під час підготовки щілини мечем (лопатою) садильник повинен стояти тільки збоку вертикальної площини, у якій рухається меч (лопата) і працівник, який з ним працює.

1. Під час механізованого догляду за лісовими культурами ряди повинні бути чітко визначені. Слід розчищати просіки від трави, вирубувати і прибирати чагарник.

2. Під час розвертання агрегатів технологічних транспортних засобів заборонено перебування людей у зоні можливого руху навісного обладнання.

3. Розвертання технологічних транспортних засобів необхідно проводити з піднятими робочими органами.

4. Заміну, очищення і регулювання робочих органів, навісних знарядь, що перебувають у піднятому стані, дозволяється проводити після вжиття заходів, що запобігають їх самовільному опусканню.

5. Робочі органи технологічних транспортних засобів необхідно очищати від рослинних решток і землі спеціальними чистиками після зупинки двигуна і фіксації робочих органів на землі або на спеціальній підставці.

6. Заміну дисків, які є робочими органами технологічних транспортних засобів, у польових умовах слід виконувати в захисних рукавицях, установлювати зазори між дисками повинні спеціально підготовлені для цього працівники за наявності відповідних пристосувань та інструменту.

1. Роботи викопного плуга, скоби, коренепідрізувача повинні здійснюватися без різких ривків та крутих поворотів. У кінці кожної ділянки необхідно перевіряти загострення ножа.

2. Роботи в розсадниках повинні бути організовані таким чином, щоб працівники не перебували перед технологічними транспортними засобами, що рухаються, та не були на відстані менше ніж 5 м від викопного плугу, скоби та коренепідрізувача і на відстані менше ніж 10 м від фрезерних та садильних машин.

3. Перед початком роботи із знаряддями на кінній тязі працівники повинні бути додатково проінструктовані.

4. Ручний інструмент, який перевозиться разом із працівниками, повинен бути зачохленим і розміщеним у спеціально відведеному для цієї мети закритому місці транспортного засобу.

5. У разі ручного оброблення ґрунту працівники повинні розташовуватись на відстані не менше ніж 5 м один від одного.

6. Під час завантажування бункера сівалки насінням необхідно стежити, щоб до нього не потрапляли сторонні предмети, які можуть пошкодити висівний апарат.

7. Перемішувати насіння в бункері сівалки та подавати його до висівних апаратів необхідно лише спеціальною лопаткою.

8. Перед розворотом сівалки чи садильної машини працівники, які на ній працюють, повинні залишити сівалку і відійти на відстань не менше ніж 15 м, ураховуючи елементи її конструкції, що виступають.

9. Заборонено завантажувати садильну машину садивним матеріалом під час руху агрегата.

10. Ремонт, очищення, регулювання машин, устаткування та інших знарядь праці необхідно проводити після зупинення (опущення) робочих органів і вимкнення валу відбору потужності трактора. У разі якщо ці роботи в навісних машинах проводяться в піднятому положенні робочих органів, необхідно вжити заходів, що запобігають їх самовільному опусканню.

11. Перед початком поливних робіт необхідно організувати огляд дощувальних машин, перевірити герметичність з’єднань трубопроводу при робочому тиску води, наявність захисних пристроїв.

12. У разі одночасної роботи двох дощувальних машин кабіна трактора повинна бути закритою.

13. У разі виявлення пошкоджень у нагнітальній та випускній системі роботу дощувальної машини слід зупинити.

14. Сторонні особи не повинні перебувати в зоні роботи дощувальних установок.

15. Теплиці, що використовуються для проведення робіт механізованим способом, повинні бути обладнані вентиляцією.

16. Для утримання піднятих рам у парниках і теплицях необхідно використовувати спеціальні підставки, а рами обладнувати ручками для їх підняття.

17. Під час роботи в теплицях працівники зобов’язані використовувати відповідні ЗІЗ.

18. Роботи з очищення теплиць від снігу, притінення та миття вікон необхідно здійснювати зі спеціальних трапів, які надійно закріплюються на каркасі риштувань.

19. Перед увімкненням системи електричного підігріву необхідно впевнитися у відсутності працівників на діючій дільниці підігріву. Ці ділянки повинні бути огородженими.

1. До роботи на рубках догляду в молодняках та вирубування підліску допускаються особи, які досягли 18 років, мають відповідну кваліфікацію, пройшли інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

2. Рубки догляду в молодняках дозволяється виконувати за допомогою бензопили, сокири, ранцевих моторних кущорізів та кущорізів на тракторній тязі.

3. Під час рубок догляду в молодняках слід дотримуватися таких вимог:

небезпечна зона звалювання дерев у разі використання сокири і ранцевого моторного кущоріза повинна становити не менше ніж подвійна висота дерев, які підлягають видаленню із молодняку, але не менше ніж 15 м;

розпочинати розрідження слід з менш зарослих ділянок молодняку і закінчувати в густих заростях;

у першу чергу необхідно прибирати дрібні деревця, які розміщені на шляху падіння більш значних за розмірами дерев;

дерева діаметром понад 8 см необхідно звалювати в напрямку природного нахилу стовбура, напрямку вітру або в бік найбільшої маси крони, зробивши попередньо підпилок з боку напрямку звалювання дерева;

необхідно припинити роботу під час зливи, граду, грози, хуртовини, густого туману, а також за видимості менше ніж 50 м.

4. Роботи з рубки молодняку за допомогою ранцевих моторних кущорізів слід виконувати ланками у складі не менше ніж два працівники. При цьому необхідно керуватися інструкціями заводу-виробника до відповідних технічних засобів праці і додатково дотримуватися таких вимог:

уникати намотування шнура стартера на руку працівника під час запуску двигуна ранцевого моторного кущоріза;

не згинати дерева і чагарник до сильного напруження, не зрізати (вирубувати) загнуті дерева, стоячи з їх вигнутого боку;

уникати зрізання (вирубування) тонких дерев і чагарнику в разі недостатньої видимості робочого органу інструмента, а також якщо на шляху його руху є інші перешкоди (трава тощо), що можуть змінити напрямок руху робочого органу;

уникати випадків переходу від дерева до дерева або від однієї куртини дерев до іншої з моторним кущорізом, робочий орган якого рухається;

очищення робочого органу моторного кущоріза слід виконувати за вимкненого двигуна;

не допускати випадків використання моторного інструмента з несправним ріжучим органом і за відсутності навколо нього захисного обладнання, без наявності відповідних ЗІЗ, а також у разі підтікання пального і наявності інших недоліків.

5. Під час вибору напрямку звалювання дерев моторним кущорізом необхідно дотримуватися таких вимог:

під час звалювання дерева верхівкою вперед нижню відземкову частину дерева за допомогою диску кущоріза різко потягнути назад;

під час звалювання верхівкою вліво нижню частину дерева слід перемістити за допомогою диска праворуч;

під час звалювання дерева верхівкою вправо нижню частину дерева слід перемістити за допомогою диска ліворуч;

заборонено підтягувати повалені дерева і чурбаки за допомогою забитої в них сокири та/або інших деревообробних (ріжучих) інструментів.

6. Під час спилювання кущів і дерев діаметром менше ніж 4 см необхідно використовувати весь вільний сектор кущоріза.

7. У разі затягування стовбурців під захисний кожух слід вимкнути кущоріз і звільнити пилку, повертаючи диск у напрямку, протилежному робочому руху.

8. Пересування з увімкненим двигуном дозволяється лише за умови причеплення моторного кущоріза до плечового паска.

9. Для освітлення культур з діаметром деревець до 4 см дозволяється використання катків-освітлювачів і кущорізів-освітлювачів на тракторній тязі. Під час роботи кущоріза-освітлювача на тракторній тязі в разі, якщо подрібнені частини дерев відлітають на відстань більше ніж подвійна висота лісонасадження, небезпечна зона для працівників, що не керують технічним засобом, повинна становити не менше ніж 50 м.

10. Перед початком роботи кущоріза-освітлювача необхідно впевнитися у справності і надійності кріплення ножових фрез, блокування, огородження та справності інших вузлів і деталей кущоріза. Виконувати роботу з несправним кущорізом заборонено.

Перед монтажем (демонтажем) фрезерних ножів, їх загострюванням необхідно вал заклинити дерев’яним клинком. Під час роботи з кущорізом слід використовувати захисні окуляри, рукавиці та інші відповідні ЗІЗ.

11. Слід уникати роботи з кущорізом-освітлювачем у таких випадках:

за наявності в зоні роботи пеньків, каміння, металу, бетону, дроту та інших перешкод, які виступають над рівнем землі більш як на 30 см, дерев діаметром більше ніж 4 см;

на схилах крутістю понад 8°;

за видимості менше ніж 50 м, під час грози або після зливи;

під час перебування людей у небезпечній зоні.

12. Очищати робочі органи кущоріза-освітлювача слід після зупинки двигуна. Фрезу потрібно очищати чистиком, перебуваючи при цьому збоку агрегата.

1. Перед початком робіт з будівництва осушувальних систем необхідно провести підготовчі роботи з прорубування трас, прибирання небезпечних дерев у смугах лісу вздовж трас. Зазначені роботи слід проводити на відстані не менше ніж 30 м від їх осей, але не менших (вужчих) ніж подвійна висота цих дерев. Також під час підготовчих робіт зрізується чагарник, викорчовуються пеньки та прибирається грубе каміння тощо.

2. Перед проведенням земляних робіт установлювати стріловий кран, екскаватор, навантажувач поруч з укосом чи каналом дозволяється за умови дотримання безпечних відстаней.

3. У разі неможливості дотримання безпечних відстаней укіс повинен бути закріпленим. Установлювати стріловий кран, екскаватор, навантажувач тощо на свіжонасипаному невтрамбованому ґрунті, а також на майданчику з ухилом, більшим ніж зазначений в експлуатаційній документації до відповідних технічних засобів, не дозволяється.

4. Після закінчення роботи та під час перерв екскаватор слід установлювати на безпечну відстань від брівки каналу з наступним опусканням ковша на ґрунт у протилежний бік від каналу.

5. Територія, що перевершує на 5 м радіус дії стріли екскаватора, є небезпечною зоною і повинна бути огороджена відповідними знаками безпеки.

6. Під час роботи бульдозерів, грейдерів, скреперів, ущільнювальних катків і самоскидів необхідно керуватися технічною документацією заводів-виробників.

7. Під час розпушення ґрунту ударними пристроями перед лобовим склом кабіни екскаватора необхідно додатково встановити металеву сітку. На час роботи повинна встановлюватись небезпечна зона радіусом 60 м, яка вздовж шляхів імовірного переміщення людей та техніки повинна бути огороджена відповідними знаками безпеки.

8. Мінімальна відстань між двома екскаваторами, один з яких руйнує мерзлий ґрунт, повинна становити не менше ніж 50 м.

9. Екскаватор повинен бути обладнаний справним звуковим сигналом. Сигнали слід подавати за встановленою системою, яку повинен знати весь робочий та обслуговуючий персонал.

10. Під час роботи землерийних машин у нічний час робочий майданчик повинен бути освітленим.

11. Під час роботи агрегатів з канавокопачами, канавоочищувачами і болотними плугами до управління базовим трактором допускається найбільш досвідчений тракторист, який має посвідчення тракториста-машиніста на право керування машинами, що належать до понад двох категорій. Трактори повинні рухатися з однаковою швидкістю. Початок руху і зупинка тракторів повинні здійснюватися одночасно за сигналом керівника робіт або тракториста базового трактора.

12. Особливої уваги та плавності роботи необхідно дотримуватись під час маневру агрегата поруч з каналом, щоб не допустити його перекидання. Розворот необхідно здійснювати з піднятим робочим органом.

13. До гирла каналу канавокопач або очищувач каналів необхідно подавати заднім ходом під час роботи двигуна на малих обертах до опускання робочого органу в канал.

14. Заборонено перебування людей і тварин у радіусі 30 м під час роботи фрезерного канавокопача та очищувача каналів. Небезпечна зона повинна огороджуватися відповідними знаками безпеки.

15. Під час оброблення сухих ґрунтів у суху вітряну погоду працівники, які працюють на фрезерних канавокопачах, очищувачах каналів, а також плугах і відвалах, повинні обов’язково використовувати захисні окуляри та захисні маски органів дихання.

16. Від’єднання землерийного агрегата від трактора потрібно проводити тільки після повної зупинки агрегата, надійного закріплення причіпної техніки на підпорі.

17. Пересування великогабаритних екскаваторів та інших важких землерийних машин дорогами, через мости, плоти, дамби, труби-переїзди та інші штучні споруди, а також через залізничні переїзди слід здійснювати відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30.

18. Під час ручного копання канав та траншей у слабких ґрунтах завглибшки понад 1,5 м слід укріплювати стіни, а через кожні 50 м улаштовувати ступінчасті виходи для працівників.

19. Копання каналів та траншей вручну без укріплення стінок дозволяється:

у насипних, піщаних, гравійних ґрунтах - на глибину не більше ніж 1,25 м;

у супіщаних і суглинкових ґрунтах - на глибину не більше ніж 1,25 м;

на глинистих ґрунтах - на глибину не більше ніж 1,5 м;

в особливо щільних ґрунтах, що вимагають для розроблення використання ломів, кирок, клинів,- на глибину не більше ніж 2 м.

20. Ґрунт, викинутий із каналів траншей, необхідно розміщувати на відстані не менше ніж 0,5 м від їх брівок.

1. Керівники лісовпорядних та пошукових експедицій (партій) спільно із замовниками робіт (керівниками лісових підприємств) повинні вжити необхідних заходів щодо запобігання та/або зменшення впливу на працівників небезпечних та шкідливих професійних факторів і ризиків.

2. Під час проведення польових робіт працівникам у межах покладених на них обов’язків необхідно дотримуватися цих Мінімальних вимог для забезпечення безпеки всього комплексу робіт: прорубування візирів, просік, межових ліній; установлення квартальних, вказівних, візирних та інших стовпів; рубання модельних дерев; таксації лісу; узяття проб ґрунту; переїздів, піших переходів тощо.

3. Перед виїздом лісовпорядних та пошукових експедицій (партій) на польові роботи їх працівники повинні володіти методами надання першої домедичної допомоги.

4. Замовник, для якого проводяться лісовпорядні чи вишукувальні роботи, зобов’язаний поінформувати керівника лісовпорядної (пошукової) експедиції (партії) проектної організації про наявність і розташування найближчих до об’єкта виконання робіт медичних закладів, у яких може бути надана медична допомога в разі травмування працівника.

5. До польових робіт, що проводяться в гірських районах, не допускаються особи, які не досягли 18 років.

6. Експедиції, партії, ланки, що виїжджають на лісовпорядні та вишукувальні роботи, повинні бути забезпечені необхідним експедиційним спорядженням, захисними, охоронними, сигнальними засобами та засобами надійного зв’язку. Під час роботи в районах, де багато гнусу, роботодавець додатково забезпечує працівника спеціальними захисними засобами.

7. До виконання робіт у високогірних скелястих районах допускаються працівники, які навчені прийомам пересування: скелями; розсипами; підійманню та спусканню схилами гір; вимогам безпеки та користування альпіністським спорядженням. Роботодавець повинен забезпечити працівників експедицій (партій) відповідним спорядженням: кішками; прядив’яними канатами; черевиками із шипами проти ковзання або металевими рачками; альпенштоками.

1. Розташування (базування) лісовпорядних та вишукувальних партій під час виконання польових робіт дозволяється на об’єктах комунальних підприємств, у службових приміщеннях, приватному секторі та таборах, що розташовуються в лісі у визначених місцях.

2. Якщо розташування (базування) відбувається в лісі, слід уникати розміщення табору:

на вершині чи гребні гори;

під і над навісом скель, у місцях, де є загроза каменепаду, зсувів, снігових лавин, селевих потоків;

поблизу ліній електропередачі, на трасах газопроводів та нафтопроводів;

на косах, низьких берегах, у заплавах та висохлих руслах річок, днищах ущелин, каньйонів та улоговини;

на морському узбережжі, у припливно-відпливних зонах та поблизу них;

у місцях, звільнених від скирт сіна та соломи;

під поодинокими та небезпечними деревами в радіусі ближче їх подвійної висоти.

1. Польові роботи слід виконувати ланками у складі не менше ніж два працівники, один з яких призначається старшим.

2. Перед початком робіт треба оглянути інструмент і впевнитися в його справності.

3. Візири треба розрубати та розчистити на ширину не менше ніж 0,3 м. Дрібні дерева на них повинні бути зрізані (зрубані) врівень із землею. На візирах та вздовж них не дозволяється залишати гострі пні від зрубаного тонкоміру і сучки сушняку.

4. Гілки ближніх дерев уздовж візирів повинні бути обрубані (обпиляні) на ширину і висоту з метою уникнення зачеплення за них під час пересування. Сушняк, який перегороджує візир, необхідно прибрати на всю його ширину.

5. Віхи для провішування візирів рекомендується виготовляти таким чином: вибране деревце заввишки 2,5-3 м очищають від сучків, загострюють окоренок на три грані, а потім двома легкими ударами сокири обрубують верхівку.

6. Роботи з промірювання, виготовлення і встановлення пікетних кілків слід виконувати ланкою з кількох працівників, яка повинна працювати під безпосереднім керівництвом техніка-таксатора або інженера-таксатора.

7. Мірну стрічку під час переходів необхідно носити тільки в згорнутому вигляді, а мірні кілочки (шпильки) - лише в руці, не підвішуючи їх на поясі.

8. Працівнику, що йде позаду, слід запобігати раптовому притримуванню стрічки в точці проміру без попереднього подання сигналу працівнику, що йде попереду.

9. Виготовлення пікетних і кілометрових кілків потрібно виконувати тільки на твердій дерев’яній опорі. Забивати пікетні кілки треба боковою поверхнею обуха сокири, при цьому лезо сокири необхідно тримати вбік від себе.

10. Стовпи слід обтесувати на товстих пеньках або на підкладках, закріплених дерев’яними клинками чи скобами.

11. Перед перенесенням стовпа до місця встановлення слід розчистити підхід.

12. Стовпи, сокири та пилки необхідно переносити окремо. Важкі стовпи необхідно підкочувати або підтягувати прядив’яним канатом. Не слід переміщувати стовпи за допомогою забитих у них сокир.

1. Відряджені в незнайому місцевість працівники, якщо вони направляються роботодавцем у ліс без провідника, повинні забезпечуватись надійним зв’язком та в погоджений термін сповіщати про своє місце перебування та самопочуття.

2. Працівники повинні бути навчені (поінформовані) щодо методів визначення сторін світу.

3. З метою визначення місценаходження працівника роботодавець повинен застосовувати систему GPS-моніторингу.

4. Працівник, що заблукав, повинен позначити на карті-схемі своє орієнтовне місцезнаходження, місцезнаходження чітких орієнтирів (струмків, річок, ліній електропередач, тріангуляційних веж, геофізичних профілів, споруд), оцінити стан свого здоров’я, спецодягу, спецвзуття, ЗІЗ, рівень заряду засобів зберігання енергії, запас пального (за наявності), запас сірників, води та харчів. Після цього прийняти рішення про подальші свої дії.

5. Працівник, що заблукав, повинен вчиняти дії, що будуть допомагати його розшуку. Працівникові слід припинити рухатися відразу після того, як він зрозумів, що заблукав, спокійно розміститися на відпочинок, а якщо це кінець дня, то почати готуватись до ночівлі. Необхідно відразу встановити сувору економію енергії акумуляторної батареї, сірників, води, продуктів тощо. Під час зупинок необхідно розпалювати димові вогнища, за наявності зброї (ракетниці) подавати звукові та/або світлові сигнали пострілами. У разі якщо працівник, що заблукав, має рацію чи мобільний телефон, йому слід зв’язатись з посадовими особами роботодавця чи лісового підприємства - замовника робіт, які повинні організувати його пошуки. Під час появи шуму моторів літальних апаратів необхідно збільшити кількість диму і за можливості вийти на відкрите місце. Поводитись з відкритим вогнем необхідно обережно.

6. Якщо орієнтир і напрямок руху визначити не вдалося, напрямок руху необхідно вибирати, рухаючись весь час під ухил, щоб вийти до потічка, який приведе до річки, а це у свою чергу дає можливість вийти до житла. За наявності слідів на снігу працівника, що заблукав, їх слід використати як орієнтир і повертатися до місця базування.

7. Працівникам, які заблукали, потрібно виконувати такі правила перебування в лісі:

уникати переохолодження;

не вживати алкогольних напоїв;

правильно користуватися засобами для приготування їжі, відкритим вогнем, засобами зберігання енергії та альтернативними джерелами живлення;

надійно зберігати та економно споживати воду, енергію та продукти харчування.

1. Перед виходом у ліс керівник робіт повинен перевірити наявність і укомплектованість медичної аптечки, відповідність спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ сезонним кліматичним умовам регіону перебування, справність необхідного спорядження і пристроїв для приготування їжі.

2. Група працівників залежно від кількості осіб і терміну перебування в лісі повинна бути забезпечена достатнім запасом їжі, необхідним інструментом, а в зимовий період - сокирами. Складні лопати, мисливські ножі та інше спорядження, що створює ризик травмування під час переходів, повинні бути складеними на лезо ножа, що не складається, та на сокири слід одягати чохол.

3. Перед виходом групи в ліс працівники повинні довести до відома безпосереднього керівника та колег, відповідальних за організацію безпеки під час переходів, інформацію щодо основного напрямку руху групи за маршрутом та погодити періодичність і час їхнього зв’язку.

4. Керівник робіт перед виходом групи в ліс повинен провести з працівниками позаплановий інструктаж щодо:

деталізованого маршруту руху групи;

особливостей визначення напрямку руху за орієнтирами, сторонами світу та системою GPS-моніторингу;

дій працівників під час перебування в лісі, а також під час виникнення аварійних ситуацій;

порядку подання звукової та світлової сигналізації в лісі.

5. Привали на відпочинок слід влаштовувати залежно від складності маршруту, ваги вантажу, що треба переносити, і фізичного стану працівників, але не рідше ніж кожні дві години руху.

6. За наявності вітру, швидкість якого перевищує 20 м/с, густого туману, грози, сильного снігопаду переходи повинні бути припинені до поліпшення погодних умов. Шкалу бальності вітру та хвиль наведено в додатку 1 до цих Мінімальних вимог.

7. Якщо виникла потреба ночівлі в дорозі, рух за маршрутом потрібно припиняти за одну годину до настання темряви (для заготівлі дров і обладнання безпечного місця ночівлі).

8. Зброю, сокири, пилки, інший інвентар і похідне майно під час відпочинку та ночівлі необхідно розміщувати таким чином, щоб унеможливити загрозу травмування працівників.

9. Під час розпалювання вогнищ у лісі слід дотримуватися правил пожежної безпеки.

10. З метою мінімізації ризиків виникнення опіків знімати страви і гарячу воду з вогнищ та інших джерел для приготування їжі необхідно з дотриманням заходів безпеки та з використанням відповідних ЗІЗ.

11. Під час руху в лісових чагарниках необхідно захищати відкриті частини тіла та очі від ушкоджень гілками та сучками. Працівникам необхідно вжити заходів щодо унеможливлення травмування інших учасників групи гілками, що відхиляються.

12. Під час переходів забороняється як опору використовувати карабіни та рушниці.

13. Необхідно обходити лісові завали. Маршрут руху слід прокладати між завалами, заборонено переміщатися під завислими гілками та верхівками, ставати на гнилі та нестійко лежачі дерева.

14. Під час руху слід запобігати:

перебуванню під час грози під високими деревами, які стоять окремо та поруч з металевими предметами;

нанесенню ударів по нестійких та небезпечних деревах сокирою, спирання на них;

руху на ділянках лісу з небезпечними деревами за наявності на їхніх гілках снігу або ожеледі та під час вітру швидкістю понад 5 м/с. Від таких дерев необхідно триматись на відстані, що перевищує їх подвійну висоту.

15. Рухаючись у лісі, слід обходити місця, де найбільш висока ймовірність зустрічі з молодняком диких хижих тварин. У разі виявлення молодняку і дорослих хижих тварин працівникам необхідно тримати безпечну дистанцію від них.

16. Правильне використання спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ у сезон активності кліщів повинно запобігати їх потраплянню на шкіру працівника. Періодичний огляд тіла та одягу на наявність кліщів у сезон їх активності потрібно проводити не рідше ніж два рази протягом доби. З метою унеможливлення зараження працівників кліщовим енцефалітом знятих з одягу кліщів заборонено роздавлювати руками.

17. У разі якщо працівник отримав укус кліща, змії, тварини або птиці, йому необхідно надати домедичну допомогу та терміново вжити заходів щодо доставлення потерпілого до медичного закладу.

1. Під час переходів схилами та місцевостями, розсіченими крутоярами, необхідно вживати всіх заходів з метою уникнення додаткових ризиків (падіння з наступним переміщенням уздовж схилу або в крутояри, обвали ґрунту, каміння, льоду, снігу тощо).

2. Під час переходів схилами крутістю понад 15° зі зволоженим ґрунтом, а також при крутості понад 25° потрібно використовувати взуття із шипами завдовжки не менше ніж 1 см або прикріпленими до нього триконями (кішками, рачками) з гострими кінцями. Обов’язкове використання взуття з триконями для переміщення по схилах крутістю понад 8° та по мерзлому або вкритому льодом ґрунту.

3. Підіймання та спускання вздовж вертикалі схилу допускається виключно безпечними способами по твердих (сухих, мерзлих або вкритих льодом) схилах за відсутності на них кам’яних розсипів.

4. Підіймання та спускання по схилах крутістю понад 25° з м’яким ґрунтом та по кам’яних розсипах повинні здійснюватися навскіс, а на пересіченій місцевості - зиґзаґами (серпантинами). Після дощу та мокрого снігу працівникам заборонено рухатись по схилу один вище одного.

5. Переходити схили крутістю понад 25°, які не вкриті лісом, за наявності на них снігу та/або під час снігопаду заборонено.

6. Переходити схилами крутістю понад 30° дозволяється щонайменше двом працівникам. Під час переходу на таких схилах кожному необхідно використовувати захисний пояс, який повинен бути прикріплений до надійної опори. За відсутності такої опори слід організовувати взаємне страхування перехідників.

7. На схилах, вкритих кам’яними розсипами, з наявністю зсувів, крутістю понад 25°, де існує висока ймовірність падіння працівника з наступним некерованим переміщенням вниз, маршрут переходу необхідно вибирати таким чином, щоб унеможливити падіння працівника.

На схилах, що розташовані вище діючих шляхів транспорту та стежок, межі зони слід у становлювати між вертикалями, що розміщуються на відстані щонайменше 60 м в обидва боки від меж території, по якій необхідно рухатись першій групі працівників.

8. За необхідності пересування працівників поблизу крайок берегових крутоярів, урвищ необхідно обходити карнизи, а також небезпечні зони, що створюються під ними.

9. Заборонено влаштовувати привал, відпочинок та рухатись у руслах, заплавах та вузьких долинах гірських рік, на ділянках, де спостерігаються каменепади, осипання або сповзання ґрунту, переходити скелями після дощу та стікання талих вод.

10. За необхідності переміщення місцевістю з наявністю карсту слід обходити блюдцеподібні та вирвоподібні впадини. Гирла всіх виявлених карстових поглиблень у місцях переходів повинні бути зафіксовані на карті і помічені знаками заборони, а найбільш небезпечні з них обнесені щільною огорожею заввишки не менше ніж 1,2 м з підручних матеріалів.

11. Рухатись по схилам зі скельними та сніжними карнизами, у вузьких ущелинах з малостійкими стінками слід якомога тихіше, заборонено кричати та стріляти, якщо це не викликано необхідністю самооборони.

1. У разі відсутності на шляху переходів справних мостів долати водні перешкоди, пересохлі крутояри, ущелини, каньйони дозволяється, рухаючись тимчасовими перехідними містками з використанням навісних канатних переправ, а водні об’єкти влітку - човнами або вбрід, якщо характеристика водного об’єкта дає змогу безпечно здійснювати перехід бродом. Міцність незнайомих містків повинна бути випробувана за допомогою відповідної жердини.

2. Переправи на веслових (дерев’яних, металевих, з твердих синтетичних матеріалів та гумових) човнах через річки дозволяються, якщо швидкість течії води не перевершує 2 м/с, немає великих хвиль, гострих та виступаючих предметів (корчів, каменів, затопленого металобрухту тощо).

3. Для переправи на човнах і плотах вище порогів, водоспадів та інших небезпечних перешкод слід протягувати і надійно закріплювати на обох берегах водойми канат, за який учасники переправи повинні прив’язувати себе та плавучі засоби прядив’яним канатом з карабіном, кільцем або сковзкою петлею. Пересуватися необхідно вздовж натягнутого канату.

4. Переправа на окремих колодах або плотах дозволяється, як виняток, працівникам, які вміють плавати, і якщо в цьому є термінова потреба.

5. Під час переправ через водні об’єкти на човнах забороняється:

перевантажувати човен;

стояти в човні або розхитувати його, коли він рухається;

сідати в човен і виходити з нього до пришвартування.

Сокири, пилки, інший інвентар та зброю, яка повинна бути в чохлах, потрібно надійно (для запобігання сповзанню та падінню) вкладати на дно в носі човна або на кормі.

6. Під час переходів через водні об’єкти слід враховувати існування небезпеки утоплень у воді, мулі, травмування в разі зіткнення з камінням, корчами та іншими затопленими у воді предметами, дротинами канатів, за які тримаються працівники.

7. Тимчасові містки дозволяється влаштовувати з дерев або колод за умови, що їх кінці будуть надійно закріплені на обох берегах крутоярів, ущелин, каньйонів, а також річок, каналів чи струмків (далі - річки) за каміння, дерева, великі кущі. Містки необхідно споруджувати з дерев’яними кладками, які слід міцно закріплювати принаймні на двох паралельно повалених деревах чи укладених колодах. У разі неможливості влаштувати кладки містки дозволяється споруджувати з двох-трьох впритул покладених колод. Дошки, обапіл чи бруски кладки повинні кріпитись таким чином, щоб поверхня, на яку ступає людина, була горизонтальною. Місця для влаштування містків на річках, що на схилах, доцільно вибирати з мінімальною крутістю схилів.

8. У виняткових випадках через мілкі вузькі річки дозволяється прокладати містки з одного поваленого дерева чи колоди.

9. Дерева та колоди, що використовуються як містки, повинні мати достатню міцність для утримання працівника, що переходить, не містити гнилизни, поперечних та повздовжніх тріщин. Їх поверхню, що використовується як опорна для переходів, необхідно очищати від сучків урівень зі стовбурами.

10. За наявності повалених через річку дерев чи перекинутих колод повздовжніх нахилів, що перевищують 7°, на них необхідно робити зарубки для ніг або набивати дерев’яні планки.

11. Звалювання дерев, їх очищення від гілок та сучків, розкряжування стовбурів та підтягування колод до річки необхідно здійснювати з дотриманням вимог безпеки під час виконання лісосічних робіт.

12. Містки необхідно споруджувати в місцях, де у воді немає гострих та виступаючих предметів (корчів, каменів, затопленого металобрухту тощо).

13. Уздовж містків з дерев та колод, у тому числі містків з кладками, повинні влаштовуватись поручні з ретельно очищених від сучків жердин або туго натягнутих прядивних чи металевих канатів. Переходити через містки без поручнів чи канатів дозволяється лише по обстежених переходах через неглибокі річки, за можливості надійно опиратися жердиною на їх тверде дно.

14. Під час переходів через глибокі ущелини гірських рік (крутояри, тіснини, каньйони) за допомогою повалених дерев або колод необхідно прив’язуватись до поручня або канату з карабіном, кільцем або ковзкою петлею.

15. Заборонено здійснювати переходи містками в темну пору доби, не тримаючись за поручні чи канати або не опираючись у дно річки та тоді, коли містки сковзкі (мокрі, обмерзлі). Уночі такі переходи дозволяються за наявності освітлення електричним ліхтарем. Рух містком, несучими елементами якого є повалені дерева чи перекинуті колоди, дозволяється лише одній людині.

16. Канатну переправу дозволяється здійснювати за допомогою петлі-сидіння, що виготовляється з допоміжного прядив’яного канату. З несучим канатом петлю цього канату необхідно сполучати карабіном відповідної конструкції, кільцем або сковзкою петлею. Триматись за несучий канат та підтягувати петлю-сидіння під час переміщення людини слід у рукавицях. Усі складові устаткування для навісних переправ повинні мати 7,5-кратний запас міцності. У них не повинно бути гострих та виступаючих частин (дротиків тощо).

17. Навісні канатні переправи слід влаштовувати з використанням несучих канатів, які повинні надійно закріплюватись на обох берегах річки та туго натягуватись. Місце кріплення канату на вихідному березі слід вибирати вищим, ніж на протилежному, для того, щоб надійно забезпечувався потрібний повздовжній нахил канату в напрямку переправи людини. Кінець канату на інший берег слід доставляти найбільш підготовленим учасникам переправи вбрід.

18. Переходи вбрід через водні об’єкти дозволяються за наявності на них ділянок, де переброди можна здійснювати безпечно.

19. Для неодноразових переходів броду слід вибирати найбільш мілкі ділянки водойми з твердим дном. Смуга броду повинна встановлюватись завширшки щонайменше 3 м в обхід корчів, виступаючих каменів і частин затоплених у воді предметів, місць з бистринами, заглибленнями та з багнистим дном.

20. Під час переходів броду на відстані 1,5-3 м від його осі з обох боків повинні встановлюватись віхи, а на обох берегах - вказівні знаки безпеки з позначкою "Брід".

21. Переходити вбрід одному працівнику дозволяється лише через раніше обстежений водний об’єкт по рівному та нев’язкому дні з глибиною броду не більше ніж 0,7 м, якщо швидкість течії води не перевищує 1 м/с, і не більше ніж 0,5 м - за швидкості 2-3 м/с. Такі переброди доцільно здійснювати навскоси річки.

22. За глибини броду 0,8-1 м та/або швидкості течії річки понад 3 м/с переброди дозволяються лише групою працівників у складі не менше ніж дві особи з використанням засобів страхування. На вузьких річках дозволяються переброди, за яких працівник тримається за стовбур тонкого, але міцного дерева чи жердину, що перекинуті через річку.

23. Під час переброду через широкі водойми для страхування слід використовувати канат, натягнутий через річкову долину та надійно закріплений на обох протилежних її берегах.

24. Переходи вбрід за температури води нижче ніж 12° слід робити у водолазних костюмах, гумових чоботях та в іншому спецодязі, що запобігає контакту холодної води з тілом працівника.

25. Якщо глибина броду перевершує 1 м, перехід його дном за температури води нижче ніж 12° дозволяється лише у водолазному спорядженні.

26. Заборонено переходити річки вбрід під час сельових потоків, переміщення водою валунів, грубої гальки та густого мулу, а також у місцях із заторами залишків деревно-кущової, трав’яно-мохової рослинності та їх плавнику, по крижинам, вкритими снігом камінню та брилам, стрибати з каменя на камінь.

27. Долати водні об’єкти за допомогою канатних переправ або вбрід дозволяється лише у світлий час доби.

1. Під час переходів через болота та заболочені заплави рік і озер (далі - болота) основними джерелами небезпеки є болотні вікна, вода і рідкий мул у них та під сплавиною, багно боліт, що між купинами, втоплені в болота пеньки, каміння, металобрухт тощо. Болота із зазначеними небезпечними факторами необхідно обходити.

2. За наявності серед болота живих дерев та/або кущів маршрут переходу слід максимально наближати до них, обходячи захаращені сушняком місця, згарища, не заходячи всередину дрібних островків з густими заростями деревно-чагарникової та трав’яної рослинності, високою травою, де може відсиджуватись звір, особливо під час годування молодняку. Переходити болото за інших рівних умов слід у найбільш вузьких його місцях.

3. Переходити болото із сплавиною та/або вікнами слід з особливою обережністю, не наближатись до вікон. Палиці, які під час переходів повинен переносити кожний працівник, повинні бути з одного боку загострені та мати розмітку за довжиною. Працівники повинні бути обв’язані прядив’яним канатом і рухатись на відстані 8-10 м один від одного. Положення канату під час переходу повинно унеможливлювати обплутування ним рук та/або ніг учасників переходу. Той, хто йде першим, зобов’язаний нести із собою також жердину завдовжки 4-5 м, тримати її горизонтально і бути за можливості звільненим від перенесення інших вантажів.

4. У разі переходу болота за відсутності канату рухатись необхідно з інтервалом 4-5 м між людьми. У цих випадках жердину завдовжки щонайменше 4 м потрібно нести кожному учаснику переходу. Під час переходів боліт з купинами ступати необхідно на найбільш широкі купини, опираючись на палицю.

5. Незамерзлі болота, вкриті снігом, слід переходити на лижах з палицями, що мають кільця, визначаючи за допомогою палиць несучу здатність поверхні болота. Рухатись необхідно не відриваючи лиж від снігу, обходячи місця з підсніжною водою.

6. У разі провалювання працівника в болото необхідно швидко горизонтально покласти на болото жердину, палицю або лижу, триматись за неї і не робити різких рухів. Рятувати того, хто провалився, потрібно зі стійкого місця, простягнувши додаткові жердини, палицю, підтягуючи його за них або за канат. За необхідності в його бік слід підсовувати декілька паралельно підкладених жердин, що вкриваються гіллям. Рятівник повинен триматись на безпечній відстані від того, хто провалився.

7. Переходячи болото з видимим товстим корінням дерев, ступати необхідно поперек коренів, щоб не защемити ногу між паралельно розташованими коренями.

8. У дуже багнистих (топких) місцях боліт та в умовах організації на болотах постійних переходів рух слід здійснювати після вистилання траси переходу жердинами, гіллям, дошками.

9. Безпечні місця переходів через болота, укріплені чи вичищені від предметів, що становлять небезпеку або ускладнюють переходи, постійним лісокористувачам слід наносити на планшети та інші планово-картографічні матеріали, позначати на місцевості чітко видимими орієнтирами (стовпами) з вказівними знаками тощо.

10. Переходити болото в темну пору доби заборонено.

1. Під час грози необхідно переховуватися в приміщенні, а за його відсутності вжити заходів безпеки, усі металеві предмети скласти на відстані не менше ніж 10 м від місця, де планується перечікувати грозу, а також вимкнути мобільний телефон та покласти його якнайдалі від себе.

2. Необхідно знайти безпечне місце на галявині, ділянці молодняку, між деревами, що ростуть не ближче ніж 20 м одне від одного, у горах і на пагорбах ближче до середини схилу. За можливості необхідно розташуватися на ізольованому сухому матеріалі (сушняк, березовий луб тощо).

3. Під час грози особливо небезпечно:

перебувати на вершині гір, горбів і на узліссі;

зупинятися біля струмків, річок, озер;

ховатися під скелями і тулитися до них;

підходити ближче ніж на 10 м до окремо стоячих дерев, стовпів, блискавковідводів, високих каменів;

стояти біля опор і під дротами ліній зв’язку і електропередач, поблизу веж і геодезичних знаків;

перебувати в місцях, де люди або худоба раніше травмувались під час грози, а також де розколювались дерева під час грози. Постійні лісокористувачі повинні вести облік таких місць та інформувати про їх наявність працівників і відвідувачів лісу;

користуватись засобами мобільного та супутникового зв’язку.

4. Під час грози виконувати роботи з гасіння лісової пожежі забороняється. Перед грозою необхідно вимкнути радіостанції, відключити та заземлити антени (де це передбачено експлуатаційною документацією), скласти металеві предмети в заздалегідь визначеному місці. Працівники повинні перебувати в безпечних місцях (на галявинах, у ділянках молодняку).

5. Під час грози забороняється ховатися під окремо стоячими деревами, тріангуляційними і спостережними вежами, притулятися до опор ліній електропередач та зв’язку, торкатися виводів антен.

1. Під час перевезення вантажів у лісі треба використовувати за можливості тварин місцевої породи. Заборонено впрягати випадкових та ненавчених коней. Керування кіньми в запрягу треба доручати досвідченим візникам.

2. Використовуючи гужовий транспорт, заборонено перевантажувати вози (сани). Завантажувати коня паками треба рівномірно, розподіляючи вантаж по обидва боки і надійно закріплюючи його. Вага вантажу не повинна перевищувати для середнього коня 75 кг, а якщо ґрунтові умови складні (болото, торф, пісок тощо) - 60 кг. Їхати на коні поверх вантажу заборонено.

3. Під час переміщення гужового транспорту в гірській місцевості (бездоріжжя, стрімкі підйоми та спуски, висячі мости тощо), на переправах убрід, несправними мостами тощо - необхідно сходити з возу і провадити коней за упряж.

4. Працівники, які керують гужовим транспортом, повинні бути забезпечені ветеринарною аптечкою.

5. Робочих коней та інвентар потрібно закріплювати за конкретними працівниками, які ознайомлені з поведінкою тварин, знають їх потреби. На кожного коня необхідно виділити правильно підігнаний комплект спорядження. Запрягати коней дозволяється лише у справні вози чи сани.

6. Працівники, які керують гужовим транспортом, повинні володіти знаннями щодо роботи у складних умовах, знати транспортні маршрути, можливість об’їзду небезпечних зон.

7. Транспортні коні, які використовуються для перевезення людей та вантажів, перед початком роботи повинні бути підковані, а також оглянуті ветеринаром. Розчищення копит коней і їх підковування потрібно виконувати в станку для підковування або на розв’язках за допомогою постійно закріпленого за конем працівника.

8. Заборонено допускати до роботи хворих коней.

9. Персонал, який обслуговує коней, повинен бути поінформований роботодавцем про кожного норовистого коня. Не дозволяються гужові переїзди та перевезення на незагнузданих і полохливих конях без наочників.

10. Використання гужового транспорту для перевезення працівників до місця роботи і назад дозволяється за умови наявності спеціально обладнаних місць для сидіння, які унеможливлюють звисання ніг працівників за бокові чи задні габарити возів (саней), випадання їх з транспортного засобу, а також попереджують нанесення удару задньою ногою коня. Вози та сани, що використовуються в лісі, повинні мати координатний захист і бути обладнані гальмівними пристроями.

11. Під час користування гужовим транспортом забороняється:

переміщення його автомагістралями і дорогами для автомобілів, якщо поруч є інші дороги;

переїжджати через залізничні колії та дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями;

здійснювати завантажування і розвантажування возів (саней), якщо кінь не випряжений або не прив’язаний;

здійснювати навалювання лісових матеріалів на вози і скочування їх з возів без використання допоміжних пристроїв;

залишати на смузі відведення з дороги коней без нагляду за ними.

12. Під час руху на рівних дорогах відстань між підводами повинна бути не менше ніж 2 м, льодовими дорогами - не менше ніж 5 м, на спусках - на всю довжину спуску.

13. Заборонено проводити коней в одній упряжці або прив’язаних один до одного на вузьких гірських стежках, крутих схилах, старих гатках, під час переправ убрід.

14. Не дозволяється під час спускання зі схилу сідати та ставати на вози чи сані, підтримувати або підпирати їх руками, намотувати віжки на руку.

15. Глибина броду при переправі верхом не повинна перевищувати 1,3 м за швидкості течії води до 2 м/с і 0,8 м за швидкості течії до 3-4 м/с.

16. Максимальна глибина броду для кінного возу не повинна перевищувати 0,5 діаметра колеса.

17. Усі небезпечні ділянки дороги і місця (гатки, крутосхили, круті повороти, болота, водні перешкоди та інше) слід огороджувати і позначати відповідними знаками безпеки.

18. Верхових коней перед використанням їх при переїздах потрібно добре об’їздити і навчити реагувати на сигнали вуздечки, спокійно поводитися під час посадки на них і спішування вершника.

19. Під час переміщення в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості вози (сани) повинні бути обладнані світлоповертальними пристроями та ліхтарями.

1. До виконання лісосічних робіт допускаються працівники, які досягли 18 років, пройшли навчання та перевірку знань цих Мінімальних вимог та інших нормативно-правових актів з охорони праці, оволоділи навичками безпечного виконання робіт і не мають медичних протипоказань щодо їх виконання.

2. Лісосічні роботи повинні виконуватись відповідно до затверджених карт технологічного процесу розроблення лісосіки, а за необхідності згідно з іншою проектно-технологічною документацією, яка затверджується у встановленому порядку (положеннями, проектами організації робіт, типовими технологічними процесами, технологічними регламентами, технологічними інструкціями тощо), зміст яких не суперечить нормативно-правовим актам з охорони праці.

3. Під час проведення рубок слід забезпечувати безпеку всього комплексу лісосічних робіт та інших підготовчих робіт як на лісосіках, так і на додатковій робочій території бригад, у зовнішніх зонах безпеки. Дерева, що заважають звалюванню та/або трелюванню інших, намічених до рубання, необхідно включати під час відводів лісосік до тих, які підлягають спилюванню, і вчасно приземлювати.

4. Організаційне та технологічне керівництво роботами в лісі та на лісоскладах повинні здійснювати майстер або бригадир, які пройшли навчання та перевірку знань з безпечного ведення конкретних робіт. У розпорядженні керівника робіт повинна бути така кількість бригад (ланок), роботу яких він спроможний організувати та проконтролювати.

5. Карти технологічного процесу розроблення лісосіки, необхідні для регламентації безпечного проведення окремих видів робіт, повинні враховувати особливості робочого об’єкта, виділених бригаді (ланці) знарядь праці, прийнятої технології робіт, рівня стану врахування вимог безпеки праці в інструкціях та інших документах з безпеки праці.

6. За необхідності дозволяється розробляти карти технологічного процесу розроблення лісосіки для окремої ділянки лісосіки, якщо в одній карті технологічного процесу неможливо в повному обсязі зазначити необхідні рішення щодо безпечного виконання робіт для кожної з ділянок або лісосіки, що розроблюються двома бригадами.

7. Карта технологічного процесу розроблення лісосіки за формою згідно з додатком 2 до цих Мінімальних вимог розробляється роботодавцем у трьох примірниках. У карті технологічного процесу розроблення лісосіки (ділянки) необхідно зазначити інформацію та рішення, що мінімізують вплив на працівників професійних ризиків та впливають на безпеку праці на робочих місцях, а саме:

характеристику лісосіки та виділених в її межах ділянок, необхідну для вибору найбільш безпечної технології робіт (механічний склад ґрунту, ступінь його зволоження, рельєф місцевості, розподіл території за крутістю схилів, експозиції схилів тощо);

перерахування чисельного та професійного складу бригади (ланки), виділених їй знарядь праці (робочих машин, тракторів, устаткування тощо);

повний перелік ЗІЗ та засобів колективного і протипожежного захисту;

технологічну схему лісосіки з умовними позначеннями;

опис безпечних способів праці на підготовчих та основних роботах, не зазначених в інструкціях з безпеки праці та інших документах, що надаються бригаді (ланці);

природоохоронні вимоги;

акт готовності лісосіки до розроблення відповідно до форми (додаток 2 до цих Мінімальних вимог), у якому зазначаються перелік підготовчих робіт, терміни проведення та інформація, що підтверджує їх виконання.

За необхідності в карту технологічного процесу дозволяється внесення інших показників і вимог з безпеки праці та технологічних змін розробки лісосіки (ділянки), складу бригади (ланки), машин, механізмів, інструментів, устаткування. Зміни та доповнення оформляються відповідно до вимог складання та оформлення (погодження, затвердження) технологічних карт. Якщо під час роботи на лісосіці експлуатується декілька машин, механізмів, устаткування, у карті технологічного процесу необхідно зазначити інформацію щодо безпечної роботи між ними та звалювальною машиною.

8. У технологічній схемі лісосіки (додаток 2 до цих Мінімальних вимог) необхідно зазначати:

границі лісосіки та їх розміри, напрямки повздовжніх і поперечних схилів, водорозділи, напрямки переважаючих вітрів та одностороннього нахилу дерев, території з наявністю додаткових небезпек (із зсувами, обвалами, кам’яними розсипами, крутоярами, приярками, водотоками, урвищами), небезпечні зони вздовж електро- та телефонної мережі, трас газо- або нафтопроводів, гідроспоруд;

верхні лісосклади та проміжні лісовантажні пункти, транспортні, під’їзні та трелювальні шляхи, інші місця переміщення техніки та людей, границі внутрішніх та зовнішніх зон безпеки вздовж перерахованих виробничих елементів;

границі пасік та ділянок, їх номери;

напрямки розроблення пасік, звалювання дерев, трелювання деревної сировини та її вивезення;

границі підгірної небезпечної зони;

місця встановлення за межами лісосіки знаків заборони, побутового приміщення та інших елементів облаштування бригади, зберігання паливно-мастильних матеріалів, техніки, відпочинку коней.

9. Опис безпечних способів праці на підготовчих та основних роботах, у тому числі опис варіантів безпечного розташування ланок працівників та рухомих технічних засобів з дотриманням необхідних зон безпеки між місцями звалювання дерев (наземного спускання круглих лісоматеріалів) та виконанням інших операцій, необхідно відображати в розділі VI карти технологічного процесу розроблення лісосіки (додаток 2 до цих Мінімальних вимог). У цьому розділі необхідно зазначати, де і якій ланці працівників (робочій машині) дозволяється працювати під час кожної операції та варіанту їх розташування.

На значних за розмірами лісосіках зони безпеки між місцями звалювання дерев та виконанням інших операцій або роботою іншої ланки працівників, які звалюють дерева, слід установлювати у вигляді однієї пасіки завширшки не менше ніж радіус небезпечної зони звалювання дерев.

10. Границі, вказані у проекті, повинні чітко позначатися на місцевості. На схилах крутістю понад 15° границі пасік необхідно зазначати вздовж схилів.

11. Для лісосік, незначних за площею, або під час проведення підготовчих робіт, де неможливо безпечно розташувати ланки працівників за допомогою встановлення черговості виконання окремих операцій на різних пасіках, рекомендується приймати рішення щодо одночасної роботи окремих ланок бригади на двох пасіках, на лісосіці та винесеному за її межі на безпечну відстань верхньому лісоскладі або тимчасового припинення звалювання дерев у періоди, коли на лісосіці потрібно виконувати інші операції. Про це в карті технологічного процесу необхідно зазначити для керівника робіт та працівників запис "Розробка лісосіки проводиться після закінчення підготовчих робіт".

12. Під час проведення рубок головного користування на підприємствах лісової галузі карта технологічного процесу повинна узгоджуватись з інженером з лісозаготівель або іншою особою, що виконує його обов’язки, і фахівцем служби охорони праці, а для рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства,- з інженером лісового господарства та фахівцем служби охорони праці.

У суб’єктів господарювання, що не є підприємствами лісової галузі, порядок розроблення, погодження та затвердження карти технологічного процесу повинен установлюватися роботодавцем.

У разі виконання лісосічних та лісогосподарських робіт суб’єктами господарювання, що не є підприємствами лісової галузі, один примірник карти технологічного процесу розробки лісосіки повинен надаватися виконавцем підприємству лісової галузі (замовнику) та зберігатися в лісництві, на території якого проводяться відповідні роботи.

13. Карту технологічного процесу затверджує роботодавець або особа, призначена його наказом, до початку будь-яких робіт щодо розробки лісосіки та проведення інших лісогосподарських робіт. Акт готовності лісосіки до розробки затверджується зазначеною особою після проведення підготовчих робіт. Основні роботи щодо розробки лісосіки необхідно здійснювати після затвердження акта готовності лісосіки до розробки.

14. Один примірник погодженої та затвердженої карти технологічного процесу повинен зберігатись в інженера із заготівлі деревини суб’єкта господарювання лісової галузі. Інші два погоджені та затверджені примірники необхідно передавати у структурний підрозділ (лісництво, лісопункт), керівник якого зобов’язаний передати майстрові чи іншому керівнику робіт під підпис один примірник карти. Майстер (керівник лісосічних робіт) повинен отримати один примірник карти технологічного процесу і її зміст довести під підпис до відома всіх членів бригади (ланки).

15. Карта технологічного процесу зберігається у виробничому підрозділі не менше ніж три роки після завершення лісосічних робіт.

16. У разі настання нещасного випадку на виробництві карта технологічного процесу лісосіки зберігається з дотриманням термінів зберігання актів розслідування протягом строку, визначеного типовими та галузевими переліками видів документів, затверджених відповідно до законодавства.

17. Проведення лісосічних робіт необхідно припинити під час зливи, граду, грози, хуртовини, густого туману в умовах обмеженої видимості менше ніж 50 м, без штучного освітлення в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.

Звалювання дерев та інші роботи під наметом насаджень слід виконувати в рівнинних умовах за швидкості вітру не більше ніж 11 м/с, гірських та на схилах крутістю понад 15°, горбистій місцевості - під час вітру зі швидкістю, що не перевищує 8,5 м/с за шкалою бальності вітру та хвиль, наведеною в додатку 1 до цих Мінімальних вимог.

18. На найбільш небезпечних територіях робота повинна припинитись у разі наявності снігу або ожеледі (льоду) на деревах, ожеледиці на замерзлому ґрунті, вітру зі швидкістю понад 5,2 м/с, а на схилах крутістю понад 15° - також у разі товщини снігового покриву понад 50 см.

19. Роботи на найбільш небезпечних територіях необхідно виконувати під постійним наглядом найбільш досвідченого майстра або іншої посадової особи, відповідальної за безпеку і здоров’я на робочих місцях, яка призначена роботодавцем.

20. Переміщення машин, механізмів, устаткування на найбільш небезпечній території дозволяється здійснювати лише за дорученням керівника лісосічних робіт виключно з метою приземлення небезпечних (завислих) дерев та розчищення завалів.

21. Під час звалювання, трелювання (у тому числі наземного спуску круглих лісоматеріалів) та навантажування деревини необхідно використовувати надійні засоби сигналізації. Сигнал "пуск" повинен подавати спеціально призначений керівником лісосічних робіт працівник або сам керівник. Тимчасова зупинка руху, експлуатації технічних засобів або коней повинна здійснюватися за сигналом будь-якої особи.

22. Перед відпилюванням (відрубуванням) верхівок повалених дерев їх слід звільняти від деревини, що притискує верхівку. Під час відокремлення верхівок від нестійко лежачих дерев та тих, що лежать серединою на випуклих елементах рельєфу чи на інших деревах, працівнику заборонено перебувати поруч з приверхівковою частиною стовбура, яка після обезвершинення може травмувати працівника некерованим рухом.

23. У місцях виконання лісосічних робіт, крім звалювання дерев та ведення наземного спускання деревини, небезпечна зона між ланками працівників повинна визначатись залежно від висоти найвищих дерев (хлистів), що очищаються від сучків, трелюються або відвантажуються, збільшеній на 5 м, але становити не менше ніж 25 м на рівнині і 30 м на схилах. Робота на одній вертикалі схилів крутістю понад 15° двох і більше працівників (машин, механізмів, устаткування тощо) не допускається.

24. Додаткові знаки заборони необхідно встановлювати перед місцем проведенням лісосічних робіт уздовж шляхів найбільш імовірного переміщення людей (доріг, стежок, волоків, водних об’єктів тощо), що перетинають лісосіку та додаткову робочу територію бригад або наближаються до неї на відстань менше ніж радіус небезпечної зони звалювання дерев. У разі машинного звалювання або трелювання дерев у темряві знаки заборони необхідно штучно освітлювати.

Знаки слід оформляти у вигляді круга діаметром 600 мм. Смуга завширшки 50 мм, що тяжіє до крайки круга, повинна бути пофарбована в червоний колір, а на білому полі чорними літерами слід наносити напис "Стороннім прохід та проїзд заборонені. Лісозаготівля". Знак необхідно встановлювати на висоті 1,5-1,7 м від поверхні землі на відстані 50-70 м від місць проведення лісосічних робіт. Він дозволяє подальший рух до знаків, що встановлюються окремими членами бригади, лише працівникам, які прибувають на робочу територію бригад для виконання покладених на них обов’язків, пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці, мають ЗІЗ або можливість використати резервні ЗІЗ, що повинні бути в обігрівальному приміщенні бригади.

25. Під час виконання лісосічних робіт на схилах крутістю понад 15° знаки безпеки повинні встановлюватись також уздовж місць найбільш імовірного переміщення людей, які пересікають підгірну небезпечну зону. На межі з нею переїзди на дорогах допускаються лише з дозволу членів бригади, які призначені керівником лісосічних робіт для чергування за межами цієї зони на період звалювання дерев, очищення їх від сучків, розкряжування та наземного трелювання. Такий дозвіл може видаватися лише після тимчасового призупинення зазначених операцій вище щодо схилу.

26. У разі якщо лісосічні роботи виконуються на територіях, що прилягають до доріг, які з’єднують населені пункти, уздовж доріг необхідно встановлювати знаки безпеки.

27. Проведення лісосічних робіт у заболоченій місцевості та заплавних місцях дозволяється лише після замерзання або підсихання ґрунту.

28. На лісосіках з масовим однобічним нахилом дерев лісосічні роботи дозволяється виконувати в періоди, коли напрямок нахилу дерев збігається з напрямком переважного вітру.

29. Усі працівники, які виконують лісосічні роботи або переміщення лісоматеріалів, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет) або спецодяг, який має світлоповертальні елементи і вставки сигнальних кольорів, та бути в захисних касках.

30. Роботодавець повинен додатково забезпечити працівників, які працюють на схилах, засобами проти ковзання.

31. Під час виконання лісосічних робіт бригада повинна складатись не менше ніж з двох працівників, один з яких призначається старшим. Під час роботи вони повинні бути в полі зору один одного.

1. До початку проведення основних лісосічних робіт необхідно виконати підготовчі роботи. Ці роботи повинні включати:

перевірку території на наявність вибухонебезпечних предметів на територіях та об’єктах, забруднених та/або імовірно забруднених ними;

перевірку рівня радіації на радіоактивно забруднених територіях;

розмітку границь пасік;

підготовку основної території лісосік;

підготовку намічених на лісосіках для першочергового використання верхніх лісоскладів та проміжних лісовантажних пунктів завширшки не менше ніж 1,5-кратна довжина дерев (деревних хлистів, сортиментів тощо), які трелюються;

комплекс робіт з підготовки додаткової робочої території лісозаготівельних бригад;

приземлення всіх небезпечних дерев та дерев, які перешкоджають безпечному виконанню робіт, у зовнішніх та внутрішніх зонах безпеки;

установлення побутового приміщення, знаків заборони за межами робочої території бригад.

За необхідності перелік підготовчих робіт може розширюватися.

2. Підготовка основної території лісосіки включає приземлення на ній небезпечних дерев, ліквідацію захаращеності, прибирання підліска, який заважає лісосічним роботам, розмітку волоків, а також будівництво волоків та під’їзних шляхів, для створення яких необхідні механізовані земляні роботи, а в гірських лісах - також монтаж канатних установок, прорубування трас для них.

3. Виконання основних лісосічних робіт без попереднього приземлення небезпечних дерев під час підготовки основної території лісосіки дозволяється в таких випадках:

відсутність працівників під час валки та трелювання дерев поза межами машин, механізмів, устаткування з укріпленими кабінами;

проведення проріджувальних, прохідних та санітарних вибіркових рубок, якщо основні лісосічні роботи виконуються за відсутності снігу та льоду на деревах, а також снігу завтовшки понад 30 см на поверхні ґрунту і за швидкості вітру не вище ніж 5,2 м/с;

наявність на лісосіці понад 20% небезпечних дерев і розроблення її в безсніжний період. Такі лісосіки повинні розроблятися згідно з вимогами, передбаченими для ушкоджених стихійними природними явищами (вітровально-буреломних лісосік).

Вирубування підліска на основній території лісосіки під час її підготовки дозволяється виключати з комплексу підготовчих робіт, якщо основні лісосічні роботи планується проводити за відсутності снігу на поверхні ґрунту.

4. Комплекс робіт щодо підготовки додаткової робочої території лісозаготівельних бригад включає:

розчищення, ремонт, реконструкцію, будівництво трелювальних волоків та під’їзних шляхів (за необхідності), верхніх лісоскладів та проміжних лісовантажних пунктів (якщо виникає потреба виносити зазначені в цьому пункті виробничі елементи за межі лісосіки);

улаштування місць для стоянки машин, механізмів, устаткування, догляду за ними, заправлення паливно-мастильними матеріалами, зон відпочинку та годування коней, установлення пожежного щита та інших елементів технологічного облаштування бригад, побутового приміщення.

Зазначені роботи дозволяється виконувати після приземлення всіх небезпечних дерев на додатковій робочій території, а також у прилеглих до неї та побутового приміщення зовнішніх зонах безпеки.

5. Для підіймання тракторів на гірську лісосіку рекомендується прокладати порожняковий тракторний шлях. Розташування таких шляхів необхідно здійснювати таким чином, щоб за рахунок них можна було поступово створювати надійну взаємозв’язану постійно діючу транспортну мережу, придатну для більш безпечного порівняно з трелюванням вивезенням деревини. Для цього порожнякові та під’їзні шляхи, а також частину трелювальних волоків рекомендується влаштовувати з повздовжнім ухилом проїзної частини не більше ніж за 6-7°. У складних природних умовах порожнякові тракторні шляхи дозволяється будувати і з вищим повздовжнім ухилом, але не більшим від допустимих ухилів тракторних волоків.

6. За необхідності зміни напрямку трелювального волока або порожнякового (під’їзного) шляху при відведенні лісосік під несуцільні рубки прямолінійні відрізки візирів завдовжки не менше ніж 30 м необхідно з’єднувати між собою та існуючою дорожньою сіткою з кутом повороту (приєднання) не більше ніж 60°. Далі повинні намічатись дугоподібні криві границь просіки. Внутрішню криву при цьому слід проводити через середини відрізків візирів, зовнішню - через місця з’єднання візирів. Коридор, який при цьому формується під час проведення рубок з радіусом кривих у плані (до 30 м), дає можливість безпечно переміщати деревні хлисти без значного його розширення. У складних рельєфних умовах довжину візирів дозволяється зменшувати до 20-15 м. У гірській та горбистій місцевостях місця поворотів (серпантин) доцільно розміщувати біля надзаплавних терас, терас на схилах та водорозділів.

7. Під час виконання земляних робіт бульдозером у коридорах на схилах слід керуватись вимогами безпеки під час виконання земляних робіт. На перезволожених ділянках глинистих та суглинистих ґрунтів земляні роботи доцільно виконувати після замерзання ґрунту на глибину, за якої унеможливлюється вгрузання бульдозера в мул.

8. Внутрішні (на лісосіці) та зовнішні (уздовж лісосіки, додаткової робочої території, елементів облаштування бригади) зони безпеки слід установлювати завширшки не менше ніж радіус небезпечної зони звалювання дерев (щонайменше 50 м на рівнині та 60 м - на схилах). Уздовж транспортних шляхів ширину зон безпеки допускається зменшувати до 40 м у середньовікових насадженнях та до 30 м - у молодняках.

9. За межами зон безпеки під час проведення підготовчих робіт необхідно прибирати небезпечні дерева, які створюють загрозу для працівників під час їх роботи в зонах безпеки.

Під час вибіркових санітарних рубок та розроблення вітровально-буреломних лісосік у зовнішніх зонах безпеки навкруги лісосіки необхідно прибирати лише ті небезпечні дерева, які створюють загрозу для працівників під час їх роботи на лісосіці. Звалювати небезпечні дерева дозволяється як під час підготовчих робіт, так і під час основних лісосічних робіт.

10. Елементи технологічного облаштування бригади та побутові приміщення необхідно влаштовувати не ближче ніж 10 м від доріг, призначених для проїзду автомобілів; трелювальні шляхи - на відстані, що перевищує на 5 м довжину дерев (хлистів, довгоття, сортиментів), які трелюються; місця звалювання лісу на відстанях, які більші радіусу небезпечної зони звалювання дерев. Для відпочинку та годування коней, місця стоянки іншого транспорту, який не задіяний у технологічному процесі, необхідно визначати території на відстані не ближче ніж 100 м від місць звалювання дерев.

11. Перед використанням верхніх лісоскладів для відвантаження деревини у внутрішніх зонах безпеки на місці їх розміщення повинні бути прибрані всі намічені до рубання дерева.

12. На рубках головного користування та інших суцільних рубках верхні лісосклади повинні влаштовуватись на відстані не менше ніж 10 м від стіни лісу.

13. Через віддалення місця проведення робіт із заготівлі деревини від верхнього лісоскладу (складів) першої черги на великих за розмірами лісосіках дозволяється влаштування верхніх лісоскладів, трелювальних волоків, порожнякових тракторних та під’їзних шляхів, елементів облаштування бригад другої та подальших черг використання.

14. Верхні лісосклади другої та подальших черг використання, а також під’їзні шляхи до них необхідно позначати пунктирами на технологічних схемах лісосіки в картах технологічного процесу з відображенням черговості введення лісоскладів в експлуатацію.

15. Бригада (ланка) працівників, що направляється для виконання підготовчих робіт з прибирання небезпечних дерев, ліквідації захаращеності та зняття з дерев завислої на них ламані, повинна бути забезпечена бензопилою, бандажем для одягання на відземки тріснутих дерев перед їх спилюванням, трактором зі сталевим канатом завдовжки не менше ніж 35 м або пересувною моторною лебідкою з канатом такої самої довжини, прядив’яним канатом завдовжки щонайменше 10 м з трирогим гаком, звалювальною вилкою і багром заввишки не менше ніж 4 м, упором з металевим наконечником для одягання на жердину, клинками із синтетичного матеріалу або сухої деревини твердолистяних порід, сокирами та відповідними ЗІЗ. Кожному працівнику повинен видаватись чокер з канатом завдовжки 5-8 м. За необхідності перелік засобів виробництва розширюється.

16. Перед експлуатацією верхніх лісоскладів, проміжних лісовантажних пунктів, трелювальних волоків, під’їзних порожнякових та транспортних шляхів, елементів облаштування бригади, діючих при лісозаготівлі стежок та кінних доріг, що намічені для використання, у смугах лісу завширшки щонайменше 20 м у всі боки від границь названих виробничих елементів та побутового приміщення необхідно зняти з дерев усі завислі на них верховіття, гілки, інші небезпечні предмети та приземлити сухостійні дерева.

17. Для зняття завислих на деревах верховіть, гілок тощо пріоритетним повинно бути використання механізованих підіймальних пристроїв. Стягування завислих предметів дозволяється також здійснювати за допомогою звалювальної вилки або жердини з металевим наконечником.

18. Якщо за допомогою зазначених технічних засобів та пристосувань завислий предмет стягнути (зіштовхнути) не можливо, необхідно спробувати його струсити. Для цього до стовбура дерева на максимально можливій висоті, але не вище місця зависання, слід прикріпити канат до трактора і шляхом натягування та відпускання канату декілька разів розгойдувати дерево, поки зависла на ньому деревна ламань або інший завислий предмет не впаде.

19. За неможливості безпечного зняття (струшування) завислих предметів з дерева чи звалювання дерев із зависаннями виробничі елементи необхідно влаштовувати на відстані від таких дерев не менше ніж 20 м.

20. Приземлення небезпечних дерев під час проведення підготовчих робіт бензопилами необхідно здійснювати за сприятливих погодних умов.

21. Завислі злами значних розмірів (верховіття яких торкаються землі), що неможливо безпечно зіштовхнути звалювальною вилкою, рекомендується стягувати за верхівку. Для їх стягування тракторами або моторними лебідками канат слід кріпити в місці, де товщина верхівки становить не менше ніж 14-16 см, у разі стягування кіньми, ручною лебідкою або канатом вручну - де товщина верхівки становить 8-10 см. Гілки, що заважають чокеруванню (прив’язуванню) зламу, повинні відрубуватись. Стягування такого зламу дозволяється вести в поперечному напрямку, а під наметом насаджень і вздовж його осі - у напрямку розташування верхівки. Мінімальна відстань, з якої дозволяється стягування зламів трактором та моторною лебідкою за верхівку, повинна становити 10 м від неї, при кінному та ручному - 5 м і від пенька "ламанця" або дерева-носія відчахнення - не менше ніж їх півтори висоти. Перед стягуванням завислих зламів чокерівникам слід відійти в бік трактора (лебідки, коней), протилежний місцю розташування пенька "ламанця", на відстань, що перевищує не менше ніж 5 м довжину зламу, під кутом 45°.

22. У разі якщо дерева зі зламами, що висять високо, не торкаючись землі, не вдається зіштовхнути, стягнути за верхівку або струсити в місці зламу, рекомендується їх вивалювати з корінням за допомогою канатів гусеничних тракторів або моторних лебідок чи зламувати в місцях наявності гнилизни або поперечного раку, тріщин чи інших ушкоджень. При вивалюванні дерев з корінням канат технологічного транспортного засобу (моторної лебідки) необхідно закріпити на висоті, що дорівнює близько 10 діаметрам дерева на висоті 1,3 м, перед зламуванням - вище місця ушкодження стовбура.

23. У разі приземлення дерев за допомогою канату технологічний транспортний засіб або моторна лебідка повинні встановлюватись на відстані, що дорівнює щонайменше півтори висоти небезпечних, а також підтримуючих верхівку зламу дерев. Натягувати канат слід під кутом 90° до вертикальної площини, що створюється деревом разом з його зламом (далі - вертикальна площина зламу), після відходу чокерівників на безпечні відстані - під кутом до 45° вертикальної площини натягнутого канату та під таким самим кутом до вертикальної площини зламу. Відходити слід у бік, протилежний напрямку натягування канату, а також розташуванню верхівки зламу, на відстань, що перевищує висоту дерева зі зламом більше ніж на 5 м. Перед натягуванням канату повинен подаватись попереджувальний сигнал.

24. Вивалювати (зламувати) дерева зі зламом необхідно на площадку, звільнену від менших за розміром та інших небезпечних дерев, які падаюче зі зламом дерево може нахилити, зламати або вивалити в бік технологічного транспортного засобу (моторної лебідки).

25. Якщо вивалювання, зламування або розгойдування дерев із завислими на них предметами здійснюються одночасно з рухом трактора, необхідно використовувати його найменшу швидкість.

26. Під час ліквідації захаращеності слід у першу чергу витягувати дерева та їх частини, які не притиснені деревиною, льодом, снігом та іншими предметами, не затиснені між деревами чи пеньками "ламанцями". Таке витягування дозволяється здійснювати тракторами в чокерному варіанті або з гідроманіпуляторами, моторними та ручними лебідками. Якщо дерево чи його частина лежать на землі і не сплутались гілками чи корінням з іншими деревами або чагарником і не перебувають під напругою, дозволяється також використання тракторів з гідрозахватами, а дрібне ломаччя дозволяється виносити вручну.

27. Розтягування завалів з вітровальних (сніговальних, льодовальних) дерев, що переплетені між собою стовбурами, верховіттями, гілками чи корінням, необхідно здійснювати за допомогою канатів, тракторів чи спеціалізованих лебідок з відстані не менше ніж 35 м.

28. Під час розтягування завалів та приземлення дерев трактором трактористу необхідно працювати з цілим склом і закритими дверцятами кабіни трактора, не висовуючись у бокове вікно кабіни. Заднє скло трактора повинно бути обладнане захисною металевою решіткою.

1. Звалювання дерев бензопилами повинно виконуватися працівниками, які пройшли відповідну професійну підготовку, інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, засвоїли вимоги безпеки під час проведення лісосічних робіт. При цьому працівник, що звалює дерева бензопилою, повинен мати 6-й розряд.

2. Перед початком роботи працівники повинні бути забезпечені всім необхідним інструментом та допоміжними пристроями, медичною аптечкою, а також спецодягом, спецвзуттям та іншими необхідними ЗІЗ.

3. Для звалювання дерев бензопилами необхідно використовувати такі допоміжні засоби для звалювання: сокира; гідроклин чи гідродомкрат; звалювальна вилка; звалювальна лопатка; клинки синтетичні чи виготовлені із сухої деревини твердолистяних порід; кондак; прядив’яний канат чи ланцюг завдовжки 10 м для бандажування дерев та стягування завислої на них ламані. У разі необхідності звалювання небезпечних дерев бригада повинна забезпечуватися додатковими ЗІЗ.

4. Керівник лісосічних робіт зобов’язаний щодня перевіряти укомплектованість бригади, наявність і справність бензопил та допоміжних засобів для звалювання, а також укомплектованість медичної аптечки.

5. Бензопила повинна мати справні механізми керування пилянням та зупинки, надійне кріплення всіх вузлів, шини, засобів захисту, повинна бути забезпечена легкість ходу ручки подавання газу і її блокування. Експлуатація бензопили з наявністю підтікань пального не допускається.

6. Держаки для звалювальних вилок повинні бути завдовжки не менше ніж 4 м, із сухої без сучків деревини, гладенькими, міцними і надійно кріпитися до металевого наконечника.

7. Усі інші допоміжні звалювальні засоби повинні бути справними, надійними і зручними в роботі.

8. Працівнику дозволяється самостійно звалювати дерева на суцільних рубках з використанням не менше двох синтетичних, легкосплавних чи виготовлених з деревини твердолистяних порід клинків, звалювальної лопатки, в окремих випадках з використанням гідроклина (механічного клину) чи гідродомкрата.

9. Під час розроблення вітровально-буреломних лісосік, пожарищ та інших ушкоджених стихійними природними явищами насаджень, під час проведення несуцільних рубок, під час звалювання небезпечних дерев, а також на схилах крутістю понад 20° виконувати роботи необхідно не менше ніж двома працівниками.

10. У рівнинних умовах і на схилах крутістю до 20° за наявності снігового покриву завтовшки більше ніж 30 см потрібно проводити відгрібання снігу на відхідних доріжках, а також радіусом не менше ніж 0,7 м навколо дерева, що підлягає звалюванню.

11. На кам’янистих розсипах, засніжених (з товщиною снігового покриву понад 0,5 м), лавинонебезпечних схилах крутістю понад 20° та діючих зсувах дозволяється звалювати пилками лише ті небезпечні дерева, які загрожують у разі їх можливого самовільного падіння робочим об’єктам, місцям переміщення людей та техніки і не можуть бути приземлені канатом трактора або моторної лебідки.

12. Під час несприятливих погодних умов та за швидкості вітру понад 4,5 м/с, а також у разі, якщо напрямок вітру є протилежним напрямку звалювання дерева, заборонено самостійне звалювання дерев працівником.

13. Перед початком проведення звалювальних робіт працівники зобов’язані:

оцінити небезпеку щодо можливого падіння зламаних гілок і верхівок із звалювальних та стоячих поряд дерев;

визначити напрямок безпечного звалювання кожного дерева;

вирубати чагарник урівень із землею, прибрати захаращеність у радіусі щонайменше 70 см навколо дерева, що підлягає звалюванню;

підготувати дві відхідні доріжки завдовжки 4-5 м і завширшки не менше ніж 35 см під кутом 45-60° до напрямку, протилежного напрямку падіння дерева;

у разі звалювання дерева в напрямку до вершини схилу крутістю до 15° відхідні доріжки необхідно прокладати під кутом 60° до напрямку, протилежного напрямку падіння дерева;

перед звалюванням небезпечних дерев потрібно попередньо перевірити міцність таких дерев (зламів) звалювальною вилкою, з дотриманням вимог безпеки зняти завислі гілки, верхівки та злами;

уздовж стежок, трелювальних волоків і доріг, які проходять через небезпечну зону звалювання дерев, шляхів переходу працівників з пасіки на пасіку потрібно встановити переносні знаки заборони.

14. Звалювання дерев необхідно здійснювати на попередньо підготовлену ділянку в бік напрямку вітру, нахилу дерева, розвитку крони або однобічного покриття її снігом (льодом), а під час проведення несуцільних рубок, прорубування просік та на початку розроблення пасіки - у просвіти між деревами.

15. Спочатку необхідно звалювати небезпечні та суховершинні дерева, насамперед березу, потім пеньки "ламанці", високий чагарник там, де він може змінити напрямок падіння дерева, дрібні дерева, а також дерева, заплетені гілками з підлягаючими звалюванню товстими деревами, незалежно від порід і лише після цього - товсті дерева.

16. Під час звалювання дерев необхідно дотримуватись таких вимог:

дерева діаметром не більше ніж 8 см у місці спилювання дозволяється звалювати без підпилка;

під час звалювання дерев діаметром від 8 до 12 см підпилок дозволяється виконувати одним зрізом, а спилювання потрібно робити на висоті на 1-2 см вище підпилка, без залишення недопила;

у разі звалювання дерев діаметром більше ніж 12 см підпилок слід виконувати двома різами на глибину не менше ніж 1/4 діаметра в прямостоячих і 1/3 - у похилених, а також дерев з однобічним розвитком крони або наявністю снігу (льоду) на ній;

підпилок на деревах діаметром понад 12 см потрібно виконувати таким чином, щоб нижня його площина була перпендикулярна до осі дерева, а верхня утворювала з нижньою площиною кут 45-55° залежно від типу бензопили;

горизонтальний і косий підпилки повинні сходитись;

у дерев діаметром понад 1 м клиновидний підпилок дозволяється заміняти на підпилок з двома паралельними різами, розміщеними на відстані 1/8-1/10 діаметра стовбура;

випиляний під час підпилювання шматок деревини необхідно повністю видалити із дерева за допомогою сокири;

під час звалювання сильно нахилених дерев, які не належать до небезпечних і суховершинних та тих, що не мають на собі зависань деревної ламані та інших предметів, підпилок дозволяється заміняти на підруби з дотриманням значень глибини, вказаних у цьому підпункті;

обов’язково спилювати кореневі лапи на рівні пенька, що з’єднуються з недопилом. Глибина підпилка рахується без розміру кореневих лап.

17. З метою безпечної роботи працівників з використанням бензопили рекомендується звалювання дерев робити "у замок", коли підпилок виконується в такій послідовності:

перший різ потрібно здійснювати під кутом 45-55° відносно горизонтальної площини спилювання;

другий різ (горизонтальний) потрібно здійснювати на 2-3 см вище глибини врізання при косому різі до моменту випадання вирізаного шматка деревини.

18. Після підпилювання здорових дерев рекомендується виконувати горизонтальні заболонні пропили з обох боків стовбура (на висоті спилювання) завглибшки близько 10% діаметра пенька. Наявність таких пропилів дає можливість працівнику, який здійснює валку лісу, більш точно визначити площину спилювання стовбура та протидіє сколюванню його відземка або відхиленню від вибраного напрямку звалювання.

19. Спилювання дерев діаметром більше ніж 12 см повинно здійснюватись перпендикулярно до осі дерева на 2-3 см вище нижньої площини підпилка.

20. Під час спилювання здорових дерев, у тому числі "у замок", необхідно залишати недопилок з діаметром стовбура в місці спилювання від 13 до 20 см - 1 см, від 21 до 40 см - 2 см, від 41 до 60 см - 3 см, від 61 і більше - 4 см. Недотримання цієї вимоги може призвести до падіння дерева в бік працівника.

Недопилок під час звалювання дерев методом "у замок" необхідно відраховувати від умовної вертикалі, проведеної через найнижчий (заглиблений) переріз волокон деревини під час виконання косого підпилка.

У разі звалювання дерев, пошкоджених гнилизною або трухлявістю, ширина недопила повинна збільшуватись на 2 см.

21. У прямостоячих дерев недопилок повинен бути у формі витягнутого прямокутника. У разі якщо нахил дерева або напрямок розвитку крони чи навалу снігу (льоду) на кроні не збігається з вибраним напрямком звалювання дерева, недопилок повинен бути у формі клину, гострий кут якого був би направлений у бік нахилу природного розвитку дерева або більшого навантаження крони снігом.

22. Під час роботи упор пилки необхідно надійно притискати до стовбура і легким натиском вводити пиляльний ланцюг у деревину.

23. У разі затискання шини в різі необхідно зупинити двигун пилки і після цього спробувати звільнити шину.

24. Під час роботи працівник зобов’язаний дотримуватися таких вимог:

переходити від дерева до дерева в режимі роботи двигуна, коли пиляльний ланцюг не рухається;

заборонено передавати управління бензопилою іншим особам, які не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці та не отримали від роботодавця завдання для роботи з нею;

не допускати охолоджування двигуна водою або снігом;

обслуговування, ремонт бензопили, заправлення її паливом та налаштування натягу ланцюга необхідно виконувати тільки за вимкненого двигуна;

місце заправлення повинно бути не ближче ніж 10 м від місця відпочинку працівників, відкритого вогню, розміщення технічних засобів, інших працівників.

Заправляти, обслуговувати бензопили необхідно у спеціальних місцях (приміщеннях) на килимку з непроникного покриття. Зберігати паливно-мастильні матеріали потрібно у спеціальних ящиках. Заводити бензопилу в місці заправки забороняється. Заборонено пиляння дерева пилкою із затупленим ланцюгом, а також виконання пиляння, перебуваючи на драбині, на гілках дерев чи на інших нестійких предметах.

25. Перед початком спилювання дерев працівник повинен переконатися у відсутності в небезпечній зоні звалювання сторонніх людей (крім помічника), а перед падінням дерева необхідно подати гучний сигнал.

У разі звалювання дерев одним працівником його помічник повинен залишити небезпечну зону.

У небезпечній зоні дозволяється перебувати суддям у разі проведення змагань вальників лісу. При цьому вони повинні перебувати в місці, протилежному від передбачуваного напрямку звалювання дерева.

Необхідність перебування інших осіб у небезпечній зоні звалювання дерев повинна бути обов’язково погоджена з працівником, що здійснює валку лісу. У разі появи в небезпечній зоні людей за інших обставин, а також тварин, звалювання дерев слід призупинити і забезпечити виведення їх за межі небезпечної зони.

На схилах крутістю понад 15° усім працівникам, що задіяні у звалювальному процесі, необхідно перебувати на схилі не нижче від дерев, що приземляються.

26. Не дозволяється одночасне звалювання дерев шляхом збивання одного або декількох підпиляних завислих дерев іншим падаючим деревом, оскільки при цьому є ризик травмування працівника та/або його помічника.

27. На схилах крутістю до 15° напрям звалювання дерев повинен визначати керівник лісосічних робіт залежно від їх нахилу і способу трелювання деревини на лісосіці.

На схилах крутістю понад 15° напрямок розроблення лісосік визначається від підошви до вершини, а напрям звалювання дерев - верхівкою до підніжжя схилу або під кутом не більше ніж 45° до його вертикалі.

Дерева, які мають нахил більше ніж 5° у бік вершини схилів крутістю до 15°, дозволяється звалювати в бік їх нахилу на звільнену від лісу територію. На схилах більшої крутості необхідно вжити додаткових заходів щодо безпечного виконання звалювальних робіт незалежно від діаметра дерев (вивалювання або зламування дерев у бік їх нахилу за допомогою канатів, технологічних транспортних засобів чи моторних лебідок, які встановлюються вище схилом від дерева, що приземляється, тощо).

28. Під час роботи з бензопилами рекомендується застосовувати виключно способи звалювання дерев, передбачені в експлуатаційній документації до інструмента. У разі виконання роботи іншими способами працівники повинні бути навчені безпечним методам роботи, а самі методи виконання повинні бути зазначені в інструкціях з охорони праці та картах технологічного процесу.

29. Під час звалювання дерев бензопилами дозволяється пиляння з використанням як нижньої, так і верхньої частини шини, а також врізання шини в глибину стовбура.

30. Прямостоячі з рівномірно розвинутою та/або вкритою снігом кроною дерева діаметром більше ніж довжина шини, але менше ніж подвійна її довжина, необхідно звалювати в такій послідовності:

спочатку виконується підпилок з боку обраного напрямку звалювання дерева;

потім кінець шини врізається з одного чи іншого боку в стовбур і повертанням шини вправо-вліво випилюється ніша і залишається недопилок;

після цього повертанням бензопили навколо стовбура виконується заключне пропилювання із залишенням недопила;

перед завершенням спилювання дерева його утримують від можливого нахилу в бік працівника, який здійснює валку лісу за допомогою звалювальної вилки, лопатки, клинків або інших звалювальних засобів.

31. Звалювання прямостоячих дерев, діаметр яких більше подвійної довжини шини, необхідно виконувати в такій послідовності:

виконується підпилок;

потім бензопила нижнім боком шини, щоб уникнути зворотного її викиду, поступово вводиться в центр підпилка і методом "тарана" виконується пропилювання середини дерева;

після цього спилювання дерева виконується відповідно до вимог безпеки із залишенням недопила ширшим встановлених норм, щоб компенсувати пропил дерева під час протаранювання його середини.

32. Під час звалювання великих дерев з нахилом, однобічним розвитком крони чи однобічним вкриттям її снігом (льодом) виникає небезпека розколювання стовбура.

Звалювання дерев, товщина яких не перевищує довжину шини, з метою попередження розколювання стовбура, необхідно виконувати в такій послідовності:

виконується підпилок з боку обраного напрямку звалювання;

після цього робиться наскрізний пропил через усе дерево введенням кінця шини бензопили з одного чи обох боків стовбура і повертанням її вправо-вліво таким чином, щоб після цього залишився недопилок і невелика частина недопиляного стовбура товщиною 1/8-1/10 діаметра в місці спилювання з протилежного боку відносно підпилка, яка б тимчасово утримувала дерево від падіння;

бензопила виймається з внутрішнього пропилка і нижньою частиною шини здійснюється навскісне пропилювання недопиляної залишеної зовнішньої частини стовбура, під час якого працівнику слід міцно стояти на землі і бути готовому до відходу від падаючого дерева.

33. Звалювання дерев, стовбури яких зрослися у відземковій частині, необхідно виконувати окремо по одному в бік їх природного нахилу. Якщо дерева зрослися на висоті більше ніж 1,3 м від землі, то такі дерева звалюють одночасно під прямим кутом до осі, що проходить через центр ваги їх крон.

34. Звалювати нахилені дерева діаметром до 40 см дозволяється шляхом виконання двох підпилків V-подібного типу з пересіченням їх у вершині кута, яка вказує напрямок падіння дерева. Під час виконання валки лісу цим методом основний звалювальний пропил повинен виконуватися таким чином, щоб залишився клиновидний недопилок, який з боку наміченого падіння дерева мав би кут близько 90°.

35. Для запобігання розколюванню і розщепленню відземкової частини товстомірних дерев з внутрішньою гнилизною або надколеними відземками необхідно відземкову частину стовбура бандажувати прядив’яним канатом товщиною не менше ніж 15 мм або ланцюговим бандажем. При бандажуванні стовбура в нижній його частині потрібно стиснути бандажну обв’язку забиванням між нею і стовбуром щонайменше двох клинків.

Бандажування потрібно виконувати також під час звалювання грубих нахилених дерев, дерев з однобічним розвитком крони або одностороннім вкриттям її снігом (льодом).

36. Дрібні дерева із заплетеною із сусідніми деревами кроною потрібно звалювати першочергово, у разі несуцільних рубок - у проміжки між іншими деревами, використовуючи звалювальну вилку, а за необхідності - також лебідку. Навішування троса лебідки на стовбур повинно здійснюватися звалювальною вилкою, багром чи жердиною із спеціальним гаком або іншою насадкою на кінці тощо. Під час натягування верхівки дерева лебідкою працівникам не дозволяється перебувати поруч з тросом та у вертикальній площині натягнутого тросу.

37. Під час розроблення вітровально-буреломних лісосік, пожарищ, а також під час проведення вибіркових санітарних рубок звалювати дерева необхідно переважно в бік основного напрямку їх вивалювання (зламування), враховуючи можливий вплив на лісосічні роботи рельєфу місцевості, напрямку нахилу дерев, ступеня захаращеності лісосік, намічених способів і засобів трелювання.

Спочатку необхідно звалювати найбільш небезпечні дерева та стягувати (струшувати) злами, що можуть створити небезпеку працівникам під час їх самовільного падіння. Перед звалюванням таких дерев необхідно перевірити надійність з’єднання зламів із стовбуром, а дерева за допомогою бензопили приземляти відповідно до таких вимог:

якщо дерево має невідокремлений завислий злам на висоті менше ніж 1 м від землі і зламана частина не може бути відокремлена лебідкою, трактором, конем або вручну від стоячої відземкової частини, працівник, який здійснює валку лісу, повинен відпиляти зламану частину стовбура від пенька в місці, де закінчується злам, закріпивши його попередньо підкладками. Відпилювання слід починати зверху до початку затискування шини, потім знизу на відстані 2-3 см від площини першого різу в бік відземкової частини стовбура;

у разі якщо дерево має невідокремлений напівзавислий злам на висоті більше ніж 1 м від землі, який не піддається відокремлюванню його лебідкою, звалювання стоячої відземкової частини дерева необхідно виконувати разом із зламом під кутом 90° до осі зламаної верхівкової частини стовбура, використовуючи лебідку;

заборонено виконувати підруби небезпечних дерев.

38. Якщо злам відділений від стоячої відземкової частини дерева, то звалювання пенька "ламанця" слід виконувати згідно з вимогами безпеки для звалювання стоячого дерева.

39. У вивернених і щільно прилеглих до землі дерев стовбур повинен відпилюватись від кореневої брили після попереднього закріплення брили спеціальними підпірками, до яких кріпиться канат. Перший різ необхідно виконувати зверху на глибину не менше ніж 1/2 діаметра, а другий - знизу, ближче до брили на відстані 2-3 см від площини першого різу. Якщо пиляння лісу виконується на схилах, то під час відпилювання кореневої брили працівник, який здійснює валку лісу, та інші особи, які беруть участь у лісосічних роботах, повинні перебувати з нагірного боку. Після відокремлення брили необхідно технологічним транспортним засобом (лебідкою) за допомогою канату прибрати підпірки і поставити брилу на місце попереднього розміщення її на території або витрелювати за межі лісосіки.

40. Відземкову частину вивернутих дерев, стовбур яких має випуклу форму щодо поверхні землі, перед перепилюванням потрібно закріпити канатом з протилежного боку від місця перебування працівника, підкласти підкладки під кутом 90° до повздовжньої осі дерева і встановити підпірки під кореневу брилу.

41. Звалювання зігнутих дерев, верхівки яких притиснені до землі снігом, землею чи деревиною, дозволяється лише після вивільнення їх верхівок за допомогою канату трактора чи лебідки, які повинні встановлюватись перпендикулярно до вертикальної площини, створеної нагнутим деревом, на відстані, що перевищує щонайменше на 5 м його висоту.

42. Звалювання дерев з вигнутими, зміщеними відносно відземка стовбурами і кроною (шаблеподібні, місяцеподібні, гакоподібні, гвинтоподібні) слід здійснювати під кутом 45-60° до напрямку вгнутості (зміщення), що сприяє спрямуванню відземкової частини і верхівки дерева до землі прямолінійним шляхом, зменшує ймовірність додаткових, непередбачуваних переміщень стовбура після дотику його до землі. Такі дерева потрібно звалювати останніми (на зруб або в проміжки поміж деревами).

43. Перед звалюванням дерев діаметром більше ніж 1 м з метою запобігання травмуванню працівника трісками під час падіння таких дерев необхідно підготувати із хмизу, гілок, верхівок настил завширшки 2 м і заввишки 1 м у напрямку очікуваного падіння дерева.

44. В усіх випадках на початку падіння дерева працівник, що здійснює валку лісу, і його помічник повинні негайно відійти підготовленими доріжками в безпечне місце на відстань не менше ніж 5 м.

45. Керівник робіт, а в разі його відсутності - бригадир (ланковий) повинен не допускати залишення на лісосіці підпиляних, недопиляних, підрубаних та завислих під час звалювання дерев.

46. У разі зависання дерева робота в небезпечній зоні, що створюється за його можливого падіння, а також під час падіння дерева, підтримуючого зависле, повинна бути призупинена до приземлення завислого дерева.

47. Стягування завислих дерев дозволяється виконувати трактором або лебідкою в протилежному зависанню напрямку або під кутом не більше ніж 90° від вертикальної площини, створеної завислим деревом, відраховуючи кут від розташування відземка завислого дерева. При цьому слід використовувати сталевий канат завдовжки 35 м, але не коротший за висоту дерева. Напрямок та технологію стягування слід підбирати таким чином, щоб запобігти притисненню відземкової частини дерева до пенька або іншої перешкоди.

48. Кожне зависле дерево повинно зніматися окремо.

49. Під час зняття завислих дерев заборонено:

стягування завислого дерева руками;

спилювання того дерева, на яке спирається зависле;

ходіння в місцях можливого падіння завислого дерева та дерева, що підтримує зависле;

обрубування гілок, на які спирається зависле дерево;

збивання завислого дерева іншими деревами;

стягування одночасно кількох завислих дерев;

підрубування коріння або відземка завислого дерева та дерева, що підтримує зависле;

відпилювання чурбаків від відземкової частини завислого дерева;

розгойдування завислого дерева руками з метою його зняття;

знімання завислого дерева трактором одночасно з набиранням пачки дерев (деревних хлистів, довгоття, сортиментів);