Відповідно до Закону України "Про охорону праці", НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості (далі - Правила), що додаються.

2. Управлінню організації державного нагляду в АПК, машинобудуванні, на транспорті та у зв'язку Держнаглядохоронпраці України (Маціяшко В.А.) подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України Правила.

3. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України та інспекцій вжити заходів щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, забезпечити систематичний контроль за дотриманням їх вимог.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Калиновській І.Г.) включити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.

5. Державному підприємству "Головний навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці України" (Баженов О.К.) забезпечити:

- видання і розповсюдження Правил ;

- вивчення Правил посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, організацій та лісогосподарських підприємств під час їх чергового навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

6. Відділу документального забезпечення та контролю (Дєньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.

7. Головному редактору журналу "Технополіс" (Спірін В.Ф.) опублікувати наказ в черговому номері журналу.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Семка О.П.

1.1. Галузь застосування

Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості (далі - Правила) установлюють вимоги з охорони праці, що поширюються на суб'єкти господарювання, які здійснюють науково-дослідну діяльність, виконують лісовпорядкувальні та вишукувальні роботи, створюють лісові насадження та доглядають за ними, здійснюють захист лісів від шкідників, хвороб та пожеж, ведуть будівництво і експлуатацію лісових доріг, лісосічні, лісотранспортні та лісоскладські роботи, заготівлю живиці та пневого осмолу, лісопиляння та інше первинне перероблення заготовленої деревини, роботи в малій лісохімії.

Правила є обов'язковими для виконання роботодавцями та працівниками, а також тимчасово залученими до праці аспірантами, стажерами, студентами і учнями навчальних закладів, які проходять виробничу практику на підприємствах та в організаціях, а також осіб, що підвищують кваліфікацію.

На основі Правил та інших нормативно-правових актів з охорони праці з урахуванням специфіки природно-виробничих умов функціонування підприємства (установи, організації) роботодавець зобов'язаний вчасно розробляти і затверджувати інструкції з охорони праці для професій та видів робіт, інші необхідні нормативні акти і документи відповідно до вимог, установлених законодавством.

1.2. Терміни та визначення

Болотні вікна - незначні за розмірами ділянки болота, часто менші 1 м.кв., на яких болотна "сплавина" не накриває воду та/чи грузький мул. Як правило, вкриті яскравою рослинністю, яку неважко відрізнити від оточуючого її трав'яного покриву.

Болотна "сплавина" - шар торфу, трави, моху, а іноді й кущів та невеликих деревець, що утворюється після заростання стоячих водойм, озер, ставків, стариць та вигинів рік. На неосушених болотах вона часто настільки тонка, що не витримує маси людини. Розпізнається за її коливанням під ногами.

Вертикаль схилу - напрямок вздовж схилу, перпендикулярний його горизонталі.

Верхній лісосклад - лісопромисловий склад, розташований біля лісовозної дороги (автомобільної, залізничної вузької колії) чи водного об'єкта і призначений для тимчасового зберігання деревної сировини, її навантажування на транспортні засоби для подальшого вивезення на нижні лісопромислові склади або пункти споживання, проміжні лісосклади, а при необхідності - і її оброблення (очищення дерев від гілок і сучків, повного чи часткового розкряжування, корування тощо).

Відносно безпечні погодні умови - погодні умови, за яких на деревах відсутній сніг та/або ожеледь (лід), ожеледиця на замерзлому ґрунті, а швидкість вітру не перевершує 5,2 м/с.

Візир - смуга шириною до 0,3 м, яку прорубують в лісі, як правило, паралельно одній із сторін кварталу для розмежування території на окремі таксаційні ділянки (візир таксаційний), відмежування лісосік або виділених в їх межах ділянок, у місцях наміченого розташування трелювальних, порожнякових тракторних та під'їзних шляхів, автомобільних доріг тощо.

Внутрішні зони безпеки - смуги лісу на лісосіці, що виділяються вздовж границь намічених до першочергового використання верхніх лісоскладів, проміжних лісовантажних пунктів, а також діючих шляхів транспорту. Їх ширина повинна становити не менше подвійної висоти найбільш високих дерев.

Деревна сировина - повалені дерева, деревні хлисти, довгоття, круглі і колоті лісоматеріали, пнева і подрібнена деревина, а також відходи лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки, призначені для перероблення чи використання як палива.

Деревна ламань - верхівки, гілки та сучки дерев, які повністю відламались від дерева-носія, але зависли на ньому або сусідньому дереві чи впали на землю.

Деревний хлист (хлист) - стовбур поваленого дерева, очищений від гілок, верхівки і пневої частини.

Довгоття - відрізок хлиста, який має довжину, кратну довжині потрібних сортиментів з припуском на оброблення, і потребує додаткового розкряжування.

Додаткова робоча територія лісозаготівельної бригади (додаткова робоча територія) - територія, що іноді виділяється за межами лісосіки, на якій лісозаготівельна бригада в додаток до робіт на лісосіці виконує лісосічні та інші роботи. Додаткова робоча територія може включати:

верхні лісосклади та проміжні лісовантажні пункти;

елементи технологічного облаштування бригади (місця стоянки засобів виробництва, зберігання пально-мастильних матеріалів, заправлення ними технічних засобів, пожежного щита, відпочинку коней тощо);

трелювальні шляхи (волоки, траси канатних установок, наземні лісоспуски, озера, притоки річок та інші водні об'єкти), які з'єднують верхні лісосклади, а іноді й проміжні лісовантажні пункти з лісосіками, або ті, що окремими відрізками розташовуються за межами лісосік;

задіяні в технологічному процесі стежки;

відрізки транспортних шляхів (тракторних, включаючи порожнякові, автомобільних, під'їзних та залізничних вузької колії, водних об'єктів) та діючих стежок, які з'єднують верхні лісосклади з нижніми або пунктами споживання деревної сировини, базування працівників, техніки та гужового транспорту, що виділяються для лісосічних робіт, вивезення деревини та обслуговування бригади, якщо до їх побудови, реконструкції, ремонту чи утримання залучається лісозаготівельна бригада під час проведення лісосічних робіт.

Злам - частина відламаного стовбура дерева або відчахненої товстої гілки, яка повністю не відділилась від дерева-носія, висять на ньому чи ще й на іншому (підтримуючому) дереві або спирається на землю верхівкою.

Зовнішні зони безпеки - території, що виділяються вздовж елементів додаткової робочої території лісозаготівельної бригади та побутового приміщення, а також навкруги границь лісосіки, за винятком тих, вздовж яких найбільш небезпечні дерева необхідно прибирати з боку лісосіки, якщо остання розробляється за правилами вітровально-буреломної.

Координатний захист - дерев'яні, синтетичні або металеві дуги, що кріпляться до кінців осей возів, конструкцій причепа або опленей саней і призначені для зміщення вбік названих рухомих засобів у разі притиснення їх до дерев чи інших перешкод під час руху, відтіснення вбік людини, яка потрапила в небезпечну зону.

Круглий лісоматеріал - деревні хлисти, довгоття та круглі сортименти.

Лісокультурні роботи - роботи зі штучного створення лісових насаджень. Вони включають: збирання та оброблення лісового насіння, обробіток ґрунту в лісорозсадниках та в місцях вирощування стиглого лісу, висівання обробленого насіння в оброблений ґрунт або пересаджування в нього молодих рослин, догляд за ними шляхом механічного оброблення ґрунту або іншими способами, що протидіють розвитку небажаної рослинності в місцях штучного вирощування дерев.

Лісосічні роботи - роботи з заготівлі, трелювання та первинного оброблення деревини на лісосіці, додатковій робочій території лісозаготівельних бригад та в зовнішніх зонах безпеки.

Мала лісохімія - смолоскипидарне та дьогтекурне виробництва, виробництво хвойної олії та вуглевипалювання.

Небезпечна зона звалювання дерев - територія навкруги дерева під час його приземлення. Її радіус приймається за подвійною висотою найбільш високих з них, але повинен бути при прорідженнях, прохідних, санітарних та рубках головного користування не меншим за 50 м на рівнині і 60 м на схилах. Якщо крутість схилу перевищує 15 град., небезпечна зона звалювання дерев розповсюджується до підніжжя схилу з відстанню 60 м в обидва боки від вертикалі, на якій приземляється дерево.

Небезпечні дерева - дерева з гнилизною, вигорілою чи механічно ушкодженою більше як на 0,4 діаметра частиною стовбура; сухостійні (поступово відмерлі); завислі; з видимими давніми тріщинами в стовбурі; переламані та розчахнені, злами та відчахнуті стовбури, конкуренти від яких не відокремлені від дерева-носія; вивернені з корінням, що не лежать стійко на землі; нахилені під кутом понад 30 град. у результаті ушкодження кореневої системи, повного чи часткового відриву її від ґрунту або перенасичення ґрунту вологою; дерева, підтримуючі злами (відчахнення) сусідніх дерев; злами, що відокремились від дерева-носія, але верхівкою чи стовбуровою частиною вгрузли в землю в положенні, близькому до вертикального, іноді спираючись на підтримуючі дерева. Такі дерева або їх частини частіше, ніж інші, падають на землю від притиснення, поштовху, удару, розгойдування, потрясіння повітря чи ґрунту під час руху технічних засобів та звалюванні інших дерев, а також від дії вітру, смерчу, граду, навантаження крони снігом чи ожеледдю, а тому мають приземлюватись за відносно безпечних погодних умов з дотриманням вимог підпунктів 15.1.18 та 15.1.19 цих Правил.

Небезпечні території (території з наявністю небезпечних дерев) - території, що створюються в місцях можливого самопадіння небезпечних дерев та звалених ними при падінні інших, а також збитих при падіннях цих дерев завислих на деревах верховіть та гілок, інших небезпечних предметів. Границі небезпечних територій встановлюються на відстані від неприземлених небезпечних дерев, рівній їх подвійній висоті, але не меншій за 50 м у пристигаючих, стиглих та перестиглих деревостанах, 40 м - у середньовікових, 30 м - у молодняках та на не вкритих лісом землях. На схилах крутістю понад 15 град. границі небезпечних територій поперек схилу та в бік його підніжжя встановлюються на 10 м далі.

Нижній лісосклад - виробнича дільниця лісового підприємства, на якій здійснюють дооброблення деревної сировини, її сортування, а частково і перероблення, зберігання лісо- та пилопродукції, її відвантаження споживачам та/або транспортування в деревообробні цехи ділових лісоматеріалів, дров'яної деревини для технологічних потреб.

Основна територія лісосіки (основна територія) - частина лісосіки, за винятком зайнятої виділеними для першочергового використання верхніми лісоскладами та проміжними лісовантажними пунктами, діючими шляхами транспорту та внутрішніми зонами безпеки.

Пасіка - частина лісосіки, з якої повалені дерева або деревні хлисти на рівнині трелюють по одному пасічному трелювальному волоку тракторами в чокерному варіанті або яка виділяється як зона безпеки між місцями звалювання дерев (спускання-підіймання деревини) та веденням інших робіт при безчокерному або кінному трелюванні, а також на схилах крутістю понад 15 град.

Пеньок "зламанець" - дерево, у якого принаймні 25% стовбура з боку верхівки відламалось та відділилось під час падіння на нього інших дерев або безпосередньої дії стихійних явищ природи чи в результаті лісосічних робіт.

Підгірна небезпечна зона - територія, що розташована між лісосікою та підніжжям схилу крутістю понад 15 град. Її межі поперек схилу збігаються з вертикалями, що стоять щонайменше на 60 м від границь лісосіки і є продовженням границь зовнішніх зон безпеки, які виділяються на одних горизонталях з лісосікою.

Під'їзні шляхи - порожнякові тракторні шляхи та тракторні дороги або трелювальні волоки з шириною проїзної частини, її поперечним та поздовжнім ухилами, а також радіусами кривих у плані, допустимими за сприятливих погодних умов для переїздів автомобілів з вантажем.

Порожняковий тракторний шлях - шлях, який прокладається на схилах для переміщення незавантаженого трелювального трактора.

Проміжний лісовантажний пункт - майданчик, на якому закінчується трелювання деревини з використанням одних засобів виробництва і продовжується з застосуванням інших (тракторів, канатних установок тощо). Проміжний пункт може використовуватись і для часткового первинного оброблення деревної сировини, короткотермінового її зберігання.

Прихована небезпека - небезпека, для запобігання якої відсутні вимоги в документах підприємства (актах з охорони праці, картах технологічного процесу та інших) та/або в державних нормативно-правових актах з охорони праці.

Проміжний лісосклад - лісопромисловий склад, на якому закінчується вивезення деревної сировини одними транспортними засобами і починається іншими (на нижні лісосклади або пункти перероблення чи споживання). Виділяється для тимчасового зберігання деревної сировини.

Роботи у лісовому комплексі - роботи в лісі, під час вивезення та первинного перероблення продукції лісу на проміжних та нижніх лісоскладах, у цехах лісопиляння.

Території помірного ризику - території, на яких, а також у зонах безпеки вздовж них, небезпечні дерева відсутні або приземлені.

Трелювання волоком (волочінням) - чокерне трелювання, при якому долішній ряд переміщуваної пачки дерев, хлистів, довгоття або сортиментів чи окрема частина дерева прилягає до ґрунту всією довжиною.

Тріски - матеріал, що одержується шляхом подрібнення деревної сировини спеціальними рубальними машинами до встановлених розмірів.

Шматкові відходи - невикористані шматки пиломатеріалів та заготовок довжиною до 27 см, інших видів деревини та деревних матеріалів довжиною до 30 см.

Шпація - проміжок між укладеними деревними хлистами, довготтям, сортиментами, пиломатеріалами або заготовками у штабелі, достатній для протягування через нього стропів з обхватом пачки з двох її сторін.

1.3. Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

1.3.1. Під час виконання робіт, пов'язаних з лісогосподарським і лісопромисловим виробництвом, на працівника можуть діяти небезпечні та шкідливі виробничі чинники.

1.3.2. Природні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

зовнішні метеорологічні чинники (вітер, опади, гроза, сонячна радіація, низька або висока температура зовнішнього повітря, ожеледиця, глибокий сніг на землі та сніг і ожеледь, що зависли на деревах, будівлях чи спорудах, тощо);

складні рельєфні, гідрологічні і ґрунтові умови (круті схили, осипи, обвали, каменепади, селі, зсуви, карстові воронки, повені, рідкий мул, болота та втоплені в них предмети, гірські ріки і водостоки);

небезпечні дерева під час їх самопадіння та дерева, що звалюються.

1.3.3. Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

рухомі машини і мотоінструмент; рухомі частини виробничого устаткування; приведені в рух частини дерев; рухомі матеріали, вироби, деталі, заготовки та їх уламки, стружка; різальний інструмент; конструкції, які руйнуються;

підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони, наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин ;

підвищена чи знижена температура повітря робочої зони, теплове проміння;

підвищена чи знижена температура поверхні устаткування, матеріалів і заготовок;

підвищений рівень шуму або вібрації на робочому місці;

підвищений рівень інфразвуку;

підвищений рівень ультразвуку;

підвищена чи знижена вологість повітря;

підвищена чи знижена рухомість повітря;

підвищена чи знижена іонізація повітря;

підвищений рівень іонізуючого випромінювання у робочій зоні;

електричний струм;

підвищений рівень статичної електрики;

підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

підвищена напруга електричного поля;

підвищена напруга магнітного поля;

відсутність або нестача природного освітлення;

недостатня освітленість робочої зони;

підвищена яскравість світла;

знижена контрастність;

прямий і відбитий блискіт;

підвищена пульсація світлового потоку;

підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

підвищений рівень інфрачервоної радіації;

радіаційне забруднення робочої зони;

гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях матеріалів, заготовок і деталей, інструменту і устаткування;

слизькість мокрих та обмерзлих поверхонь пересування;

розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).

1.3.4. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

токсичні;

подразнювальні;

сенсибілізувальні;

канцерогенні;

алергенні.

1.3.5. Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

хижі звірі, отруйні плазуни, павуки (каракурти, тарантули), кліщі, інші комахи тощо;

отруйні і подразнювальні рослини, їх плоди та пилок;

патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності.

1.3.6. Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

фізичні перевантаження (статичні і динамічні);

нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

1.3.7. Джерелами небезпечних та шкідливих виробничих чинників можуть бути:

нерегламентовані режими роботи технологічних систем і устаткування та помилкові дії працівників;

транспортні засоби, вантажопідіймальне устаткування, лісопродукція, що рухаються;

пожежі, вибухи та інші аварії;

інженерні комунікації;

устаткування, яке працює під тиском;

легкозаймисті і токсичні речовини;

ручні роботи, що спричиняють фізичні і нервово-психічні перевантаження.

1.4. Вимоги до території виробничих майданчиків

1.4.1. До території підприємств у лісогосподарському і лісопромисловому виробництвах відносяться ділянки лісу, лісові дороги, землі лісових складів, цехів тощо. Територія підприємства з забудовами повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 19.10.2004 N 126 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), а також цих Правил.

1.4.2. Розташування виробничих і допоміжних будівель і споруд повинно відповідати технологічному процесу виробництв. Територія виробничих майданчиків повинна бути рівною, спланованою так, щоб був забезпечений відвід поверхневих вод від будівель, споруд, проїздів, пішохідних доріжок. На території виробничих майданчиків, що розташовані за межами вкритих лісом земель, потрібно влаштовувати озеленені площадки для відпочинку працівників.

1.4.3. Територія постійних виробничих майданчиків повинна бути огородженою.

1.4.4. Для тимчасового зберігання власних транспортних засобів працівників роботодавці облаштовують спеціальні майданчики поза огородженою територією підприємства.

1.4.5. У місцях в'їзду на огороджену територію повинні бути встановлені схема руху транспортних засобів та пішоходів, знаки безпеки руху.

1.4.6. Для зберігання різних матеріалів і вантажів на території підприємства відповідно до вимог пункту 18.2 цих Правил повинні передбачатися спеціальні майданчики, за необхідності оснащені стелажами і підставками.

1.4.7. Пожежні водойми, траншеї та інші споруди, влаштовані для виробничих потреб, слід закрити чи огородити, а в темний період доби забезпечити їх освітлення. Використовувати пожежні водойми потрібно лише за призначенням.

1.4.8. На території постійних виробничих майданчиків підприємств для проїзду транспорту і іншої техніки, а також переходів повинні бути дороги і пішохідні проходи з твердим покриттям. Проїзна частина доріг та пішохідні проходи повинні систематично очищатися від бруду та снігу, а в темний час доби - освітлюватися.

1.4.9. У місцях перехрещення залізничних колій з пішохідними і автомобільними шляхами повинні бути влаштовані переходи і переїзди через залізничні колії, обладнані попереджувальними знаками і світлозвуковою сигналізацією.

1.4.10. Ширина автодоріг, влаштованих на території виробничих майданчиків підприємств, повинна визначатися в залежності від типу використовуваних автомобілів чи тракторів і категорії дороги. В усіх випадках ширина проїзної частини повинна бути на 1 м більша ширини використовуваних на підприємстві машин чи інших рухомих транспортних засобів.

Ширина пішохідних проходів повинна бути не менше 1,5 м. За інтенсивності пішохідного руху меншої, ніж 100 людей в одну годину, в обох напрямках дозволяється влаштування проходів шириною 1 м.

1.4.11. Швидкість руху транспортних засобів на під'їзних шляхах і проїздах не повинна перевищувати 10 км/год., у виробничих приміщеннях - 5 км/год. Швидкість руху залізничного транспорту не повинна перевищувати 5 км/год.

1.4.12. На території підприємства повинні бути встановлені дорожні знаки відповідно до вимог ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування" (далі - ДСТУ 4100-2002) та Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (далі - Правила дорожнього руху).

1.4.13. Виходи із приміщень, які розташовані поблизу залізничної колії, повинні бути паралельними їй. У разі влаштування виходів із приміщень в напрямку, перпендикулярному залізничній колії, перед виходами повинні бути встановлені огороджувальні бар'єри довжиною не менше 5 м у кожен бік від виходу. Огороджувальні бар'єри потрібно також установлювати в місцях виїзду рухомого складу на залізничні колії із-за будівель і споруд, які заважають нормальній видимості.

1.4.14. Небезпечні зони на території постійних виробничих майданчиків підприємств, на внутрішніх транспортних шляхах, переходах, у виробничих приміщеннях, на спорудах і робочих місцях повинні бути позначені знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 "Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76) і огороджені.

1.5. Вимоги до виробничих будівель і споруд

1.5.1. Приміщення і споруди, обладнання їх водопроводом, каналізацією, опаленням, вентиляцією та електротехнічними засобами повинні відповідати розробленим проектам згідно з вимогами чинних санітарних та будівельних норм і правил ( Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, СНиП 2.09.02-85 "Производственные здания" (далі - СНиП 2.09.02-85), СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87), а також діючих у галузі норм технологічного проектування ОНТП 02-85 "Общесоюзные нормы технологического проектирования лесозаготовительных предприятий" (далі - ОНТП 02-85), ВНТП 06-85 "Нормы технического проектирования деревообрабатывающих производств по выпуску столярных изделий и паркетных щитов при объеме переработки пиломатериалов до 10 тыс.куб.м в год" (далі - ВНТП 06-85).

1.5.2. Виробничі будівлі і споруди повинні регулярно перевірятися на предмет визначення можливості їх подальшої експлуатації відповідно до вимог Правил обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету з питань будівництва, архітектури і житлової політики та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 N 32/288 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 423/2863. На всі виробничі будівлі і споруди роботодавець повинен складати паспорти.

1.5.3. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів повинно здійснюватись відповідно до ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення" (далі - ДБН А.3.1-3-94).

1.5.4. Розташування устаткування на дільницях і в цехах має відповідати характеру виробництва і використовуваним технологічним процесам, а також забезпечувати здорові і безпечні умови праці.

1.5.5. Висота приміщень повинна дозволяти розміщувати коло стелі устаткування і комунікації так, щоб у місцях регулярного проходу людей висота від низу устаткування (комунікацій) до підлоги була не менше 2 м, а в місцях нерегулярного проходу людей - 1,8 м. Найменша відстань від верху технологічного устаткування до стелі повинна бути 0,4 м.

Ширина постійних проходів, вільних від устаткування і комунікацій, повинна бути не менше 1 м.

1.5.6. Приміщення у залежності від розмірів і напрямків їх використання, від фізичних і хімічних властивостей матеріалів, які використовуються у виробництві, а також залежно від найбільш можливої кількості присутніх працівників повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння і необхідною кількістю сигнальних та аварійних пристроїв відповідно до ГОСТ 12.4.009-83 "ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание" (далі - ГОСТ 12.4.009-83), ГОСТ 12.1.010-76 "ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.010-76) і НАПБ А.01.001-2004.

1.5.7. Кількість і розміщення евакуаційних виходів, відстань від робочих місць до виходів, розміри проходів, коридорів та дверей, необхідних для забезпечення евакуації працівників з виробничих, складських та інших будівель повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85 та пункту 4.3 НАПБ А.01.001-2004.

1.5.8. Евакуаційні шляхи та виходи відповідно до вимог пункту 4.3 НАПБ А.01.001-2004 повинні відповідати таким вимогам:

забезпечувати швидкий і безпечний рух працівників у разі виникнення небезпеки;

не мати сторонніх предметів, інших перешкод;

забезпечувати вихід із приміщень найкоротшим шляхом у будь-який час;

бути позначені відповідними знаками, нанесеними так, щоб їх було видно з робочих місць;

бути обладнані аварійним освітленням, яке автоматично включається у разі відключення електричного струму у мережі загального освітлення;

мати двері евакуаційних виходів, які відчиняються тільки назовні (вони не повинні бути розсувні чи обертові та замикатися на ключ або мати запори, які ускладнюють їх відкривання).

Для евакуації працівників у воротах для автомобільного транспорту допускається влаштовувати двері (без порогів або з порогами висотою не більше 0,1 м), що відкриваються у напрямку виходу з будівлі.

З урахуванням вимог будівельних норм виходи можуть влаштовуватися через тамбури-шлюзи.

1.5.9. Кількість, розташування й розміри аварійних проходів і аварійних виходів повинні визначатися з урахуванням характеристик використовуваного устаткування, розмірів і кількості робочих місць та найбільш можливої чисельності працівників у зміну.

1.5.10. Розміри отвору воріт для транспортування вантажів безрейковим транспортом мають перевищувати габаритні розміри завантажених транспортних засобів за висотою на 0,2 м і за шириною на 0,6 м.

1.5.11. Ворота, двері, вікна, люки та інші рухомі елементи будівель і споруд повинні легко відкриватися на всю ширину отвору і фіксуватися в потрібному положенні. На прозорих дверях (воротах) на висоті очей повинна бути нанесена позначка.

Вікна у відкритому положенні не повинні створювати небезпеку для працівників.

1.5.12. Дверні отвори виробничих і допоміжних приміщень повинні встановлюватись без порогів і виступів, а двері мають відкриватися назовні.

1.5.13. Двері у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях повинні мати межу вогнестійкості не менше 0,6 год., відкриватися в бік виходу з приміщення і бути забезпечені пристроями для самозакриття відповідно до вимог СНиП 2.09.02-85.

1.5.14. У закритих виробничих приміщеннях мікроклімат повинен відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99). Повітротехнічне устаткування повинне забезпечувати встановлені параметри мікроклімату.

Пристрої для вентиляції закритих виробничих приміщень не повинні створювати протягів.

1.5.15. Підлоги в приміщеннях повинні бути рівними, неслизькими, без щілин. У приміщеннях з холодними підлогами місця постійного перебування на них працівників повинні мати теплоізолювальні настили.

На дільницях, де використовуються агресивні і отруйні речовини, підлоги повинні бути стійкими до хімічної дії та легко оброблятися під час проведення дезінфекції і вологого прибирання.

1.5.16. Проїзди в цехах повинні бути постійно вільними і позначеними на підлозі лініями шириною не менше 0,05 м, які відрізняються від підлоги кольором.

Підлога в приміщеннях для зберігання техніки, а також поверхня відкритих майданчиків повинні мати розмітку, виконану водостійкою фарбою або іншим способом і вказувати місце стоянки техніки та проїзди.

Уздовж стін приміщень для зберігання автомобілів та інших транспортних засобів повинні бути зроблені колесовідбійні пристрої.

1.5.17. Мінімальна ширина проїзду для перевезення деталей і виробів всередині виробничих приміщень повинна бути не менше ширини транспортного засобу з вантажем плюс 1,2 м; у разі перевезення деталей і виробів рейковим транспортом - не менше ширини транспортного засобу з вантажем плюс 2 м (по 1 м з кожного боку).

1.5.18. Розміри пішохідних тунелів, галерей і естакад повинні відповідати таким вимогам:

висота тунелів, галерей і комунікацій від рівня підлоги до низу конструкцій покрить (перекрить), які виступають, не повинна бути менше 2,1 м;

ширина тунелів, галерей і естакад повинна відповідати розрахунковим величинам, але бути не менше 1,5 м.

Транспортні і комунікаційні галереї і естакади повинні мати вільний від обладнання і комунікацій прохід шириною не менше 0,7 м.

1.5.19. Кожне робоче місце має бути зручним і таким, що не заважає діям працівників. Оптимальні рішення з організації робочих місць, розташування верстатів і ліній, міжверстатного устаткування, місць складування, проходів, проїздів повинні прийматися відповідно до конкретних умов виробничого процесу з урахуванням конструктивних особливостей устаткування, його ремонту й обслуговування, оброблюваного матеріалу, запобігання дії на працівника небезпечних і шкідливих чинників.

1.5.20. Відстані між верстатами, елементами будівель і споруд мають визначатися діючими в галузі нормами технологічного проектування.

1.5.21. Робоче місце біля устаткування, під час роботи на якому є можливість пошкодження захисних пристроїв, різального інструменту і викидання різальним інструментом оброблюваного матеріалу або його обрізків, повинне бути розташоване не в напрямку їх можливого викидання. Його слід визначати експлуатаційною документацією на відповідне устаткування.

1.5.22. По периметру надвірних стін будівель, висота яких до верху карниза більша 10 м, на дахах потрібно встановлювати огородження з вогнестійких матеріалів заввишки не менше 0,6 м. На будівлях без внутрішніх водостоків ці огородження повинні бути решітчастими.

1.5.23. Суміжні приміщення з різко вираженою різницею температур і вологості потрібно відокремлювати одне від одного тамбурами, коридорами, тамбур-шлюзами, шторами чи повітряними завісами.

1.5.24. Приміщення, у яких у процесі виробництва виділяються пил, пара чи гази, повинні бути ізольовані від інших приміщень.

1.5.25. Виробничі і складські будівлі та приміщення необхідно обладнувати блискавкозахистом згідно з вимогами РД 34.21.122-87 "Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений" .

1.5.26. У приміщеннях повинні бути спеціально відведені місця для зберігання інструменту, первинних засобів пожежогасіння, аптечок першої медичної допомоги із встановленням відповідних знаків, написів, плакатів, а також попереджувальні знаки з безпеки праці, пожежної безпеки і виробничої санітарії.

1.5.27. Зберігати інструмент і обтиральні матеріали потрібно в спеціальних шафах. Зберігати потрібно лише обладнання, інвентар, матеріали, які мають безпосереднє відношення до даного виробництва.

1.6. Електробезпека

1.6.1. Електроустановки, які використовуються на лісогосподарських підприємствах та в цехах первинної переробки деревини, повинні відповідати вимогам чинних "Правил устройства электроустановок", затверджених Міністерством енергетики СРСР 04.07.84 (далі - "Правила устройства электроустановок"), Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 N 257 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (ДНАОП 1.1.10-1.01-97), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - ДНАОП 0.00-1.21-98), Правил будови електроустановок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 (ДНАОП 0.00-1.32-01), Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103 (ДНАОП 0.00-1.29-97), ГОСТ 12.1.038-82 "ССБТ. Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов", ГОСТ 12.1.045-84 "ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля", ГОСТ 12.1.013-78 "ССБТ. Строительство. Электробезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.013-78), а також технічних паспортів на них та інструкцій з безпечної їх експлуатації заводів-виробників.

1.6.2. Обслуговування діючих електроустановок, проведення в них оперативних перемикань, організація і виконання ремонтних, монтажних або налагоджувальних робіт та випробувань повинні здійснюватись спеціально підготовленим електротехнічним персоналом, який повинен бути в складі енергетичної служби підприємства та мати відповідну групу допуску з електробезпеки відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 .

1.6.3. Електроустановки, під час роботи на яких створюються небезпечні для здоров'я працівника електромагнітні поля, повинні використовуватись з виконанням вимог Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (ДСанПіН 3.3.6-096-2002).

1.6.4. Експлуатацію електрозахисних ізолювальних засобів необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.019-79 "ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты". Під час роботи з використанням електрозахисних засобів (ізолювальних штанг і кліщів, електровимірювальних кліщів, покажчиків напруги) дозволяється наближення працівника до струмопровідних частин на відстань, що визначається довжиною ізолювальної частини цих засобів.

1.6.5. Доторкатись до ізоляторів електроустановки, що перебуває під напругою, слід з використанням електрозахисних засобів.

1.6.6. Роботи на повітряних лініях та у відкритих або закритих розподільчих пристроях необхідно проводити відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98.

1.6.7. Усі пускові пристрої повинні бути обладнані так, щоб унеможливити пуск машин і механізмів, а також увімкнення енергетичних мереж сторонніми особами. Відкриті струмопровідні частини електричних установок повинні бути розташовані в недоступних для працівників місцях або огороджені (ізольовані) від випадкового дотику до них. Апаратуру відкритого виконання (рубильники, запобіжники тощо) потрібно встановлювати в металевих конструкціях, що закриваються на замок, і вивішувати попереджувальні написи та знаки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

Усі пускорегулювальні прилади повинні мати написи про своє призначення.

1.6.8. Рубильники та інші пускові пристрої у разі припинення подання струму мають автоматично вимкнутися з метою уникнення самочинного пуску електродвигунів у разі відновлення подання раптово зниклої напруги.

1.6.9. Не слід знімати або відкривати захисні засоби струмопровідних частин, що перебувають під напругою.

1.6.10. Використання в приміщеннях пересувних електроприймачів повинно відповідати чинним "Правилам устройства электроустановок".

1.6.11. При появі загрози, пов'язаної з доторканням до струмопровідних частин електродвигуна або до обертових частин електродвигуна і механізму, який вони приводять у рух, необхідно зупинити електродвигун і на його пусковому пристрої або ключі керування вивісити плакат "Не вмикати! Працюють люди".

1.6.12. Під'єднання до електричної мережі ручного переносного інструменту потрібно проводити відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 та ГОСТ 12.2.013.0-91 "ССБТ. Машины ручные електрические. Общие требования безопасности и методы испытаний" (далі - ГОСТ 12.2.013.0-91).

1.6.13. Кабель електроінструменту повинен бути захищений від випадкових пошкоджень і зіткнень з гарячими, вогкими та масними поверхнями.

1.6.14. Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, апаратів, світильників, розподільних пристроїв, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) повинні мати надійне захисне заземлення або занулення відповідно до ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление" (далі - ГОСТ 12.1.030-81).

1.6.15. Заземлення корпуса електроінструменту потрібно здійснювати спеціальною жилою живильного кабелю, яку забороняється використовувати в якості провідника робочого струму. Не слід використовувати з цією метою нульовий робочий провід.

1.6.16. Заземлювальні пристрої повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.030-81. Для тієї частини електрообладнання, яка може опинитися під напругою внаслідок порушення ізоляції, потрібно забезпечити надійний контакт із заземлювальним пристроєм або із заземленими конструкціями, на яких воно встановлено.

1.6.17. Згідно з вимогами "Правил устройства электроустановок" приєднання заземлювальних провідників до заземлювачів, заземлювального контуру і до защемлюваних конструкцій слід виконувати зварюванням, а до корпусів апаратів, машин та опор повітряних ліній електропередач - зварюванням або надійним болтовим з'єднанням.

1.6.18. Трансформатори необхідно встановлювати відповідно до вимог ГОСТ 12.2.007.2-75 "ССБТ. Трансформаторы силовые и реакторы электрические. Требования безопасности".

1.6.19. Усі роботи щодо обслуговування і ремонту електрообладнання, електроінструменту та освітлювальної мережі потрібно виконувати тільки після від'єднання електроживлення. У місцях від'єднання необхідно встановлювати знаки безпеки, що забороняють вмикання системи електроживлення.

1.6.20. Устаткування, під час роботи якого може утворюватися статична електрика, повинно мати пристрої, що унеможливлюють її накопичення.

1.6.21. Діючі електроустановки всіх споживачів номінальною напругою до 220 В, незалежно від належності до відомств, повинні проходити випробування в обсязі і з періодичністю відповідно до вимог "Правил устройства электроустановок".

Ізоляція електрообладнання виробництва іноземних виробників, яка згідно з технічною документацією випробувана напругою нижчою, ніж передбачена "Правилами устройства электроустановок", повинна випробовуватись напругою, яка встановлюється в кожному окремому випадку з урахуванням досвіду експлуатації, але не нижче 90% напруги випробовування, яка прийнята виробником, за умови, що інші вказівки постачальника відсутні.

1.6.22. Електроустаткування мобільних (пересувних) побутових приміщень повинно відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 .

1.6.23. Мобільні споруди мають бути заземлені відповідно до вимог ГОСТ 23274-84 "Здания мобильные (инвентарные). Электроустановки. Общие технические условия".

1.7. Пожежна безпека

1.7.1. Пожежна безпека на лісогосподарських і лісопромислових підприємствах повинна досягатися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, створення безпечних умов праці працівникам, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі виникнення пожежі, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, "Правил пожарной безопасности в лесной и деревообрабатывающей промышленности ППБО-117-81", затверджених Міністерством лісової і деревообробної промисловості СРСР від 26.06.81 (НАПБ В.01.019-81/150), та Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.12.98 N 527 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.03.99 за N 157/3450 (далі - НАПБ В.01.054-98/510 ).

1.7.2. На кожному підприємстві з урахуванням ступеня його пожежної небезпеки потрібно виконувати встановлений протипожежний режим, а також розробляти загальнооб'єктову інструкцію про заходи пожежної безпеки для всіх вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних та вибухонебезпечних приміщень (дільниць, цехів, складів, майстерень, територій тощо).

1.7.3. Усі працівники у виробничих і складських приміщеннях у межах покладених на них функціональних обов'язків повинні знати пожежонебезпечні характеристики матеріалів і речовин, які використовуються в технологічних процесах чи зберігаються. Використовувати на виробництві і зберігати речовини і матеріали без зазначення характеристик їх пожежної і вибухової небезпеки заборонено.

1.7.4. Під час пожежонебезпечного періоду в лісових масивах на лісогосподарських підприємствах повинно бути встановлене цілодобове чергування відповідальних посадових осіб.

1.7.5. Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових, вартових), а також лісової охорони роботодавцю потрібно розробити і затвердити інструкцію, в якій слід визначити обов'язки охоронців щодо контролю за дотриманням протипожежного режиму, огляду території, приміщень та лісового фонду, порядку дії в разі виникнення пожежі, спрацювання засобів пожежної сигналізації і автоматичного гасіння пожеж, а також вказати, кого з посадових осіб підприємства потрібно сповіщати в разі пожежі.

1.7.6. На території підприємств слід установлювати і доводити до відома всіх працівників схему евакуації працівників і техніки на випадок виникнення пожежі.

1.7.7. Куріння на території підприємства дозволено тільки в спеціально відведених місцях, улаштування яких унеможливлює виникнення пожежі.

1.7.8. Роботи з будівництва, реконструкції підприємств чи їх підрозділів, технологічного переоснащення об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій можуть починатися тільки після перевірки проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки.

1.7.9. Пожежне обладнання та інвентар слід розміщувати на видних і легкодоступних місцях, утримувати їх справноми і готовими до негайного використання. Потрібно постійно контролювати їх технічний стан і призначити працівників, що відповідають за утримання пожежного обладнання та інвентарю у справному стані.

1.7.10. Приміщення залежно від розмірів і напрямків їх використання, фізичних і хімічних властивостей матеріалів, які використовуються у виробництві, а також залежно від найбільш можливої кількості присутніх працівників повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння і необхідною кількістю сигнальних та аварійних пристроїв відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.4.009-83 та ГОСТ 12.1.010 -76.

1.7.11. Вимоги пожежної безпеки до будівель громадського призначення лісових підприємств та порядок дій працівників у разі виникнення пожежі містяться у пунктах 4,7 та 9 НАПБ А.01.001-2004.

1.7.12. Усі види пожежної техніки та протипожежного обладнання, які використовуються для запобігання пожежам та їх гасіння, повинні мати сертифікат відповідно до вимог Правил обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення, затверджених наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 27.06.97 N 374 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.09.97 за N 407/2211 (НАПБ Б.01.003-97).

1.7.13. У виробничих, складських, адміністративних і допоміжних приміщеннях підприємств слід передбачати протипожежне водопостачання, яке повинне забезпечувати пропускання розрахункової кількості води для гасіння пожежі відповідно до вимог чинних будівельних норм для кожного типу будівель та споруд.

1.7.14. Усі виробничо-складські або допоміжні приміщення чи будівлі повинні мати на вхідних дверях напис про категорію приміщення чи будівлі щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки.

1.7.15. Робота верстатів при вимкнених системах вентиляції і аспірації заборонена.

1.7.16. У разі, якщо на підприємствах вибухо- і пожежонебезпечні процеси, які відносяться до виробництв категорії В, організовано в приміщеннях спільно із процесами лісопиляння, необхідно дотримуватися таких вимог безпеки:

технологічне устаткування повинно мати автоматичне блокування із системами припливно-витяжної вентиляції та з аспіраційними системами;

повинен бути виконаний весь комплекс заходів із захисту від статичної електрики;

регулярно відповідно до затвердженого графіка потрібно очищати від пилу аспіраційні системи, зокрема бункери і циклони.

1.7.17. Нижні лісосклади та склади пиломатеріалів повинні відповідати вимогам СНиП 2.11.06-91 "Склады лесных материалов. Противопожарные нормы проектирования" (СНиП 2.11.06-91) та НАПБ А.01.001-2004.

1.8. Вимоги щодо водопостачання та каналізації

1.8.1. Роботодавець зобов'язаний забезпечити підпорядковані йому підрозділи господарчо-питним і виробничим водопостачанням, а також фекальною і виробничою каналізацією. Розміщення і влаштування водопровідних і каналізаційних мереж повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий" (далі - СНиП 2.04.01-85).

1.8.2. Підрозділи підприємства повинні забезпечуватися достатньою кількістю води, необхідною для задоволення питних потреб згідно з ДСН 3.3.6.042-99, господарсько-виробничих потреб та потреб пожежогасіння відповідно до СНиП 2.04.01-85 та СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения". Якість води повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством". Експлуатувати водопровідні та каналізаційні споруди та мережі слід відповідно до вимог ГОСТ 12.3.006-75 "ССБТ. Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности".

1.8.3. Мережі господарсько-питних водопроводів і мережі для подавання води на технологічні потреби потрібно влаштовувати окремо.

1.8.4. Підземні місткості, висота відсипаної ґрунтом поверхні яких нижча 0,7 м від спланованої поверхні території, повинні мати огородження з боку можливого наїжджання транспорту.

1.8.5. Відкриті місткості, висота піднесення стінок яких над спланованою поверхнею території менше 0,6 м, повинні бути огороджені вздовж зовнішнього периметра.

1.8.6. Для постачання питної води дозволяється використовувати автомати, водограйчики, закриті бачки з фонтанувальними насадками та інші пристрої.

Температура питної води повинна бути не вище + 20 град.С. і не нижче + 8 град.С.

1.8.7. Працівники виробництв з підвищеною температурою довкілля повинні забезпечуватися газованою підсоленою водою (з вмістом кухонної солі до 5 г на 1 л води) із розрахунку 3-5 л води на одного працівника на зміну.

1.8.8. На підприємствах, які не можна під'єднати до каналізаційної системи, потрібно влаштувати (побудувати) зовнішні убиральні з вигрібними ямами або іншими вмістищами. Вигрібні ями необхідно вчасно очищати, а вбиральні утримувати в належному санітарному стані.

1.8.9. Стічні води після миття автотракторної техніки, миття підлоги в приміщеннях для зберігання або обслуговування цієї техніки, які містять горючі рідини та завислі речовини, перед злиттям у каналізаційну мережу потрібно очищати в місцевих очисних установках.

Після очищення стічних вод від миття автомобілів вміст завислих речовин, включаючи нафтопродукти, в них не повинен перевищувати норм, встановлених "Санитарными правилами и нормами охраны поверхностных вод от загрязнения", затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря СРСР від 04.07.88 N 4630 (СанПіН 4630-88).

1.8.10. У разі відсутності зовнішньої каналізаційної системи випускання виробничих стічних вод потрібно здійснювати відповідно до вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.

1.9. Вимоги до освітлення

1.9.1. Освітлення виробничих, допоміжних і побутових приміщень повинно відповідати вимогам СНиП II-4-79 "Естественное и исскуственное освещение" (далі - СНиП II-4-79). Норми освітленості робочих поверхонь у лісі повинні відповідати вимогам "Отраслевых норм искуственного освещения предприятий лесной и деревообрабатывающей промышленности", затверджених заступником Міністра лісової та паперової промисловості СРСР 10.01.83 (НАОП 1.5.00-3.01-83).

1.9.2. Робочі місця в цехах за можливості повинні забезпечуватися достатнім природним освітленням, а за необхідності бути обладнані штучним освітленням, що забезпечує належні умови праці, захист здоров'я працівника. Світлові прорізи (отвори) всередині і назовні будівель заборонено загромаджувати виробами, інструментом, матеріалами та іншими предметами. Для захисту працівників від прямих сонячних променів необхідно використовувати жалюзі, штори тощо.

1.9.3. Приміщення для зберігання транспортних засобів, складські приміщення, а також інші приміщення без постійного перебування у них працівників дозволяється експлуатувати без природного освітлення.

1.9.4. Територія підприємства, під'їзди, проїзди транспортних засобів, пішохідні доріжки і небезпечні зони в темну пору доби чи за умови поганої видимості вдень повинні бути освітлені. Рівень освітленості повинен бути не менше 2 люксів.

1.9.5. Робочі місця, на яких після раптового знеструмлення пристроїв штучного освітлення може скластися травмонебезпечна ситуація, повинні бути обладнані системами аварійного освітлення з автоматичним вмиканням після знеструмлення загальної електричної мережі.

1.9.6. Аварійне освітлення повинно забезпечувати рівень освітленості робочих поверхонь не менше 5% норми, встановленої для системи загального освітлення, але бути не менше за 2 люкси. На випадок евакуації людей повинен бути забезпечений рівень освітленості підлоги, основних проходів і сходів не нижче 0,5 люкса, на відкритій території - 0,2 люкса.

1.9.7. Контроль освітленості повинен проводитися не рідше одного разу на рік, а також після кожної групової заміни джерел світла. Контроль потрібно здійснювати шляхом вимірювання освітленості на робочих місцях, перевіряння відповідності проекту на освітлення типам і кількості освітлювальних пристроїв, а також їх розміщенню щодо світлових прорізів (отворів) і устаткування.

Вимірювання рівня освітленості повинне проводитись у площині робочої поверхні відповідно до вимог ДСТУ Б.В.2.2-6-97 "Будівлі і споруди. Методи вимірювання освітленості".

1.9.8. Експлуатація освітлювального устаткування повинна проводитися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98.

1.9.9. Усі роботи з технічного обслуговування й очищення світильників слід проводити тільки після знеструмлення електроживлення світильників.

Чищення світильників місцевого освітлення повинно здійснюватись працівниками щозміни під час прибирання робочого місця.

Чищення світильників у приміщеннях загального призначення повинно проводитися не рідше одного разу на 3 місяці.

1.9.10. У приміщеннях, де необхідно проводити ремонтні, налагоджувальні роботи, огляд виробничого устаткування, а також у технологічних галереях, тунелях потрібно передбачати використання переносних світильників, напруга електроживлення яких повинна відповідати вимогам електробезпеки.

1.9.11. У вибухонебезпечних приміщеннях необхідно використовувати світильники у вибухозахищеному виконанні, а в пожежонебезпечних - світильники у закритому виконанні.

1.10. Вимоги до опалення, вентиляції, температурного режиму і кондиціювання повітря

1.10.1. У виробничих приміщеннях протягом всього робочого часу з урахуванням використовуваних технологій і фізичного навантаження на працівників потрібно підтримувати сприятливу для організму людини температуру повітря відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99, а в приміщеннях для відпочинку, приймання їжі, чергування, у санітарних та санітарно-технічних - відповідно до призначення цих приміщень.

1.10.2. Згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" виробничі і допоміжні приміщення повинні бути обладнані системами опалення (охолодження) і вентиляції. Чергове опалення потрібно влаштовувати так, щоб підтримувати температуру повітря не нижче + 5 град.С., використовуючи основні опалювальні системи.

Використання тієї чи іншої системи вентиляції повинно бути обґрунтовано розрахунком, який має підтвердити необхідні повітрообмін, температуру і стан повітряного довкілля відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

Вентиляційні установки повинні мати паспорти і періодично проходити випробування.

Підключати до вентиляційних систем потрібно таку кількість приймачів, яка передбачається проектом, розробленим спеціалізованою організацією.

1.10.3. Забезпечення будівель гарячою водою необхідно здійснювати відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85.

1.10.4. У виробничих приміщеннях, де працюють машини із двигунами внутрішнього згорання, потрібно встановити і під час роботи машин використовувати примусову вентиляцію. Загальнообмінна вентиляція цих приміщень повинна забезпечувати такий обмін повітря, за якого концентрація шкідливих речовин у повітрі цього приміщення не перевищувала б граничнодопустимих рівнів. Тривалість перебування працівників у виробничому приміщенні машини з невимкненим двигуном не повинна перевищувати часу, потрібного для виконання технологічного процесу. Машини мають бути обладнані глушниками шуму та іскрогасниками.

1.10.5. Припливно-витяжна вентиляція з'єднаних між собою приміщень повинна перешкоджати припливу повітря із приміщення з більшою концентрацією шкідливих газів, пари чи пилу у приміщення з меншим вмістом цих речовин.

1.10.6. Системи місцевої та загальнообмінної вентиляції повинні бути відокремленими.

1.10.7. Операторські приміщення, кімнати відпочинку, майстерні, лабораторії повинні мати автономні системи вентиляції.

1.10.8. Джерела зі значним виділенням пари, газів, пилу потрібно загерметизувати й обладнати місцевими відсмоктувачами.

1.10.9. Аварійна вентиляція має забезпечувати кратність повітрообміну вище ефективності загальнообмінної вентиляції.

1.10.10. Усі вентиляційні установки, за винятком віконних та дахових вентиляторів, потрібно розташовувати в окремих приміщеннях.

1.10.11. Обсяг викидів з цехів та інших виробничих приміщень у повітря населених місць не повинен перевищувати встановлених нормативів відповідно до вимог Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.97 N 201 (ДСП 201-97).

1.10.12. Перед початком експлуатації заново змонтованих вентиляційних установок, після їх реконструкцій чи ремонту вентиляційні системи потрібно налагодити і випробувати. Стан повітряного середовища виробничих приміщень повинен перевірятися при введенні об'єктів в експлуатацію, після їх реконструкції, зміні технологічного процесу та періодично відповідно до затверджених графіків.

1.10.13. У разі зміни технологічних процесів, а також перестановки виробничого устаткування, що забруднює повітря, вентиляційні установки повинні бути приведені відповідно до нових умов.

Незалежно від наявності примусової або природної вентиляції вікна повинні бути обладнані фрамугами для провітрювання, що відкриваються. Для відкриття фрамуг, вікон, створів, ліхтарів і для їх регулювання повинні бути влаштовані зручні пристосування, управління якими здійснюється з підлоги.

1.10.14. Опалення робочих приміщень повинно забезпечувати нормативний діапазон температур повітря на робочих місцях відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99.

1.10.15. Джерела зі значним виділенням конвекційної теплоти (обпалювальні печі, варильні та обжарювальні камери тощо) повинні мати теплову ізоляцію, щоб температура нагрітих поверхонь устаткування і огороджень робочих місць не перевищувала більше ніж на 2 град.С. оптимальні величини температури повітря для даної категорії робіт відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042-99.

1.10.16. Експлуатація парових та водогрійних котлів, теплових мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.94 N 51 (далі - ДНАОП 0.00-1.08-94), і Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 N 117 (ДНАОП 0.00-1.11-98).

1.11. Шум і вібрація

1.11.1. У виробничих приміщеннях, на постійних робочих місцях, у робочих зонах і на території підприємств рівень ультразвуку та інфразвуку не повинен перевищувати величин, передбачених вимогами Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), а рівень шуму також встановлених допустимих величин відповідно до вимог ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83).

1.11.2. Зони з рівнем інтенсивності шуму, вищим нормованих значень (80 дБ), повинні бути позначені знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76. Працівники, що працюють у цих зонах, повинні бути забезпечені роботодавцем засобами індивідуального захисту і використовувати їх за призначенням.

1.11.3. Слід уникати навіть короткочасного перебування працівників у зоні з рівнем звукового тиску понад 135 дБ у будь-якій октавній смузі.

1.11.4. Параметри вібрації на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.012-90) та Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99).

1.11.5. Приміщення, в яких розміщене устаткування з підвищеним рівнем шуму і вібрації, мають бути ізольовані та обладнані засобами шумо- та віброізолювання.

1.11.6. Маса вібрувального устаткування (інструменту) або його частин, які утримуються руками в різних положеннях у процесі роботи, не повинна перевищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають більш жорстких обмежень.

1.11.7. При роботі з устаткуванням (інструментом), що створює вібрацію, загальна тривалість контакту з вібрувальними поверхнями не повинна перевищувати 75% тривалості робочої зміни.

1.11.8. На підприємствах, в організаціях та установах повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочих місцях з періодичністю, встановленою роботодавцем, але не рідше одного разу на рік.

1.12. Вимоги до санітарно-побутових приміщень

1.12.1. Для санітарно-побутового забезпечення працівників на підприємствах повинні бути обладнані спеціальні приміщення відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87 та цих Правил.

1.12.2. До складу санітарно-побутових приміщень повинні входити гардеробні, душові, умивальні, убиральні, курильні, місця для розміщення напівдушових, улаштування питного водопостачання, приміщення для обробляння, зберігання та видавання засобів індивідуального захисту.

1.12.3. Побутові приміщення дозволено розміщувати у прибудовах до виробничих будівель або в окремих будівлях. У разі, якщо це не суперечить санітарно-технічним нормам, технологічним та протипожежним вимогам, допускається розміщення побутових приміщень у виробничих будівлях. Побутові приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв повинні розташовуватися в окремо розміщених будівлях чи на першому поверсі виробничого приміщення, але не ближче 20 м від приміщень з вибухопожежонебезпечним виробництвом.

Вибухопожежонебезпечні виробництва та склади легкозаймистих речовин не повинні організовуватись під побутовими приміщеннями і над ними.

1.12.4. Для працівників, які виконують роботу на відкритому повітрі або в приміщеннях з температурою повітря на робочих місцях нижче + 5 град.С., необхідно влаштовувати кімнати для обігріву.

Для сушіння робочого одягу дозволяється використовувати (у гардеробних) закриті шафи, обладнані пристроями для подавання в них підігрітого повітря і видалення вологого повітря.

1.12.5. На підприємствах повинні бути створені умови для дезінфекції, знепилення, знешкодження та прання спецодягу. Доставляти забруднений спецодяг потрібно в закритій тарі.

1.12.6. Кількість санітарних приладів - напідлогових чаш (унітазів) і пісуарів у вбиральнях, розташованих у виробничих приміщеннях відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87, повинна бути з розрахунку один санітарний прилад на 18 чоловіків і на 12 жінок у найбільш чисельній зміні, а в убиральнях, розташованих в адміністративних будівлях, - з розрахунку один санітарний прилад на 45 чоловіків і на 30 жінок. Вхід в убиральню повинен бути через тамбур. Вбиральні необхідно облаштовувати умивальниками з розрахунку один умивальник на 4 унітази і на 4 пісуари, але не менше одного умивальника на кожну вбиральню.

У чоловічих убиральнях дозволено влаштовувати замість індивідуальних лоткові пісуари з настінним зливом.

1.12.7. У разі відсутності убиралень у приміщенні при незначній кількості працівників та/або наявності незавершеного будівництва дозволяється обладнувати дворові убиральні з вигрібними ямами на відстані не ближче 25 і не далі 150 м від приміщення (будівлі). Зовнішні вбиральні повинні бути обладнані водонепроникними приймальниками з щільно закритими кришками і витяжкою з вигребу. Кількість місць у дворових убиральнях повинна бути згідно з нормативами, наведеними в підпункті 1.12.6 цих Правил.

2.1. Загальні вимоги

2.1.1. Машини, виробниче устаткування, пристрої та інструмент повинні протягом усього періоду експлуатації відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.003-91 "ССТБ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.003-91) і цим Правилам.

Позначення органів управління на виробничому устаткуванні повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.4.040-78 "ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Обозначения".

Слід працювати тільки на справних машинах та устаткуванні і користуватися лише справним інструментом.

2.1.2. Вантажопідіймальні машини і вантажозахоплювальні органи повинні відповідати вимогам Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07), ГОСТ 12.3.009-76 "ССТБ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.009-76), ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.020-80).

2.1.3. Паросилове господарство, паропроводи, газопроводи, арматура і топочні пристрої, а також ацетиленові генератори, компресори, вулканізаційна апаратура та інше устаткування, яке перебуває під тиском, повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 N 104 (ДНАОП 0.00-1.07-94), ДНАОП 0.00-1.08-94 і Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 N 254 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (далі - ДНАОП 0.00-1.20-98).

2.1.4. Машини, устаткування, механізований та ручний інструмент, контрольно-вимірювальні прилади повинні мати паспорт та керівництво з експлуатації відповідно до конструкторської документації.

2.1.5. Частини устаткування (у тому числі трубопроводи гідравлічних та пневматичних систем, запобіжні клапани, кабелі тощо), механічне пошкодження яких може викликати виникнення небезпеки, повинні бути захищені або розташовані так, щоб запобігти їх випадковому пошкодженню. Небезпечні місця на устаткуванні повинні огороджуватися.

2.1.6. Сигнальне пофарбування машин, устаткування, трубопроводів, огороджень, а також знаки небезпеки повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76.

2.1.7. Устаткування у процесі експлуатації не повинно забруднювати виробниче середовище викидами шкідливих речовин у кількості, більшій граничнодопустимих значень, установлених ГОСТ 12.1.005-88.

2.1.8. Устаткування, яке є джерелом шуму, ультразвуку, вібрації, слід виготовляти таким, при роботі якого перераховані шкідливі виробничі чинники у передбачених умовах та режимах експлуатації не перевищували б норм, установлених ГОСТ 12.1.003-83 та ГОСТ 12.1.012-90.

2.1.9. Устаткування, на якому в процесі роботи утворюються скалки, стружка, іскри, краплини змащувально-охолоджувальної рідини тощо, повинно бути оснащене захисними щитками, екранами, розміщеними між робочим інструментом і робочим місцем. За необхідності спостереження за процесом оброблення в екранах потрібно встановлювати оглядові вікна із прозорого і міцного матеріалу.

У випадку неможливості влаштування захисного екрана працівники повинні користуватися засобами індивідуального захисту (захисні окуляри, маски, щитки тощо).

2.1.10. Устаткування, під час роботи якого утворюється пил, дрібна стружка, шкідливі для здоров'я працівників аерозолі, рідини, гази, концентрація яких у робочій зоні може перевищувати допустиму норму, повинно бути оснащене засобами відсмоктування забрудненого повітря із зони оброблювання і очищення його від домішок. За необхідності до такого устаткування повинні бути приєднані індивідуальні пристрої, які включають у себе пило-, стружко- і газоприймальники та відсмоктувальні пристрої.

2.1.11. Вибракування стальних канатів потрібно проводити відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07.

2.1.12. Ріжучий і абразивний інструмент повинен зберігатися у відповідності до документації щодо його експлуатації на стелажах, полицях, у шафах чи скриньках.

Стелажі за своїми розмірами повинні відповідати найбільшим габаритам деталей, що укладаються на них, і мати написи про граничнодопустимі навантаження на них. Полицям стелажів слід надавати ухил усередину стелажа.

2.1.13. Усі контрольно-вимірювальні прилади потрібно утримувати у справному стані і забезпечувати проведення їх перевірок у порядку, установленому експлуатаційною документацією.

2.1.14. Огляд інструменту та пристроїв з метою вибракування зношених повинен проводитися відповідно до установленого графіка, але не рідше одного разу на 3 місяці за встановленим роботодавцем порядком.

2.1.15. Модернізовані і виготовлені на підприємстві устаткування та пристрої повинні відповідати вимогам проектної документації, яка пройшла державну експертизу на відповідність вимогам Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.94 N 431 (далі - ДНАОП 0.00-4.20-94).

2.2. Трактори, лісозаготівельні машини, лісоскладське та лісопильне устаткування, лебідки

2.2.1. Сільськогосподарські трактори та самохідні машини, які використовуються на лісогосподарських та лісозаготівельних роботах, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.019-86 "ССТБ. Тракторы и машины самоходные сельскохозяйственные. Общие требования безопасности" та Державних санітарних правил з обладнання і влаштування тракторів і сільськогосподарських машин, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 41 (ДСП 3.3.2.041-99), лісогосподарські - НАОП 3.0.00-2.04-78.

2.2.2. Сільськогосподарські трактори та трактори загального призначення, що використовуються для трелювання деревини, повинні дообладнуватись гідрозахватами або лебідками зі сталевими канатами та щитами. Назване знаряддя повинне забезпечувати можливість переміщення дерев, деревних хлистів, довгоття та сортиментів у більш безпечному в порівнянні з волочінням напівнавантаженому положенні. Кабіни тракторів, що трелюють деревину з використанням чокерного оснащення, повинні додатково укріплюватись з боку лебідки з метою захисту тракториста від можливих ударів уламків деревини, чокерів, канатів.

2.2.3. Вимоги до лісопромислових тракторів, машин і устаткування, які встановлені ГОСТ 12.2.102-89 "ССБТ. Машины и оборудование лесозаготовительные и лесосплавные, тракторы лесопромышленные. Требования безопасности, методы контроля требований безопасности и оценки безопасности труда", є обов'язковими для дотримання під час використання названих технічних засобів. Вони повинні доповнюватись експлуатаційною документацією до технічних одиниць конкретних марок.

2.2.4. Система управління сортувальними лісоконвеєрами на нижніх лісоскладах та в цехах деревообробки повинна забезпечувати пуск і зупинку механізму приводу з будь-якого місця за всією довжиною лісоконвеєра.

2.2.5. Пульти управління лісопильними рамами і верстатами, що працюють на поточних лініях, повинні мати блокування запуску приводу головного руху і двосторонньої сигналізації (світлової та звукової), яке має діяти протягом не менше 10 с.

2.2.6. Лісопильні рами і верстати всіх типів повинні бути обладнані захисними пристроями і блокуванням відповідно до розділу 3 ГОСТ 12.2.026.0-93 "ССБТ. Оборудование деревообрабатывающее. Требования безопасности к конструкции" (далі - ГОСТ 12.2.026.0-93).

2.2.7. Конструкція лісопильних рам і деревообробних верстатів повинна відповідати спеціальним вимогам безпеки до конкретних груп деревообробного устаткування, викладеним у розділі 5 ГОСТ 12.2.026.0-93.

2.2.8. Лебідки, які використовуються на лісозаготівлі, повинні відповідати вимогам ДСТУ 4254-4:2002 "Лебідки трелювальні. Вимоги безпеки" (далі - ДСТУ 4254-4:2002), технічній документації на їх виготовлення, затвердженій у встановленому законодавством порядку, бути обладнані звуковим та світловим сигналами, їх барабани - надійними гальмами. Великовантажні лебідки, які використовуються на нижніх та проміжних лісоскладах, їх встановлення та використання повинні також відповідати вимогам, наведеним у підпунктах 2.2.9-2.2.16.

2.2.9. Шеститонні та інші великовантажні лебідки, які використовуються для штабелювання колод, повинні встановлюватись на постійні місця. Під лебідки слід підстилати помости заввишки 0,5 м із лісоматеріалів, покладених на ґрунт і вкритих настилом з дощок завтовшки 50-75 мм. Над лебідками і робочими настилами потрібно влаштовувати дах. Для кожної лебідки потрібно відводити ділянку складу не більш ніж на 8-10 штабелів. Укладання колод у штабелі на кожній з ділянок необхідно починати з найбільш віддаленого від лебідки штабеля, а розбирання - у зворотному порядку.

2.2.10. Лебідки необхідно закріплювати сталевими канатами або ланцюгами так, щоб унеможливити їх зміщення.

2.2.11. Для закріплення блоків лебідки повинні бути забиті в ґрунт групи паль або зроблені інші пристосування, які б відповідали за міцністю зусиллям, що виникають при роботі. Палі повинні бути покриті листковою сталлю. Не дозволяється кріплення лебідок і блоків за випадкові предмети та споруди (опори повітряних ліній, частини споруд тощо). Блоки потрібно кріпити до груп паль сталевим канатом з розрахунковим запасом міцності.

2.2.12. Блоки необхідно огороджувати з боку внутрішнього кута, який утворюється канатом, що обводить блок, запобіжними стовпами, нахиленими у бік блоків, або канатними петлями.

2.2.13. Установлювати лебідки необхідно так, щоб барабанні вісі були перпендикулярні лінії руху канатів. Робочу вітку тягового каната потрібно розташовувати по осі штабеля. Робочі канати, канати або ланцюги для кріплення лебідки, стропи, гаки, блоки повинні мати 5,5-кратний запас міцності.

2.2.14. Канати повинні бути надійно закріплені на барабанах лебідки. У разі розмотування каната на барабані слід залишати не менше трьох його витків.

2.2.15. ОбТєм пачок лісоматеріалів, які переміщуються лебідкою, повинен визначатися розрахунками в залежності від вантажопідіймальності лебідки та кута підіймання пачок.

2.2.16. Прокладання канатів канатно-блочної системи лебідок через лісоконвеєри повинне здійснюватись так, щоб унеможливити зачеплення канатів рухомими колодами або деталями лісоконвеєра.

2.3. Риштування, містки (переходи), драбини, сходні

2.3.1. Риштування та помости повинні відповідати вимогам пункту 7.2 Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 252 (далі - ДНАОП 1.1.10-1.04-01).

2.3.2. Риштування, поміст та інші пристрої для виконання робіт на висоті слід виготовляти інвентарними, за типовими проектами та мати паспорт заводу-виробника.

2.3.3. Трапи і містки повинні бути жорсткими і мати кріплення, які унеможливлюють їх зміщення. Прогин настилу за умови максимального навантаження не повинен бути більшим 0,02 м. Трапи і містки з довжиною більше 3 м повинні мати проміжні опори.

2.3.4. Містки (переходи), сходи, драбини, трапи, сходні виробничих приміщень, лісових складів мають бути виготовлені із металу чи пиломатеріалів хвойних порід першого і другого сорту без нахилу волокон.

2.3.5. Виконання робіт із використанням драбин слід проводити відповідно до вимог пункту 7.1 ДНАОП 1.1.10-1.04-01.

2.4. Конвеєри, підйомники і домкрати

2.4.1. Влаштування конвеєрів та їх розміщення у виробничих будівлях повинні здійснюватися з дотриманням вимог розділів 2, 3 та 4 ГОСТ 12.2.022-80 "ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности".

2.4.2. Виконання робіт із використанням домкратів необхідно проводити відповідно до вимог розділу 6 ДНАОП 1.1.10-1.04-01.

2.4.3. Безпечна експлуатація підйомників повинна виконуватись відповідно до вимог розділів 3, 5 та 6 Правил будови і безпечної експлуатації підйомників, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.12.2003 N 232 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.12.2003 за N 1262/8583 (далі - НПАОП 0.00-1.36-03). Залізничні підйомники слід використовувати також з виконанням вимог Правил технічної експлуатації залізниць в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.96 N 411 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.97 за N 50/1854 (далі - ЦРБ 0004).

2.5. Приводи, огородження і допоміжні пристрої

2.5.1. Загальні вимоги безпеки до конструкції приводів, огороджень та допоміжних пристроїв повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91.

2.5.2. На приводах і механізмах, які ними приводяться в рух, повинні бути нанесені стрілки, що показують напрям обертання або руху механізмів і двигунів.

2.5.3. У всіх випадках перед запуском устаткування в експлуатацію огородження повинні бути поставлені на місце і надійно закріплені. Працювати на устаткуванні із знятим чи несправним огородженням не дозволяється.

2.5.4. Транспортні засоби для переміщення заготовок, виробів тощо з одного місця на інше повинні бути обладнані огородженнями, які б унеможливлювали падіння транспортованих предметів.

2.5.5. Робота устаткування без блокувальних і запобіжних пристроїв, які є невід'ємною частиною конструкції, не дозволяється.

Запобіжні пристрої, призначені для попередження аварій, вибухів і виходу з ладу окремих частин устаткування, повинні бути калібровані і використовуватися тільки за призначенням.

2.6. Інструмент

2.6.1. Ручний інструмент (молотки, долота, гайкові ключі, зубила, багри, сокири тощо) повинен бути інвентарним, використовуватися в справному стані і відповідати технічній та експлуатаційній документації.

2.6.2. Ручний слюсарно-ковальський інструмент повинен відповідати вимогам розділу 5 ДНАОП 1.1.10-1.04-01.

2.6.3. Конструкція механізованого інструменту повинна відповідати вимогам ДСН 3.3.6.039-99.

Ручний механізований інструмент (шліфувальні машини, пилки, рубанки тощо) повинен мати захисні огорожі.

2.6.4. Ручний пневматичний інструмент ударної дії повинен мати пристрої, які усувають небезпеку самовільного вилітання робочого інструменту при холостому ході.

Робочий пусковий механізм на ручних пневматичних машинах (інструменті) повинен бути:

розташований так, щоб унеможливити випадкове включення;

улаштований так, щоб при знятті тиску від руки оператора автоматично закривався пневматичний впускний клапан.

2.6.5. Приєднання шлангів до пневматичного інструменту, вхідного штуцера роздавального трубопроводу та з'єднання шлангів між собою повинно бути міцним і виконуватись тільки за допомогою штуцерів або ніпелів зі справною різьбою (кільцевими виточками) та стяжних хомутиків.

2.6.6. Ручні електричні машини (інструмент) повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 та перевірятися не рідше одного разу на 6 місяців відповідно до вимог ГОСТ 12.2.013.0-91.

2.6.7. У конструкції ручного механізованого інструменту масою понад 5 кг повинен бути пристрій для його підвішування та перенесення.

2.6.8. Інструмент механізований для лісозаготівель повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.104-84 "ССБТ. Инструмент механизированный для лесозаготовок. Общие требования безопасности".

2.6.9. Під час перевезення чи перенесення інструменту на великі відстані гострі частини пилок і сокир необхідно ховати у спеціальні чохли або інші засоби захисту (футляри з брезенту, дерева, лубу тощо).

3.1. Технічне обслуговування і ремонт машин та устаткування на території транспортно-ремонтних цехів необхідно проводити на спеціально відведених для цієї мети дільницях чи робочих постах, які повинні бути оснащені необхідним обладнанням, пристроями, інструментом і приладами.

3.2. Технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів у польових умовах має здійснюватись відповідно до вимог "Типовой инструкции для слесарей по ремонту автомобилей, тракторов и механизмов на предприятиях лесного хозяйства", затвердженої заступником Голови Державного комітету лісового господарства СРСР від 30.12.88 (НАОП 3.0.00-5.06-88).

Під час ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів слід дотримуватись вимог пожежної безпеки відповідно до НАПБ В.01.054-98/510.

3.3. На постах технічного обслуговування і ремонту, у виробничих приміщеннях і на відкритих майданчиках автомобілі, трактори, спеціальні машини та інші транспортні засоби повинні розміщуватися так, щоб відстані між ними, елементами будівель, стаціонарним технологічним устаткуванням і робочими місцями відповідали чинним нормам і правилам і забезпечували зручне та безпечне переміщення працівників, транспортних засобів і виконання технологічних операцій.

3.4. Місця постійного проведення ремонтних робіт повинні бути обладнані оглядовими канавами, естакадами, підйомниками. Довжина, ширина, глибина і висота оглядових канав і естакад мають визначатися в залежності від конструкції рухомого складу і технологічного устаткування.

3.5. Піднімати (підвішувати) трактори та лісозаготівельні машини на їх базі в польових умовах (лісосіці, лісовантажному пункті, верхньому лісоскладі тощо) лебідкою іншого трактора необхідно тільки за умови кріплення каната за раму трактора. При цьому тяговий канат лебідки потрібно розміщувати перпендикулярно повздовжній осі трактора, який піднімається, не допускаючи дотику каната з гострими деталями конструкції трактора. Перебування в тракторі по осі дії каната і збоку від нього на відстані, меншій довжини натягнутого каната під час піднімання (підвішування) трактора, є небезпечним і не повинно допускатись. Після закінчення піднімання, не підлізаючи під трактор, потрібно викласти під його піднятим боком клітку із брусів.

3.6. Піднімати устаткування, агрегати, вузли та інші збірні механізми вантажопідіймальними технічними засобами потрібно на спеціально призначені для цієї мети місця і пристрої відповідно до технічної документації і схем безпечних способів стропування, обв'язування і кантування вантажів. Схеми та інструкції повинні бути вивішені на робочих місцях.

3.7. При виконанні кріпильних робіт у важкодоступних місцях необхідно використовувати спеціальні викрутки. Працювати, сидячи на крилі автомобіля, стоячи на підніжці та на ребордах оглядової канави, заборонено.

3.8. Проведення робіт поблизу механізмів, які рухаються, електричних проводів і електроустановок дозволяється тільки за умови зупинки електроустаткування і зняття електричної напруги. У разі, якщо за умовами виробництва це зробити неможливо, небезпечні місця (зони) потрібно огородити і роботи здійснювати в присутності керівника робіт.

3.9. Для проведення робіт всередині цистерни (посудини) працівники додатково повинні бути забезпечені роботодавцем шланговим протигазом, запобіжним поясом з прикріпленим до нього рятувальним канатом, розрахованим на навантаження не менше 2 кН (200 кг), захисними окулярами та іншими засобами захисту, які мають використовуватись за потреби і вказуватись у наряді-допуску.

У разі застосування шлангового протигаза з довжиною шланга більше 11 м потрібно забезпечувати примусове подавання повітря під маску протигаза працівника в резервуарі.

Спецодяг не повинен мати металевих пряжок, ґудзиків та іншої фурнітури, а взуття - сталевих цвяхів, підківок і набойок.

Термін одноразового перебування в резервуарі (посудині) не повинен перевищувати 15 хвилин з наступним відпочинком на чистому повітрі не менше 15 хвилин.

3.10. Для освітлення всередині резервуара (посудини) потрібно використовувати акумуляторні батареї, вмикання і вимикання яких слід проводити тільки поза резервуаром.

3.11. Організація та проведення електрогазозварювальних робіт та експлуатація необхідного для цього устаткування повинні відповідати вимогам Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (ДНАОП 0.00-5.12-01), ДНАОП 0.07-1.01-80 "Техника безопасности в строительстве (СНиП III-4-80)" (далі - ДНАОП 0.07-1.01-80), ГОСТ 12.3.003-86 "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности", ГОСТ 12.3.036-84 "ССБТ. Газоплазменная обработка металлов. Требования безопасности" та ГОСТ 12.1.013-78.

3.12. При виконанні ковальських, пресових та термічних робіт слід дотримуватись вимог Державних санітарних правил для ковальсько-пресових цехів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.97 N 200 (ДСП 200-97).

3.13. У разі використання газових паяльників під час виконання мідницьких робіт слід керуватись вимогами ДНАОП 0.00-1.20-98.

3.14. При виконанні електрогазозварювальних, ковальсько-пресових, термічних, гальванічних, мідницьких, шиномонтажних, вулканізаційних, кузовних, оббивальних, фарбувальних та антикорозійних робіт, робіт з полімерними матеріалами, під час ремонту і зарядження акумуляторів, паяльних та інших робіт рівень шкідливих речовин у робочій зоні не повинен перевищувати граничнодопустимих рівнів, вказаних у "Списку ПДК вредных веществ в воздухе рабочей зоны", затвердженому постановою Головного державного санітарного лікаря СРСР від 26.05.88 N 4617 (із змінами).

3.15. Поводження з промисловими відходами має відповідати Гігієнічним вимогам щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення, затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29 (ДсанПіН 2.2.7.029-99).

4.1. Розташування устаткування на дільницях і в цехах має відповідати характеру виробництва і використовуваним технологічним процесам, а також забезпечувати нешкідливі і безпечні умови праці. Організація і виконання робіт на механічній дільниці повинні відповідати вимогам "Санитарных правил для механических цехов (обработка металлов резанием)", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря СРСР від 07.12.89 N 5160 (ДНАОП 0.03-1.48-89), експлуатаційної документації на верстати (лінії) та цих Правил.

4.2. Вимоги безпеки до процесів обробки різанням повинні бути викладені в технологічних документах і виконуватись протягом усього технологічного процесу.

4.3. Робочі місця для працівників, що виконують роботи сидячи та стоячи, мають відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" та підпунктам 1.6.19, 1.6.20, 1.6.21, 1.6.22 цих Правил.

4.4. Приводити у дію та обслуговувати верстати повинні тільки ті працівники, за якими вони закріплені.

Ремонт верстатів повинен виконуватись спеціально призначеними працівниками, що мають фахову підготовку відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

4.5. Вимкнення верстата обов'язкове:

у разі припинення подавання струму;

перед заміною робочого інструменту, установленням деталі, що обробляється, зняттям її з верстата;

перед ремонтом, чищенням та змащуванням верстата, прибиранням відходів.

4.6. Для зняття, встановлення деталей або заготовок масою більше 20 кг необхідно використовувати підіймально-транспортні технічні засоби, обладнані спеціальними органами (захватами).

4.7. Укладання матеріалів та деталей біля робочих місць повинно робитися способом, що забезпечує їх стійкість.

4.8. Робоче місце працівника, що працює на верстаті і навколо нього, повинне завжди утримуватися в чистоті і не захаращуватись виробами та матеріалами.

4.9. Прибирання відходів від верстата за відсутності спеціальних пристроїв повинно робитися тільки за допомогою відповідних пристосувань (гаків, щіток). Гаки повинні мати гладку рукоятку та щиток, який запобігає порізам рук працівника стружкою.

Прибирання стружки з робочих проходів повинно проводитися ретельно, накопичення стружки не дозволяється. Стружка має збиратись у спеціальні ящики і в міру їх заповнення видалятись із приміщення.

4.10. При залишенні робочого місця (навіть короткочасно) працівник, що працює на верстаті, повинен вимкнути верстат.

4.11. Біля кожного верстата має бути вивішена табличка із зазначенням особи, яка відповідає за його експлуатацію.

4.12. При роботах на токарних верстатах необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.2.003-91 та ГОСТ 12.2.062-81 "Оборудование производственное. Ограждения защитные".

4.13. Під час роботи на свердлильних, фрезерних, заточувальних та шліфувальних верстатах слід керуватись вимогами ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.009-80 "ССБТ. Станки металлообрабатывающие. Общие требования безопасности", ДСТУ 2752-94 "Устаткування метало- та деревообробне. Верстати металорізальні. Вимоги безпеки", ДСТУ 2753-94 "Устаткування метало- та деревообробне. Верстати деревообробні побутові. Вимоги безпеки", ДСТУ 2754-94 "Устаткування метало- та деревообробне. Верстати металорізальні. Методи оцінювання безпеки".

4.14. Робота на ножицях має здійснюватись відповідно до вимог ГОСТ 12.2.118-88 "ССБТ. Ножницы. Требования безопасности".

4.15. При роботах на пресах необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.2.117-88 "ССБТ. Прессы гидравлические. Требования безопасности".

5.1. Загальні положення та вимоги

5.1.1. Організація лісогосподарських, лісозаготівельних та лісотранспортних робіт на забрудненій радіонуклідами території повинна гарантувати неперевищення ліміту дози опромінення відповідно до вимог "Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Державні гігієнічні нормативи", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.97 N 208 та введених у дію постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62 (далі - ДГН 6.6.1-6.5.001-98), унеможливлювати додаткове опромінення.

5.1.2. Під час ведення робіт на радіоактивно-забруднених територіях слід керуватися вимогами ДГН 6.6.1-6.5.001-98 та цими Правилами.

5.2. Заходи радіаційної безпеки

5.2.1. У разі виконання робіт у зонах радіоактивного забруднення 2-5 та 5-15 Кі/км/кв., крім первинного інструктажу, з усіма працівниками на об'єкті додатково повинен бути проведений цільовий інструктаж з радіаційної безпеки за видами робіт з обов'язковим зазначенням потреби використання необхідних засобів індивідуального захисту.

5.2.2. На територіях із щільністю радіоактивного забруднення 5-15 Кі/км.кв. не слід перевозити працівників на робочі об'єкти у відкритому автотранспорті. Перевезення працівників повинне здійснюватись в автобусах або на вкритому, спеціально пристосованому герметизованому автотранспорті з протипиловими повітряними фільтрами. Перед подаванням автотранспорту для перевезення працівників у салонах необхідно провести вологе прибирання. Слід уникати сухого прибирання.

5.2.3. В умовах інтенсивного пилоутворення необхідно використовувати респіратори і захисні окуляри та періодично не рідше одного разу на місяць здійснювати очищення та дезактивацію засобів індивідуального захисту з наступним контролем ефективності дезактивації.

5.2.4. Приймати їжу працівники повинні винятково у спеціально пристосованих місцях. Не слід облаштовувати такі місця у зоні радіоактивного забруднення з рівнем 5-15 Кі/км.кв. За умови роботи у зоні значного радіоактивного забруднення для приймання їжі працівники повинні бути вивезені у менш забруднену зону.

Привезення води та гарячого харчування повинне проводитись тільки у герметично закритій тарі, а інших продуктів харчування - упакованими у поліетиленові пакети. Не слід використовувати для пиття воду з відкритих водойм та джерел.

5.2.5. На територіях підприємств зі щільністю радіоактивного забруднення 5-15 Кі/км.кв. техніка, яка працювала у лісі, повинна проходити миття на спеціально облаштованих майданчиках дезактивації. Будівництво таких майданчиків дезактивації має проводитись подалі від колодязів питної води, річок, озер.

Обмивання та дезактивація техніки повинні проводитись у напрямку від менш забруднених частин до більш забруднених. Після дезактивації техніки слід провести контроль її радіоактивного забруднення.

5.2.6. Не рідше одного разу на тиждень необхідно проводити контроль поверхневого забруднення спецодягу та спецвзуття (приладами КРБ-1 або МКС-01). У разі перевищення після прання допустимих нормативів поверхневого забруднення одягу - такий одяг слід вилучити з користування та замінити новим.

5.3. Спеціальні вимоги безпеки при виконанні лісогосподарських робіт

5.3.1. Усі види робіт в умовах радіоактивного забруднення території взимку повинні виконуватись за наявності снігового покриву, а протягом вегетації - у вологу погоду.

5.3.2. Проходи (гони) лісогосподарської техніки на радіоактивно забрудненій території повинні виконуватись таким чином, щоб вітер був зустрічним або боковим. На сухих ґрунтах одночасну роботу кількох машин у гонах дозволяється виконувати тільки на великих площах, унеможливлюючи взаємний негативний вплив пилоутворення.

5.3.3. Під час підготовки ґрунту та посадки лісу слід використовувати техніку з герметизованими кабінами. Садіння лісу повинне проводитись з максимальним використанням лісосадильних автоматів. Використовувати лісосадильні машини потрібно при зволоженому ґрунті.

5.3.4. У разі роботи у лісах зони безумовного відселення з щільностями забруднення ґрунту більше 15 Кі/км.кв. (гасіння лісових пожеж, боротьба з шкідниками лісу та інше) на бригаду потрібно оформляти наряд-допуск за формою, наведеною в додатку 1. У ньому повинно бути визначено: місце проведення робіт, завдання, список працівників, бригадир, ланкові, тривалість робочого часу, заходи радіаційної безпеки, засоби індивідуального захисту, розрахункова середня доза опромінення.

5.3.5. Спостереження за пожежним станом забруднених територій слід здійснювати переважно з пожежних веж за допомогою телекамер (дистанційне) або патрулювання з гелікоптерів та літаків. У випадку наземного патрулювання маршрути слід прокладати з урахуванням радіаційної обстановки. Гасіння низових лісових та торфових пожеж необхідно починати з тилу з подальшим переходом до флангових та фронтальної ділянок пожежі.

5.3.6. Під час звалювання лісу, після зрізування дерева та його падіння наступні роботи (обрубування гілок, розкряжування стовбура тощо) слід проводити після того, як осяде пил.

5.3.7. У разі проведення лісосічних робіт у зоні зі щільністю радіоактивного забруднення 5-15 Кі/км.кв. потрібно запобігати трелюванню дерев з кронами. Під час очищення лісосік порубні рештки слід збирати в купи для перегнивання, складати на волоки чи технологічні коридори.

5.3.8. Під час заготівлі живиці працівники повинні бути забезпечені роботодавцем респіраторами та захисними окулярами, використовувати їх.

6.1. Технологічні процеси повинні відповідати вимогам ДСТУ 3273-95 "Безпечність виробничих підприємств. Загальні положення та вимоги", ГОСТ 12.3.002-75 "Процессы производственные. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.002-75), ГОСТ 12.3.009-76, не мати прихованих небезпек.

6.2. Використання у виробництві шкідливих речовин дозволяється після їх державної регламентації та державної реєстрації відповідно до вимог Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.95 N 420.

6.3. Перед переїздом робочих машин, тракторів і агрегатів через штучні споруди необхідно за допомогою дорожнього знака перевірити відповідність дозволеної вантажопідіймальності споруди масі агрегату, що переміщується, та візуально впевнитися у справності штучної споруди.

6.4. Зупиняти транспортні засоби слід у місцях, які є зручними для безпечного виходу та входження в їх кабіну тракториста (машиніста, оператора).

6.5. При виявленні на робочому об'єкті вибухонебезпечних предметів (снарядів, бомб, мін тощо) усі роботи слід негайно припинити, межі ділянки позначити знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 з написом "Обережно! Небезпечність вибуху", організувати охорону та передати повідомлення в органи МНС.

6.6. Роботи в цехах, на нижніх та проміжних лісоскладах, а також у лісі повинні виконуватись відповідно до затверджених карт технологічного процесу, а за необхідності згідно з іншою проектно-технологічною документацією, яка затверджується у встановленому порядку (положеннями, проектами організації робіт, типовими технологічними процесами, технологічними регламентами, технологічними інструкціями тощо), зміст яких не повинен суперечити нормативно-правовим актам з охорони праці.

6.7. Картами технологічного процесу необхідно завершувати доведення до відома бригад (ланок) і окремих працівників вимог з охорони праці, які відсутні в експлуатаційній документації на технічні засоби і в повній мірі не можуть бути включені в акти з охорони праці підприємства. Зміст карти технологічного процесу повинен відповідати вимогам ГОСТ 3.1120-83 "ЕСТД. Общие правила отражения требований безопасности труда в технологической документации" з доповненнями, які необхідні для регламентації безпечного ведення окремих видів робіт, враховувати особливості робочого об'єкта, виділених бригаді знарядь праці, прийнятої технології робіт, рівня повноти врахування вимог безпеки праці в інструкції з охорони праці та в інших документах для бригади. Під час їх розроблення максимум необхідної інформації слід подавати графічно та в табличній формі.

6.8. Нормативно - правові акти з охорони праці, що діють на підприємстві, та технологічні документи, які бригада або ланка повинні виконувати в доповнення до вимог карти технологічного процесу, в карті необхідно називати в розділі "Особливі вказівки".

6.9. Під час роботи в зонах охорони слід керуватися:

а) електричних мереж - Правилами охорони електричних мереж, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.97 N 209;

б) магістральних трубопроводів - Правилами охорони магістральних трубопроводів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 N 1747.

6.10. Організаційне та технологічне керівництво роботами в лісі та на лісоскладах повинні здійснювати майстер або інший працівник, які успішно пройшли перевірку знань з безпечного ведення конкретних робіт. У розпорядженні керівника робіт повинно бути таке число бригад (ланок), роботу яких він спроможний щозмінно організувати та проконтролювати.

6.11. Відпочинок, переходи та переїзди (за винятком агрегатних лісових машин з укріпленими кабінами) повинні виконуватись в обхід небезпечних територій.

6.12. Сідати (лягати) для відпочинку працівникам слід у побутових приміщеннях, а в лісі, як виняток, відпочинок сидячи дозволяється в місцях, які добре видні з кабін технічних засобів, що рухаються на робочому об'єкті, але не на шляху їх руху.

7.1. Загальні вимоги

7.1.1. Лісокультурні роботи слід організовувати і виконувати відповідно до карти технологічного процесу, яка розробляється і затверджується у встановленому роботодавцем порядку та з виконанням вимог пункту 6.7 цих Правил. У карту технологічного процесу включаються технологічна схема об'єкта, порядок та спосіб виконання робіт, особливі вказівки. Під час розроблення карти технологічного процесу слід керуватися цими Правилами, а для робіт на схилах - також вимогами "Типовой инструкции по охране труда при проведении лесокультурных работ на склонах", затвердженої заступником Голови Державного комітету лісового господарства СРСР від 28.12.87 (НАОП 3.0.00-5.02-87).

7.1.2. На стежках та дорогах, що перетинають ділянки, де виконуються лісокультурні роботи, мають встановлюватись заборонні знаки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76, які забороняють прохід та проїзд стороннім особам (технічним засобам).

Лісокультурні землі необхідно заздалегідь обстежити. Небезпечні місця (крутояри, урвища, ями тощо) та виділені місця для відпочинку необхідно позначати попереджувальними знаками. Перед виконанням механізованих робіт на схилах знаки безпеки повинні встановлюватись також коло підгір'я.

7.1.3. Працівники на лісокультурних роботах повинні бути забезпечені роботодавцем питною водою, аптечками для надання швидкої допомоги та засобами індивідуального захисту. На період проведення робіт декількома працівниками один із них має призначатися старшим.

7.1.4. Лісокультурні роботи необхідно проводити за швидкості вітру не більше 11 м/с, у гірських та горбистих умовах - не більше 8,5 м/с. Вони мають припинятися в період грози, злив та при видимості менше 50 м, з настанням сутінок і в нічні години.

7.1.5. На період роботи лісогосподарських машин необхідно забезпечити:

відсутність працівників на навісних знаряддях і поруч з ними при підійманні, опусканні та розворотах машини;

розвертання машин у місцях, де немає перешкод;

рух машини під час подолання перешкод тільки на першій передачі швидкості, переїзд через повалені дерева під прямим кутом, через невеликі заглиблення під кутом 15 град. - 200 град. до осі руху агрегата;

спорудження стійких настилів для переїзду через перезволожені ділянки, рови і канави;

переведення навісного (начіпного) устаткування в транспортне положення з додатковою фіксацією його під час переїзду з однієї ділянки на іншу, подолання перешкод і розвертання машини;

очищення робочих органів від рослинних залишків та землі спеціальними очисниками після зупинки машини.

7.1.6. Лісогосподарські машини повинні агрегатуватися тільки з тими тракторами, які визначені підприємством-виробником і названі в інструкціях з їх експлуатації.

7.1.7. Під час роботи машинно-тракторних агрегатів повинна забезпечуватись безпека обслуговуючого персоналу.

7.1.8. Під час проведення лісокультурних робіт дозволяється перебувати в кабіні трактора лише одній особі - трактористу.

7.1.9. При заглибленому знарядді дозволяється повертати машину на кут відповідно до експлуатаційної документації, але не більше ніж на 20 град.

7.1.10. Перед регулюванням та заміною навісного і причіпного устаткування необхідно встановити трактор на рівній площадці, устаткування опустити на землю, вимкнути двигун та унеможливити самовільний рух трактора і устаткування.

7.1.11. Перед переїздом через мости, гатки, греблі та інші споруди, стан яких не попереджено дорожніми знаками, необхідно візуально впевнитися щодо їх справності.

7.1.12. Лісокультурні роботи з використанням пестицидів повинні проводитись відповідно до вимог безпеки, наведених у розділі 8 цих Правил.

7.2. Збір лісового насіння, шишок та плодів. Перероблення лісонасіннєвої сировини

7.2.1. Збирати насіння, шишки і плоди (далі - насіння і плоди) із ростучих дерев з підійманням у крону на висоту понад 2 м дозволяється лише особам чоловічої статі, які досягли 18 років.

7.2.2. Збирати насіння дозволяється ланками з 2 працівників, які працюють у межах видимості одна від одної. Один у ланці має призначатися старшим.

7.2.3. Для збирання насіння і плодів із ростучих дерев працівники повинні бути забезпечені роботодавцем: драбинами, стрем'янками, механізованими підйомниками, лазами тощо. Перед початком збирання плодів і насіння із ростучих дерев необхідно впевнитися в їх стійкості. Під час роботи не слід перебувати в кроні дерева.

7.2.4. Переносні драбини і стрем'янки мають відповідати вимогам ДНАОП 1.1.10-1.04-01, мати інвентарні номери. Переносні драбини і стрем'янки повинні мати пристрій, який унеможливлює їх зрушення і перекидання під час роботи.

Не слід підкладати під нижні кінці драбин і стрем'янок каміння, дошки, гілки, сучки та інші предмети для надання стійкості. Працювати на драбині дозволяється лише одному працівнику.

7.2.5. Збирати насіння з дерев вище 5 м необхідно за допомогою гідромеханічних підйомників, виконуючи вимоги НПАОП 0.00-1.36-03, або спеціальних лазів відповідно до вимог інструкції щодо їх експлуатації. Перед переїздом агрегату з підіймальним пристроєм оператор повинен упевнитись у відсутності в люльках працівників і подати звуковий сигнал. Лази дозволяється використовувати тільки після їх випробовування у встановленому законодавством порядку та перевірки відповідності їх призначення фактичним умовам роботи.

7.2.6. Працівників, зайнятих збиранням насіння з ростучих дерев, слід забезпечувати запобіжними ременями, захисними касками і окулярами, а також справним інструментом.

7.2.7. Роботи слід організовувати так, щоб унеможливлювалось збирання насіння і плодів:

з небезпечних та підпиляних дерев;

із ростучих дерев під час дощу та після нього, доки не просохнуть стовбур і гілки, під час обледеніння стовбурів, при снігопаді, грозі, тумані, швидкості вітру понад 6,5 м/с;

у небезпечній зоні звалювання дерев;

з повалених дерев, що розташовані вздовж схилу крутістю понад 20 град. і впоперек схилу крутістю понад 15 град., без попередньої перевірки їх стійкості і надійного кріплення до здорових пнів або ростучих дерев;

ближче 50 м від пачки, яку скидають з щита трактора, на схилах - ближче 60 м;

одночасно з обрубуванням сучків;

у зоні навантажувальних робіт.

7.2.8. Конструкція і устаткування шишкосушарні повинні відповідати вимогам нормативних документів з охорони праці та пожежної безпеки.

7.2.9. У приміщеннях шишкосушарень, де навантажуються шишки, температура повітря не повинна перевищувати 28 град.С. Приміщення, де обезкрилюється насіння, обладнується вентиляцією.

7.2.10. Драбини, балкони, галереї шишкосушарні повинні мати загорожі висотою 1 м з бортами знизу висотою не менше 10 см. Висота горищного приміщення в місцях засипання шишок у барабан і на решітку (через люк) повинна бути не менше 2,3 м. Люки повинні бути огороджені, а подання шишок на горищне приміщення - механізоване.

7.2.11. Ручка обертання барабана з ручним приводом повинна мати храпове колесо з фіксатором. Решітки і барабани повинні бути виготовлені так, щоб на них не виступали гострі кінці металевої сітки.

7.2.12. До перероблення лісонасіннєвої сировини в шишкосушарнях допускаються особи, які досягли 18 років.

7.2.13. Тривалість перебування працівника в сушильній камері під час роботи (контроль, відчинення і зачинення кришок барабана тощо) не повинна перевищувати 5 хвилин у кожному окремому випадку.

Роботи, пов'язані з тривалим перебуванням працівника в сушильній камері (прибирання насіння, ремонт тощо), повинні здійснюватися тільки після зниження температури в ній до + 28 град.С. та повної зупинки устаткування і знятій електричній напрузі. На пульті управління при цьому необхідно вивісити табличку з написом: "Не вмикати - працюють люди". Для забезпечення безпеки при вході до камери біля її воріт повинен перебувати черговий, призначений з обслуговуючої бригади.

У шишкосушарні, що не має ізольованої сушильної камери, проводити будь-які ремонтні роботи слід після закінчення сушіння.

7.2.14. У сушильній камері повинно бути низьковольтне освітлення (12-42 В), яке вмикається ззовні камери. Дверці камери необхідно обладнати запорами, що відкриватимуться як ззовні, так і зсередини камери.

7.2.15. Димохід вогнедіючої шишкосушарні повинен очищатися від продуктів згорання не рідше одного разу на рік.

7.2.16. Не слід використовувати для підпалювання печі легко займисті рідини, оскільки це може призвести до швидкого переміщення вогню у бік працівника.

7.2.17. Пересувні шишкосушарні повинні встановлюватися на відстані не менше 50 м від будівель.

7.2.18. Стаціонарні і пересувні шишкосушарні слід обладнувати блискавковідводами і необхідними засобами пожежогасіння, а працівники повинні бути ознайомлені з правилами пожежної безпеки.

7.2.19. Процеси обезкрилювання, очищення і сортування насіння, яке має крилатки, слід механізувати.

7.2.20. Оператор, який обслуговує електрошишкосушарню, повинен мати кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче другої.

7.2.21. У шишкосушарні повинні бути умивальник, мило, рушник, аптечка першої допомоги, бачок з питною водою.

7.3. Розчищення земельних ділянок

7.3.1. Перед початком роботи машин необхідно розчистити ділянку від каміння, небезпечних дерев та дерев, діаметр яких на лінії зрізу перевищує 20 см.

7.3.2. Під час механізованого розчищення ділянки необхідно:

працювати за наявності справних захисних огороджень, передбачених конструкціями тракторів і лісогосподарських машин;

працювати із справним іскрогасником;

під час навішування робочого органу перебувати з боку робочого органу і трактора, а не між ними;

не залишати на розчищених смугах пні, небезпечні для роботи машин на послідуючих лісокультурних роботах.

7.3.3. Якщо на одній ділянці працюють два мотокущорізи, відстань між ними повинна бути не менше 60 м, а працівники, які прибирають зрізані дерева і чагарник, повинні перебувати на відстані не ближче 30 м від працюючого кущоріза.

7.3.4. Розчищення ділянки від чагарників, які похилені і викривлені, необхідно розпочинати з боку, протилежного їх нахилу.

7.3.5. Не слід працювати мотокущорізом після злив до повного просихання ґрунту, а також на заболочених ділянках. На слабких ґрунтах (осушених болотах, перезволожених ґрунтах) робота машин дозволяється після літнього просихання або зимового замерзання ґрунту.

7.3.6. Корчування пнів має організовуватись і виконуватись відповідно до вимог розділу 17 цих Правил.

7.4. Обробіток ґрунту

7.4.1. До початку робіт з обробітку ґрунту на зрубах проходи для агрегатів (коней) повинні бути зачищені від порубкових залишків відповідно до вимог Правил рубок головного користування в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.95 N 559 ( 559-95-п) (далі - Правила рубок головного користування в лісах України).

7.4.2. На ділянках з кількістю пнів понад 600 штук на 1 га проводити обробіток ґрунту плугом дозволяється після попереднього розкорчування проходів, а дисковими культиваторами і фрезами - після попереднього пониження пнів у проходах.

7.4.3. Обробіток ґрунту на нерозкорчованих зрубах необхідно здійснювати тракторами, обладнаними навісною системою. Обертові частини механізмів фрез та ротаційних культиваторів, що використовуються під час обробітку ґрунту, повинні бути надійно захищені від можливих пошкоджень ззовні.

7.4.4. Під час роботи працівники зобов'язані:

перебувати на безпечній відстані від працюючої фрези, встановленій технологічною документацією, але не ближче 15 м;

працювати з захищеними обертовими частинами механізмів (фрез, ротаційних культиваторів);

переносити ручні моторозпушники з одного місця на інше з виключеними робочими органами;

уникати оброблення ґрунту площадками з використанням тракторних агрегатів на ділянках поруч з крутоярами, урвищами та зсувами.

7.4.5. Обробіток ґрунту площадкоробами, мотобурами вздовж схилу крутістю не більше 20 град. повинен здійснюватися при русі зверху вниз.

7.4.6. Перед початком роботи на схилах необхідно забезпечити відсутність людей, тварин внизу схилу за всією його довжиною. На межах небезпечних зон слід встановлювати заборонні знаки безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76 з пояснювальними написами.

7.4.7. На горизонталях схилів дозволяється обробіток ґрунту колісними тракторами загального призначення при крутості схилу до 8 град., гусеничними загального призначення - до 12 град., тракторами (машинами) спеціального призначення - відповідно до експлуатаційної документації на конкретну марку трактора (машини).

7.4.8. При одночасній роботі двох або більше машин на одному схилі відстань між ними по схилу повинна бути не менше 60 м, а по горизонталі не менше 30 м. Роботи повинні бути організовані так, щоб унеможливлювалось перебування другої машини або працівників, які виконують роботи вручну, на відстані 30 м з обох боків від вертикалі, на якій працює машина вище по схилу.

7.4.9. Під час вимушеної зупинки трактора на схилі він повинен бути загальмований, двигун вимкненим, а робочий орган опущеним на землю.

7.4.10. При терасуванні схилів обов'язковим є влаштування безпечних під'їздів до терас, переїздів з однієї тераси на іншу, розворотних площадок. Ширина полотна переїздів повинна бути такою, щоб при прямолінійному русі трактора або його повороті гусениці кожної із сторін не наближалися ближче ніж за 1 м до краю полотна.

Один з переїздів повинен улаштовуватись з повздовжнім ухилом не більше 6 град. (120 проміле) і радіусом повороту не менше 15 м.

7.4.11. Під час роботи терасерами працівник зобов'язаний:

не висовувати відвал за край відкосу;

на глинистому та суглинистому ґрунтах працювати лише у випадках, коли вони сухі;

не виїжджати на насипну частину ґрунту підгірною гусеницею;

здійснювати проходження терасера на схилі крутістю 200 і більше лише у виямці з відсутністю ухилу в ній у бік підніжжя схилу;

не робити різкі розвороти під час роботи на схилах.

7.4.12. На терасі і схилах рух дозволяється тільки на першій передачі швидкості. Робота на схилах крутістю понад 6 град. має виконуватись лише в денний час.

7.4.13. Перед терасуванням глибоко еродованих схилів необхідно засипати вимоїни, попередньо встановивши в них опорні клітки, що перешкоджають обсипанню (сповзанню) ґрунту.

7.4.14. Виїмкам нарізних терас повинен надаватись зворотний (у бік верхівки схилу) поперечний нахил. Його крутість не повинна перевищувати 8 град., але бути достатньою для відвернення формування нахилу у бік підніжжя схилу під час подальшого обробітку ґрунту.

7.4.15. Під час організації робіт щодо влаштування наораних терас дозволяється працювати на схилах, де відсутні нерівності мікрорельєфу (виступи каміння, горби тощо) висотою понад 0,2 м. За їх наявності ґрунт слід попередньо планувати землерийними машинами. Знаряддя обробітку ґрунту тут необхідно вглиблювати під час зупинки машини.

7.5. Висівання і садіння лісу

7.5.1. Механізацію висівання насіння на нерозкорчованих або частково підготовлених ділянках слід проводити навісними сівалками, які управляються з кабіни трактора.

7.5.2. Для очищення висівних апаратів працівники повинні забезпечуватися роботодавцем спеціальними очисниками. Перемішування насіння в апаратах слід здійснювати механізованим способом.

7.5.3. Під час роботи лісосадильної причіпної машини необхідно забезпечити звукову або світлову сигналізацію між трактористом і працівником, що на машині. Рівень звукового сигналу повинен бути на 8 дБ вище рівня звуку зовнішнього шуму від роботи самого агрегату. Сигнал про зупинку машини повинен подавати той працівник, який першим помітив небезпеку. Працювати необхідно з використанням ременів безпеки, якщо це передбачено інструкцією з експлуатації машини.

7.5.4. Садильні ящики не повинні мати гострих виступів, зачіпок, цвяхів, що стирчать. Вага ящиків, які переносять жінки разом з садивним матеріалом, повинна бути не більше 7 кг. Допустима вага ящиків за умови перенесення їх двома особами жіночої статі не повинна перевищувати 14 кг.

7.5.5. При наїзді машини на перешкоди, розвертаннях та перед переїздами працівники повинні залишити робочі місця за сигналом тракториста після зупинки трактора.

7.5.6. За одночасної роботи декількох лісосадильних машин на одній ділянці в рівнинній місцевості відстань між ними повинна становити не менше 20 м.

7.5.7. Установлювати маркер на лісосадильних машинах у робоче положення і переставляти його в транспортне необхідно після зупинки машини.

7.5.8. При садінні лісу вручну декількома ланками відстань між ними повинна бути не менше 5 м.

Під час підготовки щілини мечем садильник повинен стояти тільки збоку вертикальної площини, в якій рухається меч (лопата) і працівник, який з ним працює.

7.5.9. Робота машин на схилах має проводитися відповідно до вимог безпеки, викладених у пункті 7.4 цих Правил.

7.6. Догляд за лісовими культурами

7.6.1. При механізованих агротехнічних доглядах за лісовими культурами ряди повинні чітко проглядатись. За відсутності їх видимості перед просапуванням рядів слід викошувати траву в міжряддях, вирубувати і прибирати чагарник.

7.6.2. У зоні можливого руху навісних машин при розвертанні машинотракторних агрегатів не повинні перебувати люди.

7.6.3. Розвертання трактора належить проводити при піднятих робочих органах машини.

7.6.4. Заміну, очищення і регулювання робочих органів навісних знарядь, які перебувають в піднятому стані, дозволяється проводити після вжиття заходів, що запобігають їх самовільному опусканню.

7.6.5. Робочі органи машин необхідно очищати від рослинних решток і землі спеціальними чистиками після зупинки двигуна і фіксації робочих органів машини на землі або спеціальній підставці.

7.6.6. Заміну дисків робочих машин у польових умовах слід виконувати в рукавицях, установлювати зазори між дисками повинні спеціально підготовлені для цього працівники за наявності відповідних пристосувань та інструменту.

7.7. Роботи в лісових розсадниках

7.7.1. При обробленні ґрунту, роботах на посівних і садильних машинах працівникам слід дотримуватися вимог безпеки, викладених у пунктах 7.4 та 7.5 цих Правил.

7.7.2. Навантажувально-розвантажувальні роботи в розсадниках і перенесення важких вантажів повинні проводитися відповідно до вимог розділу 18 цих Правил.

7.7.3. Роботи викопного плуга, скоби, коренепідрізувача повинні здійснюватись без різких ривків та крутих поворотів. У кінці кожної ділянки необхідно перевіряти загострення ножа.

7.7.4. Роботи в розсадниках слід організовувати так, щоб працівники не перебували попереду руху транспортних засобів та не наближались до викопного плуга, скоби та коренепідрізувача на відстань ближче 5 м, до фрезерних та садильних машин - на відстань менше 10 м.

7.7.5. Перед початком роботи із знаряддями на кінній тязі працівники повинні бути додатково проінструктовані відповідно до вимог безпеки при роботах з кіньми, передбачених у розділі 14 цих Правил.

7.7.6. Ручний інструмент, який перевозиться разом із працівниками, повинен бути зачохленим і розміщеним у спеціально відведеному для цієї мети закритому місці транспортного засобу.

7.7.7. При ручному обробленні ґрунту працівники повинні розташовуватись на відстані не менше 5 м один від одного.

7.7.8. Під час завантажування бункера сівалки насінням необхідно стежити, щоб до нього не потрапляли сторонні предмети, які можуть пошкодити висівний апарат.

7.7.9. Перемішувати насіння в бункері сівалки та подавати його до висівних апаратів необхідно лише спеціальною лопаткою.

7.7.10. Перед розворотом сівалки чи садильної машини працівники, які на ній працюють, повинні залишити сівалку і відійти на безпечну відстань.

7.7.11. Не дозволяється завантажувати садильну машину садивним матеріалом під час руху агрегату.

7.7.12. Усунення несправностей, очищення, регулювання машин, устаткування та інших знарядь праці необхідно проводити при зупинених (опущених) робочих органах і вимкненому валу відбору потужності трактора. У разі, якщо ці роботи у навісних машинах проводяться у піднятому положенні, необхідно вжити заходів, що запобігають їх самовільному опусканню.

7.7.13. Перед початком поливних робіт необхідно організувати огляд дощувальних машин, перевірити герметичність з'єднань трубопроводу при робочому тиску води, наявність захисних пристроїв.

7.7.14. Під час роботи двох дощувальних машин кабіна трактора повинна бути закритою.

7.7.15. При виявленні несправностей у нагнітальній та випускній системі роботу дощувальної машини слід зупинити.

7.7.16. Під час проведення удобрювальних поливів оператори повинні забезпечуватися спецодягом, засобами індивідуального захисту. Сторонні особи не повинні перебувати в зоні роботи дощувальних установок.

7.7.17. Не рідше одного разу на 3 місяці повинна перевірятися ізоляція проводів і обмоток електродвигунів дощувальних установок. Усі роботи з обслуговування і ремонту електрообладнання повинні проводитися тільки при знятій напрузі відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98.

7.7.18. Будівництво і експлуатація парників і теплиць повинні здійснюватися відповідно до вимог ДБН В.2.2-2-95 "Теплиці та парники".

7.7.19. Теплиці, пристосовані для проведення робіт механізованим способом, повинні бути обладнані вентиляцією.

7.7.20. Для утримання піднятих рам у парниках і теплицях необхідно використовувати спеціальні підставки, а рами обладнувати ручками для їх підняття.

7.7.21. Під час роботи в теплицях працівники зобов'язані дотримуватися вимог Методичних рекомендацій "Охрана труда и здоровья работниц теплиц", затверджених заступником начальника Головного санепідемуправління Міністерства охорони здоров'я СРСР від 13.03.87 N 4264.

7.7.22. До роботи на установках штучного туману допускаються працівники, які пройшли спеціальне навчання.

7.7.23. Роботи з очищення теплиць від снігу, притінення та миття стекол необхідно здійснювати зі спеціальних трапів, які надійно закріплюються на каркасі риштувань.

7.7.24. Усі електрифіковані машини та інструмент, з якими працюють у теплицях, повинні мати надійне заземлення і занулення. Електричну ізоляцію та обмотку електродвигунів необхідно перевіряти не рідше одного разу на квартал.

7.7.25. До роботи з обслуговування установок електричного підігріву грядок, стелажів допускаються особи, які мають спеціальну підготовку відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98.

7.7.26. Перед ввімкненням системи електропідігріву необхідно впевнитися у відсутності працівників на діючій дільниці підігріву. Ці ділянки мають огороджуватися знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

8.1. Усі роботи з пестицидами і агрохімікатами повинні виконуватись відповідно до Закону України "Про пестициди і агрохімікати", Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", ДсанПіН 8.8.1.2.001-98 "Транспортування, зберігання і застосування пестицидів в народному господарстві", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 03.08.98 за N 1 (далі - ДсанПіН 8.8.1.2.001-98), Гігієнічної класифікації пестицидів за ступенем небезпечності, затвердженої постановою першого заступника Головного державного санітарного лікаря України від 28.08.98 N 2 (далі - ДсанПіН 8.8.1.2.002-98), Державних санітарних правил авіаційного застосування пестицидів і агрохімікатів в народному господарстві України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.96 N 382 (ДСП 382-96), ГОСТ 12.3.037-84 "ССБТ. Применение минеральных удобрений в сельском и лесном хозяйстве. Общие требования безопасности" та ГОСТ 12.3.041-86 "ССБТ. Применение пестицидов для защиты растений. Требования безопасности".

8.2. Для використання в лісовому господарстві дозволяються пестициди і агрохімікати, які включені в Перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затверджений Міністерством екології та природних ресурсів України від 29.12.2000, із доповненнями (далі - Перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні).

8.3. Відповідно до ДсанПіН 8.8.1.2.001-98 лісові підприємства не менше ніж за 10 днів до початку хімобробки повинні забезпечити широке інформування (за допомогою преси, радіо, листівок, телебачення тощо) населення та зацікавлених установ і господарств про строки проведення робіт, назвати оброблювані території, конкретні (лісництва і квартали) основні профілактичні заходи. На відстані не менше 200 м від межі ділянок, які підлягають обробленню, на всіх дорогах і просіках лісгоспом повинні встановлюватись щити (розміром 1 х 1,5 м) з попереджувальними написами: "Обережно! Використано отрутохімікати. Забороняється перебування людей до...(дата), збір грибів і ягід до...(дата)" і таке інше.

8.4. При обробленні лісів пестицидами за допомогою авіації необхідно додержуватися санітарно-захисних зон до: джерел господарсько-питного водопостачання і населених пунктів - 1000 м, рибогосподарських водойм, оздоровчих установ (оздоровчі табори та будинки відпочинку) - 2000 м, полів з сільськогосподарськими культурами - 1000 м, а засіяних з чутливими до відповідних гербіцидів культурами - 3000 м. При використанні наземної техніки санітарно-захисні зони складають відповідно 1000 м, 2000 м, 500 м і 1500 м.

8.5. На оброблених пестицидами землях лісові підприємства повинні забезпечити силами лісової охорони дотримання строків безпечного проведення лісогосподарських робіт, відпочинку населення, збору ягід і грибів, випасу худоби, сінокосіння відповідно до регламентів, які зазначені в Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

8.6. Відповідно до вимог ДсанПіН 8.8.1.2.002-98 пріоритетним при обробленні лісів та розсадників повинно бути використання пестицидних препаратів III-IV класу небезпечності. Вимушене використання препаратів I та II класу небезпечності дозволяється за умови постійного контролю з боку санітарно-епідемічних станцій.

8.7. Безпосереднє керівництво роботами з пестицидами та агрохімікатами повинне здійснюватись працівниками, які мають допуск (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, використанням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами відповідно до Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.95 N 746.

8.8. Працівники, які виконують роботи з використанням пестицидів і агрохімікатів, повинні забезпечуватися роботодавцем спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.96 N 170 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (ДНАОП 0.00-4.26-96).

8.9. До виконання робіт із використанням пестицидів та агрохімікатів працівники допускаються після проходження навчання та інструктажів відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.

8.10. Відповідно до вимог ДсанПіН 8.8.1.2.001-98 тривалість робочого дня під час роботи з пестицидами не повинна перевищувати 6 годин, а з препаратами I і II класу небезпечності - 4 години, з допрацюванням решти часу робочої зміни на інших роботах, не пов'язаних з можливим впливом пестицидів.

8.11. Пестициди і агрохімікати повинні зберігатись на складах, побудованих за типовими проектами відповідно до вимог ДБН В.2.2-7-98 "Будівлі і споруди для зберігання мінеральних добрив та засобів захисту рослин".

9.1. До роботи на рубках догляду в молодняках та вирубуванні підліску (далі - рубки догляду в молодняках) допускаються особи чоловічої статі, які досягли 18 років, мають відповідну кваліфікацію, пройшли медичне обстеження, навчання та інструктажі.

9.2. Рубки догляду в молодняках дозволяється виконувати за допомогою сокири, ранцевих мотокущорізів та кущорізів на тракторній тязі.

9.3. При проведенні рубок догляду в молодняках слід дотримуватися таких загальних вимог:

небезпечна зона звалювання дерев при використанні сокири і ранцевого мотокущоріза повинна складати не менше подвійної висоти дерев, які підлягають видаленню із молодняку, але не менше 15 м ;

розпочинати розрідження слід з менш зарослих куртин молодняка і закінчувати в перегущених заростях;

у першу чергу необхідно прибирати дрібні деревця, які розміщені на шляху падіння більш значних за розмірами екземплярів;

дерева діаметром понад 8 см необхідно звалювати в напрямку природного нахилу стовбура, напрямку вітру або в бік найбільшої маси крони, зробивши попередньо підпилок з боку напряму звалювання дерева.

9.4. Рубки догляду в молодняках за допомогою ранцевих мотокущорізів слід виконувати ланками в складі не менше двох працівників. При цьому необхідно керуватися інструкціями підприємства-виробника до відповідних технічних засобів і додатково виконувати такі вимоги:

уникати намотування шнура стартера на руку працівника під час запуску двигуна ранцевого мотокущоріза;

не згинати дерева і чагарник до сильного напруження, не зрізати (вирубувати) загнуті дерева, стоячи з їх випуклого боку;

уникати зрізання (вирубування) тонких дерев і чагарнику при недостатній видимості робочого органу інструмента, а також якщо на шляху його руху є якісь перешкоди (трава тощо), які можуть змінити напрямок руху робочого органу;

уникати випадків переходу від дерева до дерева або від однієї куртини дерев до іншої з мотокущорізом, робочий орган якого рухається;

очищення робочого органу мотокущоріза виконувати при вимкненому двигуні;

не допускати випадків використання мотоінструменту з несправним ріжучим органом і при відсутності навколо нього захисного обладнання, без наявності індивідуальних захисних пристосувань, а також при підтіканні пального і наявності інших несправностей.

9.5. Під час вибору напрямку звалювання дерев мотокущорізом необхідно дотримуватися таких вимог:

при звалюванні дерева верхівкою вперед нижню відземкову частину дерева за допомогою диску кущоріза різко потягнути назад;

при звалюванні верхівкою вліво нижню частину дерева слід перемістити за допомогою диска праворуч;

при звалюванні дерева верхівкою вправо нижню частину дерева слід перемістити за допомогою диска ліворуч;

не підтягувати повалені дерева і чурбаки за допомогою забитої в них сокири.

9.6. Під час спилювання кущів і дерев діаметром менше 4 см необхідно використовувати весь вільний сектор кущоріза.

9.7. У разі затягування стовбурців під захисний кожух слід заглушити кущоріз і звільнити пилку, повертаючи диск у напрямку, протилежному робочому руху.

9.8. Пересування з працюючим двигуном може мати місце за умови причеплення мотокущоріза до плечового паска.

9.9. При освітленні культур з діаметром деревець до 4 см дозволяється використання катків-освітлювачів і кущорізів-освітлювачів на тракторній тязі.

Під час роботи кущоріза-освітлювача на тракторній тязі, коли подрібнені частини дерев відлітають на відстань більше подвійної висоти лісонасадження, небезпечна зона для працівників, що не керують технічним засобом, повинна становити не менше 50 м.

9.10. Перед початком роботи кущоріза-освітлювача необхідно впевнитися в справності і надійності кріплення ножових фрез, блокування, огородження та справності інших вузлів і деталей кущоріза. Виконувати роботу з несправним кущорізом не дозволяється.

При монтажі (демонтажі) фрезерних ножів, їх загострюванні необхідно заклинити вал дерев'яним клинком. При роботі з кущорізом необхідно використовувати захисні окуляри, рукавиці та інші необхідні засоби захисту.

9.11. Слід уникати роботи з кущорізом-освітлювачем у таких випадках:

за наявності у зоні роботи пеньків, каміння, металу, бетону, дроту та інших перешкод, які виступають над рівнем землі більш як на 30 см, дерев діаметром більше 4 см;

на схилах крутістю понад 8 град.;

при видимості менше 50 м, під час або після зливи, в грозу;

під час перебування в небезпечній зоні людей.

9.12. Очищати робочі органи кущоріза-освітлювача слід після зупинки двигуна. Фрезу потрібно очищати чистиком, перебуваючи при цьому збоку агрегату.

10.1. Гідролісомеліоративні роботи повинні проводитися відповідно до вимог ДНАОП 0.07-1.01-80, "Типовой инструкции по охране труда при осушении лесных площадей и строительстве дорог", затвердженої заступником Голови Державного комітету лісового господарства СРСР 30.12.88 ( далі - НАОП 3.0.00-5.01-88), вимог цих Правил.

10.2. Вишукувальні роботи мають виконуватись з дотриманням вимог безпеки, передбачених у пункті 12.3 цих Правил.

10.3. Перед початком робіт з будівництва осушувальних систем необхідно провести підготовчі роботи: прорубування трас, прибирання небезпечних дерев у смугах лісу вздовж трас на відстані не менше 30 м від їх осей, але не вужчих ніж подвійна висота цих дерев, зрізування чагарників і корчування пеньків, прибирання грубого каміння тощо із дотриманням вимог безпеки, викладених у розділі 15 цих Правил.

10.4. Перед проведенням земляних робіт установлювати стріловий кран, екскаватор, навантажувач поруч з укосом чи каналом дозволяється за умови дотримання відстаней, наведених у таблиці 1.

10.5. За неможливості дотримання відстаней, наведених у таблиці N 1, укіс повинен бути закріпленим. Установлювати стріловий кран, екскаватор, навантажувач на свіжовідсипаному неутрамбованому ґрунті, а також на майданчику з ухилом, більшим від вказаного в експлуатаційній документації до вищеперерахованих технічних засобів, не дозволяється.

10.6. Після закінчення роботи і під час перерв екскаватор слід установлювати на безпечну відстань від брівки каналу із наступним опусканням ковша на ґрунт у протилежний від каналу бік.

10.7. Територія, що перевершує на 5 м радіус дії стріли екскаватора, є небезпечною зоною і повинна огороджуватись знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026 -76 з написом "Проїзд і прохід заборонено".

10.8. Під час роботи бульдозерів, грейдерів, скреперів, ущільнювальних котків і самоскидів необхідно керуватися експлуатаційною документацією до перерахованих технічних засобів та НАОП 3.0.00-5.01-88.

10.9. При розпушенні ґрунту ударними пристроями перед лобовим склом кабіни екскаватора необхідно встановити металеву сітку. На час роботи повинна встановлюватись небезпечна зона радіусом 60 м, яка вздовж шляхів вірогідного переміщення людей та техніки повинна бути огороджена знаками відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76 з написом "Проїзд і прохід заборонений".

10.10. Мінімальна відстань між двома екскаваторами, один з яких руйнує мерзлий ґрунт, повинна становити 50 м.

10.11. Екскаватор повинен бути обладнаний надійно діючим звуковим сигналом. Сигнали слід подавати за встановленою системою, яку повинен знати весь обслуговуючий персонал.

10.12. При роботі землерийних машин у нічний час робочий майданчик повинен освітлюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.1.046-85 "ССБТ. Строительство. Нормы освещения строительных площадок".

10.13. При роботі агрегатів із канавокопачами, канавоочищувачами і болотними плугами до управління базовим трактором допускається більш досвідчений тракторист I чи II класу. Трактори повинні рухатися з однаковою швидкістю. Початок руху і зупинка тракторів повинна здійснюватись одночасно за сигналом керівника робіт або тракториста базового трактора.

10.14. Особливої обережності необхідно дотримуватись при маневрі агрегату поруч з каналом, щоб не допустити його перекидання. Розворот необхідно здійснювати з піднятим робочим органом.

10.15. До гирла каналу канавокопач або каналоочищувач необхідно подавати заднім ходом при роботі двигуна на малих обертах до опускання робочого органу в канал.

10.16. Не слід допускати перебування людей і тварин у радіусі 30м від працюючого фрезерного канавокопача і каналоочищувача. Небезпечна зона повинна огороджуватися знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

10.17. При обробленні сухих торф'янистих ґрунтів у суху вітряну погоду працівники, які працюють на фрезерних канавокопачах, каналоочищувачах, а також плугах і відвалах, повинні перебувати в захисних окулярах.

10.18. Від'єднання землерийного агрегату від трактора потрібно проводити тільки після повної зупинки агрегату, надійного закріплення причіпної техніки на підпорі.

10.19. Пересування великогабаритних екскаваторів та інших важких землерийних машин дорогами, через труби-переїзди, мости, плоти, дамби та інші штучні споруди, а також залізничними переїздами слід здійснювати за домовленістю з власником цих споруд під керівництвом відповідальної особи, призначеної адміністрацією.

10.20. При копанні канав та траншей у слабких ґрунтах глибиною понад 1,5 м вручну слід укріплювати стіни, а через кожні 50 м улаштовувати ступінчасті виходи для працівників.

10.21. Копання каналів та траншей вручну без укріплення стінок дозволяється:

у насипних, піщаних, гравелистих ґрунтах - на глибину не більше 1,25 м;

у супіщаних і суглинкових ґрунтах - на глибину не більше 1,25 м;

на глинистих ґрунтах - на глибину не більше 1,5 м;

в особливо щільних ґрунтах, що вимагають для розроблення використання ломів, кирок, клинів - на глибину не більше 2 м.

10.22. Ґрунт, викинутий із каналів траншей, необхідно розміщувати на відстані не менше 0,5 м від їх брівок.

11.1. Загальні вимоги

11.1.1. Під час організації робіт з попередження лісових пожеж необхідно керуватися Законом України "Про пожежну безпеку", НАПБ А.01.001-2004, Правилами пожежної безпеки в лісах України, затвердженими наказом Державного комітету лісового господарства України від 27.12.2004 N 278 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24.03.2005 за N 328/10608 (далі - НАПБ А. 01.002-2004), та цими Правилами.

11.1.2. При веденні господарства в пожежонебезпечних лісах і зі складними умовами рельєфу та природними перешкодами (схили, ріки, крутояри, болота тощо) необхідно створювати та утримувати в належному стані уже створену мережу автомобільних доріг та під'їзних шляхів з густотою, достатньою для оперативного перевезення людей, вантажів та технічних засобів, необхідних для гасіння лісових пожеж.

Автомобільні дороги повинні бути придатними для безпечних переїздів та перевезень. Вздовж них скрізь, де це можливо, необхідно влаштовувати мінералізовані смуги шириною не менше 2,8 м.

В умовах гірського та горбистого рельєфу необхідно передбачати використання автодоріг та волоків в якості протипожежних бар'єрів для відпалів.

11.1.3. Пожежно-спостережні пункти (вежі, щогли тощо) слід зводити згідно з проектною документацією, яка пройшла державну експертизу відповідно до вимог ДНАОП 0.00-4.20-94. Для кожного пункту необхідно мати технічний паспорт. Люк на верхню площадку вежі повинен бути обладнаним лядою з замком. У неробочий час необхідно його замикати. Кожен спостережний пункт повинен бути обладнаний блискавкозахистом, огородження веж та щогл потрібно виносити за межі кріплення відтяжок в ґрунті. Стан блискавкозахисту повинен перевірятись щорічно перед початком пожежонебезпечного сезону.

Щорічно перед початком пожежонебезпечного сезону всі пожежоспостережні пункти повинні бути оглянуті комісією, створеною роботодавцем. Використовувати дозволяється лише ті пункти, які під час огляду виявились придатними для безпечних спостережень.

11.1.4. Організація гасіння лісових пожеж у межах лісового фонду, що перебуває в постійному користуванні лісогосподарських підприємств, повинна здійснюватись в порядку, який встановлюється НАПБ А.01.002-2004.

Виїзд підрозділів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС) до місць ліквідації лісових пожеж здійснюється в порядку, передбаченому планами взаємодії між територіальними органами управління МНС і державними обласними управліннями лісового господарства та лісогосподарськими підприємствами, а також мобілізаційно-оперативними планами ліквідації лісових пожеж.

11.1.5. Керівники лісопожежних станцій та інших лісопожежних підрозділів та служб, посадові особи та спеціалісти, які в межах наданих їм повноважень направляють працівників на гасіння лісових пожеж, зобов'язані забезпечити працівників спецодягом, спецвзуттям (чоботи, що видаються працівникам, повинні мати вогнестійку підошву) та іншими засобами індивідуального захисту, табірним майном, індивідуальними медичними пакетами, справним пожежним інвентарем, принаймні добовим запасом їжі та води з розрахунку 5-6 л на одну людину в день.

Працівники, що направляються для робіт на крайці пожежі, повинні бути забезпечені роботодавцем також захисними касками, респіраторами чи спеціально обладнаними протигазами.

11.1.6. До робіт з гасіння верхових лісових пожеж дозволяється залучати чоловіків віком від 18 до 60 років, які завчасно пройшли медичний огляд і за станом здоров'я визнані придатними для виконання цих робіт.

11.1.7. Для ведення допоміжних робіт під час боротьби з лісовими пожежами (побутове обслуговування, приготування їжі, чергування тощо) можуть залучатися жінки віком від 18 до 55 років (крім вагітних та тих, що годують немовлят), які за станом здоров'я придатні до виконання відповідних робіт.

11.1.8. Не дозволяється залучати до гасіння лісових пожеж працівників, які перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

11.2. Організація гасіння лісової пожежі на місцевості

11.2.1. Перед початком робіт з гасіння лісової пожежі керівнику гасіння необхідно:

провести розміщення лісопожежних груп, окремих команд та технічних засобів відповідно до особливостей пожежі, уточнити способи і тактику її безпечного гасіння;

інформувати працівників про вимоги безпеки, яких їм необхідно дотримуватись при гасінні пожежі, беручи до уваги її особливості і ситуації, які можуть виникнути;

указати шляхи відходу в безпечні місця на випадок виникнення загрози працівникам, залученим до боротьби з пожежею, встановити спеціальні сигнали для відходу і довести до відома підлеглих;

підібрати та вказати працівникам місця ночівлі у випадках затяжного гасіння пожежі;

призначити провідників з числа працівників, які добре знають місцевість, на випадок необхідності відведення працівників до безпечних, не знайомих для них місць.

11.2.2. Місця відпочинку і ночівлі слід розміщувати, як правило, на галявинах, у листяних деревостанах, коло берегів водойм не ближче 100 м від крайки локалізованої пожежі і обкопати їх мінералізованими смугами шириною не менше 2,8 м. Слід передбачити утворення нових загороджувальних смуг на випадок прориву вогню. У радіусі щонайменше 50 м від місць відпочинку та ночівлі повинні бути вирубані всі наявні небезпечні дерева. На період відпочинку працівників необхідно призначити чергових із зміною їх через кожні 2 години, а при гасінні великих верхових пожеж та пожеж, що швидко розвиваються, слід забезпечити цілодобове чергування при таборі та контроль за напрямком і силою вітру.

11.2.3. Не дозволяється організовувати ночівлю працівників у зоні діючої крайки лісової пожежі, на небезпечних територіях та в хвойних молодняках.

11.2.4. При гасінні лісових пожеж терміном понад одну добу працівники, залучені для боротьби з нею, повинні додатково забезпечуватися харчами і питною водою на весь період гасіння пожежі. За відсутності на місці якісного водного джерела необхідно організувати доставку води в закритому посуді.

11.2.5. Рух гелікоптерів, які використовуються для перевезення працівників, вантажів для гасіння лісових пожеж, повинен здійснюватися за маршрутами, погодженими з керівником гасіння пожежі. Смуга лісу завширшки 100 м, над центром якої рухається чи "висить" на низьких висотах гелікоптер, за наявності в ній середньовікових, стиглих та перестійних деревостанів є небезпечною зоною. Перебувати в ній дозволяється лише в кабінах технічних засобів, які можуть забезпечити захист від сучків, що можуть падати під дією повітряних потоків, викликаних працюючими гвинтами гелікоптерів.

11.2.6. Не дозволяється направляти працівників на безпосереднє гасіння ручними знаряддями крайки пожежі, висота полум'я якої перевищує 1,5 м. При гасінні такої пожежі необхідно використовувати технічні засоби або відпал (зустрічний вогонь).

11.2.7. Не дозволяється робота лісопожежних технічних засобів, які не обладнані сигнальними пристроями та контрольно-вимірювальною апаратурою, не мають захисних огороджень кабіни оператора.

11.2.8. Керівник гасіння лісової пожежі та його заступник мають періодично перевіряти наявність працівників, які беруть участь у гасінні пожежі. За відсутності кого-небудь із них необхідно організувати пошуки. Про результати пошуків старші лісопожежних груп повинні доповісти керівнику гасіння пожежі.

11.2.9. Для уникнення оточення працівників вогнем керівник гасіння лісової пожежі, його заступники зобов'язані вести постійні спостереження за працівниками, які проводять гасіння лісової пожежі у відриві від основних сил або підтримувати з ними постійний зв'язок по радіо чи телефону.

11.3. Вимоги безпеки під час гасіння лісової пожежі

11.3.1. Роботи з гасіння лісової пожежі рекомендується організовувати, об'єднавши працівників у лісопожежні групи. За необхідності старший лісопожежної групи розділяє групу на команди, чисельність кожної з них повинна бути не менше двох чоловік. Один із членів команди призначається старшим.

11.3.2. При гасінні лісових пожеж працівникам необхідно слідкувати за підгорілим сухостоєм та за можливості вчасно звалювати його в бік пожежі для запобігання раптовому падінню дерев на працівників.

11.3.3. Для підтримки працездатності працівників в умовах сильного задимлення і високих температур їм дозволяється перебувати в безпосередній близькості від полум'я не довше 30 хв. До подальшої роботи працівників можна допускати лише після короткотермінового відпочинку поза зоною задимлення і теплової дії пожежі.

11.3.4. Під час роботи на крайці пожежі працівники зобов'язані:

зберігати дистанцію між собою не менше 3 м;

не втрачати з виду сусідів, постійно контролювати їх переміщення;

при загрозі оточення працівника крайкою пожежі негайно відійти на безпечну відстань.

11.3.5. Під час гасіння пожежі в гірській або горбистій місцевості забороняється перебувати:

вище крайки пожежі на стрімкому (більше 20 град.) не вигорілому схилі, вкритому хвойним молодняком, чагарником або іншими горючими матеріалами;

перед фронтом пожежі у вузьких видолинках, улоговинах, виярках.

11.3.6. Перед гасінням лісової пожежі шляхом відпалу необхідно впевнитися у відсутності людей і техніки між фронтом пожежі і опорною смугою для пуску зустрічного вогню.

Лише після цього керівник гасіння пожежі може давати сигнал про запалювання зустрічного вогню.

11.3.7. При побіжних верхових пожежах для відпалу повинен використовуватись протипожежний бар'єр, що розміщується на відстані не менше 250 м (надійна відстань від можливих стрибків вогню) від фронту пожежі. Перебування технічних засобів на опорній смузі під час відпалу забороняється.

11.3.8. Перед початком гасіння ґрунтової (ґрунтово-торфової) пожежі необхідно організувати розвідку для визначення меж горіння. Установлену межу горіння слід відмітити прапорцями чи іншими підручними засобами, значення яких повинні знати учасники гасіння пожежі. Під час проведення розвідки меж ґрунтової (ґрунтово-торфової) пожежі працівникам потрібно мати з собою жердини, а при гасінні пожежі необхідно слідкувати за падаючими деревами, стояти на відстані не менше їх подвійної висоти, попереджувати сусідів про небезпеку. Перехід через позначену межу горіння забороняється.

11.3.9. При гасінні полум'я хімічними речовинами працівнику необхідно перебувати з навітряного боку від крайки пожежі, щоб уникнути потрапляння хімічних речовин та продуктів згоряння в органи дихання.

11.3.10. Експлуатація пожежної техніки, інших засобів пожежогасіння, спостережних веж і щогл дозволяється спеціально підготовленим працівникам, які мають посвідчення на право виконання цих робіт, видане відповідно вимог НПАОП 0.00-4.12-05.

Забороняється залишати без нагляду перед фронтом пожежі транспортні засоби, пожежну техніку і агрегати. Пересування транспортних засобів і особового складу, прокладання ліній повинно організовуватись з використанням розвіданих та на місцевості означених шляхів.

11.3.11. Засоби пожежогасіння та персонал, наявні у розпорядженні керівника гасіння лісової пожежі, в першу чергу слід направляти в ті місця, в яких безпосередньо існує загроза життю людей від пожеж та на захист шляхів пересування транспортних засобів і населення.

11.3.12. Рубання, трелювання, розкряжування круглого лісу при гасінні лісової пожежі повинні бути організовані відповідно до вимог розділу 15, а розчищення земель та оброблення ґрунту мінералізованих смуг - з дотриманням вимог підпунктів 7.4.3 , 7.4.4 та 7.4.6 цих Правил.

11.3.13. Роботу бульдозера на гасінні лісової пожежі зобов'язаний координувати працівник-сигнальник, який вказує напрямок руху, спостерігає за розповсюдженням пожежі через очищену від горючих матеріалів смугу і попереджує бульдозериста про небезпеку. Забороняється пересування людей у небезпечній зоні працюючого бульдозера, радіус якої дорівнює подвійній висоті дерев, що ним звалюються. За їх наявності в небезпечній зоні роботу бульдозера слід припиняти.

11.3.14. Під час грози роботи з гасіння лісової пожежі забороняються. Перед грозою необхідно вимкнути радіостанції, відключити та заземлити антени (де це передбачено експлуатаційною документацією), скласти металеві предмети в заздалегідь визначеному місці. Працівники мають перебувати в безпечних місцях (на галявинах, у ділянках молодняку). Забороняється ховатися від грози під окремо стоячими деревами, тріангуляційними і спостережними вежами, притулятися до опор ліній електромережі, зв'язку, торкатися до виводів антени.

11.3.15. Працівникам, які отримали опіки чи поранення, необхідно надати першу допомогу, а при серйозних травмах або отруєннях їх потрібно терміново доставити в медичну установу для надання кваліфікованої допомоги.

11.3.16. Після закінчення робіт з гасіння лісової пожежі керівнику гасіння потрібно зібрати всіх працівників, які брали участь у них, і перевірити наявність всіх за списками.

12.1. Загальні вимоги

12.1.1. Керівники лісовпорядних та пошукових експедицій (партій) та інших підрозділів лісопроектних організацій (роботодавець) у тісній співпраці з керівниками лісових підприємств - замовників робіт повинні створювати безпечні умови праці відрядженим та підлеглим працівникам, і це перш за все відноситься до тих, хто з них виконує польові роботи. У період підготовки до польових робіт та під час їх проведення роботодавець та замовник робіт повинні вживати необхідні заходи, що забезпечують профілактику виробничого травматизму та профзахворювань.

12.1.2. Під час проведення польових робіт працівникам у межах покладених на них обов'язків необхідно суворо дотримуватися вимог цих Правил щодо забезпечення безпеки всього комплексу робіт, включаючи прорубування візирів, просік, межових ліній, встановлення квартальних, вказівних, візирних та інших стовпів, рубання модельних дерев, таксацію лісу, взяття проб ґрунту, переїзди, піші переходи тощо.

12.1.3. Роботодавець зобов'язаний вчасно організовувати попередній (при прийнятті на роботу) та періодичний медичний огляд працівників певних професій відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

Для працівників, яким належить працювати в лісі, повторний медичний огляд рекомендується організовувати щорічно перед виїздом на польові роботи.

12.1.4. Перед виїздом лісовпорядних та вишукувальних партій на польові роботи їх персонал повинен бути навчений методам надання першої долікарняної допомоги відповідно до вимог "Рекомендаций работающим в лесном хозяйстве по оказанию первой доврачебной помощи при различных видах травм", затверджених Державним комітетом лісового господарства СРСР 25.01.91 (НАОП 3.0.00-6.06-91).

12.1.5. Замовник, на користь якого проводяться лісовпорядні чи вишукувальні роботи, зобов'язаний інформувати начальника лісовпорядної (вишукувальної) партії проектної організації про наявність найближчих до об'єкта робіт медичних закладів, в яких може бути надана медична допомога у випадку травмування працівника.

12.1.6. До польових робіт, що проводяться в гірських районах, не допускаються особи, які не досягли 18 років.

12.1.7. Експедиції, партії, ланки, що виїжджають на лісовпорядні та вишукувальні роботи, повинні забезпечуватися роботодавцем необхідним експедиційним спорядженням, захисними, охоронними, сигнальними засобами та засобами зв'язку. Під час роботи в районах, де багато гнусу, працівникам повинні додатково видаватися роботодавцем відповідні спеціальні захисні засоби.

12.1.8. Працювати у високогірних скелястих районах дозволяється працівникам, додатково навченим прийомам пересування скелями, розсипами, підіймання та спускання на схилах гір відповідно до вимог пункту 13.2 цих Правил, правилам взаємної охорони і самоохорони та користування альпіністським спорядженням. Працівники партій мають бути забезпечені роботодавцем кішками, прядив'яними канатами, черевиками з шипами проти ковзання або металічними рачками, альпенштоками.

12.1.9. Посадові особи, які здійснюють контроль робіт, повинні перевіряти стан охорони праці в підлеглих підрозділах, вимагати негайного усунення виявлених недоліків, припиняти роботи у випадках небезпеки для життя і здоров'я працівників.

12.1.10. Перевезення людей і вантажів автомобільним транспортом при лісовпорядних та вишукувальних роботах необхідно здійснювати з дотриманням Правил дорожнього руху. Під час використання гужового транспорту слід керуватись вимогами розділу 14, для піших переходів - розділу 13 цих Правил.

12.2. Організація місць базування

12.2.1. Базування лісовпорядних та вишукувальних партій при польових роботах дозволяється на об'єктах комунального господарства, в службових приміщеннях підприємств лісового господарства, приватному секторі та таборах, що розташовуються в лісі.

12.2.2. Якщо має місце базування в лісі, слід уникати розміщення табору:

на вершині чи гребені гори;

під і над навислим піддашшям скель, у місцях, де є загроза каменепаду, зсувів, осінніх снігових лавин, селевих потоків;

поблизу ліній електромережі, на трасах газопроводів та нафтопроводів;

на косах, низьких берегах, у заплавах та висохлих руслах річок, днищах ущелин, каньйонів та улоговин;

на морських узбережжях, у припливно-відпливних зонах та поблизу них;

у місцях, звільнених від скирт сіна та соломи;

під поодинокими та небезпечними деревами ближче їх подвійної висоти, в хвойних молодняках.

12.3. Польові роботи

12.3.1. Польові роботи слід виконувати ланками в складі не менше двох працівників, один з яких призначається старшим.

12.3.2. Перед початком робіт треба оглянути інструмент і впевнитися у його справності, а з працівниками провести необхідні інструктажі з охорони праці з усіх робіт, які ними будуть виконуватись.

12.3.3. Візири треба розрубати та розчистити на ширину не менше 0,3 м. Дрібні дерева на них повинні бути зрізані (зрубані) врівень із землею. На візирах та вздовж них не дозволяється залишати гострі пні від зрубаного тонкоміру і сучки сушняку.

12.3.4. Гілки ближніх дерев вздовж візирів повинні бути обрубані (обпиляні) на ширину і висоту, яка дозволила б уникнути зачеплення за них під час пересування. Сушняк, який перегороджує візир, необхідно прибрати на всю його ширину.

12.3.5. Віхи для провішування візирів рекомендується виготовляти таким чином: вибране деревце висотою 2,5-3 м очищають від сучків, загострюють окоренок на три грані, а потім двома легкими ударами сокири обрубують верхівку.

12.3.6. Рубання лісу, обрубування сучків, розкряжування деревних хлистів та трелювання повинні здійснюватись відповідно до вимог розділу 15 цих Правил.

12.3.7. Роботи з промірювання, виготовлення і встановлення пікетних кілків слід виконувати ланкою із 2-3 працівників, яка повинна працювати під безпосереднім керівництвом техніка-таксатора або інженера-таксатора.

12.3.8. Мірну стрічку під час переходів необхідно носити тільки у згорнутому вигляді, а мірні кілочки (шпильки) - лише в руці, не підвішуючи їх на поясі.

12.3.9. Працівнику, що йде позаду, слід запобігати раптовому притримуванню стрічки в точці проміру без попереднього подання сигналу працівнику, що йде попереду.

12.3.10. Виготовлення пікетних і кілометрових кілків потрібно виконувати тільки на твердій дерев'яній опорі. Забивати пікетні кілки треба боковою поверхнею обуха сокири, при цьому лезо сокири необхідно тримати вбік від себе.

12.3.11. Стовпи слід обтесувати на товстих пеньках або на підкладках, до яких їх потрібно закріплювати дерев'яними клинками чи скобами.

12.3.12. Перед перенесенням стовпа до місця встановлення слід розчистити підхід.

12.3.13. Стовпи, сокири та пилки необхідно переносити окремо. Важкі стовпи необхідно підкочувати або підтягувати прядив'яним канатом. Не слід переміщувати стовпи за допомогою забитих у них сокир.

12.4. Дії працівника, що заблукав

12.4.1. Відряджені в незнайому місцевість працівники, якщо вони відправляються роботодавцем у ліс без провідника, повинні забезпечуватись справним мобільним телефоном або рацією та у погоджений термін сповіщати про своє місцеперебування, стан.

12.4.2. Працівник, який заблукав, повинен уміти визначати сторони світу за допомогою таких способів:

за наявності компаса: стрілка компаса завжди показує напрям на північ;

при наявності годинника - за сонцем та годинником: годинник необхідно покласти в горизонтальне положення, повернути так, щоб годинникова стрілка була спрямована на сонце. Пряма, що ділить кут навпіл між годинниковою стрілкою та напрямом від центру годинника на цифру "1" циферблата, покаже напрямок на південь;

за положенням сонця: сонце орієнтовно перебуває о 7 годині - на сході, напрям тіні показує на захід; о 13 годині - сонце на півдні, тіні від предметів найкоротші, їх напрям завжди показує на північ, о 19 годині - сонце на заході;

за Полярною зіркою: напрямок на Полярну зірку завжди відповідає напрямку на північ. Вночі потрібно знайти сузір'я Великої Ведмедиці, яке має вигляд ковша із семи яскравих зірок, а потім подумки провести пряму лінію через дві крайні зірки "ковша" і відкласти на ній орієнтовно п'ять відрізків, які дорівнюють відстані між цими двома зірками. Наприкінці лінії і буде зірка, що майже нерухомо "висить" цілий рік над Північним полюсом та показує напрямок на північ;

за місяцем: опівночі у своїй першій чверті ")" місяць показує напрямок на захід, повний місяць - на південь, в останній чверті "(" - на схід;

за біологічними особливостями дерев: мурашники завжди розташовуються з південного боку дерева, пенька або куща. Кора більшості дерев з північного боку грубіша, іноді покрита мохом; якщо мох росте на всьому стовбурі, його найбільше з північного боку, особливо поблизу коріння. Річні кільця на пні спиляного дерева розташовані нерівномірно - з південного боку вони звичайно товщі. Квартальні просіки у великих лісових масивах завжди зорієнтовані у напрямку північ - південь або схід - захід.

12.4.3. Визначивши сторону світу, працівник, що заблукав, повинен позначити на карті-схемі своє орієнтовне місцезнаходження, місцезнаходження чітких орієнтирів (струмків, річок, ліній електромереж, тріангуляційних веж, геофізичних профілів, споруд), оцінити стан свого здоров'я, одягу, взуття, навколишнього середовища, запас пального в запальничці, запас сірників та харчів. Після цього прийняти рішення про подальші свої дії.

12.4.4. Заблукалий має пам'ятати, що його будуть розшукувати і йому своїми діями необхідно допомагати розшуку. Заблукалому краще припинити рухатися зразу ж після того, як зрозумів, що заблукав, спокійно розміститися на відпочинок, а якщо це кінець дня, то почати готуватись до ночівлі. Необхідно зразу встановити сувору економію сірників, води, продуктів тощо. Під час зупинок необхідно розпалювати димові вогнища, за наявності зброї (ракетниці) подавати звукові та (чи) світлові сигнали пострілами. У разі, якщо заблукалий має рацію чи мобільний телефон, йому необхідно позачергово зв'язатись з структурним підрозділом роботодавця чи лісового підприємства - замовника робіт, які повинні організувати його пошуки. Під час появи шуму моторів літальних апаратів необхідно збільшити кількість диму і за можливості вийти на відкрите місце. Поводитись з вогнем необхідно відповідно до вимог НАПБ А.01.002-2004.

12.4.5. Якщо орієнтир і напрямок руху визначити не вдалося, а рухатися необхідно (наприклад, холодна погода, відсиріли сірники тощо), напрямок руху необхідно вибирати, рухаючись весь час під ухил, щоб вийти до потічка, який приведе до річки, а це в свою чергу дає можливість вийти на житло. Крім того, вздовж берегів струмків та річок майже завжди є стежка і на цьому шляху легше добувати їжу або зустріти людей. Якщо орієнтирів немає, для кращої орієнтації потрібно залізти на найвище дерево, що росте на пагорбі. За наявності слідів заблукалого на снігу йому слід використати їх в якості орієнтиру і як можна скоріше повертатися до місця базування.

12.4.6. Заблукалим у лісі потрібно виконувати такі правила виживання:

уникати переохолодження, коли людина не звертає уваги на холод та не має відповідного одягу і захисту;

правильно користуватися вогнем, який є одним з основних засобів виживання в лісі. Завжди потрібно тримати сірники у водонепроникному пакеті;

за необхідності побудувати схованку;

берегти та економно використовувати воду та продукти харчування.

13.1. Загальні вимоги

13.1.1. Перед виходом у ліс повинна бути перевірена справність одягу, взуття, необхідного спорядження.

13.1.2. Виходити в ліс необхідно, маючи в наявності мисливський ніж, сірники або запальничку, а в зимовий період і сокиру. Мисливський ніж під час переходів повинен бути складеним, на лезо ножа, що не складається, та сокири слід одягати чохли. Сірники або запальничка повинні бути в упаковці, що не промокає.

13.1.3. Виходячи в ліс, працівник повинен попередити колег по роботі та (або) близьких людей про основний напрямок маршруту. У разі, якщо працівник заблукав, необхідно діяти відповідно до вимог пункту 12.4 цих Правил, а за наявності снігу спробувати повернутись до знайомих місць, орієнтуючись на свої попередні сліди.

13.1.4. Керівник робіт перед виходом групи у ліс повинен провести цільовий інструктаж, під час якого пояснити працівникам напрямок руху за орієнтирами, сторонами світу та іншими ознаками, порядок подання звукової сигналізації (свист, окрик або звуки, що подаються штучно) на випадок, якщо треба буде зупинити рух групи або надати допомогу, правила безпеки під час переходів. Кожен з учасників переходу має відгукнутися на сигнал і у разі потреби приходити на допомогу.

13.1.5. Привали на відпочинок слід влаштовувати через певні проміжки часу в залежності від складності маршруту, ваги вантажів, які треба нести, і стану учасників, але не рідше як через 2 години руху. У разі потреби привал може бути зроблений додатково за вимогою будь-кого з учасників групи.

13.1.6. Узимку, якщо існує вірогідність заночувати під відкритим небом, у ліс слід вийти принаймні вдвох.

13.1.7. За наявності вітру, швидкість якого перевищує 20,6 м/с (ознаки наведені в додатку 2), густого туману, грозу, сильного снігопаду переходи повинні бути припинені до покращення умов.

13.1.8. Якщо виникла потреба ночувати в дорозі, рух за маршрутом потрібно припиняти за 1 годину до настання темряви (для заготівлі дров і обладнання місця ночівлі). Під час заготівлі дров слід керуватись вимогами розділу 15 цих Правил.

13.1.9. Зброю, сокири, пилки, інший інвентар і похідне майно під час відпочинків та ночівлі необхідно розміщувати так, щоб унеможливлювалась загроза травмування працівника.

13.1.10. У разі розпалювання вогнищ у лісах слід керуватися вимогами НАПБ А.01.002-2004.

13.1.11. Знімати страву і гарячу воду з вогнищ та інших джерел кип'ятіння необхідно взутому та вдягненому, з використанням рукавиць.

13.1.12. Рухаючись в лісових заростях, необхідно захищати обличчя та очі від ушкоджень гілками та сучками, слідкувати за тим, хто йде попереду, ухилятись від відведених ним гілок, не вдаряти попутників гілками, що відхиляються, та своїм рухом. Інтервал при русі має бути не менше ніж 3 м.

13.1.13. Під час переходів рушниці в якості опор використовувати забороняється.

13.1.14. Необхідно обходити лісові завали. За необхідності рухатись між завалами, не слід перелазити під завислими гілками та верхівками, ставати на гнилі та нестійко лежачі дерева.

13.1.15. Якщо під час переходів виявлена незначна за розмірами пожежа, її необхідно погасити, дотримуючись вимог безпеки, відповідно до пункту 11.3 цих Правил. За відсутності серед перехідників працівника, який підготовлений для керівництва гасінням пожеж, або пожежа значна за розмірами, складністю гасіння або верхова, учасникам переходу слід відійти на більш безпечні місця проти вітру (у листяні деревостани з живим трав'янистим покривом, до річок, на ріллю та інші території з відсутністю займистих при лісовій пожежі матеріалів) та вжити термінових заходів щодо повідомлення працівників лісової охорони про пожежу.

13.1.16. Під час руху слід запобігати:

перебуванню під час грози під високими та окремо стоячими деревами, поруч з металевими предметами;

нанесенню ударів по небезпечних деревах сокирою, спирання на них;

руху на ділянках лісу з небезпечними деревами за наявності на їхніх гілках снігу або ожеледі та під час вітру швидкістю понад 5,2 м/с. Від таких дерев необхідно триматись на відстані, що перевищує їх подвійну висоту.

13.1.17. Рухаючись в лісі, слід обходити місця, де найбільш висока ймовірність зустрічі з молодняком диких тварин, особливо - хижих. При виявленні молодняку і дорослих тварин необхідно від них триматись щонайдалі.

13.1.18. Під час переходів на шляхах, де рухаються транспортні засоби, або перетинання цих шляхів перехожі мають виконувати вимоги Правил дорожнього руху.

13.1.19. Одяг працівників повинен унеможливлювати заповзання під нього кліщів. Проводити огляд одягу та тіла необхідно не менше двох разів протягом дня. Знятих з одягу кліщів треба знищувати (краще спалювати), але не роздавлювати руками. Під час роздавлювання інфікованого кліща через травмовану шкіру можливе зараження працівника кліщовим енцефалітом.

13.1.20. Для знищення кліща, що присмоктався, треба місце укусу змастити бензином, керосином, олією чи іншим рідким жиром і через 10-15 хвилин обережно, щоб не обірвати хоботок, кліща видалити.

13.1.21. Видалення кліща доцільно робити шляхом його прокручування в напрямку проти годинникової стрілки, краще пінцетом. За неможливості "викрутити" кліща його слід видалити ниткою з петлею, двома загостреними сірниками або іншими предметами, за допомогою яких кліща можна ухопити.

13.1.22. У разі, якщо під час витягування кліща у нього відірвалась головка, її видалення допускається здійснювати голкою або булавкою, перед чим названий металевий предмет слід надійно продезінфікувати (обпекти на вогні).

13.1.23. Місце укусу кліща необхідно ретельно обробити йодом, попередньо видавивши з ранки краплю крові, і в той же день звернутись до місцевої лікарні.

13.1.24. У районах, де виявлені енцефалітні кліщі, вихід у ліс слід здійснювати після попередніх протиенцефалітних щеплень.

13.1.25. Для запобігання сонячному удару під час переходів не вкритою лісом місцевістю необхідно носити широкополі повстяні брилі або головні убори з довгими козирками.

13.1.26. За появи ознак теплового удару в когось з учасників переходу (почуття загальної слабкості, головного болю, головокружіння, різкого почервоніння шкіри, підвищення температури тіла, сонливості, миготіння в очах, погіршення слуху, неприємного відчуття в ділянці серця) перехід з віддаленням від об'єктів, на яких може бути надана необхідна допомога потерпілому, повинен бути припинений.

13.2. Переходи на місцевості з наявністю схилів, крутоярів, каньйонів та карсту

13.2.1. Під час переходів на схилах та в місцевості, розсіченій крутоярами, виникають додаткові ризики. Працівники можуть травмуватись при падіннях з наступним переміщенням вздовж схилу або в крутояри, обвалах разом з ґрунтом, камінням, льодом, снігом, під час ударів та засипань людини названими складовими середовища. Найчастіше каменепади в горах спостерігаються невдовзі після сходу та заходу сонця, а також після дощів та снігопадів.

13.2.2. Переходячи на схилах крутістю понад 15 град. зі зволоженим ґрунтом, а також при крутості понад 25 град., завжди слід використовувати взуття з шипами довжиною не менше 1 см або прикріпленими до нього триконями (кішками, рачками) з гострими кінцями. Якщо ґрунт мерзлий або вкритий льодом, використання взуття з триконями обов'язкове для переміщень на схилах крутизною понад 8 град..

13.2.3. Підіймання та спускання вздовж вертикалі схилу ("у лоб") допустимі на твердих (сухих, мерзлих або вкритих льодом) схилах за відсутності на них кам'яних розсипів. Такі переходи дозволяється здійснювати з переставленням ступнів ніг під кутом до вертикалі схилу ("ялинкою"). Якщо схил вкритий льодом, його міцність повинна перевірятись за допомогою плішні (альпенштока, льодоруба).

13.2.4. Рухаючись (способом "у лоб"), перехожим необхідно триматись на мінімальній відстані один від одного, щоб мати більші можливості надати за необхідності взаємодопомогу. Плішня (альпеншток, льодоруб) повинна кріпитися до руки за допомогою ремінця. Спускання на схилах, вкритих льодом, шляхом сковзання слід уникати.

13.2.5. Підіймання та спускання на схилах крутістю понад 25 град. з м'яким ґрунтом та на кам'яних розсипах повинні здійснюватись навкіс, а на пересіченій місцевості - зигзагами (серпантинами). При цьому перехожі не повинні розташовуватись на схилі один вище другого. Переміщуватись необхідно, ставлячи одну ступню в напрямку руху, другу - носком вниз та опираючись альпенштоком на ґрунт. Не слід переходити по схилах після дощу та мокрого снігу, коли кам'яні розсипи найбільш рухливі.

13.2.6. Усі схили крутістю понад 25 град., не вкриті лісом, за наявності на них снігу є лавинонебезпечними. При цьому найбільш небезпечними є ділянки з прямими схилами, покриті снігом, погано зв'язаним з земною поверхнею (сухим, який щойно випав, або мокрим). Переходити такими схилами не дозволяється під час снігопаду та протягом 3-х днів після цього, поки свіжий сніг не ущільниться або не зсунеться вниз. Небезпечні щодо сніжних лавин місця, де сніг змокрів під впливом тепла, необхідно проходити в дні похолодань або вранці, коли сніг скріплений морозом і відносно міцно тримається.

13.2.7. Переходити схилами крутістю понад 30 град. дозволяється щонайменше двом працівникам. Під час переходу на таких схилах кожному необхідно страхуватися захисним поясом, який повинен бути прикріплений до надійної опори. За відсутності такої опори слід організовувати взаємне страхування перехідників.

13.2.8. На схилах, де існує висока вірогідність падіння з наступним некерованим переміщенням вниз (сковзких, вкритих кам'яними розсипами, з наявністю зсувів, крутістю понад 25 град. тощо), маршрут переходу необхідно вибирати так, щоб унеможливити зсування працівника в крутояри, урвища, каньйони, у бік гострих виступів скель, їх уламків, корчів, діючих шляхів транспорту. На схилах, що розташовані вище діючих шляхів транспорту та стежок, слід зберігати нерухомими каміння, брили та інші предмети, якщо рух інших працівників та/чи транспортних засобів нижче по схилах не заборонений встановленими при вході в небезпечну зону знаками безпеки. Межі цієї зони слід встановлювати між вертикалями, що розміщуються на відстані щонайменше 60 м в обидва боки від меж території, на якій необхідно рухатись першій групі перехідників.

13.2.9. За необхідності пересування поблизу крайок берегових крутоярів, урвищ необхідно обходити карнизи, які можуть відірватися та упасти при вході на них працівника, а також небезпечні зони, що створюються під ними.

13.2.10. Не слід відпочивати та рухатись у руслах, заплавах та у вузьких долинах гірських рік, на ділянках, де спостерігаються каменепади, осипання або сповзання ґрунту, переходити скелями після стікання дощових вод.

13.2.11. Якщо доводиться рухатись у місцевості з наявністю карсту, слід обходити блюдковидні та вирвовидні впадини. Гирла усіх виявлених карстових поглиблень у місцях переходів повинні бути взяті на облік і помічені заборонними знаками, а найбільш небезпечні з них обнесені щільною загорожею заввишки не менше 1,2 м із підручних матеріалів.

13.2.12. Рухатись на схилах зі скельними та сніжними карнизами, в вузьких ущелинах з малостійкими стінками слід тихо, не стріляти, якщо останнє не викликане необхідністю самооборони.

13.2.13. На ночівлю або відпочинок слід зупинятись поза заглибинами, нішами, ямами, печерами.

13.3. Подолання незамерзлих водних перешкод та канатні переправи

13.3.1. У разі відсутності на шляху переходів справних мостів долати водні перешкоди, пересохлі крутояри, ущелини, каньйони дозволяється, рухаючись тимчасовими перехідними містками (далі - містки) з використанням навісних канатних переправ, а водні об'єкти влітку - також човнами або вбрід, якщо характеристика водного об'єкта дає змогу безпечно здійснювати перехід бродом. Міцність незнайомих містків повинна бути випробувана жердиною.

13.3.2. Переправи на веслових (дерев'яних, металевих, з твердих синтетичних матеріалів та гумових) човнах через річки дозволяються, якщо швидкість течії води не перевершує 2 м/с, відсутні великі хвилі та з дотриманням вимог, викладених у підпункті 13.3.3 цих Правил.

13.3.3. Для переправи на човнах і плотах вище порогів, водоспадів та інших небезпечних перешкод слід протягувати і надійно закріплювати на обох берегах водойми канат, за який учасники переправи мають прив'язувати себе та плавучі засоби прядив'яним канатом з карабіном, кільцем або сковзкою петлею. Пересуватися необхідно вздовж натягнутого каната.

13.3.4. Переправа на окремих колодах або плотах дозволяється, як виняток, працівникам, які уміють плавати, і коли в цьому є термінова потреба.

13.3.5. Під час переправ через водні об'єкти на човнах забороняється:

перевантажувати човен;

стояти в човні або розхитувати його, якщо він рухається;

сідати в човен і вилазити з нього до пришвартування.

Сокири, пилки, інший інвентар та зброю, яка має бути в чохлах, потрібно надійно ( для запобігання сповзанню та падінню) вкладати на дно в носі човна або на кормі.

13.3.6. Під час переходів через водні об'єкти слід враховувати існування небезпеки утоплень у воді, мулі, травмування при зіткненнях з камінням, корчами та іншими затопленими у воді предметами, дротинами канатів, за які тримаються ті, хто переходить.

13.3.7. Тимчасові містки дозволяється влаштовувати з дерев або колод за умови, що їх кінці будуть надійно закріплені на обох берегах крутоярів, ущелин, каньйонів, а також річок, каналів чи струмків (далі - річки) за каміння, дерева, великі кущі. Містки необхідно споруджувати з дерев'яними кладками, які слід міцно закріплювати принаймні на двох паралельно повалених деревах чи укладених колодах. За унеможливлення влаштувати кладки містки дозволяється споруджувати з двох-трьох впритул покладених колод. Дошки, обапіл чи бруски кладки повинні кріпитись так, щоб поверхня, на яку ступає людина, була горизонтальною. Місця для влаштування містків на річках, що на схилах, доцільно вибирати там, де крутість схилів мінімальна, оскільки на таких схилах долини гідрографічної сітки, як правило, менш глибокі та широкі.

13.3.8. У виняткових випадках через мілкі вузькі річки дозволяється прокладати містки з одного поваленого дерева чи колоди.

13.3.9. Дерева та колоди, що використовуються в якості містків, повинні мати достатню міцність для утримання працівника, що переходить, не містити гнилизни, поперечних та повздовжніх тріщин. Їх поверхню, що використовується в якості опорної для переходів, необхідно очищати від сучків врівень зі стовбурами.

13.3.10. За наявності повалених через річку дерев чи перекинутих колод повздовжніх нахилів, що перевищують 7 град., на них необхідно робити зарубки для ніг або набивати дерев'яні планки.

13.3.11. Звалювання дерев, їх очищення від гілок та сучків, розкряжування стовбурів та підтягування колод до річки необхідно здійснювати з дотриманням вимог розділу 15 цих Правил.

13.3.12. Містки необхідно споруджувати в місцях, де в воді відсутні виступаючі гострі предмети (корчі, камені, затоплений металобрухт тощо).

13.3.13. Вздовж містків з дерев та колод, включаючи містки з кладками, повинні влаштовуватись поручні з ретельно очищених від сучків жердин або туго натягнутих вірьовок чи металевих канатів (далі - канати). Переходити через містки без поручнів чи канатів дозволяється лише при обстежувальних переходах через неглибокі річки, коли є можливість надійно опиратися жердиною на їх тверде дно.

13.3.14. Під час переходів через глибокі ущелини гірських рік (крутояри, тіснини, каньйони) за допомогою повалених дерев або колод необхідно прив'язуватись до поручня або каната вірьовкою з карабіном, кільцем або ковзкою петлею.

13.3.15. Здійснювати переходи містками, не тримаючись за поручні чи канати або не опираючись у дно річки та тоді, коли містки сковзкі (мокрі, обмерзлі), необхідно вдень. Вночі такі переходи дозволяються за наявності освітлення електричним ліхтарем. Одночасний рух містком, несучими елементами якого є повалені дерева чи перекинуті колоди, дозволяється лише для однієї людини.

13.3.16. Канатну переправу дозволяється здійснювати за допомогою петлі-сидіння, що виготовляється з допоміжного прядив'яного каната. З несучим канатом петлю цього каната необхідно сполучати карабіном заводської конструкції, кільцем або сковзькою петлею. Триматись за несучий канат та підтягувати петлю-сидіння під час переміщень людини слід у рукавицях. Усі складові устаткування для навісних переправ повинні мати 7,5-кратний запас міцності. У них не повинно бути гострих виступаючих частин (дротиків тощо).

13.3.17. Долання водних перешкод за допомогою навісних канатних переправ дозволяється здійснювати працівникам, що пройшли спеціальне навчання, цільовий інструктаж та показали при перевірках необхідні знання та вміння. При цьому роботодавцем повинен виписуватись наряд-допуск (додаток 1).

13.3.18. Навісні канатні переправи слід влаштовувати з використанням несучих канатів, які повинні надійно закріплюватись на обох берегах річки та туго натягуватись. Місце кріплення каната на вихідному березі слід вибирати значно вищим, ніж на протилежному, для того, щоб надійно забезпечувався потрібний повздовжній нахил каната в напрямку переправи людини. Кінець каната на інший берег слід доставляти найбільш підготовленим учасникам переправи вбрід з дотриманням вимог відповідних пунктів цих Правил, що наводяться далі.

13.3.19. Переходи вбрід через водні об'єкти дозволяються при наявності на них ділянок, де переброди можна безпечно здійснювати. На наявність безпечного броду часто вказують розширення річки на прямій її частині та наявність стежки, що веде до берега річки.

13.3.20. Для вибору найбільш безпечних місць переброду та навісних канатних переправ необхідно ретельно дослідити характер дна річки, заміряти глибину води, визначити швидкість її течії. Виконувати цю роботу потрібно щонайменше двом працівникам, що вміють плавати. Першим слід іти працівнику, високому за зростом, який одягнув на себе рятівний нагрудник, жилет чи круг. Він повинен обережно переставляти ноги, ступаючи лише на перевірені за допомогою палиці безпечні ділянки дна водойми. З використанням палиці-глибиноміра необхідно визначити глибину ділянки річки, що може використовуватись для броду, та характеристику дна водної перешкоди. Другий працівник за необхідності повинен надати допомогу першому.

13.3.21. Для неодноразових переходів броду слід вибирати найбільш мілкі ділянки водойми з твердим дном. Смуга броду повинна встановлюватись шириною щонайменше 3 м в обхід корчів, виступаючого каміння та інших затоплених у воді предметів, місць з бистринами, заглибленнями, з багнистим дном. Останнє характерне для частин водойм з застійною водою або повільною її течією, що частіше спостерігається серед боліт, проти протоків річки, у старицях та заломах рік.

13.3.22. Під час переходів броду на відстані 1,5-3 м від його осі з обох боків мають встановлюватись віхи, а на обох берегах - вказівні знаки з позначкою "Брід". Найбільш придатні для перебродів смуги водних перешкод користувачам лісових земель слід наносити на планово-картографічні матеріали, періодично очищати від валунів, корчів тощо.

13.3.23. Переходити вбрід одному працівнику дозволяється лише через раніше обстежений водний об'єкт по рівному та нев'язкому дну з глибиною броду, що не перевищує 0,7 м, якщо швидкість течії води не перевершує 1 м/с, і 0,5 м - при швидкості 2-3 м/с. Такі переброди доцільно здійснювати навскоси річки.

13.3.24. При глибині броду 0,8-1 м та/або швидкості течії річки понад 3 м/с переброди дозволяються лише групою працівників у складі не менше двох чоловік з використанням засобів страхування. На вузьких річках дозволяються переброди, за яких працівник тримається за стовбур тонкого, але міцного дерева чи жердину, що перекинуті через річку.

13.3.25. Під час переброду через широкі водойми для страхування слід використовувати канат, натягнутий через річкову долину та надійно закріплений на обох протилежних її берегах (далі - несучий канат). Спорядження учасника переброду повинне включати обв'язку грудей та прядив'яний канат, які за допомогою карабіна або петлі, що вільно рухаються вздовж несучого каната, утримують працівника під час переброду від падіння в воду, небажаного відхилення від встановленого маршруту.

13.3.26. Переходи вбрід за температури води нижче 12 град. без захисного спецодягу дозволяються лише при незначній ширині річки працівникам, які не схильні до застудних захворювань, за їх згодою. Такі переброди, як правило, слід робити в водолазних костюмах, гумових чоботях та в іншому спецодязі, що запобігає контакту холодної води з тілом працівника.

13.3.27. Якщо глибина броду перевершує 1 м, перехід його дном за температури води нижче 12 град. дозволяється лише в водолазному скафандрі.

13.3.28. При заходах на території, повертатись з яких необхідно вбрід, слід враховувати можливість підняття води в часі. Так на гірських річках зі значним водозбором рівень води швидко піднімається після випадання дощу, а на водоймах, що тяжіють до морів та великих водосховищ і з'єднані з ними, - у періоди, коли вітер віє з боку останніх. Кращим часом для переходів вбрід гірських рік у бездощову погоду є вранішній, коли в них спостерігається найбільш низький рівень води.

13.3.29. Переходити річки вбрід під час сельових потоків, при переміщеннях водою валунів, грубої гальки та густого мулу, а також у місцях з заторами залишків деревно-кущової, трав'яно-мохової рослинності та їх плавнику, крижинами, вкритими снігом каміннях, брилах, стрибаючи з каменя на камінь, забороняється.

13.3.30. Долати водні об'єкти за допомогою канатних переправ або вбрід дозволяється лише в денний час.

13.4. Переходи через болотисту місцевість

13.4.1. При переходах через болота та заболочені заплави рік і озер (далі - болота) основними джерелами небезпеки є так звані болотні "вікна", вода і рідкий мул у них та під "сплавиною", багно боліт, що між купинами, втоплені в болота корчі, пеньки, каміння, металобрухт. Болота з названими небезпечними місцями доцільно обходити. Разом з цим за певних обставин (під час штормових вітрів та випадання мокрого снігу, чи появи на деревах ожеледі, що призводять до падіння дерев або їх частин, насуванні верхової пожежі, переміщеннях хижих звірів поблизу неозброєних людей тощо) перехід через болото при дотриманні вимог цих Правил може бути більш безпечним, ніж лісом. Такий перехід дозволяється здійснювати групою в складі не менше двох працівників, кожен з яких повинен бути в змозі швидко надати допомогу тому, хто провалився. Переходити болото безпечніше з мінімальним вантажем та використанням плетених з гнучких гілок так званих "ведмежих лап", які збільшують поверхню опору, або лиж. Переходити необхідно обережно, не роблячи різких рухів, попередньо встановлюючи за допомогою загостреної двох-трьохметрової палиці характер поверхні болота.

13.4.2. За наявності серед болота живих дерев та/чи кущів маршрут переходу слід максимально наближати до них, обходячи однак захаращені сушняком місця, згарища, не заходячи всередину дрібних островків з густими заростями деревно-чагарникової та трав'яної рослинності, високою травою, де може відсиджуватись звір, особливо при годуванні молодняку. Переходити болото за інших рівних умов слід у найбільш вузьких його місцях.

13.4.3. Переходячи болото з "сплавиною" та/чи з "вікнами", слід проявляти особливу обережність, не наближатись до "вікон". Палиці, які під час переходів повинен переносити кожен перехідник, мають бути з одного боку загострені та мати розмітку за довжиною. За допомогою таких палиць слід визначати міцність "сплавини", а якщо вона проколюється до кінця, то і її товщину, глибину і твердість дна водойми під "сплавиною", наявність у болоті потонулих корчів, каміння тощо. Перехідники повинні бути обв'язані охоронним прядив'яним канатом і рухатись на відстані 8-10 м один від одного. Положення каната під час переходу має унеможливлювати обплутування ним рук та/чи ніг учасників переходу. Той, хто йде першим, зобов'язаний нести з собою також жердину довжиною в 4-5 м, тримати її горизонтально і бути в максимально можливій мірі звільненим від перенесення інших вантажів. У випадках попередньо непередбачених переходів болота, коли канат відсутній, рухатись необхідно з інтервалом між людьми в 4-5 м. У цих випадках жердину довжиною щонайменше 4 м потрібно нести кожному учаснику переходу.

13.4.4. Під час переходів боліт з купинами ступати необхідно на найбільш широкі купини, опираючись на палицю.

13.4.5. Незамерзлі болота, вкриті снігом, слід переходити на лижах з палицями, що мають кільця, визначаючи за допомогою палиць несучу здатність поверхні болота. Рухатись необхідно не відриваючи лиж від снігу, обходячи місця з підсніжною водою.

13.4.6. У разі провалювання працівника в болото потерпілий повинен швидко покласти горизонтально на болото жердину, палицю або лижу, триматись за неї і не робити різких рухів. Рятувати того, хто провалився, потрібно з стійкого місця, простягнувши додаткові жердини, палицю, підтягуючи його за них або за канат. За необхідності в його бік слід підсовувати декілька паралельно підкладених жердин, що вкриваються гіллям. Рятівник повинен триматись на безпечній відстані від того, хто провалився.

13.4.7. Переходячи болото з видимим товстим корінням дерев, ступати необхідно поперек коренів, щоб не защемити ногу між паралельно розташованими коренями.

13.4.8. У дуже багнистих (топких) місцях боліт та при організації на болотах постійних переходів рух слід здійснювати після вистилання траси переходу жердинами, гіллям, дошками.

13.4.9. Безпечні місця переходів через болота, за необхідності укріплені чи вичищені від предметів, що становлять небезпеку або ускладнюють переходи, підприємствам, постійним лісокористувачам слід наносити на планшети та інші планово-картографічні матеріали, позначати на місцевості чітко видимими орієнтирами (стовпами) з вказівними знаками тощо.

13.4.10. Переходити болото необхідно в денний час.

13.5. Дії працівника під час грози

13.5.1. Під час грози необхідно переховуватися у приміщенні, а за його відсутності вжити заходів безпеки: всі металеві предмети скласти на відстані не менше 10 м від місця, де намічається перечікувати грозу.

13.5.2. Необхідно знайти безпечне місце на галявині, ділянці молодняку, між деревами, що ростуть не ближче 20 м одне від одного, в горах і на пагорбах ближче до середини схилу. За можливості необхідно розташуватися на ізольованому сухому матеріалі (сушняк, березовий луб тощо).

13.5.3. Під час грози краще не рухатись і особливо небезпечно:

перебувати на вершині гір, горбів і на узліссі;

зупинятися біля струмків , річок, озер;

ховатися під скелями і тулитися до них;

підходити ближче ніж на 10 м до окремо стоячих дерев, стовпів, блискавковідводів, високих каменів;

стояти біля опор і під дротами ліній зв'язку і електромережі, поблизу веж і геодезичних знаків;

перебувати там, де люди або худоба раніше травмувались під час грози, де неодноразово при грозі розколювались дерева. Такі місця постійні лісокористувачі повинні тримати на обліку і інформувати про їх наявність працівників та відвідувачів лісу.

14.1. Використання гужового транспорту для перевезення працівників та вантажів у лісах повинно здійснюватись відповідно до вимог Правил дорожнього руху.

14.2. Керувати гужовим транспортом, перевозити людей та вантажі, переводити коней через дороги та інші перешкоди дозволяється працівникам чоловічої статі, які досягли 18 років.

14.3. Робочих коней та інвентар потрібно закріплювати за конкретними працівниками, які ознайомлені з поведінкою тварин, знають їх потреби. На кожного коня необхідно виділити правильно підігнаний комплект збруї. Запрягати коней дозволяється лише у справні вози чи сані.

14.4. Працівники, які керують гужовим транспортом, повинні володіти елементарними знаннями щодо роботи в складних умовах, знати транспортні маршрути, можливість об'їзду небезпечних зон, виконувати інші вимоги цих Правил, що стосуються водіїв і пішоходів.

14.5. Транспортні коні, які використовуються для перевезення людей та вантажів, перед початком роботи повинні бути підковані на всі ноги, а також оглянуті ветеринаром. Розчищення копит і підковування коней потрібно виконувати у станку для підковування або на розв'язках за допомогою постійно закріпленого за конем возія продукції лісу.

14.6. До роботи слід допускати здорових коней з гарним зором.

14.7. Обслуговуючий коней персонал повинен бути попереджений роботодавцем про кожного норовистого коня. Не дозволяються гужові переїзди та перевезення на незагнузданих конях та на полохливих без наочників.

14.8. Використання гужового транспорту для перевезення працівників до місця роботи і назад дозволяється за умови наявності спеціально обладнаних місць для сидіння, які унеможливлюють звисання ніг пасажирів за бокові чи задні габарити воза (саней), випадання їх з транспортного засобу, а також попереджують нанесення удару возію задньою ногою коня. Вози та сані, що використовуються в лісі, повинні мати координатний захист і бути обладнані гальмівними пристроями.

14.9. При користуванні гужовим транспортом забороняється:

переміщення його автомагістралями і дорогами для автомобілів, якщо поруч є інші дороги;

переїжджати через залізничні колії та дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями;

здійснювати завантажування і розвантажування воза (саней), якщо кінь не випряжений або не прив'язаний;

здійснювати навалювання лісових матеріалів на віз і скочування їх з воза без використання допоміжних пристроїв;

залишати на смузі відведення з дороги коней без нагляду за ними.

14.10. Під час руху на рівних дорогах відстань між підводами повинна бути не менше 2 м, льодовими дорогами - не менше 5 м, на спусках - на всю довжину спуску.

14.11. Не слід проводити коней в одній упряжці або прив'язаних один до одного на вузьких гірських стежках, крутих схилах, старих гатках, при переправі вбрід.

14.12. Під час спускання зі схилу не дозволяється сідати та ставати на воза чи сани, підтримувати або підпирати їх руками, намотувати віжки на руку.

14.13. Глибина броду при переправі верхом не повинна перевищувати 1,3 м за швидкості течії води до 2 м/с і 0,8 м при швидкості течії до 3-4 м/с.

14.14. Максимальна глибина броду для кінного воза не повинна перевищувати 1/2 діаметра колеса.

14.15. Усі небезпечні ділянки дороги і місця (гатки, крутосхили, круті повороти, болота, водні перешкоди та інше) слід огороджувати і позначати відповідними знаками безпеки відповідно до ДСТУ 4100-2002 та ГОСТ 12.4.026-76.

14.16. Верхових коней, перед використанням їх при переїздах, потрібно добре об'їздити і навчити реагувати на сигнали вуздечки, спокійній поведінці при посадці на них і спішуванні вершника.

14.17. При переміщенні в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості вози (сані) повинні бути обладнані світловідбивальними пристроями та ліхтарями.

14.18. Для використання гужового транспорту поза лісовими масивами слід керуватися вимогами Правил дорожнього руху.

15.1. Загальні вимоги

15.1.1. Ці вимоги є обов'язковими для виконання під час проведення рубок головного користування та рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства: проріджень, прохідних, лісовідновних, санітарних рубок (включаючи суцільні) та інших лісогосподарських рубок, у тому числі в насадженнях, ушкоджених стихійними явищами природи (вітровалами, буреломами, сніговалами, сніголамами, льодоламами, пожежами, шкідниками та хворобами), за винятком рубок у молодняках та вирубування підліска.

15.1.2. Під час проведення рубок, на які розповсюджуються вимоги цих Правил, слід забезпечувати безпеку всього комплексу лісосічних робіт, включаючи відведення лісосік, та інших підготовчих робіт як на лісосіках, так і на додатковій робочій території бригад, у зовнішніх зонах безпеки. Дерева, що заважають звалюванню та/або трелюванню інших, намічених до рубання, необхідно включати під час відводів лісосік у число тих, які підлягають спилюванню, і вчасно приземлювати.

15.1.3. Лісосічні роботи слід виконувати відповідно до вимог ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.3.015-78 "ССБТ. Работы лесохозяйственные. Требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.015-78), ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.004-91), НАПБ А.01.002-2004, НАПБ А.01.001-2004, цих Правил, типових інструкцій з охорони праці, експлуатаційної документації на технічні засоби та інструкцій підприємства-виробника, інструкцій з охорони праці, що затверджуються та діють на підприємстві, карт технологічного процесу, нарядів-допусків.

15.1.4. Під час відведення лісосік до рубання слід виконувати вимоги підпунктів 12.3.2-12.3.13 цих Правил.

15.1.5. Карта технологічного процесу (додаток 3) повинна складатись для лісосіки. За необхідності дозволяється розробляти її для окремої ділянки лісосіки, якщо в одній карті технологічного процесу неможливо в повному обсязі показати необхідні рішення щодо безпечного розроблення кожної з ділянок або лісосіки розробляються двома бригадами.

15.1.6. У карту технологічного процесу розроблення лісосіки (ділянки) необхідно включати таку інформацію та рішення, що впливають на безпеку праці:

характеристику лісосіки та виділених в її межах ділянок, необхідну для вибору найбільш безпечної технології робіт (механічний склад ґрунту, ступінь його зволоження, рельєф місцевості, розподіл території за крутістю схилів, експозиції схилів тощо);

перерахування чисельного та професійного складу бригади (ланки), виділених їй знарядь праці (робочих машин, тракторів, устаткування, мотоінструменту), державні номери та номери за паспортами рухомих технічних засобів;

повний перелік засобів індивідуального та колективного захисту працівників, протипожежного захисту;

технологічну схему лісосіки з умовними позначеннями;

дані про порядок та послідовність виконання робіт, черговість розроблення пасік, показ варіантів розташування ланок працівників та техніки на безпечних відстанях;

опис безпечних способів праці на підготовчих та основних роботах, не відображених в інструкціях з охорони праці та інших документах, які надаються бригаді (ланці);

природоохоронні вимоги;

акт готовності лісосіки до розроблення, в якому перераховуються підготовчі роботи, вказується термін їх проведення, підтверджується виконання.

За необхідності дозволяється внесення в карту технологічного процесу та інших показників і вимог з охорони праці. Якщо для робіт на лісосіці виділяється декілька тракторів та/або машин, у карті технологічного процесу повинна бути відображена безпечна взаємодія між ними та звалювальною машиною.

15.1.7. На технологічній схемі лісосіки необхідно показувати:

границі лісосіки та їх розміри, напрямки повздовжніх і поперечних схилів, водорозділи, напрямки переважаючих вітрів та одностороннього нахилу дерев, території з наявністю додаткових небезпек (з зсувами, обвалами, кам'яними розсипами, крутоярами, приярками, водотоками, урвищами), небезпечні зони вздовж електро- та телефонної мережі, трас газо- або нафтопроводів, гідроспоруд;

верхні лісосклади та проміжні лісовантажні пункти, транспортні, під'їзні та трелювальні шляхи, інші місця переміщення техніки та людей, границі внутрішніх та зовнішніх зон безпеки вздовж перерахованих виробничих елементів;

границі пасік та ділянок, їх номери; напрями розроблення пасік, звалювання дерев, трелювання деревної сировини та її вивезення; границі підгірної небезпечної зони; місця чергування працівників, виконуючих функції сигнальників;

місця встановлення за межами лісосіки заборонних знаків безпеки відповідно до вимог підпункту 15.1.25, побутового приміщення та інших елементів облаштування бригади, зберігання паливно-мастильних матеріалів, техніки, відпочинку коней;

шляхи переходу працівників з пасіки на пасіку.

15.1.8. Показ варіантів безпечного розташування ланок працівників та рухомих технічних засобів з дотриманням необхідних зон безпеки між місцями звалювання дерев (наземного спускання круглих лісоматеріалів) та виконанням інших операцій необхідно відображати у розділі V карти технологічного процесу. У цьому розділі необхідно показувати, де і якій ланці працівників (робочій машині) дозволяється працювати при кожному варіанті їх розташування.

На значних за розмірами лісосіках зони безпеки між місцями звалювання дерев та виконанням інших операцій або роботою другої ланки лісорубів, які звалюють дерева, слід встановлювати у вигляді однієї пасіки шириною, не меншою, ніж радіус небезпечної зони звалювання дерев.

15.1.9. Запроектовані границі пасік та шляхи переходу працівників з пасіки в пасіку повинні чітко позначатися на місцевості.

На схилах крутістю понад 15 град. границі пасік необхідно намічати вздовж схилів.

15.1.10. Для лісосік, незначних за площею, або при проведенні підготовчих робіт, де неможливо безпечно розташувати ланки працівників за допомогою встановлення черговості виконання окремих операцій на різних пасіках, рекомендується приймати рішення щодо одночасної роботи окремих ланок бригади на двох лісосіках, на лісосіці та винесеному за її межі на безпечну відстань верхньому лісоскладі або тимчасового припинення звалювання дерев у періоди, коли на лісосіці потрібно виконувати інші операції. Про це в карті технологічного процесу необхідно робити чіткий, зрозумілий для керівника робіт та працівників запис.

15.1.11. Карту технологічного процесу слід розробляти за встановленим на підприємстві порядком у трьох примірниках.

15.1.12. Для рубок головного користування на підприємствах Держкомлісгоспу України карта технологічного процесу повинна узгоджуватись з інженером з лісозаготівель або іншою особою, що суміщує його обов'язки, і керівником служби охорони праці, а для рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, - з інженером лісового господарства та керівником служби охорони праці.

15.1.13. Затверджувати карту технологічного процесу повинна особа, яка отримала від роботодавця необхідні повноваження, після приземлення небезпечних дерев на територіях, на яких ці дерева підлягають звалюванню під час підготовчих робіт відповідно до вимог підпунктів 15.2.1, 15.2.2, 15.2.3, 15.2.4 та 15.2.9 цих Правил, підтвердження виконання вищезгаданих робіт у карті технологічного процесу особою, уповноваженою для перевірки виконання робіт роботодавцем, а для лісосік зимового розроблення - і вирубування на робочій території підліска.

15.1.14. На підприємствах Держкомлісгоспу України один примірник погодженої карти технологічного процесу повинен реєструватись і зберігатись у інженера з лісозаготівель (лісового господарства). Два її узгоджених примірники необхідно передавати у виробничий підрозділ (лісництво, лісопункт), керівник якого зобов'язаний їх також зареєструвати та передати майстрові чи іншому керівнику робіт під розпис один примірник карти разом з завданням на виконання підготовчих робіт. Після затвердження двох примірників карти технологічного процесу керівник виробничого підрозділу або його помічник (заступник) зобов'язаний зробити відмітку про затвердження карти у примірнику, що був у керівника лісосічних робіт, і безпосередньо чи через нього передати її бригадирові лісозаготівельної бригади під розпис. Керівник лісосічних робіт для подальшого керівництва роботами повинен отримати перший примірник затвердженої карти технологічного процесу і її зміст довести під розпис до відома всіх членів бригади (ланки).

На підприємствах, не підпорядкованих Держкомлісгоспу України, порядок розроблення, погодження, затвердження та використання карти технологічного процесу повинен уточнюватись роботодавцем.

15.1.15. Під час розроблення карти технологічного процесу і ведення рубок головного користування необхідно враховувати вимоги пунктів 47-57 Правил рубок головного користування в лісах України.

15.1.16. Після закінчення лісосічних робіт карта технологічного процесу повинна передаватись керівниками лісосічних робіт у виробничий підрозділ для зберігання на термін не менше 3-х років.

15.1.17. Для лісосіки, при розробленні якої мав місце нещасний випадок, карту технологічного процесу з підписами працівників слід зберігати на підприємстві з терміном, установленим для зберігання актів розслідування причин нещасних випадків.

15.1.18. Лісосічні роботи повинні припинятись під час зливи, граду, грози, хуртовини, густого туману при видимості менше 50 м, у темряві без штучного освітлення, а звалювання дерев моторними пилками - в усіх випадках з настанням темряви.

Звалювання дерев та інші роботи під наметом насаджень слід виконувати: у рівнинних умовах за швидкості вітру не більше 11 м/с, гірських та на схилах крутістю понад 15 град., горбистій місцевості - при вітрі зі швидкістю, що не перевищує 8,5 м/с (ознаки наведені в додатку 2).

15.1.19. На небезпечних територіях у додаток до обмежень, названих у підпункті 15.1.18, повинна припинятись всяка робота за наявності снігу або ожеледі (льоду) на деревах, ожеледиці на замерзлому ґрунті, вітрі зі швидкістю понад 5,2 м/с (коли вітер піднімає сухе листя, приводить в рух тонкі гілки дерев), а на схилах крутістю понад 15 град. - також за товщини снігового покриву понад 30 см. Тут до приземлення небезпечних дерев, яке приводить лісові ландшафти до територій помірного ризику, за відносно безпечних погодних умов дозволяється виконувати лише вкрай необхідні такі роботи: розмітка границь лісосік, інших виробничих об'єктів та елементів облаштування бригади, а також відведення лісосік, звалювання заважаючих безпечній роботі дерев.

15.1.20. Роботи на небезпечних територіях необхідно виконувати під безпосереднім керівництвом майстра або іншої посадової особи, яка пройшла перевірку знань з охорони праці на лісозаготівлі і отримала від роботодавця необхідні повноваження.

15.1.21. Заїзди трактора на небезпечну територію дозволяється здійснювати лише за вказівкою керівника лісосічних робіт для приземлення небезпечних (завислих) дерев та їх витягування на території помірного ризику, а також для розтягування завалів.

15.1.22. Під час звалювання, трелювання (уключаючи наземне спускання круглих лісоматеріалів) та навантажування деревини необхідно користуватися надійними засобами сигналізації. Сигнал "пуск" має подавати працівник, який призначається керівником лісосічних робіт для безпечного виконання відповідних операцій, або сам керівник. Тимчасова зупинка руху (роботи) технічного засобу або коней повинна здійснюватись за сигналом будь-якої особи.

15.1.23. Перед відпилюванням (відрубуванням) верхівок повалених дерев їх слід звільняти від деревини, що притискує верхівку. Під час відокремлення верхівок від нестійко лежачих дерев та тих, що лежать серединою на випуклих елементах рельєфу чи на інших деревах, працівник не повинен перебувати поруч з приверхівковою частиною стовбура, яка після обезвершинення часто приходить у швидкий некерований рух, а також нижче стовбура на схилі крутістю понад 20 град., якщо стовбур не прив'язаний.

15.1.24. У місцях виконання лісосічних операцій, крім звалювання дерев та ведення наземного спускання деревини, небезпечна зона між окремими ланками працівників повинна встановлюватись за висотою найбільш високих дерев (хлистів), що очищаються від сучків, трелюються або відвантажуються, збільшеній на 5 м, але становити не менше 25 м на рівнині і 30 м на схилах. Робота на одній вертикалі схилів крутістю понад 150 двох і більше працівників (тракторів, машин) не повинна допускатись, оскільки деревина та інші предмети, що під час роботи часто зрушуються, некеровано переміщуючись вздовж схилу, можуть на своєму шляху травмувати людину та пошкодити засоби виробництва. Дотримання цих зон повинне здійснюватись самими працівниками з встановленням переносних заборонних знаків безпеки, виготовлених відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

15.1.25. Додаткові заборонні знаки безпеки необхідно встановлювати перед проведенням лісосічних робіт вздовж шляхів найбільш вірогідного переміщення людей (доріг, стежок, волоків, водних об'єктів тощо), що перетинають лісосіку, а також додаткову робочу територію бригад або наближаються до неї на відстань, меншу, ніж радіус небезпечної зони звалювання дерев. При машинному звалюванні або трелюванні дерев у темряві заборонні знаки необхідно штучно освітлювати.

Знаки слід оформляти відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76 у вигляді круга діаметром 450 мм. Смуга шириною 5 см, що тяжіє до крайки круга, повинна бути пофарбована в червоний колір, а на білому полі чорними літерами слід наносити напис "Стороннім прохід та проїзд заборонені. Лісозаготівля". Знак необхідно встановлювати на висоті 1,5-1,7 м від землі на відстані 60-70 м від місць проведення лісосічних робіт. Він дозволяє подальший рух до знаків, що встановлюються окремими членами бригади, лише працівникам, які прибувають на робочу територію бригад для виконання покладених на них обов'язків, пройшли перевірку знань з вимог безпеки праці на лісозаготівлі, мають каски або можливість використати резервні каски, що повинні бути в обігрівальному приміщенні бригади.

15.1.26. Під час виконання лісосічних робіт на схилах крутістю понад 15 град. знаки, описані в підпункті 15.1.25, повинні встановлюватись також вздовж місць найбільш вірогідного переміщення людей, які пересікають підгірну небезпечну зону. На межі з нею переїзди на дорогах допускаються лише з дозволу членів бригади, що призначаються керівником лісосічних робіт для чергування за межами цієї зони на період звалювання дерев, очищення їх від сучків, розкряжування та наземного трелювання. Дозвіл такий може видаватися лише після тимчасового призупинення перерахованих операцій вище щодо схилу.

15.1.27. Якщо лісосічні роботи виконуються на територіях, що прилягають до доріг, які з'єднують населені пункти, вздовж них необхідно встановлювати також знаки безпеки, передбачені ДСТУ 4100-2002.

15.1.28. Проведення лісосічних робіт у заболоченій місцевості та в заплавних місцях дозволяється лише після замерзання або підсихання ґрунту.

15.1.29. На лісосіках з масовим однобічним нахилом дерев лісосічні роботи дозволяється виконувати в періоди, коли напрямок нахилу дерев збігається з напрямком переважаючого вітру.

15.1.30. Усі працівники, які зайняті на лісосічних роботах або на переміщеннях круглих лісоматеріалів, повинні працювати в захисних касках, а лісоруби на звалюванні дерев та чокерівник - у сигнальних жилетках .

15.1.31. Працівники, що працюють на схилах, повинні бути додатково забезпечені роботодавцем засобами проти ковзання відповідно до вимог підпункту 13.2.2.

15.1.32. При виконанні лісосічних операцій бригада повинна складатись не менше ніж з двох працівників, один з яких повинен призначатися старшим. Під час роботи вони повинні бачити один одного.

15.1.33. До лісосічних робіт допускаються особи чоловічої статі, які досягли 18 років, пройшли підготовку за фахом відповідно до діючих нормативних актів, освоїли вимоги з охорони праці і не мають медичних протипоказань для виконання закріплених за ними робіт.

15.1.34. Для виконання робіт на висоті (на кінцевих чи проміжних опорах канатних установок, на деревах при закиданні канатів з гаками на завислі предмети, роботі на драбинах) необхідно призначати людей, які за станом здоров'я придатні для виконання відповідних робіт, що повинно підтверджуватись результатами медичних оглядів.

15.1.35. Використовувати працю жінок (віком старше 18 років) дозволяється для проведення лісосічних робіт на рівнині та схилах крутістю до 15 град. на операціях, не пов'язаних зі звалюванням дерев, обрубуванням (обрізуванням) сучків та гілля, розкряжуванням і трелюванням деревини. До таких робіт відносяться очищення лісосік від дрібномірної захаращеності, вирубування підліска, піднесення, навантажування і вивантажування короткомірної деревини (баланси, гірничі стояки, технологічна сировина, дрова паливні, осмол та інші), довжина яких не перевищує 2 м, а вага не перевершує 7 кг.

15.2. Організація та технологічне підготовлення території

15.2.1. До проведення основних лісосічних робіт необхідно виконати підготовчі роботи. Вони повинні виконуватись з метою створення безпечних умов праці при поточному рубанні лісу і для ведення робіт у подальшому. Вони включають:

перевірку рівня радіації на радіоактивно забруднених територіях;

розмітку границь пасік та стежок для переходів працівників з пасіки в пасіку;

підготовку основної території лісосік;

підготовку намічених на лісосіках для першочергового використання верхніх лісоскладів та проміжних лісовантажних пунктів з шириною, не меншою ніж 1,5-кратна довжина дерев (деревних хлистів, довгоття, сортиментів), які трелюються;

комплекс робіт з підготовки додаткової робочої території лісозаготівельних бригад;

приземлення усіх небезпечних та заважаючих безпечній роботі дерев у зовнішніх та внутрішніх зонах безпеки;

встановлення побутового приміщення, заборонних знаків безпеки за межами робочої території бригад відповідно до вимог підпунктів 15.1.25, 15.1.26 та 15.1.27 цих Правил.

За необхідності перелік підготовчих робіт підприємством розширюється. До них можуть приєднуватись роботи з прибирання дрібних за розмірами дерев і перш за все - беріз, для звалювання кожного з яких необхідно використовувати одночасно двох лісорубів, а також підлягаючих першочерговому вирубуванню дерев, що сплелися кроною з іншими, більш значними за розмірами, тощо.

15.2.2. Підготовка основної території лісосіки включає приземлення на ній небезпечних дерев, ліквідацію захаращеності, прибирання заважаючого лісосічним роботам підліска, розмітку волоків, а також будівництво волоків та під'їзних шляхів, для створення яких необхідні механізовані земляні роботи, а в гірських лісах - також монтаж канатних установок, прорубування трас для них.

15.2.3. Виконання основних лісосічних робіт без попереднього приземлення небезпечних дерев та розмітки стежок для переходів працівників з пасіки в пасіку при підготовці основної території лісосіки дозволяється у таких випадках:

якщо дерева звалюються та трелюються машинами з укріпленими кабінами і поза кабінами машин, ніхто на лісосіці не працює;

при проведенні проріджувань, прохідних та санітарних вибіркових рубок, якщо основні лісосічні роботи виконуються за відсутності снігу та льоду на деревах, а також снігу товщиною понад 30 см на поверхні ґрунту і швидкості вітру не вище 5,2 м/с;

за наявності на лісосіці понад 20% небезпечних дерев і розробленні її в безсніжний період. Такі лісосіки повинні розроблятися за правилами для ушкоджених стихійними природними явищами (вітровально-буреломних лісосік) відповідно до вимог підпунктів 15.2.17-15.2.28 та 15.3.38-15.3.42 цих Правил.

Вирубування підліска на основній території лісосіки під час підготовки останньої дозволяється виключати з комплексу підготовчих робіт, якщо основні лісосічні роботи планується проводити за відсутності снігу на поверхні ґрунту.

15.2.4. Комплекс робіт щодо підготовки додаткової робочої території лісозаготівельних бригад повинен включати:

розчищення, ремонт, реконструкцію, а за необхідності і нове будівництво трелювальних волоків та під'їзних шляхів, верхніх лісоскладів та проміжних лісовантажних пунктів (якщо виникає потреба названі виробничі елементи виносити за межі лісосіки), шляхів транспорту;

улаштування місць для стоянки техніки, догляду за нею, заправлення її паливно-мастильними матеріалами, відпочинку та годування коней, встановлення пожежного щита та інших елементів технологічного облаштування бригад, побутового приміщення.

Названі роботи дозволяється виконувати після приземлення усіх небезпечних дерев на додатковій робочій території, а також у прилеглих до неї та побутового приміщення зовнішніх зонах безпеки.

15.2.5. Для підіймання тракторів на гірську лісосіку рекомендується прокладати порожняковий тракторний шлях. Розташування таких шляхів необхідно здійснювати так, щоб за рахунок них можна було поступово створювати надійну взаємозв'язану постійно діючу транспортну сітку, придатну для більш безпечного, в порівнянні з трелюванням, вивезення деревини. Для цього порожнякові та під'їзні шляхи, а також частину трелювальних волоків рекомендується влаштовувати з повздовжнім ухилом проїзної частини не більшим за 120 проміле (6-7 град.). У складних природних умовах порожнякові тракторні шляхи дозволяється будувати і з вищим повздовжнім ухилом, але не більшим від допустимих ухилів тракторних волоків відповідно до вимог підпункту 15.7.7 цих Правил.

15.2.6. За необхідності зміни напрямку трелювального волока або порожнякового (під'їзного) шляху при відведенні лісосік під несуцільні рубки прямолінійні відрізки візирів довжиною не менше 30 м необхідно з'єднувати між собою та існуючою дорожньою сіткою з кутом повороту (приєднання) не більшим 60 град. Далі повинні намічатись дуговидні криві границь просіки. Внутрішню криву при цьому слід проводити через середини відрізків візирів, зовнішню - через місця з'єднання візирів. Коридор, який при цьому формується під час проведення рубок з радіусом кривих у плані, близьким до 30 м, дає можливість безпечно переміщати деревні хлисти без значного його розширення. У складних рельєфних умовах довжину візирів дозволяється зменшувати до 20-15 м. У гірській та горбистій місцевостях місця поворотів (серпантин) доцільно приурочувати до надзаплавних терас, терас на схилах та водорозділів.

15.2.7. Під час виконання земляних робіт бульдозером у коридорах на схилах слід керуватись вимогами безпеки, встановленими підпунктами 7.4.11-7.4.14 цих Правил. На перезволожених ділянках глинистих та суглинистих ґрунтів земляні роботи доцільно виконувати після замерзання ґрунту на глибині, за якої унеможливлюється вгрузання бульдозера в мул.

15.2.8. Внутрішні (на лісосіці) та зовнішні (вздовж лісосіки, додаткової робочої території, елементів облаштування бригади) зони безпеки слід встановлювати шириною, не меншою, ніж радіус небезпечної зони звалювання дерев (щонайменше 50 м на рівнині та 60 м - на схилах). Вздовж транспортних шляхів ширину зон безпеки допускається зменшувати до 40 м у середньовікових насадженнях та до 30 м - у молодняках.

15.2.9. За межами зон безпеки при підготовчих роботах необхідно прибирати лише ті небезпечні дерева, які створюють загрозу працівникам під час їх роботи в зонах безпеки.

При вибіркових санітарних рубках та розробленні лісосік за правилами вітровально-буреломних у зовнішніх зонах безпеки навкруги лісосіки необхідно прибирати лише ті небезпечні дерева, які створюють загрозу працівникам під час їх роботи на лісосіці. Звалювати небезпечні дерева тут дозволяється як під час підготовчих робіт, так і при основних лісосічних роботах з дотриманням вимог підпунктів 15.2.4 та 15.2.11 цих Правил.

15.2.10. Елементи технологічного облаштування бригади та побутові приміщення необхідно влаштовувати від автодоріг на відстані не ближче 10 м; трелювальних шляхів - на відстані, що перевищує на 5 м довжину дерев (хлистів, довгоття, сортиментів), які трелюються; місць звалювання лісу на відстанях, що переважають радіус небезпечної зони звалювання дерев. Вони повинні розташовуватись за межами підгірних небезпечних зон з нагірного боку від названих виробничих елементів незалежно від крутості схилу. Для відпочинку та годування коней необхідно підбирати території на відстані не ближче 100 м від місць звалювання дерев.

15.2.11. Перед використанням верхніх лісоскладів для відвантаження деревини у внутрішніх зонах безпеки навкруги лісоскладів повинні бути прибрані усі намічені до рубання дерева.

15.2.12. На рубках головного користування та інших суцільних рубках верхні лісосклади повинні влаштовуватись на відстані не менше 10 м від стіни лісу.

15.2.13. У міру віддалення робіт з заготівлі деревної сировини від верхнього лісоскладу (складів) першої черги на великих лісосіках дозволяється влаштування верхніх лісоскладів, трелювальних волоків, порожнякових тракторних та під'їзних шляхів, елементів облаштування бригад другої та подальших черг використання. Названі елементи, а також проміжні лісовантажні пункти при цьому повинні влаштовуватись на територіях, приведених до помірного ризику, з виконанням вимог підпунктів 15.2.11, 15.2.12 та 15.2.16 цих Правил.

15.2.14. Верхні лісосклади другої та подальших черг використання, а також під'їзні шляхи до них необхідно позначати пунктирами на технологічних схемах лісосіки в картах технологічного процесу з відображенням черговості введення лісоскладів в експлуатацію.

15.2.15. Бригада (ланка) працівників, що направляється для виконання підготовчих робіт з прибиранням небезпечних дерев, ліквідацією захаращеності та зняттям з дерев завислої на них ламані, повинна бути забезпечена моторною пилкою, бандажем для одягання на відземки тріснутих дерев перед їх спилюванням, трактором зі сталевим канатом довжиною не менше 35 м або пересувною мотолебідкою з канатом такої ж довжини, прядив'яним канатом довжиною щонайменше 10 м з трирогим гаком, звалювальною вилкою і багром висотою не менше 4 м, упором з металевим наконечником для одягання на жердину, клинками з синтетичного матеріалу або сухої деревини твердолистяних порід, сокирами. На кожного працівника повинен видаватись чокер з канатом довжиною 5-8 м. За необхідності перелік засобів виробництва розширюється.

15.2.16. Перед експлуатацією верхніх лісоскладів, проміжних лісовантажних пунктів, трелювальних волоків, під'їзних порожнякових та транспортних шляхів, елементів облаштування бригади, діючих при лісозаготівлі стежок та кінних доріг, що намічені для використання, в смугах лісу шириною щонайменше 20 м у всі боки від границь названих виробничих елементів та побутового приміщення необхідно зняти з дерев усі завислі на них верховіття, гілки, сучки, інші небезпечні предмети та приземлити суховершинні дерева.

15.2.17. Для зняття завислих на деревах верховіть, гілок та інших завислих важких предметів пріоритетним повинно бути використання механізованих підіймальних пристроїв. Стягування завислих предметів дозволяється також здійснювати за допомогою прядив'яного каната, прив'язаного до ручки багра або до трирогого гака, а зіштовхування - з використанням звалювальної вилки або жердини з металевим наконечником. Драбини та стрем'янки, які дозволяється використовувати для закидання каната з гаком на завислий предмет або наведення на нього багра, повинні відповідати вимогам пункту 7.1 ДНАОП 1.1.10-1.04-01.

15.2.18. Перед закиданням каната або наведенням багра з драбини, стрем'янки чи дерева працівник повинен надійно зафіксувати своє положення за допомогою монтажного пояса. Якщо за допомогою названих у підпункті 15.2.17 технічних засобів та/чи пристосувань завислий предмет стягнути (зіштовхнути) не вдається, його необхідно спробувати струсити. Для цього до стовбура дерева на максимально можливій висоті, але не вище місця зависання, слід прикріпити канат до трактора і шляхом натягування та відпускання каната декілька разів розгойдувати дерево, аж поки зависла на ньому деревна ламань або інший завислий предмет не впаде.

15.2.19. За неможливості безпечного зняття (струшування) завислих предметів з дерева чи звалювання дерев з зависаннями виробничі елементи, названі в підпункті 15.2.16, влаштовувати на відстані від таких дерев, яка перевищує 20 м.

15.2.20. Приземлення небезпечних дерев при підготовчих роботах моторними пилками необхідно здійснювати за відносно безпечних погодних умов.

15.2.21. Напівзавислі злами значних розмірів (верховіття яких торкаються землі), які не вдається безпечно зіштовхнути звалювальною вилкою, рекомендується стягувати за верхівку. Для їх стягування тракторами або мотолебідками канат слід кріпити в місці, де товщина верховіття становить не менше 14-16 см, при стягуванні кіньми, ручною лебідкою або канатом вручну - там, де товщина верхівки дорівнює 8-10 см. Гілки, що заважають чокеруванню (прив'язуванню) зламу, повинні відрубуватись. Стягування такого зламу дозволяється вести в поперечному напрямку, а під наметом насаджень і вздовж його осі в напрямку розташування верхівки. Мінімальна відстань, з якої дозволяється стягування зламів трактором та мотолебідкою за верхівку, повинна становити 10 м від неї, при кінному та ручному - 5 м, і від пенька "зламанця" або дерева - носія відчахнення - не менше ніж їх півтори висоти. Перед стягуванням напівзавислих зламів чокерівникам слід відійти у бік трактора (лебідки, коней), протилежний місцю розташування пенька "зламанця", на відстань, що перевищує принаймні на 5 м довжину зламу, під кутом 450.

15.2.22. Дерева зі зламами, що висять високо, не торкаючись землі, якщо злами не вдається зіштовхнути, стягнути за верхівку або струсити (з виконанням вимог підпункту 15.2.18), рекомендується вивалювати з корінням за допомогою канатів гусеничних тракторів або мотолебідок чи зламувати в місцях наявності гнилизни або поперечного раку, тріщин чи інших ушкоджень. При вивалюванні дерев з корінням канат трактора (мотолебідки) необхідно кріпити на висоті, що дорівнює близько десяти діаметрам дерева на висоті 1,3 м, перед зламуванням - вище місця ушкодження стовбура.

15.2.23. У разі приземлення дерев за допомогою каната трактор або мотолебідка повинні встановлюватись на відстані, що дорівнює щонайменше півтори висоти небезпечних, а також підтримуючих верхівку зламу дерев. Натягувати канат слід під кутом 90 град. до вертикальної площини, що створюється деревом разом з його зламом (далі - вертикальна площина зламу), після відходу чокерівників на безпечні відстані під кутом, близьким до 45 град. до вертикальної площини натягнутого каната та під таким же кутом до вертикальної площини зламу. Відходити слід у бік, протилежний напрямку натягування каната, а також розташуванню верхівки зламу, на відстань, що перевищує висоту дерева зі зламом більше ніж на 5 м. Перед натягуванням каната повинен подаватись сигнал попередження.

15.2.24. Вивалювати (зламувати) дерева зі зламом або відчахненням необхідно на територію, звільнену від менших за розміром та інших небезпечних дерев, які падаюче зі зламом (відчахненням) дерево може нахилити, зламати або вивалити в бік трактора (мотолебідки).

15.2.25. Якщо вивалювання, зламування або розгойдування дерев з завислими на них предметами відбуваються одночасно з рухом трактора, необхідно використовувати його найбільш уповільнену швидкість.

15.2.26. Під час ліквідації захаращеності слід у першу чергу витягувати дерева та їх частини, які не притиснені деревиною, льодом, снігом та іншими предметами, не затиснені між деревами чи пеньками "зламанцями". Таке витягування дозволяється вести тракторами в чокерному варіанті або з гідроманіпуляторами, моторними та ручними лебідками. Якщо дерево чи його частина лежать на землі і не сплутались гілками чи корінням з іншими деревами або чагарником і не перебувають під напругою, дозволяється також використання тракторів з гідрозахватами та коней, а дрібне ломаччя дозволяється виносити вручну.

15.2.27. Розтягування завалів з вітровальних (сніговальних, льодовальних) дерев, що переплетені між собою стовбурами, верховіттями, гілками чи корінням, необхідно здійснювати за допомогою канатів, тракторів чи спеціалізованих лебідок з відстані не менше 35 м.

15.2.28. Під час розтягування завалів та приземлення дерев трактором трактористу необхідно працювати зі справним склом і дверцятами кабіни трактора, закритими дверцятами, не висовуючись у бокове вікно кабіни.

15.2.29. Лісорубні квитки на прибирання небезпечних дерев повинні виписуватися не пізніше ніж через 10 днів після надходження відповідної заявки від підрозділів лісозаготівельника, перед розробленням лісосік рубок головного користування в першому кварталі наступного року - не пізніше 15 жовтня попереднього року.

15.3. Звалювання дерев бензиномоторними пилками

15.3.1. Звалювання дерев бензиномоторними пилками на усіх рубках лісу повинно виконуватися постійними працівниками, які пройшли необхідну професійну підготовку відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05, а також необхідні інструктажі на підприємстві, освоїли вимоги безпеки на лісосічних роботах. При цьому лісоруб, що звалює дерева бензиномоторною пилкою (далі - вальник лісу), повинен мати 6-й розряд, а другий лісоруб, який за необхідності йому допомагає (далі - помічник вальника), - 4-й або 5-й.

15.3.2. Перед початком звалювання дерев вальник і помічник вальника повинні бути забезпечені усім необхідним інструментом та допоміжними пристроями, а також спецодягом та спецвзуттям відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам лісового господарства, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 25.04.2005 N 65 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19.05.2005 за N 539/10819 (НПАОП 02.0-3.03-05).

15.3.3. Для звалювання дерев бензиномоторними пилками необхідно використовувати такі допоміжні звалювальні засоби: звалювальна вилка, сокира, гідроклин чи гідродомкрат, звалювальна лопатка, синтетичні чи з сухої деревини твердолистяних порід клинки, кондак, прядив'яний канат чи ланцюг довжиною 10 м для бандажування дерев та стягування завислої на них ламані. У разі необхідності звалювання небезпечних дерев бригада повинна забезпечуватися додатковими засобами відповідно до вимог підпунктів 15.2.15 та 15.2.17 цих Правил.

15.3.4. Керівник лісосічних робіт зобов'язаний щоденно перевіряти комплектність бригади, наявність і справність бензопилки та допоміжних звалювальних засобів.

15.3.5. Бензопилка повинна мати справні механізми керування пилянням та зупинки, надійне кріплення всіх вузлів, шини, засобів захисту, не мати підтікань пального. У неї повинна бути забезпечена легкість ходу ручки подавання газу і її блокування.

15.3.6. Держаки для звалювальних вилок повинні бути довжиною 3-4 м, гладенькими, міцними і надійно кріпитися до металевого наконечника. Оптимальні розміри наконечника: загальна довжина 250 мм, довжина ріжків 70 мм, відстань між ріжками 70 мм, січення ріжка 7 х 16 мм, діаметр насадки 50 мм, вага наконечника 0,7 кг.

15.3.7. Усі інші допоміжні звалювальні засоби, окрім справності, повинні бути надійними і зручними в роботі.

15.3.8. Вальнику дозволяється самостійно звалювати дерева на суцільних рубках з використанням гідроклина чи гідродомкрата, синтетичних чи з деревини твердолистяних порід не менше ніж двох клинків або звалювальної лопатки, якщо дерева звалюються на звільнене від лісу місце, а за межами небезпечної зони працює інший працівник, який спостерігає за роботою вальника.

15.3.9. Удвох (вальник і помічник) необхідно працювати при розробленні вітровально-буреломних лісосік, пожарищ та інших ушкоджених стихійними природними явищами насаджень, під час проведення несуцільних рубок, у всіх випадках при звалюванні небезпечних дерев, дерев діаметром понад 22 см без використання гідроклина, гідродомкрата або синтетичних (дерев'яних) клинків, а також на схилах крутістю понад 20 град.

15.3.10. У рівнинних умовах і на схилах крутістю до 20 град. за наявності снігового покриву товщиною більше 30 см слід проводити відгрібання снігу у радіусі 0,7 м навколо дерева, що підлягає звалюванню, на відхідних доріжках.

15.3.11. На каменистих розсипах, засніжених (з товщиною снігового покриву понад 0,5 м), лавинонебезпечних схилах крутістю понад 20 град. та діючих зсувах дозволяється звалювати пилками лише ті небезпечні дерева, які загрожують у разі їх можливого самопадіння робочим об'єктам, місцям переміщення людей та техніки і не можуть бути приземлені канатом трактора або мотолебідки з дотриманням вимог підпунктів 15.2.22, 15.2.23 та 15.2.24 цих Правил.

15.3.12. Одиночне звалювання дерев (без допомоги помічника вальника) дозволяється виконувати під час відносно безпечних погодних умов, а також за швидкості вітру не більше 4,5 м/с або якщо напрямок вітру збігається з напрямком звалювання дерев і має швидкість, що не перевищує значень, наведених у підпункті 15.1.18 цих Правил. Години, коли таке звалювання дозволяється, повинні встановлюватись щоденно керівником лісосічних робіт.

15.3.13. Перед початком звалювальних робіт вальник лісу та помічник вальника зобов'язані:

оцінити небезпеку щодо можливого падіння зламаних гілок і верхівок із звалюваного та стоячих поряд дерев;

визначити напрямок безпечного звалювання кожного дерева;

навкруги дерева в радіусі щонайменше 70 см врівень з землею вирубати чагарник, прибрати захаращеність, а в зимовий період також виконати вимогу підпункту 15.3.10;

підготувати дві відхідні доріжки довжиною 4-5 м і шириною не менше 35 см під кутом 45-60 град. до напрямку, протилежного напрямку звалювання дерева;

у разі звалювання дерева в напрямку до вершини схилу крутістю до 15 град. відхідні доріжки необхідно прокладати під кутом 60 град. до напрямку, протилежного напрямку наміченого падіння дерева;

перед звалюванням небезпечних дерев попередньо перевірити міцність таких дерев (зламів) звалювальною вилкою, за можливості зняти завислі гілки, верхівки та злами;

вздовж стежок, трелювальних волоків і доріг, які проходять через небезпечну зону звалювання дерев, шляхів переходу працівників з пасіки в пасіку встановити переносні заборонні знаки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76. Форма знака: круг діаметром 360 мм з червоною смугою шириною 4 см і білим полем та написом на полі чорним кольором "Прохід і проїзд заборонено. Звалювання лісу". Знаки повинні встановлюватись на висоті 1,5 м від поверхні землі на межах названої небезпечної зони.

15.3.14. Звалювання дерев необхідно здійснювати на попередньо розрубану територію у бік напрямку вітру, нахилу дерева, розвитку крони або однобічного покриття її снігом (льодом), а під час проведення несуцільних рубок, прорубування просік та на початку розроблення пасіки - у просвіти між деревами.

15.3.15. У першу чергу необхідно звалювати небезпечні та суховершинні дерева, потім пеньки "зламанці"; високий чагарник там, де він може змінити напрям падіння дерева; дрібні дерева (і перш за все березу, а також заплетені гілками з підлягаючими звалюванню товстими деревами незалежно від порід) і лише після цього - товсті дерева.

15.3.16. Додаткові вимоги до звалювання заплетених кроною дерев наведені в підпункті 15.3.37 цих Правил.

15.3.17. Під час звалювання дерев необхідно дотримуватись таких вимог:

дерева діаметром не більше 8 см у місці спилювання дозволяється звалювати без підпилка;

під час звалювання дерев діаметром від 8 до 12 см підпилок дозволяється виконувати одним різом, а спилювання робити на висоті на 1-2 см вище підпилка, без залишення недопилка;

при звалюванні дерев діаметром більше 12 см підпилок слід виконувати двома різами на глибину не менше 1/4 діаметра у прямостоячих і 1/3 - у похилених, а також дерев з однобічним розвитком крони або розташуванням снігу (льоду) на ній;

підпилок на деревах діаметром понад 12 см потрібно виконувати так, щоб нижня його площина була перпендикулярна до осі дерева, а верхня утворювала з нижньою площиною кут 25-55 град. залежно від типу бензопилки, яка використовується на звалюванні дерев;

горизонтальний і косий підпилки повинні сходитись;

у дерев діаметром понад 1 м клиновидний підпилок дозволяється заміняти на підпилок з двома паралельними різами, розміщеними на відстані 1/8-1/10 діаметра стовбура;

випиляний під час підпилювання шматок деревини необхідно повністю видалити із дерева за допомогою сокири;

під час звалювання сильно нахилених дерев, які не відносяться до небезпечних і суховершинних та тих, що не мають на собі зависань деревної ламані та інших предметів, підпилок дозволяється заміняти на підруб з дотриманням глибин, названих у цьому підпункті;

кореневі лапи на рівні пенька, що з'єднуються з недопилком, повинні обов'язково спилюватись. Глибина підпилка рахується без розміру кореневих лап.

15.3.18. При роботі з безредукторними бензопилками рекомендується звалювання дерев "у замок", коли підпилок виконується в такій послідовності:

перший різ повинен здійснюватися під кутом 45-55 град. до горизонтальної площини спилювання;

другий різ (горизонтальний) слід здійснювати на 2-3 см вище глибини врізання при косому різі до моменту випадання вирізаного шматка деревини.

При цьому методі дерево рідше відхиляється від вибраного напряму звалювання, як правило, унеможливлюється виривання волокон та розколювання стовбура під час його спилювання.

15.3.19. Після підпилювання здорових дерев рекомендується виконувати горизонтальні заболонні пропили з обох боків стовбура (на висоті спилювання) глибиною біля 10% діаметра пенька. Наявність таких пропилів дає можливість вальнику точніше визначити площину спилювання стовбура та протидіє сколюванню його відземка або відхиленню від вибраного напрямку звалювання.

15.3.20. Спилювання дерев діаметром більше 12 см повинно виконуватись перпендикулярно до осі дерева на 2-3 см вище нижньої площини підпилка.

15.3.21. Під час спилювання здорових дерев, у тому числі "у замок", необхідно залишати недопилок: при діаметрі стовбура в місці спилювання від 13 до 20 см - 1 см, від 21 до 40 см - 2 см, від 41 до 60 см - 3 см, від 61 і більше - 4 см. Недотримування цієї вимоги часто приводить до падіння дерев у бік вальника.

Недопилок при звалюванні дерев методом "у замок" слід відраховувати від умовної вертикалі, проведеної через найнижчий (заглиблений) переріз волокон деревини при виконанні косого підпилка.

Під час звалювання дерев, пошкоджених гнилизною або трухлявістю, ширина недопилка повинна збільшуватись на 2 см.

15.3.22. У прямостоячих дерев недопилок повинен мати форму витягнутого прямокутника. У разі, якщо нахил дерева або напрямок розвитку крони чи навалу снігу (льоду) на кроні не збігається з вибраним напрямком звалювання дерева, недопилок повинен мати форму клина, гострий кут якого був би направлений у бік нахилу природного розвитку дерева або більшого навантаження крони снігом.

15.3.23. Підпилюючи чи спилюючи дерева, упор пилки необхідно надійно притискати до стовбура і легким натиском вводити пильний ланцюг у деревину.

15.3.24. Спилювання дерева слід здійснювати так, щоб унеможливлювалось затискування пильної шини у різі. Якщо затискування шини не вдалося уникнути, необхідно зупинити двигун пилки і після цього спробувати звільнити шину.

15.3.25. Під час роботи вальник зобов'язаний дотримуватися таких вимог:

переходити від дерева до дерева при режимі роботи двигуна, коли пильний ланцюг не рухається;

не передавати управління пилкою іншим особам, які не отримали від роботодавця завдання для роботи з бензопилкою;

не допускати охолоджування двигуна водою або снігом;

виконувати обслуговування, ремонт бензопилки, натягування ланцюга, заправлення її паливом тільки при виключеному двигуні;

уникати пиляння дерева пилкою з затупленим ланцюгом, а також виконання пиляння, перебуваючи на драбині, на гілках дерев чи на інших нестійких предметах.

15.3.26. Перед початком спилювання дерев вальник лісу повинен переконатися у відсутності в небезпечній зоні звалювання сторонніх людей (окрім помічника вальника), а перед падінням дерева - подати гучний сигнал.

У разі звалювання дерев одним вальником помічник вальника повинен залишити небезпечну зону. Як виняток, у небезпечній зоні звалювання дерев дозволяється перебувати інструкторові практичного навчання, працівнику, якому керівником робіт доручено виконувати функції спостерігача-сигнальника при звалюванні дерев з завислими на них зламаними гілками та верхівками, майстру або іншим посадовим особам, які здійснюють контроль за безпечними прийомами роботи вальника.

Окрім цього в небезпечній зоні звалювання дозволяється перебувати суддям при проведенні змагань вальників лісу.

У всіх випадках необхідність перебування додаткових людей у небезпечній зоні звалювання дерев повинна бути попередньо погоджена з вальником лісу. При появі в цій зоні людей за інших обставин, а також тварин звалювання дерев слід призупинити і забезпечити виведення їх за межі зони.

На схилах крутістю понад 15 град.С. усім учасникам звалювального процесу необхідно перебувати по схилу не нижче від дерев, що приземляються.

15.3.27. Не дозволяється групове (батарейне) звалювання дерев шляхом збивання одного або декількох підпиляних завислих дерев іншим падаючим деревом, оскільки останнє при цьому часто швидко переміщається в бік відходу вальника лісу та помічника вальника.

15.3.28. На схилах крутістю до 15 град. напрям звалювання дерев повинен визначати керівник лісосічних робіт у залежності від їх нахилу і способу трелювання деревини на лісосіці.

На схилах крутістю понад 15 град. напрям розроблення лісосік приймається від підошви до вершини, а напрям звалювання дерев - верхівкою до підніжжя схилу або під кутом не більше 45 град. до його вертикалі.

Дерева, які мають нахил більше 5 град. у бік вершини схилів крутістю до 15 град., дозволяється звалювати в бік їх нахилу на звільнену від лісу територію. На схилах більшої крутості підприємства зобов'язані вжити додаткових заходів щодо безпечного виконання звалювальних робіт, незалежно від діаметра дерев (вивалювання або зламування дерев у бік їх нахилу за допомогою канатів, тракторів чи мотолебідок, які встановлюються вище схилом від дерева, що приземляється, тощо).

15.3.29. Під час роботи з безредукторними бензопилками вітчизняного і імпортного виробництва рекомендуються способи звалювання дерев, не названі в попередніх пунктах, але передбачені в експлуатаційній документації на інструмент. У разі доцільності використання цих способів у конкретних умовах вони повинні знайти відображення в інструкціях з охорони праці на підприємствах або в картах технологічного процесу.

15.3.30. При звалюванні дерев безредукторними пилками дозволяється пиляння з використанням як нижньої, так і верхньої частини шини, а також врізання шини в глибину стовбура.

15.3.31. Прямостоячі з рівномірно розвинутою та/або вкритою снігом кроною дерева діаметром більше довжини шини, але менше подвійної її довжини необхідно звалювати в такій послідовності:

спочатку виконується підпилок з боку обраного напрямку звалювання дерева;

потім кінець шини врізається з одного чи іншого боку в стовбур і повертанням шини вправо-вліво випилюється ніша і залишається недопилок шириною відповідно до вимог підпункту 15.3.21;

після цього повертанням бензопилки навколо стовбура виконується заключне пропилювання з залишенням недопилка;

перед завершенням спилювання дерева його утримують від можливого нахилу в бік вальника лісу за допомогою звалювальної вилки, лопатки, клинків або інших звалювальних засобів, названих у підпункті 15.3.3 цих Правил.

15.3.32. Звалювання прямостоячих дерев, діаметр яких більше подвійної довжини шини, необхідно виконувати в такій послідовності:

виконується підпилок;

потім бензопилка нижнім боком шини, щоб уникнути зворотного її викиду, поступово вводиться в центр підпилка і методом "тарана" виконується пропилювання середини дерева;

після цього спилювання дерева виконується відповідно до вимог, наведених у підпункті 15.3.31 цих Правил, з залишенням недопилка ширшим встановлених норм, щоб компенсувати пропил дерева при протаранюванні його середини.

15.3.33. Під час звалювання великих дерев з нахилом, однобічним розвитком крони чи однобічним вкриттям її снігом (льодом) виникає небезпека розколювання стовбура.

Щоб уникнути цього явища, звалювання дерев, товщина яких не перевищує довжину шини, необхідно виконувати в такій послідовності:

виконується звичайний підпилок з боку обраного напрямку звалювання;

після цього робиться наскрізний пропил через усе дерево введенням кінця шини бензопилки з одного чи обох боків стовбура і повертанням її вправо-вліво так, щоб після цього залишився недопилок шириною відповідно до вимог підпункту 15.3.21 цих Правил і невелика частина недопиляного стовбура товщиною 1/8-1/10 діаметра в місці спилювання з протилежного боку відносно підпилка, яка б тимчасово утримувала дерево від падіння;

бензопилка виймається з внутрішнього пропилка і нижньою частиною шини здійснюється навскісне пропилювання недопиляної залишеної зовнішньої частини стовбура, під час якого вальнику слід стійко стояти на землі і бути готовому до відходу від падаючого дерева.

15.3.34. Звалювання дерев, стовбури яких зрослися в відземковій частині, необхідно виконувати окремо по одному у бік їх природного нахилу.

15.3.35. Звалювати нахилені дерева діаметром до 40 см дозволяється шляхом виконання двох підпилків V-подібного типу з пересіченням їх у вершині кута, яка вказує на бажаний напрямок падіння дерева. При цьому методі основний звалювальний пропил повинен виконуватися так, щоб залишився клиновидний недопилок, який з боку наміченого падіння дерева мав би кут біля 90 град.

15.3.36. Для запобігання розколюванню і розщепленню відземкової частини товстомірних дерев з внутрішньою гнилизною або надколеними відземками необхідно відземкову частину стовбура бандажувати прядив'яним канатом товщиною не менше 15 мм або ланцюговим бандажем. При бандажуванні стовбура в нижній його частині потрібно стиснути бандажну обв'язку забиванням між нею і стовбуром щонайменше двох клинків.

Бандажування потрібно виконувати також при звалюванні грубих нахилених дерев, дерев з однобічним розвитком крони або одностороннім вкриттям її снігом (льодом), якщо конструкція бензопилки не дає змоги використовувати при пилянні методи, наведені в підпунктах 15.3.32 і 15.3.33 цих Правил.

15.3.37. Дрібні дерева з заплетеною з сусідніми деревами кроною потрібно звалювати першочергово, при несуцільних рубках - у проміжки між іншими деревами, використовуючи звалювальну вилку, а за необхідності - і лебідку. Навішування троса лебідки на стовбур повинно здійснюватися звалювальною вилкою, багром чи жердиною з спеціальним гаком або іншою насадкою на кінці тощо. Під час натягування верхівки дерева лебідкою працівникам не дозволяється перебувати у вертикальній площині натягнутого троса.

Навішування петлі троса на схилах рекомендується виконувати під час перебування працівника з нагірного боку.

15.3.38. Під час розроблення вітровально-буреломних лісосік, пожарищ, а також при проведенні вибіркових санітарних рубок звалювати дерева необхідно переважно в бік основного напрямку їх вивалювання (зламування), враховуючи можливий вплив на лісосічні роботи рельєфу місцевості, напрямку нахилу дерев, ступеня захаращеності лісосік, намічених способів і засобів трелювання.

У першу чергу необхідно звалювати найбільш небезпечні дерева та відповідно до вимог підпунктів 15.2.17, 15.2.18 та 15.2.21 цих Правил стягувати (струшувати) злами, що можуть створити небезпеку працівникам під час їх самопадіння. Перед звалюванням таких дерев необхідно перевірити надійність з'єднання зламів із стовбуром, а дерева за допомогою моторної пилки приземляти відповідно до таких вимог:

а) якщо дерево має невідокремлений напівзавислий злам на висоті менше 1 м від землі і зламана частина не може бути відокремлена лебідкою, трактором, конем або вручну від стоячої відземкової частини, вальник лісу повинен відпиляти зламану частину стовбура від пенька в місці, де закінчується злам, закріпивши його попередньо підкладками. Відпилювання слід починати зверху до початку затискування шини, потім знизу на відстані 2-3 см від площини першого різу в бік відземкової частини стовбура;

б) у разі, якщо дерево має невідокремлений напівзавислий злам на висоті більше 1 м від землі, який не піддається відокремлюванню його лебідкою, звалювання стоячої відземкової частини дерева необхідно виконувати разом із зламом під кутом 90 град. до осі зламаної верхівкової частини стовбура, використовуючи лебідку відповідно до вимог підпункту 15.3.37 цих Правил;

в) не виконувати підруб небезпечних дерев, а робити підпилок.

Для безпеки недопилок слід залишати в 2 рази товщим, ніж передбачено вимогами підпункту 15.3.21 цих Правил.

15.3.39. Якщо злам відділений від стоячої відземкової частини дерева, то звалювання пенька "зламанця" слід виконувати як окремо стоячого дерева.

15.3.40. У вивернених і щільно прилеглих до землі дерев стовбур повинен відпилюватись від кореневої брили після попереднього закріплення брили спеціальними підпірками, до яких кріпиться канат. Перший різ необхідно виконувати зверху на глибину не менше 1/2 діаметра, а другий - знизу, ближче до брили на відстані 2-3 см від площини першого різу. Якщо пиляння лісу виконується на схилах, то при відпилюванні кореневої брили вальник лісу і інші особи, які беруть участь у лісосічних роботах, повинні перебувати з нагірного боку. Після відокремлення брили необхідно трактором (лебідкою) за допомогою каната прибрати підпірки і поставити брилу на місце попереднього розміщення її на території або витрелювати за межі лісосіки.

15.3.41. Відземкову частину вивернутих дерев, стовбур яких має випуклу форму щодо поверхні землі, перед перепилюванням потрібно закріпити канатом з протилежного боку від місця перебування вальника, підкласти підкладки під кутом 90 град. до повздовжньої осі дерева і встановити підпірки під кореневу брилу. Відокремлювати стовбур від кореневої брили необхідно способом, викладеним у підпункті 15.3.40 цих Правил.

15.3.42. Звалювання зігнутих дерев, верхівки яких притиснені до землі снігом, землею чи деревиною, дозволяється лише після вивільнення їх верхівок за допомогою каната трактора чи лебідки, які повинні встановлюватись перпендикулярно до вертикальної площини, створеної нагнутим деревом, на відстані, що перевищує принаймні на 5 м його висоту.

15.3.43. Звалювання дерев з вигнутими, зміщеними відносно відземка стовбурами і кроною (шаблеподібні, місяцеподібні, крючкоподібні, гвинтоподібні) слід здійснювати під кутом 45-60 град. до напрямку вигнутості (зміщення), що сприяє спрямуванню відземкової частини і верхівки дерева до землі прямолінійним шляхом, зменшує ймовірність додаткових, непередбачуваних переміщень стовбура після дотику його до землі. Такі дерева потрібно звалювати в останню чергу (на зруб або в проміжки поміж деревами).

15.3.44. Перед звалюванням дерев діаметром більше 1 м з метою захисту стовбура від пошкоджень і запобігання травмуванню вальника трісками при падінні таких дерев необхідно підготувати із хворосту, гілок, верхівок настил шириною 2 м і висотою 1 м у напрямку очікуваного падіння дерева.

15.3.45. В усіх випадках на початку падіння дерева вальник лісу і помічник вальника повинні негайно відійти підготовленими доріжками в безпечне місце на відстань не менше 5 м, слідкуючи за падаючим деревом, гілками і сучками сусідніх дерев та дерева, що падає.

15.3.46. Переміщення вальника від одного дерева до іншого повинне здійснюватись після включення гальмівного пристрою бензиномоторної пилки, який запобігає обертанню пильного ланцюга.

15.3.47. Керівник робіт, а за його відсутності - бригадир (ланковий) повинен не допускати залишення на лісосіці підпиляних, недопиляних, підрубаних та завислих під час звалювання дерев.