1. Цей Порядок визначає механізм встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі — оцінювання), що здійснюється в закладах охорони здоров’я експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі — експертна команда).

2. Ступінь стійкої втрати професійної працездатності встановлюється у відсотках.

3. У цьому Порядку термін "професійна працездатність" вживається у значенні, наведеному в Критеріях встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338.

Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значеннях, наведених у Кодексі законів про працю України, Законах України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", "Про загальнообов’ язкове державне соціальне страхування", "Про зайнятість населення", "Про охорону праці".

4. Оцінювання проводиться експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 (далі — Порядок оцінювання функціонування).

5. Визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності здійснюється відповідно до Порядку оцінювання функціонування та за наявності доданих до електронного направлення сканованих копій таких документів:

1) для осіб з числа військовослужбовців або військовозобов’язаних, яким часткова втрата працездатності встановлюється без встановлення інвалідності:

постанови військово-лікарської комісії, оформленої як довідка військово-лікарської комісії, свідоцтво про хворобу або витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії за формою, затвердженою Міноборони;

направлення командира військової частини чи територіального центру комплектування та соціальної підтримки на встановлення ступеня стійкої втрати працездатності;

2) для осіб, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку та/або отримали професійне захворювання на виробництві:

акта розслідування за формами, наведеними в додатках 11, 11-1, 21 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337;

направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому особа одержала травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України чи суду;

3) для осіб, які постраждали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди:

висновка судово-медичної експертизи;

довідки про дорожньо-транспортну пригоду за формою, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 січня 2022 року № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2022 року за № 266/37602.

За наявності технічної можливості отримання відомостей, що необхідні для визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності, здійснюється шляхом доступу суб’єкта надання публічних (електронних публічних) послуг до відповідних інформаційно-комунікаційних систем або в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами через систему електронної взаємодії таких систем.

6. За наявності у особи наслідків, що виникли в результаті нещасного випадку чи професійного захворювання, дорожньо-транспортної пригоди, поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у військовозобов’язаних, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також у працівників правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, що призвело до втрати професійної працездатності (далі — випадок), ступінь стійкої втрати професійної працездатності визначається у відсотках залежно від тяжкості наслідків, але не нижче найменшого значення відсотка втрати професійної працездатності, наведеного у Критеріях встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 червня 2012 року № 420, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за № 1388/21700.

7. При встановленні втрати професійної працездатності у відсотках і потреби у додаткових видах допомоги або послуг експертна команда виходить тільки з наслідків випадку та пов’язаних з ними станів.

8. Якщо випадок погіршив перебіг захворювання, на яке особа страждала раніше, ступінь стійкої втрати професійної працездатності визначається, виходячи із спричинених ним порушень функцій організму з урахуванням тих, що були раніше.

9. Ступінь стійкої втрати професійної працездатності при повторних випадках визначається за наслідками кожного з них окремо, незалежно від періоду їх виникнення.

Це залежить від впливу випадку на здатність особи виконувати професійну діяльність, що передувала повторному випадку, з урахуванням результатів реалізації індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю або рекомендацій у зв’язку з прийнятим експертною командою рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, та індивідуального плану працевлаштування (за наявності) щодо відновлення професійної працездатності в попередній професії, його професійних знань та вмінь і у підсумку не може перевищувати 100 відсотків.

10. За наявності у особи наслідків, спричинених двома або більше випадками, ступінь стійкої втрати професійної працездатності встановлюється:

1) при I групі інвалідності — не вище 100%;

2) при II групі інвалідності — не вище 85%;

3) при III групі інвалідності — не вище 65%.

У випадках не встановлення інвалідності особі сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%.