На виконання пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів", відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 (із змінами), з метою визначення особливостей направлення у відрядження осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства та відшкодування їм витрат на службові відрядження в межах України і за кордон

1. Затвердити Інструкцію про особливості направлення у відрядження осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України та відшкодування їм витрат на службові відрядження в межах України і за кордон (далі - Інструкція), що додається.

2. Керівникам департаментів та самостійних підрозділів апарату Міністерства, керівникам органів управлінь (підрозділів) цивільного захисту МНС України у своїй практичній роботі дотримуватися вимог цієї Інструкції.

3. Визнати такими, що втратили чинність, накази МНС України від 28 листопада 2007 року № 812 "Про затвердження Інструкції про особливості направлення у відрядження осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та відшкодування їм витрат на службові відрядження в межах України і за кордон", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10 січня 2008 року за № 6/14697, від 11 лютого 2009 року № 104 "Про внесення змін до Інструкції про особливості направлення у відрядження осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та відшкодування їм витрат на службові відрядження в межах України і за кордон", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02 березня 2009 року за № 191/16207.

4. Департаменту фінансового забезпечення та інвестицій (Подобєд І.В.), Управлінню правового забезпечення (Поворозник Р.Р.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Квашука В.П.

6. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1.1. Ця Інструкція визначає єдиний порядок службових відряджень і поширюється на осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту МНС України.

1.2. Службовим відрядженням вважається поїздка осіб рядового та начальницького складу (далі - особи) органів і підрозділів цивільного захисту МНС України (далі - органи управління (підрозділи)) за рішенням керівника установи, начальника (командира) органу управління (підрозділу) на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування органу управління (підрозділу), у якому особи проходять службу.

Документами, які підтверджують зв'язок відрядження з основною діяльністю органів управління (підрозділів), є, зокрема (але не виключно): запрошення, план перевірки.

1.3. Органи управління (підрозділи) здійснюють реєстрацію осіб, що вибувають у відрядження, у спеціальному журналі реєстрації відряджень за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

1.4. Органи управління (підрозділи), що відряджають осіб, зобов'язані забезпечити їх коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Розміри добових витрат та гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу визначаються додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98). Аванс відрядженим видається готівкою або перераховується у безготівковій формі на відповідний рахунок із застосуванням платіжних карток.

1.5. Підтвердними документами є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України.

1.6. Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), суми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98.

1.7. Органи управління (підрозділи), що відряджають осіб, зобов'язані ознайомити їх з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий аванс, складеною за довільною формою) та з вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження. Порядок ознайомлення осіб, які направляються у відрядження за кордон, з їх фінансовими зобов'язаннями регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 та цією Інструкцією.

1.8. На особу, яка перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того органу управління (підрозділу), підприємства (організації), до якої вона відряджена. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.

1.9. Якщо особа спеціально відряджена для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.

Якщо особа відбуває у відрядження у вихідний день, то їй після повернення з відрядження надається інший день відпочинку.

Якщо наказом про відрядження передбачено повернення особи з відрядження у вихідний день, то їй може надаватися інший день відпочинку.

1.10. За відрядженою особою зберігаються посада та грошове забезпечення за час відрядження, у тому числі й за час перебування в дорозі.

1.1. У службові відрядження особи можуть направлятися в разі справжньої потреби та за наявності коштів на відрядження на підставі письмового рішення таких посадових осіб:

з апарату МНС - Міністра або одного із заступників Міністра, якому надані такі повноваження відповідним наказом;

з головних територіальних управлінь (територіальних управлінь) МНС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - начальника головного територіального управління (територіального управління), його заступника; з навчальних закладів - ректора (начальника), проректора (його заступника);

з органів управлінь (підрозділів) - керівника органу управління (підрозділу);

начальники головних територіальних управлінь (територіальних управлінь), ректори (начальники) навчальних закладів, керівники органів управлінь (підрозділів) - Міністра або одного із заступників Міністра, якому надані такі повноваження відповідним наказом.

1.2. Направлення осіб у відрядження оформляється наказом із зазначенням пункту призначення, найменування органу управління (підрозділу) або найменування підприємства (організації), куди відряджена особа, строку та мети відрядження.

2.1. Для комплексних перевірок та інспектування органів управління (підрозділів) призначається строк відрядження не більше 15 календарних днів.

2.2. Для проведення контрольних заходів з питань фінансово-господарської діяльності строк відрядження не повинен перевищувати строку проведення таких заходів.

2.3. Строк відрядження осіб, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, не повинен перевищувати 90 календарних днів з урахуванням часу перебування у дорозі.

2.4. Строк відрядження осіб, які направляються для виконання робіт з ліквідації наслідків аварій та катастроф, надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру (у тому числі робіт, які виконуються в межах державних цільових програм), не може перевищувати строку виконання цих робіт.

2.5. Відрядження до апарату МНС України дозволяється особам на строк не більше 5 днів, не враховуючи час перебування в дорозі. Цей строк може бути продовжений, але не більше ніж на 5 днів.

3.1. У разі направлення осіб начальницького складу навчальних закладів, у тому числі органів управління (підрозділів), для керівництва практикою та стажування слухачів і курсантів.

3.2. Для вивчення нової спеціальної техніки в органах управління (підрозділах), в тому числі особам начальницького складу, направленим як керівники занять з вивчення нової техніки.

3.3. На стажування, у разі направлення осіб начальницького складу - наукових співробітників науково-дослідних і науково-виробничих установ в органи управління (підрозділи), для практики на підприємства та організації інших центральних органів виконавчої влади (за погодженням з керівниками цих органів).

3.4. На стажування, у разі направлення осіб науково-педагогічного (педагогічного) складу навчальних закладів до органів управління (підрозділів).

3.5. На первинну професійну підготовку, перепідготовку, спеціалізацію та підвищення кваліфікації, у тому числі проходження зборів (курсів цільового призначення), у разі направлення осіб зі збереженням посад за місцем штатної служби.

4.1. Тривалість службового відрядження обчислюється за кількістю днів перебування у відрядженні з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів та часу перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками).

4.2. Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення літака, поїзда, автобуса або іншого транспортного засобу з пункту постійної служби відрядженої особи, а днем прибуття з відрядження - день прибуття зазначеного транспорту в пункт постійної служби.

4.3. У разі відправлення транспорту до 24-ї години включно днем від'їзду вважається поточна доба, а з 00 години - наступна доба. Якщо станція відправлення поїзда, пристань або аеропорт розташовані поза межами населеного пункту, то в строк відрядження зараховується час, потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого до пункту постійної служби.

5.1. Відрядженій особі перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житлового приміщення та добові витрати. Після повернення з відрядження відряджена особа зобов'язана до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню до каси або зарахуванню на відповідний рахунок органу управління (підрозділу), що її надав. Разом із звітом подаються документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

У разі якщо під час службових відряджень відряджена особа отримала готівку із застосуванням платіжних карток, вона подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи).

Якщо відряджена особа отримала аванс на відрядження і не виїхала, то вона протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну відрядження повинна повернути до каси органу управління (підрозділу) зазначені кошти.

5.2. За кожний день (включаючи день вибуття та прибуття) перебування особи у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування у дорозі (разом з вимушеними зупинками), їй виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98.

5.3. Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження і дня прибуття до органу управління (підрозділу), що зараховуються як два дні.

5.4. При відрядженні осіб строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу. Одночасно відповідно до оригіналів підтвердних документів проводиться оплата щоденного проїзду транспортом загального користування.

5.5. Грошове забезпечення відрядженим особам переказується на їхній спеціальний картковий рахунок або поштою за рахунок органу управління (підрозділу), що його відрядив.

5.6. Орган управління (підрозділ) відшкодовує відрядженій особі:

витрати на наймання житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат (у межах граничних сум витрат, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98). Витрати понад граничні суми відшкодовуються з дозволу керівників, яким надано право направляти у відрядження;

витрати на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат за всі дні проживання;

витрати на службові телефонні переговори проводяться у розмірах, погоджених з начальником (командиром) органу управління (підрозділу);

витрати (плату) за бронювання місця в готелях (мотелях) у розмірі не більш як 50 відсотків його вартості за одну добу згідно з поданими підтвердними документами в оригіналі;

витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження та назад у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Витрати на проїзд повітряним видом транспорту для осіб апарату МНС України здійснюються з дозволу керівника центрального органу виконавчої влади, а для осіб органів управлінь (підрозділів) - начальників (командирів) цих органів управлінь (підрозділів).

Витрати на проїзд у м'якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1-го класу та бізнес-класу відшкодовуються в кожному окремому випадку з дозволу начальника (командира) органу управління (підрозділу) згідно з оригіналами підтвердних документів та не є надміру витраченими коштами.

За наявності декількох видів транспорту, що зв'язує місце постійної роботи з місцем відрядження, орган управління (підрозділ) може запропонувати відрядженій особі вид транспорту, яким їй слід користуватися. У разі відсутності такої пропозиції відряджена особа самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту;

витрати на наймання житлового приміщення за час вимушеної зупинки в дорозі, що підтверджуються відповідними документами, відшкодовуються в порядку й розмірах, передбачених цим пунктом.

5.7. Відшкодування витрат, що перевищують граничні суми витрат на наймання житлового приміщення, а також витрат на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується відряджена особа, здійснюються згідно з підтвердними документами в оригіналі лише з дозволу начальника (командира) органу управління (підрозділу) та не є надміру витраченими коштами.

5.8. Відрядженій особі відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого з начальником (командиром) органу управління (підрозділу), що відрядив особу, та на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).

5.9. Відрядженій особі понад установлені суми компенсації витрат у зв'язку з відрядженням відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи, користування в поїздах постільними речами та наймання житлового приміщення згідно з підтвердними документами в оригіналі.

5.10. У разі тимчасової непрацездатності відрядженої особи на загальних підставах відшкодовуються витрати на наймання житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений перебуває на стаціонарному лікуванні) і сплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров'я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.

Тимчасова непрацездатність відрядженої особи, а також неможливість за станом здоров'я повернутися до постійного місця проходження служби повинні бути засвідчені в установленому порядку.

За період тимчасової непрацездатності відрядженій особі на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності.

5.11. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків (прибуткових касових ордерів, квитанцій або касових чеків), отриманих з готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженій особі, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), відрядженій особі не відшкодовуються.

5.12. Витрати у зв'язку з поверненням відрядженою особою квитка на потяг, літак або інший транспортний засіб можуть бути відшкодовані за рішенням начальника (командира) органу управління (підрозділу) лише з поважних причин (рішення про відміну відрядження, відкликання з відрядження тощо) при наявності документа, що підтверджує витрати.

5.13. За час затримки в місці перебування у відрядженні без поважних причин відрядженій особі не виплачується грошове забезпечення, не відшкодовуються добові витрати, витрати на наймання житлового приміщення та інші витрати.

З дозволу керівника може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні з незалежних від працівника причин за наявності підтвердних документів в оригіналі.

Рішення про продовження строку відрядження керівник приймає після прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи на підставі доповідної записки (рапорту), яке оформляється відповідним наказом (розпорядженням).

1.1. У службові відрядження за кордон особи можуть направлятися в разі справжньої потреби та за наявності коштів на відрядження на підставі письмового рішення таких посадових осіб:

з апарату МНС - Міністра;

з головних територіальних управлінь (територіальних управлінь) МНС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, з навчальних закладів, з органів управління (підрозділів), які утримуються на самостійних штатах, - Міністра або одного із заступників Міністра, якому надані такі повноваження відповідним наказом;

начальники головних територіальних управлінь (територіальних управлінь), ректори (начальники) навчальних закладів, начальники (командири) органів управління (підрозділів) - Міністра або одного із заступників Міністра, якому надані такі повноваження відповідним наказом.

1.2. Відрядження осіб за кордон оформляється наказом керівника органу управління (підрозділу) після затвердження технічного завдання, у якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки на запрошення подається його копія з перекладом) і кошторис витрат.

2.1. Строк відрядження визначається начальником (командиром) органу управління (підрозділу), але не може перевищувати 60 календарних днів.

2.2. Строк відрядження осіб, які направляються для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного або військового характеру на територіях інших держав, не повинен перевищувати строку виконання цих робіт, але не більше одного року.

2.3. Строк відрядження осіб, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів до вищих навчальних закладів за кордоном, не повинен перевищувати 90 днів, а за умови відшкодування витрат стороною, що приймає, - 18 місяців.

2.4. Строк відрядження осіб з числа наукових і науково-педагогічних (педагогічних) кадрів, направлених на стажування до провідних вищих навчальних закладів та наукових установ за кордоном, не повинен перевищувати шість місяців, а ад'юнктів, докторантів - два місяці.